Розділ 1213. Відновлення гетерки.
.......
На горі була така висока температура, що навіть Мо Фаню стало гаряче.
Крута дорога привела його до вершини. Хоча це не була найвища точка в околицях, але все ж вона знаходилась на висоті.
Тут повітря було абсолютно чисте. Вітер не доносив пісок так високо. Під палючим вогнем вершина перетворилась на суцільний камінь. Повсюди виднілися уламки душевного насіння. Мо Фань безцеремонно складав їх у мішечок, наче готував гетерке молочну суміш.
Точки в цих місцях були дуже якісними, гетерке повинно це сподобається.
- Мені просто сидіти тут і чекати наступного вогню? - Обдумав Мо Фань, сидячи на шпильці.
Цього разу вогонь закачує не тільки гетерку. Мо Фаню і самому доведеться залишитися тут. Не відомо, чи допоможе йому витримати жарке полум'я той факт, що його тіло інтенсивно демонізацією.
- Почекаю. Не так вже й просто піднятися сюди разок. З іншими на станції напевно нічого не трапиться, - бубнил сам собі Мо Фань.
Він вже пояснив іншим, що може залишитися на горі і чекати наступного разу. Коли полум’я спалахне, Мо Фань зможе знайти священні землі вогняної стихії і тоді гетерка відродиться. Заради такого не те що один день, він рік готовий тут провести!
Закриваючи очі, Мо Фань почав культивувати. Ці спекотні землі були повні подиху вогню. Природна енергія вогню була в багато разів чистіша і сильнішою, ніж у трихстунчастій вежі. Ідеальне місце для зміцнення своїх навичок у елементі вогню.
Він так занурився в процес, що втратив рахунок часу і не звертав уваги на струмки стікають по спині.
Відкриваючи одне око, він побачив сонце високо в небі. Коли ж наступного разу він відкрив очі, то бачив, що воно вже було за горизонтом, а температура на вершині поповзла вгору!
Час минув дуже швидко і настала ще одна ніч. Лін Фейлі сказав, що саме в цей час гори можуть обв’язувати полум'я. Та й Мо Фань помітив, що коники так само як і раніше кинулися сюди, щоб перетворитись на попіл!
Скам’янілі язики полум’я сяяли в темряві, і вершина перетворилася на вогняне море. Мо Фань був посеред вогню, температура виявилася набагато вища, ніж він очікував. Демонтізований організм не витримав і шкіра стала лопаттися!
- Не може бути! Такий сильний! - Мо Фань стиснув зуби.
Довкола було видно тільки полум’я, яке світило від жару і світла. Як за таких обставин шукати джерела вогню?
Мо Фань ледве почав рухатися, орієнтуючись лише на свої відчуття.
- Напевно тут... Чорт забирай! Нічого не видно! Скрізь тільки вогонь! - Мо Фань метался по вершині. Його одяг відразу згорів, і фактично він біг голим по горі.
На височинах коники продовжували меланхольно оточувати вогонь. Їм було невдомку, що вони не мають стійкості Мо Фаня, і що через секунду вони перетворяться в попіл.
- Э? Здається вони всі кинулися в одному напрямку. Може там і є те, що мені потрібно? - Мо Фань помітив цікаве явище.
Всі істоти прагнуть чогось. Хоча Мо Фань не розумів, що могло знадобитися цим коникам, але там явно щось було, яке заставляло їх кидатися прямо у вогонь.
Мо Фань, йдучи за комахами, підійшов до нагромадження з понад десяти величезних каменів. Здішний вогонь... Чиста лють. Мо Фань відчув, що сам може спалити живцем!
- Ось ті на! Це тут! - Пiшов Мо Фань. Раптом коники з’явилися йому милою істотою. Якби не вони, він би витратив багато часу на пошуки і можливо так і не знайшов б це місце.
- Може тут є духовне насіння? - Полюбляв Мо Фань. Адже якась велика сила змушує повзати цю гору щоночі. Якби вона не була настільки глибоко вкорінена в небезпечній пустелі, багато людей хотіли б побачити це чудове видовище.
Мо Фань зосередився на своєму сприйняття, але так і не відчув духовного насіння.
Але все-таки тут напевно є духовне насіння! Просто його доведеться шукати.
- Гетерка, тобі подобається це місце? - Мо Фань тримав вогняний фрукт в руках і усміхався, зносячи жар.
Здається, гетерка була дуже задоволена. Мо Фань не наважувався підійти сам ближче, тому просто кивнув вогненний фрукт у найсвіжіше пекло, щоб гетерка могла нагріватися вдовольче і відновити свої сили!
Маленька гетерка була вогненною улюбленкою. Її фрукт плавав серед гарячих вогняних хвиль і на ньому не було жодної тріщинки. Навпаки, гетерка жадібно вбирала вогняну енергію!
Мо Фань не міг стояти тут занадто довго, тому почав поспішно відступати. Якщо гетерогенна вогняна система втілювалась у його тіло, то її вогнетривкість сильно зросла. А зараз, спираючись лише на власну силу, він вже не міг витримати такого випробування.
- Ти гарненько тут відпочити. А татко вже не може терпіти і почекає тебе зовні. Коли вогонь розірветься, я прийду за тобою, - сказав Мо Фань.
Після цих слів Мо Фань покакав назад, інакше він ось-ось перетвориться на золу!
Йому довелося відійти від священного місця приблизно на один кілометр, і тільки тоді він відчув, що може спокійно тут знаходитись.
Він почав культивувати за допомогою нагоди. Мабуть, небагато людей у цьому світі мають можливість культивувати на священних землях вогненні води. У цьому плані демонізація зробила йому велику послугу.
*пуф! Пуф! Пуф!
Мо Фань закрив очі і почув звуки плескаючих крил.
Він обернувся і з подивом виявив, що над палаючим морем кружляє яскраво-червоний магічний коник. Хоча довкола нього постійно спалахували язики полум’я, цей коник не помирав так само, як інші. Очевидно, що так само як і Мо Фань, він мав імунітет від вогню.
Цей коник був набагато більше інших і рухався трохи незграбніше, наче народився зовсім недавно.
- Який незвичайний коник. Гей, йди сюди, склади мені компанію - посміхнувся Мо Фань.
Незважаючи на те, що коники були стійкі до високих температур, все ж вони боялися вогню, тому що могли спалити в лічені секунди. Але Мо Фаню зустрілася унікальна істота.
Він також не боявся людей. Підлетівши ближче, коник сів недалеко від Мо Фаня і витріщився на нього своїми круглими очима. Чи він прийняв його за їжу?
- На, спробуй свіже-засмаженого м'яса, - Мо Фань витягнув шматочок в’яленного м"ясо і простягнув кузена.
Кузнець з’їв м’ясо одним, бо якщо помити його трохи помацати, то він відразу обувиться.
Кузнак не був вороже настроєний до Мо Фаню, а також Мо Фень не хотів вбивати молодого магічного коника. І тому він спокійно закрив очі і продовжив культивувати, в той час як коник знову туди-сюди грав у польотах.
Його крила були ще дуже слабкими. Треба було часу й тренувань перш ніж вони зміцніють.
.......
Коли вогонь розсіявся, Мо Фань відразу ж пішов назад у бік вогненної гетерки. Але зрештою він виявив, що вона так і не вилупилась з фрукта, здається вогню ще було недостатньо.
Тепер він був змушений чекати наступної ночі. Добре, що підсмажений так довго, він міг трохи адаптуватися і вже з’явилася нова, міцніша за стару шкірку!
Магічний коник постійно слідував за Мо Фанем, не зводячи із нього круглих очей. Мабуть надівся дістати ще шматочок в'яленого м'яса ...
Прочекавши ще один день, Мо Фань знову сидів на камені і спокійно чекав, коли вогонь знов обв’язує всю гору. Шахраї також з’явилися у визначений час і були саможертовними.
Червоний коник також був неподалік, і Мо Фань задирав голову над вогняним морем. Він ніби дивувався, спостерігаючи за своїми сородими. Чому вони такі слабкі? Чому вони відразу помирають, хіба ж не приємно грітися в теплих мовах вогню?
Мо Фань ще раз поклав вогняну гетеру в джерело чистого вогню. Заради цікавості він намагався заманити туди коника. Але виявилося, що для нього також надто висока температура.
- Все ж гетерка дуже сильна, - Мо Фань побачив, як коник поспішно відлітає звідти, і мимовільно розсміявся.
Все-таки він не володіє абсолютним імунітетом.
*треськ
Раптом Мо Фань почув звуки, подібні до тріски вогняного фрукта. Нарешті!
Перед смертю вогняна чаклунка Цзян Фен вклала всю свою життєву енергію у вогненний фрукт. Тільки таким чином вогняна гетера могла народитися здоровою. Нині ж вогонь полум’я вбирає у себе чистий стихійний вогник і повільно пробуджується. На її обличчі гралася щаслива усмішка.
- Пошвидше відновлюйся!
Гетерка була балівним вогнем. Це унікальний рід істот, які постійно скорочуються. Будь - яка необачність і вони можуть зникнути назавжди.
Вони народжуються дуже крихкими і лише після довгого часу свого здорового розвитку стають надзвичайно сильними! Мо Фань сподівався, що гетерка стане такою ж сильною, як колись.
- Цзинь! Цзинь!
Роздався знайомий тонкий голосок. Огнений фрукт нарешті повністю тріснув і з нього випорхнув тонкий силует, оповите вогнем.
Вона ширяла у вогняних хвилях, наче риба у воді. Але не могла довго насолоджуватися цим, а відразу кинулася в обійми до таткові. Вона схопила його маленькими ручками і довго не відпускала.
Мо Фань оскаженів від здивування. Він не встиг її роздивитися і які зміни з нею відбулися, а гетерка вже тонула в його обіймах. Як же вона сумувала за ним!
Але він міг відчути ці зміни. Його груди наче кип’ятком, але він все одно не відпускав її. У серці Мо Фаня запанував мир.
*бум-будом-бам...
Мо Фань міг відчувати серцебиття гетерки, адже це і серце Сін Ся теж!
- Ми повертаємося додому! - Мо Фань підхопив гетерку.
Але тут вона голосно загризала і похитала головою, ніби кажучи йому:
Дитинка збирається вставляти всю цю гору!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku