Розділ 551-600

Глава 551

Глава 551: Живий і мертвий

Знайти готель виявилося просто, привиди дуже виснажували туристичні послуги стародавнього міста, тому ціни на житло тут надзвичайно низькі.

Коли вони йшли на другий день, Мо Фань не поспішав спати. Замість цього покликав Лю Джу подивитися на стіни ззовні.

Земля примар — це всесвітньо відоме місце, Мо Фань і подумати не міг, що на Землі є такі місця. Тут все було, неначе потемніло передсмертною хандрою.

Зовнішні стіни були високими, і місто постійно оточували. Мо Фань пред’явив доказ мисливця, щоб піднятися на них. Він був вражений, коли піднісся на мур без крайньої межі і тепер караучних було в десятки разів більше.

Видали дув холодний вітер, який злився зі сморідним запахом гнилі. Караульні називали його запахом смерті.

З цих стін були видніті темні силуети на землі.

Над містом пропливали темні хмари, які накривали землю. Після згубних дощів з ґрунту проривалися монстри зі своїх могил, піднявшись, вони відкривали свої зелені палаючі очі і оглядали світ.

Вони вчули запах живого і, по суті, цілої своєї орди йшли вбивати!

Невдовзі ці ворожі душі, що були ворушені своїми диявольськими механізмами, розгорнулися на бік стародавнього міста!

Чорні силуети втекли за своєю їжею, збираючись разом вони вже нагадували величезну чорну хвилю, що б'ється об скелі високих стін. Їхній хижий погляд і вічна голодна черева лякали безліч магів.

***

**Р-р-у* ***

Вони підходили все ближче й глибше, і навіть мешканці центрального міста могли розчути їхні смертоносні стони.

Зібравшись під стіною, вони зішкряглися своїми гострими кігтями і вгризалися своїм гнилим зубами. Вони так билися об стіну, що від їхніх гниючих тіл відпадали частини.

« У мене колінки трясуться»,- жах сказала Лю Жю, стоячи на краю стіни.

Мо Фань подивився на Лю Жу і подумав: « Хіба ти не мертвий? »

Лю Жу нахмурила брови і надула червоні щічки, якщо я й мертвий, то милий мерець.

"Що їх тут так-то?", попрямувавши свій погляд в даль сказала Лю Жу.

Стіна була вкрай довгою, і простягалася як гірський хребет, але під кожною вартовою на ній можна було бачити стадо привидів.

Багато з них були безрухомим тілом під муром, і на ці тіла ступали інші примари, які ще більше хотіли перетнути стіну.

Караульські не могли допустити навіть одного привида, який прорвався крізь захисний щит. Ті, хто пищав кулаки, Лед і Іней, розкоти грому, урагани — всі магії зплелися в одне ціле, утворюючи захопливий дух видовища та винищуючи незапрошених гостей!

"Безвільні, йдіть!"

Не відомо, куди йде голос по всій стіні.

Мо Фан і Лю Жу ніколи не спостерігали подібних нічних битв, і цього разу у них не було можливості залишитися подивитися, тому вони швидко покинули міські стіни, але тільки вони спустилися, як Мо Фань побачив величезну тьмяну тінь під хмарою на обрії.

Вже після Мо Фань всі думали про цю тінь. Схоже, що густа тінь - це полководець мертвих монстрів.

Він думав, що межа між живими і мертвими стає все розпливчастіше...

І це так сильно вразило його, що він ще довго не міг заспокоїтись!

....

Ніч виявилася дуже короткою, тим більше для тих, хто заснув зовсім не давно.

Битва на зовнішніх стінах все ще продовжувалася.

Мо Фань ще трохи подрімав, і ось вже настав світанок.

З світанку вібрації з далекої частини зовсім затихали. Мо Фань відкрив вікно, і подивився на двір крізь щільну решітку, потім на дорогу. Там виднілися яскраві білосбуди й ходили люди, ніби нічого не відбувалося вночі.

Мо Фань подивився вдале, там, начебто, бій вже зовсім утих.

"Не спалося?" - сказала Лю Жу, визираючи з вікна балкона.

« Якби знав, що тут таке робити, ніколи б не пішов дивитися на цей нічний кошмар зі стін»,- посміхнувся Мо Фань.

"Ну нічого, ми живемо за внутрішніми стінами, і навіть якщо потраплять зовнішні, то внутрішніх хіба не залишаться охоронним кордоном?" - сказала Лю Жу.

« Дівчинко, не повернися! Зовнішні стіни обороняє понад тисячу магів, який там прорив. А якщо він і станеться, то скільки ж людей помре... Так що неси чепуху!»,- раптово втрутився старийсадник.

Цей готель має свою важливість, внизу стоїть багатоквартирний будинок заживочих людей, а над ним готелі.

"Вибачте" схилила голову Лю Жу.

"Молодь завжди така, не поважає старших, ховаються за високими мурами міста і шовають всіх з високою дзвіниця...",- почала свою довгу розповідь стара господиня.

Мо Фан і Лю Жу не стали довго слухати, і приготувалися вийти з південних воріт зустрітися з низьким чоловіком і йти далі.

....

Вийшовши за південну браму, Мо Фань довго не міг знайти низькорослого чоловіка з натовпу. Той підстрибав його, розмовляючи з Мо Фанем по телефону.

Тільки побачивши низькорослого чоловіка, навколо того ж відразу стовпилися люди.

Серед них були звичайні люди, які мали вигляд, можливо тільки жінка в чорній вуалі.

Всі носили маски, або принаймні щільні марлі, але обличчя цієї жінки було повністю заховане.

І не зрозуміло, це зроблено для того, щоб приховати обличчя, або вона на стільки ненавидить міський смрад.

Глава 552

Глава 552: Жінка під чорною вуальою

Поруч з дівчиною, яка мала чорну вуаль, був хлопець, схожий на чоловіка із цих місць.

Більшість з них були чоловіками. Всього на сцену прийшло сім чоловіків — п’ятеро і дві жінки.

Відхід засяяв околиці міста. Сіань був наповнений гнилим смрадом, і через це він перестав так веселитися з приходом спеки.

Протягом дня південні ворота міста розбігаються, і всі хто хоче його покинути.

Покинувши зовнішній мур, семеро чоловіків під керівництвом низькорослого вирушили до села Янбай.

У південному напрямку можна було дістатися гірського хребта Ціньлін. Чи ви їдете автомобілем, чи летите літаком без жодного значення, тому більшість пасажирів йшли пішки на південь.

Мо Фань йшов дорогою, але його розхитувало цікавість з приводу цієї дівчини.

Дивного нічого не було - вона була дуже красивою. На ній була надета шовкової розшита накидка, яка звабливо спадала з її плечей в такт її кроках.

Мо Фань йшов позаду всіх, і він не міг звести свого погляду з цього жіночого тіла. У ньому всі були на своєму місці, і це було будоризмою уяви.

У своєму житті Мо Фань бачив багатьох гарних дівчат, але жодна з них так не приковувала його очей.

- Гей, коротун, де ти знайшов її? - Мо Фань вирішив запитати і більше не нервувати свою внутрішню цікавість.

- Вона сказала, що їй потрібно сюди, і розплакала вона набагато швидше тебе, так що я взяв її з нами, - сказав низькорослий, спочатку глянувши на дівчину, а потім замітивши чуйний чоловічий погляд на Мо Фаня, — що, теж зачепила?

- Та я просто так запитав, здається мені, вона непроста дівчина — відповів Мо Фань.

- Та звідки ж їй бути простим? Це все мене називають коротою, а я розбираюсь у гарних жінках краще красунчиків. Ось така прекрасна німфа... Якщо вона буде поряд зі мною до кінця моїх днів, то мені не потрібно більше інших жінок! – сказав низькорослий.

- Ти можеш мислити адекватно? - безпосередньо запитав Мо Фань.

- Ти кажеш, що я неадекватен, а хто пір'я позаду всіх і п’явся на її дупу?

- Эм... Скільки ще йти до Янбай? — запитав Мо Фань, міняючи тему розмови.

Нізкорослав покачав головою: « Тобі треба турбуватися не про те, коли ми доберемося до Янбаї, а про той час, як стемніє».

Коротко вказав рукою на сонце, що вже спускалося за лінію горизонту.

- Що, вже захід сонця? — Мо Фань здивувався, що час пролетів так швидко.

- Зараз осінні-зімній період, ночі довгі, дні короткі. Не знаєш що? - Я сказав низькорослий.

- Ти все ще не розповів мені про цю дівчину.

- Треба спитати її сам!

Тож Мо Фань вирішив повернутися на своє місце.

У той час Лю Жу тихим голосом прошепотіла йому: « Ця жінка, її аура якась дивна».

- А, точно, це ж аура! - Фаня мов осзаріло.

Придивившись до неї, Мо Фан почав помічати щось дивне в її аурі.

- Напевно вона практикує темну магію — сказала Лю Жу.

Кульвіювання певного елементу також впливає на самого мага і його людські риси. Лю Жу не помилялася, бо від цієї дівчини виходила спека, але водночас з'явилася темна тінь.

Мо Фань культивував елемент тіні, який відноситься до темної магії, тому він це відчув. Проте, на відміну від нього, Люя Жу вже стала темною істотою і її нюх був набагато сильнішим.

Звичайно, не всі чарівники темні чари є поганими. Погані, в основному, є маги елементами прокляття. Це лише договори про магічні асоціацій, адже все робиться для культивування...

- Вона дуже вродлива, сказала Лю Жу.

- Ти і це можеш побачити? - здивовано запитав Мо Фань.

- Ага — вимовила Лю Жу з толикою захоплення і заздрості.

Побачивши реакцію Лю Джу, Мо Фань теж не міг стримати очей.

Сонце, яке світить лише п’ять годин на день у цей час року, вже схилилося до заходу сонця.

Мо Фан і Лю Жу могли бачити привидів, але ті, що збиралися піднятися з землі, дійсно можуть звести з розуму будь-якого...

Територія довкола була така величезна, і не було відомо, під якими ділянками ховаються померлі привиди. Крім того, ця двометрова трава на курганах також коштувала заходу.

- Ось, з'їжте це — сказав потужний чоловік, діставаючи із рюкзака сірий часник.

Цей чоловік, очевидно, був звичайною людиною, бо від нього не доносилися магічної аури. Але йому також бракувало людської аури.

- О, з'їсте! Я якраз зголоднів... - Мо Фань зрадів.

Ця штуковина була схожа на те чи то на батат, тобто на велику лусочку, і він ні про що не підозрював, вкусив.

- Фу!

Наступної секунди Мо Фань виплюнув на землю те, що ще зовсім недавно було у нього в роті.

- Твою ж... Що ти мені дав? - Сварився Мо Фань.

- Це сірий часник, він маскує людське дихання, тому мертві не будуть атакувати. Його кількість обмежена, так що якщо вже виплюнув свою частину, то вночі будеш сам шукати спосіб втекти від нападу. – сказав низькорослий.

- Така гидота! Я вже краще виберу битву зомбі, ніж є ось це! - відповів Мо Фань.

Після цих слів, дівчина з чорною вуалью кинула на Мо Фаня іскритичний погляд.

- Ти б не квапився з висновками... стоп... Послухайте, я сказав низькорослий.

- До чого?

- Під землею...

Все втихомирилося... Під їхніми ногами стало щось проявлятися...

Здавалося, що це були якісь коріння рослин, але вираз обличчя низькорослого чітко давала зрозуміти, чи це серйозно!

Глава 553

Розділ 553: тисячолітній верховний

*** Жорчання*

Кадик низькорослого шевельнувся.

Він був тут протягом багатьох років, але кожен раз при подібних звуках його серце починало шалено колотатися.

- Швидше їжте свій часник! - Він попередив усіх, що були низькорослі.

Дівчина з чорною вуальєю і двоє учасників без вагань укусили сірий часник.

Лю Жу намагалася проковтнути часник, але результат виявився подібним до результату Мо Фаня.

- АааАа!

Ридання стало прорватися з під землі, і коли Мо Фань обернувся, він побачив, що звідти вже вилізла голова ...

Голова, вчувши Мо Фаня, відразу почала перебирати своїми лапками і дотягнутися до нього.

Ти будеш залякувати свого діда цими штуковинами - безпорадно висловився Мо Фань, заштовхуючи ногами зомбі назад у землю.

Голова вже висунулася по шию, а Мо Фань схопив камінь і вдарив нею сіру рідину.

- АааАа!

Крики знову почали розбиватися навколо Мо Фаня.

Раптом, приблизно за 10 метрів від Мо Фаня, розверзилося поховання!

Захоронення було старим, цегли вже розвалилися. З нутра могили виднілися залишки близько двадцяти трупів, які лежали в розкидці. Як тільки мерці почули звуки, що ведуться, вони відразу підскочили і почали вистрибувати звідти!

Голови трупів були чорними, що говорило про смерть у результаті отруєння. З ними, очевидно, можна було зробити висновок, що могила була відведена до давніх часів, коли високопоставлених осіб ховали разом з їхніми поданими. Мо Фань все ж думав, що двадцять з більше за трупів для однієї могили багатовато... Як же йому було знати, що під могилою стояло ще одне поховання, з якого починали вистрибувати закривавлені зомбі.

Мо Фань підняв свій кулак, і довкола спалахнуло полум’я!

Все поховання затряслося від цієї магії!

- Мо Фань, подивися навколо! - Знервовано говорила Лю Жу.

Мо Фань обернувся і побачив, що в радіусі 100 метрів від нього було як мінімум ще 7-8 подібних могил!

Натовп зомбі вистрибував, наче солдати. Усі їхні очі були спрямовані в сторону Мо Фаня, єдиного чоловіка, чиє дихання вони відчували.

- Якщо добре прожувати, то смак начебто не такий огидний! - Злякався Мо Фань, піднявши часник і знову пережовуючи його.

Нескорослам не наважувався, дивлячись на всю цю ситуацію. Потім він сказав: « Нам краще швидко звідси забратися. Це територія поховання міністрів династії Цін, тому людей у могилах досить багато, прямо як в імператорських... Якщо доведеться битися, то слід боятися того мертвого, що буде очолювати їх - це міністр, який навіть після смерті перетворився на привілейованого привида з магічними здібностями... ".

- Це не зовсім те, що хотів сказати я - вставив Мо Фань.

Сірий часник давав негайні результати. Після його пережовування мерці відразу відступили.

Після цього жінка з чорною вуальою довго не могла відкрити рота, але потім її голос все ж пролунав тихим дзвінком.

- В цих місцях завжди так? - Дівчина з чорною вуаллю запитала.

Коротиш, який був збентежений несподіваним запитанням дівчини, поквапився відповісти: « Таке не було більше такого, все почалося після подій на річці загублених пісків. До того ж, за часів епохи людства відбувається поповнення. Ще таке можливо, коли відбувається зміна верховного правителя мерців країни.

- Верховного правителя? - у голосі дівчини з вуалью відчувався сумнів.

- Ніхто його не бачив, але всі знають про його існування. Це може відбуватися після смерті монарха, наприклад, коли помер династія Тан — низькорослий поспішав показати свою культурну обізнаність.

- Скільки часу пройшло з вашою династією Тан? - Вона продовжувала запитувати дівчину.

- Нашої? - Остолбенел низькорослий.

Це теж здивувало Фань. Нарешті про неї стало хоч щось відомо... Вона не з Китаю! Але китайською вона говорить прямо як на своїй...

- Більше тисячі років, сказав приблизно коротун.

- Тисячурічний монарх... - Пробнила дівчина собі під ніс, більше не задаючи питань.

Вона не питала, але малорослий продовжує й каже: « Якщо говорити про роки похованих, то чим старіше їх поховання, тим більше і страхітливої сили вони мають. Одному богу відомо, яке чудовисько може породити поховання тисячолітньої давності!»

Все збігалося... Мо Фань згадав з книг історії, що за часів династії Тан столиця імперії була саме у Сіані!

- Ого, з моменту смерті імператора цієї династії пройшло стільки років! Навіть у потойбічному світі точиться боротьба за владу! - Висловив Мо Фань.

- Захоронення імператора знаходиться дуже вдало з точки зору фен-шуй. Тут, коли ви вдихаєте енергію макрокосмосу, люди прийняли своє теперішнє тлумачення. Всі говорять про передачу влади новому верховному мерцю так, ніби знають попереднього. Якщо мерці його не знають, звідки можуть знати живі люди? – сказав низькорослий.

- Справді ніхто не бачив цього верховного лідера зомбі? - слабким голосом запитала Лю Жу.

Нізкорослай негативно закидав головою: « Навіть найсильніші маги не бачили його. Була навіть дослідна іноземна команда, яку відіслано святим судом, яка складалась з кращих і намагалася знайти відповідь на це запитання. У результаті ніхто з команди не повернувся... Кажуть, що вони теж стали зомбі!"

Пригадавши, що дівчина з вуалью не є корінною китаянками, він сказав: « Я не мав на увазі тебе».

- Нічого страшного, мені цікаво почути про цю команду священного суду. - З усмішкою сказала дівчина.

Священний суд?

Мо Фань щось чув про цю організацію, вона знаходиться в Європі і схожа на китайський магічний суд.

Магічний суд виконує накази, карає поганих магів і має одну першопричину — збереження миру на планеті Земля.

Якщо я братиму участь у міжнародних університетах, то зможу познайомитися з магами цієї організації... - Думав про себе Мо Фань.

Глава 554

Глава 554: Зникне село Янбай

На солоному ставку виднілися маленькі камінці, які можуть стати провіантом для привидів.

По дорозі Мо Фань звернув увагу на те, що деякі примари перебирали пісок так, ніби промивали золото.

Це складанок привидів було в віддалі від зовнішньої стіни. Вони просто блукали, без будь-якої мети, в пошуках того, що може хоч якось корисним їх тілесному оболонці.

- Коли є такий хороший спосіб уникнути уваги неживі, вони не здаються такими страшними? - поставила запитання дівчині з вуалью усатому чоловікові.

- Сірий часник дорожчий золота. Його дуже важко знайти і неможливо виростити самостійно, він росте тільки в місцях скупчення цих захоронення через те, що підживлюється плоттю. Люди з місцевих поселень знають, як збирати його. Проте кількість часнику завжди дуже обмежена. Якби в одного з нас не було родича в одній із таких сіл, ми б не змогли дістати для вас часник. - З усмішкою сказав низькорослий.

У цей момент здоровий чоловік засміявся дівчині, бо він теж вперше бачив таку красу.

- Попереду село Янбай, ніч довга, так що зупинимося там ненадовго і відпочинемо, - сказав коротиш, вказуючи на підніжок гори.

- У селі є свої правила, які вам краще дотримуватися, - попередив здоровий мужик.

Всі закидали головами, даючи зрозуміти, що питань з цим не буде.

Невдовзі вони досягли підніжжя гори. Люди дуже хотіли подивитися на поселення, яке так важко виживати у небезпечному місці. Але підійшовши ближче, вони побачили лише землю!

Вони пройшли через зад-вперед і не побачили нічого, крім пагорбів чорної землі та ям!

- Ти нас обдурив? - Сказав чоловік з вусами.

- Я... Я правда сам не знаю, що сталося, - сказав низькорослий. Його обличчя стало блідим.

Очі здорового мужика теж повернулися туди-сюди, не довіряючи цьому.

Він побіг вниз.

Жодної хатини серед дерев не було видно, а це зовсім інше місце!

Чоловік знову зумів, нехтуючи кількома примарами, що опинилися поблизу.

- На карті точно вказано місце, що село Янбай має знаходитися тут. - сказала Лю Джу, оглядаючись по окрузі.

- Да, да. Карта не може помилитися, ми вас не обдурили — збуджено говорив низькорослий.

- А де село то?

- Я не знаю.

- Тільки якщо...

Назор здорового чоловіка блукав, сподіваючись знайти розташування села.

Але село зникло!

Якби була дерев'яна огорожа, руїни будинків або ще щось, то це доводило б, що село існувало, але навколо нічого не було.

- Чи може бути таке, що село не змогла уникнути нападу привидів? - запитала Лю Джу.

- Можливо, новий верховний країни привидів вирішив показати їм свою могутність.

Група людей знову обійшла пригоро. Вони знайшли сліди випаленої землі та золи, більшість яких уже рознеслася вітром по цілому краї і залишили на місці лише чорну туман.

- Трупів теж немає, є тільки сліди вогню. Так і незрозуміло, що сталося — сказав чоловік з вуаллю дівчині з чорною блювотою.

- Як можна вважати, що щось сталося якщо ми не бачимо трупів? - Сказав Мо Фань, а в окрузі вже бродили привиди.

Якщо селяни загинули, то вони теж стали примарними монстрами, що бродять навколо. Вогонь знищив навіть можливі сліди крові.

- І що нам тоді робити? - Поцікавилася дівчина з вуалью, - ми можемо піти до наступного села, але якщо там те ж саме...

Нізкорослав так само думав.

Мо Фан і Лю Джу теж були готові піти далі.

- Ну ладно, идем, йдемо! Можливо, вони просто перекочували в інше місце і не були песимістичними.

Здоровий чоловік заспокоївся, і тепер він рушив до села Хуа.

- Село Хуа знаходиться звідси в два дні шляху. Я думав, що провівши повний час у Янбай, ми змогли б заощадити трохи сірого часнику, але поки ми дійдемо до поселення Хуа, від часника вже нічого не залишиться... - сказав низькорослий всім іншим.

Тепер нестача сірого часнику була найвагомішою проблемою.

Нізкорослій спочатку запропонував повернутися до Сіань і дістати там більше часнику, але здоровий чоловік сказав, що наступний пошесть буде чекати кілька місяців...

- Повернувшись назад, ми втратимо надто багато часу. Краще ведіть нас далі, - сказав вусатий.

Мо Фан і Лю Жу дотримувалися тієї ж думки.

- Не будемо обмовливі, - тепер в дискусію пішла дівчина з чорною вуаллю, — по дорозі я помітила, що далеко не скрізь зустрічаються ці привиди. О другій половині ночі не будемо використовувати часник, тільки коли в окрузі буде занадто багато привидів, тоді їм і скористаємося.

- Добре звучить - сказав низькорослий, осуджуючи.

Мо Фань також кивнув головою, думаючи про те, що їм ще доведеться повечати далі.

За словами дівчини з вуалью, ніхто не їв сірий часник у другій половині ночі.

Приблизно через 3-4 кілометри від поселення Янбай, всі почали помічати, що погляди привидів навколо стали не зовсім дружніми...

Вони ходили в окрузі по двоє-трьох, виглядали вони як творець рівня слуги, і крім людської зовнішності, у них не було нічого особливого.

- Вони тут... - сказав іншим низькорослий.

Аж раптом люди почали відчувати запах людини і обертатися, як це робили примари. Їхні очі засяяли зеленим світлом, і кинулись в сторону дівчини з люлькою.

У очах дівчини не видавалося жодних емоцій, які могли б викликати ці огидні створіння у звичайної дівчинки.

Вона зробила крок у бік свого вусатого супроводжуючого, в ногах якого вже складалась крижана система...

- Крижана темниця!

У руках вусатого з’явилися кристалики льоду.

Крижані ланцюжки відразу схопили того, хто йшов за дівчиною і звів його.

- Руйнують кістки!

Крижані ланцюжки відразу ж почали тягнути скутого...

Глава 555

Глава 555: величезний труп-войвод!

*** Записок*

Кістки дякували, змушуючи покриватися мурашками тіла всіх тих, хто чув їхній звук.

Не минуло й секунди, як тіла гнилих трупів застигли на місці, хоча вони не померли, але вже не могли поворухнутися.

"Алі, не марнуючи магічну енергію" - наказала темноволоса дівчина, вусатому-бородатному супроводжувачові.

Усатий-бородатний супроводжувач, на ім'я Алі, поспішно ввічливо вклонився.

« Є ще... Ми вже стільки йдемо разом, але все ще не знаємо, як вас звати?" з насмішкою сказав низькорослий чоловік, заздрюши, що ця дівчина дуже навіть не проста.

« МЕМ Е, як листок, Мен немов сни і ніжні. Ви можете звати мене Мен Е." З серйозним видом пояснювала про склади своє ім'я темноволоса дівчина, ніби боялася в чомусь помилятись.

Мо Фань почув ім’я: « Це ти собі взяла таке китайське ім'я?»

Темносмуга дівчина навіть не повернулася, щоб відповісти: « У цьому імені є щось дивне?»

« Вона від ніжності... Мен Е, китайці рідко дають такі імена, ти можеш ще додати собі Цуй Хуа, наприклад, і Лі Ша На (Елізана) - Церуя Гуа (зумружна квітка), що розкриє перед усіма твої чудові знання про Китай."

Незкорослай і міцний чоловік, та й Лю Жу — усі були китаєцьами, а слова Мо Фаня мало не поперхнулися!

Так ніколи з іноземцями і не справиш!

Але темна дівчина з іншого боку, кивнула і порахувала пропозицію Мо Фаня гідно уваги. Але разом з її супроводом не були китайці, хоча вони добре знали китайську мову і зрозуміли глибоке значення цього імені.

« Не слухай його глупоту, сестричку. Твоє ім'я чудове" - швидко зрадила Мо Фаня Лю Жу.

Темносмуга дівчина розсміялася, зрозумівши, що Мо Фань просто вирішив так над нею пожартувати.

"Ми теж так вас можемо звати?", - запитав ведучий на ім'я Алі.

Темносмулоса дівчина різко повернулася до нього, і Алі відразу ж схилив голову, не вимовивши більше ні слова.

...

Дорога була досить легкою, і їм не враховуючи пари привидів до світанку ніхто не зустрівся, що дало можливість врятувати більшість сірого часнику.

"Ще година і світанок" сказав низькорослий чоловік, дивлячись на годинник.

"Щось здавалося, що привиди стародавнього міста куди крутіше, а на ділі просто стадо тупих мерців",- з посміхотися сказав бородатий-усастий супроводжувач.

"Братан, не кажи так, місця скупчення привидів досить дивні, тому тут так намагаються не говорити!" - сказав сильний чоловік.

Співпромовець Алі не заперечував, а тільки сумно посміхнувся.

Попереду чорна гладка земля. І хмари в небі були дуже низько.

Раптом бліда блискавиця сяяла в небі, і довкола почало темно.

Не ясно, що коли повітря стало таким затихлим, відразу після грому почав капати дощ, стукаючи по землі і розбризкуючи глину!

"Твою ж матір, дощ!" - вирубався низькорослий чоловік.

Дощ залив глину і ступні почали тонути в ній.

Після чергового удару блискавки група побачила в дали, поточний по землі, криваво-червоний слід. Потік води змивав його в їх бік. Вони боялися, але не знали, чи їм треба з’їсти сірий часник.

"Быстрій, дощова вода змиє запах сірого часнику!" - в той же момент крикнув сильний чоловік.

"То є сірий часник не використовується під час дощу?" - сказав Мо Фань.

"Верно!"

У Мо Фаня на мові вертелося багато лайок, але що ж зробити, потрібно швидше шукати сховку.

"У нас в загоні немає магів води?",- запитав Мо Фань.

На жаль, ніхто не відповів.

Якщо б маг води був, він міг би оточити водяною завісою кожного, щоб прикрити від проклятого дощу.

Два супроводжуючі темноволосою дівчини продумували все до дрібниць, але навіть вони не взяли парасолю. Вони зняли з себе одяг і накрили Мен Е, що явно вказувало на її стан досить зайнятий.

"Чорт, тут все більше і більше кривавої води, боюся, що тут є великий труп!" - сказав низькорослий чоловік з власного досвіду.

"Неможливо, поки ми будемо братися під дощ, ми перейдемо в глиняні статуетки",- скаржився Мо Фань.

"Я ж казав, що місця привидів дивні, так що вистачить тріпатися!" - заявив сильний чоловік.

Відряд повільно просувався по в’язці глину.

Довкола рівнини, окрім хребта Ціньлін, немає жодного місця для сховку від дощу.

Монстри в Ціньліні дуже люблять людей, які заздалегідь підігрівають свої сковороді.

***Ау-и*

***

Поблизу було чути жахливий крик, від якого кров в жилах стікала.

Лю Жу була найближче до джерела звуку, вона повернула голову подивитися, що там, і її кинуло в тремтіння!

У завісі дощу було видно чіткий силует величезного трупа, який витріщився на Лю Жу.

У нього було кілька рук, і в кожній з них були по сокиру, краплі дощу, потрапляючи на леза топора, змивали з нього криваві сліди. Не відомо, скільки ж топор перерубив людських голів!

Тулуб величезний і міцне, як бика, звірі кінцівки, і на вершечку всієї цієї туші виднілася маленька жіноча голова з брудним довгим волоссям та дуже зловісним виразом обличчя!

« Чому... Чому ви покинули мене?» - жінка відкрила рот, і я не могла зрозуміти цього слова.

"Блять, що за херня!" - Мо Фань різко підтягнув до себе Лю Жу.

Дивлячись на цього жахливого сокирного трупа-войводу, навіть близько не було зрозуміти, з яких частин мертвих був зібрані цей монстр!

"Труп-войвода, величезний труп воєводи! Кінець кінцем, ми всі помремо!»,- низькорослий чоловік, застигши місце і випустивши очі, дивився на монстра.

Глава 556

Глава 556: Трупна бійня під зливом

« Великий гурт гниючих трупів наближається до нас, наче цей труп-вовода наказує їм!», прокричав відповідальний Алі.

"Бэйхуан, Альциян, Алi, візьміть на себе гнилих трупів" - сказала чорноволоса Мен Е.

Її волосся вже промокали від дощу, і її чорна вуаль сповзала з обличчя.

Раніше через цю вуалі її обличчя неможливо було відрізнити, але зараз вона не збиралася ховатися. Вона легеньким рухом руки відіслала вуаль на землю, показавши своє прекрасне біле обличчя...

Не потрібно було і вдивлятися, щоб зрозуміти, що вона чиста європейка, її очі світилися як зірці, довгі шишки були злегка мокрі, і на чіткі риси обличчя просто неможливо було побачити!

Мо Фань намагався вхопити поглядом відразу всі деталі її зовнішності, але перед ним стояв величезний смердючий труп-вовода, тому і часу спостерігати якось не було ...

Ман Е побачив силу Мо Фаня, і наказала своїм підлеглим розібратися з неживою (п.д. Примари пішли в минуле). Вона сама раптом опинилася поруч з Мо Фанем та Лю Жу, і сказала гучним голосом: « Ми разом розправимося з ним! »

« Дякую. Швидше забери ноги! Ми не противники величезної трупи-войводі!», низькорослий чоловік інтуїтивно відчував, що потрібно швидше розвернутися і бігти з усіх ніг.

Він провів у стародавньому місті багато років і чудово розумів, на скільки жахливі ці трупи-воводи.

Більшість з них не є слугами, але через їхню кількість вони становлять смертельну загрозу навіть для загону магів середнього рівня.

Але сутичка з трупом-войводою означає майже вірну загибель. Труп-воєвода може з'єднати трупних монстрів зі всіх боків, що знаходяться на відстані від нього самого. Навіть якщо перебити кілька сотень нежиті, від їхніх тисячної армії ніхто не зможе відбитися.

Труп-ворода сам по собі вже кошмар для мага середнього рівня, що ж говорити про подібний, який збирав енергію смерті на землі неживі десятки років, величезному трупе-воводи!

З величезним трупом-войводою під силу впоратися тільки магу високого рівня, і навіть загін відбірних чарівників середнього рівня приречений!

« Через багато кілометрів ми не могли проїхати, а злива обрізав нам дорогу назад. Скоро світанок, і у нас просто немає іншого виходу, як чекати ...." - сказав Мо Фань.

І Мо Фань, і Мен Е думали однаково. У такому положенні втеча не найкраща затія, крім сили, швидкість великого трупа-воєводи була надзвичайно високою. Йому вистачить одного рика, щоб зібрати все не жити в окрузі, і тоді вже ні про яке біганню не може бути й мови.

І поки не набігла ще натовп ні до чого, добре б розібратися з цим величезним трупом-воєводою!

"Лю Жу, відволікай не жити в ту сторону!" - сказав Мо Фан Лю Жу.

Жу кивнула, і зникла в густій поросі ливи.

"Вона впорається?",- перелякано запитав міцний чоловік, дивлячись у сторону, де зникла Лю Жу.

"Не хвилюйся, вона не така слабка, як тобі здається" - сказав Мо Фань.

Тепер сила Лю Жу повинна бути ще більшою, ніж у того вампіра Не Дуна, а навіть тоді, вона вже була вражаючою!

« Давайте всі за мною! »

Топорний труп-войвода видав крик, від якого кров стила в жилах.

Раптом пішов холодний дощ, величезний труп-вовода, розмахуючи своїми тупими сокирами, наближався до Мо Фаню і Мен Е. Цей монстр, очевидно, не рубав сокирами.

« Поглинання тінню!»

« Поглинання тінню!»

Він швидко подолав понад 20 метрів у темряві Мо Фань.

Так само, темноволоса дівчина Мен Е використала магію тіні третього рівня, правда, трохи повільніше Мо Фаня.

Подолавши разом відстань до трупа-вороди, Мо Фаня сказав, дивлячись на Мен Е: « Перехоплюй шипи тіні, щоб його зачарувати, а я спробую відволікти його на себе."

Темносмуха Мен Е кивнула, зникнувши в темряві.

« Пікання блискавки!»

Мо Фань вмить створив магію блискавки початковий рівень. Четвертий сходинок друкував електричні завитки навколо його тіла. Капли дощу, коли вдарялися дуги і випарювалися, тріскаючі звуки.

Керуючи печаткою блискавки, Мо Фань проколов їй землю, створив електричне поле під ногами і направив її в бік трупа-воводи.

Труп воєвода зробив крок і наступив у електричне поле, його ноги проколов розряд, а велика кількість кривавої води в ньому дало додатковий ефект, і заряд пройшов по всьому його тілу, але цього було недостатньо, щоб паралізувати його, та тільки на деякий час уповільнилося.

Навіть при тому, що його пронизала друк блискавки четвертого сходинку, це не нанесло трупу-воєводі істотного урону, тільки розлютило ще більше. Трохи відійшовши, він з божевільною швидкістю рнув на Мо Фаня!

"Крові чоботи!"

Мо Фань махом перетнув десять метрів, схилившись від ривка!

Але тільки Мо Фань опинився на землі, труп-воєводі вже виявився перед ним, і замахнувся відразу чотирма своїми сокирами!

У Мо Фаня серце пішло в п'ятки, на скільки ж швидкий цей труп-вовітора, мабуть низькорослий чоловік все-таки сказав правду, і навіть загін магів середнього рівня з ним не справиться!

На щастя, Мо Фань був готовий до такого і коли відстрибав в сторону, негайно подбав про те, щоб у потрібному місці була тінь.

В останній момент, коли сокири були вже прям у його голови, Мо Фань сховався в тінь ...

Тінь розлучалася, і вона понеслася в сторону, наче чорна кішка у цілковитій темряві.

Топірний труп-ворода помітив якесь дивне рух, і зрозумів, що його видобутку намагається улизнути, та вмиг направив сокири в сторону незрозумілої тіні ...

"Цей труп-воявода очевидно сильніший магічного монстра-рослина!", швидко вискочивши з тіні сказав Мо Фань!

Монстри рівня важелі також діляться на кілька підвурівнів, так, наприклад, незвичайна сила монстра-росіння, коли їх загін магів середнього рівня потрапив у пастку...

Тільки ось цей труп-войвода виявився ще сильніше, ще хитріше, що звичайний маг-отник явно йому не противник!

Глава 557

Глава 557: Кельчуга змієї

Як тільки сокирний труп-войвода зрозумів, що гнався в неправильному напрямку, він розгорнувся, а дівчина у цей час встиг крикнути Мо Фаня.

Запах смерті разом з дощем вдарив Мо Фаня по обличчю. На ньому були криваві чоботи, тому він без труднощів міг уникати атак воїводи.

Воєвода розмахував лезами своїх гармат в різні сторони до такого ступеня, що неживі, які були поруч з ним, вже були іскромсані на шматки.

- Шипи тіні!

Як тільки воєвода зібрався напасти знову, Мен Е вже встигла випустити свою магію тіні!

Магія дівчини була набагато сильнішою від магії тіні Мо Фаня, а все тому що вона використовувала більш могутнє духовне насіння!

З’явилися три шипи тіні, яких не було помітно під дощем.

Мен Е (дівчинка з чорною вуальою) не планувала приховати свої шипи тіні, тому що вона розуміла, що ситуація критична. Вона попрямувала перший шип прямо на сокирного трупа-войводу!

Початкова магія блискавки Мо Фаня не змогла паралізувати воєводу, але твердий шип тіні зміг зупинити його!

Перший же шип прибив воєводу до місця, де він знаходився, і не дозволив зробити йому найменшого руху.

Під час атаки другого шипа воєводу тільки еле-ле гарчав, його руки опустилися, і лише його очі смертельно дивилися на Мен Е.

Третій шип встромився у його душу, від чого тіло стало битися в конвульсіях!

Тіньова магія дозволила Мо Фаню випустити свою магію блискавки.

-Раскати грому: танець пристрасті!

Моління почало з’являтися навколо Мо Фаня і вирушати в напрямку виводів!

Електричні розряди буквально розрізали жертву на частини...

Кров стала струмками виливатися з цього тіла...

І хоча він вважався ні живим, ані мертвим, електричні розряди не могли нанести таких істот як він незмінний урон.

Шкіра, м’язи — все це могли відновити за рахунок інших, а найважливіше те, що енергія не була порушена.

Воєвода зревів, він вививався так сильно, що колючки тіні стали розбавлятися.

Оскільки здатність шипів дуже обмежена, як тільки сила опору жертви збільшується, колючки також починають втрачати свою силу.

Мабуть, у цьому краї не було такого нестерпного болю. У цей час з голови дівчини, що була натягнута на тіло монстра, висунувся довгий язик кривавого кольору.

Мова попрямувала в сторону Мо Фаня, навіть з кривавими чоботями йому не вдалося ухилитися!

Язик схопив Мо Фаня за ногу, вклавши його у повітря.

Тепер Мо Фань втратив орієнтацію в повітрі, але він відчував, що рух все ближче.

Навіть якщо тіло воєводи було перетворене на місиво, голова була готова його загризти...

Незважаючи на те, що голова колись належала звичайній дівчині, її рот вже займав фактично половину обличчя, і здавалося, ніби її ковтка простягається далеко за межами черепної коробки!

Дівчина з вуалью бачила, як Мо Фаня загрів язик і не знала як його рятувати. У цей момент вона почула крик Мо Фена: « Використай іншу магію!»

Дівчина, яка не довго думала, почала будувати зоряну систему.

Довкола Мо Фаня з’явилися чорні промені.

Чорні промені не розсіювалися, вони обволікали кожну частину тіла хлопця до тих пір, поки він весь не опинився в них!

*** Дзінь*

*** Дзінь*

Воєвода вже підняли свої тесаки, кинувши їх на Мо Фаня.

Вони повинні були вдарити прямо по грудях, тому тіло будь-якої людини мало розпастися на частини...

Але коли Мо Фаня тесакі зв’язалися з нею, то видалили металевий дзвін!

Від удару Мо Фань впав вниз. Коли воєвода зрозумів, що він не помер, то почав тужити своїми ногами.

У підвісному положенні у Мо Фаня кружляла голова, але він все одно зміг випустити магію тіні, тому в той момент, коли його ноги тільки торкнулися землі, він відразу увійшов у тінь.

Воєвода так і не зрозумів, в яку саме тінь той пішов, тому дві його руки з тесаками-топорами розмахували в одну сторону, а два інші руки в іншу.

Мо Фань вийшов з тіні, і відразу ж отримав удар від розмаху воєводи! Його тіло відразу злетіло в повітря, і, оголошуючи траєкторію, зі гуркотом впав у багно!

Мо Фаню було нещасно, він еле-єду піднявся, йшла кров.

Він схилив голову і побачив, що на його зміїній кольчузі залишився довгий слід від удару тесака. І хоча цей удар не розтрощив його черево, Мо Фань відчував, як усе його нутро похитнулося зі своїх місць!

Мен Э здивовано подивилася на Мо Фаня.

Очевидно, що чорна кольчуга на тілі хлопця просто найвищої якості, якщо вона не розлетілася від такого удару противника!

- Звичайний заклик!

Перед обличчям Мен Е з'явилася срібляста голка.

Глава 558

Глава 558: Нічний вершник

*** Цинок-цок*

З колоди доносився звук кінських копит, який ставав все ближче.

В наступну секунду Мо Фань побачив з сірбристо-білої колоди чорного величного коня. Його тіло було вкрите чорною вовною, яка під час руху також давала чорний дим.

На голові коні був чорний ріг, який іскрився електричними розрядами.

На спині однорого коня виблискували чорні обладунки у формі людини, вони здавалися порожніми.

- Що це? - Здивовано питав Мо Фань.

Усі були магами заклику, і навіть призовна звірина Мо Фаня — вовк - проворний, вважалася дуже специфічною звіриною. Хто ж знав, що ця дівчина з чорною вуальою викличуть таку заразливу тварину?

Темний вершник?

Справді, Верхом сидів вершник, який тримав у руках клинок в формі півмісяця. Чи то через дощ, чи ще чого, але упавши, клинок відразу ж випарувався.

Мен Е наказала цьому бійцю піти проти сокирного трупа-войводи.

Мо Фань не викликав вовка, бо він міг би в будь - яку хвилину втратити життя. Нічний вершник Мені Е міг чудово виконати це завдання. Хоча дівчина використала заклик початкового рівня, її призовна була дуже сильною.

Мен Е теж намагалася відтягнути час!

У Мо Фаня з грудей текла кров. Змійна кольчуга, звичайно, прийняла на себе удар, але, як сказано, найбільший удар на неї завжди приймає маг.

Здається, Мен Е поки що сама добре справилася зі своєю ситуацією.

*** Розтягнення єдинорога*

Одногорог заіржав у той момент, коли вершник в доспіх натягнув повід’я і змусив його підняти передні копита.

Від удару копит краплі води змили в повітря. До того моменту, коли краплі води впали вниз, єдиноріг вже стрілою нісся в сторону виводи!

Вершник нахилився вниз і вхопив клинок у вигляді півмісяця і відразу ж прийняв стійку!

Топорний труп-воєводу вже виставив всі свої чотири руки, очікуючи наближення вершника!

*** Вжих* *

Вершник і єдиноріг злилися в одне ціле, стрілою проколовши завісу дощу!

Воєвода тільки приготувався, він не знав, що вершник уже має за спиною!

Топірний труп-войвода навіть не відчув, як меч проколов його тіло ... Через секунду кров хлинула з його тіла.

Мо Фань вдихнув повітря від подиву.

Нічний вершник був дуже зайнятий — лише за секунду він уже здійснив успішну атаку!

Проворний вовк уже вважався короткозвісною твариною, але нічний вершник перевершував його по швидкості в кілька разів!

- Зрубати!

Нічний вершник, виконавши атаку, негайно нападав знову!

*** Вжих* *

Півмісяця знову замахнувся чорний клинок!

Тепер він пройшовся по передпліччя воєводи, після чого його рука зіповзла вниз!

Воєводи втратили одну з чотирьох рук. Він не знав, що робити, тому скерував три позосталі руки в бік вершника!

Нічний вершник і тут був жахающ ...

Мо Фань був шокований тим, що сталося. Навіть після двох атак цей вершник знову вкинувся у бій!

- Швидше, допоможи! Час нічного вершника обмежений! - Покликала на допомогу Мо Фаня дівчина з чорною вуаллю.

Тільки почувши ці слова, Мо Фань трохи прийшов в себе.

Якщо ця дівчина тільки закликом початкового рівня викликала таку істоту, то вона зовсім не повинна боятися воїводи!

Нічний вершник не лише боявся війни, але й значно перевищував його. Це означає, що в призовному просторі вершник нічний — це найсильніші істоти середнього рівня!

- Ярість клинка!

Нічний вершник говорив англійською мовою, тому Мо Фань нічого не міг зрозуміти. Але було ясно, що той наїзник говорить людською мовою!

Через кілька атак, вершник отримав момент для удару. Він кинув свій клинок так, що той потім повернувся.

Ще одна рука була відсічена!

Воєвода вже було поранено і сильно виснажений. Саме тоді, коли Мо Фань думав, що вершник уже знищить ворога, нічний верхівець потягнув за поводьця і кинувся у темряву!

Він мчав у дощ, здавалося, десь поблизу.... Але в момент він просто зник!

Якби не кров і кінцівки, то можна було б подумати, що вершник тут і не з’являвся!

Його час занадто короткий!

Хоча нічний вершник дуже сильний, але його перебування в десять разів менше часу для провертого вовка!

- Він сильно поранений, ми не повинні упускати таку можливість! - сказала дівчина.

- Я разберусь! - Мо Фан сказав, що створює систему.

- Розкати грому!

Блискавка знову виникла навколо Мо Фаня. Тепер у нього була можливість повністю випустити свою магію!

Розкатів грому тепер точно буде достатньо, щоб знищити воєводу!

Глава 559

Розділ 559: Свитання

З сокирного трупа-войводи рікою текла кров, і тільки тепер він злегка помер свій запал.

Злива продовжувалася, тільки Мо Фань створив елементну систему Молнію і тут глина під ногами забуріла, звідти з'явилися гнилі трупи, і з вражаючою швидкістю накинулись на Мон Фаня!

Мо Фань обернувся, і побачив, що ці гнилі трупи вже прорвали охорону супроводу Алі та Ал’яна, які наближалися до них.

Припинивши створювати магію середнього рівня проти трупа-вородів, навколо Мо Фаня зашукали дуги блискавки, і під його ногами з'явилося електричне поле печатки блискавиці. Тільки ці гнилі трупи ступали на нього, як відразу ж їх паралізує...

Електричне поле марно проти трупа-воєводи рівня ворухання зграї, про ось з неживою рівні слуги справляється з ліховвою.

Електричне поле Мо Фаня стримувало одночасно багато нежиті, їх било струмом, зміїні хвилі електричних розрядів обкутували його, від чого найближчі гнилі трупи стрімголово підпалися!

"Неживи занадто багато, ми не зможемо утримати їх!" - крикнув ведучий Алі.

Його голос звучав з середи натовпу нежиті, і неможливо було відрізнити його між ними.

"Я тут теж більше не протримаюся" - в той же момент прибігла Лю Жу з завіси дощу.

Кількість нежиті була колосальною. Вони вже зайняли всю площу на милі навколо, і нові все прибували та прибули, ще й цей сокирний труп-вовода не припинив ричати, викликаючи божевілля про новоприбутих гниючих мертвих тіл!

В один момент весь загін був щільно оточений неживою, що залишає їм все менше і менш шансів пережити цю ніч...

« А я що говорив! Я говорив бігти! А тепер, браво, ніхто не піде!"

Топірний труп-ворода не діяв на авось, він був поранений, і після реву просто чекав, поки Мо Фань та його команда потратають на гниючих тіл енергію!

***

Кожен мертвяк був готовий перелізти через свій збір, щоб швидше дістатися до такої бажаної ціни.

Мо Фань використовував електричне поле, від чого вихід з ситуації все ще можна було знайти, поруч із ним стояла, нахмуривши свої чорні прекрасні брови Мен Е, розуміючи на скільки в нескромну ситуацію вони потрапили.

Вона глянула на небо, крізь густі дощові хмари вже виднілися вузькі просвіти!

« Боже, скоро світанок! » — підказала Мо Фаню чорноволоса Мен Е.

Мо Фань, незважаючи на те, що явно був зайнятий іншим, подивився в даль на сокирного трупа-вороду, його задоволена фізіономія не передвіщала нічого доброго!

І тоді він видав черговий рев, схоже, що не міг змиритися з тим, про що говорив.

Після цього вся буря несподівано почала пропадати.

Вони розсипалися об землю, і навіть аура дихання смерті швидко спускалася на ні.

Без дихання смерті, як риба без води, на суші з останніх сил тремтить.

Вони видавали страх, і намагалися закопатися під землю від згубних променів світла...

Алі та Альціана, що була в центрі, втікали геть. Сонце вже давно зайшло, але густа пелена дощових хмар закривала шлях від його світла.

Головна слабкість - це світло. Він розсіює дихання смерті, і в такому випадку, якщо вони попадуть під промені світла, то їм не вийде просто знову закопатися під землю!

"Слава богу..." - все обличчя низькорослого чоловіка було в грязюці, яку начисто відмити буде складно.

На обличчі, що супроводжували Алі та Альзіан, теж не було непохитності і вони лізли назад до Мен Е.

Мен Е нічого не сказала, тільки глянула на них.

« Нам усе ще потрібно місця, щоб сховатися від дощу. Холодна, і дощлива просто крижаною, від такого і захворіти можна." - сказала всім Лю Жу.

"Тут поблизу село Хуа",- сказав сильний чоловік.

"Ідемо в сторону Ціньлін, там повинна бути печера, і це хороший притулок..." - сказав низькорослий чоловік.

"З монстрами Ціньлінія розібратися буде не так просто."

« Не хвилюйтеся, я знаю одне місце де монстрів немає" - сказав низькорослий чоловік.

....

Усі слідом за низькорослим чоловіком попрямували до хребти Цінь. Циньльінь височіє над ними, величезний і величний. У подібній великій горі важко знайти печеру. Усюди круті схили й скелі, і не кожна жива істота може лазити по подібних місцях.

Але низькорослий чоловік вів усіх у печеру, яка знаходилась на склі гори, і щоб до неї дістатися потрібно було дербуватися по в’юнах та кам'яним виступам...

« Це печера кривавого звіра, рік тому тут ми з командою влаштували різанину тут і навряд чи хтось із монстрів вже встиг зайняти це місце.",- низькорослий чоловік протиснувся крізь чагарник перед входом до печери.

Альціан, який створив собі парубку, клацнув пальцем і над ним з’явився маленький вогняний шар.

Огненна кулька освітлювала печеру, запах всередині був огидний, але в цілому сухо, і куди приємніше, ніж на вулиці під холодним зливом.

« Ви двоє в караул», чорноволосий Мен Е байдуже сказала Алі та Альціану.

Двоє кивнули, і відразу встали на вході, не даючи пройти нікому, крім Лю Жу.

Очі Мо Фаня і низькорослого чоловіка горіли пошматованим полум'ям, дуже вони хотіли тихенько пройти туди, в палуню печери...

Але всередині була абсолютна темрява, це явно постаралася Мен Е, зробивши морок ще густіше, щоб Мо Фань навіть проникнувши крізь тінь, все одно нічого не побачив.

У печері стояла тиша, двоє чоловіків стояли в караулі, троє стояли, притулившись до холодного каменю, і тільки з глибини печери було чутно шуршування одягу, та всі хлопці відразу представили, як одяг, приклеєний до мокрої шкіри, сповзає з ніжних тіл дівчат. А їм залишається тільки стояти тут і згладжувати слинки.

Глава 560

Розділ 560 Хто пропустить повз себе дівчат?

« Ще раз мітиш погляд, і очі твої випадуть!».

« Хто це мета цього погляду, я просто втомився. От тільки недавно було дуже страшно, і я мало не втратив життя." - низькорослий чоловік сів на землю, зробивши абсолютно невинний вигляд.

"Якщо не дощ, ми б не опинилися в такому положенні" - сказав Мо Фань.

Сила сокирного трупа-вороди виявилася вражаючою, до того ж він своїм ревом кликав різну низькосортну нежити, і якщо спочатку була хоча б маленька надія знищити цей величезний тіло, то навідна поле битви не жити звела шанси на ні!

Така нежить дійсно жахаючої, не дивно що вона здатна знищити цілу армію магів.

"Ми не вийдемо, поки злива закінчиться, тому нам поспішати нікуди." З серйозним видом сказав сильний чоловік.

"Дощь все йде, ми ж не будемо тут вічно сховатися?" - сказав Мо Фань.

« Дуже легко перечекати... Точно, ви ж поранені, потрібно діяти, у неживи є трупний отрута, і через кілька годин вся шкіра може покритись гнійними пухирями»,- сказав більш досвідчений низькорослий чоловік.

« Ми повинні чекати, поки вони переодягнуться і перевдягаються... Вся одяг мокра і в ній не терпимо», - сказав Мо Фань.

Всі добре зрозуміли думку Мо Фаня, зняли одяг, згорнули її і дістали зі свертів новий одяг.

....

Гробу тишу в печері іноді порушував лише потріскання вогнища, всі стомилися після битви, обробили рани, замінили одяг на сухий і спокійно лежали на землі, не бажаючи вимовляти й звук.

Темносмуга дівчина Мен Е змінила вуаль на нову, цього разу з фіолетовими рюшечками, що ховає її гарне обличчя.

"Що ти робиш в цьому місці повною неживи?", раптово запитав Мо Фань.

Чорноволоса Мен Е закотила очі, і витонченим тоном, але байдужо сказала: « У мене є нерозумі колеги, з ними треба поговорити особисто.»

"Оу, а з якою ти організацією?" продовжував ставити питання Мо Фань.

"Парфенон".

"Вроде, чув про такий" - придумався Мо Фань.

"Ага, досить відома" - кивнула Мен Е.

« Ти повинна бути якась фея, небожителька або цариця. В серіалах завжди якось так. Вони зазвичай одягають вуалі, щоб сховатися." - зі смішком сказав Мо Фань.

Почувши цілком безпідставне припущення Мо Фаня, Мен Е усміхнулася і помочила головою: « Я не якась там свята. Є просто люди, яким подобається вуаль, і вважають це красивим.

« У Китаї клімат жахливий. Знаєш про PM2.5... Вуаль тут абсолютно непотрібний предмет, дихальний ніс куди кращі" - сказав Мо Фань.

Мен Е тихо просміялася, і її милий кокетливий сміх рознісся луною по печері.

Нізкорослий чоловік сидів поруч, і з заздрістю дивився на Мо Фаня, фліртуючи з Мен Е.

Нарешті, він не стримався і потягнув до себе Мо Фаня, і тихо шепнувся йому: « Братище, ти тільки нещодавно вперше зустрівся з нею, будь акуратніше.»

"Братне, не прикидайся дурником, яка тобі тут різниця?", без краплі ввічливості відповів Мо Фань.

Мен Е була привабливою, в добавок її загадковість робили їй гідний статус. Мо Фань поводився як звичайний чоловік, з яким йому не спілкуватися. Крім того, як дівчата люблять спілкуватися з собою такими розумними і талановитими хлопцями!

« Ти взяв із собою одну, подумай про почуття інших, ти ж віддаси мені її, брате?»

« Здурів, хто таке мимо пропустить. Тим більше вона тільки приїхала в Китай і їй потрібен хлопець романтичний та гумором",- з'ясував над низькорослим чоловіком Мо Фань.

...

Злива продовжувалася, нависнувши над селом Хуа.

Сіре небо, сіра земля, і одна маленька селище, яка, навіть якщо й була б барвистою, то все одно дивилася би серой.

Однак хоча дерев’яні будинки виглядали досить міцними, вони не дозволяли потрапляти в вологу і не допускали холодного вітру проникати у їхні мешканців. І не важливо, що був за будинок, великий він чи малий, але в усіх можна було зігрітися.

"Дураче, ти куди пішов, дивись, вже весь промок, іди назад, зігрійся..." ...." - дівчина років двадцяти стояла під навісом, надула губки, ніби розуміла, що треба лаятися, але сама цього дуже соромилася.

Дощ все лив, худий хлопець посміхаючись підійшов до сходів в будинок, і почекавши піднявся на одну сходинку.

"Быстрий входи, що будемо робити, якщо обморозишся, на тобі ще стільки ран",- Су Сяо Луо відразу ж схопила хлопця за руку і потягла за собою до будинку, допомагаючи йому знімати одяг. Все його худе тіло було в шрамах. Коли вона прийшла до взуття, то сказала: « Знімай, скільки я вже про тебе дбаю і мов не бачила твого тіла! »

Худощливий хлопець посміхнувся, і, начебто як, вибачливо просміявся.

На ньому був щільний теплий одяг.

« Тут буде достатньо сильних аура мертвих, ще й сильний дощ. Через вологість трупна отрута стає тільки сильнішою, а слабкі діти і старі під час холодів ... Я більше не зможу піклуватися про тебе, і потрібні будуть ліки пережити важкий час»- Су Сао Ло відійшла від хлопця, толочити медикаменти.

Він сидів біля печі і з неї насміхався.

Су Сяо Ло надула губки, і пробурмотіла собі під ніс: « Ти тільки й можеш хихикати. Будь-яка всячина. "

Су Сяо Ло говорила все тихіше і тихо, тому що в розмовах про подібне вона завжди відчувала себе нікомуфортно.

« Гаразд, сиди тут і добре подумай.»

Сказавши, Суяо Ло пішла, але перед цим кинула погляд на худорляве тіло юнака. Шрами покривали його вздовж і впоперек. Вона глибоко зітхнула.

Не відомо, що він пережив, але коли вона його виявила, він був сповідований ранами і з важкою травмою голови!

Пощастило йому, що це була вона, медик. Інакше, йому б давно прийшов кінець.

Глава 561

Глава 561: Нежити-мутант

- Сяо Ло, ліки ще не готові? - Голос чоловіка середніх років.

- Вже майже, сідайте поруч з пічкою. – прозвучала відповідь зсередини.

- Чудово. Старі люди кажуть, що ти вже сама можеш готувати ліки. Це велика надія для всіх нас. Після того, як твій дядько пішов, наша селище навіть не може протистояти тиску хвороб. Добре, що є ти... - Сказав з посмішкою чоловік.

- Ну як же, нам ще вдячним треба бути, що в такий дощ він вирушив на пошуки медикаментозних стимуляторів. - відповіла Суяо Л.

- Да, да. Нам дуже пощастило.

У дерев’яній хатині лунали звуки вогню, що тремтіло. Маленька іскорка, вискочивши, залишила на дереві слід.

Літній чоловік був у дощовику, який він повісив на бамбукову вішалку. Його обличчя відкрилося, і тепер можна було розгледіти його справжній вік.

- Щасливець, тобі дійсно дуже пощастило! - Сказав старичок, поплескаючи молодого хлопця по плечу.

- Мені боляче. - Він сказав, що утихомирив мене, залишаючись на попередньому місці.

- Ой, вибач, я і забув, що у тебе в цьому місці рана. - Сказав старичок Сесан посміхаючись.

Молодий чоловік продовжував стояти на тому ж місці, не виказуючи ніякої реакції.

Старець Сесан запитав Су Сіо Ло: « Він втратив пам’ять чи став ідіотом? »

- Я не знаю, але він дуже простодушний, — відповіла Су Сяо Ло.

- Добре, якщо йому просто відбило пам'ять від якогось удару, тоді є надія на одужання. Якщо його вдарило так, що він перетворився на ідіота, тоді відновитися йому буде дуже важко, - продовжив Сесан.

- Ліки готові! - Казала Су Сіо Ло, додаючи чорний заварник.

Сесан повернувся, а Су Сяо Ло мало не обгоріла його. Сесан зміг ухилитися, мало не перекинувшись ліки.

- Ви такий дорослий, а такий невгамований! Як же мені піклуватися про ціле село? - сказала Су Сяо Ло.

- Ха-ха. Командире села ж попереджав тебе, адже ти теж дуже мала і живеш з хлопцем...

- Беріть ліки і йдіть вже.

- Добре, добре.

Коли Сесан пішов, втомлена Су Сяо Ло похлопала себе по плечу.

Вона подивилася на Чжен Сяо Хоу, який не виказав абсолютно ніяких емоцій. Вона не добровільно фиркувала.

- Недобре! Не добре!

- Ховайся, швидше ховайтеся!

У цей час зовні донісся голос стурбованої тітоньки.

Су Сяо Ло поспішила обдерти шторку на віконці і побачила, як тетка впопихах біжить, розтервивши свої черевики у глиняній калюжі.

- Що сталося? - Викрикнула Су Сяо Ло.

- Не жити! Нежити на вході в село! Командиру вже знищили! - Зміненим від страху голосом кричала Се Дашень.

- Я піду перевірю... - сказала Су Сіо Ло, надяючи дощовик.

Чжен Сяо Хоу бачив, як дівчина вийшла назовні і теж підскочив, в страху того, що щось сталося.

По цілому селі розносилися крики її мешканців, деякі труси від страху забігли в саму палуню селища.

Су Сяо Ло і Чжан Сіо Хоу вибігли до входу в село й виявили, що на дорозі було повно крові, яка вже змішувалася з дощовою водою.

Кілька молодих людей стояли, схопивши мотики, не ризикували наблизитись до входу, в якого лежав труп старші.

- Що сталося? Старий не пив воду з колодязя? – запитала Су Сяо Ло з блідим обличчям.

- Звичайно, пив. Але ці нежиті... з ними щось сталося, вони і нас можуть атакувати... Це якісь перероджені нежиті-мутанти! Сказав один з мешканців, його руки тряслися.

- Це прокляття! Наше село Хуа прокляли! Тиждень тому один помер в лапах неживи, ганчір дня назад серед ночі ще одна загинув, і ось сьогодні затемнений вхід у село атакували! Якщо вони попадуть всередину села, то нас всіх знищать! Це прокляття! - Ще один чоловік середнього віку сказав.

Нежити, з’ївши нутрощі трупа, мабуть, не наситився, тому накинувся на ще одного сільського чоловіка.

Молода людина навіть не встиг вкинути свій серп, як його шия вже була прокушена, і назовні хлинула струмені густої крові!

Селиня вперше стикалася з таким методом вбивства. Атаки ще не було, але люди гинули один за одним.

- Бежим!

Кілька молодих сільських хлопців побігли в село від страху.

- Ми не повинні запустити його всередину! - Закричала Су Сіо Ло, окликуючи молодь.

Су Сяо Ло, стиснувши зуби, попрямувала в сторону огорожи.

Нежити ще не увійшов повністю на територію села. Обгорода села була зроблена з попільникового дерева, яке не подобалося бежатам.

Су Сяо Ло попрямувала в бік воріт, щоб закрити їх, але наткнулася на зелений куточок.

Цей неживий труп загриз молодого селянина, а тепер пішов і в бік дівчини.

- Що ти робиш? Життя набридло? - Так, почувся голос тітки.

Су Сяо Ло повернула голову і побачила, що вона швидко наближається до неї!

- Викид полум'я: вибухна хвиля!

Завіса дощу прорвала вогняну кулю, яка опустилася прямо на неживе!

Не жити відразу від вогню.

- Як ви можете протистояти неживим? Швидше забирайся звідси! - Сказав хлопець зі світлим волоссям.

Хоча цей хлопчина був молодий, але в той час він почувався наче рятівний Будда!

- Чудово! Хун Цзюнь, ти тут! Спасителя!

- Хун Цзюнь, цей не жити дуже небезпечний, може дощемся твого батька? - Кілька молодих хлопців сховалися за спиною Хун Цзюня.

- Хех! З одним то я вже й сам впораюся! - Він сказав Гун Цзюнь.

Глава 562

Глава 562: Нежиті атакують село

Друге полум’я також попрямувало вбік, що вбив двох мешканців села.

Сильний дощ ослаблював магію вогню. Полум'я загасало невдовзі після викиду. Хун Цзюнь зневажливо сплюнув.

Якби не дощ, то вогонь вже випарував би його двома викидами!

Нежити стояв на своєму попередньому місці і хитався. Тепер він розинув пащу в сторону Хун Цзюня.

Тіло не було обпечено, але це ніяк не вплинуло на швидкість його пересування, і він вже наблизився до Хун Цзюню...

У долоні хлопця вже був готовий ще один викид полум'я, але він не встиг його використовувати, нежити уже перед ним! Обличчя Хун Цзюня стало блідим!

- Розступіться!

Почувся голос старого Сесана.

Його тіло вже оточувало клочілі хвилі, які попливли на нежитю.

Нежити підстрибнув, але хвилі захопили його, кинувши будь-яку можливість поворухнутися, і з гуркотом вдарили об огорожу.

Оборона була зруйнована, а не дожити далеко-близнюк ...

Селяни зітхнули з полегшенням. Хоча сільський старост був лише магом середнього рівня, але вони б самі не змогли розібратися з цим неживим-мутантом.

- Ти занадто самовпевнений! Ледве втратив життя! - Він кричав Сесан на хлопця Хун Цзюнь.

Хун Цзюнь тільки прийшов в себе, зберігаючи колишній тупий вираз обличчя.

Він не слухав поради старійшини, а негайно попрямував до Су Сіо Ло. Коли він побачив, що цей тупик поряд з нею, то почав гніватись.

- Вже стільки років ми не стикалися з перероджками... Чому вони з'явилися так раптово? — Ставлялася питанням Су Сіо Ло, яка здалека дивилася на трупа, який зазнав нападу нежитю.

- Хто знає... Але Сяо Ло, ти можеш розслабитися! Поки я, Хун Цзюнь, поруч з тобою, то ніхто їх не посміє торкнутися тебе! - Він сказав.

У той час Чжен Сяо Хоу не знав, звідки притягнув великий чорний парасол для допомоги Су Сіо Ло. Хун Цзюнь зреагував надто агресивно, відібравши парасоля і сказавши коротке "дякуючи".

Су Сяо Ло весь цей час думала про нестатки, тому пройшла повз сцену ревнощів. Вона з посмішкою подивилася на Сіо Хоу.

- Я хочу піти і оглянути того неживого. - Промовила Су Сіо Ло.

- Я піду з тобою. - Він сказав Чжен Сяо Хоу.

- Тобі краще залишитися всередині села, тому що ти – ідіот! Незважаючи на таку небезпеку, що коли вони з’являться, ти першим втечеш рятуватися! - сказав Хун Цзюнь, формуючи вогонь.

- Не будь дитиною! - сказала Су Сяо Ло.

- Сяо Ло, не йди туди, а? Там надто небезпечно! - сказала Се Дашень.

Загоряючий дідусь також підтримав: « На вихід з села надто небезпечно!»

- Це прокляття, я ж кажу, що це прокляте! - Один з тих, хто боявся.

- Фраєр! Ти можеш не накручувати сам себе? - Вирубався Хун Цзюнь.

Сесан, не висловлюючи будь-яких емоцій, стояв на попередньому місці. Більшість селян вже були на вулиці і бачили тіла. Ошарувані з тим, що сталось, вони тепер стояли старші.

Селяни використовували воду з криниці, щоб врятуватися від нежитю. Щомісяця вони повинні випивати певну кількість колод. Колодець ставав все глибше, тому селі потрібен був маг.... Через близькість хребта Цінлін, можливо, з'явилися монстри, які зараз знаходяться в пошуках їжі! Але вони не нападають, тому що в селі є кілька магів, один з яких старосту села.

А тепер, коли з'явилися мутирові неживи, маги потрібні як ніколи.

- Сяо Ло, йди і перевір тіла. Хун Цзюнь, ти підеш з нею на випадок, якщо зовні є ще неживі. Тому що ви ніколи не пили води з колодязя, то навіть звичайні нежиті можуть напасти на вас! - Сесан сказав.

Староста Сесан вислав туди ще кількох сміливих хлопців.

Нежити було досить далеко — приблизно 200 метрів. Однак місцеві жителі ще довго не могли виходити за межі села. Хто знає, може з'явилися неживі, стійкі до сонячного світла?

Ті, хто не наважувався вийти назовні, стояли за огорожами і спостерігали звідти.

Вже вечором, та й сильний дощ поглинає світло, тому що або розглянути можна було тільки до відстані у 300-400 метрів. Як тільки стемніє, то взагалі нічого не буде видно.

Су Сяо Ло, Хун Цзюнь і ще троє хлопців вже дісталися до знищеного нежитю. Оскільки Су Сяо Ло була лікарем, то не боялася трупів. Вона нахилилася, почав оглядати.

- Швидше ...

- Звичайний труп, нічого особливого...

Двох молодих людей зачепило страх, вони не хотіли залишатися зовні ні хвилини.

Хун Цзюнь усміхався: « З вами я, чого боїтеся? »

- Теж вірно. Хун Цзюнь - це маг вогню початкового рівня третього сходи.

- Так серед нас є ще хтось крутий? – запитав інший хлопець.

- Звідки?

Су Сяо Ло нахмурила брови і піднялася.

Решта запитала її, чому саме цей неживий напад на село.

- Це звичайний не жити. - зробила висновок Су Сіо Л.

- Як таке може бути? З покоління в рід ми п'ємо колоду, яка захищає нас. Крім того, минулого місяця ми ще провели ритуал біля колодязя... - сказав один з хлопців.

Су Сяо Ло теж не знала відповіді на це запитання.

Хун Цзюнь тільки хотів сказати слова потіхи, як у окрузі пролунав звук, від якого волосся вставали дибом...

Звук наближався...

- Боже мій!

Один з молодих хлопців закричав, а Хун Цзюнь, повернувши голову, побачив червоні очі, які дивилися на них!

Глава 563

Глава 563: Вітряний диск!

- АааАа!

Поки ще не встиг відреагувати, одного з хлопців схопив і пішов на відстань кілька метрів!

- Спа... бораните! - Він кричав.

Двоє хлопців, злякаючись, втекли в село.

Вони втекли без озирання, навіть калюжі не були перешкодою.

Але не отримуй життя значно швидше від звичайних людей. Раптом, звідки ні візьмись, налетіли нежиті. Ще одного хлопця вони почали роздирати з двох сторін, відірвавши йому руки!

- Спасите! Допоможіть! АааАа!

Добігши до самого огорожі, ми втратили сили!

Сумерки згущалися, а дощ посилювався. Мешканці огорожі ще не знали, що сталося. Тільки побачивши хлопця, чиє тіло було в крові, вони зрозуміли, що це були нежиті.

- Пап! Врятуй мене!

Через деякий час прибіг і закривавлений Хун Цзюнь.

- Розступіться! Швидше! - Випив Сесан. Перед ним вже з’явився голубий сузір'я, яке створило навколо Хун Цзюня водний захист.

Коли Хун Цзюнь відчув захист води, то зітхнув і вигукнув: « Мені... дуже шкода ». дуже багато нежитей!»

Мешканці села були обшарпані. Поява однієї неживі вони могли ще якось прийняти, але з чого раптом всі ці монстри вирішили атакувати їх село? Чи свята вода вже не захищає їх, і вони немов ягнята загнані в куток вовків?

- Сяо Ло? Що з Сяо Ло? - Він схвильовано запитав Чжен Сяо Хоу.

- Я... Я не знаю, повинна ... бути позаду... - Хун Цзюнь все ніяк не міг прийти в себе.

Чжен Сяо Хоу, шалено виблискуючи очима на Чжан Сіо Гоу і побіг геть.

- Щасливець, не йди туди!

- Ідіот, життя втратити захотів?

- Староста, стара! Сюди наближається не жити!

Сесан спочатку хотів наздогнати Чжен Сяо Хоу, але в цей момент кілька пар зелених очей вже наближалися до села.

І роздавалося їм голодне ричання, а городяни не знали що робити: чи дати вони бій, то біжіть ся життям своїм?

- Щасливець, куди ти?

По суті, серед дощу з’явилася тінь. Дівчина не знала, куди прямує Чжен Сяо Хоу.

Чжен Сяо Хоу зупинився. Побачивши, що Суяо Ло неушкоджена повернулася додому, він опритомнів.

- З тобою нічого не сталося! Чудово! - Сказав Чжен Сяо Хоу, наближаючись до дівчини.

- Я використовувала ароматичні речовини, щоб відлякати їх. Здається, що ми втратили захист криниці! Біжімо всюди! - сказала Су Сяо Ло, волога Чжан Сау у село.

Тільки ввійшовши в село, вони побачили кілька монстрів, що кігтями роздирав тіла мешканців.

Су Сяо Ло застигла на місці. Чи ж не тільки криниця їх рятує, але й огорожа з попелу не відлякує?

Ці поселення були сповнені жахом, а дощова вода змішувалась із кров’ю...

Знайомий силует наблизився і нахилився до плачучої Су Сіо Ло...

- Ну як же...?

- Як, врешті-решт, так могло статися?

Су Сяо Ло трясло. Вона не знала, як це могло статися.

Кожен селянин був для неї рідним... А тепер вони стали їжею для цих неживих людей!

Саме цей колодязь захищав сотні людей. Люди казали, що там живе дух, тому ставилися до нього як до живого.

Що ж тепер?

Він зрікся їх? Він більше не захищає їх?

Дощ йшов як з відра, не шкодуючи людей, яких і так атакували ці мерці!

Чжен Сяо Хоу був біля Су Сіо Ло, яка сиділа в калюжі. Вона підняла голову і побачила дивне світло...

-Ветер... вістер ...

Су Сяо Ло дивилась на Чжен Сіу Хо, не розуміючи, що він бормоче.

- Щасливець, біжи звідси! Ти ж не тут. Якщо село дійсно прокляте, то вони прийдуть за нами... - Промовила Су Сіо Ло.

- Вітер...

Чжен Сяо Хоу стояв на тому ж місці, а дівчина навіть не звернула уваги на те, як у його ногах вже вибудувалася система з сузір’їв.

Але цей процес давався йому дуже важко, наче в його голові був стукіт...

- Ветряний диск!

Нарешті він випустив магію!

Навколо Сяо Хоу почали з'являтися безладні повітряні потоки... Він використав дві руки, і тепер це був високошвидкісний вітряний диск!

Це вітер!

Краплі дощу закручувалися в цей вихор, і вітер набув сили води!

*** Свист**

Вітряний диск покатався по селі, засмоктав тих неживих людей, що вбивали мешканців.

Рослини і дерева теж були вирвані цим ураганом... У цьому вихровому потоці вони билися про неживе ...

Незважаючи на те, що вітер не торкнувся жодного мешканця, він був дуже вороже настроєний проти гостей!

Глава 564

Глава 564

Не було потреби казати, що в селі багато людей, але також її було достатньо, щоб стерти поселення з лиця землі, а старійшина Сесан сам би не врятував стільки життів...

Але від цього жорстокого вітряного диска чотирьох мерців було піднято в повітря і засуджено на повторну смерть!

« Це... це..."

Відійшовши від жаху, жителі села втупилися у бік Чжен Сяо Хо.

Су Сяо Ло стояла поруч з контрольованим божевільний ураган, Чжен Сау Хоу і обшарашенно дивилася на нього...

Вона припускала, що він якийсь відчайдушний мисливець, але у неї і в думках не було що Чжен Сяо Хоу маг середнього рівня.

Старший Сесену самотужки важко протистояти деяким нежитям, але він може швидко покінчити з одним, а Чжен Саяо Хоу умить убив чотирьох!

"Ветрений диск: Небесні мережі!"

Чжен Сяо Хоу знову створив систему зоряного неба, і тут утворилась ще більша божевільна буря.

Він обертався, створюючи щільний вітрів і навколо всіх сільських жителів.

Чжан Сяо Хоу стримував тертя, не даючи йому змикатися, селяни в центрі цього скаженого вихора були під надійним захистом. Голодна людина, бажаючи пробити цей бар’єр вітрівного диска, відразу розлетілася на шматки!

Не жити вкрай тупо, тільки й знає, що нападати на живих істот. Небесні сіті уклали в собі десять, стовпців разом, сільських жителів, і дурна нежити вирішила, що все-таки осіли перешкоду.

Але в результаті десяток не було втрачено, і через деякий час він зник.

...

Дві несподівані чари повітря стерли з лиця землі десятку, яка напала на село. Опинившись, наче божий дар сільським жителям.

Старійшина села Сесан застукав останнього гнилого трупа, не вірячи, що це зробив худий юнак, якого він назвав дурником.

Сесана сама б ніколи не вистояв проти десятка прожили, і вже думав, що села прийшов кінець. Але не тут було, і якийсь дурник з двох магій аннігував всю загрозу!

Сесан підозрював, що він маг, але ніколи не чув про існування молодих чарівників з такими навичками!

"Чого плачеш, зараз точно не час ревіти, негайно ховаєтеся в льоху!" - старійшина Сесан повернувся до жителів села і голосно змовував.

Хоча бійня йшла і не дуже довго, кілька людей були вбиті й ще мало поранені.

Бог знає, чи є ще поблизу нежити, і старші села повинні були негайно прийняти рішення.

Погреба були місцем сховку селян у важкі часи, щільно запечатаний, наче таємна кімната, до того ж в нього не потрапити неживі через находи достатньо глибоко під землею, і тепер ось всім потрібно зібрати теплі речі, воду, їжу і бігти в погріб.

...

Мешканці села не встигли оплакувати тих, хто втікав. Вони хапали свої речі і втекли в погреб.

Ще не прийшла ніч, але вся село вже була порожньою.

З трупами сільських жителів теж нічого не встигли зробити, і вони продовжували лежати на мокрій землі...

Дивно те, що крім того десятка не було прожити, інший не все ще видно, але поблизу точно є багато місць, де зазвичай з'являється не жити, і вони, тільки вчувши запах крові, відразу нападають.

Краплі дощу були наче маленькі голки, в дали, під його завісою виднівся тьмяний силует у плащі.

Він наближався, чітко було видно бамбуковий капелюх. Обличчя наближається чоловіка було закрите каптуром плаща, але був видно його гострий підборіддя.

Чоловік сповільнився хід, коду побачив калюжі крові, зливані дощем....

"Ще маг..." - холодний вітер приніс слова чоловіка.

**у-еэ ***

Поруч з чоловіком кілька силуетів гниючих трупів видали рик. Вони стояли на відстані 10 метрів від цього чоловіка у дощовому плащі. Але вони не нападали на нього, а навпаки стояли за його спиною.

"Забирайте трупи",- сказав чоловік у плащі.

Тільки він договорив, як гнилі трупи розбігаються по селах на землі!

« Який сенс ховатися, хаха!»

Чоловік у плащі повернувся і сховався в завісу дощу, залишивши за собою лише крижаний смішок.

...

Дощ лив третій день, і добре, що Мо Фань був досить винахідливим, та весь час програв з Лю Жу.

« Дощ не йде. Ми можемо висуватися." - сказав відповідальний Алі, повернувшись в печеру.

"Що, ви все ще хочете йти в село Хуа?" - запитав низькорослий чоловік.

"Звичайно, нам треба йти" - сказав Мо Фань.

Мен Е кивнула.

"Я казав, я знаю, що у вас чудова сила, але я чув, як біля села Хуа зомбі-пучін і якщо нам не пощастить в неї потрапити, то це кінець!" - сказав низькорослий чоловік.

"Ілі повертай гроші, або рухаємося" - прямо сказав Мо Фань.

"Денькі повернутися не зможу!",- сказав низькорослий чоловік.

"Тоді рушаємо."

« Мені теж потрібно ще раз у село Хуа, я вже кілька років не повертався до Янбаї, хоча я не розумію, чого це мій дядько не дає мені повернутися в селі, говорить, що її більше немає, але я повинен перевірити його»,- з серйозним видом сказав міцний чоловік.

Фан Ю Мяо, Мо Фань кілька годин сміявся, коли вперше почув його ім’я (тут йде порівняння того, що Ю Мау - маленький саранець), а сам чоловік — здоровий.

Фан Ю Мяо був жителем поселення Янбай, і через те, що не любив село, тому як вона була в глушині, він втік у велике місто, а коли до нього раптово завалився його дядько і сказав, щоб той не повертався в селі, Він не міг зрозуміти, чого не так, й думав, Що його дядька вигнали. І він був приголомшений, зовсім не знайти своє рідне село.

Він вирішив піти до сусіднього села Хуа, щоб знайти відповіді на ці запитання.

Таким чином проти був тільки низькорослий чоловік, тому він просто був змушений йти з усіма.

...

Перед селом Хуа лежала рівнина, на якій зустрілися отари нежиті, але з сірим часником група швидко пройшла повз неї.

Але коли вони увійшли в село, то знайшли її цілком порожньою і це їх дуже спантеличило!

Куди ж зникли мешканці села Хуа?

Глава 565

Розділ 565: Переїзд

Зайшовши в село, вони побачили руїни домівок з водою і сліди крові.

Було зрозуміло, що село було обмовлене, але куди поділися мешканці?

- Я вмираю від спраги, сподіваюся, цей колодязь не забруднений. - Сказав низькорослий і побіг до центру села, де знаходився колодязь.

Нізкорослій тільки опустив голову в колодязь, прикидаючи, як же йому дістати воду, коли раптово чиєсь обличчя прослизнуло там.

Нізкорослай опустився ще нижче і почув якесь булькання.

Всі обернулися на заяву короташу, що в колодці є люди.

Одяг вилізого назовні хлопця була мокра. Побачивши, що всі ці люди можуть говорити, він з полегшенням зітхнув.

- Хун Цзюнь? - Здоровий чоловік впізнав хлопця.

- Ти ..., а так ти ж Ю Мяо, вихідець з сусіднього села! - Хун Цзюнь також впізнав його.

- Що сталося тут? Чому тут нікого немає? І куди поділася селище Янбай? — запитав Фан Ю Мяо.

- Я не знаю, що сталося з вашим селом. Мені треба спуститися вниз і покликати всіх, інакше вони там загнутися від браку повітря.

Оскільки криниця була маленька, Мо Фань просто витащував очі, коли побачив понад сто мешканців села, які лізуть звідти. Як колодязь міг вмістити стільки людей?

Мешканці села по одному скаплялися навколо криниці, не ризикуючи просуватись деінде.

Останні хлопець і дівчина вилазили з колодязя одночасно, і Мо Фань не міг повірити своїм очам, які він просто вперв у хлопця.

Мо Фань, звичайно, чекав скорої зустрічі, проте він не міг зрозуміти реакції хлопця, що стояв біля дівчини наче незнайомець.

Мо Фань прийшов до тями і попрямував прямо до Сіо Хоу та міцно обійняв його.

- Ты... Що ти робиш? — Казала Суяо Ло, дивлячись на цього незнайомця, що витягнув свої руки до Чжен С’юо Хоу.

- Ти мене не впізнаєш? - запитав Мо Фань Сяо Хоу.

Чжен Сяо Хоу дивився на Мо Фаня, а в його очах визирнулася нерозуміння.

- Ти знаєш його? - Випалила Су Сяо Ло.

Мо Фань дивився на Сіо Хоу і на дівчину підле нього... Невже він втратив пам'ять?

Перед ним явно стояв Чжен Сяо Хоу, який похитнувся і ще більше став мавпкою. Але Мо Фань дізнається про нього навіть за волоссям!

Бачачи, що Сяо Хоу не дізнається його, Мо Фань відпустив його і знову обняв.

- Не помер, і то добре! Живий, чорт забирай! - сказав Мо Фань, поплескаючи його. Тепер він зміг зітхнути спокійно.

Світанок розсіявся між темними хмарами, і тому село все ще було в темряві.

Дощ зупинився, але хмари не розсіювалися, а сонце зрештою виглянула над територією солоного ставка.

- Щасливець... ой, Чжан Сяо Хоу! Я то думала, що ти так і залишишся курбаном, а виявляється є люди, які прийшли забрати тебе! - сказала Су Сяо Ло.

- Я не піду. – відрізав Сяо Хоу, немов побоюючись чогось.

- Як так? Твій друг каже, що ти військовий. Він доставить тебе назад, і там тебе зможуть вилікувати. Невже ти не хочеш позбутися своєї амнезії? - запитала Суяо Л.

- Я... - Чжен Сяо Хоу не знав, як висловити свої почуття. Він просто стояв і дивився на дівчину.

Мо Фань стояв осторонь і бачив, що після втрати пам'яті Чжен Сяо Хоу дуже сильно прив"язався до цієї дівчини.

Чжен Сяо Хоу багато довелося винести, його тіло було в рубцях. Чого коштував тільки великий шрам, що починався на потилиці і доходив до обличчя... - все говорило про те, що Сяо Хоу дійсно дуже пощастило що йому на шляху потрапила ця дівчина-лесар.

- Йдеш чи ні, але для нас вже все вирішено. Коли настане день, ми вирушаємо до Сіань... - сказав Хун Цзюнь, втручаючись в розмову Сяо Хоу і Су Сіо Ло.

- Ми залишаємо село? — Питала Суяо Л.

- Так, тут стало занадто небезпечно. Наступної атаки неживим ми не переживемо. - сказав Хун Цзюнь.

Він звернув увагу на старість села, який вже сказав всім збирати речі.

- Я теж вважаю, що вам краще залишити це місце якомога раніше, - сказав Мо Фань, доброзичливо киваючи головою.

- Чудово, Сяо Хоу, тоді ми підемо разом! - З усмішкою сказала Су Сяо Ло.

Чжен Сяо Хоу кивнув головою. Тепер стало зрозуміло, що він перетворився на супроводжуючого Су Сіо Ло.

Мо Фань, дивлячись на все це, схопився за голову: він стільки пройшов, щоб знайти його, а Сяо Хоу зайнятий зйомком дівчини!

Погляди селян розділилися. Найупертіші не хотіли йти, навіть перспектива вічних пряниць у колоді аж ніяк не спонукувала їх покинути рідні краї.

Вони вважали, що за межами села загинуть ще швидше.

Старості Сесан пропонували перебратися в інше місце, тому все, що йому залишалось, — це зібрати охочих і покинути село.

Однак не так багато людей зібралося, бо більшість мешканців вирішили залишитися.

- Всі села зруйновані, а ви все ще хочете залишитися? - кричала Су Сіо Ло на упертих.

- Вірно, якщо йти — то всім разом. Якщо ми залишимося, то нас усіх спалять ці тварюки! Ми вже втратили наш захист. - Один хлопець сказав.

- Ми вже прийняли рішення. - Сказав чоловік середніх років, сидячи біля колодязя.

- До Сіани добиратися три дні, це означає, що нам доведеться провести дві ночі в дорозі — це вірна смерть для нас! - сказала тітонька.

- Чжен Сяо Хоу буде з нами, він допоможе нам дістатися до міста. Як тільки ми досягнемо зовнішньої стіни, то можемо вважати себе в безпеці! - І далі пропагандою Су Сяо Ло.

- Ви ще діти! Як ми можемо протистояти неживому? Вирішено. Ми нікуди не йдемо.

- День вже в розпалі. Ми повинні вирушати в дорогу. Чим більше ми зволікаємо, тим небезпечнішим! - Сказав старий.

Су Сяо Ло закусила губу, вона не знала, що робити.

Залишатися тут означало зазнати справжнього знищення. Нежитям тепер було по барабану, чи жителі криниці пили воду або яка тут огорожа — вони просто нападуть!

- Вони зробили свій вибір, розголошувати далі немає сенсу. Зберіться ті, хто хоче піти — вирушаємо через 10 хвилин! І візьміть побільше сірий часнику! - Сесан сказав.

Глава 566

Розділ 566: Шлях до Сіань

З більше як сто мешканців села тільки трохи більше ніж тридцять людей погодились покинути її, більшість з яких — молодь.

Сесан, побачивши, що так багато людей воліли залишитися на попередньому місці, просто зітхнув.

Су Сяо Ло все ще намагалась переконати людей, але ті просто підганяли тих, хто йшов.

У результаті понад 30 осіб зібралися в дорогу, завантажившись своїми речами.

Мой Фань роздумував про сірий часник, який він сам пережив. Тепер же його турбувало питання: якщо у жителів є сірий часник, то шлях в Сіань повинен бути безпечнішим, чому ж більшість мешканців не хоче покидати село?

- Я ж кажу вам, село прокляте! Ви загинете, якщо залишитеся тут! Швидше йдіть звідси! - Ще юнак на ім'я Маленя намагався вмовити упертих.

- Щеня, не обтяжуй себе. - Сесан сказав.

- Покинути село означає залишити наших предків. Ви не переживете й до сьогоднішнього вечора, а ми залишимося тут під захистом нашого колодязя... - сказала одна старенька бабуся, не бажаючи слухати домовленості.

У результаті, умови призвели до того, що ще хтось вирішив залишитися.

Мо Фань не хотів судити ситуацію, оскільки він не знав надійно, чи безпечніше в селі, ніж у Саніні. Він вирішив зробити те, що було в його силах: він повинен був допомогти Су Сіо Ло супроводжувати охочих до Шіань, бо ця дівчина врятувала його братику!

Тепер 30 чоловіків склали команду, яка вирушила до Сіань по дорозі, якою сюди прибували Мо Фань, Лю Жу, Фанні Ю Мяо і низькорослий.

Ман Е та її двоє супроводжуючих не стали затримуватися в селі Хуа, так і до порятунку жителів їм не було ніякого інтересу, тому вони залишили місцеві місця раніше всіх.

Після того як Мен Е та її прибічники пішли, Мо Фаня ще більше зацікавилась тим, що цим трьом знадобилося в цих майже не обжитих місцях.

Мало того, що в осінні-зімній період ночі і так довгі, так ще й хмари затягли небо.

Чим більше людей з’являлось у пошуках їжі, тим частіше ставалося махінації. Коли ж не було їжі, то вони вбивали своїх самих — як тварини в ланцюгу живлення.

Мешканці просувалися швидко, і за один день вони пройшли багато кілометрів.

Серед білого дня всі були впевнені, бо почувалися безпечно. Але після трьох годин дня якесь дивне замішання стало охопити їх.

Тепер усе було непевним щодо захисту криниці, хоча вони й пили воду протягом усього життя і не мали особливої довіри до Чжен Сяо Хоу.

- Давайте підемо цим шляхом, тоді нам не доведеться йти через село Янбай, - сказав Сесан Мо Фаню, який йшов на початку.

- Так буде швидше? — запитав Мо Фань. Він дивився на карту і бачив, що при кожній розкладі їм доведеться пройти через Янбай.

Цей шлях через рельєф на карті здається коротким, але займає немало часу. Повір мені, я прожив у цих місцях довго і знаю, що кажу. - Так сказав старости Сесан.

Мо Фань кивнув головою. Вони продовжили свій шлях так, як сказав Сесан.

Настав вечір. Мешканці села ставилися прихильно до Сесани і мага Хун Цзюні, оскільки знали їх. Саме тому вони з усіх боків пішли за ними.

Біля Суяо Ло також йшла група людей. У селі вона мала авторитет, тому багато воліли триматися поблизу дівчини-лекера, особливо в подібних умовах. Навіть до Сяо Хоу вони поблажливі, оскільки саме його магія вітру допомогла у випадку з нежитями.

- Лю Джоу, йди назад і прослідкуй за дітьми. - сказав Мо Фань.

Лю Жу кивнула головою: « Ти теж будь обережним.

- У нас є сірий часник, а у жителів ще припасена криниця. Якщо не нападуть, то ми швидко здолаємо дорогу.

- Зрозуміло.

Як і сказав старост, такий шлях став більш гладким.

Але з настанням ночі в околиці почало голосувати неживе волосся, від якого поросли дибки.

- Мо Фань, я тобі кажу: якщо неживи нас атакують, то ми не зможемо врятувати стільки людей! - сказав шепотом низькорослий, пробравшись вперед до Мо Фаню.

Мо Фань також знав про це, і тому їм залишалось покладатися на захисний ефект води з священної криниці та сірого часнику.

- Схоже... Вони не реагують на нас, — сказав низькорослий, уважно спостерігаючи за поведінкою пробних тварин.

- Ага. - Мо Фань теж не зводив очей із бідою.

Безсумнівно, така велика кількість людей мала сильний живий запах. Вони пробули вже понад кілометр, і те, що не мали жодного впливу на них, було доказом того, ніби сірий часник або криниця з’їли ефект!

Зрозумівши, що вони не цікавляться творцем, люди трохи розслабилися і дорога пішла легше.

- Дивно. Очевидно, що наша колода все ще є тією самою водою. Чому ж тоді не було селище? - З обличчя Су Сяо Ло не сходило сумніви.

Невже то були мутиральні неживі, і цей небезпечний перехід в Сіань не має сенсу? - сказав Хун Цзюнь.

Су Сяо Ло думала про те, що Хун Цзюнь мабуть забув, щоб перед лицем небезпеки він першим кинувся тікати. Вона і раніше його не любила, а тепер просто ненавиділа.

- Не варто говорити так. Коли ми прибудемо в Сіань, то будемо у цілковитій безпеці. - Сесан сказав, що вони зробили правильний вибір і покинули село.

Мо Фань глянув на цього старого, і йому все здавалося, що цей старичок щось приховує. Хоч би як там було, старости — це людина, яка зберігає канони шанування предків.

Ніч йшла гладко. Ніхто не нападав на таку велику групу людей. Усі вони вже розслабилися, не маючи можливості пояснити остаточний напад на село.

Коли прийшов ранок, група зробила невелику перерву і знову вирушила в дорогу.

- Мо Фань, брате, як ти думаєш, що все-таки сталося? - Питав низькорослий.

- А мені звідки ж знати? Я не знайомий з місцевими місцями, - сказав Мо Фань, — у тебе є якісь здогадки?

- Ха-ха, від тебе не приховаєш. Було одна справа, ще до знайомства з Фан Ю Мяо...

Глава 567

Глава 567: спад серед білого дня

- Якщо є що сказати, то говори відразу! - Так точно сказав Мо Фань.

- Ти пам'ятаєш, що я тобі говорив тоді в печері, коли ми ховалися від дощу? - Сказав низькорослий, переконавшись перед цим, що всі інші йдуть позаду.

- Пам'ятаю. Ти вбив кривавих монстрів минулого року, і що з цього?

- Після цього ми з командою збиралися трохи відпочити в селі Янбай, і на півдорозі зустріли експедиційну групу, яка йшла звідти. Вони дали нам дещо, тому ми вирішили відразу повернутися до Сіань. Через деякий час після нашого підкріплення я почув, що ця група людей зникла... - сказав низькорослий дуже тихим голосом, щоб ніхто з інших не почув його. Підліток Мо Фаня йшов тільки цей хлопчина на ім'я Чжан Сяо Хоу, тому він не приділяв йому великої уваги.

- Ага. Вважай, їх загризли на півдорозі. Група військових мого братика також зустріла цих неживих речей, - вимовив Мо Фань, глянувши на Сіо Хоу.

- Хе-хе, мені теж так спочатку здалося. Але чи знаєш ти, що мені тоді сказали люди з тієї команди? - З насмішкою запитав низькорослий.

- І що вони сказали? - запитав Мо Фань.

- Вони сказали, що в селі Янбай немає жодного мешканця і нам нема сенсу йти туди. – сказав низькорослий.

Озноб пройшов по тілу Мо Фаня.

Але зіниці Сяо Хоу, що йшов поруч і чув цю розмову, сильно злилися при згадки про військові групи!

- Тобі не здається це занадто дивним? Староста села Сесан також старався зробити все можливе, щоб ми не проходили через село Янбай. Там точно відбувається щось дивне. - Я сказав низькорослий.

Мо Фань озирнувся на Сесана і впав у глибокі роздуми.

Група людей продовжувала свій шлях. Після успішного прожитого другої ночі в дорозі всі вони розслабилися.

Після другої ночі до Сіани залишалося зовсім мало — вони вже повинні бути там увечері.

- Ранок настав, ранок! Звичайно, ми зовсім не відпочили, але ввечері вже повинні бути в Сіані! - Проголошував Хун Цзюнь.

- Хун Цзюнь, ти ж кілька років вивчав магію за межами села. Чи в Сіані є у тебе знайомі, які можуть дати нам житло? - Одна сільська жінка запитала.

- Розслабтеся! - Хун Цзюнь бив себе в груди.

- Блін, здається ми зовсім втратили захист колодязя, занадто небезпечно!

- Щеня, слідуй за своїми словами! Ти всіх тут лякаєш!

Селевенські жителі були дещо несловні, а лише усміхалися.

Дві ночі пройшли, тепер залишався день, в кінці якого вони досягнули пункту призначення. Всі тепер вели себе розслаблено, тому що почувалися в безпеці.

Вони йшли в розкиброс, а Мо Фань також був попереду.

Мо Фань зневажливо поставився до слів низькорослого.

- Тобто ти родом з міста Бо... у мене багато друзів звідти, - сказав низькорослий.

- Звідки ти можеш знати людей з міста Бо? - недовірливо запитав Мо Фань.

- Я часто спілкуюся з ними. Вони кажуть, що після трагедії уряд переселив їх у Сіань. Раніше вони жили в віддалених місцях... Кажуть, що заможний Му Бай викупив цілу вулицю з лавками на продаж магічних матеріалів і тепер усі біженці працюють на нього, - сказав низькорослий.

Мо Фань обомлел. Невдовзі він почав згадувати про наслідки трагедії.

Переселці були дислецовані по кількох напрямах. Одним з них є домінування Шанхая, другим — Сіань. Мо Фань вибрав Шанхай. Так він згадав, що була частина жителів, яких переселили в Сіань!

Він повинен відвідати їх, коли прибув до Сіань. Вони ж колись жили поруч!

- Коли мені вдається дістати магічні камені, то я продаю їх саме там... - низькорослий продовжував базікати без зупинки.

*** АааАаaAaaiaaamaas aa ааайао!*

Раптом почувся крик іззаду.

Цей крик перелякав мешканців, і всі вони почали втікати.

Нізкорославий замолк, а Мо Фань обернувся і тільки побачив кривавий туман, від якого розбігалися люди.

- Не жити! Там не жити!

- Братику схопили! Загинули!

- АааАа!

Від цього крику жінка, що намагалася вибігти вперед, раптово впала в калюжу і з землі вже вийшла могутня трупна рука! Ця рука схопила її...

- Тут теж!

- Спасите! Рятуйте мене!

- Не панікуйте! Не панікуйте!

У паніці почали розбігатися по різних місцях. Мо Фань побачив, що неживі люди тепер лізли прямо з землі!

Через кілька секунд все навколо вже було оббризкано кров'ю.

- Моя мати! Ці неживі люди живуть серед білого дня! – закричав низькорослий.

- Ти йди з боку... Лю жу! Люба Жу, стеж за дітьми. Не давай їм розбредатися! - Він кричав Фань на біг.

Все більше і більш не було ні майна, щоб прорватися з землі, а криниця тепер зовсім не мала ефекту проти них.

Після того як життя неживе, вони відразу ж пожерають його і інші залишаються без їжі, відчувши запах свіжої крові та м’яса.

- Друкувати блискавки!

- Прочинений вовк!

- Шипи тіні!

Серце Мо Фаня стискалося від цієї картини, тому він вирішив використати все, що було в його силах.

Але люди вже зовсім втратили розум і втекли.

В цій ситуації Мо Фань не зможе їх усіх врятувати...

- Мавпка, гір...

- Гірська завіса!

Мо Фань тільки зібрався сказати щось Чжен Сяо Хоу, але той вже випускав магію середнього рівня, ніби чудово пам'ятав, як вести битву!

Дві гірські завіси швидко утворили кам’яні стіни, серед яких були всі люди.

- Лю Джоу, бери цих маленьких проказників і веди всередину. Чжан Сяо Хоу все вже зміцнив! - Кричав Мо Фань, який втік по поверхні кам'яної перешкоди.

Глава 568

Глава 568: Нежити малолітньою

Це сталося надто раптово, і ніхто не встиг підготуватися до цього.

Крім того, ніхто не міг подумати, що створіння, які зазвичай нападають вночі, раптово нападуть серед білого дня!

Коли Мо Фань зміг взяти під контроль ситуацію, близько половини мешканців села загинули.

Усе відбувалося надто швидко. Якби люди спочатку не розбіглися в різні сторони, а зібралися разом, то загинуло б набагато менше людей. А більшість з них могли б знищити також Мо Фань.

Настанови, які давалися жителям перед походом, і серед яких було « не панікувати та не розбігтись у разі небезпеки» забулися в найважливіший момент... А люди побігли геть...

Магія землі Чжен Сяо Хоу мала чудовий захисний ефект. Кам’яна кругова перешкода, яку вони створили, врятувала багатьох людей, які тепер були в безпеці. Неживим для того, щоб дістатися до них, треба було подолати кам'яну бар'єру заввишки 7-8 метрів!

Старост села Сесан і низькорослий стояли на вершині кам’яного бар’єру, очікуючи нападу неживих. І якщо можливості гнилих трупів до скелелазіння були більш ніж звичайними, то мертві оберти мали гострі кігті і могли швидко піднятися вгору. Сесан і низькорослий мали захищати мешканців від них.

Чжен Сяо Хоу був розташований у самому центрі огорожі. З одного боку він знаходився там для зміцнення перешкоди зсередини, а з іншого - він повинен був знищити тих неживих, хто все-таки зможе пробратися всередину!

Мо Фан і Лю Жу були зовні кам’яною перепоною, доганяли людей, які втекли набагато далі.

Жу схопила жительку Щеня, яка добре підходила йому* (приводитися ідіома « довге собаче життя")), якщо він зміг уникнути нападу неживої допомоги Лю Дж.

- Спаси... Врятуй мене! - Він кричав малолітній. Його нога була зібрана неживою так, що вже провіщувала кістку.

Жу, схопивши щеня, швидко й елегантно підстрибнула і в ту ж секунду опустилася прямо перед хлопчиком.

Вона розтиснула руки і випустила Щенка... У цей момент її руки обзавалені довгими і гострими як серп кігтями, з якими вона пішла в атаку на трьох наближених неживою.

Три створіння були порубані цими кривавими лезами на шматки, які, окільцьувавши, впали прямо поблизу Лю Джу.

- Брате, залазь до мене на спину, - сказала Лю Жу, підпираючи мальца.

У момент, коли Щеня побачив цього мушля, його вираз обличчя відразу змінилося!

Він тремтів руками, показавши Лю Жу на нього і промовив: « Він... Він не з наших!"

Але було вже пізно.... У той час, коли Лю Жу допомагала йому на блідому обличчі хлопчугана з'явилася ухмлянка і він витягнув свою костляву руку...

Кості на його руці були немов ножі, які він встромив прямо у серце дівчини!

Усе сталося дуже швидко, і Лю Джу навіть не могла підготуватися до такого удару!

Вона не вірила в те, що відбувається.

Як вона могла знати, що цей хлопчач не оживе?

Він був зовсім не схожий на тих гниючих трупів і мертвих обертнів ...

- Навіщо ти суеш ніс в чужі справи? Тепер ти помреш. - Чулися слова з уст малої неживої людини. Мальчуган витягнув свої кістки з грудної клітки дівчини, очікуючи побачити кров.

Але жодна крапля крові не поступила з рани...

Малолітній був збентежений, він не розумів, що відбувається.... Де ж кров?

- Такий маленький, а вже обманюєш людей... Як ти можеш бути таким підступним? - Я сказала Лю Жу, що її обличчя не виражало абсолютно жодного болю.

- Як? Як ти можеш? - Він кричав малолітній.

- Я допоможу тобі зараз потрапити в наступне життя, більше не лякай так людей, добре? - Проголосила Лю Джу і приготувала свої руки.

Вона здолала горлянку малолітнього...

Малорічний монстр все ще був наляканий... У наступну секунду Лю Жу згорнула його шию ...

На обличчі Лю Жу все ще сяяла усмішка.

- Не прикидайся переді мною, я ще не чула про неживих, які б остаточно загинули від задухи... - оскалила свої зуби Лю Жу, дивлячись на прикидливого мертвого хлопчагана.

Вона провела рукою по голові хлопчика, наче загладла брата.

- Ні! - Останній переляканий хлопчачий крик.

Лю Жу не була м'якосерда, в наступну секунду вона обнажила свої кігті і зачепила їх у голову хлопчаки!

У кожній неживій шкірі є так званий тропний кристал, який є своєрідним « сердцем » їхніх організмів. Поки що в тілі є цей кристал, його не можна знищити.

Жу відразу здогадалася, що цей маленький кристал має в голові трупний кришталь. Тому він проколов його черепну коробку іскривши цим кристалом.

Після того як трупний кристал малючугана проколов його, він видавав істошний крик!

З отворів в його тілі став випускатися чорний повітря, наче душа покидала тіло... З часом він перетворився на звичайний « готовий » труп.

Побачивши, що цей молодий чоловік загинув, Лю Джу піднялася і придумалась.

Вона не розуміла одного: якщо раніше зустрічалися або скелети, чи гнилі трупи — як же міг з’явитися цей монстр, так сильно схожий на живого?

- Йди за мною, не відставай. - сказала Лю Жу Щенку, що був позаду.

Але він навіть не шевець з місця, а стояв там же наче крутий!

Кілька хвилин тому він думав, що цю дівчину потрібно рятувати, а вона ... Вона...

Вона не має серця!

У цей момент все в душі Щенка звалилося ... він відчував, ніби це був страшний сон наяву!

Розділ 569

Глав 569: знищено шість сіл

Мо Фань з’єднав руки, схрестивши перламутрову блискавку із яскраво - червоним полум'ям.

В один момент Мо Фань створив друк блискавки і викиди полум’я четвертих сходинок, розриваючись з натовпом нежиті!

"Я ж мати, я вам казав, що робити і чого не робити!" - гнівно крикнув Мо Фань, вискочивши перед жураком села з відкусованою ногою.

Мо Фань присів, і закинув до себе на спину селянин, який вже кричав від болю, та сльози текли по його обличчю.

"Терпи, в місті маги зцілення можуть відновити тобі ноги!" - сказав Мо Фань.

Мо Фань був роздратований, атаки не була дуже сильною, і він навіть один міг з усіма розділитися, по правді, просто сільські жителі бояться і своєї тіні, та замість того, щоб бігти до Мо Фанні, вимиг опинилися під ударом.

Хоча всі люди звикли до смерті, але дивитись на те, як селяни безглуздо помирають, — це не завжди болітиме серце.

І Мо Фань вирішив витягнути всю злобу на цій, що злізла серед білого дня, неживи. І для більшого ефекту вирішив до і без того інтенсивної магії початковий рівень додати середнього.

Розкоти грому вдарили з неба, розірвавши на дрібні шматочки нежити і без того потріпану попередніми атаками.

Після розкатів грому Лю Жу поклала два селяни перед Мо Фанем.

Вона подивилася навколо, і сказала Мо Фаню: « У безпеці тільки двох дітей, з дитиною все чудово.»

Мо Фань глянув на три поранених тіла перед ним, за його спиною виднівся ще один з обгризеними ногами.

Оглянувши трупи довкола, він зітхнув і сказав: « Ходімо, ми зробили все що могли.»

Мо Фан і Лю Жу віддали врятованих мешканців під догляд Су Сяо Ло, який прихопив з собою небагато ліків, і намагався як міг їм допомогти.

Всі сиділи разом і мовчали, атмосфера навколо була серйозною, і тишу порушував тільки тихий плач переляклених дітей, все-таки всі загинули були їх дядькоми та тітками.

Люба Жу сиділа поряд з Мо Фанем, легонька штовхнула його і шепотіла: « Я бачила молоду неживо.»

Мо Фань підняв на неї погляд, дав знак, щоб та продовжувала.

Вона відразу розповіла, що з нею сталося. Мо Фань уважно слухав старійшину села Су Сіо Ло.

Не зрозуміло чому, йому все здавалося, що подія якось пов'язана зі старійшиною. Він точно щось приховує. Вторгнення неживі серед білого дня... Ніхто про таке ще ніхто не чув...

"Не хочеш пояснити все?",- запитала Лю Жу.

"Нічого пояснювати, доставимо жителів у стародавнє місто, і все!",- Мо Фань не любив лізти в чужі справи.

"Ага, доставити їх у стародавнє місто, швидше за все не становить жодної небезпеки"- кивнула Лю Джу.

...

Через багато часу, і не з'явилося, дивлячись на небо, Мо Фань думав, що йому не варто тут продовжувати втрачати час.

Не жити серед білого може стати великою проблемою для людей. Велика армія, схована в землі, якщо вона до Темену досягне стін стародавнього міста, то бог його означає, що ж буде вночі!

Усі продовжували готуватися до подорожі, і Мо Фань дуже шкодував, щоб не можна було зв'язати ланцюгом всіх, аби уникнути безглуздої паніки.

Усі довіряли силі Мо Фаня, і трохи заспокоїлися.

Вони всі йшли дорогою, почали темніти, на щастя, вже бачили обриси міського муру.

Оскільки все ще було світло, на зовнішній стіні стояло кілька військових магів караульських. Усі, хто побачив живих людей, повипали і один за одним увійшли в місто.

Біля воріт стояв один офіцер.

« Ви з села Хуа?», підозрілим поглядом запитав караульний.

« Так, так. Я старійшина." - відразу ж дістав папір зі штампом старший Су Сіо Ло, яка підтвердила його слова.

« Останнім часом всі в місті говорять про жахливі події, що сталися у вас» - сказав інший молодий караульний.

"Говорять про нас, чому це?" - здивовано запитав Хун Цзюнь.

Караульний скрикнув обличчя, і передав газету зі свіжими новинами старійшині Су Сяо Ло.

Цей старійшина взяв її, і йому відразу в очі потрапив заголовок!

"Шість сіл було знищено, вижили майже ні!"

Він не міг повірити своїм очам, бо думав, що тільки вони були раптово атаковані безживою і навіть не підозрював, ніби інші села зазнали такої самої долі. Від них приходили рідко, і він так ніколи й не дізнався би про те, що сталося, якби не опинився у стародавній столиці.

"Тоді ми підемо, ви тут самі розпоряджайтеся» - сказав Мо Фань, не бажаючи думати про мутних делегок, пов'язаних з цим старійшиною.

"Спасибі, я ніколи не думала, що існують такі сильні молоді магі".

« Якби не ви, то ми б розділили долю з іншими селами. Від чистого серця, дякую!»,- висловив вдячність Су Сіо Ло, так ще не відійшовши від страшної новини.

Мо Фань зібрався вже йти, як тут з'явилася проблема.

Чжен Сяо Хоу, наче маленька дитина, не хотів іти від Су Сіо Ло.

Зрештою Мо Фань зрозумів, що не зможе нічого вдіяти з провалом пам’яті Чжан Хоу. Він сказав: « Я проінформую військових, а ти тримаєш це при собі."

Оскільки вони вже у стародавній столиці, з Чжен Сяо Хоу навряд чи щось станеться. І поки він з Су Сяо Ло, то може дбати про нього.

Мешканці села Хуа пішли разом з Гун Цзюнем, думає, магічна асоціація знайде нові житла всім їм, так що про це точно не варто хвилюватися Мо Фаню.

...

Мо Фань повідомив наставника Чжана Сяо Фей Цзяу, але виявилося, що той все ще за кордоном і повернеться не раніше, ніж через день.

« Ми куди?»

"Ідемо побачитися з моїм земляком", - сказав Мо Фань.

"У тебе всюди є земляки" - сказала Лю Жу.

« Тепер у кожній закоулиці є наші люди з міста Бо.»

« Так, я чула, що в багатьох містах з'явилися спеціальні райони, куди оселили постраждалих...»

Глава 570

Розділ 570: Чайний хлопчик

Мо Фань вирушив на ту вулицю, яку назвав низькорослим і де мали жити переселенці з міста Бо.

Вулка була зовсім недовгою, і перетинала дві великі вулиці. На цьому клаптику продавалися різні магічні предмети.

Мо Фань ставився до магічного навчання, більшість якого складали маги середнього рівня, які у свою чергу займали дуже важливе місце в суспільстві. Але було ще безліч дрібних магів та інших людей, які продумували невеликі продажі магічних речей...

До таких місць також належала та вулиця. Товар тут був незначним, оскільки його вартість валялася від 500 до 10 000 юаней через те, що більша частина товару була далеко не новою. Таких точок збуту такої продукції було дуже багато, і маги час від часу приходили в таких місцях у надії знайти щось варте, адже навіть один магічний артефакт може набагато збільшити силу магії!

Мо Фань не сподівався побачити тут знайомі особи, оскільки він не був знайомий з кожним жителем Бо. Прийшов він сюди просто для того, щоб глянути на те, як же живуть ці люди...

Він обійшов кілька лавок і зрозумів, що більшість тамтешніх жителів — колишні жителі Бо, у них був сильний південний акцент. Як видно з усмішки, ці люди жили досить добре, принаймні від трагедії на їхніх обличчях не залишилось і сліду.

- Пи*дец, ну хіба це товар? Один барахло, а витратив на нього більше ста тисяч! - Чувся жахливий голосок, який було неприємно чути.

Мо Фань побачив чоловіка з темним обличчям, маленькими очима і просів носом. Хоча його вигляд змінився, вона була дуже різною від того, що було за часів старшої школи.

- Продажний пес Чжао! - Мо Фань привітався.

Чжао Кунь Сань був дуже злий, тому що незадовго до цього його підлеглий приніс купу сміттєвого товару, і Куні Санй не знав, як тепер його збути, щоб повернути витрачені гроші. Коли він почув, як його звуть, то зовсім послив.

Чжао Кунь Сань мав справу з Му Баєм, і хоча Мю Бай був його напівкровним братом, він назвав Кун Саня « псом ».

- Умерти хочеш? Віриш, ні? Я можу одним ударом вбити тебе! У мене третя сходинка початкового рівня! - Виручився Чжао Кунь Сань в сторону входу Мо Фаня.

Однак, коли Мо Фаня впізнав його, то вони не схвалили.

- Ти що? - Чо Кунь Сань не міг повірити своїм очам.

Мо Фань!

Чжао Кунь Сань не бачив його після трагедії в місті Бо, але він чув, що Мо Фан став дуже відомим і є зіркою університету Мінчжу.

Чжао Кунь Сань ніколи не цікавився справами Мо Фаня, оскільки його цікавили лише могутність і стан людей.

Однак Му Бай постійно пригадував йому, і він думав про те, як помститися Мо Фаню.

- Це я, давно не бачилися. - сказав Мо Фань. На його долоні вже з'являлися блискавки на випадок, якщо Кунь Сань скаже щось незнищенне.

- Господар, може покликати хлопців, щоб викинути цього хлопця звідси і показати йому, куди він прийшов? - Голос одного з підлеглих.

- Катись уже, тобі яке раніше діло, — сказав нетерпляче Чжао Кунь Сань.

Це було просто смішно: Чжао Кунь Сань був неглупцем і сам чудово розумів, що з нинішнім рівнем культивування Мо Фаня його підопічні йому не вороги.

- А життя йде своїм чергуванням! - Сказав Мо Фань, сховавши свої блискавки. Він підійшов до Чжао Кунь Саню і похлопав його.

Чжао Кунь Сань посміхався через силу і неохоче відповідав.

Чжао Кунь Сань був продажним псом, і незабаром доклав Му Баю про прихід Мо Фаня.

Му Бай так швидко приводився, що Мо Фань, який сидів у лавці, навіть не встиг виспити й кількох ковток чаю.

- Чайний хлопчик, привіт! - Ветав Мо Фань Му Бая.

Му Бай був прибраний і добре підстрижений, як личить відпируванню багатої родини.

Однак Мо Фань звернув увагу на його поважність і велику пихатість, які він бачив по обличчю. Мабуть, трагедія у місті Боу сильно вплинула на нього.

За словами низькорослого, який сказав, що уся ця вовчка викупила Му Бай, Мо Фань зробив висновок, ніби Му Бай — дуже добрий велоправитель, оскільки лавки тут недешеві.

Му Бай, очевидно, був повністю занурений у своє культивування і доглядав за лавками Чжао Кунь Сань. Багато жителів міста Бої тепер працювали тут, завившись від цього чоловіка.

Спочатку у Му Бая не було ніякого настрою, але коли він почув від Мо Фаня "чайний хлопчик", його обличчя вмикало, а серце наповнилося відповіддю.

Лю Жу сиділа осторонь і спостерігала. Вона завжди знала, що у Мо Фаня були дивні стосунки зі своїми однокласниками.

- Якщо вже прийшов, то ввечері ще прийде Чжоу Мін, давайте разом зберемося. - Му Бай намагався поводитися відповідно до своєї репутації.

- Чжоу Мін теж у Сіані? - Це здивувало Мо Фань.

Мо Фань давно не зв'язувався з Чжоу Мін. Після трагедії у місті Бо більшість його контактів загинуло, багато роз’їхалися, а Мо Фань навіть не знав, як зв'язатися з ними.

- Вона вчиться в університеті, моя одногрупниця. Через рейтинг вона занурилася в культивування, я сам її давно не бачив, - сказав Му Бай, відсипаючи чай, — звичайно, у неї немає шансів потрапити до складу.

Мо Фань кивнув головою. Потрапити в вершину рейтингу - не просто. Чжоу Мін — звичайна дівчина, тому для неї майже неможливо потрапити в першу десятку.

- Так, товстий Ван теж тут, його також можна покликати, - додав Чоу Кунь Сань.

- Добре.

Усі вони були з міста Бо, можна сказати, народилися і вижили разом. Ті образи, що були в шкільні часи, вже позабулися, але Му Бай все одно сидів з якимось незадоволеним видом.

- Я забронював місце. Коли ті двоє сказали, що ти в Сіані, вони погодились прийти. - Сказав Му Бай, вішаючи трубку.

- Чойн... Му Бай, ти все ще з родиною Му чи сам по собі? — запитав Мо Фань, думаючи про те, що місцеві крамниці стоять якраз недешево.

- Я сам по собі. А сім'я Му... ха-ха, вони пустили нас по світу, - сказав Му Бай з явною образою на сім'ї Му.

- Це як? - Мо Фань нахмуріл брови.

- Немає сенсу зараз тобі це розповідати. Семейство Му завжди зневажалося таких маленьких пешок як ми. Навіть Му Чжо Юн не особливо цікавиться, всі вони зацікавлені тільки в Му Ніне Сюе, тому що вона обдарована від природи ... - сказав Му Бай.

- Тому що від природи вона є дуже сильним магом, - додав Мо Фань.

Природний дар Му Нін Сюе справді вражає. Ті її льодові стріли Мо Фань не забуде ніколи ...

Глава 571

Глава 571: Зібрання однокласників

Мо Фань, Му Бай, Чжао Кун Сань, Ван Сень Пан, Чоу Мін вп’ятеро сиділи за круглим столом у європейському ресторані.

"Мо Фань, твоя подруга не приєднається до нас?" - запитав Чоу Кун Саня.

"Оу, їй треба йти", відповів Мо Фань, зрозумівши, що мова йде про Лю Жу.

Лю Жу не була знайома з усіма цими людьми, тому вона вирішила, що не варто слухати розмови старих приятелів по школі, і поїхала дізнатися, як там вижили люди з села.

"Вона твоя дівчина?" запитав Чжоу Мін, дивлячись ошерашенно на Мо Фаня.

« Не думаю, що можна так називати. Якщо говорити про це, то дивіться як виросла наша Чжоу Мін, стала ще гарнішою, чого ви до неї не прибудувалися?» - Не стримався запитати Мо Фань.

Ванй Сан Пан і Чжао Кунь Сань злегка усміхнулися, вони б з радістю доглядали за нею, але ось тільки вони так не досягли магії середнього рівня, а Чоу Мін талановита студентка університету стародавньої столиці.

"Як культивація у вежі?", - запитав Му Бай в Чжоу Мін.

Чжоу Мін була одягнена в білосніжний, у очах її так і помелькала Іскра, а характер був у міру надмена та стійка. Але від того, що так багато не бачила Мо Фаня, то й справа зачепила його за руку, і питала про це.

"Мо Фань явно обійшов нас усіх в культивації",- підвищивши тон, сказала Чжоу Мін.

« Та куди я там... У мене багато елементів, і культивація виходить дуже середньою», скромно відповів Мо Фань.

« Добре. Тоді покажи свій рівень. "

Чжоу Мін також не церемонія, і навіть помістилася ще ближче до Мо Фаню, та глянула прямо йому в очах.

Мо Фань зовсім не був готовий до такого, коли відчув вторгнення у свій духовний світ. Таке вторгнення фактично нічим не небезпечне. Єдиний, хто там може зашкодити, був магом духа.

"Чого, всього лише другий рівень туманності!" - сказала Чжоу Мін, надувши губки, після того як виявила туманність.

"Я і не говорив, що я сильний"- скромно посміхнувся Мо Фань.

"Вау, другий рівень туманності - вже дуже сильно!"

"Чжоу Мін, ти вже досягла третій сходи?" - підняв брови Му Бай.

« Не-а, але як тільки вивчу Пилачий кулак: дев'ять палаців, так вже зможу протистояти трупу-воніводі, і так підвищу свій ранг на багато позицій вгору», - сказала Чжоу Мін.

Почувши скаргу Чжоу Мін, Мо Фаню відразу стало цікаво: « Чи є твоя позиція в рейтингі залежить від здатності перемогти трупа-воєводу?»

« Від перемоги над неживою», підправив Му Бай, побачивши сумніви Мо Фаня, він продовжив: « Учебні заклади замість того, щоб змушувати студентів битися один з одним, вирішили краще вже випускають енергію на життя. Під землею їх безліч. Навчання балету залежить від кількості жертв. Більше балів - вище в рейтингу. Отже, студенти проводять кожну ніч на зовнішньому стіні.

Мо Фань кинув. В різних місцях різні системи. І в університеті стародавньої столиці виявилася досить цікавою, у добавок і корисною.

"Кромі місця в рейтингу, ми самі деякий час чергуємо не зовнішньої стіни. Сьогодні саме я повинна бути. А тут ти, Мо Фанчик, чорти від куди приїхав...»,- сказала Чжоу Мін.

"Оу, пойщений честю" - посміхнувся Мо Фань.

« У тебе достатньо очок, якщо у вас недостатньо балів, то ти не отримуєш ресурсів» - сказав Му Бай, дивлячись на Чжоу Мін.

« Якщо я не отримаю більше інформації за один місяць, то навряд чи ми зберемося разом. Я дуже сумувала за вами,- сказала Чжоу Мін.

Усі мовчали, але в глибині душі всі підтримували сказане.

У середній школі, вони всі разом розбудили магію, спільно вивчали її, і наполегливо намагалися розвиватися, потім разом потрапили в дикий ліс. Багато часу вже тягнулося з того моменту, а, здається, це було зовсім недавно. Вони стали магами. І вони опинилися на межі життя і смерті.

І коли вони ще вперше переступили поріг школи магії, то отримали настанови про обов'язки і завдання магів від директора Чжу.

Звичайні люди можуть прожити все життя спокійно, але маги навряд чи.

За останні роки Мо Фань бачив багато смертей, в його голові все ще промивали обличчя тих селян. Як тут їсти і спати?

"Точно, Сюй Чжао Тін не з тобою навчається?" - змінив тему Ваня Сань Пан.

Му Бай здивовано подивився на Ван Сань Пана. Навіщо ж більну тему піднімати, хлопче.

« Вже минуло багато часу, а я так і не знаю, як помер мій брат Мо Фань, ти точно знаєш. Гаразд, я все розумію." - зітхнув Ван Сан Пан.

Мо Фань помер, але трохи перевівши дух, сказав: « Я спалив його.»

« Ти... Ти спалив його?

Мо Фань розповів про те, що сталося з усіма присутніми. Вони уважно вислухали.

"Ех, гаразд, це був його вибір, і, знаючи його характер, дай йому ще один шанс, він зробив би знову також." - зітхнув Ван Сан Пан.

"Чорна церква надто огидна, і якщо б я зробила щось подібне, то це було б також." - оскалила зуби Чжоу Мін.

"Твою же, давайте веселіше, Чжоу Мін, тобі сьогодні ж нести службу, давай ми з тобою пройдемо на стіну, і виллємо всю нашу злість на нежити, за стародавню столицю, через нашу державу!" - запропонував Вань Сан Пан.

"Так ми не підемо співати?" запитав Чжао Кунь Сань.

« Ти знаєш, що KTV і чому зібрання однокласників має бути святом живота... Ми ж чарівники!" - жарт збудився Ван Сан Пан.

"Я не проти."

« У мене теж руки лускаються» - посміхнувся Мо Фань.

Мо Фань все ще був переповнений гнівом на нежити за подіями з села!

Глава 572

Глава 572: Нефісний прикидщик

Після їжі, все, слідом за Чжоу Мін вирушили на зовнішню стіну.

Вона чергувала на північно-західному кутку зовнішньої стіни, тут не жили зазвичай було небагато, як в інших частинах, тому студентів відправляли саме у такі місця.

Група прибула на зовнішню стіну. Північно-західний кут зовнішньої стіни - це місце стику північного і західної стіни, там було дуже просто, наче на проспекті, і їхати навіть двома великими машинами не важко.

Стіна була прямою, і стоячи на розі, можна було чітко це бачити.

Тільки настала ніч, як всю стіну заповнили загони магів, а в дали вже час було видно світло від магії, наче від феєрверку, що руйнує темряву, то тут же за світлом десь за стіною роздавав крик неживи.

"Це башта на розі стіни, інші студенти, мабуть вже всередині" - сказала Чжоу Мін, ведучи всіх до вежі.

Вона стояла прямо на розі, і служила наче сховок для відпочинку. На верху вежі стояв спостережний пункт, а на даху сидів небесний орел з магом-наїздником, які пильно дивляться в темряву.

У вежі люди розважали туди-сюди, маги асоціації, мисливці, військові, просто мандрівники, студенти... Там була пошта, крамничка з медикаментами, продавці магічних артефактів і продавали тільки отримані трофеї.

Прокинувшись крізь натовп, Чжоу Мін привела їх до окремої кімнати.

Там вже було декілька людей, за їхньою формою, можна було зрозуміти, що це студенти шкільного закладу, оскільки на їхніх грудях фарбувався піктограма університету.

Кожен навчальний заклад має власну символіку. Крім того, по кольорах піктограм можна було зрозуміти мага якого факультету перед тобою, а смужками над ним яких ранг.

Крім того, вони мають знак магічної асоціації, лиги мисливців та військові. Хоча завдання не є важливим, загін дуже важливий для того, щоб чітко бачити мага чи стихії.

Піктограма Чжоу Мін була університету, яскраво вогняного кольору, і говорив, що вона була магом вогню середнього рівня, посередині було два візерунки, як знак її туманність полум'я на другому рівні.

Коли вони їли, Чжоу Мін так і не побачила значок у Мо Фаня, тому їй довелося занурюватися.

Мо Фань був здивований, що у всіх магів були значки, і виглядало це, наче якесь особливе правило.

Справді, коли Чжоу Мін уявляла його своїм, вони відреагували якось не дружньо.

"Всіх без піктограми мага, просимо залишити це місце, тут не місце для незрозумілих осіб" - сказав повноватний хлопець, що сидить в середині кімнати.

"Староста Цзян Лі, вони мої шкільні друзі, всі маги, прийшли до мене на допомогу під час чергування",- поспішно пояснилася перед хлопцем Чжоу Мін.

"Тоді одягніть значки магів, це правило магічної асоціації, інакше ми всі отримаємо вимовку" - сказав хлопець в елегантній шарфі.

Му Бай так і знав про ці правила, подивився на Ван Сан Пана та Чожао Кунь Сані: « У вас є значки магів? »

Вони відразу дістали два піктограми і прикріпили на груди.

Вони маги початкового рівня, і за їх піктограмами, відмінним від значків сидячих, відразу було це зрозуміло.

Цзян Лі нахмуріл брови, і сказав: « Ми загін зовнішніх стін, а вимоги до нас — середній рівень магії. Ви двоє просто солодкий обід для неживих."

У Вані Сан Пана і Чжао Кунь Сана від слів почерпнули щоки, і вони не знали, чи варто їм залишитися або треба піти.

"Нічого страшного, ви просто стійте подалі. А якщо що трапиться, так ми всі розрубаємо" - поспішно сказав двом Му Бай.

"Добре" кивнув Чжао Кунь Сан.

« А ти, що я щойно сказав? Глухий, чи ще що? Думаєш зовнішня стіна - забава!"

Не чекаючи, поки Цзян Лі закінчить свою мову і дійде до крайнощів, Чжоу Мін вирішила відвести Мо Фаня й вибачилася.

"Твой однокласник чогось боляче вже неприязнь", намагаючись посміхатися сказав Мо Фань, діставши з кишені піктограму.

Якщо вже треба надіти, так значить потрібно. Мо Фань запустив руку в кишеню, пошарнувся там, і вибрав навмання один з чотирьох піктограм. Це виявився піктограма магії тіні.

« Середній рівень другий? Виявляється, потужний" - сказав хлопець в шарфі.

"Він, до того ж, представник молодих талантів університету Мінчжу" - доповнила Чжоу Мін.

« Якщо в Мінчжу така молодь, то про неї даремно стільки говорять» - фиркнув Цзян Лі, не вважаючи чимось особливим другу сходинку магії тіні Мо Фаня.

« Добре, вистачить базікати, нам дали завдання, буде веслло»,- сказав тридцятирічний чоловік з піктограмою мага-охотника.

Схоже, він буде їхнім командиром на сьогоднішній захист.

...

"Мо Фань, не лякай так мене, у тебе другий крок для тебе не профільної магії тіні, значить дві твоїх основні стихії..." шепотів на вухо Мо Фанні Вань Сан Пан.

"Ще сильніше" - не був приховувати Мо Фань.

Ван Сань Пан був вражений!

Він тихо просміявся, а потім сказав: « Оце той старост огидить, коли побачить твою справжню силу... Надати піктограму не основний потовари, ти у своєму репертуарі, Мо Фань, як завжди вмієш прикидатися. "

"Я не прикидався, а просто витягнув перший попавий"

"Ок-ок, взяв перший попавий."

« Добре, я думаю треба завжди бути більш стриманим.»

« Як скажеш, як завжди продумав все! »

Глава 573

Глава 573: Скелетний демон-вовод

Чорні хмари затягли небо, здавалося, що вони ось-ось наткнуться на вершину вежі.

Людина у військовій формі стояла там, і, пожуючи не запалену цигарку, ліниво дивився вперед.

Кілька скелетів переміщалися далеко, а деякі гнилі трупи навіть намагалися дертися вгору по стіні. Трупні оберти рухалися кілька швидше всіх інших, але в очах караульного вони були чимось на зразок дрібних букашок, які не стоять його пильної уваги.

Раптом нагорі орел видав попереджувальний звук.

Сигарета з рота караульного випала, і він уважно придивився до напрямку, який показував орел.

*** Орлиний звук*

*** Орлиний звук*

Два тривожні звуки вказували на те, що шматок землі внизу буквально розверзся і звідти лізла космосляча тварина.

Пил на поверхні землі під дією вібрацій поширювалася все далі.

Хоча вилазжений скелетон видавався холодним звуком, його очі були наче пара ліхтарів.

Скелетон побачив білого орла в небі, і тепер не міг заспокоїтись. Він впорався на найближчі камені, щоб хоч якось дотягнутися до нього!

Орел дуже швидко відреагував: він вправно ухилявся від таких піднесень.

Орел вирішив не залишатися в цьому районі і повернувся на караульну вежу.

Караульний, що встановив появу скелетону, відразу ж відправив повідомлення: « Увага! На північний схід з'явилась нежити рівня вожака зграї! Увага! На північний схід з'явилась нежити рівня вожака зграї! Нанесений шкоди стіні, будь ласка, негайно ліквідуйте не жити!».

Це донесення швидко дійшло до центру міста і було передана студентам.

Тридцятилітній мисливець підвівся і обгорнув очі всіх присутніх, які вже були готові до битви: « Це не жити рівня ватажка зграями. Решта вже виступили з місією, тепер повинні виступити ми."

- Ну ось, який сенс був боротися з нежитями рівня слуги, треба було раніше відправити нас проти неживого рівня ватажка зграї! - Посміхнувся Цзян Лі. Він подавав усім, що з нетерпінням чекає початку бою.

- Від вбивства неживого рівня вовка зграї ми можемо отримати багато окулярів! - З цікавістю сказала дівчина в винайлочому капелюсі.

- Нежити рівня вожанку дуже небезпечно, будь ласка, будьте обережні, - сказав мисливець-командувач наполегливо.

- Ми ще нічого, треба турбуватися про новачків — вони можуть накласти в штани! - Так, я сказав Цзян Лі.

Усього набралося сім чоловіків: командувач, Цзян Лі, обдарований маг елемента води, дівчина в капелюсі, Чжоу Мін, Мо Фань, Му Бай. Ван Санй Пан і Чжао Кунь Сань вдвох повинні були знаходитись по цей бік стіни, тому що вони не змогли б боротися з неживою рівня в’яжка зграї.

Після того як команда із семи чоловік була готова, маг з орлом приземлився попереду них і сказав: « Це треба знищити якомога швидше, щоб вона не наблизилася до стіни! »

- Розслабтеся! Сімома магами нічого не варто об’єднати, щоб знищити одну важіль! - сказав мисливець-Командувач.

Спочатку в команді було п’ять магів, але потім до них приєдналися Мо Фан і Му Бай — після цього завдання стало ще простішим.

- Добре. Я попрошу магів, вони будуть відкривати вам шлях зверху стіни, все інше за вами. - Сказав маг з орлом.

Коли маг сказав це, на долоні з орлом появилось біле сяйво, яке освітлювало округу стіни.

По сигналу укомплектована команда військових зібралася тут же. Усі вони були одягнені в одну військову форму. Через деякий час всі вони розходилися по поверхні стіни.

- Вперед! - Сказав маг з орлом, піднявшися вгору і подаючи сигнал військовим.

Раптом військові почали формувати сузір’я, і в їхніх руках з'явилися червоні свічки, які оформилися у вогненні викиди.

Усього їх було тридцять чоловік, і всі вони були магами вогню. У ладонах кожного було полум’я.

Тридцять пламних викидів опустилися зі стіни на землю, де земля спалахує вогнем. Неживі, що жили поблизу, відразу перетворилися на облякані рештки.

- Продовжуйте!

Ще тридцять викидів вогню засяяли ще більшу територію, яка тепер була схожа на палаючий килим. І ці нежиті теж були спалені...

- Чудово! Атакуємо!

Коли командир побачив, що чистка території пройшла успішно, він подав сигнал про перебування на землі.

Переповнені хоробрістю, маги вибігли за межі стіни.

У їхніх ногах горіло полум’я, але маги вогню спеціально залишили для них доріжку, якою вони могли без перешкод досягти рівня важеля зграї.

Команда йшла вперед швидко і впевнено, але маги вогню могли чистити територію тільки по округу, інших нежитю вони повинні були знищувати самі.

Сім людей були магами середнього рівня, це означало, що вони вправно володіли чаклунством першого класу. Вони і самі розуміли, що для протистояння тим, хто не жив у безживі буде достатньо магії та початкового рівня, також вони зможуть економити магічні сили. А удар магії середнього рівня можна знищити невеликий натовп неживих!

- Це скелетний демон-вовод. Але тіло його — немов загартована сталь, яка дуже потужна... - сказав командуючий, швидко розпізнавши цей тип нежиті.

Скелетний демон-вовод стосується лютого типу скелетонів, проти якого може тільки команда відбірних магів середнього рівня.

Демон-воявод був вже дуже близько до стіни, і знаходився на відстані 300 метрів. Семоро магів везли йому назустріч.

В темряві, тільки при світлі вогню, магам здавалося, що він знаходиться ще на пристойному відстані, але демон-воявода нісся наче вантажівка!

- Не розбудіться, активізуємо горну завісу! - Прокричав мисливця-Командувач.

Скелетний демон-воявод наближається з великою швидкістю. І хоча він ще не зіткнувся з магами, в їхніх головах він уже посіяв жах!

Глава 574

Глава 574: Ти ще й списами кидається вмієш?

****Тищ *

Велика гірська завіса буквально розсипалася на шматочки від демон-воводу. Це означало, що сила його тіла перевищує стійкість каменя!

- Чорт! Розбігаємося! - Прокричав командуючий всім іншим.

Сказавши це, командуючий відразу ж приклав долоні до землі... Вона раптом пішла хвилями!

Земляні хвилі допомогли команді розбратися в різні сторони, але роздувний скелет-воєвода теж не відставав: у якийсь момент частина його кістки відірвалася від передпліччя і перетворилася на літаючий костявий спис, який летів у бік магів!

- Моя рука! Моя рука! - Раптом закричала дівчина в капелюсі.

Її руку прокололи ратище, і він прибив її до землі. Кров тепер, не знудившись, зійшлася з рани...

- Проклятий демон-вовод! З ним не так легко запанувати! - Командувач про себе малював монстра як тільки міг.

Му Бай був найближчим до пораненої дівчини. Він підбіг до неї і використав свою магію льоду не лише для того, щоб зафіксувати кістку, але й для боротьби з кровотечами.

Він поламав списа з двох кінців і залишив тільки невелику частину, яка безпосередньо прошивала руку.

Такі створіння мають отруйні кістки, тому якщо вона не відстрочить отрути, то може втратити свою руку!

- Як ти? – запитав Му Бай дівчину в капелюсі.

Її обличчя було забризкано краплями крові, але біль вже відступала і вона змогла заспокоїтися: « Набагато краще! ».

Му Бай відтягнув дівчину подалі. Він повернувся до скелетного демона-воводі, а в його ногах вже збиралася елементна система... Через кілька хвилин підлога впала.

Цепі намагалися сковтувати монстра по кінцівках і корпусу, щоб не дати йому можливості використати свою грубу силу.

Сила скелетного демона-воводи здивувала магів: ще до того, як крижані ланцюги повинні були його скувати, він розірвав їх, розкривши в крупи!

- Відійдіть! Нехай він відведе мого вітряного диска! – закричав Цзян Лі.

Вітер зі свистом почав набирати швидкість. Вітер був всилений якоюсь темною силою, яка була схожа на великого пітона.

Ветряний диск досяг монстра. Скелетний демон не став уникати цього удару, навпаки, використовуючи свої зроблені з кісток руки, він почав чинити опір магії!

Вітровий диск від такого зіткнення розбивався на багато струмечок вітру, аж поки врешті не розсіявся.

Після цього ще кілька чарівників атакували демон-вороду червоним палаючим кулаком, пурхним ударом демонів блискавки, зеленими ліваними оками і крижаними ланцюгами командувача...

Хоч це й була істота рівня вовка зграї, то багато атак магію середнього класу не принесли бажаних результатів — монстр ще жив. Його тіло було завдано безліч поранень, але його білий скелет все ще був міцніший сталі...

- Що це за захист така? - Прокричала Чжоу Мін.

Вбити скелетну не жити набагато важче, ніж вбити трупу. У скелетних монстрів немає тіла, яке можна було б пробити, все що вони мали — це їхній довгий скелет... Саме тому скелетна нежить рівня вовка на порядок мощеніша за трупну, а отже, і протистояти їм набагато важче.

І хоча маги були дуже досвідченими в вбивстві гнилих трупів і прочісувань, зустрівшись зі скелетним демоном-воводою, вони не знали з чого почати.

- Схоже, що наших сил недостатньо, щоб знищити його. Всі відходимо, поки не придумаємо спосіб! - Командувача було досить категорично.

- Але що ж ми будемо робити, якщо він наблизитися до зовнішньої стіни? Йому не важко проробити діру в ній, і тоді він опиниться всередині! - спішно вимовила Чжоу Мін.

- Чжоу Мін, обережніше!

Дівчина була так стурбована, що навіть не помітила, як скелетний демон-вовода намагається атакувати її своїми кістками!

Чжоу Мін навіть не встигла активувати захист, два костяних списи вже летіли в її бік!

Коли дівчина перебувала в замішанні, чорна тінь проминула поруч з нею акурат перед її обличчям.

Чжоу Мін тільки встигла помітити обличчя Мо Фаня.

- Щит мороку!

У долоні Мо Фаня почав скаплюватися синій світло, який потім сформував щит!

*** Цинь!*

*** Цинь!*

Два списи зі дзвоном вдарилися об щит темряви. Вони ледве не прокололи його, врятувало тільки те, що щит Мо Фаня був першокласним магічним артефактом.

Мо Фань стояв за щитом і дивився на те, як обстрига костяного списа ледь не протнула щит і його лоб.

- Твою ж мать! Ти ще й списами пекти вмієш? - Виручився Мо Фань.

Від однієї думки Мо Фаня темно-синій шип, що знаходився посеред щита мороку, вистрілив в лоб скелетного демонів-воводи!

Шип дуже точно встромився у його ліве око ...

Око монстра потух... було незрозуміло, чи відчуває він біль, але він впевнено заходив у сторону Мо Фаня...

Глава 575

Що це за захист?

- Виродок! - Виручився Мо Фань відносно скелетного демона-вояводи.

Атаку середнього магію демон-вояводу відбив однією лівою.

Мо Фань спочатку думав використати свою магію тіні, щоб пробратися ближче до скелетного демона, але той почав нападати на Чжоу Мін, що була за спиною Мо Параня, і сплутав план.

- Змійна кольчуга! - Мо Фань активізував свій захист, прикриваючи собою Чожу Мін.

Кольчуга немов чорні змії обкутала тіло Мо Фаня, закривши навіть лоб! Тепер його тіло було повністю захищене!

Зміїна кольчуга Мо Фаня була неодинарною, вона надавала йому грізний і войовничий вигляд. Чжоу Мін, що стояла позаду, обомляла, коли побачила Мо Фаня в такому вигляді — тепер він був схожий на святого воїна.

Але не пройшло і секунди, як скелетний демон-воявод уже був перед ним.

- Швидше, рятуємо його! - Прокричав Му Бай.

Чому ще ніхто не випустив магію, щоб запобігти атаку монстра? Хоча тіло Мо Фаня покривала міцний ковчуга, вона може не витримати ударів ворога!

Земля продалася від дії скелетного фонового демона... він подивився своїм одним правим оком вниз, в надії побачити розчавленого чоловічка ...

Людський силует був вкладений у землю, але його кольчуга все ще блищала!

Не умер?

Монстр був збентежений... Один чоловік проти людини, яка мала би вести себе як ватажка зграя, мусив померти!

Він зревел від сказу, а Мо Фань в цей час поспішив піднятися.

Скелетний демон-воявод вирішив притиснути його своєю долонею! Він ще спеціально розгорнув руку, щоб його долоню прийшла якраз на Мо Фаня!

*** Блощиць

Роздався звук удару кісток, вмиг пальці монстра розсипалися...

Він навмисно розламав свої пальці ... в ту секунду, коли він розкрив свою напівзруйновану долоню, його око зашукав криваво-червоним світлом!

Незважаючи на всі сподівання, у величезній відкритій долоні не було крові та нутрощів, Мо Фань все ще був живий і неушкоджений! А на ладонній кістки монстра тепер зяяла тріщина.

За лічені секунди ця тріщина збільшилася в розмірах, і тепер костяшки величезної долоні посипалися вниз!

Командувач, Му Бай, Чжоу Мін, Цзян Лі, дівчина в капелюсі і ще один студент оглядали як долоню монстра розвалюється!

- Це... Що це за захист? - Дивно встигла вимовити Чоу Мін.

- Пи*дата кольчуга!

- У монстра немає шансів здолати його!

Скелетна рука була зруйнована, а Мо Фань і його кольчуга були цілі!

Мо Фань, який підскочив на залишках долоні, був живою людиною. Побачивши, що все навколо просто п'ють на нього, Мо Фань міцно вирубався.

Сила скелетного демона-монстра не могла знищити кольчугу Мо Фаня...

***Рів**

Монстр, немов втрата власної поваги, почав рвати і метал. Він хотів проникнути всередину міста, щоб розірвати всіх його мешканців на дрібні шматочки.

- Чого застыли? Му Бай, скористайся магією льоду і заморожи його ноги, потім разом атакуйте його, щоб він не зміг рухатися! - Прокричав Мо Фань.

Тільки після слів Мо Фаня Му Бай прийшов в себе.

Після ретельної заморозки кістки монстра можна легко розламати!

Слова Мо Фаня повернули всіх в реальність. Командувач також використовував свою магію льоду для заморожування ніг монстра.

Нижні кінцівки скелетного демона-войводи були дуже тонкими, тому зруйнувати їх було легше всього.

Магія льоду вважається найміцнішою, бо з часом її дія лише посилюється.

Му Бай і командуючий безперервно скеровували магію льоду на кістки монстра.

- Додамо ще гарячого! - Мо Фань, не зводячи очей із нижньої частини.

- Розкати грому!

Мо Фань швидко створив зоряну систему і спрямував блискавки на верхню частину корпуса ворога.

Пурпурове світло блискавиці осяяло округу.

Однак блискавки не витримали бажаного ефекту.

- Та годі, ти і це можеш знести?

- Чого гальмуєш? Ідіот, тут ця магія непримінна! - Виручився Цзян Лі.

- Заткнись! - Викинув відповідь Мо Фань.

В ногах монстра пролунав виразний звук.

У суглобі між стегнами і голинею вже був чутний тріск, але дія магії ще не припинялася...

Глава 576

Розділ 576: Загальний збір

****Тищ *

Нижня кінцівка скелетного демон-воєвода розсипалася, немов не могли більше тримати важкий тягар.

Його величезне скелетне тіло, не маючи більше опори, грохнуло на землю з таким шумом, ніби це була купа каміння.

- А твоє духовне насіння блискавки має сильні просторові вібрації! - Зі знанням справи командуючий захоплювався магією Мо Фаня.

У момент, коли ноги монстра розвалилися, магія льоду продовжувала набирати оберти, заморажуючи всі інші його кістки.

Обледенний скелет тепер був дуже крихким, і якщо вдарити по ньому ще раз, то він повністю розсипається!

- Мо Фань, та ти крутий! - З захопленням проголосила Чжоу Мін, її очі були повні дівчачого захоплення.

- Цей студент... Ти точно студент? Дуже мало магів твого віку можуть так мудро використовувати магія! - Він не переставав хвалити Мо Фаня.

Перемога над єдиною скелетною неживою була перемогою в цілій битві.

На зовнішній стіні було ще багато магів, які могли спостерігати за всім цим. Більшість з них були початківці маги, і вони також думали про те, що незабаром доведеться відступити. Хто ж знав, що битва закінчиться так швидко!

- Просто неймовірно! Вони знищили такого потужного демона з однією атакою! - Здивовані мисливці, що знаходилися поблизу стіни.

- Це все завдяки нашому новачку! - Покірно сказав командуючий, дивлячись на Мо Фаня.

Чжао Кунь Сань і товстий Ван раділи, захоплені Мо Фанем.

Чжао Кунь Сань пізніше, різко порушуючи свою думку, сказав: « Нічого особливого. Якби я був там зі своєю магією першого рівня, то результат був би таким же!»

- Саме так! Саме так! - Підхопив товстень Ван, - я теж так думаю. Було б монстр рівня вище, то так, а так - нічого особливого!

Цзян Лі теж був незадоволений результатом. Хоча в цій битві він і не відіграв ключової ролі, але не міг перестати розпалювати поглядом Мо Фаня.

Чжао Кунь Сань і товста Ван були дрібними людьми, які б точно не змогли витримати це. Але Цзян Лі був розчарований не жартома.

- Тобі не здається, що їх слова вже за межами? - запитав Му Бай.

- Вони ніколи не зміняться. - сказав Мо Фань. Він думав, що ті двоє просто хочуть пофарбуватися.

- Вбили скелетного демона-вояводу! Мої бали мали зростати! - Не унялася Чжоу Мін. Тепер вона зможе отримати університетські ресурси, і ще більше цього!

Мо Фань теж посміхався. В якийсь момент він помітив червоне світіння по всій поверхні стіни.

*** Сирена*

*** Сирена*

Як тільки з'явилося червоне світло, різкий звук сирени прорізав простір, щоб всі люди всередині і за межами стіни могли почути його.

- Що це? - Не розуміючи, запитав Мо Фань.

- Сталося щось серйозне, тому включилася сигналізація... - Він відповів командуючий.

- Що саме? - Мо Фань продовжував ставити запитання.

Сигнал дзвенів дуже довго, проголошуючи прояв сильної магічної сили.

- Не знаю... це сигнал збору! Всі маги повинні зібратися в північній вежі! - Прояснює ситуацію командуючий. У небі з’явилися кілька спалахів молочного кольору.

Мо Фань теж бачив світло в небі, але він не знав, що ж вони сигналізують.

- Схоже, щось сталося і тепер потрібно підмога магів. - Сказав Му Бай, дивлячись на північну вежу.

- Давайте поквапимося, я якраз на сьогодні ще не переміг! - З показним виглядом вимовив Цзян Лі.

- Чотири сигнали підряд значать, що це щось термінове. Рятована дівчина залишається, а всі інші швидко! Також був світловий сигнал... Сподіваюся, що допомога магів середнього рівня буде достатньо! - сказав командуючий.

- Мо Фань, хочеш піти і подивитися? – запитала Чжоу Мін.

Один довгий сигнал означав, що всі маги в околиці потребують допомоги, але оскільки було зроблено чотири сигнали підряд, то він ставився тільки до магічних навчальних закладів, чаклунської асоціації, ліги мисливців і членів впливових чарівних сімей. Якщо хтось відхилявся, то за цим слід було покарання.

- Довгий сигнал зазвичай не використовується, значить, сталося дійсно щось серйозне, - сказав Му Бай.

- Ходімо!

- Ага, всі йдемо до північної вежі!

Головна північна вежа лежала біля північного входу зовнішньої стіни, і була набагато більшою за кутові кулі. Вона височіла над муром, наче величезна фортеця.

Сигнал загального збору роздавався саме звідси, і до того моменту, коли Мо Фан та інші підійшли, все вже було забито людьми. Судячи з магічних орденів, що прийшли на одяг, більшість із них була магами початкового рівня.

Магів середнього рівня було набагато менше, і багато з них були тут через зобов'язання, як наприклад Му Бай та Чжоу Мін - вони прийшли сюди через свою навчальну практику.

- Просимо всіх магів середнього рівня піднятися в вежу, всі інші поки залишайтеся внизу і чекайте подальших вказівок! - Голос з гучномовця пролунав.

Магі середнього рівня почали проходити всередину. Вони проходили у великій холі, передня частина якої була відкрита і тому зовнішня територія за стіною виднілася як на долоні.

- Так мало? - Чув чийсь голос.

Бородатий чоловік спустився зі сходів, що вела наверх. З ним ще були імператорський охоронець і військовокомандувач.

- Зустрічайте старшого засідача!

- Старший засідатель! - Маги середнього рівня викачували свою повагу.

Мо Фань вже встиг роздивитися і дізнатися чоловіка. Його очі широко відчинилися від подиву!

Чжу Мен обвів усіх очима і, побачивши Мо Фаня, теж здивувався.

- Яка невдача забрала тебе сюди? - Добре запитав Чжу Мен.

- Я теж не дуже радий вас бачити - відповів Мо Фань.

- Храбрець! - Зустрінений офіцер, побачивши таке нешанобливе ставлення з боку молодця.

У Ханчжоу Чжу Мен цілими днями поносив цього юнця, тому і не очікував від того особливого пошани до власної персони. Він більше не обмінювався з Мо Фанем репліками - було видно, що сталося дійсно щось серйозне.

Однак командувач, Чжоу Мін, Му Бай і Цзян Лі здивовано подивилися на Мо Фаня, не розуміючи, яким чином він міг бути знайомий з Чжу Меном.

Глава 577

Глава 577: Зомбі-пучік знову з'явився!

- Я дуже радий вас тут всіх бачити, але у мене для вас є нерадісна новина, - сказав Чжу Мен.

Поки він це говорив, ноги його в чорних туфлях попрямували до різьбленого паркану.

Його промови були сумними.

- За 30 кілометрів на північ зомбі-пучінь! - Раптом вимовив Чжу Мен.

При вислові цих двох слів Чжу Мен важко зітхав, ніби він дуже не хотів вимовляти їх.

- Зомбі-пучина?

- Як вона могла з'явитися так близько до зовнішньої стіни? Може, тут якась плутанина? - Один з мисливців сказав.

- Боже мій! Всього якихось 30 кілометрів! Невже нас чекає атака неживих? - Сказав маг середнього рівня.

Мо Фань глянув по сторонах. Обличчя всіх присутніх різко змінилися. Сам Мо Фань ще не знав, що таке "Зомбі-пучина" тому що приїхав сюди з інших місць. Він лише кинув погляд, який звертається до командувача Чжун Цзи Шаня.

- Що таке "зомбі-пучина"? І чому це викликає такий жах? — запитав Мо Фань.

Чжун Цзи Шань тільки приходив в себе. Схоже, що він теж був пошматований новиною.

- Чи знаєш ти, що я вважав найстрашнішим на початку? - Він запитав Мо Фаня.

- Що ж?

- Тварюка, яка відкусила мою руку ... - це було не жити рівня головнокомандувача, - сказав Чжун Цзи Шань, прикусивши губу, — але я змінив свою думку, як тільки побачив зомбі-пучілу.

У очах Чжун Цзи Шаня можна було бачити іскорки страху, які виникали там під час кожного спогаду про те, що сталося.

- Зомбі-пучін являє собою котел преподнів, що розміщений у верхніх шарах землі. Ви можете побачити, як виглядає пекло в кінці пучини! Тисячі гнилих трупів, які пожирають один одного... На жаль, ми, мисливці, зовсім недавно наткнулися на маленьку пучину. Мій товариш по команді на моїх очах впав вниз, і я бачив, як численні нежиті пожирають його... Тоді я зрозумів, якщо кажуть, що внизу знаходиться преподія, де переважають вічні страждання, то це точно щось схоже на зомбі-пучі. Якимсь чудом я вижив, я молився про те, щоб не провалитися туди...

Від слів командувача волосся Мо Фаня встали дибом!

- Зомбі-пучина це отвір у землі. Навіть якщо вона не така жахлива, як говорять про неї, у неї є одна особливість... - Му Бай продовжив промову Чжун Цзи Шаня.

- Що за особливість? — запитав Мо Фань.

- Мало того, що вона постійно зростає в розмірах, вона ще володіє просторовою непередбачуваністю. - Сказав Му Бай.

- Що таке "проста непередбачуваність"?

- Ти не можеш знати, де вона з'явиться! В будь - яку секунду вона може з'явитися в будь-якому місці! - додав Чжун Цзи Шань.

- Це... це ще як? — запитав Мо Фань, втрачаючи дар мови.

Те, що зомбі-пучіна являє собою величезну діру в землі, зрозуміло. Також передбачувано те, що вона збільшується і поглинає поблизькі території. Але той факт, що вона може виникнути абсолютно в будь-якому місці ... Це навіть важко уявити!

Найстрашніше - це те, що зомбі-пучік може пересуватися сама по собі як човника і впливати на простір та час. Ми навіть не знаємо, за яким принципом вона працює, адже людей, які вийшли живими з пучини, немає! Навіть чарівники прокляття спускалися туди... - Почувся глибокий голос, який належав Чжу Мену.

- Може впливати на простір... - Вторив цьому голос Мо Фань.

Вперше в житті Мо Фань почув щось із того, що було пов'язане з просторово-часною теорією. Оскільки вже існували маги елементів простору, то це зайвий раз говорило про те, що переважати над простором можливо ...

Він і подумати не міг, що існує зомбі-пучік, пояснити яку не в силах навіть магія! Хоча, у світі з якого він прийшов, також було багато того, чого не існувало пояснення...

- У чому тоді сенс турбуватися про пучину, яка може виникнути абсолютно всюди? Навіть якщо вона з’явиться на відстані восьми кілометрів звідси, то чи зможе поглинути це місто? Це все казки! - Видав Мо Фань.

- Ну, розрослися до 30 кілометрів вона не зможе... Тоді це буде не вхід до шеолу, а сама пекло! Хоча, остання зомбі-пучина... - сказав Чжун Цзи Шань.

- Все вірно, остання пучина виникла на відстані понад сто кілометрів від міста, - знову сказав Чжу Мен, продовжуючи розмову групи людей, — насправді шість місяців тому ще одна зомбі-пучінка вийшла за 600 кілометрів звідси, десь в районі річки втраченого пісків. Про інші пустки нічого не відомо, тому що вони виникають на безлюдних теренах.

Мо Фань застиг, перетравлюючи слова Чжу Мена.

- То був той день! – згадав Мо Фань.

Тоді Мо Фань був якраз в північно-західній частині розжареної рівнини річки втраченої пісків.

Тоді вогонь поновив розжарену долину, але водночас збунтував річку!

Тоді всі подумали, що це були наслідки смертоносного вогню, проте Сін Сі, маг елемент духа, вже тоді відчула якийсь страх, не пов'язаний з вогнем!

Так значить, це була зомбі-пучина!

Річка загублених пісків є настільки незнаним місцем, що ніхто не може точно визначити, скільки істот під її білими піщинками ховається... Тепер Мо Фань був стурбований серйозно: кожна зомбі-пучина була відголоською величезною пучини, яка вже тримала в замішанні половину провінції!

- А вдруге вона з'явилася... - Мо Фань продовжив питання.

- Три місяці тому в околицях солоного ставка. На жаль, мої учні були там. - Сказав чоловік у чорній військовій накидці, звертаючись до Мо Фаню.

- А хто ви? - запитав Мо Фань.

- Старший військовий інструктор Сіань Фей Цзяо. Як же ти можеш не знати? - Він хитро сказав Цзян Лі, дивлячись на Фей Цзеяо.

Глава 578

Глава 578: Наступ правителя не є життєдайним

Фей Цзяо не зрозумів показної люб’язності Цзеян Лі, тому прямо підійшов до Мо Фаню.

- Я зв'язувався з тобою. Чжен Сяо Хоу - мій учень. - Фей Цзяо посміхався, бо отримав від Мо Фаня новини про мавпочку.

- Ой, вибач, не впізнав голос. - сказав Мо Фань, соромлячись.

Мо Фань раніше розмовляв з ним по телефону, і припустити навіть не міг бути таким молодим — він виглядав як Фей Цзяо вже тридцять років. Те, що він уже був старшим військовим інструктором у такому юному віці, було доказом того, ніби він є винятковою людиною!

- Нічого страшного. Я дійсно захоплююся тобою! Ніхто б ще рік не погодився поїхати в місця прояви зомбі-пучі, а ти не тільки відправився туди, але й повернув живим мого учня! - Сказав Фэй Цзяо.

- Ніхто б не погодився? А нічого, що я - незденій і поняття не мав про те, чого таке зомбі-пучина? - Видав Мо Фань.

- Ха-ха-хо! Я зовсім не це мав на увазі. Я не раз чув про тебе від свого учня, а він так шанобливо ставиться тільки до тебе і нас, вчителів. Як би там не було, ти справді незвичайна людина, про твої досягнення я також чутний! - Фэй Цзяо люб'язно говорив с Мо Фанем.

Усього в холі було близько 50 осіб, більшість з яких становили маги середнього рівня. Було кілька чарівників і високого рівня, одним з них був старший засідач Чжу Мен. Усі здивовано дивилися на Мо Фаня, до якого спочатку звертався Чжу Мен, а потім ще й старший військовий інструктор Сіан. Всіх турбувало одне: хто ж він такий, невже теж маг середнього рівня?

Мо Фань зрозумів, що всі погляди інших були зосереджені на ньому і більше не ризикував розмовляти з Фей Цзяо про будь-яку нісенітницю.

Ось що він сказав: « Другий раз зомбі-пучіш вийшла на відстань понад сто кілометрів від міста, і, на жаль, один мій учень ледве не втратив життя тоді. Втретє пучина дала про себе знати саме зараз на відстані 30 кілометрів від зовнішньої стіни... Порівняно з попереднім розташуванням міста, можна вважати, що воно знаходиться майже біля входу в місто.

- З кожним разом вона стає все ближче! - сказав один з магів ліги мисливців.

- Ага, все ближче і ближче ...

- Казали ж, що зомбі-пучина володіє простою непередбачуваністю, може, це лише збіг? — вимовив Чжун Цзи Шань.

- Ми теж хочемо сподіватися, що це просто збіг. Але третій прояв пучини вже змушує задуматися... - сказав Чжу Мен мовчазному військовому.

Цей чоловік був начальником охорони північної вежі. Військові, які виконують службу протягом десяти кілометрів муру, безпосередньо підкоряються йому.

- Навіщо нас всіх зібрали тут? Щоб ми противилися цій пучині? Це не має жодного сенсу, особливо тому, що ми лише маги середнього рівня. - Голос з натовпу пролунав.

- Місце вираження зомбі-пучіни висточує дуже сильне дихання смерті, на яке може стікатися ще більше неживого рівня вожа зграї або того вище.... Я сподіваюся, що сьогодні вночі ви всі будете насторожі стіни і якщо ці творці приблизяться до міста - ви знищите їх! - сказав Чжу Мен.

- Якщо не треба йти до самої пучині, то я згоден. - Голос одного з студентів.

- Старший засідатель, будьте спокійні! Це наш магічний обов'язок захищати!

- У мене теж немає питань. Захищати — так захищати!

- Я теж за!

- И я!

Магі, почувши, що не треба йти до самої зомбі-пучі, відразу ж почали погоджуватися на завдання.

Усі присутні вже були вбиті нежитями. І оскільки уряд сказав, що в цю ніч охоронятимуть міста, вони не мали жодних запитань. Сорок з більше як магів середнього рівня, а ще 4-5 чарівників високого рівня - такої об'єднаної сили достатньо, щоб знищити не одну.

*** Рычання*

Поки всі виражали свою згоду, в Північній стороні розкрилося гарчання!

Цей звук різко вдарив по вухах, ніби якась сила намагається вломитися у межі міста.

Чжу Мен, Фей Цзяо і начальник охорони північної башти відразу змінилися в обличчі. Тепер їхні погляди були спрямовані туди, звідки до них наближався величезний темний силует...

Мо Фань теж дивився в ту сторону...

- Знову.... Очевидно, що цей монстр намагається атакувати місто! - Зловісно сказав Чжу Мен.

- Все не так просто. У цього монстра під владою оргії нежитю. Ми не можемо протистояти йому так, нам знову потрібно підкріплення. - Сказав військовий радник.

- Занадто важко перевести підкріплення сюди. - Сказав солдат на ім'я Лу Сюй.

- Так не піде. Наша армія надто обмежена, а неживий в окрузі ставки. Якщо у нас не буде підкріплення, північна частина стіни буде знищена верховною незнищенністю! І на той час все перетвориться в море крові! - Сказав Фэй Цзяо.

- Тоді ми повинні дотримуватися нашого початкового плану. - сказав Чжу Мен, насупивши брови.

- Старший засідатель, це занадто небезпечно. Найменша необережність — і ми опинимося похованими ордами неживого життя! - Так, він сказав раднику.

- Порадник Чжу, місто в якому я, Чю Мен, не може бути зруйнований! Я не дозволю якимсь тварям хазяти тут! І хоча наших військових недостатньо, щоб перебити всіх нестатків, ми можемо знищити їхнього правителя! - відповів Чжу Мен.

Чжу Мен займав вищий пост у державній магічній асоціації. Він сидів так високо не через свої зв'язки або таємних підоплек, а тому, що при кожній загрозі він був першим в рядах борців!

Саме ця сила підняла його стільки високо!

- Не піде! Нічого не вийде! Навіть якщо декілька людей проваляться, то що буде з північною баштою? Хто буде керувати? Тут почнеться хаос! - Драдник Чжу продовжував наполягати на своєму.

Чжу Мену подобалося самому йти в бій, але дуже немудро ризикувати цим.

- Тоді що ти пропонуєш, щоб знищити цього тирана? - запитав Чжу Мен.

- Ми можемо вирішити на зборі.

- Менше ніж за годину вони можуть опинитися набагато ближче 30 кілометрів! - Не погоджувався Чжу Мен.

- Так теж не піде. - Передумав радник Чжу.

- А якщо зі мною? - У натовпі магів почувся голос людини з чорними густими бровами. На його обличчі гралася самовпевнена усмішка.

Усі навколо розступалися, розглядаючи сміх.

Мо Фань теж дивився на нього, і він був вже дуже йому знайомий!

Глава 579

Глава 579: Володар мисливців

- Повелитель мисливців!

- Повелитель мисливців, коли ви прибули в Сіань?

- Хто це? Чому ви називаєте його володарем мисливців? - запитав одного з членів магічної асоціації.

- Повелитель мисливців Дусьо ви не знаєте, майстер! - Сказав один з мисливців із захопленням.

Мо Фань знав цього чоловіка. Коли лускаючий монстр-паразит проказав в університеті Мінчжу, цей чоловік з'явився тоді як грім серед ясного неба. Мо Фань все ще пам’ятав його.

Його підлеглим був чоловік у шкіряній куртці, який мав відношення до "Чистого неба", а Лін називала його Яо Нанем.

Мо Фань подивився і побачив дівчину в світло-зеленому одязі. Яо Нань теж був тут, але він не знаходився поруч з володарем мисливців. Він підійшов до Мо Фаню і з усмішкою запитав: « Як? Треба було вбивати магічних тварин, і вирішив переключитися на неживих? "

Мо Фань, розтуляючи рот, відповів: « Я приїхав до Сіань і побачив стільки знайомих осіб! »

- Тут повно неживих... Ми так любимо сувати ніс у чужі справи, як же ми могли не приїхати? - Сказав Яо Нань.

Мо Фань звернув увагу на правителя мисливця Дусьо. Він бачив, як люди розходилися перед ним в благоговіння. Тепер він міг на власні очі побачити його в дії!

Внаслідок цього люди, які противилися ризику, зітхнули з полегшенням.

- Ха-ха-хо! Ти прийшов прямо вчасно! - Сказав Чжу Мен, подивляючись на Дусяо.

- Якби я знав, що сам повелитель мисливців Дусьо прибуде сюди, то відповідав би все тут. - Так, Фей Цзяо.

Я, Дусяо, радник Чжу не можу гарантувати вам цілковиту безпеку. Але я обіцяю, що люди повернуться живими... Зомбі-пучина виявилась, а сумаричний тиран (можливо так називають верховну неживість) керує цими безжитками. Якщо не знищити його негайно, то ще більше безживий рівень головнокомандуючого і ватажок стаї знищать все навколо! - Голосом суворо сказав Дусяо.

- Ну раз вже ти в грі... - Директор Чжу тепер пішов на поступки. Насправді, він не зміг би зробити ще одну годину задля знищення головної проблеми — тільки слідувати цьому плану!

- Відмінно, тепер з'явилися маги вищого рівня — тоді слідуємо плану! - Проголосив старший військовий інструктор Фей Цзяо.

- Суморичний тиран має у своєму підпорядкування скелетних, трупних вівод і обертнів-вихів. Скелетні і мертві воєводи наче таргани - на них можна атакувати відразу, а ось що стосується командувачів-оборотнів... Їх велике скупчення може стати для нас проблемою. Я тут стою і думаю, чи немає серед нас магів елементу духу? - Промовив Лу Сю.

- Найважливіший бар'єр – це сумаричний тиран... - Сказав Чжу Мен, потираючи свої вуса.

Він повернувся і окинув поглядом магів.

- Панове, я прошу вашого вибачення. Ситуація стала набагато складнішою.... Я змушений повідомити вам, що ми всі повинні виступити і спільно напасти на сумарного тирана. Звичайно, сам битву з ним на себе візьмемо ми, маги вищого рівня, ви ж повинні будете взяти на нього його підлеглих! - Так.

Цей наказ почули всі, і тепер усі стояли в замішанні. Одна справа залишатися тут і просто захищати стіну, але зовсім інша — вийти за межі міста й битися там! Один неправильний рух — це вірна смерть!

- Панове, всі дії суворо сплановані. Ми просимо вашої підтримки у виконанні плану. Розслабтеся, вам не доведеться битися з нежитями рівня головнокомандуючого або ватажка зграї. Все, що вам потрібно робити - це знищувати тих, кого можна вбити з одного удару... - Він додав військовому командуванню, коли побачив загальну замішання.

- Засідавець Чжу Мен особисто йде в бій, як же ми можемо відступити? - Один з військових сказав швидко.

- Це питання захисту міста! Тут живуть мої батьки і моя дружина... Прошу зарахувати мене - я не можу перекласти таку важливу справу на плечі інших! - З упевненістю сказав один мисливець зі шрамом на обличчі.

Для юних студентів битися пліч - о - пліч з магами високого рівня було великою честю, тому ми відразу знайшли кілька людей, які погодились.

- Я теж за!

Командувач Чжун Цзи Шань тільки хотів дізнатися думку своїх хлопців, як побачив, що Цзян Лі і Чоу Мін вже з радістю приєдналися до великої команди.

Му Бай трохи похитався, але зрештою теж приєднався до місії.

Ще один студент не хотів ризикувати.

Командувач підійшов до нього і поплескав по плечу, даючи зрозуміти, що якщо той не приєднується до місії, то може вийти з вежі.

- Чжун Цзи Шань, а ти? – запитала Чжоу Мін.

- Я, як ваш вчитель, теж піду і пригляну за вами, - з посмішкою відповів той.

- Ви так турботливі! Хотілося б, щоб вчителі з нашого факультету були такими ж! - сказав Цзян Лі.

- Якщо ще й він погодиться, то справа в капелюсі! - Сказав Чжун Цзи Шань, дивлячись на Мо Фаня.

Мо Фань лише потиснув плечима: « Я просто турист, тому бажаю вам успіху! »

- Мо Фань? - Здивована вимовила Чоу Мін.

Мо Фань не пояснив, що це було б ліпше для тих, хто відповідальний за цю справу.

- Ха! А видавався таким крутим! Боягуз! Не вийде з тебе штовханого мага! - Зверхньо прокоментував Цзян Лі.

- Гей, якщо ти скажеш ще хоч слово в мою адресу, то я розмажу тебе по стінці, не виходячи з башти! - Так точно сказав Мо Фань.

- Ну ладно вам, кожен сам приймає рішення, не варто так тиснути. - сказав Чжун Цзи Шань.

У цей момент Яо Нань висміював.

- З чого смієшся? - Злився Цзян Лі.

Просміявшись, Яо Нань відповів: « Ей, товстий, ти маєш назвати боягузами всіх присутніх! Тоді хвиля від їх плювків просто змиє тебе!".

Глава 580

Розділ 580: об’ єднано приєднатися

Зверхньо подивившись на цього чоловіка, він сказав: « Тобі що робити? »

- Мене звати Яо Нань, і тобі раджу бути обережним у словах, бо те, чим ти тільки що погрожував Мо Фані, для мене — як відібрати іграшку в дитини, - з насмішкою сказав яо Нень.

В іншій стороні чарівники вищого рівня вже вирішували вести стратегію, щоб знищити полководця неживого!

- Магі високого рівня схоплять на себе нежитю рівня головнокомандувача. Пам'ятайте, ви не повинні вбивати їх, вам потрібно лише відтягнути час! - Казав Лу Сюй.

Магів високого рівня було близько 4-5 чоловік, але на підмогу прибули ще маги вищого класу з охорони міського муру. Тепер магів високого рівня було більше двадцяти, інші чарівники повинні були особисто зберегти стіну з внутрішньої сторони.

Магів середнього рівня було понад 200, якщо рахувати їх разом з військовими. Усі вони були відповідальні за прикриття і знищення багатьох нестатків.

Головною метою цієї місії було знищити півкодця білих неживих і його полчищ.

- Яо Нань, ти відповідаєш за те, щоб маги світла не зазнали атаки і не були поранені, - сказав Чжу Мен.

- Без проблем, але у мене є одна маленька умова, - з посмішкою вимовив Яо Нань.

- Яке саме? - запитав Чжу Мен.

- Відправте Мо Фаня мені на допомогу, - з іскоком ухмилки в очах сказав Яо Нань.

Почувши ці слова, Мо Фань сказав тільки: «... Твою ж мать!»

- Вибачте, але я не говорив, що буду брати участь в цій місії, - відповів без відома совісті Мо Фань.

Чжу Мен, почесавши свої вуса, вивів Мо Фаня з шеренги, де той стояв.

- Хлопче, це тобі не Ханчжоу, і тут немає того змія, що може заступиться за тебе. Ця місія повністю під моїм керівництвом, так що пішов і встав у той ряд, - Чжу Мен вирішив відігратися на Мо Фане. Зазвичай він не робить цього, але у випадку Мо Фанема він вирішив не бути люб’язним!

Місія в Ханчжоу по боротьбі з великим срібним орлом вимагала терпіння і втрати. Але захист міського муру ґрунтувався на тактиці магії світла, яка вимагала спільних зусиль магів.

- Забирай, можеш використовувати його як тобі завгодно. Якщо він буде чути, то я відразу ж відправлю повідомлення ректору університету Мінчжу про те, що він повинен бути відчислений! - Серйозно сказав Чжу Мен.

- Засідець, дякую за вашу співпрацю... - відповів Яо Нань.

Яо Нань не звернув уваги на витівку Мо Фаня і почав вести підрахунок людей.

Яо Нань був впливовим мисливцем, тому вони охоче виконували його вказівки. Інші студенти та члени магічної асоціації знали його як мага високого рівня, і так само не виникало заперечень.

Це був перший раз для Мо Фаня, коли він брав участь у « військових діях ».

Ця війна не була боротьбою людей з іншими за користь цивілізації, це війна живих і мертвих, яка тривала сотні років.

Від самого початку, коли Чжань Кон намагався втягнути Мо Фаня у команду, той категорично відмовлявся.

Справа не в тому, що Мо Фаню не любив воювати і не хотів допомогти людям у акрополі. Його не влаштовувала та роль, яка відводилась йому: вже була надто нікчемною навіть для мага середнього рівня.

Кількість магів середнього рівня в цій місії перевищувала двісті людей. Думаєте, одним природним магом-двухельментником більше, одного менше... Крім того, можливість просто втратити життя у виконанні завдання була дуже високою.

Його присутність ніяк не відійшла на результат битви, і Мо Фані була в стані спокою.

Чорні хмари згущувалися в небі. Силует великого монстра ставав все ближче ... А разом з ним ще нависали численні натовпи нестатків. Вони були наче свита, що супроводжує свого нового короля, який так намагається потрапити в межі міста.

Час прояви зомбі-пучіни все збільшувалось. Це сприяло поширенню в окрузі щільного дихання смерті... Півразляті трупи, мертві тіла, скелетони, що спали протягом такого довгого часу, тепер приєднувалися до загального шостого небуття.

Нежити вище рівня могли командувати нежитями нижчого порядку. Незважаючи на низький порядок характеризувались відсутністю будь-яких мізків, тому вони сліпо виконували укази без страху, сумнівів і роздумів...

Зріст населення, нежитю чимраз більше зростала і здавалося, що на відстані кількох десятків кілометрів до мурів вже пливло полум’я смерті.

Вже доносився ричання цих тварів, що голосно розноситься по окрузі...

У вежі, яка була в центрі північної частини стіни, вже зібралося понад дві сотні магів середнього рівня.

Згідно з одним указом Чжу Мена, Лу Сюйя, Фэй Цзйо і володаря мисливців Дусяо маги виставили захист ...

Незгодний з усіма магами, що відбулися в Мо Фаньі, багато хто вважався авторитетними у своїх колах. Для них це був величезний досвід, завдяки якому вони могли сказати: « Я брав участь у битві проти істоти рівня полководця! »

Навіть якщо ці чарівники загинуть у цій битві, заздрісні вовки все одно будуть ходити серед їхніх друзів навіть після їхньої смерті!

Глава 581

Розділ 581: вийти за межі стіни

Молоді люди теж повинні брати активну участь, вони мають бути попереду старших! - Яо Нань не погоджувався з іншими, беручи активну участь у обговоренні ситуації із неодруженими.

Мо Фань повернувся туди-сюди. Він не показував, що його не тішив той факт, ніби він був примушений брати участь у всьому цьому і проти великого противника йшло багато магів високого рівня. Однак Мо Фань все ще був незадоволений.

Це ж юридичне суспільство, як можна не ставитися до прав людини?

Так, він змушений взяти участь у цій битві, так, Він може отримати свою вигоду і перемочити величезна кількість неживі, і так - будучи магом тіні, під покровом ночі він буде наче риба в воді ...

- Мабуть, іншим чарівникам це все подобається набагато більше. Добре. Заступник командира групи, допоможіть мені розібратися з цими непокірними чарівниками! Я, маг високого рівня, не можу бути наваженим низьким порядку тільки через цих сорванців! Я повинен відповідати тільки за нежитю рівня головнокомандувача! І якщо не жити рівня головнокомандуючого хоч трішки вас зачепить, то я випущу їй кишки! Але якщо я також побачу, що ви відливаєте і підставляєте мене, і не друкуєте на повну котушку... - Яо Нань говорив це, поглядаючи на Мо Фаня, перша частина його монолога була ще нічого, а ось останні слова вже він вимовив зі злостю.

- Йде, тільки не треба мене залякувати. Оскільки я вже в ряді, то нікуди не втечу, якщо тільки ситуація не погіршиться, - нетерплячо відповів Мо Фань.

- Що ти маєш на увазі, кажучи: якщо тільки ситуація не погіршиться? - Голос Цзян Лі.

- У мене свої мірки, - відповів Мо Фань.

- Мені здається, ти просто шукаєш привід, щоб дезертирувати! - Так, я сказав Цзян Лі.

Мо Фаню не хотів продовжувати розмову з цим загальмованим, чиє обличчя все ще блисте так як свинячий жир. Він витягнув фрагмент духовного насіння вогню з кишені і розділив його на дві частини. Одну частину він висмикував вогняній гетерці, що сиділа на його плечі, а другу частину запалав сам.

У минулому Мо Фаню подобалося пережовувати кірки зеленого щетинника, тоді його пригнічення і меланхольність помітно посилювалися. Вони так сильно вражали дівчат, у тому числі Мун Сюе, що та навіть погодилася піти з ним. До любовних дій і бійок Мо Фань ставився однаково, тому зараз він хотів знову увійти в сове меланхолійне та пофігічне становище, щоб інші не помітили, як сильно стукає його серце.

Звичайно, що ні!

У цілковитій темряві, загін виступив за межі стіни. Усюди з’являється щораз більше нестатків, які лізли зі землі. Тепер ні в кого не було відчуття безпеки, а Мо Фань був єдиним, не думаючи Яо Наня, хто вміло стримував себе... Коли у Мо Фаня прискорювалося серцебиття, інші чарівники вже явно підкашували ноги...

- 33, тридцять четверта... до 49 залишається ще 15. Якщо я сьогодні постараюся, то зможу повністю завершити, - думав про себе Мо Фань пережовуючи фрагмент духовного насіння. Він сплюнув його на руку і швидко вдарив вогненною гетерею.

Маленька гетера не звертала уваги на егоїстичні плани свого батька. Поглинавши залишки насіння, вогонь на її тілі засяяв ще більше радості.

*** Цинь*

Раптом вона видала попереджувальний сигнал, який дуже дзвінко вдарив у вуха.

Мо Фань був духовно зв’язаний з нею, тому добре розумів, що маленька вогняна гетерка намагається сказати. Він опустив голову і почав стежити за промерзлою землею.

Довкола все було вкрите густим шаром трави. Взимку в селі Сіаня зазвичай має лисі обличчя, оскільки сніг покриває все довкола.

Трава колихалась. Мо Фань акуратно розсунув її, ніякого звуку не йшло. Якщо вогняна гетера виявить тут щось, значить і Мо Фань це знайде.

- Є щось? - запитав Яо Нань, що йшов поруч з Мо Фанем.

Яо Нань призначив Мо Фаня заступником командира, і тепер він був другорядним провідником тридцяти магів. Через таку відповідальність Мо Фань також покладався на те, щоб маги світла успішно завершили свою місію.

- Нічого не вилізло, - сказав з посмішкою Яо Нань. Вони продовжили свій шлях.

- Чи може тут бути засідка? — запитав Мо Фань.

- Ха-ха-хо! Та ти, я глядлю, слабоват в університетській школі! Малюк, нежиті - безмозкі істоти. Вони можуть самотужки атакувати мага вищого рівня! У них немає вивиліну, які могли б набридити їх на засідку! - сказав чоловік, обличчя якого було сповідано шрамами.

- Правда? Але ось я зустрічав засідку неживих, - сказав Мо Фань.

- Серйозно? Взяти навіть провідників, володарів нестатків — ні в кого з них немає мозку! - З упевненістю сказав Яо Нань.

Мо Фань не став далі сперечатися з ними, він просто тримав в пам'яті ту неживу-маленькію, з якою зіткнулася Лю Джу.

Звичайно, Мо Фань не пов’язував цих подій між собою. Але коли він згадав про те, що напали на село Хуа, сумніви все ще залишились.

- Ми повинні охороняти команду магів елементу світла? - запитав Мо Фань.

- Вони будуть слідом. Тепер інші загони повинні розібратися з орбітами нежитю, тільки потім виступлять наші керівники, що чекають слушного моменту для нападу на їхнього правителя! - Сказав військовий з квадратним обличчям.

- Коротше кажучи, якщо Чжу Мен і інші не знищать володаря ні про що інше, то ми всі залишимося тут, оточені натовпами неживих? - Мо Фань спеціально поставив питання.

- Ну як сказати.... Наша праця полягає в тому, щоб визначити керівника білих нестатків, а їх справу знищити правителя - ні. Тоді він прийде на допомогу. Навіть якщо підкріплення не буде, кілька чарівників вищого рівня без труднощів зможуть розібратися з орбітами неживих речей. З упевненістю у голосі сказала Чжоу Мін.

- Ти боїшся, я не думав, що ти з таких, - вимовив Му Бай.

- Мені просто не подобається те саме відчуття, коли твоє життя не представляє в бою особливої цінності, - відповів Мо Фань.

- Та кому ж сподобається таке, - додала Чоу Мін.

- Якщо неживі виходять тільки під покривом сморек, що ж вони роблять вдень? — запитав Мо Фань.

- Я думаю, уряд спеціально дав місію неживам, щоб у сутінки вони лізли зі своїх могил і не давали нам розслаблятися... Що, не смішно? Я просто хотів розрядити ситуацію, - сказав яо Нань, обертаючись.

- Хе-хе.

Глава 582

Глава 582: живі мерці

Зовнішня стіна. Міські околиці.

Нічний туман закривав світло, що ходило від будинків. Навіть не можна було побачити міський краєвид.

Погода ставала дедалі холоднішою. У осіннь-зимній період туман є звичайним явищем, але ніхто не знав, чи достатньо такого холоду, щоб пішов сніг. Сніг міг би заспокоїти мешканців міста, адже в цьому випадку верхні шари землі промерзнуть і неживим буде важко вибратися звідти.

Цей район складався переважно з старих будівель та маленьких житлових районів, які були висотними в одному будинку.

Між карнизами будинків прослизнула тінь, яка була схожа на кажан. Фіолетова накидка розвівалася на вітер, і ніхто з перехожих навіть не помітив присутності цієї дівчини.

Вона зупинилася на даху будинку. Дім не був великим, але в ньому жило багато людей — біженці з села Хуа.

Староста села Сесан сидів на сходинці і курив стару самокрутку.

Дівчина-лесар Су Сяо Ло повільно підійшла до нього, вперши у нього свій погляд.

- Після того, як мій батько пішов з села, ставши зрадником наших предків, Ви були для мене найбільш шанованою людиною... Але не минуло й дня, щоб я не сумнівалася на ваш рахунок! - сказала Су Сяо Ло.

- Чому ти сумніваєшся в мені? – запитав Сесан, у тому числі дурниця.

Лю Жу, що була весь цей час на даху будинку, прийшла сюди тільки для того, щоб провідати селян і дізнатися про їхні справи. Однак вона стала свідком цієї ситуації. Лю Жу хотіла тільки спуститися вниз, але вирішила використати магію тіні.

- Я чула, як Щеня говорив, що бачив жителів села Янбай, - вимовила Су Сяо Ло.

- Дитина завжди був кретином, не варто надавати значення його словам, - сказав Сесан.

- Я чула ще багато чого, що пов'язано з селом Янбай... Невже Ви не хочете сказати мені, куди поділися її жителі? - Вона продовжувала ставити запитання дівчини.

- Дівчисько, як ти можеш питати мене? Чи ти сама не знаєш, що шість сіл з околиці солоного ставка були знищені? Ти й сама бачила, що ж зробили нежиті з нашою захисною огорожею... Сесан відповів: « Селю Янбай спіткала така сама доля, а ти продовжуєш розпитувати мене ».

- Селиня Янбай була знищена раніше всіх, чи не так? - Промовила Су Сіо Ло.

- Сяо Ло... - Зітхнув старий.

- Адже мешканці нашого села не зникли! Ось же, я тут! - Голос пролунав.

З даху спустився чоловік в чорне!

Людина в чорному одязі була наче привид. Повільно він зробив кілька кроків вперед, але побачивши, як Сесан карабкається від страху назад, мимовільно засміявся.

- Старості Сесан, я ж не привид! Чого так боятися? - Сказав чоловік у чорному одязі.

- Ты... Звідки ти тут? - Обличчя Сесана різко поблело так, ніби він дійсно зустрів привида.

Су Сяо Ло повернула голову і побачила чоловіка, обличчя якого було дуже обізнаним навіть крізь капелюх.

- Хто ви? - запитала Суяо Л.

Фан Гу, - він зняв свій капелюх.

Знявши капелюх, Фан Гу кинув погляд на тупого вигляду Чжен Сяо Хоу, ніби переконуючись в чомусь. Зрозумівши, що Чжен Сяо Хоу не відповідає жодній реакції, він повернувся до Сесії: « Тобі не треба боятися. Я прийшов сюди лише по одній справі, щоб дізнатися, чи цей дурень вбив мого сина? Скажи мені, і тоді ти отримаєш мою поблажливість."

- Твій син... Хіба він не загинув ще до цього? - запитав Сесан голосом, який вже тремтів від страху.

- Ця дівчина... та дівчина... Та дівка, що була з другом цього ідіота! Я особисто бачив, як її кігті подовжуються, а потім... потім встромляються у голову Фан Лю! - Сказав Щеня, що вибіг у двір. Він з нетерпінням розповідав усе, що знав.

- Щеня, ти бачив Фан Лю? Можливо... Може тобі здалося ...? - запитала Суяо Л.

- Всі сородичі рідко коли збираються разом, та й не було приводу зібрати всіх. Зачекайте, я зараз їх всіх покличу! - З ухмилкою сказав Фан Гу.

Після цього він почав створювати систему, яка була дивного кольору чорної крові — не такий темний, як магія елемента тіні, і не така алоя вогню. Вона була похмурою!

З чорним повітрям навколо густого запаху крові з’явилося криваве світло!

Дихання смерті заполонило подвір’я, і там одна за одною з'явилися силуети!

Ніхто не знав, звідки з'явилися ці примарні люди: можливо вони були викликані із призовного простору або може - Фан Гу покликав їх з землі...

Всі ці люди були живі, якщо не вважати мерзенно блідих осіб і кривавих шрамів.

Через шерохів на подвір'ї вийшов і Фан Ю Мяо. Вийшовши назовні, з величезним подивом для самого себе, він розпізнав кожного, хто секунду тому з'явився тут. Ці "люди" були абсолютно такими ж, якими він бачив їх востаннє - Фан Ю Мяо був такий розтроген, що збирався переобнімати кожного з них.

- Не підходь до них! - Закричала Су Сіо Ло.

Фан Ю Мяо застиг від її крику, не розуміючи чому вона так кричить. Адже ясно, що жителі села Янбай теж добралися до Сіна і тепер потрібно радіти!

- Невже ти не помітив... - важким голосом продовжувала говорити Су Сіо Ло, - вони всі вже мертві!

Фан Ю Мяо не вірив своїм вухам... Коли мурашка подивилась на всі деталі, вона побігла по його тілу!

Ніч була настільки холодна, що під світлом лампи від дихання було видно пару.

Су Сяо Ло видихнула стру пару.

Сезана також виходила від дихання, хоч і безладний, але потік теплого пара.

Чжен Сяо Хоу... Усі присутні бачили ознаки « живого» дихання.

Але всі ті люди, що з'явилися в цьому дворика... Хоча вони виглядали як живі, від них не виходив світлий пара! Крім того, з їхніх ротів і ніздрей виходив дивний ковтчий темне повітря, який говорив про те, що вони мертві!

Глава 583

Глава 583: Армія чорних мертвих

Дихання смерті ставало все більше й менше. Зомбі-пучіна ніби породила унікальних бійців: кожен гниючий труп був вкритий якоюсь чорною кольчугою, і здавалося, що всі вони пройшли тривалу військову підготовку.

- Темний талісман, сьогодні ти можеш наїстися вдовольно! Тільки, будь ласка, не варто видавати сьогодні ніяких звуків, добре? Якщо твій тато з'їсть, ти перетворишся на шматок марних металоломів і ніколи більше не зможеш перетравити жодної духовної сутності - розмовляв Мо Фань зі своїм талісманом.

Темний талісман завжди був дуже точним. Тепер він видав легке вібрацію на знак того, що зрозумів.

- Та ці нежиті, мабуть, відбірні... - Мо Фань продовжував розмовляти сам з собою.

Під час атаки нежитями села Мо Фань помітив, що після знищення духовної природи зеленого кольору вбираються темний талісман з великим апетитом і швидко створили повноцінну духовну сутність класу слуги. В будь-якому разі Мо Фаню не вдалося скласти 30 третину системи елемента вогню.

Тепер же найважливішою вигодою для Мо Фаня були ці найбільш духовні істоти...

Чим більше людей жило, тим сильніше Мо Фань думав про те, що темний талісман тепер від'їжджає.

- Вбивати! Вбивати! - кричав чоловік, на обличчі якого були шрами. Його ноги вже мали елементну систему льоду.

Чотири крижані ланцюжки відразу з’явилися поруч. Цей маг був дуже досвідчений, і його магія льоду вже досягла своїх кордонів... Його крижані ланцюги, здавалося, діяли самовільно — вони так швидко полетіли в бік темних гнилих трупів...

Темні трупи були дуже багато, і їх величезну армію не можна було охопити навіть очима. Не кожному вдасться зберегти дух суперництва в такому оточенні!

Відвага цього мага і мужність відіграли ефект: тепер усі інші теж почали випускати чари та знищувати тварюки!

- Сволочи! Як поховані у землі, то чи ж не повинні вони стати поживною основою для рослин? Нахрена вони вилазять звідти і лякають людей! - сказала дівчина-воін, що була одягнена в товстий китайський халат. Вона була дуже рішуча.

Вона тягнула палець у бік землі, і з того ж часу почали виповзати довгі в’януті рослини. Ці ліани були дуже щільними й колючими, і в разі звичайної магічної тварини вони б без труднощів зідерли з нього шкіру. Але ці проблеми — зовсім інша справа! Вони не бояться болю, і навіть якщо тулуб не поламають на дві частини, її верхня частина все ще буде дертися своїми кігтями по землі. Як тільки одна з тварей доповзла до дівчини, вона проламала голову нежиті своїм підбором!

- Королева магії! - подумав про себе Мо Фань, намагаючись запам'ятати, що пізніше потрібно дізнатися її ім'я.

Вона кинула на Мо Фаня погляд, який не залишав того шансу для знайомства.

- Її звуть Цін Ла Цзяо* (З кит. перекладається як « гострий зелений перець». У магічній асоціації більше, ніж у магічному суді люблять використовувати грубу жіночу силу. Під час однієї з підготовок старшокласників вона лужила одного відприка з родини впродовж цілої години, зрештою навіть одягу не залишилось — все було втрачено! Вона вбила вже сьому нежити, а загальна кількість істот класу слуги на її рахунку - 1330, 78 рівня ватажка зграї — і все це за якихось п'ять років! - Хтось почув голос з вулиці.

Мо Фань повернув голову і побачив чоловіка, який розповідав йому все це, чи мало не спираючись йому в коліна. Це його дуже злякало!

- Нізкорослай, а ти звідки тут взявся? - З подивом запитав Мо Фань.

- А я весь цей час був тут! Я хіба не казав тобі, що мої рідні живуть на півночі Сіани? Як тільки я почув сирену загального збору, відразу ж прийшов! - Ти сказав коротун.

- Вибач, побачити тебе в натовпі не так вже й легко! - відповів Мо Фань.

- Я зазвичай покладаюся на дивні методи (тут ще потрібно врахувати, що маги у лігі мисливців дають клятву служити заради правди, поклоняючись священному чарівнику)...

- Говори.

- Мисливці, які беруть участь в цій битві, можу отримати звання почесного мисливця, а це, на хвилиночку, близько 8 мільйонів преміальних!

- Тобі треба було стати торговцем, а не магом. Перезираю таких! - відповів Мо Фань.

- Ну знаєш, там, у північній вежі, засіець тебе силою потягнув до лав учасників! І ти тут не з власної волі.

- Эм.... Так, вірно. Так що ти там говорив про неживе? Що там за перчик? - Мо Фань легко переклав тему розмови в інше русло.

Нізкорослав з відразою кинув його, а потім подивився на інших членів команди, що йшли попереду і вже почали вбивати неживих. Він сказав: « Це почесне звання для магів середнього рівня, кожен має шанс. Треба вбити якомога більше неживих і переплюнути Цін Ла Цзяо, а це не кожному під силу...

Мо Фань подивився вниз і побачив, як зовсім недавно поховані неживими руками виповзають з землі, хапаючись руками за низькорослого, тому той постійно підстрибував.

- У команді завжди знайдуться мастисті маги. ... Їж, їж - у цього вогненного плоду відмінний смак, - Мо Фань закидав вогняні викиди в рти нежитю і одночасно приговарював. Це виглядало так, наче щедрий чоловік дійсно приготує голодних.

Вогняні викиди мали миттєвий ефект: як тільки вони потрапляли в тіло неживими, їхні горли відразу ж згоряли, а тіла ще деякий час тлювали до тих пір, поки остаточно не перетворилися на груди зоми. Темний талісман з насолодою пожирав у наступній секунду зелену душонку.

- Мо Фань, а ти теж нічого! Якби я знав, що ти входиш у п'ятірку талановитих чарівників-двухелементників, я б з самого початку давав тобі все, чого ти хотів! І про славу! О предки, я перевершив тебе! Ну не прям тебе... Я хотів сказати, що я на 95% як ти!

Глава 584

Глава 584: Мумія-вовода

- 95%? Хех. Весь світ біля твоїх ніг, чого б тобі не поїхати в дорогу? - Мо Фань видав холодний сміх.

- В якому сенсі? Мені і в Сіані дуже добре! Родичів немає, але є красива дружина. Можливо, до того часу, коли я повернуся додому, і мій син вже народиться! Він буде красивим і мастим магом, а я допоможу йому потрапити в магічний суд ... - Нечестивий базікав без умолку.

- Що ти маєш на увазі? Як же страшно слухати такої неписьменної людини! Так, до речі, ти сказав, що твоя дружина повинна народити? — запитав Мо Фань без задніх думок.

- Це... Чекай, я зараз тут розберуся з цими безбожними тварями... - Нечестивий відразу ж випустив полум'я. З вигляду він вже точно не був схожий на мага вогню.

Кожен маг, хто досягає середнього рівня, має можливість викликати другий елемент. І якщо елемент блискавки майже не пробуджується на цьому рівні, вогонь зустрічається набагато частіше. На середньому рівні магії шанси розпалити вогонь набагато вищі, ніж на початку. Якщо вкласти у це великі гроші, то успіх у пробудженні вогню фактично гарантований.

Тож, коли він був заступником командира, низькорослий спеціально виліз уперед. Коротиш ще не випускав магію середнього рівня, і вирішив пофарбуватися, ніби він захищає Мо Фаня.

Він використовував палий кулак, який був дуже навіть неврівноваженим! Знищивши майно, він хвалився: « Це хлопчик. Я водив свою дружину на УЗІ. І хоча всі мене називають коротою, я не обвертаю на це уваги, адже це не означає, що у мене не може бути крутого сина! Ось підкопую я ще грошенят, і в майбутньому допоможу йому досягти висот!".

- Я навіть не думав, що ти такий благородний чоловік і своєю честю підпирає небо! Знаєш, в більшості серіалів такі як ти, навіть якщо у них народжується син, і вони повертаються на шлях чесноти - один фіг вмирають, а потім люди згадують все те прекрасне, що було пов'язано з ними... - Він сказав мені, що я маю на увазі.

- Ти що, смерть на мене клікаєш? Звичайно, у мене не тисячі вбитих тварей, але вже вісім сотень точно набереться! - Бився низькорослий, підстрибуючи і вдаряючись об колінки Мо Фаня.

- То як же у тебе досі немає почесного покликання? - продовжував Мо Фань.

- Як же ти там тільки що говорив....

- Що саме?

- Весь світ біля твоїх ніг!

- Ви двоє тут базікаєте, а в напрямку на 5 годин за нами женуться мумія-войвода. Краще розберіться з цим монстром удвох! - Почувся голос Яо Наня.

Яо Нань раніше бачив, як ці двоє били баклуші, але він не звернув уваги на це. Адже для нього головне — щоб вони викладалися в потрібний момент!

- Командире, це ж воєвода, двох чоловік буде недостатньо, щоб розібратися з ним. Більшість команди вже пішла вперед, що ж нам робити? – сказав низькорослий.

- Тоді помрите! Не майте перелічити мені! Я не жартую. Та... та дівчина, ще той маг зі шрамами і ви двоє - йдіть і вбийте цю мумію! - Яо Нань не жартував і говорив суворо.

Чоловік зі шрамами та серією штучка Цін Ла Цзяо вийшли з ладу і підійшли до них. На фоні Мо Фаня і низькорослого вони були тертими калачами.

- Можемо йти. Всі підкоряються мені, я не збираюся слухати вказівки якогось студента і загинути через це, - сказала маг елемента рослин без будь-якої милості.

- Це мій наказ, і не треба зі мною торгуватися. Окрім мене ви всі підкоряєтеся заступнику командира, - вимовив Яо Нань. За його голосом було зрозуміло, що він не збирається вести переговори, так і цей маг був йому байдужа.

Маг рослин був роздратований. У топі по кількості вбитих вона була сьомою, і тепер повинна була слухатися вказівок студента, який той університет ще не закінчив і не має будь-якого практичного досвіду. Але вона не могла чинити опору, тому кивнула головою.

Магу зі шрамами на обличчі була ця ситуація до лампочки. Йому й самому набридло вбивати простих нестатків, і оскільки вже зробив такий наказ — він був готовий.

- Яо Нань, не варто нас чекати, інакше смерті не минути! - Сказав Мо Фань, окидаючи очі округу.

- Якщо втратиш команду, то будеш відомщений і застрельшь поза стіною... Даю вам 20 хвилин на це завдання, для наступної перешкоди нам якраз знадобиться близько двадцяти хвилин. Якщо не прийдете вчасно, то самі шукатимете шляхи виживання - сказав Яо Нань.

Яо Нань розправив крила і залишив магів внизу.

Побачивши, що командир полетів, низькорослий сказав: « Я від самого початку знав, наскільки це небезпечно. З неживою рівня головнокомандувача навіть маг високого класу Яо Нань може виявитися непотрібним."

- Ти такий нудний. Давайте вже вб'ємо цього мумії-воводу! - Так, так.

Маг зі своїми шрамами був за спиною, і з усмішкою на обличчі вже встиг заморозити до смерті двох неживих.

Якщо команда йшла вперед у напрямку 12 годин, то вона лежала за спиною на п’ять годин.

Мо Фань, низькорослий, шрамований і Цін Ла Цзяо вчотирьох рушили у своєму напрямку. Вони побачили велику кількість мумій сіро-білого кольору.

- І де він? ( їх воєвода) — сказав низькорослий, озираючись навколо.

Позаду були ще гнилі трупи, які блукали в розсипах. Якщо вже вони ризикнуть потягатися з магами середнього рівня, то вже точно перейдуть у справжні трупи!

- Он та мумія, яка ніби танцює на воді біля схилу... - сказав Мо Фань, вказуючи у темряву.

Мумії бувають у єгипетських пірамідах. І хоча вони дуже схожі на наших сіанських, наші більш своєрідні, кістощі, прям на відповідному міжнародному рівні, - продовжував базікати низькорослий.

- Піраміди? Там теж знаходиться країна привидів? - З подивом запитав Мо Фань.

- Звичайно! Невже ти не проходив цього на уроках світових магічних істот? - Я сказав низькорослий.

- Чесно кажучи, пройшов зовсім недавно.

Балаканина Мо Фаня і низькорослого все ніяк не закінчувалася. Обличчя Цін Ла Цзяо помрочнело, вже дуже вона не хотіла бути в одній команді з цими двома. Вона попрямувала в сторону схилу, щоб якомога швидше вбити мумію-вороду!

Шрамований маг лише посміхнувся.

Глава 585

Схопи його!

- Я не знаю, як той звабливий і дурний хлопчина отримав посаду заступника командира групи... Хіба на таку посаду не повинна була бути вибрана я з моїм бойовим досвідом? - Ворчала Цін Ла Цзяо* (осічний перчик).

Вона була членом магічної асоціації, говорячи офіційною мовою пані. Магі будь-якого рівня і походження були в їх веденні, і якби вона була заступником командира групи, а ця місія пройшла б успішно, то Цін Ла Цзяо дуже скоро отримала би підвищення. Вона вже і так на досить тривалий час застрягла з цими магами середнього рівня, але ось, якби у неї було більше ресурсів, вона б уже точно змогла розбудити третій елемент і стати чарівником високого рівня!

- Юй Цін Су* (справжнє ім'я дівчини Цін Ла Цзяо, яку називали "сильним перчиком"), цим двом краще зачепитися за життя, адже це мумія-ворода, його сила наближається до сили великого трупного віводу, - сказав чоловік зі шрамами.

Юй Цін Су не могла змиритися з приниженням, але завдання їсти — це штрафувати під час ухилення від нього. Мабуть, їх можуть залишити у натовпі.

По всіх чотирьох напрямах приплив неживий. Якщо вони прийдуть в околиці міста, то вже не буде рятувальної подорожі! Єдиною надією була армія!

- Я тебе знищу! - Юй Цін Су вирішила вилити всю свою злість на цього мумії-вороду. На правій долоні вже спалахнула магія блискавки, яка попрямувала до мумії багатьма електричними розрядами.

Наче бич блискавки ударили по тілу мумії-мейовводи, але оскільки ця нежить мала здатність до швидкісного руху, на тілі воїводи залишилися лише чорні смуги.

Він рухався настільки швидко, що через мить він вже був за спиною Юї Цін Су! Серо-білий силует простягнув руки до неї як живий, намагаючись схопити її своїми бинтами!

- Не дозволь йому обмотати себе! Інакше він зможе помінятися з тобою тілом! - Він попередив її чарівника зі шрамами.

Шрамований був магом елемента льоду, але для виробу своєї магії він потребував хоча б приблизної розмітки. До того ж, мумія-войвода вже точно не зрівняється з звичайними трупами-неживими, тому цього разу він вирішив не використовувати магію.

- Лиани! - Юй Сін Су не стала зволікати і відразу ж використала свою магію рослин, щоб перейти якомога далі.

Ліани росли так швидко, що за лічені секунди вони утворили перед Юєю Цін Су цілу рослину! Мабуть, вона використала якесь духовне насіння елемента рослин.

Мумії зазвичай дуже гнучкі та еластичні, але тепер вони не мали змісту стояти біля рослинного муру заввишки три метри. Через деякий час його підопічні мумії почали скаплюватися поруч.

Мумія-воявода теж був неглуп. Як тільки його бинти повернулися, він вирішив знову атакувати Юї Ціна Су.

Мумії могли атакувати своїми бинтами, і тепер, коли майже всі бінти розмочилися з тіла мумії-воводи, вони стали закручується в вихор.

Вони будували широкий отвір, подібний до ковток великої звірини, яка поглинула рослинний захист Південної Ціни Су!

- Як же багато бинтів! Напевно, щоб взимку було тепліше! Пихаючий кулак! - Я сказав низькорослий, направляючи свою магію туди ж.

Серо-білі бинти згоріли під впливом вогню, і зоною опустилися вниз.

Юй Цін Су, яка тільки приходила в себе, подивилася на низькорослого, що випустив таку магію вогню для неї, і сказала: « Ти повинен був атакувати його!».

- Нічого! Я візьму його на себе! Битви! - Закричав Мо Фань.

Вогонь швидко пройнявся ділянку землі, на якій стояв муміозний воєвод!

Палюче полум’я накочували з більшою силою. Звичайно, коли потрібно вразити одну ціль, то кулаки з баштою перевищують ефективність навіть 9 палаців!

Мо Фань вірив у успіх своєї вогняної атаки, і його самозадоволення різко змінилося подивом...

- Мать твою! Звідки у нього така швидкість? - Сказав Мо Фань, який тепер бачив силует мумії-вояводи, що несеться в його сторону.

Якби він знав наперед, то викинув би полум’я дев’ятьох палаців! Тоді у нього був би хоч якийсь шанс!

- Таких нежитю важко атакувати, але їхні тіла не відрізняються міцністю, тому один удар руйнівної магії може їх зламати навпіл! - сказав низькорослий, який теж був досвідченим мисливцем.

- І ти це тільки зараз нам говориш! Місячний ліс: темниця! – сказала Юй Цін Су.

Основним елементом рослин був Юй Цін Су, а її духовне насіння ще більше зростало темпами росту в’язниці.

Звичайна темниця вимагає часу, щоб формувати магію Юї Цін Су було закінчено ще до того, як мумія опинилася перед Мо Фанем. Темрява заблокувала мумію-воєводу.

- Крижана темниця*! - шрамований використовував можливість, щоб випустити магію льоду.

Магія льоду не була такою швидкою, як мумій-воя. Але оскільки тепер воєводі немає куди пересуватися, то він був заблокований лісовою темницею, крижані ланцюги без жодних труднощів проникли всередину!

- Хапай його! Дай мені вбити його! - Він кричав низькорослий.

- Та забий ти на свою магію вогню, цю мумію може прикінчити і її темниця! - Загадував Мо Фань низькорослого.

Але Юй Цін Су, що стояла поруч, вже викреслювала елементну систему фіолетового кольору... електричні дуги вже оточили її!

(*закликання крижаної в'язниці має свої особливості. Спочатку з’являються крижані ланцюги, які можуть відхлинути, схопити або утворити ту саму темницю).

Глава 586

Розділ 586: вторгнення в гробницю

*** Електротичний струм**

Електричні розряди розділялися на потоки і ставали ще запеклішими.

Блискавки, ударивши мумію-восьговоду, буквально пропалило тене нутрощі його бинтів, а його рука і зовсім відвалилася.

Муміозний воєвод дійсно відрізнявся від того, з яким зустрічався Мо Фань, оскільки його розкати грому третього сходинку не підібрали такого ефекту.

Однак муміозний воєвод навіть не збирався розвалюватися на шматки. Раптом він почав обертатися на попередньому місці з великою швидкістю!

Його швидкість стала все швидшою, і воєвода немов згорло дриль, завинив у землю!

Оскільки в темниці місячного лісу не було кореневої системи, для противника, що просто закрутився у землю, вона не була пасткою.

Дуже скоро у в'язниці залишилася лише діра, а сам мумія-восьоговоду зник безслідно.

- Чорт! Ми дали йому втекти! - Виручився маг зі шрамами.

- Сбіг — це ще не найстрашніше! Ми повинні зараз повернутися до всіх інших, вони вже напевно далеко пішли! - Сказав низькорослий, поглядаючи в сторону, до якої рухалась група.

Юй Цін Су теж була засмучена. Якби вона могла знати, що цей муміозний воєвода вкрутиться у землю, вона б не стала використовувати темницю місячного лісу, а випустила би ліани, щоб зупинити його! Якби його вона дістала його трупний кристал... Її слава тоді помітно зросла б!

Дивні звуки почали розноситися через спини пораненого чоловіка.

- Ви це чуєте?

*** ТИц**

Після слів низькорослого промерзла земля під ногами мага зі шрамами стала розвертатися.... І звідти стала дертися мумія!

Вона відразу попрямувала в бік мага зі шрамами, захоплюючи його шию! Високий маг зміг швидко відреагувати, і його тіло стало висвітлювати численними бліками...

Світло-коричневі нитки світла створювали на його тілі захист, перетворивши його в воїна у коричневий кольчугу.

Мумія схопила його за голову, і потягла його в сторону!

Маг зі шрамами все чекав, коли ж інші почнуть реагувати і рятувати його, а поки за цей час мумія волокнула його вже на відстані десяти метрів, затасовуючи в якийсь могильний отвір.

- Спасайте! Рятуйте його! - Вона кричала на Юї Цін Су, попрямувала до них.

Оскільки Юй Цін Су не мала магії пересування, то вона не могла наздогнати їх.

Могильне поховання з’явилося за лічені секунди, тож і Мо Фань не змогли наздогнати їх через те, що самі вони були магами.

- Його заволокли в могилу, як же нам його рятувати? Стрибати за ним? - кричав низькорослий, підбігши до відкритої могили, з якої зіяла темрява.

Гробниця всередині була дуже вузькою, тому без захисту або іншого артефакту пересуватися там було нереально.

- Не йдіть туди, я піду! – сказала Юй Цін Су, стрибаючи в гробницю.

Мо Фань і низькорослий продовжували дивитися в цю могилу, у темряві якої зовсім не можна було щось розгледіти. Стрибати слідом за Юєю Цін Су було нерозсудливим справою.

- Що будемо робити? Спускаємося чи ні? – запитав низькорослий Мо Фаня.

- Ну як же інакше. Доведеться спуститися і рятувати їх двох. Огненная гетера, вилазь! - сказав Мо Фань.

Мо Фань почав створювати елементну систему магії заклику, але коли вона була готова лише наполовину, вогняна гетерка і сама з радістю прийшла.

Мо Фань був злий на те, що знав вогненний гетер у цьому етапі розвитку ще не можна з’являтися в загальному оціні.

Спостерігав за всім цим низькорослий був обшарпаний, але нічого не сказав.

Тепер і низькорослий знав, що Мо Фань, маг середнього рівня, володіє трьома елементами. Людина, яка захоплювалася його дарами тепер зовсім від прояву третього елемента заклику.

Це було всупереч елементарним засобам магії!

- Цей чувак володіє аспектами магії простору, тому вкручується і викручується де завгодно, — пояснив Мо Фань.

- Эм.... Я не дуже-то хочу спускатися вниз.... Боюся в цьому випадку, я точно не побачу свого сина! – панікував низькорослий.

- Досить тріпатися! - Мо Фань вирішив не давати можливості низькорослому для пустинної балаканини, і, направивши вогненну гетерку вперед у якості світильника, вони спустилися вниз.

- Не... Ні!

Нізкорослай не мав такого самовладання, як Мо Фань. Мо Фань схопив його і вкинув у могилу.

Коли вони пробиралися по могильному відчинку, то помітили, що внутрішні отвори були не з землі, а викладені стародавнім цеглою!

- Е*ть! Де ж кінець? - кричав неспокійноросий, просуваючись вперед у цілковитій темряві.

Огненна гетера була попереду, але навіть так не було видно дна цієї могили.

*** ТИц**

Зрештою, вони голосно говорили про заснування могили.

Нізкорослай через своїх коротких ніжок відчував себе не так комфортно, як Мо Фань.

- А де ж Юй Сін Су? — запитав Мо Фань, озираючись на бік.

- Її забрали! Боротися з мумією-вородою на землі - це ніщо, в порівнянні з тим, щоб провалитися у цю могилу, де шанси виживання мінімальні! - Він був низькорослим.

- Я думав, що тут все буде кишети неживими, а тут досить просто! - Заварював Мо Фань, оглядаючи вогняну гетерку підземель.

Глава 587

Розділ 587: Безчинність маленької гетери

- Моя дружина залишиться вдовою, а син без батька... і все це завдяки тобі! Вони ж самі стрибнули в цю могилу за своєю смертю! – причитав низькорослий.

Мо Фань пустив вогняну гетеру вперед, щоб вона відкривала їм шлях, адже за таких умов мала чіткіший погляд на життя людей.

Вогненна гетерка вперше знаходилась у подібному просторі, тому вона була в захопленні.

- Не відставай! – кричав Мо Фань низькорослому.

Той, звичайно, не хотів один залишатися в такому місці, тому поспішив наздогнати Мо Фаня і його живуість.

Гробниця всередині була набагато простішою, ніж вони думали на початку. Через щільне дихання смерті світло від вогню гетери не досягало віддалених ділянок могили.

Елемент вогню зазвичай не використовується для освітлення, оскільки він не має характеристик магії світла. Магія світла володіє очищуючим і розсіюючими ефектами, і якщо використовувати її тут, то не тільки дихання смерті миттєво розвіється, але й вся гробниця буде освітлена!

- Відпусти його, ти жалюгідний труп! - Почувся розлючений крик з темряви.

Мо Фань побачив Юй Сін Су, тіло якого було оточене електричними розрядами, що потрясали повітря.

Мо Фань подивився вперед і побачив там зеленуватий, злегка заплісневілий стовп. Він впирався у стелю похоронної камери.

На висоті половина стовпа притиснута магом зі шрамами, а мумія тримала його за шию. Звичайності мага також були туго перев'язані. Навіть кольчуга не могла врятувати його від тривалого задушення, і він міг у будь - яку хвилину померти!

З іншого боку шрамованого мага муміозний віяла стояв наче павук, оперивши свій погляд у Юй Цін Су. Чорна кров, яка стікала по його тілу, була наслідком ударів блискавками, але він не звертав на це уваги.

З його рота роздавалися сміх, який був більше схожий на скрегот перемалених кісток.

- Чого чекаємо? Вбиваємо його і повертаємося до решти команди, - вимовив низькорослий.

Мо Фань теж не хотів втрачати тут більше часу. Він подивився на муміозного воєводу, який стояв у очікуванні того, коли ж захисна кольчуга мага дасть слабину, і мумія зможе прибити його!

- Огненна гетерка, спали його! - Видав Мо Фань.

*** Цинь*

Гетера з великим інтересом попрямувала в сторону мумії-вояводи. Під час польоту полум’я почало розпалюватися.

- Який висновок від твого малюка-призивного? Хіба наше життя не є таким, як ми? - Юй Цін Су була дуже зла.

Мо Фань, не звертаючи уваги, дивився по сторонах.

Незрозуміло чому, але він відчував, що ця гробниця була не настільки простою, як здавалася.

Пропущеність гробниць ще можна було здогадатися: була ніч і всі нежиті були нагорі. Але цей густий трупний запах не давав спокою.

*** Цинь*

Гетера злітала все вище і полум’я посилювалось. Тепер вона поступово перетворювалася на величезну вогняну кулю!

Вона швидко перемістилась, закрутивши свої бинти.

За ним йшло двометрове полум’я.

Під час цього погоні куля збільшилася на метр, і тепер вона була триметровою!

Мумія-воявода продовжував уникати атаки. Він і сам не міг собі уявити, що таке крихітне створіння може мати такі розміри!

*** Цинь*

Огненна гетерка видала розчарований звук, ніби кажучи мумії: « Втекла? Дитина так хоче грати!»

Мумія-воявода був живим мерцем, а значить, не повністю позбавлений мозку. Почувши плач гетери, він також засмутився. Але не міг втекти з рук бінтів, оскільки від них теж нічого не могло вдіяти. З часом гетерка може стати чотириметровою!

Якщо вона досягне чотирьох метрів, то не зможе уникнути зіткнення з нею! Це вдвічі більше, ніж спортивна машина!

- Чого застигла? Рятуй людину! - Так, сказав Мо Фань від подиву Юй Цін Су.

Вона була в шоці від того, як призовна тварина-дитини ганяє мумію-воєводу!

Магією рослин вона звільнила особняка з шрамами, який думав, що його кінець вже близько.

Поки Юй Цін Су вивільнила полоненого, вона не помітила, як за її спиною з'явився силует.

Він був схожий на магічного барана.

Його магічні роги були гострі як кинджали. Вони вперлися у шию Юй Цін Су.

Вона то думала, що це був силует низькорослого,що відсвічувався від вогню.

- Благословення світла: святий щит! - Потихеньку прошепотівши, низькорослий випустив магію світла.

Магія світла вважалася дуже ефективною проти істот темної магії. Від несподіваного виникнення святого щита істота, що тримала Юй Цін Су, різко закричала!

Глава 588

Глава 588: "Рогастий біс".

Звук пролунав через спини, Юй Цін Су відчула, що смерть була близька і її відразу ж кинули в тремтіння.

« Це... Що це таке!», Юй Цін Су бачила вже велику кількість різної нежиті, але про подібних рогастих тварях у тіні, ніколи і не чула.

Це створіння було не слабо поранене благословенням світла, і її крик доносився з глибини темряви могили. Але тоді, коли Юй Цін Су обернулася і побачила жахливу фізіономію.

"Хе-хе, ви повинні дякувати своєму низькорослого батюшку. Я бачив більше вашого. То був рогастий біс. Один з найнебезпечніших видів серед безоводів. Вони можуть триматися у тіні і несподівано нападати в багато разів краще за вправних магів елементу темряви, аж до того, що вони можуть з'явитися пряміком із твоєї тіни, і раптово атакувати тебе через спини, а потім переріжуть тобі горло. Не мало таких тобі вуличних магів було вбито цими бісами, але вони ніколи не нападають на звичайних чарівників, і спеціально обирають кого сильнішими. Якщо не має уявлення про рейтинг тих, кого потрібно вбити, то ці роги мають намір перерізати всіх на найвищому рівні цього рейтингу." - без зупинки сказав низькорослий.

Мо Фань злегка кивнув, не дивно, що здавалося мумія-воявода щось замишляв проти них, і навмисне зайняв удробну позицію не став атакувати вже пораненого чоловіка зі шрамами, ніби хотів відволікти загальну увагу на себе, щоб дати рогиному бісу покінчити з Юй Цін Су!

На жаль, мумія-восьговода дозволив прорахунок, думаючи, що ніхто не зможе відбити раптову атаку рогитого бісу. Хто ж знав, що коли маленька вогняна гетера запалить на весь зал, то низькорослий буде так пильно стежити за ситуацією.

Своєчасне благословення світла легко зруйнувало всі кози, а ми не знаємо, скільки магів вони вже скоїли таким чином!

"Ця мумія-войвода в більшій мірі труп, який жив колись людина. Тому то вони є найбільш небезпечні, і їх конче треба умертвляти. Ще й рогастий біс, наступний за нами по пятах. Він явно багато магів убив, поки ті створювали елементні зоряні системи!" - сказав решті три Мо Фань.

Мабуть, низькорослий дійсно був досвідченим мисливцем, раз зміг виявити подібну приховану загрозу для їх загони.

"Нізкорослій, зі шрамом, Цін Ла Цзіяу, знайдіть і убийте цього рога біса, а мумією-воєводу відставте нам" - командним тоном сказав Мо Фань.

Побачивши силу маленької гетери Мо Фаня Юй Цін Су не стала сперечатися.

"Ех, якби не низькорослий батюшка, куди ви б сини і дочки делися!",- захоплено сказав низький.

Багато хто вважає, що магія світла не дуже корисна. Щит від благословення світла не такий вже й сильний. Багато хто навіть вважає магію світла абсолютно непотрібним елементом. І тільки в такі моменти, на зразок цієї битви з рогам бісом проявляється уся краса магії світла.

Інші елементи можуть бути руйнівними, згубними і водночас непотрібними для таких монстрів. Ти не зможеш ні знайти біса, ні вбити його, і в кінцевому підсумку тебе чекає одна доля — перерізана гортань!

Нізкорослай був мисливцем, який все життя активно крутився то там, то слухав різні історії, одного разу він почув про загін з десяти чоловік які рахували гробницю за могилою, число нежиті там переходило будь-які допустимі межі, але і знайдені скарби були гідними. І раптом на зворотному шляху один за одним члени підрозділу почали гинути, і з усього відмінно навченого загіна залишився лише один через ...

Рогатих демонів!

Тоді низькорослий вперше почув про них, в тому загоні кожен міг сам справитись з монстром рівня зграї, але врешті-решт загинули від рук роганих демонів, як би не намагалися вони впоратися з ними, проте ніхто так і не зміг знайти способу здолати їх, погубляючи один за одним.

На жаль, серед них десятерих не було жодного мага елемента світла.

По суті, один маг світла міг би легко не допустити такої ситуації!

Невчасно вони їдуть в інші міста працювати, бо високо цінуються у стародавній столиці світу!

Він знав, що достатньо освітлювати кімнату і не матиме де сховатися.

"Сяйво!" - долоню низькорослого залилася молочно-білим сяйвом.

Він кинув вдалу гробницю, і промені світла відразу сяяли над могилами. Дихання смерті тут було досить щільним, але це світло ніби відчистив повітря від нього, повністю розвівши морок.

Юй Цін Су обернулася навколо, шукаючи очима роги бісу.

Світло було дуже яскравим і місцем гробниць, де можна легко озирнутися.

« Він не просто інший дорогий втік? » — нахмурів лоб запитала Юй Цін Су.

"Ох, цей виродок грає з нами у всій гробниці немає тіні бісу, значить він ховається десь за колоною" - зі смішком сказав низькорослий, насміхаючись над мишною рогатого лайна.

Юй Цін Су не базікала попусту, і в її руці вже була блискавка, яку вона відіслала прямо до колони, одного разу розряд печатки блискавки виявився за нею і відразу ж з'явився силует бісу...

Друк блискавки була магією початкового рівня, і проти демона-вояджерів не здобуло достатнього паралізуючого ефекту, рогастий біс, зрозумівши, що його знайшли відразу ж кинувся навутек!

« Я продовжу використовувати спалахи! Не можна дати йому можливості використовувати поглинання тінню! А ви прикінчіть його, без тіні він нічим не відрізняється від монстра рівні слуги!" - посміхаючись сказав низькорослий.

Чоловік з шрамом, який передавав дихання, тільки показав низькорослому великий палець і погнався разом із Юєю Цін Су за рогами бісом!

Розділ 589

Розділ 589: 38 зірочок!

*** Грохот**

По всій гробниці лунав гуркіт. Вогняна гетерка, яка вже досягла розмірів п'ятиметрового полум"яного кулі, продовжувала гнобити мумію-вороду, що тепер був закинутий в кут без шляхів до відступу.

Мощ полум'я-гетери прирівнювалися до десяти вогненних викидів, тому від одного її удару така простора гробниця була зруйнована на половину і ось-ось могла обвалитися повністю.

З стелі все ще сипалися пісок і щибень, а на міцніх укріплених стінах з’явилися колоди. Сам же мумія-войвода вже був частково охоплений вогнем, а його тіло уже розпадалося на шматки.

Хоч муміозний воєвод мав добру швидкість, тепер він був загнаний у кут!

***Цинь! Цинь! Цинь!

Маленька гетера була дуже веселою, вона полетіла в охоплений вогнем простір, у якому розташовувався вітер.

Гетера думала дуже просто: вона лише хотіла переконатися, що він не загинув.

Хто ж знав, що воєвода виявиться таким хитрим... він просто прикидався мертвим, щоб в момент, коли гетера підлетить до нього, атакувати!

Маленька гетера не була готова до цього, більше того, вона навіть не вміла сховатися від атаки. Як тільки Мо Фань зрозумів, що́ відбувається, він відразу направив своє полум’я прямо в бік мумії!

Муміозний воєвод став безнадійним, б’ючись об стіну гробниці аж поки його тіло не було повністю охоплене полум'ям.

Мумія-воявода насправді виявився не таким сильним, як і інші неживі, тому ще одним останнім ударом Мо Фань його остаточно вбив.

Мо Фань зробив кілька кроків, після чого темний талісман засяяв зеленим світлом, що означало - цей монстр точно мертвий.

Це була душа рівня в’яжка зграї, коих у талісмані Мо Фаня було багато. Але саме з поглинанням душі муміозного воєводи темний талісман об'єднав ці душі різанину докупи, створюючи щось одно-синього кольору.

Духовна сутність!

Тепер талісман став головною духовною істотою!

Близько ста душ тваринного в’яжу становили одну повноцінну духовну сутність у вигляді зграї, яка надзвичайно зраділа Мо Фаня!

Отже, темний талісман може формувати духовні риси не тільки рівня слуги, але й ватажка зграї!

Одна духовна сутність стаї коштувала близько 20 мільйонів юаней. Велика сума! Тоді він зможе повернути гроші Лю Жу ...

Стоп!

- Дурень! Так! Як же я міг забути! Духовні риси, які споряджають темний талісман, не можна витягнути з нього — духовні сутності можуть бути використані тільки для посилення зірочок! - Вирубався сам на себе Мо Фань.

Він дуже зрадів, бо не зможе продати цю сутність...

- Блін, я навіть не знаю чи зможу використовувати духовну сутність рівня вужа зграї для посилення моїх зірочок ... - Раптом знову замислився Мо Фань.

Тому що він не міг продати її, то Мо Фаню лишалось самому використовувати її. Він скерував її на посилення 30 - го класу четвертої зірки.

У червоній туманності зірочки рухалися безладно, тому він почав перебирати їх одну за одною.

- Ну ж бо, становись ще міцніше і сильніше!

Мо Фань швидко збільшив духовну природу важанки цієї зірки, і це призвело до негайного збільшення зірочки та спалаху світла.

Мо Фань думав, що після того, як він збудить духовну сутність зірочки, від суті нічого не залишиться, але суть нікуди не зникла, вона просто трохи потемніла.

- Ось це так! По суті, існує набагато більше сили для втискання зграї на кілька зірок!

Мо Фань був приємно здивований, адже йому ще залишалося 15 зірочок, які треба було посилити, а ця духовна риса вожка зекономить його до великих зусиль!

Мо Фань взявся за 35-ю зірочку, яка теж дуже швидко посилилася, і тепер сяяла так само яскраво, як і 34-я

Далі пішла 36-я...

Після цього і 37-я була всилена!

38-я зірочка теж посилилася, після чого духовна сутність рівня вожака зграя розсівалася...

П'ять зірочок!

Одна духовна форма в’яжучої зграї хапається за збільшення п’яти зір!

Якість духовних сутностей в’яжучої зграї постійно виходить по - різному. Іноді її може вистачити лише на підсилення чотирьох зірок, іноді шести...

38 зірок уже було всилено, до 49 залишалось лише 11 — це була найважливіша подія для Мо Фаня.

В іншому випадку, виразний кулак четвертого сходинку був особливо яростен. Дун Фан Ле не зміг би піднятися на перше місце в рейтингу. Насправді ж, після того як Мо Фань захопив дитинчам вогненної гетери, його магія вогню, звичайно, не стала такою сильною, як магія четвертого сходи, але навіть Дун Фан Ле тепер не міг припустити, що він був зараз здатний!

Коли Мо Фань досягне четвертого рівня палаючого кулака, його магія стає незнищенною! До того ж, у нього буде і вогняна гетера — все це призведе до наближення його магії високого рівня!

Якщо подумати, то скільки магів зможуть протистояти магу середнього рівня, чиє магія близька за своїм ефектом магії високого рівня?

Саме тому Мо Фань повинен якомога швидше посилити позосталі 11 зірочок — для цього йому потрібно вбити якнайменше майна!

Глава 590

Глава 590: Проривний шлях!

- Ти ще смієш бігти за мною? Дивись, як дядько з тобою розбереться! - Кричав низькорослий, одночасно випускаючи магію світла.

Свята стіна була тим, з чим рогатий без точної волі. Лучивши святий мур, який був випущений низькорослим, вони буквально обійняли роги бісу і передрекли йому нещастя.

Юй Цін Су використала магію блискавки, направивши її в напрямку рога бісу.

Рогат бісу був набагато слабшим від мумії-войоводи, тому від такого удару буквально розвалився на частини.

- Я розберуся з ним! - Без зайвих слів низькорослий випустив сильне сяйво.

Магія світла початкового рівня тепер точно могла позбавити рого життя.

Проблиски світла почали пронизувати його тінь, наче гострими списами!

Його тіло розкололося на шматки тіні, від яких залишився лише шматок чорної шкіри, що впав на землю.

Коли він побачив шкуру безодня, то зрадів, що його очі засяяли і в нього з’явилися емоції. Він вигукнув: « Я навіть не знаю, що тепер з цим робити! Може, хто купить?»

Говорячи це, він непомітно запихав шматок шкіри в свою сумку.

За цією процедурою спостерігав маг зі шрамом, який з усмішкою обнажив свої золоті зуби, між якими була затиснута трубка для куріння.

- Брате, ти ж такий меркантильний! Ти точно знаєш, що рогистий демон є незвичайним і рідкісним. Так як же ти можеш не знати, що його шкура коштує дуже дорого? - Чоловік сказав зі шрамом.

Обличчя низькорослого відразу осінулося.

Коли всі були приречені, він зробив так багато! І все було перекреслене так відразу!

- Хе-хе. Я теж не зовсім розуміюся на цьому. Але я можу придумати спосіб, як викупити її за вищу ціну. Якщо я заберу цю шкурку, то все інше віддам вам. Йде? Так буде справедливо, - вимовив низькорослий.

- Дивлячись, що ти нам пропонуєш, нас то троє, - сказала Юй Цін Су.

- Один фрагмент духовного насіння?

- Та ти мене за дурня тримаєш! Давай її сюди! - Знущається чоловік зі шрамом.

- Йде, йде, іде! Я дам п'ять мільйонів кожному з вас. Якщо ви самі будете продавати, то за неї зможете заплатити не більше 20 мільйонів доларів і якщо розділити на чотири мільйони, це принесе користь кожному по 5 мільйонам чоловік! Не залишитеся в збитці! – сказав низькорослий.

- Ну так ще добре.

Нізкорослій був трохи розчарований. Якщо б він знав раніше, то не врятував би його, тоді не довелося б поділити таку чудову накладку на чотирьох!

Нізкорослай почав нагадувати середньостатискові ціни.

- Ця духовна сутність класу слуги тобі, вона коштує п'ять мільйонів, — вимовив низькорослий, простягаючи духовну суть Мо Фаню.

Чому Фань міг знати, що йому потрібні духовні риси?

Мо Фань відразу посилив ще одну зірочку.

Тепер йому залишалося ще 10 зірок!

З цього моменту йому потрібно ретельне збирати душі неживих, яких навколо було в збитці... Так скоро він досягне четвертого сходи палаючого кулака!

Після того як обмін закінчився, всі вони вийшли з гробниці.

Тільки висунувшись назовні, вони відразу побачили натовп нежитю.

Серед натовпу гниючих трупів можна було побачити скелетона-войводу, перевертня-воводи...

- Швидше, йдемо! - Я сказав низькорослий.

- Огненна гетера, відкрий нам шлях! - сказав Мо Фань.

Огненна гетерка злетіла на висоту трьох-чотирьох метрів і раптово викинула вогнем!

Цей вогонь пролетів, впав і почав розкотитися по окрузі з вогненним килимом! Через це всі нежиті, що були в окрузі, різко стали розбігатися! Полум’я вогняної гетери набагато виразніше від полум'яного вогню...

- Е*ати, цей твій контрактний звір могутніший 4-5 магів вогню середнього рівня! - Здивовано сказав низькорослий.

- Зав'язуй вже накопичуватися, краще випускай свою магію світла, щоб гнилі трупи розбігалися ще далі! - Прочинив Мо Фань.

Вогонь розчищав шлях. До того ж, на Юї Цін Су та Мо Фань були магами блискавки. Одним ударом було зрозуміти натовп неживих речей.

Звичайно, магія блискавки початкового рівня четвертого сходи Мо Фаня набагато перевищувала початкову магію Юїни Су і могла паралізувати величезну кількість неживих грошей за один раз.

- Бачу, команда попереду! - Прокричав шрамований.

Коли маг тримав крижаний ланцюг у руці, він зі шрамом просувався вперед і виповзав від гнилих трупів.

До команди залишалося ще близько кілометра. Ніхто з чотирьох не скупився на використання захисних артефакцій. Вони втекли через місцевість, одночасно випускну магію.

З іншого боку ліани схопили за ноги двох гнилих трупів.

Нізкорослай використав магію світла, і вже проколов очима п'ятьох нежив. Коли неживі люди знову побачились, маги вже втекли на відстань до 100 метрів і чекали на них ще більше.

- Я разберусь! Ветряний диск: небесні мережі! - Так, я сказав шрамований чарівник.

Виринаючи, він перевертав усе довкола!

Глава 591

Глава 591: Незакінчена кількість

Стіна не тільки захистила їх, але й закинула на них мертвих мерців з неймовірною швидкістю.

Розривна сила вітрів була велика, гнилі трупи були всього рівня слуги і потрапили у лійку м'ясорубки, і вже після декількох секунд від них залишилися тільки шматки м"яса, які падають на землю...

"Быстрой, не витрачайте час попустити!"

Вітрий бар'єр в мить прикінчив купу гнилих трупів, Мо Фань забрав маленьку душу в себе і підганяв загін.

Повітряний потік створений вітряним диском потихеньку затихав, навколо валялося м'ясо і розтікалася алая кров, навкруги все було чисто, але не пройшли вони й 50 метрів, як раптом, зліва, праворуч та ззаду знову були видимі гнилі трупи!

Гніючих трупів з кожної сторони наступало більше двадцяти, і швидкість їх бігу була швидше звичайної в два, а то й у три рази!

"Матерь божя, скільки ж гниючих трупів!" - вирубався низькорослий.

« Не можна зупинятися, зараз гниючий труп нахлине хвалею, і якщо вони нас цієї хвилі захоплять, то ми опинимося в дорозі між головними силами і ними, а тоді ми вже не зможемо приєднатися до них, до того ж швидкість зав'язування головних сил порівняно з нашою куди більшою», - із серйозним видом сказав Мо Фань.

Вирішувати потрібно швидше, і у Мо Фаня немає часу на будь-які відмовки.

Він подивився на всі три сторони, повні гниючих трупів, і в момент поклав шістдесят-сімдесят, але на їх місці тут же виявилася нова сотня ...

"Встаньте ближче до мене, я вмить з ними розправлюся" - розігрівся Мо Фань.

"Я відповідаю за захист!",- відразу ж відповів низькорослий.

Елементна карта з'явилася під ногами Мо Фаня, і перетворилася на яскраво-червоне палаюче кільце...

"Пилаючий кулак!"

"Девить палаців!"

Мо Фань вдарив кулаком об землю, і гаряча енергія проникла в чорну землю.

Темнота навколо засяяла дев'ятьма стовпами полум'я, вирвалися з-під землі. Мови вогню, набираючи різні химерні форми, кружляли танцем у цих стовпах заввишки 100 метрів!

Гніючі трупи з усіх боків випарувалися, не залишивши після себе і кількох попелу!

***гул*

Огнені стовпи були приголомшливими, і водночас жахали своєю бойовою силою, в добавок Мо Фань був огорнений вогненним полум'ям, тепер було зрозуміло, чому Яо Нань змирився з роботою заступника командира...

Яросний! Наскільки ж похмурий!

Чоловік зі шрамом з одного восьмого диска розчавився не більше ніж 20 гниючих трупів, а Мо Фань своїм палаючим кулаком спалив у попіл понад п’ятдесятьох і присунув густий наступ на небуття, і залишив трохи більш десяти, які були повільніші та просто не встигли на продаж вогню.

"Ідемо!",- героїчно сказав Мо Фань подивившись на обпечену землю.

Нежити тут було приблизно 80 років, і з кожною людиною можна отримати одну душу, що якраз вистачило на одну цільну духовну природу!

Мо Фань, не встиг підсилити зірку, тільки й зміг схопити своїх трьох товаришів і рвонути вперед.

« Маленька гетера, плюнок вогню!»

Огненна гетера надула щоки, і яскраво-алоче полум'я вирвалося з неї, вдаривши вперед на сто метрів.

Гніючі трупи перед ними тут же випарувались, перетворившись у світло-зелені вогникки...

"Раскати грому: танець пристрасті," - в очах Юї Цін Су засвердли іскри.

Палець вона вказувала назад, покликавши грозові хмари. Вони в момент згущалися і серед них спалахнула блискавка, яка вдарила про землю, за нею ще одна, потім черга ще кілька. Тупоголовий удар блискавки падав один за одним і розривався на шматки.

« Ідіть, бачите... Все швидше!»,- стрибав низькорослий, побачивши, що до головних сил залишилося не більше треста метрів.

...

"Вони повернулися, прикрийте їх!" - поспішно вигукнула Чжоу Мін кільком чарівникам.

Серед них був маг-охотник, пильно дивлячись вдалечінь, він бачив, як у дали знищити гнилі трупи: « А ці чотири люті, наче тигри!»

"Ага не те, що моя команда до кісточки з'їдалася."

"Не базікай, допоможи їм розчистити дорогу!"

"Без проблем, подивися на мою штормову хвилю!"

"Кривавий звір, іди допоможи їм" - викликав контрактного дикого звіра заклику.

Тут же з’явився п'ятиметровий мускулистий монстр, покритий кривавими візерунками. Порівняно з ним вся нежити була лілітатами, яку він загребав лапами собі у пащу...

"Помеха усунена, всім повний вперед!" - була чута команда Яо Наня.

Не пройшло і двадцяти хвилин, як Яо Нань побачив Мо Фаня зі своїми четвертими друзями, посміхаючись, і не помилився в них, за двадцять хвилин знищити таку юрбу ніжиті, це вже не просте діло, у добавок їм довелося з божевільною швидкістю пронестися милю, залишаючи гори трупів та річки крові!

Глава 592

Глава 592: Чорна буря, трупний правитель

Яо Нань йшов попереду команди, пильно вдивляючись удалечінь. Нарешті серед темної юрби гнилих трупів з’явилися білі істоти.

Їхні силуети були настільки блідими, що, здавалося, вони просвічували, і на відміну від інших неживих речей, ці люди не йшли, а падали на вітрі.

- Глянь на них! - З ухмилкою вимовив Яо Нань.

Команда рушила вперед на повній швидкості. Основну силу загону становили маги елементів вогню. Саме вони розганяли всю нечисту місцевість своїми палицями, залишаючи позаду купи випаленої землі.

- Магі світла теж попереду, злилися з іншими! - Сказав маг на орлі Яо Наню.

Серед півнів гнилих трупів можна було побачити інші підрозділи магів, відблески магії яких говорили про те, що в тому районі була вибрана точка загального збору.

З магів середнього рівня маса складалась з елементів вогню. Пробуджуючі вогонь зазвичай набагато більші, ніж ті, хто пробурив блискавку. У такій важливій битві вони представляли головну військову силу. Побляклі килими вистелялися по сусідству, ніби вказуючи іншим шлях.

Найбільше бояться світла, а на другому місці йшов вогонь. Неживи рівня слуги, не маючи будь-яких мізків могли заходити на території, охоплені полум'ям, перетворюючись при цьому в грудку попелу.

Після такого вогню, нежиті рівня слуги вже точно не зможуть загрожувати людям...

Магія вогню давала іншим членам команди відчуття безпеки, тоді як маги світла допомагали не заблукати серед півжитів.

- Інші загони вже досягли стратегічного пункту призначення, а ви плететеся так повільно, — пролунав голос Яо Наня.

- Так вони пройшли тривалу підготовку, тому вони і сильніше нас, - невдоволено вимовив Цзян Лі.

На слова Цзян Лі не прийшло ніякої реакції. Маг лише пильно вдивлявся на чорну димку, що з’явилася у натовпі гнилих трупів.

Саме ці маги ще не досягли стратегічного пункту призначення. Яо Нань бачив, як гнилі трупи розступаються перед цією страшною силою...

- Там щось є! - Перекривав зверху маг, що був на орбіті.

Маг на орлі тільки зараз забив тривогу. Він помітив щось схоже на щупальця, що пронизували повітряний простір.

Як довгі мови ці щупальця хотіли схопити білого орла, на якому сидів маг!

*** Жорчання*

Раптом довгі щупальця прийшли в рух, направившись крізь повітря...

У цю ж мить орел став дуже змореним і, наче б випорожнюваним.

Його пір’я втратило свою колишню барву, і воно осипалося на мертві тіла внизу. Орел наче постарів!

Маг, що сидів верхи на орлі, почав втрачати разом з ним висоту, а обличчя цього чоловіка стало мертвим блідим.

- Це... Це трупний правитель!

Магу на орлі пощастило більше, ніж його улюбленець. Орел загинув миттєво страшною смертю. Якщо хоча б одна з щупалець цього монстра доторкнулася і мага, то він також за лічені секунди перетворився би на труп.

- Нежити рівня головнокомандуючого? Не може бути! - Так.

Трупних воєвод вони не боялися. Проти них було досить одночасно використовувати магію середнього рівня, після чого воєвод просто не мав шансів. У цьому загоні було близько сорока видатних магів середнього рівня, не менше десяти з яких були чарівники вогню!

Але з неживою кількістю головнокомандувачів все було зовсім по - іншому. Один цей монстр міг розкидати натовп магів середнього рівня по окрузі!

- До стратегічної точки збору з іншими загони залишається зовсім небагато... І ось ми наткнулися на трупного правителя. Що ж нам тепер робити? У нашій команді лише один маг високого рівня! Навіть якщо ми разом об'єднаємося проти цього головнокомандувача, у нас немає шансів! Адже навколо ще кишать тисячі гнилих мертвих! - Один з представників магічної асоціації.

Поява монстра рівня головнокоманамуючого була для них кошмаром наяву...

- Що нам робити? Ми приречені загинути тут! Я не хочу вмирати...

- Терміново відсилайте сигнал іншим командам, у них повинні бути маги високого рівня!

- Командире, швидше відсилайте сигнал! Чорна курява буря наближається... Я не хочу так просто втратити своє життя!

- Якби я знав, що ви такі нікчемні військові! Всі рушаємо вперед! - Яо Нань змахував крилами.

- Командире! Ваш наказ надто безпорадний!

- У вас ще є час базікати? Чи могли б ви скласти кілька зоряних систем? Цього трупного правителя в чорній пиловій бурі я візьму на себе! Ваша справа — пробитися далі! - Сказав Яо Нань суворим голосом, уважно оглядаючи своїх підлеглих, заступник командира, ти йдеш зі мною розбиратися з трупним правителем!

- Твою ж... ем ... так точно! - Важко видихнув Мо Фань.

Глава 593

Глава 593: Ти береш на себе мертвих воєвод, а я - трупного правителя!

Яо Нань більше не розголосив, і він змахнув крилами прямо перед Мо Фанем. Він схопив його за комір і підняв у повітря.

- Все, що вам потрібно робити - це атакувати, наступати і ще раз атаковувати! - Змовував Яо Нань іншим.

Після цих слів вони піднялися на висоту, проникаючи прямо в чорний сморад, що виходив від трупного правителя ...

- Тільки вони двоє? Ми навіть не дізнаємося, як вони загинуть! - Так, я сказав Цзян Лі.

- Це точно... проти істоти головнокомандувачу високого рівня не впоратися, але з ним ще маг середнього рівня ..., - із тривогою у голосі сказала Чжоу Мін.

- Ну що ж, це їхній обов'язок: командир і заступник команд завжди перші йдуть до бою! Ми ж повинні якомога швидше дістатися до точки стратегічного збору!

- Ти точно говориш! Ми повинні дійти! Хробрість цих двох не повинна прірва даром!

- Вперед! Вб'ємо цих чорних мерців!

Очевидно, що подвиг Яо Наня та Мо Фаню з одного боку розвіяв повсюдний страх перед монстром рівня головнокомандувача і об’єднав загін.

Мо Фань, який був схоплений Яо Нанем, всередині прямо тремтився від страху!

Перед тим він хотів запитати командира, що той мав на увазі, коли говорив: « Вони двоє підуть проти головнокомпануючого!

Перед вступом до цих лав Мо Фань говорив відразу, що буде битися тільки з неживими рівнями слуги і ватажка зграї, а при появі монстрів рівні головнокомандувачу він одразу повертається!

В результаті, тепер він « летів» над натовпом гниючих трупів з метою проникнути в чорний смрад монстра рівня головнокомандувача!

- Яо Нань, блін, я тобі не рівня! Відпусти мене, ми з тобою все одно не друзі! Якщо я не стану жити, то обіцяю, що можу навіть стати твоїм бойфрендом! - Сварився Мо Фань.

- Я трохи дивноватий, але я нормальний мужик! - Яо Нань посміхнувся.

- Чого ти, врешті-решт, хочеш? Я лише маг середнього рівня! Лети, як ти, не вмію, можу бігати ..., - говорив Мо Фань.

- Ти, малюк, мені зуби то не заварюй! Маг чотирьох елементів, плюс до всього у тебе ще є призовної і контрактний звірі. Я знаю, що на людях ти стараєшся не використовувати всі свої козири спеціально намагався бути в натовпі! Хе-хе, ти погляни, скільки внизу мертвих воєвод! Я обіцяю тобі, що самого головнокомандувачу я візьму на себе, ти повинен лише розібратися з цими віводами, - вимовив Яо Нань.

Яо Нань змахував крилами.

Три-чотири щупальця пронеслися в безпосередній близькості з командою і ледь не зачепили Мо Фаня. Той підніс свої кінцівки від страху, зробивши шпагат в повітрі!

- Цей трупний правитель... Він ...! - Мо Фань знав, що зворотного шляху немає і тепер був згоден на компроміс.

- Ну що ж, тоді немає питань! У мене на руці є посудина для душ, я допоможу тобі з душею... замість цього тобі потрібно вижити серед цих токсичних трупів-воєвод! - Яо Нань як завжди посміхався.

- Що ще за токсичні трупи-воводи... о... е*ати!

Мо Фань тільки було відкрив рот, щоб сказати, що він ніколи не стикався з подібними істотами, як був скинутий на землю. Ще на висоті натовпу гнилих трупів вже втекли за ним...

За час до того, як Мо Фань приземлився, всі погляди цих диваків вже були спрямовані на нього!

Він поспішив використовувати магію тіні, щоб сховатися ...

Пощастило ще темну ніч, а подих смерті був настільки щільним, що легко було використовувати тінь.

- Прочинений вовк, вогняна гетера, швидше вилазьте і врятуєте свого татуся! - Схвильовано шепотів Мо Фань, дивлячись на те, як натовп неживий несеться прямо на нього.

Тепер було вже точно не до жартів! У натовпі розлючених нестатків Мо Фань виявився зовсім один, що маги світла розкинулися сюди й поспішали до інших загонів. Мертвих було так багато, що тільки в маленькій купці нежитю, які неслися у його бік, Мо Фань нарахував п’ятьох вивод!

- Прочинений вовк, ти візьмеш на себе того кульгавого!

- Маленька гетера, ти створиш навколо мене вогненну стіну, яка повинна розгоратися далі як можна сильніше!

Мо Фаню залишалося ще трохи часу для роздумів. Проворний вовк без труднощів зможе впоратися з одним невеличким воєводом. Вогненна гетерка теж могла б битися з трупним воєводом, але Мо Фань вирішив залишити її при собі, щоб вона прикривала його. Якщо вона візьме на себе всю цю незліченну юрбу неживого рівня слуги, то він сам може битися з трупним воєводом!

Глава 594

Глава 594: Помістіть трупів!

Огненна гетера з’їла осколки духовного насіння і трохи виросла, всередині неї тепер палало ще більше вогню.

*** А-а тфу*

Надувши щоки, маленька вогняна гетера випустила алий килим полум'я...

Вона кружляла навколо Мо Фаня, видихає полум’я, яке розросталося від кущів до пишних листків на сто метрів!

Полум’я поширювалося навколо вогняного килима!

Ділянка, охоплена вогнем, була досить великою, і трупні монстри не могли стояти чекати Мо Фаня десь там в дали, а нестримно неслися прям у вогняному килимі.

Серед них один дивний кісточий гниючий труп біг з божевільною швидкістю, наче підганяний вітер, і будучи вже за десять метрів від Мо Фаня він раптово підвів, виставивши свої когті.

Руку Мо Фаня оточувала електрична дуга, побачивши цю дивну неживу річ.

Цей гнилий труп отримав удар блискавки, перебуваючи в повітрі, і впав біля ніг Мо Фаня, все ще тремтячи у конвульсіях після удару блискавкою...

Усе пробудження цього скелета стає марним після паралічу. Мо Фань кинув його, відправивши прямо у вогняне килим...

Огняний килим нагадував поле вогнів, які росли все вище й більше!

Маленька вогняна гетерка швидко проковтнула душу цього крутого трупу, і відразу після того, визгом вимагала від Мо Фаня продовження битви.

Мо Фань озирнувся, і відразу виявив у ста метрах двох гнилих трупів, які наступили в полум'я килима. Тепер вогонь піднімався по їхніх ногах, але вони вперто не звертали на це увагу...

Мо Фаню подобалися такі монстри, ті ж ящеролові гіганти ніколи б не ступили на вогняний килим. Полум'я завдає їм неймовірний біль, але ось не жити зовсім інша, у них немає відчуття болю, і їх дії механічні, що дає Мо Фаню чудовий засіб проти них.

"Викид полум'я!"

Права рука одним змахом послала вогняну кулю на інший бік вогню килима!

*** Вбивство!

У ту ж секунду куля вибухнув прямо поруч з двома гниючими трупами, і вибухом із відкинуло в різні частини вогняного килима...

*** Свист*

Полум’я на вогняному полі було наче добриво, і його виросли аж до метрів заввишки.

Маленька вогняна гетера, подібно як і Мо Фаня, ширила полум’я полю.

Мо Фань же продовжував створювати викиди полум'я і кидати їх подалі в поле ...

***Бац!*

Полум'я стало ще вищим. І за 50 метрів від Мо Фаня вже виросла двометрова стінка вогню, яка продовжувала поширюватися, можна сказати, оточена вогняним килимом...

"Жигай, продовжуй жовч!" - крикнув Мо Фань вогненної гетері, щоб та додала вогнику і продовжує кидати викиди вогню.

Вибух полум'я вогню килим поширився на область за бугром, від втекли гнилі трупи...

Мо Фань і вогняна гетера стояли в лісі з вогню, які щільно закривали їх, захищаючи та швидко спалюючи безмозкі трупи, що відчувають живі тіла поруч.

Навіть якби вони були швидшими, їхня тверда поверхня не могла б загоїтися. Але навіть коли шкіра вступила на вогняне поле, то відразу перетворювалися у ходячий смолоскип!

Полум'я спалювало гниючих трупів до смерті, Мо Фаню було нічого боятися цього полум'яного вогню, так як він вже давно отримав відмінну опірність до вогнів, в добавок вогняна гетера контролювала вогонь, і тому Мона міг з легкістю проходити по цьому вогненному лісі, у порівнянні із гнилими тілами, які відразу при перших кроках в огненну стіну, починали порожнистих полом палаючим вогнем.

*** Свист*

Мо Фань не боровся з гнилими трупами, а носився по лісі для того, щоб підтримувати полум’я.

Якщо в одному місці накопичується забагато гнилих трупів, Мо Фань без задніх думок застосує кулак: дев’ять палаців не просто створить стовпи полум'я, а попадання з вогняним лісом спалить все живе і створює абсолютну вогненну картину.

Труп-ворода вже притивався десь, полум'я погано спалює їх тіла, залишаючи тільки численні опіки, але водночас їхня тверда шкіра здатна витримати більшу частину вогню. Зачекайте трохи і Мо Фань використовує на вас магію середнього рівня, перетворить м'ясо в шашлик на кістках!

Маленька вогняна гетера безперервно виготовляла шалене полум'я, і без кінця гниючі трупи служили паливом для вогню в лісі. І якщо навіть Мо Фань зовсім припинить використовувати вогонь, все одно, з усіх боків до нього будуть стікатися світло-зелені вогники душ, як маленький світлячків.

« Як добре, що гетерогенне полум’я з небесним ударом не протримався б серед таких трупів кілька хвилин... Сила пожежі була така, наче великий загін магів вогню постійно підтримував його, залишається вирішити проблему з токсичними трупами-воводами!"

Він чітко розумів, що цей вогняний ліс ефективно проти безмозкових гнилих трупів, а справжній його ворог - троє тих, хто чекає поза вогнем токсичних мертвих тіл-воєвод!

Глава 595

Глава 595: Токсичний трупний воєвод

- Духовна сутність?

- Так і говорив, що коли переб'єш стільки гнилих трупів, то обов"язково повинні утворитися духовні істоти! Тепер і 44-а зірочка всилена!

Радості Мо Фаня не було меж від того, як він дивився на багато душ, що одна за іншою потрапляють в його темний талісман.

Після використання духовних зв'язків Мо Фаню залишалось посилити всього якихось п'ять зірочок ... Тепер він перебував у стані нетерпеливості, коли все здійсниться!

Четвертий сходи палаючого кулака, а ще з присутністю вогняної гетериї Мо Фаня стане такою ж могутньою і дивовижною, як магія льоду Му Нін Суе! А по своїй могутності вона не буде поступатися магії високого рівня!

Пронизливий голос пролунав з боку полум'я. Мо Фань все ще був зайнятий тим, що відгодовував свій темний талісман і коли він повернувся, то помітив мертвяка, ніби нісся на нього неначе джип.

- Токсичний трупний воєвод! Маленька гетера, спали все навколо своїм полум'ям! - Прокричав Мо Фань.

З’явився кривавий спалах у ногах Мо Фаня, і захист покрила його тіло.

Мо Фань різко підскочив, стрибнувши на висоту близько п’яти метрів, і токсичний труп пробіг прямо під ним, піднімаючи в повітря попіл від спалених дотла мерців.

Мо Фань спокійно опустився на землю, але воєвода загальмував і знову топнув ногою, створюючи отруйну хмарку, схожу на токсичний снаряд!

Мо Фань помахнув пальцем, чому в повітрі з'явилася чорна тінь... Він тільки чекав, коли токсичний трупний воєвод знову атакує, щоб направити цю чорну тінь проти нього!

Два чорні шипи тіні утворилися одна за одною: один більший, інший менший. Великий шип тіні був схожий на клинок, він встромився прямо в центр тіла вольовіводи, піднявши його у повітря!

Після цього маленький шип теж пішов в хід. Тепер цей шип скував душу токсичного трупного веводи!

- Як же я хочу вдарити тебе! - З холодною усмішкою сказав Мо Фань, спостерігаючи за тим, як його противник не може поворухнутися.

Як тільки Мо Фань почав використовувати магію блискавки, за його спиною почувся ще запекліший крик.

Він повернувся і побачив, як отруйний викид зеленого кольору пулів у нього летить!

- Щит мороку!

Мой Фань був трохи розгублений. Як тільки він усвідомив небезпеку токсичного викиду, все те що йому вдалося використати — це захисний щит темряви.

Темно-синій щит темряви миттєво утворився перед своїм господарем. Той самий звук був схожий на удар води про розжарену сковороді.

Щит мороку теж був виготовлений з досить специфічного матеріалу, і витримав дуже багато видів магічних атак. Але від подібної отруйної атаки щит у формі ромба розплавився, повністю змінившись зовнішньо!

Мо Фань від страху бився втекти. Якщо вже цей отруйний викид може розтопити навіть щит темряви, то при контакті з тілом він напевно поплавить його до кісток і навіть захист не врятує його!

Тепер щит темряви був непридатний, і навіть шип на ньому тепер не можна було використовувати.

Мо Фань думав, що цей тип істот повинен бути дуже небезпечним, але він і подумати не міг, настільки! Тепер Мо Фань, замість звичайного захисту, активував свою зміїну кольчугу.

Він відчинив свої руки, і темне зміїння оточило кожну частину його тіла. З часом воно перетворилося на ковчугу, що відблювала зміїний візерунок.

На відміну від літаючих магічних артефакцій, магіумні предмети Мо Фаня мав обмежений час. Саме тому він не використовував їх у ті часи, коли випускав магію, а лише активізував в разі потреби.

Але тепер Мо Фань добре розумів, що йому доведеться зіткнутися з трьома потужними воєводами. Одним із них був великий автомобіль. Від одного його удару, здавалося, можна було почути, як власні кістки розсипаються на шматочки.

Ще один воєвода в цей момент був оточений вогнем, але його токсичного викиду буквально знищив щит темряви, і тепер Мо Фань був змушений уникати будь-яких вихлопів з його боку.

І третій воєвода ще не з'явився, але він вже точно, повинен бути не слабшим муміозного виводи... Без гадюки кожну хвилину для Мо Фаня могла стати останньою!

Змійна кольчуга була магічним шедевром не тільки тому, що мала надзвичайні захисні здібності, але й тому що вона була дуже м'якою і не соромилася рухів Мо Фаня.

- Спочатку треба розібратися з тим, що використовує токсичні викиди, його могутність просто унікальна! - Думав про себе Мо Фань, вдивляючись у бік токсичного виводу.

Цей монстр, очевидно, не дотягував своїх співвітчизників. Тож Мо Фань вирішив, що його буде легше вбити.

З-за спини почулося люте гарчання.

Виявилося, що той воєвод, якого Мо Фань прибив своїми шипами тіні, вже зміг позбутися від них, і він уже нісся сюди, оточений темною димкою!

Магія теневих шипів дуже сильна, але проти таких ось злих вевод має досить обмежений час впливу. Чим сильніший ворог, тим швидше він може позбутися їх!

Мо Фань поспішив почати створювати елементну систему.

Накреслити зоряну систему — процес, який має свій чіткий алгоритм. Саме тому на будь-якому етапі створення система може розсипатися...

Мо Фань знав свою швидкість створення систем, але вирішив спробувати.

Зірка за зіркою... тепер треба зробити хоча б сузір'я!

Глава 596

Глава 596: Яротний обрушений кулак!

За одну мить сузір'я!

Такі могутні маги як Чжу Мен або володар мисливців можуть закінчити зоряну систему магії середнього рівня в один момент, інакше як вони зможуть потім з'єднати сім систем разом?

Мо Фань ще не досяг того рівня, коли зоряну систему маг складає миттєво, зараз було достатньо і того, що сузір'я він закінчив досить швидко. Тепер він міг перейти до магії середнього рівня, для того щоб битися з такими монстрами рівні ватажка зграя!

сузір’я — це поєднані сім зір. Дуже багато магів у Мінчжу, які є сузір’ями набагато швидше за Мо Фаня!

У туманності Мо Фань вибудовує зірочки в одну лінію, і коли вони починають яскраво світити, це видовище стає невимовно красивим!

Мо Фань закрив очі, тому що в цьому випадку течія часу йшла не так швидко... Воєвод також помітно сповільнювався...

Три сузір'я, чотири, п'ять, шість зірок!

Всі сузір’я були завершені на одному диханні. У просторі туманностей Мо Фаня вже не було видно окремих зірочок: всі вони були зібрані в сузір’я, що переплелися між собою і формували зоряну систему.

Остання сьома сузір’я буквально завершила цю прекрасну картину, відблискуючи яскравим світлом магії!

У духовному світі Мо Фаня потребував певного часу, щоб створити кожен з семи сузір’їв. Але насправді це не було так довго, і воводи навіть не встигли наблизитися хоча б на 100 метрів.

- Цяньцзюнь, розкати грому: танець пристрасті!

Мо Фань звернув свій погляд на небо, де тепер розкотилися електричні блискавки.

Він уважно дивився, як блискавки люто опускаються на тіло токсичного веводи.

Цей воєвод був не так швидко, як муміозний виводи, до того ж Мо Фань випустив магію середнього рівня дуже швидко; тому коли токсичний збирався тільки випустити свій отруйний викид, його вже охопила магія блискавки!

Електричні розряди продовжували з’являтися, опускаючись на спину противника, який видавався нестерпними стінами.

Зрештою він настільки обсідав, що буквально впав на землю і його спина була зігнана чорними опіками.

Інший воєвод, чиє тіло вкрите дивними м’язовими наростами, кинув вітер у напрямку Мо Фаня. Той навіть не встиг випустити магію блискавки, бо мусив швидко активувати свої криваві чоботи і просуватися до пагорба поблизу.

На пагорбі був кам’янистий бугор заввишки 2 метри, який з розмахом вдарився гнійним воєводом... А Мо Фань ще однією ногою швидко кидав у нього камені...

Від такої кам'яної атаки м"язовий монстр впав на землю. У будь-якого іншого магічного створіння вже давно б пішла кров від такої кількості ударів камінням, але цього захищали його м'язи. Він видав ричання.

Його гарчання було наче вихр, який підняв пісок навколо нього і тому полум’я у цій частині різко згасло.

Токсична отрута стала заповнювати повітря, перетворюючись на отруйний вітер, який кинувся в бік Мо Фаня.

Чи був це просто чорний туман або отруйний смрад, Мо Фань в будь-якому випадку не хотів з цим стикатися. Але оскільки він не мав магії світла, то зовсім не міг розвіяти цієї отруйної хвилі.

Мо Фань побіг, поки криваві чоботи ще діяли!

Ядовий туман все наближався, навіть швидкість кривавих чобіт було недостатньо, а вогняна стінка під дією капелек отрути почала згасати.

Мо Фань не міг перевести дихання ...

Хто ж міг знати, що ці токсичні воєводи такі жахливі? А що, коли токсичні воєводи попадуть у міста за лічені хвилини вони атакують людей своєю отрутою через півгодини після того, як люди почнуть повзати свою шкіру (враховуючи, що цим отруйним монстрам навіть не потрібно торкатися до них!), а через годину це буде груди трупів!

Трупний отрута ж наздогнав Мо Фаня... Він намагався затримати дихання.

Поки Мо Фань думав, що ж йому робити, його зміїна ковчуга почала випускати дивне світіння, яке покрило поверхню кольчуги наче плівкою.

Чорна трупна отрута може проникати в тіло людини навіть через пори, тому варіант « просто не дихати » теж був рятівним. Мо Фань швидко зрозумів, що кульчуга зміїна утворила захисну плівку, яка просочувала крапельки отруйного туману...

- Все вірно! Тан Юе говорила, що тонімний змій — це тварина, яка може перетравити абсолютно будь - які отрути! І менш ніж через півгодини цей отрута стане підживкою для його луски, що засяє ще більше!

Мо Фань був дуже радий цій вдачі, що так несподівано сталася з ним.

Він був просто переконаний, що навіть Гото, який робив для нього цю кольчугу, не знав про такий ефект!

З часом отрута поглиналась дуже швидко, а згодом можна було побачити, що вона блищала яскравіше від першого!

- Ось вам не пощастило!

На обличчі Мо Фаня з’явилася зла ухмілля. Почалась перша сузір'я... Магія середнього рівня тут була готова!

- Маленька гетера! До мене!

Все тіло Мо Фаня стало покривати полум'я, а вогненна гетерка розташувалася у нього на грудях...

Огненна стіна з новою силою загорілася на землі...

- Зруйнований кулак!

Мо Фань кричав, готуючи свій кулак ...

Темноту прорізало вогняне сяйво, що з силою обрушилося на тіло вієводи-качка.

Полум’я почало обхоплювати тіло хворого, випалюючи його м’язові нарости!

Воєводи були прожжені великою дірою в тілі, через яку можна було побачити вогняну стіну...

М'язовий токсичний воєвод впав на землю, догора дотла...

Глава 597

Розділ 597: Глубокий саркофаг

- Це я так переоцінив цей захист або так недооцінив обрушений кулак? - Він думав про м'язового воєвода, що обгорал на його очах.

Зрештою, все пішло зовсім не за планом. Спочатку він думав позбутися воєводів, які використовують отруйні викиди, оскільки його вигляд був слабшим. Внаслідок цього Мо Фань знищив обрушуючим кулаком м’язового віття!

Але, якщо подумати, цей м'язовий монстр був набагато слабшим за сокиру. Окрім отруйного туману в його арсеналі не було нічого ефективного проти Мо Фаня.

Тепер, коли з одним із противників було покінчено, Мо Фань навіть не думав про небезпеку, що вже підстерігала його. Він не помітив, як його ноги щось стискало.

Мо Фань опустив голову і побачив, як дві лапи, які вилізли з землі, схопили його за ноги, та так сильно, що здавалося, його кістки ось-ось кришталик!

Мо Фань здогадався, що це був третій воєвод!

Не дивно, що він не бачив його раніше.

А цей противник то був з мізками! Добре, що на Мо Фані була надета зміїна кольчуга, яка захищала його.

- Друкувати блискавки!

Багато блискавиць тієї ж години оточили тіло мага, і за його наказом ударили в землю! Чарівність IV сходинок була неймовірно сильною!

Від цих електричних ударів почулись стінки воєвода, що був у землі. Тепер він не міг так само сильно стиснути його ноги, як Мо Фань. Криваві черевики, які все ще були активовані, підкріпляли ноги мага. Мо Фань підстрибнув, остаточно викинувши ці жахливі лапи.

Воєвода, що ще намагався утриматися за ноги Мо Фаня, буквально злетів на поверхню землі разом зі своїм стрибком.

Мо Фань подивився на землю і побачив лише половину тіла воєводи бурого кольору...

Верхня частина корпусу була міцно складена, особливо залізні руки.

Друк блискавки не дуже довго діяв. Залізні руки, що спочатку настільки енергійно ворухнулися, з гуркотом впали на землю, трясаючи повітря навколо!

Кровопролитних чобіт Мо Фаня вже припинилася, а використання магії тіні серед палаючого полум’я було нереальним. Кулаки воєводи поступово добралися до грудей Мо Фаня, а потім різко відкинули його на відстань 10 метрів!

Мо Фань відкотився прямо у полум’я, наковтнувшись при цьому піску. Він піднявся, відриваючи свої груди.

Змійна кольчуга справді мала чудову захисну силу: залізноручний вівод не міг продиряти її. Все, що йому залишалося - кидати Мо Фаня з боку в сторону.

Мо Фань тільки було зібрався випустити магію, як зверху полився отруйний дощ, від якого тепер треба було сховатися.

Змійна кольчуга мала здатність поглинати отруту, але цей отруйний дощ міг розбивати поверхні землі, і тільки небо знали, чи в таких умовах може врятувати магу життя.

- Водяна завіса!

Перед чорною пилною бурою затрувся темно-синій прозорий світло, що був схожий на водоспад. Більше десяти бджолоїдок з’явилися із цієї чорної пилової бурі, але вони наштовхнулися на воду і не змогли схопити Яо Наня!

Яо Нань стояв позаду завіси і уважно дивився на монстра, що намагався атакувати його.

Ця істота була відгодована й походила на дуже огрядну людину. Дві третіх величезних пузи цієї істоти були сповідані венами, голова була покрита незрозумілими наростами, а кінцівки були представлені щупальцями, що спокійно могли витягуватися в різні сторони.

Скільки ж він, мабуть, пожер людей, коли вже відгодував себе до такого розміру, що його тіло звисала аж до землі!

- Так значить, ти теж хітер!

Яо Нань лише посміхнувся. Водна завіса захищає його від нападів цих мерзенних щупалець, і йому не потрібно було навіть підключати додатковий захист! Він просто стояв і спокійно дивився на цю картину.

Зірки стали переплітатися навколо Яо Наня в зоряну систему кольору кристалів льоду. Тепер і системи переплелися в зоряну хмарку, що на 360 градусів оточувало мага!

Зоряна хмара льоду! Магія високого рівня!

- Глубока заморозка: саркофаг! - Яо Наня виблискували.

Мороз, що прослизнув в його очах, буквально засів на чорну пилову бурю...

Зверху, де морозив найбільше, пролунав звук, що дійсно був схожий на похоронний дзвін ... Холод щільної крижаною масою опустився вниз!

Це буквально був крижаний трус!

Саркофаг льоду з опустився вниз прямо на тіло воєводи! Він був настільки важким, що шматки землі злетіли в повітря! Вони швидко опинилися замороженими всередині!

Цей льодовий саркофаг, наче ковпаком накрила тьмяне тіло ненаситного трупа* (всі мертві гіганти рівня головнокомпануючого), запечатавши його там назавжди!

Саркофаг глибокого заморозку був завбільшки з невелику гору, яка була оточена холодним повітрям. Земля в околицях тремтіла від цього заклинання!

Ненаситний трупний гігант хотів вирватися з пастки, але лід був настільки міцним, що міг розтанути тільки від магії льоду — розбити його було неможливо!

- Добре, що я використовую насіння кришталевої сльози, в іншому випадку я б не зміг схопити такого велетня! - Сказав, посміхнувшись, Яо Нань.

- Ще до цього він підсмажив свої нутрощі моїм отрутою* (ректи йде про магію елемента отрути, яким володіє Яо Нань, більше інформації поки немає), а тепер він заморожений. Він буде до смерті замороженим завдяки тому, що його кров через це отрута швидше кристалізується ...

- Мда... елементи отрути і льоду ставляться більше до магії стійкого опору. Якби я хотів битися з магом високого рівня Дусьйо, то краще б мені пробудити елемент вогню або блискавки... а то навіть з такими тваринами приходять попотіти.

- Ось Мо Фань то! Він вже має чотири елементи. У нього буде ще більше магії високого рівня! І тоді він один буде мати таку ж боєздатність, як ціла група магів!

Глава 598

Розділ 598: поле бою

Видихнувши повітря, можна було побачити білу пару. Через кілька тижнів, можливо, сніг уже зійде.

Яо Нань дивився на тьмяного трупного гіганта, що був заморожений в крижаному саркофазі: кровозбірність у його тілі вже зупинилося, а через просвічливий жирок на його тіло можна було побачити, як мороз діставався і до його мертвого кристалу.

*** ТресК**

Звук тріску пролунав з боку крижаного саркофагу.

Дуже швидко душа гіганта почала просочуватись...

- Душу його я отримав! - Яо Нань сказав, використовуючи свою посудину, що був на його руці.

Яо Нань змахнув крилами і піднявся в сіре небо, не озираючись назад на замерзлий трупний гігант.

Пролітаючи над натовпом гниючих трупів, Яо Нань звернув увагу на полум’я, яке тепер було зовсім недалеко від того місця, в якому нещодавно проходив його бій з нечистотою. Чи це все — справа рук Мо Фаня?

Опустивши свій погляд, він побачив Мо Фаня, що бійко стояв посеред вогняної стіни: купи обгорілих мерців валялися навколо, а повітря було наповнене токсичними випарами.

- Зовсім недурно! За такий короткий час маг середнього рівня розібрався з такою кількістю неживих!

Яо Нань опустився вниз, і після того як побачив у повітрі ще більшу ядку, сказав Мо Фаню: « Оце скористайся цим, інакше твій призовний звір скоро помре! »

Мо Фань поспішив накласти шар на відкриту рану проворного вовка, який вже важко дихав.

Проворний вовк самотужки бився з токсичним воєводом, і це не рахуючи ще сотні неживих речей, що він розірвав на шматки! У вовка не було захисту від вогню маленької гетери, тому бій давав йому ще важче.

Невдовзі після того, як Мо Фань наніс протиотруту на рану вовка, вона почала затягуватися просто в шрам — це заспокоїло Мо Феня.

Проворний вовк стосується істот, які швидко регенеруються. Дрібні подряпини і порізи заживають прямо на полі бою, але глибокі й отруйні поранення, як це вимагають негайного лікування, можуть позбавити вовка життя.

- А це твоя протиотрута дуже нічого! Де купував? - запитав Мо Фань Яо Наня, дивлячись на заживучу рану вовка.

- Я сам зробив, - з посмішкою вимовив Яо Нань.

- Ти фармацевт? - З подивом запитав Мо Фань.

- Типа того. Мій другорядний елемент - отрута, - відповів той.

- Елемент отрути? - Мо Фань викотив свої очі від подиву. Він вперше чув про подібну магію.

- Елемент отрути стосується темної магії. Ти все-таки малоосвічений маг! У нашій країні елемент отрути прокидається рідко, але в інших країнах його можна зустріти набагато частіше, — відповів Яо Нань.

- Ну добре, припустимо, я не зустрічав магів елементу отрути. А що ти скажеш про елемент некромантії, що теж стосується темної магії? Якщо я не зустрічав його в нашій країні, чи це означає, що він також поширений у інших країнах? - Мо Фань продовжував ставити запитання.

- Елемент некромантії зустрічається в межах Китаю, але через те що він передбачає взаємодію з мертвими матеріями, це впливає на пакт магічної асоціації, і саме тому маги елемента некромантії намагаються не виявляти свої здібності на людей. До того ж, існують види магії, які пробуджуються в основному тільки за досягненням магів високого рівня. Наприклад, як елементи простору, звуку і хаосу магії зміни. Якщо маги початкового і середнього рівня пробуджуються в більшості своїх елементів стихійного магії, то серед чарівників високого рівня не рідкість побачити представників темної, білої магія та могутності простору, - сказав Яо Нань.

Мо Фань лише хитав головою. Тепер він зрозумів, що світ магії набагато більший, ніж він думав!

Хоча Мо Фань, звичайно, визнавав, що робить все заради безпеки і спокою планети та її мешканців, його власні амбіції не могли забути про високий рівень... А тепер, коли Яо Нань сказав йому, що магам високого рівня дають можливість викликати чари інших видів, його серце мимовільно забилося в акомпанементі.

Будучи природним магом-двухелементником, яку ж магія він пробудить за вищого рівня?

- Я дивлюся, твоя палаюча туманність дуже розвитена, так тримати! Ця душа того монстра - маленький презент на знак вдячності за твою працю, Яо Нань передав магу посудину.

Мо Фань без будь-якого сорому одразу передав душу головнокомандувачу на споживання свого темного талісмана.

У залізнорукого воїводи і виводи, що кидався токсичними викидами, не виявили душ, а душі тих гнивих трупів, які згоріли у пожежі, так і не сформували навіть одну духовну сутність. Мо Фаню всього-то залишалось посилити чотири зірки до четвертого сходи палаючого кулака!

Він навіть не знав, чи вийде сформулювати з душі головнокомандуючого духовного характеру...

- Ходімо, маги світла вже висунулися вперед. Вони дуже налякані великою кількістю неживих у окрузі, і нам теж нічого не залишається, крім як повернутися в межі стіни та спостерігати звідти, - Яо Нань змахнув крилами і піднявся в повітря разом з Мо Фанем.

Яо Нань також завершив свою місію: він доставив команду до пункту призначення, а решту вирішив надати військовим і мисливцям.

Мо Фань теж був на своєму шляху. У цій битві він використовував всі свої елементи, і магічної енергії крім тіні вже не залишилося. Тепер цей чорт Чжу Мен нехай тільки спробує затиснутися про те, що він не доклав зусиль!

Під час польоту Мо Фань зміг побачити ситуацію зверху. Уся земля була чорною від гниючих трупів, і воєвод також зріс!

Тягнутися з воєводами для мага не так-то легко. Мо Фань бачив, як десять воєвод направлялися по команді...

Мо Фань, який знищив п’ятьох воєвод, знав, що це була його межа. Що ж буде з рештою...

Здалеку вже бачили велетенські гіганти, подібні до маленьких гір. Їх ричання роздавалося на сотні метрів в окрузі...

Нежити рівня головнокомандувача... Вони стояли посеред натовпу магів, перебуваючи під прицілом їх магії ...

Глава 599

Гвів 599: Воу-воу, шість ствол!

"Скільки ж зрештою не дочекалися рівня головнокомандувача?" - озирнувся Мо Фань, через кожні сто метрів була видно величезну кількість нездійсненних рівнів персоналу...

А скільки ж всього магів високого рівня?

Мо Фань бачив, як шість-семеро магів високого рівня атакують одного величного костяного велетня. І навіть стоячи далеко від битви, на шкірі відчувалося вплив магії високого проти нього, але йому хоч би хни. У відповідь гігант випустив понад десять тисяч костяних стріл, і точно скільки магів високого рівня перетворилися на хмару крові.

« Не кожен маг високого рівня може самотужки перемогти такого, значить рівень костяного велетня вже старший головнокомандувач...», спокійно сказав Яо Нань, побачивши спокус на обличчі Мо Фаня.

Мо Фань нічого не сказав, мабуть при боротьбі з монстрами такого рівня ранг мага відіграє не настільки велику роль, і навіть чарівники високого рівня не здатні вирішити результат битви.

Але якби не вони, то міські мури вже були проб’ються і орди не жили б уже б у свою криваву гостину!

*** У*

Коли Мо Фань перебував у своїх думках, хмари вдарили полум’я і залили золотими променями ауру дихання смерті!

Потім перед Мо Фанем з’явився величезний золотий меч, який зійшов із неба!

Це був меч, повністю сплетений з золотого світла, лезо його неначе могло триматися між небом і землею перед тим як цей золотий меч з'явився...

***

З неба лунав ще один гудний звук, і меч виявився прямо над костям.

Меч світла пронизав костяного велетня, придавши його до землі, і тіло цього, здавалося б, непереможного, гіганта почало опускатися.

Гора кісток впала, меч світла знову піднявся з гудним звуком і костяй велетень остаточно перестав покривати ознаки життя.

Цей вид з’явився перед очима Мо Фаня, що ширяв у повітрі. Його серце билося частіше!

« Це... Це що за магія!

Буквально тільки що, Мо Фань думав, що маги безпомічні в боротьбі проти такого роду противника, боявся, ніби навіть чарівник високого рівня не здатні тримати під контролем положення на полі бою, як раптом з неба з'явився якийсь меч, за секунду розрубав тривогу у його серце!

Величний костяй гігант був рівня старшого головнокомандувача, і ті шість-сім магів високого рівня абсолютно нічого не змогли протиставити монстру, а меч звалився з неба вбив його в мить ока, та дійсний шок важко описати словами!

"Магия вищого рівня - Правосуддя світла: Караючий меч!" Яо Наня випромінювали світло.

Вищий рівень магії, звичайно. Дорога до неї дуже довга, і тому не кожному вистачає життя культивувати її до сили такого творця!

"Правосуддя світла: Караючий меч," - паніка в душі Мо Фаня зійшла на ні, змінивши спокій.

Це твоя мати всього лише магія, що карає меч, нещадного правосуддя світла!

"Ідемо", Яо Нань схопив Мо Фаня за руку і полетів прямо на міську стіну.

Вони відлетіли від поля бою все далі і дальше, але в голові у Мо Фаня, всі стояли сцена з мечем світла, що пронизував величного костяного велетня та розчавив його одним ударом!

Пам'ятається, колись учні старшої школи дуже сильно сумували про те, що розбудили магію світла, але бачили б вони, те що бачив він...

"Яо Нань, в підручниках, що я читав пишеться, немає нічого вище вищого рівня магії, але все ж, чи є щось сильніше?" - запитав Мо Фан, про те, хто прийшов йому на думку.

"Ти ще не досяг високого рівня магії..."

"А просто запитати не можна?" - не дав договорити Яо Наню Мо Фань.

« Наприклад, на змаганнях п'яти континентів, що ти береш участь, тобі випаде нагода зустрітися з магами ще вищого рівня, тільки це вже не називається чари, а називають закляттями» - відповів Яо Нань. Він зустрівся очима з Мо Фанем, який слухав його з серйозним видом, трохи просміявшись, він помотав головою в сторону, і знову заговорив: « Окрім того, незабаром буде дощ, припускаю, останній дощ у цьому сезоні, а потім вже почнуться снігопади, не жити замерзне під землею, місто зможе вдихнути з полегшенням.

...

Яо Нань якби не був магом, то не погано б передрікав погоду, тому що незабаром дійсно пішов холодний дощ, який омиває землю після важкої битви.

Хоча, спершу дощ прокапав тут, в місті.

Ніч ще не закінчилась, і караульні на стіні вже одягнули дощові плащі, все одно мілко тримались. Ця крижана вода не лише не підтримує бойового мислення, але й просто руйнує його.

Мо Фань і Яо Нані вже повернулися, а стоячи на вежі стіни, дивилися на битву в дали, і все що їм залишалося робити — молитися за бійців.

"Що такий нахмурий, якщо б інциденту не сталося, то битва давно би закінчилася, був би Дусяо, суморачний титан не виживав" - Яо Нань був упевнений у своєму начальнику. Він стояв на стіні відновлюючи дихання, і одночасно балакаючи з Мо Фанем.

"Я не дуже люблю дощ" - сказав Мо Фань.

« Я дуже люблю. Мо Фань, тобі потрібно разок похреститися і якщо ти на одній лише культивації здійснюєш прорив до високого рівня, то навряд чи це буде щось велике. Мені здається, що коли ти переходив на середній рівень, то також отримав деяку допомогу...»,- з серйозним видом сказав Яо Нань Мо Фаню.

Немає людей, звіти Яо Наня розумієх, справжня сила Мо Фана, і якщо він зможе крокнути в сторону магії високого рівня, то у добавок може і розбудити ще два елементи!

Шість елементів!

Хто в цьому світі здатний контролювати більше елементів, ніж він!

"Саме, ти зацікавлений в моєму прориві" - сказав Мо Фань.

Яо Нань тісно пов'язані з лигою-охотників чисте небо, і схоже Лін Лин чи старий Бау розповіли йому, що він від народження двоелементник, на відміну від тих хто за раз пробуджує тільки один елемент!

« Початковий рівень або середній рівень, коли всі пробудяться, мають межі. Але коли ти прориваєш, то стає все більше бойової сили! Шість елементів, зібраних в одному тілі, у добавок на кожен елемент насучують різні духовні насіння, духовне сутність, загалом як відразу два мага високого рівня!" - сказав Яо Нань.

"На все лише треп, ти розумієш, на скільки у мене з грошима напружується?" - відповів Мо Фань.

« Ну, це так, хе-хе. Але я все-таки дуже раджу тобі спершу довести елемент вогню до прориву на високий рівень, так ти зможеш пробудити п'ятий і шостий елементи. Це навіть більше, ніж у заклиначів, думаю, темна церква б багато віддала за такого як ти, тільки ось ти підчисту колись почистив їх. "

Розділ 600

Розділ 600: правдива картина помсти

Ніч все згущалася. Маленький дворик наповнився запахом крові.

На подвір’ї лунали крики, які він видавав жителем по клінці Щеня. Його рука була відірвана « живим» мертвим, а кришталик кісток пролунав в унісон крику.

- Огидно! - Лю Жу люто кричала, наближаючись до Фан Гу.

Фан Гу був огидним магом елементу некромантії. Мабуть, саме він спеціально воскресив померлих мешканців села Янбай, які й перетворили усіх інших на мертвих.

- Зараз же відпусти всіх! Ми з вами ніколи не сварилися, чому ж зараз ви нас гнобляєте? - Почувся голос Су Сяо Ло.

Чжен Сяо Хоу стояв поряд з цією дівчиною і відчайдушно оберігав її. Іншим же мешканцям пощастило набагато менше, і тепер частини їх тіл лежали в калюжах крові, що заполонила весь двір.

- Не вражали? Не вражали? Ти, дівчинка, мабуть не знаєш, що ж сталося насправді! Ах да! Пригадую, що в ті кілька днів ти якраз вирушила на гірський хребет, щоб зібрати лікарські трави, і тому не знаєш, чому ж такого ганебного зробили твій поважний староста та інші тетки з дядьком! - З усмішкою вимовив Фан Гу.

Дихання смерті вже повністю заполонило невеликий дворик, і сила живих мерців тільки збільшувалась. Спочатку Лю Жу ще було достатньо, щоб захистити своїх мешканців, але чим більше лютих ставали мерцями, тим більша кількість промахів чинила Лю Джу. Тепер вона була змушена відступити, а її погляд блукав по розкиданих кінцівках...

Фан Гу був жалюгідний. Мабуть, вони натерпілися від жителів Хуа поки були живі, тепер же прийшли мстити!

- Наш колодязь скоро висихне, запитай вашого старого, що ж сталося! - З ухмилкою говорив Фан Гу.

Сезана не могла дивитися на обличчя. Він точно знав, що́ відбувалося, і знав: ці створіння прийдуть шукати їх. У нього перед очима стояли ті люди, які були вбиті. Він був захисником криниці, але тепер втратив честь перед лицем предків!

- Відпусти інших. Вам потрібен я, - Сесан подивився на дітей, що не могли навіть поворухнутися від страху.

- Відпусти інших? А коли я просив тебе залишити моїх людей, що ти зробив? Не маючи захисту священної криниці, ми залишилися на розшарування цим брудним і потворним нежитям! Тепер ти розумієш, що відчував я тоді? - вираз обличчя Фан Гу було дуже злим, а ненависть дуже глибокої.

Під час цієї розмови двоє молодих мерців спробували напасти на Чжен Сяо Хоу, але його магія припинилася.

Фан Гу не звертав уваги на те, що сталося. Він лише говорив: « Безнадійний. Ти зараз такий безнадійний. А я зробив інакше! Я особисто на заході вбив кожного жителя, щоб і ви могли насолоджуватися сподіванням своєї смерті!»

- Че..чего? Ти сам убив жителів свого села? - Не довіряючи своїм вухам, запитала Су Сіо Ло.

Жу теж упізнала, що Фан Ґу сам убив своїх родичів.

- Я не міг допустити, щоб вони впали жертвами цих брудних і забруднених наживок! Я зміг зробити так, що навіть після смерті вони підкорялися мені... Це єдине, що я міг зробити як маг елемент некромантії! - сказав Фан Гу.

Він безпосередньо вбив усіх мешканців, серед яких були його дитина і дружина!

Тепер Жу навіть не знала, що думати.

Було очевидно, що жителі Хуа не виявляли жорстокості і покинули мешканців Янбай. Вони без їхньої допомоги залишили це місто. Старосте Фан Гу нічого не залишалось, як убити кожного мешканця свого села... Жу перемагало від однієї думки про цю розправу.

Він убив їх, перетворивши на живих мерців, щоб помститися!

Невже ті атаки, які зносили село Хуа, були спровоковані цими людьми-жертвами магії елементу некромантії?

Те, що ці мерці могли атакувати серед білого дня, теж повинно було бути магічною дротом Фан Гу!

- Я використовував решту води в колодці і перетворив її на знаб'є... Упередки завжди захищали нас... А тепер вода з колодязя стала тим магічним способом, що дає нам можливість з’являтися вдень! Але, на жаль, наявність магів допомогла вам спокійно дістатися до Сіна! - Фан Гу продовжував свій монолог. У цей день він прийшов сюди, щоб кожен житель села Хуа заплатив за скоєне!

Лю Жу наче осеніло.

Ці мерці могли з’являтися або вночі, чи то в процесі дихання смерті, яке не могло б загущатися під сонячним променем.

Вона згадала їх дорогу в місто. Під час атаки не відчувався дихання смерті, а вдень вони не могли напасти через захисну дію колоди!

Магі-некроманти обмежені тим, що не можуть викликати покійних вдень ... або елемент некромантії перевищує частину призову... і Фан Гу знайшов спосіб для реалізації своїх непорядок!

- Су Сяо Ло, до вас двом у нас немає ніякої ворожості, тому зараз ми зберігаємо вам життя. Але не забувайте, що наступного разу ми вас точно вб'ємо! - Так, Фан Гу.

- Ей, та ти, мабуть, втратив свого розумниця задовго до цього! Інакше як же ти міг зарізати жителів інших шести сіл? - Почувся голос Лю Жу.

Фан Гу мстил, за це можна поплатитися життям — саме так думала Лю Жу.

Фан Ґу знищив село Хуа, а також шість поселень. Ця його поступка абсолютно нічого не змінювала!

- Я убиваю тільки жителів села Хуа, - вимовив Фан Гу.

- Та ти не тільки втратив розум, але ще й заперечуєш себе демона! - Виручилася вампірша.

Невдовзі після їхнього повернення в Сіань до них дійшла новина про знищення інших шести сіл. Якщо кожне село було під захистом свого колодязя, то хто ж міг знищити їх, як не Фан Гу?

- Мені байдуже, що ти там думаєш. Якщо ти захищаєш їх, то будеш похована разом з ними! - Фан Гу виблискував ненависним поглядом.

https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku