Розділ 1237: Особистість жінки-мотилька
Мо Фань та Юя Шіші пішли в напрямку, який вона показала.
Через деякий час Мо Фань відчув запах і, будучи налаштованим на розмову, сказав: « Ти дійсно постійно тут живеш, у повній ізоляції? І сама видобуваєш собі їжу? "
Мо Фань був чутний про поселення людей, що воліють жити за межами міських кордонів безпеки, уникаючи нападів магічних істот стародавніми магічними методами, як це робили люди з небезпечних сіл.
- Ага, моє тіло вистежує специфічний аромат, через якого дикі тварини не нападають на мене, - відповіла Юй Шиші, не кажучи повністю правди.
- І правда є дивовижний аромат, навіть я відчуваю, - сказав Мо Фань, принюхуючись.
Юй Шіші, почервонівши, кричала: « Ну ти і підлець!»
- Тільки ось одна дивна річ: цього твого аромату достатньо, щоб пересуватися територіями магічних звірів, на це не завжди насміляться навіть маги, а тобі навіть ховатись не потрібно, - сказав Мо Фань.
Юй Шіші нічого не відповіла, але обличчя її затремтіло.
- Та жартую я! Що з твоїм обличчям? Люди повинні сміятися якомога більше, щоб зберегти молодість. Дивись, треба постійно сміятися як я, бачиш, який я незакомплексований? - Видав Мо Фань.
- Що? – Юй Шіші ще не бачила настільки товстошого чоловіка.
- Хіба я не прекрасний? Добре приглядайся.
- Зараз занадто темно, нічого не видно.
- Можеш помацати.
- Ти можеш заткнутися, а?
У лісі ставало все похмуріше, і Мо Фань вже зовсім втратив напрямок. Він вдихнув повітря і відчув, наскільки там сиро.
Листя дерев були вологими, а трава була повністю мокра. Ця вологи іноді скочувалася вниз як дощ.
Але все це не було огидним, а відсвіжувало.
- Ти казала, що з цього боку доносилися дивні звуки, мій студент може бути тут? — запитав Мо Фань, озираючись по сторонах.
Мо Фань йшов спиною до Юї Шиші, яка підняла руку, контролюючи мотиків на деревах, щоб розсіяти його підозри.
- А, так, що це у тебе за вогонь? І чому мені здається, що він помітно відрізняється від вогню магів, яких я зустрічав? - Юй Шіші зробила вигляд, що їй цікаво, хоча насправді вона все більше наближалася до Мо Фаню.
- Це полум'я алої, яке я зміг отримати в пустелі. Цей вогонь особливо ефективний проти всяких комах. Це ж сумка мого студента! - Викрикнув Мо Фань.
Юй Шіші була приголомшена, а потім поспішила розгнати всіх мотиків, яких хотіла напасти на Мо Фаня.
- А, він тут... Чудово, що він не поранений. Але... він спить? - Мо Фань підійшов до Бай Хунфею.
Він дійсно не був поранений, але був без свідомості. Мо Фань все ніяк не міг його добудитися, але пульс у хлопця все ж був, інакше Мо Фанні точно б вирішив, що той помер.
- Твій студент дуже хоробрий, раз вирішив улізти спати прямо тут, - сказала Юй Шіші.
- Здається, він знаходиться під дурманом якоїсь рослини, - Мо Фань нахмуріл брови.
- Дай мені подивитися, - Юй Шіші пройшла вперед, вдаючи, що оглядає Бай Хунфея - очевидно так, у околицях цих гір я зустрічала подібні рослини.
- Знаєш, як розбудити його? — запитав Мо Фань.
Юй Шіші знехтувала головою.
- Ну гаразд, тоді спочатку треба забрати його з собою, там на місці є маг елемента зцілення, може бути, у нього щось вийде. А тобі краще піти зі мною, тому що мені буде неспокійно, якщо ти залишишся тут, - сказав Мо Фань.
- Йде, моя сім'я якраз живе в селі, - сказала Юй Шіші.
Взявши Бай Хунфея собі на спину, Мо Фань перекинувся з дівчиною кількома фразами, після чого він подумав про те, що непогано було б перевірити дію її аромату тут, де повно магічних істот, тільки ось Юші явно була проти чарівних експериментів.
Мо Фань не став наполягати, не хоче - так не бажає.
Підійшовши до підніжжя гори, він побачив групу людей і зрозумів, що це були мисливці.
Юй Шіші слідувала за Мо Фанем, і тільки пройшовши далі, побачила натовп людей.
- Вони шукають тебе? – запитав суворим голосом Юй Шіші.
- Так, Мо Фань кивнув головою.
Юй Шіші повела рукою, розсіюючи запах свого тіла.
Вона найбільше ненавидить, коли її обманюють. Чому він не сказав, що за ним йде натовп?
Вона тільки збиралася напасти на Мо Фаня, як той швидкий крок попрямував до Цао Цінцининь: « Я знайшов своє власне місто і дякую всім, що прибули сюди. Вибачте ще раз!»
Мисливці, почувши це, усміхнулися.
Вони навіть нічого не зробили, а їм обіцяють заплатити - через це вони почувалися незручно.
Юй Шіші не могла повірити, що цей маг зробив це навмисне!
- Учителю, звідки Вами така вродлива дівчина? - Здивована, вона запитала Цао Цінцинінь і розглянулася з Юєю Шиші.
- Вона заблукала, тому я взяв її з собою. Так, до речі, Бй Хунфей був знайдений тільки завдяки їй. Я ще раз повинен всіх подякувати, - сказав Мо Фань.
Юй Шіші, не обмінявшись з мисливцями навіть вітанням, розвернулася, щоб піти.
Мій Фань дивився на її видалену спину. Тільки після того як вона пішла зовсім далеко, його обличчя поміняв вираз.
- Що сталося, вчитель? – запитала Цао Цінцин.
- Від неї виходить дивне дихання, і проблема з водою точно якось пов'язана з нею, - сказав Мо Фань.
-Да? Тоді чому ж не схопити її?
- Я знайшов Бай Хунфея, якби він був мертвий, я б точно не спустив їй все так з рук, - вимовив Мо Фань.
Юй Шіші не вбила студента, а це означає, що він побачив щось, яке вона не хотіла показувати іншим, тому присипила його. Мо Фань спеціально не заважав її, намагаючись зрозуміти, яка ж її кінцева мета.
- Але я не помітила в ній нічого дивного, - додала Цао Ціньцин.
- Ти ще занадто наївна, тому не виявляєш підвищеної обережності щодо тих, хто не налаштований проти тебе явно агресивно, - Мо Фань погладив дівчину по голові.
- Вчитель, ти теж від мене недалеко пішов, - образилась студентка.
- Скажи Чжоу Ліссіню, щоб простежив за нею. Мене вона знає, тому я викликаю лише додаткові підозри, і до того ж моя краса теж дуже вражає людей, а у Чжоу Ліссіня звичайна зовнішність, й йому буде набагато простіше стежити за нею, - сказав Мо Фань.
- ... - Цао Цінцінь навіть не знала, що спочатку сказати, а потім тихо прошепотіла, - вчитель, Ви такий уор.
- Цао Цінцинінь, думаю, тобі варто залишитися в альма-матер ще на кілька років, - підмигнув Мо Фань.
- Вчитель, я помилилася, Ви найкрутіший! Найгарніший з тих, кого я зустрічала!
- Від Бай Хунфея у мене зовсім спину ломіт, дай-ка плече.
- Добре!
Навіть лікарі в лікарні сказали, що нічого не можуть з цим вдіяти.
Тепер стало ясно, що Бай Хунфей не був поранений і не зазнавав проклять, він просто заснув і тепер походжав на овоч. А так він просто був таким же як завжди, тільки його шлунок може видавати звуки голоду часами, і його треба буде підкармолювати рідкою їжею...
- Є якісь зачіпки? — запитав Мо Фань.
Тоді Мо Фань послав студентів перевірити струмки та водні потоки, і вода по них йшла як звичайно, але варто було їм залишити це місце, як воду відразу ж перестала ходити в селище. Директору Сяо нічого не залишалося, крім того що відреагувати.
Вода повинна циркулювати постійно, оскільки тільки в цьому випадку можна завжди зрошувати поля....
- Вчителька, я виявила, що тут крім Бай Гунфея є ще люди в такому стані і хочете подивитися? - запитав Цао Цінцинь.
Мо Фань задумався: заціпок було і без того мало, а він і так не міг зрозуміти, чому ж Юй Шіші довелося усипляти всіх цих людей, що вона приховує?
- Учителю, погані новини я бачився з чоловіком, який сказав, що ця дівчина була арештована міськими мисливцями! Я попрошу, і цей мисливець сказав мені, що вона практикує чорну магію так сказати « маленька відьма», вбила багатьох людей! - сказав швидко Чжоу Лісинь, забігаючи від бігу.
- Міські мисливці? Мотильова відьма? - На обличчі Мо Фаня з'явилося здивування.
Раптом він згадав про те, що чув у Чунміні історію про жінку-мотильку, яка захоплює людей вночі!
Хіба та жінка-мотилек і є Юй Шіші?
- Вчитель, дещо сталося! - Мо Фань ще не встиг позбутися своїх думок, як прибіг інший студент.
- Що сталося? — запитав Мо Фань.
- В іншій частині з'явилися діти, що раптово впали в кому, їх масово відправляють до цієї лікарні, - сказав студент із загубленим виглядом.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku