Глава 1118: Хітра лисиця
Зрештою настав день бою між трьома державами. Китайці помітно поблекли на фоні знаменитих зборів Англії та Греції.
Цього разу було вирішено вести бій не на одному з венеціанських будівель, а у окремому просторі, як той, де проходив тур.
Цей відокремлений простір був бойовим ареном, який за нашого часу було створено магами простору і землі. Довжина цього майданчика становила близько одного кілометра, ширина — 500 метрів. Річка, що бурляла, була за межі лісу. П’ятдесятметрові дерева, що сягали заввишки 50 метрів, утворили зелений острівець просто в повітрі.
Відразу після лісу почалася гірська територія, яка ставала дедалі крутішою і відвісною. Найбільш крайній витес був настільки високим, ніби це була величезна закруглена дамба, оперізуючи територію всієї арени.
Нагорі цих скель були трибуни, на яких сиділи глядачі.
Цей майданчик, по суті, нічим не відрізнявся від звичайної бойової арени. Для деяких глядачів було важко сидіти нагорі, оскільки з певних місць можна побачити далеко не вся арана.
На цих місцях сиділи тільки ті глядачі з різних країн, що придбали квитки. Тепер усі вони з нетерпінням чекали вирішального бою серед трьох країн.
Учасники та їхні наставники були на окремому майданчику, готуючись до виходу і очікуючи вказівок організаторів змагань.
Площа різних країн розташовувалася в багатьох частинах арени (на території, яку було виділено на одному зі скель), тому всі могли бачити, як спускаються учасники.
Арена була справді велетенською, а висота між глядачами і бойовим апаратом сягала 90 метрів. Звичайно, у кожного з трібун були представники змагань, які стежили за тим, щоб ніхто не стрибнув вниз і не вторгався в хід бою.
Але ті, хто брав участь у цій війні, були дуже неспокійними й важкими. Суддівство також обіцяє бути непростим.
У бою було 20 суддів, усі вони були на самій арені. Вони не мали права втручатися в хід бою, тільки могли спокійно пересуватися по території, вибираючи найкращий кут огляду. Якщо вони бачили, що комусь із учасників загрожує смертельна небезпека, то повинні були негайно втрутитися.
Окрім арени, кожен учасник мав перстень від венеціанських майстрів. Це кільце теж може визначити ступінь небезпеки. Якщо на учасника в якийсь момент не виявиться захисту, а йому буде загрожувати небезпека, то це кільце може випустити водяну охорону, зануривши нею бойця.
Але якщо кільце спрацює, то це означатиме дискваліфікацію учасника.
Венеціанське кільце стало одним з найбільших винаходів. Кожен намагався захопити таку штучку, особливо ті, що часто подорожують і потрапляють у різні магічні тварини.
- Ти чув? Кажуть, що навіть якщо ми програємо цей бій, то венеціанські кільця залишаються нам як заохочення! - Сказав Чжао Мань Янь, з цікавістю розглядаючи кільце.
- Це дуже заспокоює, хоч можна знати, що навіть у критичній ситуації є захист, - вимовив Цзян Юй.
- Які ж ви все-таки песимістичні. Радієтесь якимось ковечку, а воно не йде ні в яке порівняння з тими призами, які отримають країни, що опинилися у тройці кращих! - Нехотливо пробурчав Мо Фань.
Венеціанська сережка, звичайно, неввічливо і ціна її висока, але все його чарівність блякне на фоні головних приз.
- Вы... Вже передбачите результат бою? Я багато розголосувати не буду, ви зобов'язані викластися на всі сто! - Дав вказівки Фэн Лі.
- Учасникам приготуватися!
- Бій три команди починається!
Світила світла опускається на арену, яка освітлює річку, дерева і скелі.
Цього разу Китай виставив свій найсильніший склад: Мо Фань, Ай Цзян Ту, Гуань Юй, Муніїн (Чжао Мань Ян). Му Нін Сюе була шостим учасником на заміну.
Коли решта спускалась на арену, Гуань Юй продовжував видивлятися учасників з інших країн.
Англія та Греція знаходяться десь між річкою і лісом. Як тільки ми опинимося там, то відразу ж можемо наткнутися на них, - сказав Гуань Юй.
- Ну, тоді вперед! Можна зовсім не ховатися, б'ємося з ними по-чесному, - додав Мо Фань.
П’ять чоловік попрямували до лісу й ріки. Всі три країни були дуже сильні, тому не було абсолютно ніякого сенсу приховувати свої могутні сторони в рукаві. Якщо викластися по повній, то є ще хоч якась примарна надія перемоги.
Коли вони досягли місця, то побачили магів з Греції.
Греки були від китайської команди на відстані 100 метрів. Вони не стали їх відразу атакувати, а навпаки, виглядали якимось спокійними.
Мо Фань, кинувши погляд на Азалію, побачив, що навіть у цій битві вона була одягнена так само звабливо як і завжди, не змінюючи свого прання. Якби Мо Фаню не було відомо, що вона « менша від світу цього», йому б теж не повірив у те, ніби це кандидатка на звання феї Парфенона.
Невдовзі з’явилися й англійці. Першим з’явився зеленийволосий на ім'я Джейл. Цей маг виховував Мо Фаню якесь особливе відчуття небезпеки.
Мо Фань побачив і Ірен, що була як завжди велично спокійна. Вона посміхнулась.
З невідомої причини Мо Фаню здавалося, що Ірен — це людина, яка до кінця залишається вірною своїм високим ідеалам.
- Що будемо робити? - запитав Чжао Мань Янь.
- Б'ємося з Англією! - Так, я сказав Ай Цзян Ту.
- Серйозно?
- Ага!
Усі кинулися в сторону Англії, готуючись напасти, але Греція теж не спала — з іншого боку наближались греки!
З грецького боку з’явився чорний призовний вершник!
Чжао Мань Янь, побачивши його, мало не впав! Хіба цей чорний вершник не був у Єгипті?
Цей чорний вершник-меносець попрямував в сторону Гуань Юйя!
Гуань Юй проскочив серед дерев, тому вершник ще більше розлютився і порізав усе довкола.
- В атаку!
У цей момент в бій кинулися і англійці, які побачили, що греки першими почали війну.
- Е*ть! Англія та Греція об’єдналися проти нас! - Мало не плачучи, крикнув Чоно Мань Янь.
- В результаті ми опинилися ідіотами, вони дійсно об'єдналися проти нас.
- Ха-ха, як несподівано, чи не так, Мо Фань? - Азалія, виблискуючи своїми очима, дивилася на нього.
- Ти думала, що я дійсно можу повірити такій лисиці як ти? - Мо Фань зберігав спокій.
- Не вірю, що ти такий. Тобі краще піти з арени, підтиснувши хвіст, - Азалія буквально заливалася хохотом.
- Ти правда вважаєш мене настільки тупим? - Мо Фань знав, що ситуація Китаю далеко від основної, розумів: ніхто з арени з їхньої команди просто не піде.
- Азалія теж не хотіла втрачати час на розмови.
Мо Фань обернувся і побачив зеленого, що наближався до нього. Азалія втішалась.
- Хоча я й сама можу розібратися з тобою, все ж краще зробити це з кимось, щоб вже напевно, - голос Азалії ставав дедалі пихатішим.
Мо Фань розумів, що за ним знаходиться той самий Джейл, який стояв на першому рядку змагання...
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku