Розділ 1239

Розділ 1239: Правда про водне джерело

Мо Фаню більше не було сенсу стояти перед Юєю Шіші, тому що вивчити з неї інформацію не вдавалося.

Ситуація дедалі посилювалась.

- Всі повертаються, потрібно відпочити. Сидіти тут далі немає сенсу, - сказав всім Мо Фань.

Вже настала ніч, і всі пішли відпочивати.

Тільки вийшовши з лікарні, Цао Цінцінь підбігла: « Учителю! Бай Хунфей прокинувся!»

- Правда? - Це здивувало Мо Фань.

Він поспішив до палати і побачив, що студент дійсно прокинувся, а обличчя його при цьому виглядало повсякденно.

- Вчитель, вибачте, що змусив вас всіх турбуватися - шкодував Бай Хунфей.

- Нічого страшного. Так, до речі, що такого ти побачив на озері Цін І? — запитав Мо Фань.

- Дуже багато метеликів, всі вони товпилися над водною гладкю, перешкоджаючи всякому руху води - вимовив хлопець.

- Ось воно що! – Мо Фаня явно осеніло.

Тож вони не дозволяють їй циркулювати! Коли вони піднялися на гору, метелики розлетілись і не помітили нічого дивного.

- То це і правда зробила Юї Шиші, зараз треба йти до струмка і стежити за тим, щоб він нормально протікав, тоді все налагодиться! - сказав Мо Фань.

- Добре! Ми про все віддаємо!

- Ага, Бай Хунфей, молодчина!

Мо Фань зі студентами вирушив на гору, щоб відновити потік двох струмків.

Цао Цінцинь не пішла разом з ними, а залишилася в лікарні приглядати за Бай Хунгфеєм.

Він не міг дивитися на те, як вона сидить біля його ліжка без сну, тому сказав: « Ти повинна піти і відпочити, тим більше що відчуваю себе більш ніж прекрасно».

- Але вчитель сказав мені стежити за тобою, - відповіла Цао Цінцин.

- Якщо я просто сплю небагато, нічого не станеться. Тільки ось я думаю про те, що ця жінка-мотилек не думала вбивати мене, бо тоді вона могла б просто залишити мене в безлюдному місці, де мене миттєво з'їли магічні звіри. - Сказав Бай Хунфей.

- Так, але всі кажуть, що вона відьма, яка пожирає людей, - відповіла Цао Цінцин.

- Іди і поспи, а я побуду тут. Ви з вчителем шукали мене так довго, тому вже два дні на ногах, подивися на себе, у тебе вже чорні круги під очима виникли, - сказав Бай Гунфей.

- Правда? Тільки вчитель сказав мені не спускати з тебе очей, - сказала дівчина.

- Нічого страшного, йди. Можеш поспати в сусідній палаті, не можна всю ніч пильнувати, - заперечив Бай Гунфей.

Вивівши Цао Цінцинь, студент почав гортати в голові те, що трапилося з Юєю Шіші.

Покладаючись на те, що Ціньцина заснула, Бай Хунфей обдягся і пряміком попрямував до адміністративного будинку.

Там була виставлена охорона, але студент спокійно пройшов далі.

Міські мисливці не ризикували силою вибивати з Півдня Шіші інформацію, тому сподівалися, що хоча Бай Хунфею вдасться хоч щось дізнатися.

- Це ти, - сказала Юй Шіші, побачивши хлопчина.

Юй Шіші змогла справити на нього добре враження, і Бай Хунфея ніяк не хотів вірити в те, що вона відьма, яку її описував Мо Фань.

- Справа з коматозним станом дітей має безпосереднє відношення до тебе, чи не так? І я зміг прокинутися тільки через це? - запитав студент.

Юй Шіші опустила голову, прикусивши губу.

Бай Гунфей ще більше злякався, коли побачив її такою.

- Якщо ти віриш мені, то розкажи все як є. Ти ж не хочеш, щоб вони всі померли? - Сказав Бай Хунфей.

- Я не хотіла нікого поранити, - відповіла Юй Шіші.

- Тоді розкажи мені, чому вони всі раптово втратили свідомість? І ще, чому ти зупинила циркуляцію води? Невже хотіла зашкодити селянам? - Ще раз запитав хлопець.

Юй Шіші дивилася на нього, її погляд почав змінюватися.

- Дякую. Решта мене звинувачують, називають відьмами. Я обдурма тебе, а ти все ще віриш мені, - прошепотіла дівчина.

- Розкажи мені все, не бійся, я зроблю все щоб допомогти тобі, - посміхнувся студент.

- Всі ці діти знепритомніли через воду. У джерела води живе агатовий павук, навіть на поверхні якого є токсичні токсини. Одного разу мені вдалося побачити, як він викопує свій отрута в джерело води. Ця отрута настільки сильна, що навіть пройшовши довгий шлях у вигляді струмка, він зберігає свої токсичні властивості. Мешканці села Цін п'ють цю воду, і згодом її організми стають дедалі слабшими. Маленькі діти ще слабші, тому в них основним симптомом є втрата свідомості.

- Ти хочеш сказати, що всі жителі села Цін знаходяться під впливом токсинів? І тільки тому, що дорослі набагато сильніші за дітей, вони не втрачають свідомості? - Здивований, запитав Бай Хунфей.

- Так. Цей агатовий павук є моїм природним ворогом, і я думала про те, як здолати його, тільки ось він закрив все в лісі своєю павутиною, та мої метелики не можуть проникнути крізь неї, але навіть так я змогла завдати йому шкоди... - Молвіла Юй Шиші.

- Виходить, директор Сяо, відправивши нас на будівництво циркуляції води, мимовільно посприяв масовому отруєнню дітей? Про це треба доповісти вчителю, - сказав Бай Гунфей.

Студент і сам не думав, що ситуація виявиться настільки серйозною. Добре ще, що він сам поспішив розпитати про все Юй Шіші.

- А чому ж ти не розповіла про це моєму вчителю? - запитав студент.

- Він не схожий на надійного чоловіка, до того ж я жінка-мототильком, тоді як всі вважають мене відьмою, хто повірить моїм словам? А ці сільські тітки постійно стежили за мною, і якщо я б сказала, що справа у воді, вони відразу ж повісили б всю провину на мене, - видихнула Юї Шиші.

- Теж вірно. Тоді я зараз же піду і повідомлю про все директору Сяо...

Юй Шіші знехтувала головою: « Я дуже рада, що ти мені віриш. Лише я думаю, вони відмовляться повірити в це і тоді погодяться звинувачувати мене у всьому. Але ти сам прибіг сюди, і тепер я переживаю, що з дітьми дійсно може статися страшне."

- Що ж мені тоді робити? – запитав Бай Хунфей.

- Ти зараз повинен відправитися на гору. Проходиш у північному напрямку і побачиш ліс темно-червоного кольору, цей ліс повністю вкритий павутиною. Ти мусиш видалити всю павутину, а потім я зможу направити своїх мотлків, щоб вони вбили цього павука - сказала Юй Шіші.

- Але хіба агатовий павук не є вашим природним ворогом? Адже метелики теж можуть загинути!

- Неважливо, спочатку треба прибрати всю цю павутину.

Бай Хунфей дивився на виснажене обличчя дівчини: « Люди так жорстоко поводяться з тобою, і тільки мотики залишаються твоїми вірними помічниками".

Юй Шіші лише схилила голову, нічого не відповівши.

- Так, ще! Ні за що не можна допустити, щоб вода знову досягла сіл! – попередила дівчина.

- Зрозумів... Я тебе врятую, - відповів Бай Хунфей.

Юй Шіші знову знеохочувала головою: « Якщо ти прийдеш рятувати мене, то відразу подумаєш, що я і справді є головним винуватцем усього. Ти повинен лише розібратися з павутиною в лісі, і тоді все само по собі вирішиться. Я не втечу, весь цей час я буду тут. Навіть якщо всі мене ненавидять, тут мій будинок, і я лише оберігаю його."

Бай Хунфей переконався, що лише він може допомогти цій бідній дівчині.

- Я допоможу тобі.

- Дякую тобі....

Студент відразу помчав у гору в тому напрямку, яке показала Юй Шіші.

Як вона і сказала, він побачив темно-кровавий ліс, увійшовши в який, Він щось відчув у себе на обличчі.

Провівши рукою по обличчю, він зрозумів, що це павутина!

Юй Шиші його дійсно не обдурила!

Він зробив ще кілька кроків вперед і виявив, що в павутині повно застряючих метеликів зеленого кольору!

Від цієї картини серце хлопця почало обливатися кров'ю!

Мабуть, саме ці метелики направили Юї Шіші, щоб вбити павука агат!

- Чортів павук! Сьогодні я тебе знищу! - Бай Хунфей виблискував очима.

Від мотиків у павутинні не було жодного сенсу, і він не хотів розчаровувати Юї Шіші, повідомляючи їй, що стільки комах пожертвували собою, тому вирішив вбити цього павука!

Звичайно, він пам’ятав, що спочатку треба усунути всю павутину, аби метелики могли спокійно пролетіти і заблокувати джерело води.

Заблокований на дерево Мо Фань думав, що його не покидає якесь дивне передчуття.

- Вчитель, вчитель! Бай Хунфей пропав! - У телефонній трубці почувся голос студентки.

- Цей балбес не може навіть спокійно посидіти кілька хвилин! - Виручився Мо Фань.

- Я боюся, що він втік, так як залишив тут свій фіксуючий апарат. Думаю, він побіг до лісу! – сказала Цао Цінцинь.

- Вірно думаєш, я все перевірю. - відповів Мо Фань.

https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku