Глава 1204. Небезпека з усіх боків.
Вони чітко відчували, що пісок під їхніми ногами почав рухатися.
У цьому місці шар піску виявився не такий товстий, як вони очікували. Під шаром піску була щільна земля, і якщо вони відчували рух, це означало, що щось намагалося вирватися з-під землі.
Чжен Сяо Хоу спостерігав з повітря. На той час сонце вже майже сіло, і в деяких місцях не було сонячного світла. Він помітив, що в непроглядних ділянках почали з’являтися істоти подібні до чорних сколпендр, чорно-червоні черв'яки та чорні змії. В одному вони заповнили всі темні місця. Тільки сонячний промінь зникне з якогось місця, там же з'являється купа щупалець. Необачні тварини, що потрапляли в місце їх появи, швидко зникали під шаром піску.
Важко здогадатися, що з часом від цього тварини залишалися одні кістки.
- Швидше! Швидше! - торопив інших Чжен Сяо Хоу.
Сонце сідає дуже швидко. Якщо вони не встигнуть забратися звідси, то будуть великі проблеми!
- Мавпа, ти йди вперед і зроби так, щоб грунт закаменилася. Не дай їм пробитися крізь пісок! - Мо Фань крикнув Чжен Сяо Хоу.
- Добре! У команді ще є маги землі? - запитав Чжен Сяо Хоу.
Невдовзі до нього приєдналися двоє мисливців. Чжан Хоу покликав крила вітру і схопив двох магів поквапився вперед.
.......
Вони з усіх сил мчали вперед, але все-таки програвали гонку з сонцем. Тільки на клаптику землі з’являлися бліді тіні замість червоного сонячного світла, температура також ніби відразу впала і атмосфера сильно змінилася. Замість тепла і світла прийшов морок та гниття.
- Ідіть сюди до нас! - Чжен Сяо Хоу голосно гукнув решті позаду.
Інші підбігли до нього та двох мисливців, і земля була твердою, наче камінь.
Там, де з’являлись тінь, поверхня піску відразу починала бурлити наче бурхливе море. Щось подібне до щупальця голодних монстрів оточувало магів з усіх боків.
Але коли вони наближалися до магів на відстані близько 300 метрів, то чітко бачили перешкоду. Затвердний шар піску не дає просунутися далі!
- Швидше, підемо! Рано чи пізно воно проб'ється! - гукнув Лу Фан.
Команда продовжувала йти вперед, не наважуючись затримуватися на одному місці.
- Я буду вказувати дорогу! - сказав один з мисливців, що мають магію вітру, яку Га Мін та інші називали Летягою.
Летяга рухався так швидко й легко, що в поривах вітру він навіть не залишав слідів на піску.
- Тут безпечно, йдіть за мною...
*бам!
На тлі густого піску з’явилася величезна жовта хвиля. Пісок, що звисав із неба, падав наче піщаний дощ.
Серед піску, що витає, з’явилося велике потворне дерево. Його довгі гілки були зброєю атаки, так само як густа коренева система, що пронизує весь ґрунт.
Корені та гілки дерева перепліталися в одну клітину, оточивши Летягу. Він намагався мітнути назад, але зрозумів, що гілки обплели все навколо нього, не залишивши не єдиного пропуску. Відчуття близької смерті стиснуло груди!
- Летяга! - гукнув Лу Фан.
Гэ Мин миттєво реагував. Застосовуючи магію світла, він трансформував приплив світла в сотню світлових мечів, які обрушувалися на клітину з гілок.
Але коріння й гілки виявилися такими товстими, що одна магічна атака не змогла прорубати діру в клітині!
- Командире, подивіться назад! - Голосно сказав Чжен Тун.
Ге Мін, навіть не обертаючись, вже зрозумів, що там відбувається. Там уже починали сплітатися суцільним муром коріння і гілки.
- Ви продовжуйте йти вперед, а я допоможу Летягі! - відповів Ге Мін.
Летяга був жахливо засмучений і стурбований. Його план по проведенні команди з тріском провалився, він зовсім не відчув ці диявольські рослини під шаром піску.
- Швидше, швидше! Інакше ми всі залишимося тут! - гукнув Лу Фан.
- Ідіть за мною і не помиляєтесь. Це майстер, який створює пастки. Якщо ми всі потрапимо, то вже не зможемо вибратися, - Чжен Сяо Хоу дуже зітхнув і пішов вперед.
Чжан Сяо Хоу вже не користувався крилами, а йшов по землі, буквально на своєму тілі перевіряючи безпеку шляху.
- Ділянка, в якій може діяти один монстр, завжди обмежена! - сказав Мо Фань.
Ці істоти самі по собі є досить повільними. Часто вони маскуються, чекаючи на полювання тварин. Гілки і коріння однієї істоти можуть поширюватися на території в радіусі 300 метрів. І чим ближче ти перебуваєш від тіла монстра, тим важче вибратися з його пастки. Нічний піщаний монстр в одну мить оточив Летягу саме тому, що він опинився занадто близько!
Чжен Сяо Хоу йшов на 50 метрів попереду команди. Навколо нього весь час блищить світло-блакитне сяйво шляху вітру, що говорить про те що він в будь-який момент міг зірватися з місця.
*бам!
Знову почувся гучний звук і попереду з'явився ще один нічний піщаний монстр. Він вийшов зі свого укриття відразу, як тільки відчув, що Чжен Сяо Хоу близько підійшов до його пастки.
Як і в перший раз, під землею знову з’явився клубок коренів. Велетенське тіло монстра почало випускати все більше коренів, схожих на щупальця. Вони вправно переплелися, оточували жертву і перетикали всі шляхи до відступу.
- В інший бік! - Швидко гукнув Чжен Сяо Хоу решті.
Якщо цей шлях був непридатний, їм потрібно було обхід у радіусі 300 метрів.
Команда поспішно поміняла напрямок. В останні променях заходу сонця було видно бліде голубе сяйво навколо Чжен Сяо Хоу. Коріння швидко зплуталися в суцільну стіну, але маг успіх проскочити у позосталий пробіл і врятуватися від пастки.
- Він сам справиться, нам потрібно йти. Ці монстри звичайно повільні, але якщо їм здасться оточити нас, то ми приречені, - поквапив всіх Мо Фань.
- Емм... І хто тепер піде попереду? - Раптом запитав Чжен Тун.
Мусить бути людина, яка йде попереду. Ці істоти були дуже хитрі і не діяли відразу ж як хтось вступав на їхню територію. Вони вижили, коли жертва підійде ближче і опиниться в самому центрі пастки, і тільки тоді вони починали діяти. У такій ситуації вже пізно бігти!
Хтось один повинен йти попереду, інакше пропадуть відразу всі.
- Я піду, - сказала Му Ну Цзяо.
- А як ти... - Чжен Тун хотів щось запитати, але Му Ну Цзяо вже створила тінь вітру і зникла попереду.
- Слідуємо за нею, - сказав Мо Фань.
Команда пішла за дівчиною, але тримаючись від неї на безпечній відстані, щоб не потрапити в пастку разом з нею.
- Чжен Тун, ти засмучуєш мене, - Лу Фан шепотом звернувся до Чен Тупу, дивлячись на крихкий силует Му Ну Цзяо попереду.
Насправді, коли Чжан Тун запитав, хто піде вперед, він дивився на Мо Фаня. Цей хлопець зовсім йому не подобався. З якого статі він дає тут вказівки, хоча сам нічого не робить. А ці три дівчата навколо нього так і тікають!
Хто ж знав, що викличе Му Ну Цзяо і поставить Чжен Туна в незручне становище, дозволивши такій прекрасній дівчині випробувати долю...
- Якщо з нею щось трапиться, це буде твоя вина! - Чжен Тун відразу ж передав всю відповідальність на Мо Фаня.
- Я з самого початку відповідальний за неї. А про інші речі... Ти можеш не турбуватися, - посміхнувся Мо Фань.
Коли Чжен Тун побачив, що він задоволений своїм виглядом, то ще більше розлютився.
- Тут безпечно! - почувся голос Му Ну Цзяо.
Лу Фан та інші швидко пішли за нею.
Коли вони просунулися приблизно на 500 метрів, дівчина знову знайшла безпечний шлях.
- На неї можна покластися? - почав сумніватися один з мисливців 50-ти років.
Якщо думаєш, що ні, тоді сам йди вперед - відразу відреагувала Цзян Шаосюй.
Саме той, хто йде попереду, наражається на смертельну небезпеку. Музяо ризикує своїм життям, щоб знайти їм дорогу, а мисливець ще й має нахабство на ці сумніви.
- Я всього лише турбуюся про нас усіх. Вона не перевірила ту територію і вже кличе нас йти. Здається, вона просто не хоче, щоб ми були занадто далеко від неї в разі небезпеки - продовжив мисливець.
- Так, мені теж здається, що вона небрежна, - підтримав інший мисливець.
- Мені здається, цей шлях більш безпечний. Нехай вона повертається. Так Цзянь, ти поведеш, - сказав старий мисливець.
- О, хороше! - Так Цзянь кивнув. Він сміливо і рішучо вирушив у іншу сторону. Цим шляхом вони могли швидше дістатися до безпечного місця.
Хлопець пішов на 100 метрів, як це помітила Му Ну Цзяо. Вона не знала, що сталося в команді, але на відстані 300 метрів намагалася докричатися.
- Не йдіть туди!
- Дівчисько, ти хочеш звести нас в могилу? Земля - мій головний елемент. Я відчуваю коливання під тим місцем, де ти стоїш. Отже там щось є ... - Сказав старий мисливець.
Му Ну Цзяо на секунду замерла і відповіла:
- Піді мною точно знаходиться піщаний монстр, але ...
- Гей, чули? Вона сама сказала, що там монстр, значить йдемо за Да Цзян. Дівчисько, повертайся швидше, якщо зайдеш трохи далі, то вже не повернешся. Я дуже вдячний, що ти зголосилася йти першою, але треба розраховувати на свої сили! - По-доброму сказав мисливець.
- Не йдіть туди! - Побачивши, що Да Цзянь продовжував йти вперед, Му Ну Цзіо змінилася в обличчя.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku