Глава 1003: Зникнула Нань Цзюе
Продовжуючи йти вперед, Мо Фаню доводилося обертатися кожні сто метрів, щоб побачити де знаходиться Мун Сюе, таким чином він розумів, що вона не надто далеко від нього.
До слова, ця пустеля була дійсно загадковим місцем. Мо Фань, відірвавшись через кожних 100 метрів, з подивом зрозумів, що Мун Сюе не в тому місці, де він очікував її побачити. Магу здавалося, що дівчина стоїть то позаду нього, то паралельно з ним.
Насправді, Му Нін Сюе не рухалася. Вона стояла на бархані, час від часу випускаючи вихр, таким чином оповіщаюча мага, що вона все ще знаходиться на тому ж місці. І чим далі зростала відстань між ними, Мо Фань все більше бачив силует Му Нін Сюе. Якби не ці розпізнавальні знаки, він би зовсім втратив її з поля зору.
Непомітно для себе Мо Фань пройшов вже кілометр, скрізь був нескінченний пісок, який здавався червоним. Мо Фань відчував себе загубленим.
Окрім синього неба, було важко відрізнити те, що існувало навколо. Мо Фаню навіть здалося, що він повернувся до того бархана, на якому стояла Мун Сюе, тому що всі ці бісові оксамитини були однаковими. Якби не сигнал, який подавала дівчина, то Мо Фан і справді повірив би, що він просто кружляє на одному місці.
Не дивно, що так багато людей втрачали напрям руху. Коли немає жодних ознак і сигналів, людина якось б вступає у непроглядну темряву, втративши напрямок.
Жовтий колір пустелі, нескінченні піски, що опускаються і піднімаються богохульні — все це повторювалось знову й знову в процесі подорожі за територією, яка перед очима була незмінною. І не було ніякої різниці між цією подорожжю по пустелі і хожіння в темряві. Можна було настільки втратити напрямок, що сам не розумієш, чи йдеш ти прямою лінією або крутишся навколо.
Але найжахливішим було те, що рація тут постійно працювала з перешкодами. Коли Мо Фань пішов вглиб пустелі на 500 метрів, вона почала жахливо працювати, якщо б вони заздалегідь не домовилися з членами команди про сигнали, то можна було б зовсім загубитися в цьому світі барханів.
Мо Фань підрахував приблизну відстань, потім прийнявши Му Нін Сюе за центр, він почав вести пошуки в цьому просторі.
Прожвавляючи рух по пустелі, Мо Фань дещо знайшов.
Це була поважна лисиця, яка боягузливо слідувала за Мо Фанем. І коли маг подивився в ту сторону, звідки прийшла лисиця, він помітив і ще щось блідо-зелене, закопане у піску.
Доійшовши до них, Мо Фань розгріб верхній шар піску і витягнув блідо-зелений намет.
Було таке відчуття, ніби налетів сильний вітер і порвав цю намет. Ще хтось жив тут зовсім недавно.
Звичайно, цей намет міг принести сюди і піщана буря, а люди насправді знаходяться зовсім в іншому місці.
Але зараз можна було принаймні бути впевненим, що африканська команда знаходиться десь тут. Десь пів дня тому вони втратили зв'язок з ними, і не могли далеко піти.
- Тут є рвана палатка, нічого іншого я не знайшов. Сподіваюся, що це вважається за виконання. Інакше б справжні рятівники прийшли і навіть не знайшли цієї намету, якби я не дістав її з-під шару піску, - Мо Фань підняв палиці, які підтримували палатку та побудував щось схоже на прапор.
Після того як Мо Фань змайстрував цей розпізнавальний прапор, він пішов назад до Муні Сюе. Йому здавалося, що дівчина знаходиться в стороні 6 годин (у пустелі орієнтуються за годинниками), а вона подала описовий знак з боку 12 годин, тобто відхилення на 180 градусів, це було дуже дивним.
Як тільки Му Нін Сюе побачила Мо Фаня, вона одразу ж сказала: « Ця пустеля і справді загадкова.»
- Та не те, щоб просто загадкова, це якесь божевільне місце. Я дуже добре орієнтуюся в просторі, але жодного разу не пішов у правильному напрямку — відповів Мо Фань.
- Повертайся до Цзян Шаосюй, — відповіла Мун Суе.
У кілометрі від Цзян Шаосюй подавала сигнали за допомогою магії світла.
Знайшовши Цзян Шаосюй, можна знайти також Чзіан Юя.
Насправді, розташування кожного мага вибудувалося в мозку Мо Фаня так, ніби це була шахова дошка з фігрунками, які стоять на різних позиціях. Насправді ж маги були на одній прямій лінії.
- Чесно кажучи, я не хочу ні на секунду затримуватися в цьому чортовому місці. Мені здається, що Цзян Юй змінює своє місце на землі, — сказав Чжао Мань Янь.
- Мені теж так здається, але ми ж все стоїмо на одному місці і не рухаємося, — відповіла Цзян Шаосюй.
- А чому це Нань Цзюе не подає нам сигнали? Хіба не домовлялися робити це кожні п'ять хвилин? — запитав Цзян Юй.
Доійшовши до Чжао Мань Яня, всі подали сигнал, але Нань Цзюе не зреагувала.
- Вже минуло 10 хвилин... -шепотом сказав Чоджо Мань Янь.
Врешті-решт, його розташування було найближче до загубленого світу і той факт, що Нань Цзюе не дотримувалися встановлених правил та не подавала сигнали вже протягом 10 хвилин, оселив в серцях магів страх.
Всі надіялися, що Нань Цзюе подасть знак, але пройшло вже 15 хвилин і нічого не було!
- Чи могла вона заснути?
- Вона не могла зробити таку дитячу помилку і заснути! Напевно, у неї щось сталося! - З упевненістю сказав Мо Фань.
Нань Цзюе та Ай Цзеян Ту були військовими, вони завжди незмінно дотримуйся правил. Якщо було домовлено подавати сигнал кожні п’ять хвилин, то вони робили це з точністю до секунди.
Але цілих 15 хвилин не було сигналу, це означало, що у неї там і правда щось сталося.
- Нам терміново потрібно дістатися до її пункту і перевірити! Хоч це місце знаходиться за межами Сахари, воно все одно дуже страшне! - сказала Цзян Шаосюй.
Всі разом покидали на знак згоди і втекли в сторону Нань Цзюе.
Приблизно через 300 метрів Мо Фань помітив, що Цзян Шаосюй стоїть на місці і не рухається. Він засмучувався, а чи дійсно вона не рухається.
- Подивіться вперед, якого кольору пісок є жовтим чи червоним? - сказала Цзян Шаосіюй кожному в вухо, використовуючи магію духу.
Як тільки Цзян Шаосюй сказала про це, всі відразу звернули увагу на колір.
Мо Фань оглянув усе довкола, попереду був жовтий золотисто - жовтим піском, наче озеро передзакатне сонцем. Якщо поглянути далі, то було видно високо високі бархани. Мо Фань пам’ятав, що вони проходили цей бархан, коли йшли від Цзян Юя до Чжао Мань Яня!
- Мать вашу! Ми пішли не в тому напрямку! - Голосно сказав Цзян Юй.
- Напрямне вірно. Я пам'ятаю, що Нань Цзюе була з цього боку в минулому коли вона подавала знаки, я запам"ятав, - впевнено говорив Чжао Манья.
- Піднімись нагору, подивися з висоти, - сказав Мо Фань.
Чжао Мань Янь покликав магічні крила, злетівши високо в небо. З висоти пташиного польоту пустелю було видно, як на долоні. Але від цього виду тіло Чжао Мань Яня покрилася мурашками.
З цієї висоти він бачив пустелю на багато кілометрів в окрузі, але чому ж Нань Цзюе ніде не було?
Те, що вони втратили Нань Цзюе - це були ще квіти, а ось той факт, який пісок здавався червоним, це було дійсно страшно!
Чжао Мань Янь нікуди не йшов зі свого місця, він стояв на відстані за кілометр від Нан Цзюе.
Спустившись на землю, обличчя Чжао Мань Яня було не дізнатися.
- Нань Цзюе не видно... - сказав Чжао Мань Янь.
Ніхто ще не розумів, як Чжао Мань Янь сказав: « Я подивився з висоти і пісок на відстані кількох кілометрів червоного кольору. Ми вже потрапили в спустошений світ пустелі!"
Після цих слів у всіх з’явилося багато проблем. Цзян Юй, не повіривши, покликав ракшаса, щоб він зміг розпізнати, де вони дійсно знаходяться.
Врешті-решт, ракшас теж був не в змозі дати якусь відповідь!
- Тоді... Де ми зараз?
Ми загубилися, і якщо люди поза цим світом не дадуть нам точного шляху, то ми не знайдемо дорогу. Питання не в тому, яке з чотирьох напрямів виявиться правильним. Питання в тому, що немає будь-якого розпізнавального знаку, тож ми і загубилися - сказала Мун Сюе.
- Це місце проклято!
- Помовч, у мене і так вже мурашки.
Мо Фань повернувся, подивившись туди, де була Цзян Шаосюй.
Цзян Шаосіюя не рухалася, вона спеціально залишилася на тому місці, оскільки воно було найближче від входу до загубленого світу пустелі, щоб всі могли вільно повернутися до неї.
Найжахливішим у цьому світі було те, що ти зробиш крок вперед і не розумієш куди прямуєш — уперед чи назад. І тобі здається, що ти йдеш не вірною дорогою, тобі хочеться повернутися на іншу, надійну стежку, але ти вже не можеш її знайти...
Всі відразу повернулися туди, де стояла Цзян Шаосюй. Маги бачили, що в них були проблеми й почуття тривоги.
По-перше, куди поділася Нань Цзюе? Чому вона не подавала сигнали? Магі були вибудовані у формі дракона, хвіст зник, і вони потрапили в загублений світ пустелі.
По-друге, що їм робити? Йти вперед чи все-таки залишитися на цьому місці?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku