Глава 1009: Вихід за межі пустелі
На погляд чоловіка, він сидів на спині крилатої тварини і йшов у далечінь, де пісок Сахари зустрічався з водою.
- Вчитель Девон, Ви чули, що я щойно сказала? - Жінка-маг років 30, звертаючись до нього.
- А? А що ти сказала? - Тільки зараз маг прийшов в себе.
Ми дізналися, що в околицях Сахари відбуваються дивні піщані бурі, які, за повідомленнями персоналу, зовсім не схожі на бурові природоохоронця - сказала чарівна жінка, на ній були надети окуляри.
- Хіба в цьому є щось дивовижне? Цукрова сама по собі не є звичайним місцем, тому ми не шукатимемо причин. Зараз ми повинні рухатися далі, щоб визволити людей, - сказав ще один маг, на голові якого був білий пластівий убір.
Якщо команду очолить не сам вчитель Девон, ми ні за що не погодимося увійти в цей нескінченний безлюдний лабіринт, тому що він колись уже зміг вибратися звідти!
Маг на ім'я Девон все ще нічого не говорив.
По правді кажучи, він і сам не хотів вирушати туди.
- Подивіться вниз, здається, там є людина, - сказав хтось з команди, чому всі кинулися вниз.
Виявилося, що на піску лежав чоловік без свідомості. Судячи з обрисів тіла, це була жінка.
Дівон щось тихо сказав кажану, і ця тварина, помахаючи своїми величезними крилами, повільно опустився на піски.
Жінка-маг в окулярах підійшла до цієї дівчини, уважно прощупаючи її дихання.
- Ще жива, здається... азіатка, невже магічна асоціація відправила на пошуки члена китайської команди? - Скар сказала.
Скар дістала воду, щоб напоїти дівчину, що ще не прийшла в себе.
Після ковтка чистої свіжої води Нань Цзюе почала поступово приходити в свідомість.
Після того як вона прийшла до свідомості, дівчина почала озиратися з боків і усвідомлювати зміну місця її початку.
Ясно, що Нань Цзюе розпережалась про Мо Фана та решту хлопців.
Вона стояла на околиці пустелі і подавала дітям сигнали, тепер же, коли вона втратила свідомість, було зрозуміло, що маги заблукали в пісках.
- Я повинна йти! – сказала Нань Цзюе, піднімаючись. Вона спробувала бігти, однак її тіло все ще було дуже слабким, і її просто хитало з боку в бік.
- Не поспішай, розкажи спочатку нам, що сталося? Чому ти опинилася тут без свідомості? – запитала Скар.
- З'явився якийсь звір на околиці пустелі, він напав на мене... Вибачте, не могли б ви доставити мене туди? Мої друзі по команді все ще там, а я не можу сама боротися з такою дикою звіриною - благала Нань Цзюе.
- Не варто так хвилюватися, наш вчитель Девон є магом вищого рівня, і він як ніхто інший чудово орієнтується в кордонах пустелі. Якщо твої друзі ще не встигли зайти в найглибші пустелі, то з ними нічого не станеться, - сказав чоловік з білим тюрбаном на голові.
Маг вищого рівня Девон все ще зберігав мовчання. Його обличчя було похмурим, оскільки він сам знав, що не є таким.
Срібні носороги вищого рівня Цзян Юя вкупі з магією духу Цісейн Шаосюї були необхідними ефектами: пустельні дикі лисиці перелякалися не на жарт, перервати атаку.
Магія духа також відображалася на отруйних вогняних скорпіонах, що тепер відходили до барханів, але не збиралися відступити.
- Ну і що це? Антракт посеред бою? - Він сказав Мо Фань, що тварини по обидва боки від нього буквально застигли, навіть не думаючи звалити.
- Мабуть, їхній головнокомандувач вирішив, що від такого биття немає ніякого сенсу.
Тварини з усіх боків не думали знову битися, відступати теж не входило у їхні плани, по окрузі тільки розносився їхній низький рев, через якого Мо Фань і інші відчували себе збентеженими.
У цей момент, звідки ні візьмись, над пісками стало підніматися дзижчання, звук якого більше схожий на звучання стародавнього китайського щипкового інструмента. Це виявився магічний сигнал, який вказував дітям напрямок.
Від цього сигналу Чжао Мань Янь і Цзян Юй мало не заплакали!
Врятовані! Врятовані! Нань Цзуе нарешті з'явилася!
- Йдемо, йдемо швидше! Ці два натовпи тварин незабаром знову почнуть битися, - закричала Цзян Шаосюй.
П'ять чоловік кинулися бігти, що було сечі. Однак коли залишилось лише кілька сотень метрів, навколо хлопців з’явилися піски буграми і одні за одним почали поринати отруйні вогняні скорпіони.
Роздавалися і темно-серві блискавки, що проіснували погоню пустельних лисиць.
- Пи*дец! Цзян Шаосюй, ти впевнена, що від твоєї магії був тямущий? Чому в мене виникає враження, що вони збираються нас знищити? - Прокричав Чоно Мань Янь.
Пустельні лисиці та отруйні скорпіони тепер неслися за ними — це картина, яку вони точно не хотіли бачити!
- Я... Я сама не знаю, чому вони так швидко пішли за нами.
Мо Фань був у хвості, тому спочатку використовував магію блискавки, щоб якось заблокувати цих тварів, а потім і зовсім активував мантію тіні, остаточно відірвавшись від команди.
- Вже скоро!
- Відступаємо!
Мо Фань повів поглядом, і магія простору буквально підкинула чотирьох лисиць в повітря.
- Здається, я бачу Нань Цзюе!
- Слава богам! Мо Фань, не вв'язуйся у бій швидше здирай! - кричав Чжао Мань Янь.
Пустельні істоти оточували хлопців, наче ті розберігли їх величезну логіку. У результаті, коли маги отримали пошкодження різних ступенях ваги, вони поспішили до околиць пустелі.
Пісок вже починав відливати золотом, що означало — околиці пустелі близько.
Спочатку вони побачили Нань Цзюе, а потім роззирнулися і кілька магів поруч з нею. Ці маги пильно дивились хлопців, але їхні обличчя різко змінилися, коли вони побачили ще дві величезні натовпи пустельних звірів, що мчали за ними!
Нань Цзюе, побачивши цю картину, теж обомліла. Як же вони змогли вилізти з того місця й притягнути за собою такий натовп гамірів?
- Що відбувається? Чи ж не було сказано, що ці звірі можуть перебувати лише на території своєї країни? Чому вони все ще переслідують нас.
- Швидше, біжимо!
Ніхто не хотів втягнутися у цю безглузду битву, тому всі просто розвернулись і побігли.
Маг вищого рівня Девон випустив магію вітру. Темно-синій потік вітру буквально підхопив інших магів, значно прискорюючи їх. Якби інші в цей час не випускали ще й свою магію, вони б віднеслися геть навіть швидше.
Вітер допоміг хлопцям, і тепер нарешті за ними ніхто не гнався. Тільки зараз всі змогли спокійно зітхнути.
- Що сталося? Хіба на околиці пустелі не повинно бути безпечніше? Як вам вдалося притягнути двох сотень тварин? Гаразд, була б одна, але дві... - строго запитала Нань Цзюе.
- Думаєш, ми самі хотіли цього? Щоб залишитися на своїх колишніх позиціях, нам довелося випустити магію! І якби ти все-таки не випустила свій сигнал, ми б так і загинули серед цих пісків, - сказав Цзян Юй.
- Весь цей час ви не виходили зі своїх місць? - З подивом у голосі запитала Нань Цзюе.
- Так, навіть коли ми побачили піщану бурю, ми все одно не наважилися піти, і, мабуть, не даремно, тому що ти таки витягла нас звідти.
Дівон, слухаючи діалоги хлопців, припинив мовчання: « Ви зробили єдиний правильний спосіб. У пустелі єдиний правильний спосіб залишитися живим - це не рухатися з точки, на якій ви повинні стояти, інакше велика ймовірність так і не побачити сигнального напрямку».
Усі відразу подивилися на Цзян Шаосюй, що весь час продовжувала стояти на своєму пункті з нетерпінням.
- Ви не бачили інших магів? – запитала Скар.
Я бачив лише фрагменти наметів, що лежали десь на відстані 5-6 кілометрів звідси. Більше мені нічого не довелося побачити, - відповів Мо Фань.
- Думаю, вони знаходяться десь у тому районі. За все інше відповідаємо ми, поки ви залишайтеся тут, відпочиньте небагато, але не йдіть далеко — нам ще може знадобитися ваша допомога, - сказала Скар.
Найважливіше, що в пустелі немає нічого робити без заціпеніння. Без заданого основного напрямку пошуку місія по порятунку людей ставати просто порожньою тратою часу.
- Сподіваюся, що вони також як і ви дотримуються якихось орієнтирів, - сказав маг вищого рівня Девон.
- До речі, ви щойно сказали, що бачили піщану бурю? - Знову поставила питання Скар.
- Так, і це була якась вже дуже дивна буря.
- Піщані бурі — це звичайне явище, не варто приділяти їм багато уваги. Погода тут завжди жахлива, але ось дивовижний звір, якого побачила Нань Цзуе. Що це взагалі таке? Очі в піску? - Поцікавився маг у білому тюрбані.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku