Розділ 1145. Тривоги Чжао Мань Яня.
.......
.......
Протягом наступних кількох днів всі вони були абсолютно вільні. Місто на воді було наповнене чарівністю, і після закінчення міжнародних змагань, вони нарешті могли дозволити собі влаштувати відпочинок на кілька днів.
Після напружених випробувань студенти дали собі повну волю.
Мо Фань весь час ходив у стельку п'яний. Як же прикро, що алкоголь не залежав від Мун Сюе! Інакше він би так і зробив.
Хлопець не змінював своїх почуттів до неї, завжди був з нею щирим і не виявляв слабкості. Але невідомо скільки це ще може тривати, перш ніж приведе хоч до якихось результатів.
- Твою мать, я зараз помру. Що за відрабу нам приніс цей бовдур Цзян Юй? На смак, наче коров'яче лайно і так носить дах, що я мало не зайнявся тим сорокарічним танцюристом! Ці спогади будуть переслідувати мене все життя! - Чжао Мань Янь нарешті прокинувся і почав лаятися.
Мо Фань розташувався на веранді по сусідству. Побачивши, що шатає Чжао Мань Яня, він розсміявся. Людина, яка привезла його вчора додому, і правда був сорока років, але це була зовсім не жінка...
Сьогодні вони прокинулися тільки під вечір. Про сонячні промені дізнавалися з чудового міста Венеції. Розмаїття будинків і вікон, сонячне світло відбите в каналах води, і звичайно ж прекрасні дівчата - від такої краси неможливо відірвати око!
Звичайно, якщо не відчути солодкого відчуття перемоги, то вони навряд чи будуть такими чудовими. Мо Фань пригадував різні моменти змагань, які ще більше зачаровувались сам собою.
Батько мудро повівся, розпродивши все майно і відправляючи його до середньої школи. Він виявився обдарованим чарівником!
- Пошли! Провітримось і протверезимо заодно, - Чжао Мань Янь крикнув Мо Фаню.
- Окей! Пішли в бік моря, - відповів Мо Фань.
Вони не знали, куди поділися всі інші. Напевно десь бавилися по місту. Команда, яка зайняла перше місце, не могла залишатися на одному місці довше хвилини. Люди, які оточували їх, відразу впізнавали їх і не давали їм проходу.
Але Чжао Мань Янь і Мо Фан вважали, що їм не потрібно ховатися. Адже вони не якісь відомі співаки чи кінозірки. Багато глядачів бачили їх здалека і навіть не знають на вулиці. Їм треба лише змінити одяг, і вони звичайні перехожі, тільки вище та красиві...
Венеція розташована на березі затоки, а берегова лінія має форму півмісяця. Найцікавіше те, що далеко від неї знаходиться тонка і пряма смуга суші, схожа на натягнуту тітиву.
Двом чарівникам було дуже важко, і вони пішли прогулятися по тій довгій береговій лінії. Це не було кордоном міста Венеції, але вони були зовсім байдужі до деталів, головне - це прекрасне і гарне місце.
Тут також було багато людей, які безтурботно гуляли берегом і безліч розкішних готелів на заході сонця.
- Як дивно! З яких пір там з'явився ще один штучний острів?
- Нічого дивного. Це той острівець, який зробили спеціально для змагань. Ми просто давно тут не були.
- И то правда! Я ж жодного разу не гуляв тут просто так. Ох, ну наскільки обмежений навіть про новий острів у Венеції не знаю!
Двоє хлопців прогулювалися вздовж берега, час від часу попрямували до Венеції. Місто відділяло звідси широкий затоку, і маленький острів був побудований саме в цьому місці.
- Ти так далеко мене забрав, очевидно не видів насолоджуватися? - Мо Фань відчував, що Чжао Мань Ян хоче поговорити і вирішив почати першим.
- І це ти зміг зрозуміти на мій погляд?
- Говори давай! - Нетерпеливо торопив Мо Фань.
Чжао Мань Янь все ще вагався, не знаючи чи варто говорити Мо Фаню про це.
- Це щодо мого батька. Він ще в молодості заробив багато хвороб, а зараз зовсім слег. Я боровся з усіма силами, щоб не впасти в його очах, але він навіть не побачив... - Чжао Мань Янь важко зітхнув.
Мені дуже шкода. Ти не поїдеш до нього? - відповів Мо Фань.
Усі сини мріють, щоб їхні батьки пишалися ними. Ставши дорослими, вони з усіх сил доводять, що не мають підтримки батьків і можуть досягти успіху.
Мо Фань добре розумів почуття Чжао Мань Яня.
- Мені страшно, - нарешті сказав Чжао Мань Янь.
- Страшно?
- Його хвороба дуже серйозна. Наш старий цілитель вже давно застерігав, що коли він стримає ще раз, то швидше за все залишить нас. Ми були готові до цього давно, але як думаєш, що у нього залишилися лічені дні... Це нестерпно, - Чжао Мань Янь говорив дуже рівно, це було так не схоже на нього.
- Все так погано? - Мо Фань замер.
Він навіть не думав, що батько Чжао Мань Яня лежить на смертному ложі. Він ніколи не говорив про це.
Саме тому я намагався перевершити себе. Я хотів, щоб він пішов спокійно. Але тепер мені страшно їхати до нього. Боюся, що якщо я все розповім йому, він вирішить що настав час піти - Чжао Мань Янь нарешті висловив те, чого в нього на душі кипило.
- Точно немає ніякого шансу на зцілення і продовження його днів? - запитав Мо Фань.
Чжао Мань Янь похитав головою. Його батько хворів вже понад десять років. Те, що він зміг прожити так довго вже було чудом.
- Тут допоможе тільки воскресіння. Він зараз як на останній стадії раку, - відповів Чжао Мань Янь.
Спостерігаючи за емоційним метанням Чжао Мань Яня, Мо Фань рішуче встав:
- Я вважаю, ти повинен поїхати і побачити його. Ти завжди був багатим сином і навіть думав, що зможеш вступити до лікарні, не звертати уваги на дівчат, старанно культивувати та робити такі успіхи. Ти повинен розповісти йому все, він має знати про успіх його сина. Дозволь йому піти без тривог і сам вибачся з ним.
- Так, ти правий. Але я турбуюся про брата... - відповів Чжао Мань Янь.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku