Розділ 1235. Чи метелики зникають ввечері?
Мо Фань був упевнений, що в цій справі ховається щось більше, тому відразу повідомив про дивне з'явлення директору Сяо.
Директор поспішно зв’язався з іншим науковим керівником, направивши його разом з Мо Фанем розібратися у цій справі.
Вчитель прибув тільки пізно вночі. Мо Фань вважав, що в темряві ночі не варто досліджувати землю.
- Чого боятися? Якщо зіткнемося з монстром, то я, Чжоу Цзяньтянь, точно його оддолею! Пішли, не марнувати мій час даремно - сказав викладач Чжоу Цзяньтян.
Разом з викладачем приїхали п'ять-шість студентів, судячи з їхніх облич, вони не були цьому раді. Адже це не було їх завданням, і якби зупинка всієї циркуляційної системи не вплинула на терміни їхнього проекту, то вони точно не з'явилися б сюди.
По дорозі до озера вони не зустріли ніяких перешкод або монстрів.
Коли Мо Фань добрався до ставка, то знову постив на воду...
Він не розумів, чому це місце викликало в нього суперечливі почуття.
Озерна вода була як і раніше спокійна. Коли Мо Фань підійшов ближче, то з подивом побачив, що яскраві зорі на нічному небі відображаються на поверхні озера. Тепер вода була повна безлічі діамантів!
Чудові зорі відбивалися на водяній косазі озера, а теплі вітри приносили з собою пахощі квітів. Така м’яка затишна атмосфера була цілком протилежною тим почуттям, які це місце викликало серед білого дня.
- Це ти так намагаєшся розіграти мене? Що означає відсутність відбиття? На поверхні немає нічого, це звичайна вода! - З гнівом почав Чжоу Цзяньтян.
- Так, відразу ясно, що це звичайне озеро! Тільки час даремно витратили!
- Навів шум з нічого!
Чжоу Цзяньтян, пильно подивився на Мо Фаня.
- Ти, недосвідчений щеня, навіть з такою дрібною справою не можеш впоратися. Наша робота над проектом стоїть на місці, а ти злякався відбиття у воді і відразу відступаєш. Я скажу директору Сяо знайти друга для цього завдання!
Мо Фань не знав, що сказати. Він на очах бачив, що вдень це озеро виглядало дуже дивно, але зараз тут немає нічого незвичайного!
Роздратований Чжоу Цзяньтян пішов зі своїми студентами, залишивши розгубленого Мо Фаня та його студентів біля озера.
- Вчителю, вони поводяться дуже грубо. Невже вони думають, що ми будемо їх обманювати? День тут точно було щось не так! - З обуренням сказала Цао Цінцинь.
- Гаразд, я сам розберуся з цією справою, а поки нам потрібно відпочити. Завтра ще раз прийдемо сюди, - сказав Мо Фань.
- Добре.
......
Повернувшись в дорогу, Тунсян Мо Фань почав хвилюватися.
Він побачив багато різних явищ, але це дивне озеро не давало йому спокою.
По-перше, Мо Фань був упевнений, що на поверхні води було щось ще, щось дуже схоже на воду в спокійному стані. Потрібно наблизитися, щоб розглянути це уважніше.
Шкода, що Мо Фань не зробив цього вдень. Якби він підійшов ближче, то напевно зрозумів би, що це.
Коли Мо Фань подумав, що він не зробив жодного висновку, то змарнував свій час і почав культивувати.
Перед світанком йому вдалося трохи просунутися в культивування елементів блискавки. Мо Фань сподівався, що його магія блискавки незабаром зможе зробити прорив на високий рівень другого сходинок, і тоді сила цієї магії стане помітною сильністю.
*Бам! Бам! Бам!
Роздався наполегливий стук у двері і Мо Фань відкрив очі.
- Учителю! Бай Хунфей пропав, - через двері пролунав стривожений голос Цао Цінцінь.
- Пропав? Може вчора він пішов випити? - Піднявши брови, запитав Мо Фань.
- Він забрав своє польове спорядження, відповіла дівчина.
- Він вирішив розібратися з цією справою сам? Я розумію, що він хоче отримати значок видатного студента, але не треба бути таким опрометуватим! У цій справі потрібно просуватися крок за кроком ... Блін, чому я стаю все зануднею, наче старий вчитель. Ходімо шукати його, сподіваюся він не встиг влипнути у неприємності - мимовільно пробурчав Мо Фань.
Учителі переживають за своє життя. Більшість студентів дуже честолюбні й мріють бути серед інших своїми досягненнями. Але це дивне озеро Цінь і навіть у досвідченому Мо Фаня лякає, що воно дійсно є дуже небезпечним. Якщо Бай Хунфей буде там один, з ним точно що-небудь станеться! Адже він недавно перейшов на високий рівень!
......
......
У нічній темряві панувала абсолютна тиша, не чула жодного звуку стрекота комах або співу птахів. Світло яскравих зірок, розкидане по небу, було єдиним джерелом світла серед темних гір.
- Я мушу знайти причину, інакше можу не сподіватися отримати піктограму видатного студента. Як я зможу виглядати перед своєю родиною? - Бай Хунфей сердито бубнил собі під ніс.
Він повільно просувався до озера Цінь І, розсуваючи високі зарослі трави.
Нічне озеро було все ще спокійно і прекрасно. Довкола гір воно було схоже на величезний смарагд. Коли студент подивився на це озеро, з'явилися дивні важкозрозумілі відчуття.
Однак він не відступив. Зібравши всю свою мужність, він продовжував йти вперед.
Підійшовши ближче до озера, маг гостро висунув голову з високої трави. Що не так з цією водою?
Йому було видно лише невелику ділянку водної поверхні, але він відразу помітив, що не бачить на спокійному гладі води жодної зірки!
У ідеальній водній гладі не було видно ні однієї зірки, хоча небо було чітко і вкрите небесними світилами. Від споглядання темного блакитно-зеленого кольору озерної брижі Бай Гунфена проминув холодний піт.
*пуф... пуф... пуф...
На озерох лунали м’які звуки грюкання крил.
*пуф... пуф-пуф...
Раптом звуки стали більш інтенсивними. На поверхні озера з’явилося багато маленьких крил. Усі вони плескали одночасно, ніби рябі на поверхні води. Під зоряним світлом крилалися дуже яскраво.
Пуф-пуф!
Бай Хунфей не встиг огадатися, як тонкий синій шар з поверхні озера встромив у небо! Це було схоже на величезний скибочок тканини, який покривав усі площі озера!
Бай Хунфей не міг поворухнутися. Він бачив багато маленьких крил, він побачив безліч малих істот, які сформували докупи напівпрозору вуаль. Ця вуаль, високо у небі, засяяла світло зір і зробила його тьмянішим! Це було наче уві сні!
- Що ти тут робиш? - Раптом позаду нього пролунав м'який голосок.
Бій Гунфей перелякано озирнувся і побачив, що позаду нього стоїть симпатична дівчина, одягнена в традиційні одягу династії Тана. Її довге красиве волосся ниспарили на високій груди.
Дівчина трохи усміхалася. Її ясні очі з цікавістю і легкоздатністю дивилися на студента.
- Ты... Ти налякала мене. Зараз глибока ніч, що ти тут робиш? Тут дуже небезпечно, бо Бай Хунфей полегшено зітхнув.
- Ти не відповів на моє питання.
- Я студент з Мінчжу і приїхав сюди для виконання випускного завдання, - чесно відповів Бай Гунфей.
- Тоді чому ти один? - просила дівчину.
- Я... Я хотів відрізнитися, - студенту стало ніяково.
- Щось знайшов? - Дівчина встала поруч з ним, як і раніше м'яко посміхаючись.
- Ти бачила цю істоту, яка тільки злетило в небо? Це нагадує метеликів, але я вперше в житті бачу так багато метеликів, вони можуть покрити все озеро. До речі, здається ти не маг. Для звичайних людей виходити за безпечний бар’єр смертельно небезпечно. Ти заблукала? - запитав Бай Хунфей.
- Так, здається я помилилася дорогою. Я збирала лікарські трави... Це місце вже поза бар'єром? - Дівчина відповіла після деяких роздумів.
- Звичайно. Боже мой! Добре, що ти зустріла мене! Інакше який небудь монстр потягнув тебе до своєї печери, і ти стала б його вечерею. Ходімо, я відведу тебе назад. Де ти живеш? - запитав маг.
- А що, ти дуже сильний? - У дівчини був абсолютно спокійному вигляду.
- Я? Не хочу хвалитися, але я маг високого рівня.
- О, тоді точно сильний! Але тобі не варто про мене турбуватися. Я живу тут з самого дитинства і добре знаю ці місця, всі гори, озера та ліси, а також знаю як втекти від монстрів, - сказала дівчина.
- Так не піде, я проводжу тебе. Де твій дім?
- Так ти не будеш робити своє випускне завдання? - Усміхнулася дівчина.
- Я буду відчувати себе винним, якщо з тобою щось станеться. До того ж, я вже побачив цю дивну штуку. Коли я повернуся, обов’язково розповім про це своєму науковому керівнику. Тоді приїдуть маги з уряду і розберуться з цією штукою. Цю справу можна вважати розв’язаною. Ти бачила це? Це ж метелики?
Усмішка дівчини поступово зникла, а її тон різко змінився:
- Ти бачив метеликів, що зникають ввечері?
- Що? Напевно так. Що це таке? - запитав Бай Хунфей.
- Мотильки, - різко сказала дівчина.
- Да, да. Це точно метелики. Якби не побачив на власні очі, то ніколи б не повірив, що тут живе так багато метеликів. Ще не зрозуміло, яку велику шкоду вони можуть завдати, - сказав маг.
Сказавши це, Бай Хунфей продовжував роздумувати про цю дивну знахідку.
Кажуть, що метелики дуже схожі на коників. Вони також можуть перетворити будь - яке місце на неродючі землі. Тепер саме тепер настав сезон бурхливого розмноження комах. Кажуть, що в західних районах магічні коники створили велике лихо. Тут, на сході, коників дуже мало, але метелики компенсують цей брак упору!
Пуф-пуфе!
Раптом маг почув звук плескаючих крил. Порив сильного вітру так несподівано налетів, що він не встиг підготуватися.
- Дівчина, обережно! Наближається сильний вітер! - Бий Хунфей несвідомо намагався захистити дівчину, що стояла поруч.
Але коли він хоробро кинувся до неї, то побачив, що дівчина твердо стоїть на землі, її погляд повністю переобразився, а за спиною відчинилися два крила...
Ці крила були не схожі на магічні артефакт, а немов виросли прямо з її спини. Різкі пориви вітру з'явилися якраз через плескання цих величезних крил!
Бай Хунфей ошарашено дивився, як маленькі метелики злітаються до дівчини!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku