Розділ 351-400

Розділ 351

Розділ 351: дивна тінь будівлі

Прочинений вовк мчав вулицями міста і звернув на себе увагу перехожих та водіїв.

Мо Фань, гонячись за дешеву славу, навіть не думав про те, що в Ханчжоу можна вимагати документи на його звіра.

У кожному місті існують правила, які вказують на те, що призовні тварини не можуть носитися вулицями міста для того, щоб уникнути жаху. Виключення — це ті особи, які несуть службу, і їхній уряд видає спеціальний дозвіл.

Мо Фань до цього моменту не напружував себе думками про наявність сертифіката на призовну тварину. Він все ще не міг повірити, що якийсь чоловік наважився зупинити його! Він же не завдав шкоди перехожим, а просто рухався по проїзній частині!

Але цього разу Мо Фань не наважувався ще раз випендритися, тому їм просто доведеться знову користуватися інвалідним візком і прогулюватися далі.

Післяобідня погода була дуже щаслива, бо не було ні сонця, ані похмуро, часами дув осінні вітрики. Як кажуть дівчата, найприємніша погода для прогулянок.

Він купив Сінь Ся склянку гарячого напою, який вона тримала в руках і час від часу випила. Озирнувшись на вулицю, вона підбирала приємні речі і дивилася у вікно. Синь Ся не так часто випадала нагода прогулятися центральними вулицями міста. У неї не було подруг, з якими вона могла б ходити з одного магазину в інший, вибираючи приємні дрібнички. Ні, дівчата з її оточення були дуже хорошими, просто хто захоче витрачати стільки часу на прогулянку з інвалідом, тайська його по поверхах і переходам.

З Мо Фанем гуляти було набагато простіше. Він не стомлював піднімати її кожного разу, коли вони заходили в ліфт, і йому було по барабану, що думають люди про дівчину у колясці з червоним обличчям.

Підібравши речі, Мо Фань направив Сін Ся до зразкової.

« Я сама можу впоратися» - випихувала вона його за межі кабінки, одержуючи шторку.

« У мене і в думках не було» - з усмішкою на обличчі сказав Мо Фань.

Ці два роки Мо Фан і Сін Сія були в кампусах, але не так часто зустрічалися. Мо Фаня, старший брат, втратив увагу через те, що довгий час не брав до уваги її виховання.

Але, на відміну від Мо Фаня, Сіні Ся була сором’язливою дівчиною і рішуче противилась тому, щоб він допомагав їй переодягнутися!

Синь Ся без проблем стала на ноги, в цей момент її ноги виглядали так само як і ноги інших дівчат, тільки були багато витонченіше, наче непризначений шедевр мистецтва!

Вона переодяглася без проблем, і з дитинства не потребувала чиєїсь допомоги!

Мо Фань, побачивши жіноче вбрання у стилі ретро, подумав: « Син Ся має просту красу і впокорювальну вдачу, що так цінувалися за стародавні часи, а цей одяг ще більше підкреслить це! І неважливо, як дорого це коштує...

Ця довга шовкова одежа ідеально підходить для такої погоди. І, якщо звичайна дівчина могла робити це старомодною, то Сін Сія дивилася в ньому свіжо, оригінальне, модно і природно, з тонкою китайського стилю.

Побачивши Сінль Ся, одягнута в новий одяг, Мо Фань з задоволенням дістав свою кредитну карту.

Після хороших покупок годиться добре поїсти! Мо Фань знайшов гарне місце з хорошою кухнею.

Маючи гроші, ми можемо дозволити собі таке марнотратство. Мо Фаню завжди подобалися такі місця, що є ознакою людей з добрим заробітком. Вибираєш столик біля вікна, заставляємо склянку коли... ем .... келих червоного вина і весь вечір смієшся і розмовляєш з прекрасною дівчиною, що сидить навпроти...

Мо Фань деякий час вже був дикуном і пройшов через багато чого ... Саме тому тепер він вважав такі прості задоволення цивілізації ще ціннішими.

У той час, поки Мо Фань насолоджувався моментом, Сін Ся пильно дивилася на нього. З образою в голосі вона запитала: « Мо Фань, ти більше не поїдеш з міста на якісь завдання, так? »

« Не турбуйся за мене, там немає нічого небезпечного» - з посмішкою відповів Мо Фань.

« Мені вже все розповіла Сін Сінь Ся роздратовано. Вона знала, що Мо Фань не розповідає їй всього, щоб не хвилювати.

« Емм... Це..." - Мо Фань збентеженотупно подивився.

Стосунки між Мун Сюе та Сінь Сея завжди були дуже добрими, тому не дивно, що про цю стажівку М - Нін Суе їй вже все розповіла. Усвідомлення цього змусило Мо Фаня згадати всю ту локшину, що він вішав на вуха Сін Ся і тому, Що все це було без сенсу.

Наступного разу треба бути обережним, і перш ніж брехати, подумати про те, що може сказати Син Сі його дружина.

Мо Фань, як завжди, не почав далі розвивати цю тему, а просто дивився у вікно, насолоджуючись чудовим виглядом. Попросив він і Син Сі звернути на це увагу.

Це була найвища будівля в окрузі. Були, звичайно, хмарочоси, що впиралися у хмари, але звідти не відкривався такий прекрасний вигляд, і не було такої гарної кухні.

Очі прикувала тінь будівлі з червоними вогніми. Ця тінь могла легко помітити те саме озеро Сиху, що перебуває в спокої і добробуті багато століть тому...

У голову Мо Фаня відразу спливли образи ящеролових.

З боку нього була споруда з назвою банку. Грани будівлі були мечевидними, увагу приковували серебристо-білі лампи, а купол був повністю зроблений зі скла. Мо Фань подумав про те, як добре було б побувати в басейні під таким скляним куполом. Бассейн під куполом не був би громадським, там було б лише кілька сексуальних дівчат...

Переді був міжнародний п’ятизірковий готель, який вирізнявся найвищою відстанню. Було зрозуміло, що готель — це один з найвишуканіших готелів у окрузі і точно відомий в Ханчжоу.

З висоти виду, з якого спостерігав Мо Фань, було простіше робити висновки про прибутковість одного п’ятизіркового готелю.

« Дивно, ми нещодавно проходили в тому боці. - Мо Фань нарешті знайшов тему для розмови з Синем Ся, показуючи пальцем на чорну тінь будівлі між банком і п'ятизірковим готелем.

Синь Ся повернула голову і теж з цікавістю придивилась.

"І світло ніде не горить, може його тільки-тільки побудували?" - сказав Мо Фань.

Син Ся замочила головою: « Я була в цих краях, і не бачила там ніякого будинку...».

Придивившись, він несподівано змінив обличчя Сіна Сея. З усмішкою на обличчі вона сказала: « Це, здається, не будинок! »

- Мо Фань обомлел.

А тепер Мо Фань замер у наступну секунду.

Мало - помалу його обличчя наповнилось подивом. Очі почали наповнюватися страхом...

Цей дивний чорний силует, схожий на тінь будівлі, повільно повернувся!

Але саме тоді, коли люди почали звертати на нього увагу, він зупинився!

Він точно повернувся!

Глава 352

Глава 352: Довгий змій, жахливе місто

Ця чорна тінь... Кілька хвилин тому її точно не було...

Але зараз вона чітко виходила між банком і готелем!

І коли Мо Фань перебирав всі будівлі навколо, вона точно повернулася!

Цей величезний силует був якимось незрозумілим, його величезна фізіономія була абсолютно плоскою.

Пара трикутних очей світилася яскравим світлом, наче лампи в гіпермаркуті, але були вони настільки жахливі, що відразу відпечатувалися у пам'яті.

Голова переходила в широку шию, через що створювалося враження, що це величезна капелюх. Тулувище було чорним, але під світлом оточених вуличні ламп можна було зрозуміти, що на ньому були якісь візерунки!

Мо Фань не ризикував піти роздивляти його.

Було зрозуміло, що ця силает когось уважно виглядає, ніби намагається побачити людей всередині будівлі. Але Мо Фань був глибоко переконаний, що це має силует.

Це був той погляд, який змушує людей відчувати себе нікчемними і мізерними істотами.

Як король, цей силует стояв у найповнішому місці міста... Він не розрізняє, скільки людей на вулицях або наскільки високі будівлі навколо. Він продовжував стояти ... Але не так, як ніби він тільки що тут з'явився, а таким чином, наче він стоїть тут вже тисячі років ...

У повітрі піднявся якийсь повітряний предмет, і біле світло опустився на його тіло.

У цій темряві Мо Фань нарешті зміг розгледіти його вигляд.

Змій, це був змій.

Витягнутий змій стояв, замірів. Він був схожий на скульптуру, і якби він не повернув голову, то все навколо так і продовжили б думати, що це якесь нове приміщення.

Він був величезний. Мо Фань розумів, що лише одним своїм рухом цей величезний змій може знищити все навколо.

Але він не рухався. Повертаючи голову, він так і залишився в цьому положенні. Те, що це не скульптура, видавав червоний роздвоєний язик, який виходив з його рота.

« Бог мій, що... Що це?

Тепер у ресторані всі почали звертати на нього увагу. Люди починали кричати в паніці.

« Змій! Змія!»

« Це й правда змія! Боже, допоможіть!

Тепер ресторан, в якому люди повинні були побути на обіді, перетворився у місце скупчення криків, сліз і безладних звуків. Усі присутні були дуже налякані. І це ще люди, які були в ресторані на верхньому поверсі будинку... А що сказати про звичайних перехожих на вулиці?

Навіть від чарівного монстра-рослина серце Мо Фаня так сильно не билося.

Хто тепер може пояснити, що це таке? Те, що він щойно побачив?

Це ж Ханчжоу! Місто, в якому вже тисячі років панує цивілізація! Звідки тут могло взятися щось подібне?

« Сінь, сховайся за моєю спиною! » — сказав Мо Фань.

Якщо так, то спочатку треба розібратися зі своїм внутрішнім страхом.

З вікна Мо Фань розумів, що перед лицем такого величезного змія, який здіймається до неба, люди внизу вже не можуть втекти, ніби вони прискорили біг.

У той момент, коли величезний змій звернув свій погляд на Мо Фаня, у нього в голові промайнула лише одна думка — врятувати Сінь Ся.

Ці очі бачили абсолютно все навколо ...

Людські очі були наповнені страхом, який перемішався з твердістю вродженого інстинкту збереження.

Очі ж змія нічого не виражали: нї ненависті, ні радощі... Він не розумів, про що він думає. Але дивилися вони тільки на цей маленький ресторан...

Змій робив це несвідомо, але для хлопців, за спиною якого схована тендітна дівчина, то була справжньою загрозою!

У цьому освітленому місці міста, що був центром достатку і розкоші, було дуже багато висотних будівель. Але цієї ночі найбільш пам’ятною була не будівля, а зміподібна істота!

Ця істота остаточно зруйнувала світове упередження усіх цих нікчемних людей!

Змій не ворухнувся, і нічого не руйнував, але й так було зрозуміло, що час цього місця вже пораховане...

Він дивився, як багато людей втікають у різні боки машини застрягли в пробках і люди вибігають з цих застряючих машин для порятунку своїх жалюгідних душонки через свої двох ніг.

Місце жаху, де всім вже було байдуже на запобіжні заходи...

Через кілька хвилин з’явився чоловік, який мав крила за спиною. Потім ще кілька.

Літні маги використовувалися серед людей, які не мали нічого спільного з поклонінням, а вважали їх найсильнішими людьми. Але навіть вони не наважувалися наблизитися до цього змія на відстань, з якої можна було б розгледіти візерунки на його тілі.

Хорошою новиною було те, що змій повернув свій погляд в інший бік, наче щось привернуло його увагу.

Він повільно розвертав тіло. Його очі кинулися в бік хлопця у білому одязі, який підлетів до нього з південного боку.

Цей хлопець був дуже сильно схожий на дівчину. Він повільно опустився на купол банківського будинку, під яким дійсно знаходився басейн. Якась заможна дівчина вже лежала без свідомості поруч з басейном від страху всього, що трапилося.

Хлопець пильно дивився на змія. У його очах не було й краплі страху, там віддзеркалювався тільки швидкий і рішучий погляд.

« Навіть тут ти можеш вважати, що все виглядає досить несправжнім і непевним, але це зовсім не означає, ніби ти просто вдивляєшся у вулиці міста! » — говорив хлопець прямо в очі цій змії.

Змій, звичайно, не зрозумів, що там говорив цей хлопчина. Він просто кидав голову вгору, висунувши свій роздвоєний язик.

Раптом тулуб змія оточив якийсь дивний слабенький туман, який незабаром став згущатися, так що за його співіною вже не було видно того самого змія, довжиною до неба.

Глава 353

Розділ 353: Внутрішній гнітючий страх

Тумана ставала все більше, здавалося, що він ось-ось поглине змія.

Туман почав створювати обриси змія, не збираючись вивітритися.

Вітер з озера Сіху підул в цю сторону, і тільки тепер цей туман почав розсіюватися. Розсіявшись, він зрозумів, що за густим туманом уже немає великого змія.

Він просто зник. Зникне, не розгромивши жодної будівлі без жодного звуку... Все, що залишилося після нього - це туман між будинками... і страх, який вже не витримається просто так з цього місця ...

У цей час в ресторані, темна сорочка на тілі хлопця вже встигла повністю насолити.

Побачивши, що змій зник, Мо Фань відчув слабкість у всьому тілі.

Справді, Мо Фань до останнього вірив, що це жахливий сон! Де ж ще може виникнути така жахлива картина, як не вві сні?

У результаті холодний піт страху повністю прополонув його одяг.

« Мо Фань... - Син Ся відкрила очі. Зрозумівши, що вона стоїть за спиною у Мо Фаня, вона ще сильніше вчепилася в його насичену потім сорочку.

Мо Фань стояв як вкопаний. Навіть вдихаючи все більше й менше повітря, тремтіння не хотіло залишати його тіло.

Почувши, як його кличе Сінь Ся, Мо Фань з ніжною посмішкою на обличчі повернувся: « Нічого... Все гаразд."

- запитала Сін Ся.

"Мабуть бути."

- зі страхом у голосі поставила Синя Сі.

Мо Фань негативно закачав головою. Достав телефон, він підключив інтернет...

У результаті, за такий короткий період з’явлення великого змія в місті Ганчжоу вийшло на перші смуги всієї ЗМІ країни!

« З усім розійдеться, мабуть... Напевно... Як-небудь. Отже, нам спочатку треба піти звідси." - сказав Мо Фань Сін Ся.

- Сін Ся закидала головою.

Ще зовсім недавно на вулиці лунали крики і плач.

Люди продовжували втікати, не знали, чи повернеться змій знову або ні. Тому вони поспішали якнайшвидше покинути це жахливе місце.

Мо Фаню теж було наплювати на правила, тому він також покликав свого проворного вовка.

Він не хотів нічого говорити і розбиратися у всіх новинних зводах Інтернету про це. Мо Фань хотів лише забрати Сінь Ся скоріше туди, де безпечніше.

Мо Фань не знав, чого ж очікувати далі. Страх все ще не покинув його.

Будь ласка, нехай цього тижня більше нічого не станеться!

« Мешканці міста Ганчжоу не повинні турбуватися про того гігантського змія. Це не дійсна істота. Як він міг раптово з'явитися на вулицях міста? А потім раптово зникне? Якби це було магічне створіння, то він би обов'язково навів місту несповнений урон!."

Не минуло й години, як виконавча влада відразу виклала свої припущення.

« З самого початку це була просто тінь, яка була сформована скупченням хмар. Треба визнати, що вона виглядала дуже правдоподібно".

« Так, а ще ця пара очей, наче вуличні ліхтарі! Хоча я був у кількох кварталах від того місця, здавалося, що змій знаходиться дуже близько".

« Це точно не може бути просто тінь! Органи влади приховують щось від нас. У той момент я був у барі, і навіть звідти я міг чітко роздивитися голову цього гігантського змія... Такий ефект не може відтворити навіть елемент тіні! "

Протягом усього дня вся країна обговорювала те, що сталося. Однак представники влади поспішили приховати свідчення очевидців.

Якби не було такого широкого освітлення, то через деякий час самі б переключилися на обговорення інших подій.

На другий день обурені користувачі Інтернету накинулися критикою на владу, закликаючи відкрити всі карти.

На третій день вже з’явилась тенденція вірити людям словами влади. Хоча цей гігантський змій виглядав дуже реалістично, але він з'явився і зник з дуновим вітром, тому це, швидше за все, якесь атмосферне явище.

Якби це було справжнє магічне створіння, то вся округа була б перетворена на руїни.

Вже через тиждень мало хто чув про цю подію. Люди почали переключати свою увагу на інші події...

Увесь цей тиждень Мо Фань був у Ханчжоу.

За цілий тиждень якась внутрішня мгла в його серце стала повільно відступати.

Тінь?

Елемент тіні?

Як маг-охотник, що прожив дикарем у глушині досить тривалий час, Мо Фань міг поклятися своєю чоловічою честю, це не була просто тінь!

Гігантський змій справді існує!

І у Мо Фаня було дивне передчуття, що цей змій обов’язково з'явиться знову!

Усі ці дні Мо Фань провів у зйомному будинку. Кілька днів він все не міг зібратися з думками для культивування. Кожного разу, коли він закривав очі, то бачив обличчя цього змія, відчував його погляд, відчув страх і небезпеку!

Хто ж цей змій?

У цьому світі немає магічних істот, існування яких влада могла б приховати. Чому ж міські органи влади повинні були робити все, що було лише тінню?

Цей величезний змій, він як раптово з'явився серед цих висоток, також несподівано і зник...

А його рівень? Це точно не рівень головнокомандуючого!

Мо Фань бачив багато головнокомандувачів, але жоден з них не наводив на нього такого жаху.

Спочатку Мо Фань не мав наміру контактувати з цим змієм. Однак у ці останні дні він усвідомив, що під страхом змія Мо Фань не може нічого робити, а тим більше культивувати. Цей страх треба відпустити.

« Очевидно, треба прояснити ситуацію. Треба декого запитати".

Мо Фань хотів знати, чому він щоразу закриває очі.

« Учитель Тан Юе, у вас є час? Я зараз в Ханчжоу" - сказав Мо Фань.

« Хіба ти не повинен був відновлюватися в військовій частині? Знову щось сталося?» - запитала Тан Ю.

« Я вже відпочив. Просто тиждень тому в Ханчжоу дещо сталося." - відповів Мо Фань.

Тан Юе на тому кінці провідника замовкла на кілька секунд, а потім промовила: « Ти бачив? »

"Ага".

« Тоді приходь до мене».

« Я зараз трохи побоююся з'являтися в районі Сіху».

"Ха-ха" - в трубці почувся сміх Тан Юе — « Чи не так, як ти теж чогось боїться?".

Глава 354

Розділ 354: тайн Тан Юе

Мо Фань прийшов до будинку Тан Юе. Вона була красива: довга сорочка, високі підбори...

Одночасна сексуальність та спокуслива звабливість Тан Юе пробудили в перехожих жінок велику хвилю заздрості...

- Вчитель Тан Юе надула губи.

Окрім Мо Фаня тут були ще інші молоді люди, які в відкритій п'яниці гралися на перехожих без жодного поняття про соромливість...

« Учителі Тан Юе, я думаю, що в школах нашої країни повинно бути якомога більше вчителів на зразок вас, тоді можна не турбуватися про те, щоб учні відставали по предметах» - Мо Фань випали саме те що було у нього на думці.

Обличчя Тан Юе після цих слів почервоніло, ось же Мо Фань, дурень, своїми безглуздими думками збиває з пантелику!

Мо Фань з радістю йшов за нею і запитав: « Куди підемо? »

"Та ні, куди йти." Тан Юе ніжно потягнулася, наче кішечка після пробудження від пополуднього сну.

Усередині у Мо Фаня був страх, що Тан Юе направиться в сторону вулиці Янань, де відбувалися події тижневої давності, тому притиснувся ближче до неї.

Тан Юе, побачивши, що Мо Фань намагається триматися ближче до неї, сміючись, запитала: « Невже тобі так страшно?»

Мо Фань закинув головою на знак згоди. Він був упевнений, що навіть демонізований і не зможе протистояти цьому гігантському змію.

"Розкажу тобі одну історію" - вимовила Тан Юе, сповільнюючи крок, щоб йти вверх з Мо Фанем.

"Вона якось пов'язана з цим змієм?" - запитав він.

« Це пов'язано зі мною» - з посмішкою сказала Тан Юе. Її усмішка була повна магічного чарівність.

"Ага, і вона бере свій початок давним-давно?"

- Тан Юе випалила свій неспокійний погляд на Мо Фаня.

Тож Мо Фань вирішив заткнутися, щоб не зіпсувати такої гарної атмосфери.

Тан Юе повільно йшла. Розмірний звук підборів був заспокійливим.

Навіть парфуми, якими користувалася Тана Юе, мали чарівну дію. Усі, хто проходив повз неї, хотіли притиснутись до неї і ще більше відчути цей аромат.

Мо Фаню подобався Ханчжоу, люди тут дуже красиві... Ну у всякому разі були ... тиждень тому...

« Я народився в маленькому селі біля маленького озера. Селиня була роздроблена на частини, якби можна було поєднати ці частини докупи, то вона б процвітала...» - Тан Юе говорила це з сумом в голосі, ніби вона хотіла повернутися туди знову.

« Ми називаємо такі місця "природно багатими" - сказав Мо Фань.

- Тан Юе виблискувала очима.

Мо Фань знову заткнувся.

« Наше село лежить не лише на берегах озера, але й далеко за безпечними кордонами. А оскільки більшість селян були магами, то навіть тендітні дівчата могли бути в рядах мисливців...» - Тан Юе ненадовго замовкла. Потім м’яко запитала своїми пухлими сексуальними губами: « Чому ти не питаєш чому? »

« Ем...» - сказав Мо Фань, думаючи про те, що вчителька сама попросила не перебиватися, але потім поспішив полагодити: "Так чому?..."

Пізніше Мо Фань тільки дійшов до тієї думки, що це їхнє село дійсно дуже дивна з огляду на те що більша частина них були сильні чарівники. Насправді, дуже мало місць можуть похвалитися великою кількістю видатних магів.

Якщо їхнє село не було в межах безпечних кордонів, то це означає, що вони жили серед магічної нечистоти.

А як щодо їхньої оборони? Містечко, навіть на безпечних кордонах, має ризик бути знищеним усіма магічними тварями.

« Тому що наше село було під божественним заступництвом» - з усмішкою відповіла Тан Юе.

« Покровительством божества?»

« Так, і тому нам ніколи не доводилося турбуватися про власну безпеку. Якщо цей чарівний дух був, то магічні звіри не могли наблизитися до нас на відстань менше 10 кілометрів.

« Бог також має такі здібності. Я думав, що вони можуть тільки заспокоювати душу" - сказав Мо Фань.

« У нас було особливе божество".

« Що це у вас за божество? Я тоді теж схожу до нього на поклон, просити захисту і для моєї сім'ї» - продовжував підтрунувати Мо Фань.

« Так ти вже був там» - сказала Тан Юе, дивлячись на Мо Фаня.

Мо Фань був здивований, коли це він вже встиг відвідати їх божество?

Однак не дивно, що Мо Фаня в голові скликав образ того велетенського змія. Він згадав вогонь його очей ... Якщо змій не був божеством, то що ж тоді?

Мо Фань мимовільно нахмурився, і відійшов від усміхненої вчительки, зробивши кілька кроків назад. Він не міг вимовити ні слова.

Тан Юе весь цей час дивилася на Мо Фаня, її очі мружилися від усмішки.

Мо Фань не дуже шанував Будду та інших божеств, вважаючи це трохи легковажним і занадто сентиментальним. У принципі Мо Фань нічого не боявся, а навіть якщо й боявся це приховував за численними саркастичними прикладами і проклятями. Але цього разу було очевидно, що гігантський змій захопив його розумом.

« Тін... - Мо Фань тільки через довгий час зміг відкрити рот.

« А я і не жартую» - з звичайною посмішкою відповіла Тан Юе.

« Ви... у вашому селі, всі мешканці - зміїні люди?

Тан Юе, лукавим голосом відповіла: « Ми всі люди! Зрозуміло?».

« Ви - люди, але є якийсь змієподібний дух-божество?»

« Зрештою, ти вивчав історію чи ні?» - гнівалася Тан Ю на цього студента, який, здається, марно слухав лекції з історії.

"Не слухав, але хочу дізнатися деталі." - говорив Мо Фань голосом людини, чий світовий уклад ось-ось рухне.

« На лекціях з історії про це було небагато. Це стосується таємниці нашого села, і цю таємницю ми нікому не розголошуємо... Якщо тільки..." - Тан Юе зав'язалася.

« Якщо я не стану зятем у вашому селі?» - вніс свою лепту Мо Фань.

« Боже, мені не потрібен такий аморальний чортик на зразок тебе" - відповіла Юе.

« Ну, у вашому селі є жінки окрім вас» - відповів Мо Фань.

« Ходімо зі мною, я покажу тобі одне місце» - вимовила Тан Юе.

« Не піду! Ваша дивна селище з не менш дивними людьми... Не хочу знати вашу таємницю, тому не піду!» - уперся Мо Фань.

« Ти просто надивився фільмів! » — з усмішкою відповіла Тан Юе.

Глава 355

Глава 355:

Зрештою Мо Фань погодився.

Чому? Тому що Юе, однак, розповіла Мо Фаню, що на душі їй було всі ці дні, і кожен день перед нею з'явився образ тієї великої змії...

Для неї все здається легкою здобиччю, і для неї нічого не варто заковтувати в черево Мо Фаня.

"Все живе, що потрапить в черево цієї змії відразу не вмирає, а повільно роз'єднується" - описала Тан Ю.

"Сістричка, ти так описуєш все, ніби мене там з тобою не було!" З похмурим виглядом сказав Мо Фань.

Вони йшли за Тан Ю, прибули до озера Сіху і сіли в маленький човен.

Озеро було тихим і чистим, на його поверхні падала тінь хмар, що кружляли навколо човна й незабаром закрилися тінню та її.

Коли я наодинці з Тан Ю в такій маленькій чодці, у голову завжди лізуть думки про непристойне. Мо Фань уявляв собі, як вони з нею разом роблять якісь погані справи, і дні разом пролітають непомітно. Але цього разу все не так.

У його голові всі думки були про страх, що змусив відчувати Мо Фаня тривогу.

Навіть до того, як Мо Фань дивився на воду, бачив у глибині велетенського монстра, що скинувся в калавчик.

Щось чорне глибоко-то схоже на змія, серце пішло в п'ятки.

Що врешті-решт зі мною?

У Мо Фаня на душі ніколи не було так неспокійно.

Невже все так, як казала Тан Юе, невже ми всі скоро станемо чиєюсь здобиччю?

Човняр підпливав до серця озера — острова.

Острів представляв забороняючий круглий знак, з двома хрестиками, а навколо води.

Лодку залишили на березі. Мо Фань побачив придатного до них чоловіка, одягненого в синю одежу, він палаючими очима дивився на Тан Юе, але, коли подивився на Мо Фанні насупився брови.

"Тан Юе, до нас не можна водити сторонніх!" - сказав чоловік у синьому.

"Старік, він не чужий" - Тан Юе, тримаючи човен, допомогла Мо Фаню поступити на берег.

"Невже, ви вже?" -- названий старий осубенл.

Тан Юе зрозуміла, що він сказав, почервоніла і впокорила уста й сказала: « Іди звідси, він мій учень.»

"Оу, ой, учень, ну тоді так, він свій», старий засміявся, і неприязнь до Мо Фаню зараз зникла.

Раніше на острові було багато людей, він був своїм вишуканим маленьким.

- Тан Юе сказала чоловікові у синьому.

« Ну, добре»- недовго думаючи, старий сів на човен і пішов геть.

Старшого Мо Фаня непокоїло те, що він зустрів.

На цьому острові більше немає людей, але тільки самотні чоловіки і жінки, хоча, що може статися зніми, якщо це дійсно вчитель та учень?

У думках знову з'явився образ цього чортового змія, щоб він провалився!

...

« Сьогодні я чергую, і якщо б не зустріла тебе, то точно звихнулася зі нудьги»,- сміяючись сказала Тан Юе, ніби й не стежила за Мо Фанем.

Мо Фань визнавав, що все в його голові було брудним і огидним. Одинокий острів, самотні чоловіки і жінки, відокремлені, просто неба... і все псується від того, що вона вчитель. Стає ще більш брудним, огидним.

Тан Юе склала руки за спиною, і виглядала, ніби маленька дівчинка покликала друга в добре знайоме місце.

Вона робила легко і незасуджено, ніхто за нею б і ніколи не сказав, що це зарозумілий та самовідлюблений вчитель.

Мо Фань, слідуючи за Тан Юе перейшов впадину. Внизу був будинок у формі хрестовини, зелено-сірого даху.

У будиночку були розставлені антикваріат, Мо Фань слідом за Тан Юі увійшов в будиночок, виявилося антикварат стояли не тільки на столі, всі стіни були різьбленими, гравовані стародавніми фресками.

На одній з них зображено чоловіка, а над ним — дикого звіра.

Довкола села було багато диких тварин.

Зазвичай Мо Фань не звертав уваги на такі речі, але навіть якщо й приділяв їм увагу, то ніколи не розумів змісту таких картин.

Але він згадав розповідь Тан Юе Мо Фаню історію села, і тоді дійшов трохи сенсу!

Деревина була оточена монстрами, але якщо придивитися, то можна помітити, що стінка, яка оперізує село, зовсім не мур... Насправді це змія!

Змії згорнуті, і село в ній.

Побояючі монстри втекли від неї, боячись наближатися до села.

Селяни думали, що це місце охороняє їх, а насправді монстри боялися змія!

І якщо не знати історії, то як не приглядайся, велика змія, навколо села і не роздивишся.

"Це все було?" запитав Мо Фань.

Тан Юе відкинула, підтвердивши, що це не жарт.

« Ця змія... Зараз захищає вас?»,- серйозним тоном запитав Мо Фань.

« Ага. Ми кличемо її духом. Цей острів серце озера, і у нього є прихований зміст, що зберігся з давніх часів»,- сказала Тан Юе.

Мо Фань був у шокі, він зрозумів, що острів в середині озера виявився ідеально круглим!

Круглим!

Озеру Сіху вже багато років, і хто б міг подумати, що воно має такі дивовижні таємниці!

На жаль, секрет вчителя Тана Юа залишився таємницею!

Розділ 356

Глава 356:

« І ось він з'явився, не зруйнувавши жодної будівлі і не пошукав ні однієї живої душі? » — запитав Мо Фань.

Звіт вже був опублікований. Велетенський змій не руйнував будинків і не вбивав людей. Ніби він навмисно виник у тому місці, де в той момент не було людей, інакше він би всіх їх розчавив.

Тан Юе кивала головою.

"Правитель знає про ваше існування, і знає, що він - ваш дух-божест, тому замітає всі сліди?" - продовжував ставити запитання Мо Фань.

Тан Юе продовжувала кивати головою на знак згоди.

« Але... Вам не здається.... Що він ..."

« Що він дуже небезпечний, і при найменшій втраті контролю може знищити все навколо? »

« Ага, він так довільно з'явився у самому центрі міста і ще так тихо зник. Я думаю, що навіть якщо повністю опублікувати цю справу, то всі мешканці Ганчжоу, вся країна буде проти цього. До того ж той факт, що ваше село знаходиться під захистом цього духу, який в очах інших людей виглядає жахливою монстром... Навіть цей один факт може призвести до того, що люди роблять необдумані вчинки..." - сказав Мо Фань.

Мо Фань був дуже досвідченим чарівником, який майже нічого не боявся. Але в той час він також був серед людей, які до смерті були перелякані раптовим появою цього змія у місті.

« Ми теж турбуємося цим питанням. За багато років змій вперше з’явився у місті, і ми теж не знаємо чому. Можливо, виникла якась сила, яка представляє небезпеку, що стало причиною його появи... Саме тому я покликала тебе, ти був свідком всього випадку. Можливо, ти помітив щось дивне в тому місці або може придивитися до нього і побачив що..." - сказала Тан Ю.

Мо Фань подумки повернувся того дня і те місце. Але він нічого не міг сказати дивно про місце події!

Проте, було одне але, про яке мовчати Мо Фань не міг.

« У мене було відчуття, що він пильно дивився на мене» - відповів він.

« Ти впевнений у цьому? »

« Не те що б зовсім впевнений. Але його очі були такими великими. Я не думаю, що з будівлею, в якому я знаходився, було щось не так" - сказав Мо Фань.

Мо Фань всередині себе думав, що можливо це пов'язано з його демонізацією.

Демонізація має незаперечну руйнівну силу. Якщо гігантський змій побачив її небезпеку, то чи міг він там з’явитися? А, зрозумівши, що в той момент вона була не небезпечна, швидко зникнути?

Однак думки Мо Фаня були нев’язані. Демонізація могла наділити його тільки силою одного виду головнокомандувача. Сам же змій явно перевищував цей рівень, і напевно з'явився би там через це.

У цьому випадку всередині будинку, в якому тоді був Мо Фань, мало бути щось інше, що могло привернути увагу змія.

Тан Юе поринула в глибокі роздуми. Однак вона не думала про те, що на людях з’явиться велетенський змій!

"Тоді, той змій - дійсно ваш ангел-охоронець?" — запитав Мо Фань.

« Ага. Колись він охороняв поселення, але це було кілька тисяч років тому. Зараз він охороняє місто, і це місто Ганчжоу» - відповіла Тан Юе.

Мо Фань розкрив рот. Стільки часу він не міг вимолити і однієї пропозиції!

Хто ж міг подумати, що такий величезний і страшний з виду дикого звіра насправді є духом-хильником цілого міста. Через його вигляд люди не зможуть повірити цій таємниці.

« Чому я раніше нічого про нього не чув» - питав Мо Фань.

« Ти, мабуть, чув про тотеми» - вимовила Тан Юе і підійшла до стіни на якій була карта.

« Теотеми... Здається щось пригадую. У стародавні часи люди зображали тварин-рятівників на своїх прапорах... Хочете сказати, що цей змій - тотемна тварина?» Мо Фаня ніби раптово осінило.

У підручниках з історії можна знайти назви томів. Колись люди використовували зображення тотемних тварин, щоб зберігати спокій у окрузі. Тітні тварини не могли бути магічними звірами, а також призовними тваринами. До них відносили специфічних тварин, які не були пов’язані з вбивствами, але могли мирно співіснувати з людьми і захищати свою функцію.

На жаль, у ті часи всі тонімні тварини вже давно канули в льоту. У теперішній вік розквіту магії люди намагаються захистити тільки себе, тому залишилися лише призовні тварини, а від тоталітарних залишились тільки легенди...

« Це стосується стародавніх томів. Наш клас захищає нас від небезпек, а він у свою чергу охороняє місто. Якщо добре подумати, то багато магів бояться використовувати свої сили проти людей. Крім того, сьогодні помідори вже не можуть просто з’являтися серед білого дня і люди їх не приймуть. Ми ж турбуємося про те, що хоронителями торемів у нашій країні дуже мало..." - видихнула Тан Юе.

« Охоронець тотему... Вчитель Тан Юе, я б ніколи не здогадався про цю вашу специфічну рису особистості... Що ж щодо того, що ви є членом магічного суду? "

« Для інших це не перешкода. Магічний суд знає про існування тотема озера Сіху, і також голова магічного суду - мій дядько...."

Мо Фань втратив дар мови. Він і подумати не міг про те, що Тан Юе настільки незвичайна та різносторонній. Хранитель тотему, а також племінниця голови магічного суду. В яку асоціацію, військову частину або родину вона не потрапить, то всюди буде прийнято з розпростертими обіймами.

- Мо Фань згадав про це важливе питання.

Тан Юе вже розкрила багато своєї пихатої особистості, і тепер доведеться розповісти про те маленьке містечко.

« Тому що в місті Бо, можливо також приховалася група хоронителів тотема» - відповіла Тан Юе.

Почувши слова Тан Юе, на Мо Фаня ніби знизився озаріння.

« Зникає... Син Ся щось говорила мені про це. За часів імператора у нас були охоронці, але вони наче оберігали священне джерело. Як можна пов’язати священне джерело з тоєм? Тобто ви хочете сказати, що Чорна церква знищила місто Бо не через якусь відому месу суспільства і обрала це місто не просто так?» - тепер Мо Фань відчував себе за справжню мету Чорнорійської церкви в знищенні міста Бо.

« Ми думали, що вони зробили це в пошуках вже загубленого тотему, але потім зрозуміли, чому їхня мета полягала в іншому... Але, на жаль, я вже не була відповідальна за подальше розслідування." - відповіла Тан Юе.

Глава 357

Глава 357: Період линьки

Мо Фань призадумався.

Командир Чжань Кон знав про силу Чорної церкви, тому не відкривав таємниці того, що Мо Фан залишився живим.

Але якщо Чорна церква вже давно хотіла його знищити, то в мішку такої голки не утаєш.

Мо Фань був охайний. Чому Чорна церква робила це? Заради святого джерела, чи заради тотему, про який говорить Тан Юе?

Мо Фань довго думав над усім цим. У верхній частині стіни було зображення, на якому можна було побачити ні кого іншого, як величезного змія, що був намальований в поливанні хмар...

Під зображенням змія можна було побачити ще щось маленьке, схоже на хробака. Мо Фань засміявся: « Що це? У змія ще є маля?»

Тан Юе теж розсміялася: « Те, що ти назвав дитинчам, і є гігантським змієм».

- Мо Фань ошлело очі.

Гігантський змій був найбільшою звіриною, яку зустрічав у своєму житті Мо Фаню. Змієві вдалося досягти рівня хмар, коли він був у повному прориві.

Настісне ж зображення показало, що є ще більший змій, який перевищує гігантського змія раз у 10... Він що, повинен зачинити небеса?

« Я теж не знаю. Це зображення було зроблено давним-давно. У той час вони вважали, що на небі є ще дух, якому поклоняються гігантські змії, тому його Намалювали таким..." - сказала Тан Юе.

У поселитися Тан Юе було багато подібних стародавніх слів, які не мали логічного пояснення. Однак зрозуміло, що в них була зосереджена мудрість народу.

Мо Фань теж схилявся до того, що це все було вигадкою. Якби ця велетенська тварина дійсно існувала, то життя на планеті Земля було б нескладною загрозою.

Раптом почувся дивний звук прямо біля острова.

Мо Фань почав трястися від страху, не наважуючись навіть поглянути на вчительку Тан Юе.

« Тео... Тільки не кажіть мені, що він тут ..." - обличчя Мо Фаня прийняло зовсім переляканий вигляд.

Мо Фань сподівався, що Тан Юе скаже, нібито всі ці тотемні звірі існують тільки в історичних книжках, але потім він згадував усі докази їхнього існування і його тіло знову почало обливатися холодним після цього.

- Тан Юе показувала пальцем кудись убік.

« Учитель Тан Юе, давайте-но повернемося до вас додому", - сказав Мо Фань.

"Хе-хе, не бійся ти його так. Він не калічить людей... Може мені варто вас познайомити?»

« Не роби цього! Не роби цього! Це ваш дух, ви йому і поклоняйтеся. Я в цих краях чужий, так що я йому точно не сподобаюсь» - Мо Фань все відкидався.

« Ну добре, твоя справа. Змій справді живе в озері Сіху, але навіть якщо перелопати все озеро, його неможливо буде знайти» - вимовила Тан Юе.

« Чому?»

« Він міцно спить у трьох водах, що запечатуються при світлі місяця. Приблизно в той час, коли Чорна церква поїхала за тобою до Шанхай, друк водних пучин була не прочитана. І саме тоді він міг потрапити в Ханчжоу та інші водні безодні".

Мо Фань глянув у ту сторону і побачив 3 отвори з гравіюванням, схожі на кадильниці, що височіли над рівнем води. Навіть з того місця було зрозуміло, що під ними у воді є дуже довгі основи.

З отвору сягали трикутник, посередині горів вогник, світло якого віддзеркалювалось у темряві водосхової гладіатори.

« Страх перед ним. У порівнянні з слабкими істотами, змій може посіяти зерна жаху в глибинах душі того, хто бачить його. І буде чекати дня, коли виросте він і побачить біле світло так, що побачивши змія наступного разу, людина мимовільно впаде на коліна від страху перед ним, і не матиме рішучості протистояти змієві.

« Мені здається, що жодний магічний звір не може стягнути на мене нічну безсонницю так як це робить вчитель Тан Юе» - сміявся Мо Фань.

- Тан Юе світила своїми очима.

Тан Юе розповіла Мо Фаню, як позбутися внутрішнього страху і жаху. Це дуже простий метод культивування, коли бачиш його. Так, було б важко не закрити очей від такого страху перед гігантським змієм, але якщо перелити себе один раз, це насіння жаху перестане рости. У іншому випадку людина може страждати до кінця часу.

Мо Фань вирішив випробувати на собі цей метод. Але зробити це було не так легко, як про це говорила Тан Юе. Тут треба боротися зі своїм внутрішнім світом, що змусило Мо Фаня дуже непокоїтися.

Тим не менш, результат не змусив себе довго чекати, і весь жах випарувався разом з краплями поту на тілі Мо Фаня.

Дочекавшись, поки насіннє жаху повністю вивітриться, Мо Фань вирішив знову подумати про те, чи варто йому зустрітися з цим « пеклом ».

З одного боку, навіщо йому йти... Ніхто не знає, як він поведе себе з нікчемною людиною, та й ще, раптом він знову що-небудь посадить в душі Мо Фаня... Ні, точно, йти не слід!

« Все-таки, я вважаю, що ти як очевидець того випадку можеш допомогти нам зрозуміти причини цього. Тоді ми зможемо вжити запобіжних заходів, щоб уникнути подібних ситуацій." - говорила Тан Юе, крокуючи поруч.

"Вибачте, але я не хочу бути втягненим у справу такого рівня" - сказав Мо Фань.

« Як же так? - Ти відмовляєшся допомогти мені?

« Не те, щоб... Стривайте, коли це я сказав, що допоможу вам?»

« У той момент, коли прийшов до мене... Коли я розповіла тобі нашу велику таємницю. Це принципово, тобі доведеться допомогти нам." - вимовила Тан Юе.

Мо Фань був на межі, щоб от-ось розридатися.

Простіше кажучи, його просто обдурили!

З іншого боку, він може використовувати той факт, що Тан Юе відкрила йому такий великий секрет!

« Ну розповідайте, що там робити треба» - з усмішкою сказав Мо Фань.

« О десятій годині в духа починається линька. У теперішній період вона повинна ось-ось початися. Головуючий магічного суду і Гей Фен призначили мене на майстерного помічника. У період линьки дух стає дуже вразливим, що можуть використовувати деякі особи для напасти на нього. Дух стає занадто чутливим до такої міри, що навіть незначна загроза може спровокувати його на дії. І це головна причина того, чому він з'явився в місті. В звичайний час ми не відкриваємо друку, тому він не може вибратися." - вимовила Тан Юе.

Глава 358

Розділ 358: План зради

"У такому випадку, це і я ..." - хотів сказати Мо.

« Фактично, ми підозрюємо, що в роду з’явився зрадник. Всі тримали в таємниці, але чутки все одно могли розповзатися, і я запропонувала старшому судді, вибрати кого-небудь надійного з боку», - сказала Тан Ю.

"Я і є той « надійний з боку»,- Мо Фань вказав пальцем собі на ніс, не знайшовши більше слів. Все б і не сталося, не відповівши би він на телефонний дзвінок Та Юе.

Дивившись Мо Фаню прямо в очі, Тан Юе засміялася чаруючим і розливним сміхом.

« Я вірю тобі, тому й розповіла вам цю таємницю. Але ти не заходиш в наш рід, і не маєш до цього ніякого відношення. Крім того ти досить винахідливий, знаєш чому в імпровізації, мені здається, що цього разу у Ханчжоу, ти дуже допоміг вчителю!»,- дуже шкода що Тан Юе не може поцілувати до щічки Мо Фаня.

Насправді, це турбувало Тан Юе дуже давно.

Те, що Дух ліщує раз у десять років - дуже велика проблема, якщо хтось побачить це, то може вирішити, чи це погроза для людства, але Тан Юе стільки проіснувала разом з Духом, і вона впевнена, ніби він чудовий захисник, та його місто набагато важливіше, ніж людям.

Люди доглядають муром, стіною за Духом, Дух оберігає людей і підтримують духа. Коли б люди наблизилися до духу, то зрозуміли б його покору і порядність.

Тан Юе з малозналеного роду, який увійшов у контакт із Духом. Вони взяли до уваги те, що під час линьки дух надто поривав. Через його силу і страх людей, старший суддя та Хай Фен вирішили нарешті взяти цю справу в свої руки.

У родоводі було багато майстрів, і завдяки цьому вони могли спілкуватися з духом.

Крім того, дух може розігрітися під час линьки і потрібен хтось поруч.

Цього разу все серйозніше, з'явилася інформація, що в роду з’явився зрадник, і це ще більше обтяжувало Тан Ю.

Дуже вдало, що з'явився Мо Фань для того, щоб приховати місце линьки Духа.

Тому, після дзвінка Мо Фаню, Тан Юе не могла щось приховувати, загалом, саме так вона і затягла Мо Фанні у свій човен!

Тих, кому довіряє Тан Юе небагато але Мо Фань якраз серед них!

"Не забувай, що ти для мене дуже важлива людина!" - Та Юе зщурила очі і мило усміхнулася.

« Я врятував тебе ще раз»

"Гм, але і я зробила для тебе не мало!" - Та Юе почервоніла.

"У минулому нагородою були інструменти духовного шляху, але я повернув вам два." - сказав Мо Фань, показуючи, що він не бідує.

« У минулому - це в минулому!», ледве перекладаючи подих сказала Тан Юе. Цей хлопець багато на себе бере, просить заздалегідь дати обіцянку.

Мо Фаань, чорт тебе потримай, з цим може і не відвезти!

"Я ще обдумаю" - відповів Мо Фань.

"Добре" - Тан Юе не вимагала від нього чогось, а в кінці це доволі складно: « Якщо ти не згоден, то забудь про те, що я сказала сьогодні. Чим менше людей знають місце Духа, тим краще. "

Дух ніколи не буде прийнятий громадськістю, люди будуть дивитися на нього очима повні страху, верховний суд Ханчжоу і уряд не стануть церемонувати з цим застарілим тоєм.

Цього разу дух з’явився у людному районі міста, і маги університетів Мінчжу та Імператорського. Невідомо, скільки магів можуть зацікавитися цим. І коли б вони всі полагодили справу, то не матимуть і нагоди на них.

Тан Юе прикусила губи, дивлячись на воду.

Як би вона хотіла, щоб дух спокійно пережив цей критичний момент.

"Для тебе він дуже важливий?" запитав Мо Фань, побачивши, як Тан Юа молиться за цього духа.

« Давним-давно, мій батько пожертвував собою на війні з монстрами, і я маленька дівчинка завжди була сама по собі. Одного разу я вирушила в гори Лін'інь, і зустріла лютого вовка з стирчаними кликами, у околиці не було ні душі. Вовк виглядав дуже голодним, я думала, що там і помру, але пройшло трохи часу, і я, відкривши очі, побачила, як він утік. Я обернула голову і в ночі побачила озеро Сиху. Місячне світло відбивалося від нього, і смутно бачив силует величезної ящірки, так я вперше зустріла його" - сльози вистрибували на очах Тана Юе: « Він був дуже великим, величезним, але не боявся. Він був наче мій старий сусід, який з дитинства спостерігав за мною. Я була просто чоловічком на Сіху, а він захистив мене. "

Мо Фань уважно слухав розповідь Тан Юе, не перебиваючи.

І саме тому їй потрібна людина, яка не буде боятися і зможе допомогти.

"Говорять, шкіра змії чудово підходить для магічних обладунків, я допоможу тобі, а ти віддаси частину обрізаючої шкіри мені" - сказав Мо Фань.

"Гм, в цьому весь ти!" - Тан Юе прикинулася роздратованою.

Тан Юе настрашилася йому, і зайшла швидше, не бажаючи говорити з таким ось не поважаючим учителем учнем, дістала телефон, роблячи вигляд, що читає новини.

Раптом, обличчя Тан Юе налилося фарбою і очі ошарашено дивилися в екран.

« Абсурд! Абсурд!»,- роздратовано сказала Тан Юе.

« Що таке?»

"Вони збираються знищити всіх..." - Тан Юе передала останні новини Мо Фаню.

Розділ 359

Розділ 359: Асоціація магічного суду

« У справі про великого змія з’явилися трупи. Через те, що тіла двох мисливців були роз'єднані отрутою, встановити їх особистості було не просто. Вони були встановлені зовсім недавно, причина смерті - отруєння отрутою під час появи великого змія» — переглядав Мо Фань останні новини.

Дивившись новини, Мо Фаня не переставали піддавати сумніву.

У тому інциденті тиждень назад не було ніяких жертв. Звідки взялися ці два трупи? Якщо ж тоді жертви були, чому про них говорять лише тепер?

« Це все наклеп. Є хтось, кому вигідно звинуватити гігантського змія." - обличчя Тан Юе почервонело від злості.

« Чому ви думаєте, що хтось фальшиво звинувачує його? Вчитель, ваш телефон дзвонить" - вимовив Мо Фань, вказуючи на мобільний.

Тан Юе взяла трубку. Її суворий голос був зрозумілий з начальством.

« Ти йдеш зі мною» - сказала Тан Юе.

"Куди?"

« На конференц-зал асоціації магічного суду».

Ідучи за Тан Ю, Мо Фань дійшов до будівлі союзу магів міста Ганчжоу.

На ліфті вони піднялися на останній поверх. Тут знаходився конференц-зал, який був вишукано оздоблений і мав панорамний вигляд.

Вони підійшли до головного входу, у якого були охоронці в уніформі. Мо Фань відразу задумався про магічний вид діяльності, якщо в охороні у них суцільна магія високого рівня.

Минуло трохи часу до того, як у двері увійшов чоловік в чорному одязі. Він глянув на Тан Юе своїми яструбними очима, а потім на Мо Фаня.

« Мій учень Мо Фань» - представила Тан Юе.

Чоловік з чорними яструбними очима кивнув і запросив цих двох увійти.

У залі, як і годиться, стояв великий круглий стіл, в передній частині якого сиділи 7-8 чоловік у костюмах.

Біля них стояли понад 20 осіб, за зовнішнім виглядом яких можна було сказати, що вони є членами магічного суду.

Якщо на вході стояли маги високого рівня, то рівень присутніх тут був явно вищим. Це налякало Мо Фаня, він намагався зрозуміти, чи є тут хтось, чиї магія подібні до його рівня.

Усі присутні були видатними чарівниками!

Безсумнівно, чоловік у чорному одязі справив велике враження на Мо Фаня. Вперше Мо Фань побачив його, коли той стояв на куполі банківського будинку і прямо дивився в очі гігантському змію. Тож зрозуміло, що він має набагато більшу силу від сили Чжань Кона! Тим не менш, в залі він був серед стоячих.

« Це мій старший колега, Гей Юй. Він також є заступником голови магічного суду." - шепотом говорила Тан Юе, який стояв поруч Мо Фаню.

Мо Фань кивав головою, тільки зараз він зрозумів коло людей якого рівня він потрапив. Раптом чоловік середніх років з густою бородою, що сидів за столом, вдарив по столі різко: « Люди загинули, а ви продовжуєте горіти цього отруйного змія! Я прибув сюди з імператорського палацу чаклунства не для того, щоб обговорювати з вами щось, а щоб виконати наказ! Сказано з прихованою загрозою, що знаходиться в озері Сіху, так що для вас буде краще, якщо ви якомога швидше передасте цього гігантського змія у наше розпорядження! "

Тан Юе з ненавистю мітнув погляд на цього чоловіка, який був густим бородою і шепотом проклинав його.

Побачивши розбитий вираз обличчя Тан Ю, Мо Фань пошепки запитав: « Хто це? »

"Чжу Мен, член вищого рангу засідателів магічного суду" - вимовила Тан Юе через зуби.

« Мабуть, ви ненавидите його?» - продовжував питати Мо Фань.

Тан Юе, нічого не приховуючи, розповіла Мо Фаню про свою ситуацію.

Магічний суд завжди знав про існування тотемного велетенського змія, а також керівництво Ганчжоу не перешкоджало надвиробництвам людей, які є охоронцями теема. Проте колишній імператорський палац чаклунства Чжу Мен та його фракція противилися цьому.

Чжу Мен та його фракція говорили, що змій становить приховану загрозу для міста чи його мешканців і тому треба знищити цю проблему на корні.

Група Чжу Мена відносила тотемного гігантського змія до небезпечної небезпеки. Вони ясно говорили, що гігантський змій не може залишатися в місті, бо він у будь - яку хвилину знесе голову і прокинеться його кровожерність.

Багато хто підтримував Чжу Мена. Багато років тому він висловив свою думку, але тоді були старші чоловіки, які говорили про те, що таємна звірина є носіем магічної культури стародавнього Китаю. До того ж вона не чіпала жодного мешканця, а отже не мала вагомих підстав вигнати гігантського змія з озера Сіху.

« То це означає, що цей Чжу Мен є головним противником вашого духу? » — пошепки сказав Мо Фаня.

"Ага, як тільки з'явилися жертви, він відразу примчався сюди із звинуваченнями, ніби довго чекав слушного моменту" - відповіла Тан Юе.

"Але чому ви так впевнені, що гігантського змія збрехали?" - цікавився Мо Фань.

По суті, Мо Фань також думав, що присутність такого величезного звіра в місті становить велику небезпеку. І якби не історія Тан Ю про цей змій, Мо Фань також схилявся би до того, що змія повинна знищити.

"Дійсно, гігантський змій отруйний, але не так просто змусити його випустити отруту. Тим більше, він не може використовувати його проти людей. Якщо б змій випустив свій отрута, то в цілому світі не залишилося б жодного живого створіння. Ми перевіряли місце його появи тиждень тому. Там була будівельна майданчика, на якій тоді не було душі. Це означає, що він не міг нікого отруїти!» - люто говорила Тан Юе.

Тан Юе як ніхто знала природу гігантського змія. Він не міг образити жодної живої душі, а особливо людей, які годували його.

Ці тіла, що були виявлені, не мають абсолютно ніякого відношення до змія!

« А найважливіше те, що змія впродовж періоду секреції збирається на оновлення шкіри. Тому вона зовсім не отруйна. Значить, мала місце бути груба помилка і ці два містичних трупи лежать на чиїйсь совісті." - впевнено потонула Тана Юе.

« Ось воно означає що» - Мо Фань кивав головою.

Тож у період линьки змій зовсім не отруйний. Тим не менш, є два отруєних трупи... Мо Фань думав про те, що Тан Юе не стала б брехати про це так легко перевірити.

Здається, що є люди, яким заважає гігантський змій.

Якщо вірити новинам, то вже загальмовано щось нове тільки через раптові породжені трупи. Це призвело до обурення з боку громадян, які вимагали від керівництва міста пояснень.

"Думаєте, це все - його проробки?" - шепотів Мо Фань, вказуючи на Чжу Мена.

« Це точно зробив він! » — впевнено відповіла Тан Юе.

Існування гігантського змія було головною перешкодою Чжу Мену у отриманні ним вищого лагу!

Глава 360

Розділ 360: Прихована загроза

« Заспокойтеся, заспокоїтесь. Пане Чжу Мен, невже ви не знаєте про можливості гігантського змія? Займаючись метою вбити його, ви повинні розуміти, що зробити це не так-то просто» - з посмішкою сказав літній голова магічного суду.

"Немає сенсу так багато розголошувати, цього разу у вас не вийде висадити його" - рішучим голосом сказав Чжу Мен.

« Вигорання... Навіщо нам його вигорювати? На цій території живе таємний змій вже багато років, і це місце стало його ареалом. Я дійсно не розумію, чому ми повинні проганяти його з цих місць?» - вимовив мовчазний зберігач тотема.

« Це ваш тотем, до мене він не має ніякого відношення. Я лише турбуюся про те, що він може начинити!» - продовжував наполегливо боротися Чжу Мен.

« Я думаю, що вас турбує не те, чого змій може наробити, а те що його існування становить загрозу вашій стратегії і ви не зможете зайняти місце голови імператорського палацу чаклунства!» - з гнівом сказав старший охоронець тоєма.

Чжу Мен подивився на бороду старого і нескоровався.

Старець Бородаїв видав пронизливий звук. Він спостерігав, чи знайдеться в цьому приміщенні ще хтось, хто наважиться у відкритому виступити проти цього представника високого рангу засідателів магічного суду, але сам Ло М'ян його зовсім не злякався.

Ло Мянь також був представником вищого рангу засідателів магічного суду, але він ні за що не дозволить Чжу Мену використати тотичного змія як трамплін для своєї влади і слави.

« Оператор Ло М’янь, вам краще розуміти, що людей покалічив святий змій. Ви мабуть думаєте, що я роблю це навмисно. Але у будь-який момент ви можете вийти в місто і запитати тих людей, яких тоді довелося змирити військовим загонум про минулу тижневу давноту. Тоді ви зрозумієте, що про це говорять абсолютно все, і зможете на власні очі побачити реакцію людей!" -- почувся голос Чжу Мена.

Тан Юе, яка завжди стояла на захист тотемного змія, не витримав і сказала: « Не може завдати шкоди людям. З чого ви взяли, що ті два трупи - це результат його дій?»

« Дівчата, яка не знає тут правил! У тебе тут взагалі немає права голосу!" - голосно висловився охоронець підлі Чжу Мена.

Чжу Мен кинув погляд на Тан Юе, і, схоже, дізнався її. З руки він мав знак своєму охоронцю, який більше не підніс би цього питання.

« Щоб отримати докази, треба докладати зусиль. Просто притягнути невідомо звідки два трупи і сказати, що це зробив тотемний змій... Та Юа, напевно, ви смієтеся?»

"Тан Юе, не порушай правила, Відійди!" - вимовив голова магічного суду. Подивившись на Чжу Мена, він сказав: « Моя племінниця не помилялася — тут потрібні докази. Якби наш тотемний змій і вбив когось, він би не залишив навіть кісток від цього чоловіка... Чи ви хочете, щоб трупи розложились через тиждень без жодних зусиль — просто повісити їх на нашому тотем? Не варто так ображати наших людей!"

« Вірно, вірно говорить. Це справа вимагає ретельного розслідування." - почувся голос іншого старця.

« Мої дослідження заборонені. Я відповідаю за приховані погрози. Ваш темний змій просто так з'явився у людному місці, що саме по собі вже є загрозою від його боку. Коротше, я даю вам два дні. Або ви самі його притягнути, або я особисто з ним розберуся!" - вимовив Чжу Мен.

« Це ти не зрозумів! Ти не можеш приходити сюди і погрожувати нашому тотому змію!» - гнівно вимовив бородатий старець.

« Я представник вищого рангу. Мої слова наділені владою імператорського палацу чаклунства і східної перлини. І якщо я, Чжу Мен, сказав, що це зробив тоємний змій, значить так воно і є!» - відрізав чіж Мені. Він не хотів більше говорити про те, що є наперед визначене — смерть мусить бути в томах змій!

Він з’явився у людному місці, виражаючи загрозу. Потім були знайдені трупи, через все це багато мешканців вимагали відповіді керівництва міста. Народ уже прийняв рішення — потоплений змій повинен бути знищений!

Чжу Мен покинув зал разом зі своїм охоронцем, залишивши цілу юрбу людей у замішанні.

Після цього представники імператорського палацу чаклунства і східної перлини також почали метушитися, щоб піти геть.

Ця справа вже була вирішена. Чжу Мен сказав знищити змія і, здається, гігантському змію буде важко уникнути покарання.

Люди розходилися. У приміщенні залишилися тільки голова магічного суду Тан Чжун, бородатий старий чоловік на ім'я Ло М’яннь, Хей Ю з яструбними очима, Тане і Мо Фаню.

« Як же так? Ми так тремтіли тотеємного змія, а він все одно був виявлений» - видихнув Тан Чжун.

« Що ж нам тепер робити? Чжу Мен рішуче налаштований проти змія. Навіть якщо ми відправимо листа до вищої інстанції, боюся, що ми нічого не зможемо зробити" - вугрумо вимовив Хай Юй.

« Насправді, Чжу Мен грає з вогнем. Ну, він хоче воювати з тоємним змієм, нехай воює. Він повинен мати відмінні навички, щоб протистояти змію. Він уже давно збирався зробити це, навіщо було тягнути до цього моменту?" - сказав Ло М'ян, погладячи свою бороду.

« Осередник Ло, справа в тому, що кожних десять років змій ліщує. І справжньою причиною його появи на людях є те, що його занепокоєння пов'язане з майбутньою лінинею. А в період линьки його здібності значно слабшають". - відповів Тан Чжун.

"Ти хочеш сказати, що найближчим часом у нього почнеться линька?" - остобенел Ло Мянь. Він був дуже здивований.

"Саме."

« Плохо. Отже, цей Чжу Мен спеціально підгадав час."

« Ми думаємо, що серед нас є зрадник» - сказав Хей Юй.

Чи не дивує те, що все так ідеально сходиться? Чжу Мен насмілювався в відкритій виступити, значить, він встиг добре приготуватись.

Мабуть, зрадник вже доставив йому про початок линьки змія.

« Тіна Юе, я хочу, щоб ти забрала того змія у безпечне місце. Треба перечекати його линьку в тихому місці." - сказав Тан Чжун своїй племінниці.

« Ясно» - закинула головою Тан Юе.

« Я візьму на себе охорону Тан Ю і томенного змія» - вимовив Хай Ію.

Голова магічного суду Тан Чжун знехтував головою: « Якщо у період линьки в радіусі 20 кілометрів від тотему, принаймні одна тварина рівня головнокомандуючого або маг високого рівня може напасти, то темний змій дуже чутливий до цього періоду. Тан Юе - єдина, на кого змій точно не наступить."

Тан Чжун подивився на Мо Фаня, йому не потрібно було багато часу, щоб побачити рівень культивації Мо - Фанні: « Цей хлопчина не є магом високого рівня, а отже змій для нього не небезпечний".

« Він? Як можна доручати справу найвищій важливості особи, яка прийшла з - поміж них? До того ж, він є лише магом середнього рівня і який там буде сенс? А вся охорона Чжу Мена - це суцільно маги високого рівня» — заперечував Хей Юй.

« Гей, Юй, ти не розумієш. Цей малий може бути нам дуже корисним".

Мо Фань слухав і не розумів, що ж взагалі відбувається...

Глава 361

Розділ 361: Вводимо Босса!

Покинувши конференц-зал, Тан Юе і Мо Фань попрямували прямо до трьох місячних безводних днів.

Цього разу Тан Юе взяла з собою чорну перлину. Тан Чжун заохочував цю перлину тотемного змія, а ще її можна було використовувати як посудину для його перенесення.

Простір всередині перлини було дуже багато, тому гігантський змій міг навіть відпочити.

На ділі таємна перлина була просторовою посудиною, але більша частина її простору не могла бути використана живими істотами, тому вона зазнала змін. Після цього простір був повністю готовий і міг помістити в себе живих створінь, тому його було придатно навіть для перенесення гігантського змія.

Якщо в перлині не вистачає живого простору, змій може просто загинути всередині цієї судини, яку початково призначено для збирання мертвих душ.

Звичайно, Чжу Мен не здогадувався про існування таких тоємних перлин. Він був зайнятий своїм планом і думати не міг про те, що Тан Чжун вже все продумав заздалегідь, порушуючи Танн Юе та Мо Фаню увести тотемного змія якомога далі.

Для Чжу Мена це було неважливим завданням вивести на світ темного змія. Але він збирався не просто витягнути його на загальне огляд, він хотів його повністю знищити... Звичайно, що цей магічний звір охороняє мешканців — він неодмінно притягне інших змій на смерть!

Тан Чжун думав про те, що Чжю Мен спеціально вибрав період, коли тоєм дуже вразливий для того, щоб убити його! Саме тому Тан Юе повинна відвести його звідси якомога далі!

Тільки перечекати період линьки і тоді, цей боягуз Чжу Мен, ні за що не наважиться ще раз наблизитись до нього!

"Чжу Мен щось задумав проти тебе, тому я повинна забрати тебе звідси до безпечного місця, ти мене чуєш?"

Мо Фань стояв на острівці, всередині нього все ще був невеликий страх перед змієм.

На поверхні води почали розкладатися кола. Вони не могли уявити собі, що те, про яке ми зараз дізнаємось, повинно бути просто величезним.

У результаті на поверхні з’явився той тотомний змій. Мо Фань не наважувався повірити, що у такій маленькій водоймі може бути така габарита.

Звичайно, три місячні дроби також повинні вміщати змія. Але наскільки стиснуто?

Чорна тінь продовжувала витягуватися з води.

Величезна зміїна голова з’явилася на поверхні. Блиск її шкіри відсвічував світло води.

Коли Тан Юе побачила, що томенний змій почув її звістку, вона завулилася. На її обличчі не було ні краплі страху. Вона простягнула руку і доторкнулась до його голови.

Голова змія була завбільшки з кімнату площею 100 квадратних метрів! Його ніс був як печера, а паща була такою широкою, що могла налякати абсолютно будь-якого.

Тан Юе ще той хоробрий! Вона, не задумуючись, злетіла на голову змія, продовжуючи йому щось розповідати і сміятися.

І якщо образ Тан Юе в серці Мо Фаня був видом дорослої сексуальної жінки, то зараз на голові змія вона виглядала як озора дівча.

« Це мій учень! Поганий учень, який зовсім не слухає лекції. Його звати Мо Фань". - говорила Тан Ю, показуючи на Мо Парана, що залишився на острові.

Томішний змій уважно подивився на Мо Фаня, висунувши свій довгий гадюковий язик.

« Здається, що Фань пам'ятає тебе! » — засміялася Тан Юе.

« Давайте швидше закінчимо справу!» - ледь не плачучи говорив Мо Фань.

« Не поспішай. Я повинна обережно з ним поговорити. У період линьки він дуже чутливий, тому я повинна його спочатку заспокоїти." - відреагувала Тана Юе.

« Добре, добре. Спілкуйтеся на здоров'я!" - сказав Мо Фань.

Поверхня озера Сіху почала відливати найгарнішим нічним світлом зі срібними відтінками.

Дивна картина: у місячному світлі дівчина ходить по величезній чорній голові і, гумаючи, розповідає їй багато всього. Ніби подружка, з якою давно не бачилася.

А цей величезний тоємний змій в той час, коли Тан Юе замовкає, рухається своєю головою так, ніби ось-ось заговорить.

Мо Фань спостерігав за тим, як Тан Юе спілкується з велетенським змієм...

Тан Юе проводила стільки часу з цим змієм, що було зрозуміло, наскільки вона повинна була бути самотньою без батька.

- викрикнула Тан Юе Мо Фаню.

- Тоді він відповів:

Тан Юе не чула, що там кричав Мо Фань. Тому почала впускати темного змія всередину перлини.

Той змій спокійно вмістився в перлику, а Мо Фань роздумував над тим, як це взагалі можливо?

Здавалося, що томенний змій не такий великий як їхній перший бій з Мо Фанем.

« У період линьки він зменшується в розмірах» - пояснила Тан Юе.

« І що, може стати зовсім маленькою змією?»

Тепер він здавався навіть меншим, ніж панцирний монстр і отруйна скіпандра!

"Вповні можливо!"

« Ну гаразд, якщо він вже у перлині, то нам пора йти звідси без зайвих церемоній! » - сказав Мо Фань.

У сенсі без зайвих церемоній?

Цього разу це був не просто втеча хлопця з прекрасною дівчиною, але й Бос — тотяний змій, якого вони повинні забрати звідси!

Хіба при такому прекрасному пейзажі не повинен звучати якийсь саундтрок?

Глава 362

Глава 362: найвища чутливість

- Мо Фань телефонував сестрі в той час, поки Тан Юе возилася з драконним босом.

"Добре, ти теж будь обережним" - почувся у відповідь м'який голос Синя Сі.

« Розслабся, все буде добре. Ти у себе? Що там за крики на фоні?» Мо Фань почув у трубці жіночий зойк.

« Я зараз у студентському гуртожитку, і кілька студентів захворіло на дивну хворобу. Я тут, щоб надати їм лікування, але елемент зцілення проти цієї хвороби не дуже ефективний. Хворих стає все більше." - сказала Сін Ся.

Син Ся мала елемент зцілення, тому була наче швидка допомога в кампусі.

« Ти теж будь обережним. Дивні хвороби зазвичай бувають дуже заразними." - сказав Мо Фань.

"Ага".

Повісивши трубку, Мо Фань не помітив, як велетенський змій встиг повністю увійти в перлину. Ще до цього світилася перлина світло-жовтого кольору, але після того як змій опинився всередині неї, огорнулась у чорний колір. Можна було побачити неозброєним оком, як щось всередині перлини рухається.

- Питав Мо Фань, протираючи перлину.

« Нам потрібно швидше йти звідси, поки нас не зловили люди Чжу Мена» - сказала Тан Юе.

Мо Фань кивнув головою і вони попрямували в західну сторону Ханчжоу.

Тан Юе вже встиг намітити маршрут. Вона планувала перенести тотемного змія до маленького містечка Бай Чжен, що лежить на безпечній території Ганчжоу.

Бай Чжен був на заході від міста. Відстань від Ханчжоу до нього була дуже великою. У Білій горі Бай Чженна була прихована печера, про існування якої знали тільки старійшини роду тоталітарних хоронителів. Ця печера використовувалася тільки в найбільш надзвичайних ситуаціях.

Неважливо, як далеко була ця біла гора і скільки часу займає шлях до неї, головним завданням Мо Фаня було відвезти Тан Юе та теємного змія в цю печеру.

Біла гора була серед інших гір, а печера — одна з тисячі. Навіть якщо спровіжники Чжу Мені прийдуть сюди, вони не зможуть повернутися.

« Ну добре, ходімо!»

"Идем,».

Двоє чоловіків з тотованим змієм за пазухою покинули Ханчжоу, направившись у захід від міста.

Чжу Мен люто кинув дорогу чайну чашку прямо перед обличчям своїх людей, що в той момент не наважувалися вимолити і слова перед ним.

« Ви все нікчемні! Нікчемності! Такий великий змій! Гаразд, якби не могли розгледіти! Я вам казав, щоб ви стежили за людьми з роду хоронителів! Що ви робили?

« Як ви і сказали, ми стежили за усіма ключовими особами з роду тотемних хоронителів. Але нам навіть не здогадалися, що вони вже встигли передати змія дівчині на ім’я Тан Юе. Її здібності в порівнянні з іншими людьми не такі видатні, тому ми і не придали їй особливої уваги...» - відповів охоронець із імператорського палацу чаклунства.

« Ета Тан Юе є членом магічного суду. Тоді вона наважилася в відкриту перелічити мені. Ми можемо швидко схопити її, а якщо з боку магічного суду будуть якісь заперечення, то можна схопити відразу і всіх противних!" - гнівно говорив Чжу Мен. Він і подумати не міг, що його план буде знищено якоюсь непривабливою дівкою.

"Засідач Чжу, вам не варто так карати своїх підлеглих" - сказав старий чоловік у класичному стародавньому одязі. У руці він ніс чайник чадного чаю, а його борода гойдалася в такт його рухам.

Тілоохоронець У Пін Цін не зрозумів, для чого з'явився засідатель Ло, і дивно дивився на те, як старий чоловік щось бубніт.

« У Пін Цзин, ти ще замолодий. Для тебе все чорне або біле." - говорив Ло Мянь, погладячи свою бороду.

« Ла М’янь є одним з захисників нашої прихованої стратегії в Ганчжоу. Але, перебуваючи під впливом магічного суду Ханчжоу, він не хотів відкрито псувати відносини з родом тотемних хоронителів» - вимовив Чжу Мен.

У Пін Цзин відкрив рот від подиву.

Стосунки між засідателями були дуже дивні. Відкривши ворожість до збору, Пін Цзін спочатку подумав, що Ло М’ян є прихильником тотему. Хто ж знав, що він вже встиг про все домовитися з Чжу Меном ще до цього.

Хіба інформація про перші линьки змія злив саме Ло М’янь?

« Я ще вчора знав, що та дівчина Тан Юе повинна вивести змію. Схоже, що голова магічного суду Тан Чжун мене підозрює, тому що всю ніч він стежив за мною, і я не міг зв'язатися з вами, щоб повідомити інформацію ... Цей Тан Чжун не такий вже і безропотний...» - з насмішкою говорив Ло М'янь.

« Не потрібно балаканини. Цього разу я покликав тебе, щоб порадитися. Раніше я вже розставляв своїх людей, щоб вони зачепили всі важливі місця. Я тільки не розумію, як ця Тан Юе змогла втекти з міста?" - сказав Чжу Мен.

Пін Цзин гойдав головою. Це питання, найзахопливіше за все, хвилювало охоронця. Вони стежили за Тан Чжуном, Хэй Юєм та іншими основними особистостями роду, обчепили озеро. Тан Юе — всього лиш маг високого рівня, як вона могла пройти повз охорону?

« Я тільки дізнався про це. Хоча під час линутих сил отруйний змій зменшується, його чутливість посилюється. Він може вчитися від тварин, які є головними командувачами або мага високого рівня на відстані 20 кілометрів — це його захисна функція для ліньки. Він може відчувати небезпеку на відстані. Тан Юе, ймовірно, використала цю властивість, щоб покинути місто." - відповів Ло М'ян.

Чжу Мен нахмуріл свої густі брови, зробивши здивований вираз обличчя.

Пан Цзин також втратив дар мови.

« Чи ж змій, що має владу над твариною, не може мати особливих навичок? Отже, всі маги високого рівня, яких ти відправив на пошуки - всіх їх без особливих зусиль вирахувати." - продовжував говорити Ло М'ян.

"То є, ти хочеш сказати..." - сказав Чжу Мен.

« Оновну частину магічного суду складають стажери. Відправимо їх на пошуки тих хлопців, вони схоплять їх, а ти просто відправиш свого охоронника, тоді Тан Юе навіть не зможе чинити опір." - сказав Ло М'ян, який задумав цей план заздалегідь.

Глава 363

Розділ 363. Практичне навчання членів магічного суду

Чжу Мен теж потер свої вуса.

Насправді, це був не перший раз, коли Чжу Мен перетинався з тоємним змієм, тому він був чутний про його ніжність. Тому він не міг використати своїх охоронців, яких притягнув з імператорського палацу.

Стажерів у магічному суді не мало, бо вони були тими людьми, які хотіли стати членами чаклунства та тих, хто готувався.

Як такі молоді хлопці повинні схопити Тан Юе?

« Ідіть, підготуйте і відправте хлопців, яких можна перекинути. Вони повинні заарештувати Тан Юе" - віддав указ Чжу Мен.

Група палацових охоронців віддала честь і відразу вирушила готувати до перекидання практикантів магічного суду.

Один юнак, що навчався в Чженцзянському університеті, голосно сказав: « Брате, ти сказав правду? »

« Як я тебе обманю? Це перша справа, яку можуть завершити лише стажисти. Як тільки я почув цю новину, то відразу подумав про те, що ти повинен взяти в цьому участь...» - чувся відгукний голос.

« Я дуже тобі вдячний! Я завжди мріяв працювати в магічному суді! Навіть якщо на справу наймають лише практикантів і стажерів, для мене це стане великим привілеєм у головному кампусі" - сказав Лю І Ліно розорогодженим голосом.

« Така можливість випадає дуже рідко. Кажуть, що якщо добре покажеш себе в цій справі, то тебе можуть прямо зробити рядовим членом магічного суду!"

« Я буду членом магічного суду? Брате, це що ж за завдання має бути?» - схвильовано запитав Лю і Лінь.

« Я не знаю точно, але кажуть, що якось пов'язано з тим велетенським змієм. Не задавай багато питань, а неси швидше речі сюди! Я ж сам стажер, так що дістати таку можливість і для тебе було дуже не легко!»

« Все, все, йду!»

Стати рядовим членом магічного суду... Це прирівнюється до того, щоб стати штатним працівником і підвищити свій рівень до високого!

На відміну від мага?

В осторозі?

Звичайно, що ні!

Найважливіше для будь - якого мага — це ресурси! Тому всі так рино намагаються отримати хорошу підтримку сильних світу цього.

Магічний суд був мрією кожного студента! А тут, якщо ви добре робите, то можете відразу поповнювати ряди членів магічного суду! Лю і Лінь думав, що його серце ось-ось вискочить...

Оскільки такі можливості не завжди трапляються, Лю і Лінь повинні впіймати удачу за хвіст!

"Лю і Линь, ти куди зібрався?" - запитав його закадичний друг, побачивши, що Лю та Ліні кудись насилювалися.

"Іду на важливу місію магічного суду" - з гордістю в голосі відповів Лю і Линь.

« Та годі! Ти ж просто практикант. Хоча в кампусі ти і славишся своїми здібностями, але мені не знати, що тобі ще далеко до рівня члена магічного суду! Вони ніяк не могли відправити тебе на важливу місію." - сказав хлопчина.

« Я скажу вам одну таємницю: якщо все буде добре, то я можу стати рядовим членом магічного суду і тоді ніхто не зможе зрівнятися зі мною в цьому університеті! » — відповів Лю І Лінь.

— Але ж це не так? — запитав цей хлопчина з рудим волоссям.

«Звичайно!»

Коли Мо Фань прямував на захід, то думав про те, що він не може зараз покликати свого могутнього вовка, тому доведеться йти пішки з Тан Юе.

Коли він прибув до передмістя Ганчжоу, Мо Фань побачив світло і Тан Юе обливається далі. З усмішкою він сказав: « Ваш дух більш підкорився порівняно з моєю маленькою Лолітою".

« Що за маленька Лоліта? » — запитав Тан Юе.

"Место чесного полювання*, моя маленька напарниця, давно не бачив цю дівчину і вже скучив по ній" - відповів Мо Фань.

« А ти говориш про молоду дівчину Лен Цін. Серед молодих дівчат-видаючих талантів магічного суду, я особливо поважаю саме її. Я не могла нічого зробити, коли Чорна церква хотіла знищити тебе. Тоді Лен Цін сказала мені знайти місце чесного полювання* (п.п: незрозумілий обворот, можливо далі будуть пояснені), але я навіть подумати не могла, що це людина... Дуже дивно... Всі подібні місця зазвичай записані, як туди потрапила вона не розумію» - сказала Тан Юе.

« Я не хочу чути подібних слів, це порівнює мене до звичайних людей» - сказав Мо Фань.

Та Юе розсміялася. Спочатку вона глянула на перлину з тоємним змієм, а потім подивилася на місто і залишилась позаду.

« Учителі Тан Юе, не хвилюйтеся так, у вас же є я, Мо Фань, а отже, ви без проблем досягнете цієї печери в білій горі» - заспокоїв Мо Фань Теу.

"Дякую тобі." Тан Юе не думала, що справа вже досягла таких обертів, коли навіть ім'я Мо Фаня було в списку переслідуваних магічного суду.

На самому початку, коли Тан Юе втягувала Мо Фаня у цю справу, вона думала про те, що, хоча МоФань і не виходець їх роду, але вона могла йому повністю довіряти. Вона не думала, що Чжу Мен привернув авторитет і ресурси двох потужних чарівних організацій країни, щоб набити їх проти них обох.

« Учителі Тан Юе, я тут так допомагаю вам і не щаджу свого життя. Я думаю, що ви можете мені подякувати тільки коли вийдете заміж за мене".

Він дивився на Тан Ю, на блузці якої відривалися ґудзики — настільки прекрасні її груди, а також ці ягідки, які були такими круглими, що навіть спідниця на них йшла пагорбами. Він згадував перші уроки, які йому пригадували. Мо Фань думав, що це саме та дівчина, яка заслуговує продовжити рід сім'ї Мо.

« Якщо ти цього разу дійсно будеш корисним...» - Та Юе закусила губу — « я можу погодитись ».

Мо Фань мало не впав.

Та Юе реально готова вийти за нього заміж?

"Вчитель Тан Юе, ви не жартуєте?" - сказав Мо Фань.

Тан Юе глянула в очі Мо Фаню. У ній не було жодного натяку на глузування: « Мій батько дуже рано покинув мене, і щоразу, коли я хотіла поговорити з ним, то розуміла, що його немає поруч. Він казав, що завжди захищатиме мене. Я не розуміла його слів, аж поки в моєму житті не з’явився змій. Мо Фань, я розумію що ти можеш не вірити тому, що змій охороняє місто, та і я не можу гарантувати того, чого він не здатний на всяке зло. Але я точно можу сказати, що він захищає мене постійно. Він захищав мене стільки років, що тепер я повинна допомогти йому у такий небезпечний час. Він для мене настільки важливий, що я приму будь-яку умову, яку ти висунеш за те, щоб зараз ризикувати своїм життям заради мене."

Мо Фань поспішив потішити Тан Юе. Схоже, що цей бос-змей дійсно дуже важливий для неї, наче її батько, який оберігав.

Він не може використати важку ситуацію людини!

Слова Тана не особливо зворушили Мо Фаня, але він відчував, що перейшов з нею якісь кордони. Хто знає, може одного дня цей отруйний змій спалює його, не залишивши навіть кісток...

У спілкуванні з людьми потрібно бути поміркованим. Жінкам не можна сперечатися, тому теж не слід вірити їхнім словам...

Глава 364

Розділ 364: Епідемія

На початку Бай Чжен був просто поштовим верстатом. З-за кордону з великим транспортним вузлом, невелике поселення поступово перетворилося на передмістя.

Невелике поселення поблизу військової частини розрослося, даючи притулок різним людям: торговцям, мисливцюм, членам магічної асоціації та студентам знатним сім’ям. Звичайно, були серед них і злочинці, які шукали магічний суд!

Зазвичай місто суворо не контролювалось, через що він став чудовим місцем для чорного ринку, який не знаходився під чиїмсь контролем. Мисливці могли продати тут коштовності, які змогли дістати, а військові зпускали свої зароблені гроші.

"Що, якась перевірка?" - дивно сказав Мо Фань, стаючи в чергу на вході до міста.

« Ти, мабуть, не знаєш. Останнім часом спалахнула епідемія, яка дуже швидко поширюється. Багато хто вже був виведений звідси. Тепер кожного перевіряють, щоб дізнатися, чи хворий він чи ні» - сказав загорлий чоловік, схожий на мисливця.

« І роблять з цього велику справу» - видихнув Мо Фань.

У них був тотемний змій, тож Мо Фань і Тан Юе не могли відкрито виступити проти Чжу Мена, який вже розіслав інформацію про них як злочинців. Звичайно, перевірка на транспортному вузлі не дуже хороша ідея, але якщо там немає представників магічного суду, то всім іншим у цьому місті нема сенсу обшукувати їх.

Мо Фань і Тан Юе швидко пройшли перевірку, яка заспокоїлася: їх особи не перевіряли.

Ввійшовши в Бай Чжен, Мо Фан і Танн Юе були здивовані.

На довгій вулиці у звичайний час кипило життя: лавки, магазини, кіоскі і скрізь повинно бути дуже багато людей. Місце, де робилися різні операції між магами. Однак сьогодні на вулиці було набагато менше людей, ніж звичайно.

Оскільки Мо Фань і Тан Юе дуже втомилися, вони вирішили відпочити в готелі, де не вимагали підтвердження.

Готель був більш ніж звичайним. Поки Мо Фань чекав ключі від ресепшену, він почув, як дівчина в білому дихальному візку мимовільно сказала: « Ця епідемія дуже серйозна.

Дівчина поглянула на Мо Фаня обережно, злякавшись незнайомця.

Коли вона отримала ключі і віддала їх Мо Фаню, то більше не говорила ні слова.

Господиня, яка стояла поряд, сказала: « Звичайно ж, після того як цей велетенський змій з’явився на людях, все передместя Ханчжу закрила епідемію. Як на мене, так цей змій точно справжній, яка там тінь? Цей уряд завжди вішає локшину на вуха простих людей."

"З чого ви взяли, що епідемія якось пов'язана з змієм?" - не розумівше запитав Мо Фань.

« Вона почалася тиждень тому. І хоча я не маг, але я також знаю, що всі змії отруйні. Задумайтесь: отрута такої великої змії може поширюватися, породжуваючи епідемію. Я вважаю, що треба швидко знайти цього монстра поки люди не почали вмирати!" - відповіла господиня.

"Мам, ти ж сама це почула від інших!" - сказала дівчина в білому респіраторному.

"У більшості випадків це правда" - сказала господиня.

Мо Фань обмінявся з ними парою речень і пішов нагору. Тан Юе, щоб не світити свою особистість ще раз під приводом того, що їй потрібно у ванну, поспішила піти.

Наверху Мо Фань запитав Тан Ю: « Ви чули, що вони щойно там говорили? »

Тан Юе закидала головою, але нічого не сказала.

« Ви нічого не приховуєте?» - не стримався від запитання Мо Фань, побачивши вираз обличчя Тан Юе.

І хоча вона нічого не сказала, в її очах він побачив якесь занепокоєння.

« Гаразд, йдіть до кімнати, ви теж сильно виснажені» - сказав Мо Фань.

Відкривши ключем кімнату, Мо Фань запустив Тан Юе. Вона сказала: « Йди до себе в кімнату, я хочу побути сама».

« Вони роблять це... Господиня внизу сказала, що це був останній вільний номер на сьогодні." - збентежено вимовив Мо Фань.

Тан Юе підняла голову, подивившись на безсовісну людину, з усмішкою сказала: « У Бай Чжені сьогодні так мало людей, ти думаєш я повірю, що більше немає вільних місць? »

"Заселимося разом, можемо домовитися" - сказав Мо Фань.

« Іді вже вниз, оформи ще один номер. що ти такий огидний!»

Вчителю Тан Юе.

Двері зачинилися, Мо Фань чув, як зсередини повертається ключ. Схоже, втілити сцену зі старого серіалу так і не вийде.

Мо Фань оформив ще один номер і ліг спати.

У сусідньому номері Тан Юе витягала стілець на балкон.

У таких житлових будинках, які згодом стали готельними готелями, завжди є балкони.

Було дуже ясно, можна було побачити кілька людей по вулиці — всі вони були з респіраторними.

Біля санітарної станції промивалась машина швидкої допомоги, набита медичним персоналом...

Увесь цей час Тан Юе думала лише про те, наскільки сильно епідемія поширилась в околиці Ханчжоу.

- Де Тан Юе з балкона до сусідньої кімнати.

- Мо Фань піднімався з ліжка.

- дивилася Тан Ю на Мо Фаня, який утік з балкону.

"Не страшно, що інші люди можуть нас ось так почути?" - знайшов причину той.

"Я не хочу тебе обманювати".

"Так значить, ця епідемія дійсно пов'язана з вашим духом?" - запитав Мо Фань.

« Я... Я не знаю» - відповіла Тан Юе.

"Так ви ж казали, що в період линьки він не отруйний..."

"Це правда, в цей період у нього абсолютно немає отрути".

« Не є отруйними, а епідемія поширюється. Вам було сказано вивести тотем не тільки через Чжу Мена, але і для того, щоб прибрати епідемію з міста» - розсміявся Мо Фань, зробивши висновок.

Тан Юе впевнено сказала: « Я вірю, що змій не має нічого спільного з пошестю».

- Мо Фань не знав, що сказати.

« Мо Фань, я... Я не знаю, що робити." - розгублено вимовила Тан Юе.

« Будьте мудрі, як сказала господиня: “Видайте змію цьому засідательові! Через кілька днів люди загинуть. Ви бачили ситуацію в Бай Чженні. Кількість загиблих може перевалити за 100 тисяч. ... Вчитель Тан Юе, з таким підсумком навіть ви не впораєтесь."

Глава 365

Розділ 365: Жертви епідемії

У Мо Фаня і Тан Юа в Бай Чжене виникли проблеми.

Минуло зовсім небагато часу з того моменту, як вони прибули в Бай Чжен, але всі виходи з нього вже були заблоковані з метою запобігти подальшому поширенню епідемії.

Мо Фань і Тан Юе не знали, що робити. Спочатку вони хотіли просто відпочити в Бай Чженне, а потім уже поїхати разом з тотемом до білої гори.

Незалежно від того, чи був тотом джерелом епідемії чи ні, увести його з Бай Чжена було найбільш підхожою ідеєю.

Хто ж знав, що місто буде заблоковане і кожен, хто захоче добровільно покинути це містечко, може бути виявлений. Тан Юе і Мо Фань тільки зараз зрозуміли, що вони застрягли тут.

« Так не піде, нам доведеться порушити заборону. Якщо цей дух і правда джерело епідемії, то ситуація в місті буде тільки погіршуватися." - сказала Тан Юе.

« Ага, ми висунемося з приходом ночі. Але в місті повно військових магів - всі вони можуть виявити нас." - сказав Мо Фань, хитаючи головою.

"Нічого страшного, тоємний дух на відстані може відчути палацових охоронців і членів магічного суду, вони не зможуть зловити нас." - відповіла на це Тан Ю.

З приходом ночі Тан Ю та Мо Фань вирішили діяти.

Місто мало захисну стіну, яка і була магічним бар’єром. Будь-яке торкання бар'єру тут же буде виявлене військовими.

Мо Фань, довго не думаючи, покликав свого проворного вовка і, дружившись на його спину разом з Тан Юе, наказав йому перевезти їх через бар'єр.

Під покровом ночі на вулицях Бай Чженна ніхто не відчував страху перед епідемією. У Ганчжоу день був спокійним, але вже ввечері з’явилось понад сто жертв епідемії.

Епідемія поширювалася дуже швидко, а фармацевти були просто обшарпані — ніхто ще не стикався з такою жахливою чумою. Елемент зцілення також був безсилий проти епідемії, а всі винайдені раніше рецепти та ліки лише погіршували перебіг хвороби.

Епідемія була причиною захворювань танкубаційних періодів, які повільно погіршувалися в організмі. Потім траплялося, що інші люди заражали їх. Крім того, вона не мала певних симптомів від інших хвороб.

Поширюючись дуже швидко, проблеми зі здоров’ям сповільнилися. Однак, ті люди, що були заражені тиждень тому, до цього моменту вже повністю покрилися білими пухирями, які на вигляд були просто жахливі. Здавалося, що ці пухирі не дадуть людям дожити до наступного ранку.

Коли Тан Юе і Мо Фань перетинали кордон з тоємним духом, який правдоподібно був причиною епідемії, на лікарняних ліжках загинуло троє жертв цієї чуми.

Ця подія викинула всіх медиків. Через деякий час медичні експерти вже були в лікарні при магічній асоціації. Всі вони були в захисних костюмах і вже оглядали ці серйозно породжені трупи.

Після того як волдирі положилися на цих трьох трупах, тіла почали швидко розкладатися. І якщо вдень вони були ще схожі на людей, то вночі неможливо було знайти подібність між цими тілами.

« Пане Лу, що ви думаєте? » — запитав Чжу Мен.

Пан Лу, втративши руки, дав знак медсестрам закрити ці трупи, тому що дивитися на них ось так вже було нестерпно.

« Це найстрашніша чума, яку я бачив понад десять років тому. Ми вже підрахували, що від моменту зараження до такого стану триває сім днів. Сім днів! Це дуже мало!» - пан Лу звернувся до лікарів, що оточували його, серед яких були найсильніші чарівники зцілення. Навіть вони могли тільки налякано розводити руками перед лицем цієї хвороби.

"Перекладач магічного суду, я сподіваюся, ви знаєте, що рахунок заражених вже йде на тисячі?" - сказав Чжу Мен, звертаючись до Тан Чаджуна.

- Тан Чжун кивнув головою.

« І якщо ви подивитесь на ці три трупи, то продовжуєте думати, що я — Чжу Мен — жартую, граючи людські життя і кажучи: "Я ніколи не прибігаю до таких методів! ” Якщо ви досі вважаєте, що ваш змій невинний, тоді як ви поясните смерть цих людей?»

Голова магічного суду мовчав.

Такий результат Тан Чжун і сам не очікував. Ті перші два трупи, що були знайдені через тиждень після того, як з'явився змій - він і рід тихих хоронителя вважали це все проробки Чжу Мена. Але тепер, коли Тан Чжуна побачив ще трьох загиблих від епідемії, він був шокований.

Це все не проробки Чжу Мена...

Невже це все через тотемного змія?

Чи справді змій вже втратив контроль над собою?

Інформація розлетілася по цілому місті Ганчжоу. Окрім того, якщо інформація про трупи затає, тоді всі мешканці Ганчжоу вже точно зненавидять цього змія!

Увесь цей час представники роду тонімних хоронителів не розголошували інформацію про те, що́ таке Сатана. Якщо змій став причиною катастрофи, і він не розбереться ні адміністративного керівництва, ані магічних судів, люди самі під таким величезним тиском знайдуть владу над велетенським змієм.

« В озері Сіха, який жив уже століттями, не було нічого подібного. Я думаю, що ми повинні ще раз все дослідити і в усьому розібратися." - сказав Тан Чжун.

— Тін Чжун!» - люто кричав Чіж Мен: « Ти досі захищаєш цього змія? Ти взагалі усвідомлюєш сьогоднішню ситуацію? За тиждень кількість заражених уже досягла 1324 чоловік, які перетворяться на 134 трупи! Скільки ти можеш закривати очі на все це? Ти ж голова магічного суду!"

« В серці нашого міста живе змій, який не одне сторіччя. Наш народ вижив у цьому місці, що кишить монстрами рівня головнокомандувача тільки завдяки захисту тотемного змія. За весь цей час не було зареєстровано жодного подібного випадку. Я прошу дати мені ще трохи часу, я попрошу Тан Юе привезти в місто дещо секреції тотемного змія, отриманого у період його линьки. Можливо, тоді ми зможемо вивести антитіла, щоб зупинити поширення епідемії. Прошу, Чжу Мен, не варто так скоро виносити смертельний вердикт!» - відповів Тан Чжун.

Глава 366

Глава 366: Я твій Інь Чжи Пін*

(*п.p. ▫ Один з диосських наставників, лікар, який врятував багато людей)

Коли старійшина Тан Чжуна думав про те, що сталося, він повинен був прийняти рішення щодо подальшої долі тотема.

І хоча зараз епідемія сталася через нього, але не можна так от вбити та й того змія, його присутність в окрузі дуже важлива для Ханчжоу, без якого міста, ймовірно, від постійних війн, вже б і було.

Тепер Тан Чжун просить лише одного — зберегти йому життя.

Вигнання, таке вигнання, це куди краще, ніж померти від людей.

« Старший суддя, ви занадто ласкавий. Стратегия на приховану загрозу — цілковите і безповоротне знищення. Чому ви думаєте, що цей отруйний змій знову не з’явиться в цих краях і не виллє свого гніву від вигнання на невинних людей? І якщо ви чекаєте, коли закінчиться линька, то на той момент він стане абсолютно некерованим, чи ж ваші прохання умовлятимуть його? Шкода, що я не можу жартувати з життям мирного народу, ця тотемна змія! Я не можу її вбити, - сказав Чжу Мен Чжань.

« Ну, тоді вибач, я не можу сказати тобі, куди попрямувала таємна змія, заарештуй мене, якщо ти хочеш, зроби мене винним у епідемії, але я все одно не розкрию тобі його місцерозпокладів», - старший суддя Тан Чжун був усе також непохитним.

Він, старійшина Тан Чжун, знає історію цього муру краще за всіх.

Дух є милостивим захисником муру, зовсім не винуватим у епідемії. І він у це сліпо віритиме!

Навіть якщо він вчинив зло, це не принесло стільки горя, щоб судити людей!

« Ти думаєш, що коли не скажеш, то я й не дізнаюся... Мої шпигуни вже повідомили, що знайшли твою дівку Тан Юе і хлопця в околицях Бай Чжена. У кращому випадку завтра, я обов'язково збезголовлю його і залишу голову на тій жвавій вулиці, щоб народ знав правду, аби натовп спав спокійно!." - З нотками гордості в голосі сказав Чжу Мен.

Тан Чжун нахмуріл брови. Бай Чжен... Місце розташування Мо Фаня і Тан Юе вже розкрито, залишається сподіватися, що їм за допомогою сприйняття тотової змії вдасться уникнути охоронців Чжу Мена.

......

Бай Чжен, одягнений в довгий білий халат імператорської армії, чоловік стояв на оглядовій вежі і дивився вдале. Його погляд впав на вершину гори вдалині.

"Капітан У, куди ми прямуємо?" - запитав один з охоронців.

"Тут чекаємо наказу, який практикує і суддя скоро будуть тут, а ми поки очікуємо новин" - спокійно сказав капітан В.

"Капітан, я чув силу тотемного змія вражаюче, і навіть якщо ми атакуємо з усіх боків, навряд чи зможемо затримати його, якщо Чжу Мен сам не втрутиться..." - сказав охоронець.

« Заспокойтесь, коли під час линьки тонімний змій ослаблюється, і стає як звичайний монстр. Він живе чорта знає скільки, вже порушивши цим закони природи, Бог просто зобов'язаний покарати його за це. Ця линька і є його божа кара"- спокійно відповів капітан В.

«Тоді добре... Нам залишається тільки впоратися з Тан Ю і з хлопцем, що крутиться під нею, до речі, цікаво, на скільки він сильний»- сказав охоронець.

« Він всього лише маг середнього рівня», сміючись, відповів У Пін Цзин.

"Оу, ну тоді ми легко розправимося з суддею."

....

І без того білосніжна гора сяяла під променями сонця, рослин на ній майже не було, дуже вже вона була вишуканою, що робило її відмінним від людей і монстрів.

У підніжжі гори розкинулась долина, на якій росло довге трава. Подув нічний вітер. Високі осінні трави висихали біля передгір’я, дуже пишне видовище.

Посеред поля трави з божевільною швидкістю несеться синій вовк.

"Быстрой, ще швидше!"- неспокійно сказала Тан Юе, повернула голову і дивилася на тінь за нею.

« Куди ще швидше... Обережніше попереду!» - вимовив Мо Фань.

Тільки промова перервалася, як раптом у високій траві з'явився чись силует, незліченна кількість ліан зросла із невідкуду. Вони з'явилися у громідну клітину, яка чекає на Мо Фан і Таню Юе самі загородять себе в неї.

З землі піднімалося все більше й більше лиан, вони швидко і міцно зв’язували кінцівки стрімкого вовка, наче сталеві троси, усе туже та обв'язуючи лапки. І розсікали повітря зі свистом, як удари батогом.

Стрімкий вовк намагався ухилитися, лисиці все частіше й більше лізли в повітрі, з шумом падаючи на землю і залишаючи на ній довгі сліди.

"Бац!!"

Ліан було занадто багато, і від усіх у швидкого вовка не було й шансу ухилитися, удари залишали на голові криваві плями. Він більше не міг стояти на ногах і впав на бік. Тан Юе і Мо Фань кубарем звалилися з нього прямо в високі зарослі трави...

Ліани піднімалися з великим божевіллям все вище і вищим по тілу швидкого вовка, зрештою щільно обминувши тіло стрімкого вовка, так що той вже не міг і пальцем шевлять.

« Чудово! Це дуже сильна магія рослин!»,- Тан Юе стала на ноги, стривожено дивлячись на Мо Фаня.

Мо Фань кивнув, він теж відчував, що це була магія елемента рослин.

*** Свист*

*** Свист*

Раптом у повітрі з'явилися ще дві лівани, які літали до Мо Фаню і Тан Юе, на цей раз вони були схожі на рушницю гвинтівки, спрямовані дулом в їх сторону.

У Мо Фаня юрклало серце, цей практикант просто жсть, прям вбивця!

"Спали цю траву!" - крикнув Мо Фань.

Зарослих закривали весь огляд, і в них цей практикант з елементом рослин відчував себе як риба у воді, оскільки міг використовувати будь - яку рослини для своїх цілей.

"Не можна, нас будуть переслідувати ще більше людина!"- сказала Тан Юе.

"Як ще розкрити його",- Мо Фань озирався по сторонах.

Вони грали на руку магу рослин, чия мета затримати їх і не дати пролізти в гори.

« Ти мене питаєш? Я-то від куди знаю... Обережно, попереду!"

Мо Фань повернув голову, і побачив наближається лиану. Мо Фань швидко відреагував, прийнявши вигляд тіні і потонувши в бляхах місяця на високій траві. Ліана хлестнула порожнечу і сховалася серед зарослів, не даючи й шанса зрозуміти Мо Фаню та Тан Юе від куди чекати наступного удару.

"Ти відмінно захопився мистецтвом поглинання тінню",- похвалила Тан Юе, дивлячись на силует Мо Фаня в темряві.

"Тан Юе непогано мене навчила..." - скромно почав Мо Фань.

« Я тебе прикрию звідси, використовуй тінь, щоб простежити її, тільки не покалічте Шипи тіні: Оки, аби позбавити його можливості йти за нами» - сказала Юе.

Розділ 367

Розділ 367: Пресуючі війська

Мо Фань і Тан Ю обидва були магами елемента тіні.

Підвернувши атаку мага рослин, Мо Фан і Танн Юе увійшли в тінь у напрямку пов'язаного проворного вовка.

Противник, побачивши, що ці двоє збираються випустити вовка без скупчень магічною енергією, випустив магію елемента рослин середнього рівня. Таким чином навколо проворного вовка з’явилася лісова темниця (п.П.п: Місячний ліс, морок середнього рівня), щоб не дати цим двом можливостям звільнити тварину.

Противник був дуже розумним: він не показував свого обличчя, весь час використовуючи магію рослин, щоб перешкодити Мо Фаню та Тан Юе. Зрозуміло, що він прагне часу і підтримки. Він повівся мудро, адже Тан Ю був магом високого рівня. Але щоб знищити його, вона мала бачити противника.

Тан Юе також продовжувала використовувати магію тіні, в цьому вона була набагато швидше і проворніше Мо Фаня. Завдяки цьому вона могла вільно пересуватися між двома абсолютно порожнистими частинами однієї тіні.

Ці дві частини примарної тіні перекрили тінь Мо Фаня, і якби Тан Юе не з'явилася, то цей маг рослин продовжував думати, що це дві тіні Мо Франа та Іу.

Мо Фань, використовуючи магію тіні, покинув лісову темницю і пішов до свого магічного м’яза.

Просунувшись вперед, Мо Фань побачив дівчину-практику, яка стояла далеко в високих травах. Її руки постійно рухалися, а її тіло було оточене зеленим світінням від магічних сузір'їв і елементів системи...

Звичайно, ця дівчина була справжнім майстром чаклунства рослин — її навички були сильніші за му Ну Цзяо!

Але вона так і не відчула, що наближається до неї у тіні Мо Фаня.

Силает Мо Фаня почав виявлятися. Під його ногами почали з’являтися тіні сузір’я.

"Людина!" - дівчина була сильною магом середнього рівня, коли Мо Фань закінчив створювати тінь тіні.

« Молодша донька дракона*, я твій і Чжи Пін!» - з насмішкою вимовив Мо Фань. (*дракон дуже вшановує в Китаї, тому найвідоміші слова з мови оригіналу називають дітьми дракона).

З'явився величезний тіньовий шип (п.па: Шипи тіні — магія тіні середнього рівня), і в той момент, коли Мо Фань розгулювався, теневий сичок злетів, не потрівокувавши жодної травинки.

- гнівно сказала дівчина-практикант магічного суду.

Її погляд різко перемітнувся, руками вона вже контролювала ліани, намагаючись заблокувати ними місце в якому був Мо Фань.

У мить, коли вона хотіла випустити ліани, її груди під ложкою наче щось прокололо. Дівчина відчула, як її тіло трясе, а сильна чорна тінь впхується у глибини її душі... Вона не могла поворухнутися!

Магічні сили рослин, які зв’язували тварину, постійно контролювалися магом. Темні колючки тіні мали здатність сковувати емоційний стан жертви. Мо Фань вперше використав цю властивість магії тіні другого рівня, і ніхто не міг знати, що в цьому пустельному місці магія тіньових шипів буде використана на дівчині-практику з магічного суду.

Вона була обезводнена, її психічний стан теж був напруженим і намагалася кричати, але все марно. За ідеєю, Мо Фань міг би пофліртувати з нею, наслідуючи стилю відомого литератора, але часу було в обріз і його чекала інша дівиця, до якої удачу йшов величезний змій-босс.

« Не сумно, якщо доля знову зустрінеться» - сказав награно Мо Фань, і його силует відразу перетворився на тінь.

Дівчина сердито подивилася на Мо Фаня, в його темному силуеті вона могла розгледіти його голу усмішку.

Повернувшись до місцевості, де жили Тан Юе і проворний вовк, Мо Фань побачив, що тане юа вже звільнила тварину від багатьох рослин, які скинули його.

« Він поранений, нам доведеться йти сам» - сказала Тан Юе, показуючи на рану вовка.

« Ця дівчинка дуже небезпечна! Одним своїм заклинанням втрутилася поранити мого призовного вовка» - вимовив Мо Фань.

"Можливо, вона була вибрана з кращих практикантів в країні, ніколи не можна недооцінювати противника" - навчала Мо Фаня Тан Юе.

"Ага!" - той загарчав головою.

Без проворного вовка вони обидва можуть далі просуватися за допомогою магії тіні.

Високої трави в окрузі було дуже багато. Висотою вона була з дерева і тінь від місячного світла була дуже чіткою. Найважливіше те, що вони матимуть магічну енергію і зможуть продовжити свій шлях за допомогою магії тіні.

Під місячним світлом їхні тіні були подібні до теней птахів, вони швидко переходили між високими зарослями трави.

Невиявленим став факт, що за ними вже з’явилися кілька пар крил на відстані близько кілометра.

Незважаючи на те, що Мо Фань і Тан Юе швидко бігали, вони не могли бути швидшими за магів з крилами. Мо Фань збудився і сказав Тані Ю: « Наш змій-біґ-босс там не заснув? Як він міг проморгувати крилатих магів? "

« Розслабся, це не маги високого рівня. Мабуть, це практиканти, які використовують крилаті магічні артефакти і маги заклику з літаючими призовними звірами» - сказала Тан Ю.

Але ці слова не потішили Мо Фаня.

Практики магічного суду з крилатими магічними артефактами!

Мо Фань знав, що такі предмети коштують багнолових грошей для звичайних магів середнього рівня. Це ж які спонсори повинні бути у цих практикантів, якщо вони балуться такими іграшками на своєму рівні?

А що сказати про тварин, які літають? Їхня вартість починається з 50 мільйонів... Хоча Мо Фань вже був наголошений про те, з яких людей магічний суд вербує підлеглих — з тих, що точно можуть дозволити собі крилатого призовного пташачка.

- сказала Тан Юе, пильно дивлячись на літаючого звіра.

"Звірина рівня слуги чекає?" - запитав Мо Фань.

« А ти що хочеш зробити? »

«...»

Мо Фань хотів вирубатися. Цей натовп практикантів... Вони всі проскакують супер мале гігантського змія.

« Моо Фань, я зовсім недавно досягла високого рівня і деякі магічні трюки роблю тільки по книжці. Я розберусь з цією птикою і трьома практикантами на її спині, а ти візьми на себе того чувака з крилатою магічним артефактом." - сказала Тан Ю.

« Гаразд! Я ненавиджу таких богів!"

Маг середнього рівня з крилатим магічним артефактом...

Мо Фань вже не міг терпіти, такі люди самі напрошуються на хорошу тріпку!

Глава 368

Розділ 368: Світло-зелене полум'я Дун Фан Міна

Пташина пір’я була дуже міцною. Кожне пір’я було настільки гострим, що здавалося, ніби крила густо обвашені лезами відливали сріблом під місячним сяйвом.

Птах випустив звук у нічному небі, її зухвалий погляд виявив Тан Юе з Мо Фанем.

Мо Фань і Тан Юе не планували втекти, а їхні переслідувачі чекали на допомогу, тому треба зупинити їх.

Острокрила пташка все наближалася. Противник був обачним, тому птах не летів різко вниз.

« Капітан У, ми виявили ціль, просимо підкріплення» - сказав що сидить на пташці Лю Чжун Мін по рації.

« Дуже добре. Не випускайте їх з уваги, не можна, щоб вони досягли Білої гори, ми прийдемо через 20 хвилин" - відповів У Пін Цзин.

« Прийняв!» - ритмічно відповів Лю Чжун Мін, на його обличчі прослизнула нескразна усмішка.

Жоден інший практикант не міг зрівнятися з ним — магом заклику до літаючих в’язнів.

- запитав Лю І Лін, уважно спостерігаючи за хлопцем і дівчиною з висоти.

Лю і Лінь вперше брали участь у місії магічного суду. До того ж Чжу Мен особисто давав указ, це означало, що місія вкрай важлива і складна. Це все викликало в Лю І Ліні деяке занепокоєння щодо переслідуваних цілей.

Якщо Чжу Мен привернув до справи навіть палацових охоронців, то це не звичайні злочинці.

« Вони йдуть до Білої гори» - сказав густообровий хлопчина з крилатим магічним артефактом.

« Ні за що не можна дозволити їм досягти гори, це наказ капітана. Ми повинні перешкодити їм" - сказав Лю Чжун Мін.

"Ну так давайте спустимося і розберемося з ними!" - сказав хлопець з густими бровами. Він навіть не думав про силу ворога.

З висоти було зрозуміло, що цим двом трохи більше двадцяти, а значить сильний у них не так багато, як вони можуть тягатися з ним — Дун Фан Міном?

Дун Фан Мін був смічаком, а також за його спиною були крила. Він почав різко знижуватися. Його тіло горіло яскравим полум'ям, летівши вниз, він був схожий на палаючий метеорит, залишаючи за собою довгий вогненний слід.

Коли він опустився вниз, стало зрозуміло, що на ньому сірий одяг, сам він дуже міцний, а вираз його обличчя холоднокровно.

Він пройшовся по землі, яка була ж їм і випалена... Його погляд був зарозумілий. Він уважно стежив за Тан Ю і Мо Фанем.

« Якщо ви зустріли мене, Дун Фан Міна, то вважайте, що вас вже схопили. З вашого боку буде безглуздо думати інакше!» - Дун Фан Мін стояв перед Мо Фанем і Танн Ю, а на його тілі виблискували відблески вогню.

За його полум’ямою ауре можна було побачити, що він використав не легке вогнище!

Хоча, якщо подумати ... Людина, яка може собі дозволити крилатий магічний предмет, напевно може прикупити собі духовне насіння вогню. Непростий противник... Мо Фань дав знак Тан Юе, що цього суперника він бере на себе.

- сказала Тан Юе.

"Сімейство Дун Файн?" Здається, насіння вогняної троянди, що він отримав, якось перешкодив цій родині.

Тан Юе, яка стояла поряд з Мо Фанем, відійшла на безпечну відстань і дала хлопцям можливість битися.

Це її рух не сподобалося Дун Фан Міну. Він зарозуміло дивився на Мо Фаня: « Чи ти думаєш, що здатний самотужки воювати зі мною? »

Звичайно, Дун Фан Мін вже встиг детально роздивитися Мо Фаня і зрозуміти, що він не кращий за нього. Серед магів середнього рівня Дун Фан Міну не було рівних, і навіть кілька таких хлопців не зможуть перемогти його.

« Ну звичайно ж ні» - сказав Мо Фань. « Я розберуся з тобою за 15 хвилин!" - сказав він, посміхаючись.

Якщо палацові охоронці прибудуть через 20 хвилин, то Мо Фаню доведеться розділитися з цим хлопцем за 15 хвилин для втечі.

"Ідіот!" - Дун Фан Мін вийшов з себе. Йому ж немає рівних серед магів середнього рівня, а тут хтось заявляє, що займає його за 15 хвилин!

Дун Фан Мін не став тягнути час. Під його ногами вже збиралася зоряна елементна система елемента вогню. Швидкість була такою, що неможливо було відрізнити з'єднання зірок лише від зв"язків сузір’їв.

Елементна система вогню вже була готова, і навіть Мо Фань не міг повірити такій швидкості.

"Забув попередити тебе, я з народження наділений здатністю випускати магію вогню!" - не забув Дун Фан Мін повідомити ворога про цю особливість.

Мо Фань також швидко випускав магію вогню, але хто ж знав, що в той час, коли його система була готова лише наполовину, його противник вже випустив палаючий кулак!

Він не перестав укладати зоряну систему, перетворюючись тінню в сторону.

Не можна було використовувати звичайний кулак, який палить. У цей момент Мо Фань побачив, що полум'я Дун Фан Міна має якусь світло-зелену оболонку.

Що це за світло-зелений вогонь такий?

Мо Фань, використовуючи магію тіні, покинув місце полум'я паралельно думаючи про те, що ж це за вогонь. Раптом він відчув, як його обпалило. Опустивши голову вниз, він побачив, що його стопи охоплені жаром. Це світло-зелене полум'я ліанамі досяг його ніг, одночасно спалюючи рослини поблизу.

І хоча спалених рослин навколо ставала все більше, через мить світло-зелене полум'я вже повністю охопило Мо Фаня.

« Для того щоб спалювати духовне насіння, він одразу міг спати так багато. У цьому полум'ї немає нічого такого дивного." - думав про себе Мо Фань.

Світлий вогонь, який обкрутив світло-зелений не вище за температуру насіння вогняної троянди, але перебирати його було нелегко.

Полум'я навколо не давало можливості використовувати магію тіні... У такому стані Мо Фань з усієї сили вдарив кулаком по землі!

Мо Фань не вірив, що його насіння вогняної троянди ще не поглинало це світло-зелене полум'я!

Смертоносний червоний полум’я Мо Фань був подібний до великого злочинця! У той момент, коли він вдарив кулаком по землі, ґрунт навколо почала збиратися складками...

Мови полум'я розлетілися в різні сторони, захоплюючи світло-зелений вогонь ...

Глава 369

Розділ 369: полум’я четвертого сходи

« Полум’я огненної троянди? Чи це вогняна троянда?»

Бурляче полум'я люто попрямувало в сторону світло-зеленого вогню.

Яскраве полум’я вогняної троянди досягло зеленого німого вогню, розриваючи його на шматки. Зелені шматки полум’я розсіювалися, вступаючи у дорогу червоного вогню.

Мо Фань додав ще магічної сили. Світло-зелений вогонь був переможений, а полум'я вогняної троянди охопило всю околицю.

На жаль, час дій вогняної троянди дуже короткий. Його головною силою є руйнівна сила і лють, тоді як зелений вогонь насіння німого полум'я* (сім’я вогню, яке використовує Дун Фан Міном) може горіти довго, терпеливо випалюючи все навколо.

У результаті мовчазного полум’я вони не розпорошилися повністю, а перекинулися на траву навколо.

- запитав Мо Фань, вказуючи на залишки зеленого вогню.

"Хм, сьогодні я точно відправлю тебе на допит магічного суду!" - люто відповів Дун Фан Мін.

На самому початку Дун Фан Мін, під керівництвом старого мисливця, був направлений у село в околицях Ханчжоу — там можна було знайти насіння полум’я високотемпературного вогню. Однак у той час село було охоплене посухою. Дун Фан Мін з самого початку хотів отримати таке специфічне насіння, але через те що перевірка магічного суду була скасована, можливість дістати це зерно випало іншим видатним магам.

Дун Фан Мін і подумати не міг, що зустріне власника цього насіння саме тут!

«Дун Фан Мін, не варто робити різких дій, нам просто треба запобігти проникненню їх у Білу гору, дощиться палацових охоронців» - сказав хвиливо Люжєн Мін.

- гнівно відповів Дун Фан Мін, зелене мовчазне полум'я на його тілі стало ще яскравішим.

Мо Фань боявся не прямого нападу противника, а того, що він буде ходити навколо так близько. Крім того, у ворога був магічний криластий артефактер.

Мо Фань стояв там, а чари вже не складалися до середнього рівня. Він майстерно перенаправив магію вогняної троянди.

"Викид полум'я!*" (*начальний рівень магії вогню).

Вогонь злетів з долоні Мо Фаня і, очерпнувши дугу в ночі, вирушив прямо до місця, де розташовувався Дун Фон Мін.

Дун Фан Мін вирішив випустити магію середнього рівня проти Мо Фаня, який випускав викиди полум'я наче з кулемета. Його палаючий кулак в цьому випадку повинен був бути як ракетний встановлення!

« Хочеш своїми маленькими вогниками на початку завдати мені шкоди? Ти так наївний!" - сказав Дун Фан Мін Мо Фаню, не зрушившись із місця. Під його ногами продовжувала складатися зоряна система.

Через вогняну могутність його тіла, викиди початкового рівня не могли впливати на нього.

- сказав Мо Фань з усмішкою.

Мо Фань вніс усю свою злість і вибух у цей вогненний викид, який розщепився на двометровий полум’яний снаряд. Він був направлений в сторону Дун Фан Міна і відкинув його на кілька метрів.

Огнений снаряд був просто величезний, його розщеплені частинки запалилися в повітрі, а потім розсіювалися незліченними іскриками ...

Ось як заклинання « Викинення вогню: вибухова хвиля» початковий рівень, підкріплене насінням вогняної троянди, може завдати полум'яного удару руйнівній силі, що стоїть на рівні з запалювальними кулаками.

Добре, що тіло Дун Фан Міна було вкрите своїм полум’ям. Інакше « Викид вогню: вибухна хвиля» залишив би його інвалідом!

"Твій викид полум'я..." - сказав захоплений Дун Фан Мін з чорним від гарі обличчям. Його погляд був злим.

Як же магія початкового рівня може бути такою ж потужною, як і магія середнього класу?

"Мабуть, ти вперше стикаєшся з викидами полум'я четвертого сходи" - із насмішкою сказав Мо Фань, на його долоні був готовий ще один вибух вогню.

"Четвертий крок початкового рівня..." - Дун Фан Мін остонув.

Поза всяким сумнівом, Дун Фан Мін був видатним магом середнього рівня. До того ж, він мав різні прибасами у вигляді крилатих магічних предметів... Усе це допомогло йому переконатися, що немає жодного мага середнього рівня, який міг би перевершити його. Тепер його подив не було меж — виявляється, що є маг, який може побити його чарами початкового рівня четвертого розряду!

Настільки просунути чари початкового рівня можна тільки за допомогою цільного духу, вартість однієї штуки від 3 до 5 мільйонів. Для того щоб отримати цей результат, зірочка потребує дуже багато таких парфумів відмінної якості!

Кожна сузір’я вимагає від духу на кожну з семи зірок, а це ще 35 мільйонів! За ці гроші можна купити добре духовне насіння!

"Тільки тупиці витрачають такі суми на ось ці дрібниці!" - розкрикував Дун Фан Мін.

« Ну кому дріб’язкові, а кому ні! - Ти відчув ефект мого полум'я!

Огненна троянда належить до полум’я високотемпературу, і вона збільшує потужність вогню приблизно в 2,5 рази.

Викидки полум’я четвертого сходи не мають чітко вираженого ефекту, а є потужною вибухною хвилею третьої сходинки.

Якщо говорити про закляття Мо Фаня: "Вики полум'я: вибухна хвиля*", то воно сильніше подібне заклинання звичайного мага в 5 разів!

(*магія елемента вогню початкового рівня, 3 сходи).

Вибухова хвиля є найбільш руйнівним заклинанням магії вогню початкового рівня. Збільшена в 5 разів, вона досягає половини потужності магії середнього рівня.

Магію вогню початкового рівня Мо Фань тренував і культивовував дуже наполегливо та довго, тому вона сама по собі вже дорівнює половині потужності середнього рівня. Магія Дун Фан Міна такою рисою не володіє!

Глава 370

Глава 370: Зустрічайте, помста!

"Бум!!"

"Бум!!"

"Бум!!"

Обома руками Мо Фань один за іншим випускав полум'я. Ці вогняні кулі наповнювали все навколо дивовижного світла.

На Дун Фан Міні були недешевеве магічне озброєння, яке продовжувало напорити викиди полум’я.

Що ще можна вдіяти з бомбардованим викидом Мо Фаня, якщо Дун Фон Мін не може вдихнути навіть для створення зоряної системи.

Нещасний Дун Фан Мін! Хоча він і створив систему зоряного світла середнього рівня, можливо навіть швидше за більшість магів створюють початковий рівень. Але під час цього бомбардування йому кожного разу не вистачало зовсім трохи часу, щоб закінчити її. У його очах вже бродило від полум'я, у вухах шуміло, а на доспеках були видно сліди зносу.

Дун Фан Мін, зіпсувавши зуби, залишив свою гордість і вирішив відступити від неї.

Для кожного руху він використовував свої магічні крила. Це були чудові крила, синє пір'я. Одним з їхніх помахів був Дун Фан Мін.

Спочатку Дун Фан Мін збирався розправитися з Мо Фанем на рівних йому умовах — землі, яка використовує магію подібних рівнях, але тепер для того, щоб перехопити бойову ініціативу йому не залишалось нічого, крім піднятися в повітря.

Дун Фан знав, що якщо магічний доспех зникне повністю, то у нього не буде і шансу проти Мо Фаня.

Заохочення вогню дуже обмежене, і у повітрі Дун Фана Міна з'явиться можливість використати пилюку.

Магічні крила є дуже дорогим артефактом, але він робив Дун Фан Міна нев’язимним!

"Мені зовсім не доставляють використовувати такі брудні приймачі, але ти не залишив мені вибору!",- Дун Фан Мін махав синими крилами, і піднявся вже на двадцять метрів у ввису.

"Думаєш, я дам тобі злетіти?" - засміявся Мо Фань.

Червоні сузір'я більше не було видно під ногами Мо Фаня, чому раптом почало з"являтися фіолетово-черне? Воно майже промальовувалося.

З голови до ніг Мо Фаня оточили електричні дуги, вони мерехтіли і переливаються.

« Ціньцзюнь, Розкати грому: Демон!»

Мо Фань пальцем вказав на голову Дун Фан Міна, і прямо в дане місце з нічного неба понеслася блискавка.

Грозові хмари сформувалися з жахливою швидкістю, нависнувши колпаком над Дуном Фан Міном.

Дун Фан Мін побачив туманність елементів блискавки і поспішав.

Блискавка... Елемент блискавки?

Його противник тільки нещодавно використав елемент тіні, щоб ухилитися, а тепер ще й елемент блискавки, як таке взагалі може бути?

"Не тільки в тебе є особливі таланти!",- сказав Мо Фань.

Тільки він договорив, як блискавиця грому зійшла з неба.

Блискавка, струга та жахлива перелива чорного і пурпурового кольору вибухнула посеред нічного неба. І вдарившись об землю, вона нагадувала коготь страшного демона. Ця блискавка безжалісно проколола Дун Фан Міна, що в повітрі. Він не міг захиститися від удару і кубарем полетів на землю...

Блискавка запалила його тіло, за винятком місць під доспехом, і якби не вони, то він ще в повітрі перетворився б на клаптику попелу.

Дун Фан Мін повільно піднявся, але він був виснажений. Фіолетово-червоні іскри ще мерехтіли на його тілі, били його током. Доспехи ж не витримали удару і розкололися.

"Не пройшло і 15 хвилин, вірно?" - Мо Фань сміявся, стояв над нездатним змиритися з поразкою Дун Фанні Міном.

Маг середнього рівня з магічними крилами, у дорогих магічних доспеках, з подібними речами за спиною, Дун Фан Мін завжди поводився зарозуміло. А сьогодні мага середнього рівня осоромили.

« Я... Я... Я знаю ты... Я знаю, хто ти!"

« Природний власник двох елементів, хто ж ще? Зустрічай мою помсту.", лякаючись зі сміху, сказав Мо Фань, намагаючись не розкрити свою таємницю.

« Почекай у мене!», очі Дун Фан Міна були люті.

Мо Фань не хотів зрозуміти, куди пішла Тана Фан Міна.

Проти неї виступили три маги середнього рівня, і один просунутий Фєн Юї Цюе.

Ті троє не складуть проблем, але Фєн Юй Цюе ...

Коли Мо Фань догнав її, Тан Юе вже не скупилася на магічні артефакти, вона зробила серйозний урон Фєн Юй Цюе, але з трьох сторін її атакували маги середнього рівня. Не маючи захисних артефактів, Тан Юі тільки залишається використовувати поглинання тінню для ухилення.

« Учителі Тан Юе, пам’ятайте, що я тут і не маю жодної захисної магії. Ви відволікаєте тих двох, я позбудуся того щупенького»,- Мо Фань сказав поруч стоячий Тан Юе.

Мо Фань як завжди важливо вривається у чужий бій, але все дійсно вийде, якщо він зможе непомітно прокрастися за допомогою поглинання тінню.

"Добре" - з'явилася на секунду Тан Юе. Неподалік від них раптом з’явилася крижана темниця, яка заблокувала тіні Тан Юе.

Мовча, Тан Юе відступила назад.

Вона не використовує тіні, які поглинають нас, а отже противники повністю її бачать.

Мо Фань і Тан Юе є магами тіні, а в більшій мірі координувалися мовчки.

Тан Юе прикинулася, що потрапила в глухий кут, тоді як Мо Фань пробирався по тіні зарослів трави.

« Вона безпорадна, затонена в мою крижану темницю!»

"Не смій ранити її, у неї перлина" - сказав Лю Чжун Мін.

« Заспокойтеся, я добре контролюю крижану темницю... Брате, заарештуй її. Скоро я стану суддею!» - сказав Лю і Лінь.

Лю Чжун Мін не відповів, підконтрольні йому земляні хвилі не дали Тана Юе піти.

Але біля Ліні й Люа почувся голос: « Я люблю тебе, коли минулого разу я шкодував за тобою, бо мене попросила дівчина! »

Звук був чутий прямо через спини. Лю і Лінь налякано повернув голову ... І побачив, що зненавиджена фізіономія - це той студент, який заплямував його ім'я...

Хвилина... І така ганьба!

Але не встиг Лю і Лінь як слід розлютитися, а його тіло вже почало тремтіти!

Як цей тип опинився за спиною?

Розділ 371

Розділ 371: П’ятий серед обдарованих

Блискавка!

Лю і Лінь не встиг дістати свої захисні артефакти, злісні електричні блискавки вже встромлялися у його тіло. Навіть його нутрощі були під впливом цих електричних розрядів.

Лю і Лінь не міг видати ні звуку, весь він був дуже бледен, а обличчя виражало муки.

У очах Люї і Ліня, який подивився на Мо Фаню, нічого не відображалося, окрім болю та недоумства. Недоумки від того, як цей хлопець зміг беззвучно опинитися поруч з ним? Чому його оточує якийсь темний туман? І як він зміг розділитися з незрівнянним Дуном Фан Міном, магом середнього рівня, менш ніж за 15 хвилин?

« Я ж казав тобі, побачу ще раз — покалічу! » - сказав Мо Фань, дивлячись на Лю і Ліну та тупнувши ногою.

Лю і Линь не міг поворухнутися. Від удару ногою біля обличчя, вся брудна багно на взуття Мо Фаня наліпла на обличчя Лю І Ліня, збуджуючи йому відчуття того, що його занурили у вигрібну яму.

Сором!

Срам!

Лю І Линь зненавидів Мо Фаня. Навіть усуньте з нього шкіру не було достатньо, щоб висловити увесь гнів осяйного.

Мо Фань ніколи не боявся ображати і принижувати людей. На нього навіть не діяли проробки собак Чорної церкви, чи буде він боятися якогось старшокласника на ім'я Лю і Линь?

« Якщо ти вважаєш, що це найбільше приниження у твоєму житті, то розслабся! Якщо вирішиш, можеш знайти мене і взяти реванш, хоча для тебе це може нічого не значити. Знаєш, я і сам не знаю, в якому лайні побували мої черевики, але у Бай Чженні є птаховодські ферма, а я біг, незважаючи на дорогу ... Розумієш, не було часу шукати окольні шляхи, щоб втиснути своє взуття у щось вартісне, а твоє личко, воно таке білосніжне!» - закінчуючи екзекуцію, Мо Фань пішов.

Розбравшись з Лю І Лінем, Мо Фань перемкнувся на битву Тан Юе.

Маг високого рівня — він і в Африці маг високої висоти, тому швидкість складання зоряної системи Тан Юе була набагато вищою від інших.

Яскраво-червне полум'я стало формуватися навколо неї, створюючи вогняне кільце. Перстень раптово почав стискатися, акумулюючи всю енергію у лівої руки Тан Юе.

« Дівчат, що нападають: Дев'ять палаців!»

Третьої сходи випустили, і бурлячу магму почали зливати на тому місці.

У цій нічній темряві засліплювався полум’я, яке бушувало. Дев’ять вогненних колон складалися з тих дев’яти палаців заклинання. Магма зливалася між цими вогняними стовпами. Плам’яні бризки падали вниз як краплі дощу... Уся ця лужайка під дією заклинання палаючого кулака дев’яти палаців перетворилась на випечене попіл.

На випаленій землі лежали Лю Чжун Мін і ще один його спільник. Їхні захисні магічні предмети були знищені високою температурою палаючого кулака, і, якби не Тан Юе, яка зупинила все це, то ці двоє були б живцем спалені заклинанням.

Голова Тана Юе кружляла, а білі щоки нагрівалися від вогню. Вона виглядала трохи виснаженою.

Після заклинання дев’яти палаців у окрузі тиша: 4 практикант магічного суду і ще один стажер були обеззброїлися. Однак найбільше Тан Юе боїться палаців.

« Ідімо, вони вже близько» - сказала Тан Юе Мо Фаню, подивившись на перлину, в якій був тотяний змій.

"Ага".

Прочинений вовк був поранений, тому до Білої гори вони могли тільки магією тіні.

Біла гора була вже зовсім близько ... У нічній темряві дві тіні попрямували до неї.

Через деякий час палацові охоронці, верхи на синій диковиній птиці з 10-метровими крилами, дісталися до місця інциденту.

Коли Пін Цзин побачив чотирьох людей на землі, це дуже засмутило його.

« Вам казали, що їм треба було просто контролювати їх! » — сказав один з палацових охоронців.

« Я... Я думав, що ... їх сили відмінні..." - сказав Дун Фан Мін, еле-єле піднімаючись на ноги.

«Дун Фан Мін, і ти все ще вважаєш себе людиною після цього? Тан Юе - маг високого рівня, вирішив з нею тягатися?» - почувся ясний голос Лі Цзіня.

Дун Фан Мін був підлеглий Лі Цзинія. Всі четверо хлопців були включені в справу за запрошенням цього чоловіка. Спочатку хлопці думали, що гонитва за Мо Фанем і Тан Юе поб'є величезну нагороду, але в кінцевому підсумку вони ще потрапили та під роздача магічного суду.

- Сказав Лю Чжун Мін.

Лю Чжун Мін не міг приховати цього факту, бо вони діяли згідно з наказом Бога, а Дуна Фан - Мін — як тільки він виконав наказ, вліз у халепу.

"Маг середнього рівня?" - запитав Лі Цзінь.

Це питання поставив Дун Фан Міна в ще більш скрутному становищі, і він не знав, як відповісти на нього.

У Пін Цзін, дивлячись на всіх цих похмурих хлопців, сказав: « Ви думаєте, що біля Тана Юа буде слабак?»

Звичайно, у Пін Цін вже переглянув усі дані про Мо Фана і дізнався, що він має безпосередній зв’язок з трагедією в місті Бо та чисткою адаптав Чорної церкви Шанхаї. Мо Фань просто не міг бути звичайним чарівником.

« Він є п’ятим серед найприродніших магів, найсильнішим студентом університету Мінчжу. Двой крах планів Чорної церкви безпосередньо пов’язаний з ним. Ти не зміг встояти проти нього і 15 хвилин! Ти - відрив вогненної сім'ї Дун Фан, і якщо все, що ти маєш - це твоя зарозумілість, то можеш назавжди забути про те, щоб стати членом магічного суду!."

Дун Фан Мін також отримав збунчку і від Танн Ю, але найбільше його хвилював провал перед Мо Фанем, магом середнього рівня.

Цезінь неодноразово говорив Дун Фан Міну, що немає межі досконалості. Але цього разу він не послухався його, зробив непростиму помилку через яку Лі Цзінь не зможе висадити Дун Фана Міна перед магічним судом.

« Усім треба відновитися. Ідіть. І далі не майте більше претендувати на місце в магічному суді." - сказав холодним голосом У Пін Цзин цим четвертим.

Хлопці не наважилися сперечатися, навіть Лі Цзінь не ризикне їх тут вигорювати.

Гаразд, ці охоронці, але якщо це справа дійде до вух Чжу Мена, то він вижене їх і з магічної асоціації теж!

« Наступного разу я йому відплачу в десятикратному розмірі! » — сказав Дун Фан Мін, скрипаючи зубами.

Він і досі переживав, що програв хлопця. Навіть реакція Чжу Мені не хвилювала його так.

Лю і Лінь також був ображений Мо Фанем, але коли він дізнався про те, як відібрав Дун Фан Міна, то ще більше побоювався.

Але Лю і Лінь не був таким грубим, як Дун Фан Мін, чим він міг так образити Мо Фаня?

Глава 372

Глава 372: завершено

Пройшовши декілька гір, Тан Юе випустила тотового змія.

Оскільки в перлини вже майже не залишилось місця проживання, змія мусила випустити його назовні.

Тан Юе витягнула перлину, і з неї вийшов густий туман.

Туман був чорним. Мо Фань спеціально відійшов від цього місця подалі і спостерігав, що хто знає, може цьому туману надумається погнатися за ним.

У цій темній темряві Мо Фань раптом усвідомив, що щось рухається.

Раптом щось штовхнуло його.

Він знайшов це шевіння рукою і зрозумів, що то змій! Змій зручно приміщався біля Мо Фаня! Той підскочив і піднявся на вищий камінь.

Стоячи на камені, Мо Фань дивився вниз і спостерігав, як чорний густий туман обволікає всю вершину.

Іноді великі змії переверталися. Чешуйчасто-узорне тіло тотемного змія було схоже на розписну стіну.

До того змія була свого тіла, наче огорожа. Тепер же нічого не треба було обгортати, і змій лежав, як йому заманеться, клокоча від задоволення. Однак Мо Фань не ризикував дивитися вниз.

Через деякий час чорний туман розсіявся, а велетенська змія залишилась лежати між горами.

Звивається тіло змія то згорталось клубком, то проповзало поперек гірського хребта... У будь - який момент гірська порода могла впасти.

Мо Фань спеціально вліз на кам’яну вершину, щоб дати тоталітарному змію більше простору. Хто ж знав, що з будь-якої точки глянувши вниз, можна було побачити тільки його неосяжну тушу.

« Мо Фань, біжи сюди! Той змій відведе нас до печери!» - Тан Юі так само сміливо продовжувала стояти на голові змія, кликавши Мо Фаня.

« Вони роблять це... Я довів його сюди, і мені цього досить" - перелякано говорив Мо Фань.

А ще гірше те, що ви стоїте на вершині, а все внизу — змії! І хоча під землею була лише одна змія, вона вважалася такою ж страшною, як і мільйони звичайних змій!

« Швидше сюди, інакше я попрошу того змія привести тебе! » - говорила Тан Ю.

Почувши ці слова, Мо Фань налякався. Він побіг до зміїної голови, на якій вже була Тан Юе.

Ця величезна голова була завбільшки з футбольне поле, а в ці очі Мо Фаню так і не вистачало духу дивитися.

« Ти розслабся, бо знаєш, що ти допомагаєш йому в цей важкий для нього час. Інакше він би не дозволив тобі просто так піднятися собі на голову." - сказала Тан Юе, дивлячись на переляканий вигляд Мо Фаня.

Ну так, цей змій ніколи не був слухняний, а тут його звільнили і він відразу став паінькою?

Томішний змій витягнув свій величезний червоний язик, і провів їм від землі та по голові.

« Він говорить тобі спасибі» - з усмішкою вимовила Тан Юе.

« Не... - Видаючи з себе, сказав Мо Фань.

« Їдемо. Змій, тепер ти в безпеці" - сказала не без задоволення Тан Юе, яка любила сидіти у змія між очей.

Мо Фаня трясло від страху, і він просто закрив очі.

Величезний змій попрямував через гори. Те, що в очах звичайних людей виглядало як гірський хребет, було лише вибоїстою стежкою для темного змія.

Високі гори швидко виступали позаду, хоча це була швидкість попоїхання.

З часом вони побачили велику незвичну гору.

Ця величезна гора була метою прибуття. Усі гори перед тим були просто камінням для того, щоб зробити це місто горою.

Його можна було побачити здалека, він стояв посередині цієї велетенської гори.

Мо Фань не хотів входити всередину разом з змієм. Хто знає, що там всередині: може якісь нечисті, може безліч лабіринтів або взагалі цілий підземний світ.

« Ти добре відпочинь і поновися. А нам треба йти» - вимовила Тан Юе.

Роздався шипіння змії, і телем висунув свій величезний роздвоєний язик, як знак того, що він зрозумів прохання Тан Юе.

- Так, ти мені ще повинен дати трохи своєї крові» - сказала Тан Юе.

Змій згорів і вкусив себе прямо посередині, з'явилися дві краплі крові. Потім змій відкрив пащу, наповнену кров’ю.

« Не потрібно так багато» - лаялася Тан Юе.

Мо Фань не міг без сліз дивитися на цю картину: кількість крові, яку пропонував змій, вистачило б для того, щоб Тан Юе могла прийняти в ній ванну!

« Що ви хочете робити з його кров'ю? » — запитав Мо Фань.

« Епідемія дедалі погіршується. У його крові повинні бути якісь антитіла, тому потрібно доставити її назад. Можливо, це допоможе вирішити проблему з чумою." - відповіла Тан Юе.

Тепер, коли томенний змій знаходиться у безпечному місці, Тан Юе може повністю вирішити проблему епідемії. Основна отрута змія знаходиться в його крові, і якщо причина епідемії дійсно у томі, ви можете знайти вихід завдяки його кров'ю.

— Да ладно? Ми з такою працею дісталися сюди, і тепер ми повинні повернутися?" - скаржився Мо Фань.

« А що зробиш? Ми не можемо просто дивитися на те, як лютує епідемія, ми повинні знайти її причину. Скажімо палацовий охоронець, щоб схопили нас і відвезли назад." - відповіла Тан Юе.

« ЧИ НЕ можна придумати мудріший спосіб? Я думаю, що вони захочуть з нами поквитатися." - наполягав Мо Фань.

« У нас немає часу. З кожною хвилиною заражається все більше людей, а його кров може допомогти." - говорила Тан Юе.

« Якщо його кров виявиться ефективною, це означатиме, що змій є джерелом епідемії і тоді Чжу Мен зі своїми прибічниками вже не відстануть просто так.

Глава 373

Нещастя приходить сама.

У білому наметі стояв ізоляційний корпус, в якому лежали заражені. Тіла жертв епідемії були густо покриті гномами, а самі організми — надзвичайно зневодненням. Хоч би скільки води випили хворі, ситуація не поліпшувалась і навіть навпаки — це призводило до збільшення кількості гній у їхніх фурункулах.

Зуби ізоляцій були наповнені сильним криком і стоном. Епідемія не змила нікого: тут можна було зустріти старих, жінок, дітей і дорослих. Очі хворих були наповнені жахом перед обличчям цієї чуми, і тільки маги елемента зцілення час від часу робили обхід, сподіваючись хоч якось покращити їх стан. Але навіть такі могутні лікарі не мали жодного ефекту. Тільки діти бігали між койками, не знаючи, що ж їх чекає попереду.

Біля епідеміологічної ізолятори стояла ще одна тимчасово побудована намет, яку використовували маги для проведення зібрань та обговорення. Ще ніколи маги не були настільки безсилі перед хворобою, що не могли запропонувати ефективного лікування і з часом ставало дедалі менше хворого.

« Панина Лу, залишилося лише три дні до того часу, коли перший потік заражених перетвориться на гору мертвих, подібних до тих, що ми бачили в той час. Загальна кількість..." - почувся голос чоловіків середнього віку в білій уніформі.

Пан Лу рукою дав зрозуміти, що не хоче чути подальшого звіту. Він знав ліпше за інших, скільки людей становить перший потік заражених. Ще більше його турбувало те, що в другому і третьому потоках було ще більше заражених, а їхня кількість продовжувала швидко зростати. Їх кількість вже було важко визначити, але одне можна сказати про епідемію — вона дійшла до всіх куточків Ханчжоу.

« Пані Лу, якщо ми дізнаємося про збудника хвороби, то зможемо розробити ліки проти епідемії. А оскільки всі знають, що початок чуми пов'язаний з появою у публічному місці того величезного змія, чи не простіше вже розпочати дослідження?" - сказав чоловік в білій формі.

У той момент, коли чоловік закінчив говорити, в намет зборів увійшов голова магічного суду Тан Чжун. Пан Лу нічого не сказав, тому що він теж знав, що гігантський змій є духом-охоронцем міста.

Разом з Тан Чжуном увійшов до намету і засіч Чжю Мен, чий вигляд був дуже зосередженим. За його поглядом було зрозуміло, що він прийшов сюди протистояти Тан Чжуну.

« Тін Чжун! Ти дійсно хочеш перетворити весь Ханчжоу в гору трупів? Тобі просто треба сидіти і нічого не робити, і тоді твої очікування здійсняться! Ти ворог кожного жителя Ханчжоу! Мені зараз немає справи ні до чого, крім рішення цієї епідемії!» - сказав Чжу Мен.

Тан Чжун теж не виглядав розслабленим. Весь цей час він теж був стурбований тільки цією чумою, сподіваючись якомога швидше знайти спосіб її зупинити, тому його нутро також було на межі.

У той момент, коли засідатель Чжу Мен знову зібрався щось вимовити, всередину увійшов один з палацових охоронців і сказав щось йому на вухо.

Обличчя того чоловіка різко змінилося, і він запитав: « Чи були вони перли тону? »

Охоронець негромко відповів: « Всі провалилися завдання, ви повинні їх покарати".

Обличчя Чжу Мені перекрила лють... На цю справу було відправлено так багато практикантів, чи вони всі не змогли впоратися з двома людьми?

Лі Цзінь чекав, поки Чжу Мен трохи заспокоїться і продовжує говорити: « Мо Фан та Тана Юе вже повернулися, що робитимете? »

"Приведи їх сюди, негайно!!"

Через деякий час Мо Фаня і Тан Юе ввели у намет. Поки їх вели туди, Мо Фан і Танн Юе йшли та не вірили своїм очам. Вони не могли повірити, що за кілька днів епідемія досягне такого масштабу.

Чжу Мен сміявся з них своїм розлюченим поглядом і холодним голосом: « А ви обоє гарні! Була б моя воля, я би прямо зараз з вами розправився! Чи слід мені провести вас по карантинному ізолятору, щоб ви на власні очі переконалися в тому, до яких наслідків це все призвело? "

Мо Фань нічого не відповів.

Тан Юе стояла, закусивши губу. Усе відбувалося надто швидко. Вони повиганяли того змія з міста, а коли повернулися, ціле місто вже опинилося під впливом епідемії і не залишало байдужим жодного мешканця. Ніколи в житті вона не бачила подібного явища, яке могло перетворити колись спокійний і квітучий місто на місце жаху.

Тан Юе витягнула пляшечку, наповнену кров’ю, і передала його Чжу Мені Мену: « Це - тотема кров, якщо причина у ньому, вона допоможе знайти протиотруту».

Чжу Мен дав знак передати його пану Лу, який все чекав, коли ж кров змія прибуде в їх лабораторію. У них залишалося лише три дні для дослідження.

« Схопіть і заарештуйте цих двох» - дав указ Чжу Мен.

Лі Цзінь підійшов, щоб вивести їх. У цей момент до Чжу Мену підійшов чоловік у командирській формі, віддавши йому честь, він щось прошепотів йому на вухо.

Чжу Мен вигукнув: « Що ти несеш? »

Почувши цей вигук Чжу Мена, всі інші негайно повернулися до місця зустрічі.

« Ми щойно отримали цю інформацію з фортеці. Ситуація там надзвичайна, тому просимо закликати засідання для надання допомоги." - сказав командир.

« Добре. Я зараз віддам розпорядження" - сказав Чжу Мен, хитаючи головою.

У Пін Цін з палацової охорони, коли побачив, що обличчя присяжного засідателя різко змінилося і запитав: « Чи щось сталося?»

« Безпеку не приходить одна! Це точно - біда ніколи не приходить сама!!" -- відповів з збентеженим виглядом Чжу Мен.

Коли командир побачив, що тут ще головує магічний суд та багато інших високопоставлених осіб, то сказав: « У західній фортеці в Ганчжоу з’явилася зграя білих орлів. Вони знеохочували нас від голоду і не реагують на наші атаки, навіть не думаючи про повернення до місця свого гніздування. Вони кинулися летіти до міста.

У цей момент обличчя Тан Чжуна охопило жах! Він був чутний про орли, які живуть на захід від хребтів. Вони вважалися дуже покірними тваринами, які покірно живуть у своїх краях і не виявляють жвавості, як інші чарівні звірі.

Тан Чжун не розумів, що штовхнув цих білих орлів на бік Ханчжоу. Позазапні напади зграї магічних тварин - далеко не поширене явище в добре збереженому місці, як Ханчжоу.

« Схоже, що ми застрягли...» - збентежено вимовив Чжу Мен.

Тан Чжун теж хмуро похитав головою. Ця епідемія і так перевернула все з ніг на голову, а тут ще це нашестя — прямим як сніг на голові...

Глава 374

Глава 374: Бунт небесного орла

Цеп’я білосніжних гір розстелялася на захід, величезні та величні гори цих тварин були вкриті хмарами.

Довгий час ці західні гірські хребти не вважали зону для польотів, а тому, що тут гніздувалася велика група білих магічних орлів.

Білі магічні орли завжди славилися запальним характером, і однаково реагували на будь-якого незапрошеного гостя, чи то монстр рівня головнокомандувача або слуги, всі відразу ставали на захист своєї території.

Вони були об’єднаними і лютішими, а також найкривавіші небезпеки на заході від Ганжоу.

Але вони самі не нападали на людей, і вже понад десять років до них також ніхто не наближався. Вони були задоволені своїм життям та ареалом пробуванням.

За всі ці роки мирність, західні форти послабили пильність за орлими, помилково вважаючи їх миролюбними. А хто знав, що з пошестю в Ханчжоу орли спробують отримати свою вигоду.

Західний форт, військові чарівники стояли в строю, дивлячись на горизонт і очікуючи бій...

Насправді, вони дуже багато років взагалі не зустрічали великих вторгувань у людській світ монстрами.

"Вперед, все за мною, підіймаємося в небо" - з уваги молодий військовий махнув рукою, наказавши своїм людям осідлати небесних орлів.

Сила білих магічних орлів не дуже і велика, найбільша проблема в тому, що вони пернаті, а маг з Землі нічого не зможе їм протиставити.

Проти раптового удару зграї птахів з давніх - давен було важко встояти, на щастя, щороку на західному форті була велика кількість хороших магів. Їх спеціально навчали літати на небесних орлах.

"Не було такої веселої!", військовий ад'ютант кровожернув губи.

"Всі слухаємо мого наказу, злітаємо!" - скомандував молодий військовий.

Усі офіцери в чистій військовій формі залізли на спину небесних орлів, і збиралися злетіти у вказаному напрямку.

Однак усе пішло шкереберть.

Усі небесні орли продовжували стояти на землі, не рухаючись крилами.

Небесні орли просто повинні були послухатися наказу і відразу злетіти. Їх привчалося до чаклунства духа, і вони завжди мусили коритися укриттю.

"Зовите укриттях, щось дивне сталося з небесними орлами!",- начальник загону був розлючений.

"Коммандір, ви мене звали?" - підійшов приручник.

"Подивись, що сталося з небесними орлими, з чого раптом вони не виконують наказів" - сказав начальник загону.

Притулок підійшов до орлу, злегка поклади руку йому на тіло, закрив очі, відчув його спокійне серце.

Через хвилину, укрив очі і подивився на горизонт, обдумав і сказав: « Вони бояться.

"Чого бояться?" - запитав начальник загону.

« Небесні орли і білі магічні істоти належать одному виду, хоча ми й приручили їх, але в них все одно тече кров монстрів-орлів. І вони не можуть піти проти білих...»,- не встиг закінчити приручник.

"Чортова зграя марних горобців!",- покликав їх начальник загону.

"Хоть небесні орли і приручені нами, але проти природи не підеш, проте...." ...",-приборк зупинив фразу на середині, він гладив орла, в якого очі був невимовний жах.

В одну мить вираз обличчя укривача змінився, він до кінця зрозумів, що відбувається на серці небесні орли з їхнім недовірливим поглядом в даль, де знаходяться білі магічні.

« Однако, що? Ти щось не хочеш робити!" - роздратовано сказав начальник загону.

Якщо вони воюють без орлів, то скільки магів можуть літати?

Це стає жахливо проблемно!

"Як тільки з'явиться головнокомандувач - чотирилапий орел, небесні орли не будуть битися з ним і план піде прахом",- сказав укрититель.

"Пуста болтівня, якщо наш небесний загін буде знищено, то відразу ж атакує місто" - сказав молодий начальник підрозділу.

Очі укривача все ще були наповнені страхом, він потряс головою, і знову подивився на неспокійних орлів.

Очі небесних орлів мало-потужні почали змінювати колір з чорного в темно-червоний, замахували крилами, зовсім не для того, щоб летіти воювати, а для скинути вершників.

"Віхи!"

"Віії!!"

Раптом всі небесні орли почали видавати пронизливий верес, вони дивилися на літаючих агресорів, і ніби відгукнулися на чийсь клич.

« Що відбувається?»

"Мій небесний орел не слухає".

"Мій теж!"

Небесні орли плескали крилами, звивалися під вершниками і були зв’язані ланцюгом ноги. Інакше вони самі відлетіли б.

„Бунт... Вони бунтуються!»,- кричав військовий, який вже стикався з подібною ситуацією.

"Що?" - молодий начальник загону оглянув усіх, і помітив, що колір очей всіх небесних орлів змінився, вони відчайдушно чинили опір, ставали жорстокими, навіть небезпечними для людей.

"План провалився!" - крота вже не могла тримати їх під контролем.

"Що ж тут відбувається?" - крикнув молодий начальник загону.

З давніх - давен люди слухались небесних орлів, слухалися наказів і раптом почали чинити опір сьогодні.

« Я щойно говорив вам, якщо з’явиться головнокомандувач — сотерехлапий орел, небесні орли не ризикнуть наближатися до нього і постараються швидше втекти. Але якщо з'явиться орел рівня полководця, то під дією його аури вони можуть здригнутися!»,- сказав блідий від страху укрититель.

Рівень полководця!

Почувши це, молодий командир остовпнув. Рівень полководця, тут є монстр такого рівня, вражаюче!

« Швидше, треба вбити всіх небесних орлів, не можна дати їм збунтуватися! Ці низькорівні тварини, не зможуть протистояти ауре примусуванню полководця!"

Монстри рівня полководця були настільки жахливими, що з дитинства приручені небесні орли почали так себе вести...

"Що ви зацікавились, невже хочете, щоб форт був знищений?", "Скоріше убийте всіх бунтарів небесних орлів!" --',- гнівно крикнув прикритель, побачивши, як офіцери вже склали руки.

« Убивайте! Швидше вбивайте!», скрипячи зубами, сконтролював молодий начальник загону.

Глава 375

Розділ 375: Повернення змія в Сіху

На дев'ятому оглядовій вежі західної фортеці сидів 17-річний юнак.

Він грав на маленькій флейті особливу сільську мелодію.

Під ці звуки з лісу неподалік вилетів підріс білий-серий орел і опустився поруч із хлопцем.

Хлопчина глянув на птаха, і сказав: « Ти знову в лісі уловив зайців? Невже їжа, яку тобі дають в фортеці, тобі не до вподоби? Чи, може, він знову погано поводився з тобою? Ну добре, гаразд... Я знаю, що він ненавидить нечистих на зразок тебе, і через це ламає тобі перешкоди. Як вийде можливість, я обов'язково приготую тобі щось смачненьке".

Сірий орел видав звук, ніби повністю зрозумів, що йому щойно сказали.

Хлопець з орлом сиділи на оглядовій вежі, як раптово задзвонила тривога. Моментально занепокоєння накрило всю фортецю, можна було побачити, як ряди військових магів вишиковуються в колони і переправляються на передній фронт.

"Що сталося?" - крикнув хлопець з вежі зв'язаному, що був внизу.

« Ван Сяо Цзюнь, знову ти там сидиш. Іди швидше всередину фортеці, сховайся, інакше такого дрібного як ти білі орли з'їдять не пережовуючи» - сказав той самий зв'язок.

"Нічого страшного, Сірий мене захистить" - відповів Ван Сіо Цзюнь.

Саме в цей час підбіг високий довгов’язаний хлопець, чиє обличчя було повністю усиплено віспинами. Він подивився на нього і вигукнув: « Захистить тебе? У збройні сили щойно виконав наказ, що кожен повинен вбити орла, якого годує! Наказ слід негайно виконати."

« Що ти несеш? - запитав Ван Сяо Цзюнь, не довіряючи своїм вухам.

Хлопець з рибою обличчям суворо сказав: « У західних горах проголосився магічний орел рівня полководця, а це означає, що невдовзі всі орли в фортеці зникнуть і почнуть бунтуватися. Чого ти там застиг, сказано ж було: виконувати негайно! Непідкорення указу пошкодить за собою покарання!».

Ван Сяо Цзюнь обомлів від почутого. Він дивився на свого орла, який ще не встиг подорослішати...

Він повинен вбити його власноруч? Як же його рука піднімається?

Для нього сірий орел був єдиним подарунком від старшого брата, який пожертвував своїм життям. З того часу, коли орел ще був птенцем, він плекав його і тому сірий був найважливішим компаньйоном.

« Так і такий гібридний орел взагалі не повинен був залишитися в армії» - сказав цей крольник.

Ван Сяо Цзюнь дивився на орла, який сидів поруч і закусив губу.

Коли сірий орел почув звуки флейти, то наче вловив наказ. Його тіло насупилося, виявляючи абсолютну покору.

З наступними звуками флейта орел змахнув крилами і, зробивши коло, полетів.

Хоча орел ще не встиг подорослішати, його оперення було досить густим, але він перевершив чистокровні орли по швидкості свого польоту.

З часом силает сірого орла перетворився на точку і зник у дебрах лісу.

Цей рибою укрититель вийшов з себе. Він сердито звернувся до Ван Сяо Цзуню і сказав: « Ідіот! Відкрито вийшов проти армійського наказу? Ти подібний до свого сірого орлу, бо теж не вартий того, щоб залишатися в армійських рядах! Ти хоч сам розумієш, яку помилку зробив? Ти відпустив його, а він потім приєднається до зграї білих орлів і нападе на нашу фортецю!!"

Ван Сяо Цзюнь, опустивши голову, не вимовив ні слова. Він не розумів, що передувало такому безжалісному наказу. Він хотів лише зберегти життя своєму пернатому другові, і за це він готовий покарати його.

Рябой пішов, а Ван Сіо Цзюнь підняв голову. Небо над його головою вже було вкрите кривавими пір'ям білих орлів...

Неподалік від нього була площа для приручення тварин. Трупи магічних орлів були скрізь розкидані по цьому майданчику, утоплюючи в калюжах власної крові...

Молодий хлопчина міг чути болючі крики цих птахів, чув, як проливається їхня кров...

Найжахливішим було те, що ці птахи були вбиті не у битві... Вони загинули від рук найближчих йому людей — їхніх господарів.

Ван Сяо Цзюнь не міг дивитися на це, він просто закрив очі.

Він не проколов ні сльозинки, але його серце обливалося кров'ю...

У перші моменти після того, як в приміщення для засідання Лінь Іня дійшла новина з заходу фортеці, всі засідали з серйозним видом занурилися у тиші...

Ніхто не міг навіть уявити, що ситуація стане настільки серйозною. Спочатку ця епідемія, а тепер ще білі орли атакують місто.

« Найжахливіші орли — це найбільш небажані вороги нашої армії. Їхня система повністю зруйнована, оскільки вони стали загрозою фортуні. Добре, що постанова була випущена якнайшвидше. Якби він не виконався, хто знає про наслідки цього, - сказав голова магічного суду Лінь Їня — Лі Тянь.

« Зараз ми в центрі внутрішньої нутрощі. Пан Лу вже розібрався з ліками від епідемії?" - запитав Чжу Мен.

« Лікарство готове, але ці ліки з крові тоемного змія підсилюють опір організму, однак вони не пригнічують його. Нам ще потрібно жовчити змія або щось на зразок цього." - відповів пан Лу.

Тан Чжун глянув на палацових охоронців, а потім прошепотів: « Вернися до Білої гори і принеси звідти жовч змія».

Чжу Мен з лютістю вийшов із місця і сказав: « Не дивно, що ліки від крові зміїв мають вплив, бо це причина епідемії! Невже ви не розумієте, що ваша сліпа віра в старі казки вже знищила стільки людей!!"

Тан Чжун мовчав.

Чжу Мен закрогал прямо в сторону Тан Юе.

Тан Чжун теж підскочив, думаючи, що Чжю Мен зараз буде відриватися на Тэн Юе.

Але Чжу Мен просто стояв перед нею, і дивився на неї, не зводячи очей.

З часом владний вираз зник з його обличчя. Він повністю опустився, наче просував.

« Я добре розумію, що ви виконуєте свій обов’язок, але Ганчжоу перебуває у великій небезпеці... Білі магічні орли стали ще однією проблемою, і якщо ми не розв'яжемо проблему епідемії протягом одного дня, то весь Ханчжоу перетвориться на гору трупів... Тому..." - почав говорити Чжу Мен: "Я прошу ... Я благаю тебе... Зараз же поверни тотемного змія, і тоді я обіцяю тобі, що якщо буде хоч найменший шанс зберегти йому життя, то він не буде убитий."

Тан Юе відступила на кілька кроків назад, не довіряючи тому, що зараз сказав Чжу Мен. Вона подивилася на Тан Чжуна. Тан Чжун закинув головою на знак згоди!

Оскільки Чжу Мен запропонував компроміс, сказавши, що можна зберегти життя зміїю, не відкладайте його назад.

« Гаразд, зараз я поверну того змія. Я поверну його до озера Сіху".

Розділ 376

Розділ 376: замах на тотем

Осенніше озеро Сіху вже було чудовим краєвидом. Вода у ставку була дуже холодна і прозора.

До цього часу озера завжди кишіли туристами та простими жителями міста, а тепер тут було пустельне місце.

З одного боку, усі мешканці міста були налякані епідемією і тому не погоджувалися виходити з дому під жодним приводом побоюватися зараження. З іншого боку, всі вхідні виходи з міста вже були повністю заблоковані, так що в це і без того безлюдне місце ніхто не міг потрапити ззовні.

Озеро Сіху величезне — наче море.

Від пориву вітру верби на дамбі Суна* (*відома пам'ятка на озері Сіху) ніжно б’ються, як рухи молодих дівчат, що тільки вийшли з води.

На цій довгій дамбі Чжу Мен і капітан палацової охорони У Пан Цзин дивились на пустельний Ханчжоу.

Зон озера був поглинаний багатьма хмарочосами різних архітектурних стилів. Ці будівлі чудово відображувалися на рівному водному гладі, і це видовище було просто вражаюче.

У нічному небі з’явилася величезна чорна хмара, що відлила серебристо-золотим місячним світлом. У цьому світлі можна було чітко побачити контури хмари, що нависало над хмарочосом зі скляним куполом і вбираючи світло будівлі. У результаті, з'явилось враження, що високо над хмарами є величезний прожектор, який висвітлив саме це місце.

Раптово, посеред ці нічного неба з'явився легкий чорний туман, який через деякий час став скущуватися. Він ніби пожер усе золото-сірнє сяйво півмісяця. Здавалося, що світло перекрило навіть незліченні лампи.

Небо стало зовсім чорним.

Темний туман поступово наближався до розлогого простору над Сиху.

На дамбі стояли Чжу Мен, У Пан Цзин, Мо Фань, Тан Юен, Ган Цін, Лі Тянь і Лі Цзінь, Ло М'ян та інші. Вони всі уважно дивилися наверх, заривши голови, спостерігаючи, як сюди наближається чорний туман.

« Можливо, цей дух раптом з'явиться посеред міста і потім так тихо зникне...» - вимовила Лен Цін.

Лен Цін — дуже чарівна й обворожнена дівчина, також старша сестра Лоліти.

Цього дня Мо Фань вперше побачив її. Він і не підозрював, що вона до всього є заступником голови магічного суду, а її здібності вражають уяву.

« Він тут» - з усмішкою вимовила Тан Юе. Їй всього-то треба було подути в цитру, яка була зроблена з луски тотемного змія, щоб змій прийшов.

Змій повернувся, але його линьки ще не закінчились.

Чорний туман звис над самим серцем озера Сіху. Потім, перетворившись на велику чорну блискавку, він опустився в озеро.

Коли змій повністю занурився у воду, на її поверхні з тріском виникла велика біла хвиля.

Використай воду, щоб заволокти весь простір. У центрі озера велетенська хвиля з шипінням рушила до берега, ледь не затопивши пам’яті людей.

Люди стояли, розібравши роти. Багато з них вперше зіткнулися із явищем темного змія.

Увесь цей час озеро проходило в спокої, але тепер з поверненням змія поверхня води знову клопотала було видно чорний силует духу, який приковував погляди.

- сказала Тан Юе, що був у воді тотом.

Змій підплив до плоті. Його голова та шия були набагато вищими за цю дамбу. Можна було побачити його величезні очі, якими він дивився на людей там.

І хоча його увагу було звернено тільки до Тан Ю, здавалося, що він бачить абсолютно всіх, наче на долоні.

« Ще не закінчився» - сказав Ло Мянь, глянувши на тотемного змія.

Коли линятко закінчиться, візерунки на тілі змія стануть чіткими. Зараз же вони були розмиті і якимись білими.

Крім того, він відчував це через слабшого дихання Ло М’янь.

У цей момент Чжу Мен повернувся і кинув погляд на Ло Мяня.

Лой Мянь у відповідь закинув головою, в його очах можна було побачити якийсь загадковий сенс.

Раптом Чжу Мен підняв праву руку, долоню якої була стиснута в кулак.

Це був його жест, який означав початок дій!

Незабаром на цілій плоті з’явилося безліч силуетів. Стало зрозуміло, що вони переховувалися тут вже давно, очікуючи сигналу від Чжу Мена!

Деякі з них були одягнені в уніформу палацової охорони — це була особиста магічна група Чжу Мена.

Інші ж були одягнені в ковдри магічного суду. За кольором їхньої форми можна було зрозуміти, що це були підлеглі Ло Мяня!

Вони були всюди.

"Взяти його!" - крикнув Чжу Мен.

« Приходьте до "Кари блискавки: Порушена заборона*", не дайте йому шансу піти!» - в той же час сприманував Ло М'ян. (*магия елемента блискавки вищого рівня).

Тан Юе, Мо Фань, Лен Цин, Танг Чжун, Лі Тянь та інші були засмучені несподіванкою події.

Коли Тан Юе побачила, що серед нападників були маги високого рівня, вона не могла повірити своїм очам.

« Що ви збираєтеся робити? » — кричала Тан Юе.

Про цю засідку ті двоє нічого не згадували.

« Тіна Юе, ти добре постаралася. Передала життя тотемного змія прямо в наші руки» - з усмішкою погладьаючи бороду, сказав Ло Мянь.

« Ми повинні його знищити! Тоді епідемія зникне!" - говорив Чжу Мен.

Той день стане днем його смерті!

Тан Юе була розгублена, вона і подумати не могла, що ці двоє ввійдуть в змову, щоб обдурити всіх...

Ло М'янь був проти і Чжу Мені, і тотного змія...

Глава 377

Глава 377: Змієві змію, Кара блискавки — заборона.

Мо Фань з жахом дивився на всіх цих палацових охоронців і членів магічного суду, що розсипалися по тілу. Вони могли зрозуміти, що їхнє культивування вище від його рівня!

Навіть двох магів високого рівня у повсякденному житті здаються маловіроятними, а тут їх цілих 2 загони!

Ситуація вражала уяву. Те, наскільки сильними були ті люди на тілі, також вразило зловмисних змій. Розгорнувши свій величезний рот, наче печера, він видав вітровий крик, від якого іви на місці впали. Листя летіли, вода шаленіла — ніби починалася ураган.

« Назву: "Кару блискавки, заборонений забороною!" - ще раз скерував Ло М'янь.

Раптом над головами з’явилася потужна блискавка!

Мо Фань побачив, як величезна фіолетова блискавка пронизує чорну хмару! До того він ледве вловив, як численні зорі негайно складалися у систему.

Зоряна система за зіркою системою... Вони створили чудову зоряну хмарку.

Зоряна хмара була під чорною хмарою. Це виглядало як тривимірне зображення.

Зоряна хмара високого рівня.

Мо Фань думав про те, який об'єм магічної енергії потребує ця магія! Сам Мо Фань вже давно б видихався. Він побачив 243 зірки, які складали одну зоряну хмарку і разом продовжували складатися ще 6!

Сім зірок склали сузір’я — магія першого рівня.

49 зірок створили зоряну систему — магію середнього рівня.

243 зірки створили 49 сузір’їв, сім елементів яких утворили зірку — магію високого рівня.

У небі ж над Сіху зараз висіло цілих 7 подібних зоряних хмар... Всі вони були немов зоряний палац над озером...

Це зоряна галактика! Вона яскраво сяяла над містом, відображуючись своїм невимовним світлом у всіх темних куточках Ханчжоу!

Мо Фань втратив дар мови. Навіть його система мала величезну руйнівну силу, яку ж енергію повинна нести в собі ця зоряна галактика?

Велика галактика була такою величезною, що здавалося б, до неї можна було подати рукою... 7 зоряних хмар заполонили весь небосвод!

Безчисленні електричні розряди створювали один потужний потік, якого здавалося достатньо для того, щоб проколоти всю яму хмар!

Оглушливий грім звучав так, ніби небосвод впав на землю! Могутня енергія блискавки прямо встромилася у чорну водну гладкість Сіху!

Яскраво-фіолетовий небозвод привернув увагу всіх, хто був у місті, люди спостерігали за тим, що відбувається навіть зі своїх вікон...

Навіть знаючи, що маги й чаклунство по всьому світі є в захваті від усіх чарівних речей, люди просто не могли відірвати своїх очей...

« Це... Це теж магія?»

« Які ж то зловісні блискавки... Ніби вони тут, щоб покарати людство!"

« Що такого відбувається в озері, що потрібно було створити таку електричну колону?»

Цей стовп міг бачити все, навіть люди з віддалених районів.

Електрична потужність, пронизивши горизонт, різко впала, наче метеорит...

Електричні колони становили дев’ять скупчень блискавок, які впали на водну миску саме там, де був тотемний змій. Скупчення блискавиць діяли безперервно, не ослаблюючи своєї дії...

*** Електрика*

Блискавки, електричні дуги, електроприлади...

Мо Фань бачив тільки цей грізний фіолетовий колір і цю незрівнянну силу!

Електричний стовп, який встромлювався у воду, змусив воду буквально кипіти, намагаючись знехтувати тотемного змія...

Електрична енергія кожного разу вдаряючись об тіло тотему, ніби рикошетіла і з новою силою знову ударяла по змії...

*** Рычання*

Чорний гігантський змій потрапив у пастку. Він постійно противився, тому магія карала його ще сильніше. Його гучні крики лунали по цілій околиці.

« Бог мій, ніби мені сниться страшний сон! »

« Змея, це змія! Величезний змій!»

« Гігантський змій, який з'явився тоді в місті!»

« Боже! Так він дійсно існує... в озері!!"

Тепер городяни товпилися на великій відстані від узбережжя. Хоча вони були дуже далеко, але самі змії та електрична колона могли спостерігати за ними з будь - якої точки.

Відгомін подій дійшов до всіх куточків землі. Люди перебували в страху...

Існування гігантського змія було тепер доведено... Його можна було побачити під свічки блискавиці як під прожектором ...

Розділ 378

Розділ 378: Народний гнів, розправа з змієм

« Це ж...» - Мо Фань не міг повірити своїм очам.

« Кара блискавки: Порушена заборона! Магії цього рівня було достатньо, щоб розправитися з тваринами рівні полководця. Очевидно, Ло Мянь і Чжу Мен підготувалися до вбивства змія" - вимовила Лен Цін.

Кожна блискавка, яка пронизала тіло змія, завдавала йому великих страждань. Адже тепер він не мав старої шкіри, котра б захищала його від болю. Через це кожен удар блискавки залишався шрамом на зміїному тулуб.

Військом змій розкрило пащу, намагаючись боротися з блискавками. Але воно ще більше вражало його і досягнуло внутрішніх органів.

Якщо б магія такого рівня була спрямована проти тваринного типу головнокомандуючого, то від нього вже не залишилося би навіть вугілля. Однак таємний змій продовжував боротися.

Змій був розлючений. Він дуже пильно дивився на двох головних ватажків, намагаючись подолати магів, щоб живцем заковтувати цих двох.

Його тіло ставало дедалі жорстокішим, а його гнів продовжував посилюватися.

Він безстрашно боровся, навіть якщо це була й магія блискавки найвищого рівня. Він намагався розгромити всі ці блискавки!

« Зараз же, прошу вас, зупиніться! » - жалібно кричала Тан Юе.

Кожен шрам змію вдарив її серце.

- сказав Чжу Мен, дивлячись на всіх тих людей, що вже стояли.

« Навіщо ви так робите? » — запитала Тан Юе.

Чжу Мен без будь-якого вираження обличчя, звернувся до всіх: « Мешканці міста Ханчжоу, це той самий гігантський змій, що з'явився нещодавно в людному місці, він також є причиною епідемії і живе у озері Сігу. Є люди, схильні стверджувати, що цей змій є святим духом і захищає місто! Я сьогодні знищу цю тварюку! Якщо ви підтримуєте моє рішення, то я хочу чути ваші голоси!»

Голос Чжу Мені був таким чітким і гучним, що його можна було почути скрізь. Він використовував якусь магію, доселе невідому Мо Фаню.

Людей ставало все більше, але їх обличчя виражали жах через що вони боялися підійти ближче. Серед них були студенти, прості жителі, торговці, старі чарівники та звичайні люди. Всі вони не могли повірити, що цей час жив поруч з таким монстром. Вони не вірили б чуткам, якби сьогодні не побачили його на волі.

Хтось думав, що їх обманюють, а хтось з ними взагалі не вважаються.

« Убити його! Треба вбити його!"

« Як же таке створіння може жити в озері? Потрібно якомога швидше знищити його!"

« Він причина епідемії! Ми повинні позбутися його!"

Крики людей доносилися аж до озера.

« Ні! Ні! Не він причина епідемії! Він охороняє це місто!» - кричала Тан Юе, яка стояла на дамбі.

Як же вона сама могла протистояти крикам тисяч людей? Усі вони були налякані, і так само як Чжу Мен, хотіли лише одного — позбутися величезного змія.

Криків і голосів ставало все більше...

Заклять не тільки змій, але й утому в його очах.

Змій був дуже слабкий, а його тіло продовжувало отримувати незліченні удари.

Змій чув голоси людей, які кричали за його вбивство, але йому не було великої справи до них. Повертаючи голову, він подивився на Тан Юе, що стояла неподалік.

Тан Юе виглядала пригніченою криками цього розлюченого натовпу.

Якщо б не вона, то змій ніколи не залишив би таке безпечне місце у час своєї линьки.

Він прожив багато століть і був набагато мудрішим від людей. А найголовніше, він безусловно довіряв їй, а вона... Піддала його такому ...

Вона дивилася на всі рани на його тілі і все більше звинувачувала себе... Як же вона могла обійтися з ним так!

Тан Юе заливалася сльозами. Що вона могла зробити, коли за нею стояли чарівники, які брали її верх, а на березі товпилися тисячі людей, що голосували проти? Як вона сама може протистояти їм?

Мо Фань чув, як вона ридає. Він, так само як і вона, нічого не міг вдіяти.

Місто вже було оточене страхом перед змієм та епідемією. Тепер же, коли було знайдено джерело всіх бід, люди підуть навіть на крайні заходи.

Чжу Мен висловлював волю народу, і Мо Фань розумів, що після цього він напевно отримає величезну підтримку від ханчжоу. Кого хвилює розбите серце дівчини?

« Обережно! Він намагається атакувати!" - кричав у пана Цзин.

Мо Фань тільки зараз подумав про те, що твориться з ослабленим змієм, який знаходиться під прямою атакою потужної магії.

Багато блискавиць ударяли прямо в його голову і здавалося, що змій вже нічого не відчуває.

Змій наблизив свою голову до плоті, тому охоронці та засідателі поп’ялися назад.

Навіть під ударами блискавки змій міг використовувати силу свого страху!

Змій повільно кидав свою голову до сторони, де розташовувалася Тан Юе...

Він повільно витягнув свій зміїний язик, як знак своєї турботи ...

Мова повільно пройшла по обличчю Тан Ю, яка не зміщалася.

Наче тан Юе, своєю мовою змій повільно гладив його...

Тан Юе підняла голову... Вона дивилася в ці очі, які незважаючи на всі муки продовжували сяяти ніжністю... Навіть у такий важкий час він прийшов, щоб заспокоїти її!

У цей момент Тан Юе, не втримуючись, заплакала горючими сльозами...

Глава 379

Глава 379: Екстрена допомога

Мо Фань остовпнув від побаченого.

Він раніше вже чув історії Тан Ю про тотемного змія, ніби той її предок, і всюди дбав, захищав її.

Але Мо Фань зовсім не очікував, що змій почне жаліти Тан Юе в такій ситуації. Весь поранений, все ще мучиться від розряду блискавки, більшість монстрів на його місці давно б втратили розум і в люті атакували всіх, кого бачать.

Але тонімний змій не такий. Він не міг зробити інакше, коли побачив сльози Тан Юе!

Аж раптом Мо Фань зрозумів, що саме за відчуття мучив цей гігантський змій. Для нього Тан Юе була наче його власна дитина.

« Ви вірите? Ви вірите, що цей тотемний змій є причиною епідемії і всіх бід?».

"Якої справи я вірю?", без емоцій відповіла Лен Цін.

Насправді вона також схилялася до того, що й Мо Фань, але на жаль, вихід з цієї ситуації не існує, схвильований народ вимагає страти темного змія. На дамбі стоїть натовп магів високого рівня і чекають, коли замучений змій ще більше виснажиться. Вони прилетіли на Сіху, саме для того, щоб вбити цього монстра рівня полководця.

Засідателі магічного суду Чжу Мен і Ло Мянь просто стояли і чекали, коли він випустить останній свій подих, не придаючи значення цій ніжності з боку змія.

"Приступим?" - сказав Чжу Мен, якому вже набридло чекати.

Західний форт все ще був під загрозою білих магічних орлів, у Чжу Мена не було часу більше відтягувати процес. Він мусив негайно розв'язати проблему з тоємним змієм, епідемією і потім відбити білим магічним орлом.

« Ні в якому разі не недооцінюй його, — говориться у звіті про кару блискавки. — Інакше всі ці невинні люди будуть мертві. Нехай зараз він і лиже, але він все ще жахливо сильний!»- Ло Мянь знав тотемного змія краще за всіх.

Чжу Мен повільно піднявся, він дивився на стоячого поруч У Пін Цзинія.

Пін Цзінь кидав головою: « Старший засідатель, не хвилюйтеся, кара блискавки зробить свою справу.»

Чжу Мен опустив руки, очікуючи рішень.

До них відразу підбіг охоронець імператорського палацу Лі Цзінь, не сказавши і слова вітання, почав: « Голосний засідатель, Західна фортеця просить допомоги!»

Чжу Мен нахмуріл брови, ще раз подивився на тотемного змія, сказав: « Ми повинні закінчити з цим змієм.

« Це дуже терміново, серед білих магічних орлів виявлено монстр рівня полководця, всі наші небесні орли вийшли з ладу, ми втратили будь-яку боєздатність в повітрі, тільки маги високого рівня переважають шлях легіону білих чарівних орлав, на західний форт вже перекинуті усі чарівники вищого рівня, але і вони не можуть зупинити прохід вторгнення зір. І без підтримки, дуже скоро вони всі дійдуть до гординя і коли прийдуть ..." - сказав Лі Цзінь.

"Справа така жахлива?" - засідав Чжу Мен від подиву.

"Без небесних орлів охорона на форту стає марною" - сказав охоронець Лі Цзінь.

Голова магічного суду Лі Тянь стояв поруч, і слухав цю екстрену військову звідку, а дивлячись на Чжу Меню, сказав: « Дзвонило нетерпеливо відпрацьовуйте, два засідатель терміново беріть командування над суддями та охоронцями, вперед до західного форту!»

« Неможливо. Треба вбити його спершу,- у весь голос сказав Ло М'ян.

Чжу Мен не знав, що робити.

« Може бути, що виснажена змію томітиво не покине її аж до глибокої ночі і тоді від форту вже нічого не залишиться. До того ж від удару кари блискавки він точно не впорається пару днів, так що добити його ми завжди встигнемо», - сказав старший суддя Лі Тянь.

Вираз обличчя Ло Маня змінився, він подивився на серйозно пораненого тотемного змія, потім на Чжу Меню.

« Коли час обрізу, ми маємо зарубати принаймні одну загрозу. Ті, хто підтримує імператорський палац Чжу Меня, майже напевно не витримає» - сказав Ло М'янн.

"Постій!" - Чжу Мен підняв руку.

"Чжу Мен, збезголови його, інакше може бути вже пізно" - сказав Ло М'янь.

"Сперва ми підемо на підкріплення!",- суворо сказав Чжу Мен.

« Це...» - здивувався Ло М'янь.

« Тілоохоронці імператорського палацу, слухайте наказ! Відвідаймо західну форту, боротися проти білих магічних орлів і якщо хоч один проб'ється, попит буде йти з вас!"

"Так точно!"

Пін Цзін схопився на ноги і вмиг перелетів греблю, а його спина покрилась пара чудовими крилами.

« Шастикрилий... Цей імператорський охоронець став сильнішим!», Мо Фань задал голову і дивився на злітаючого У Пін Цін.

Усі імператорські охоронники, що були на місці Пін Цзіна, піднялися в повітря.

Тільки маги високого рівня повітря могли опанувати ці крила, іншим вони були непідвлаштовані. Вони з’явилися в небо, змушуючи всіх на землі дивитися і заздрити.

Хоча томемний змій не мучився, тепер він мав час відпочити.

Мо Фань хотів підійти до Тан Ю, але побачив на нього погляд Лен Ціна.

"Сестрица, що таке?" - запитав Мо Фань.

« Це не так просто, як здається» - серйозно тоном сказала Лен Цін.

Глава 380

Розділ 380: Приховані паразити

Мо Фань був далеко не дурною людиною, тому почувши в голосі Лен Цін якісь приховані ноти, він вирішив поцікавитися: « Чи ти знаєш щось?»

« Мої підлеглі донесли мені. Я сама перевіряла особистість тих двох трупів, що виявилися на самому початку. Але тоді я не додала нічого особливого. Зараз я дуже сумніваюсь щодо однієї людини" - вимовила Лен Цін. Її очі сяяли кровожерливою енергією.

Добре, що у неї була небашена сестра, завдяки якій Мо Фань може переносити присутність подібних жінок поблизу.

— Чи ти сумніваєшся з приводу цієї епідемії?

« Ти хочеш врятувати цього змія?» - почувся відповідь на питання Лен Цін.

Лі Тянь та Лен Цін вже обговорювали це і схилилися до того, що все-таки змій є захисником міста. Вони розмовляли з паном Лу, який висловив свою думку, сказавши, що хоч кров змія допомагає організму боротися, але вона не може повністю вилікувати інфікованих. Це означає, що тоємний змій не є джерелом епідемії. Оскільки найбільшою епідемією була Бай Чжен, а сам таєм усе своє життя жив у озері Сіху — місці з’явлення перших хворих.

Голова магічного суду Лі Тянь і Лен Цін займалися розслідуванням, навіть знайшли зачіпки, але так і не змогли знайти першопричину.

- Мо Фань подивився на Тан Юе.

У Мо Фаня не було жодних доказів того, що той змій був агресивним.

Він раніше ніколи не бачив Тан Юе такою слабкою і зламаною, через це його нутро не витримало.

« Мої підлеглі вже перекинуті до західного форту, але всі вони там марні. Якщо хочеш приєднатися до мене, якнайшвидше вирушай в Бай Чженн, і перевір, чи немає там слідів інших чарами." - сказала Лен Він.

"Там напевно і так багато дослідників, є сенс мені розслідувати все знову?" - запитав Мо Фань.

Бай Чжен був головним епіцентром епідемії, і члени магічного суду вже розкопали там все вздовж та впоперек, чи є сенс вирушати туди?

« Люди можуть приховувати справжнє джерело хвороби. Я вже відправила туди Лін Лин, так що ти можеш скласти їй компанію. Але пам’ятай, що у вас мало часу. У той момент, коли білі магічні орли почнуть відступати, Чжу Мен відразу ж повернеться сюди, щоб розібратися з змієм." - сказала Лен Цін.

« Добре... Заспокойся... Якщо у Бай Чженні і ховається щось, то я обов'язково це розкопаю!» - думав про себе Мо Фань.

« Тоді нам потрібно розділитися. Ми повинні дізнатися справжнє джерело епідемії до того, як вони повернуться сюди" - вимовила Лен Цін.

« У мене зараз навіть немає жодної зачіпки, з чого я повинен почати? » — захоплено запитав Мо Фань.

"Я вже передала всі дані Лінні, вона тобі все пояснить."

"Відмінно".

Лен Цін швидко пішла, не пояснивши, які ж важливі новини вона щойно отримала.

Було зрозуміло, що щось ховається за цим, і неважливо як, але Мо Фань повинен з усім розібратися.

Як і сказала Лен Цін, Мо Фань прибув до Бай Чжен.

Бай Чжен був повністю закритий, і потрапити туди було нелегко.

Коли Мо Фань обмірковував шляхи входу до міста, йому зателефонувала Лінн, яка сказала, що чекатиме біля воріт.

Біля дверей Мо Фань побачив Лін, одягнуту в чорну накидку. Її іссіня-черні очі пильно дивились на Мо Фаню. Її волосся було зібрано в два хвости, і ця зачіска була характерною рисою Лін Лин. Не здавшись, вона кинулась до нього з обіймами.

« Я знала, що ти живий» - з усмішкою сказала Лін.

"Станувавши старше, ти стаєш все більш розгубленою" - сказав Мо Фань.

Лін не любила, коли з нею так поводилися.

Відштовхуючи її голову однією рукою, Мо Фань сказав: « Добре, добре, справа не чекає».

« Ей, не смій так тримати мене своєю рукою, а то я її зламаю!» - Лін показала свою запальну вдачу.

"Твоя сестра сказала, що в тебе повинні бути якісь дані. Що в них?

« Ага. Десь два місяці тому сестра попросила мене розібратися з одним гемоприпаратом. Він був переданий на поштові станції провінції Чженцзян, військовим. Ти ж знаєш, під час атаки магічних звірів, там буває дуже багато поранених - вони отримують 1/5 необхідних ліків. Ті, хто полює за кордонами, часто гинуть. Поштові станції, лінії фронту, форти - у цьому місці потрібно багато ліків..." - говорила Лінн, дивлячись на свій ноутбук.

Магів зцілення катастрофічно мало, тому не кожен може отримати меддопомогу такого мага. Розроблені магами ліки витрачаються дуже багато, у тому числі гемоприпаратів. Після прийняття цих гемоперевіртів кровотворна функція покращується в 10 разів, цілителі можуть просто забирати поранення людини і воно само живе без будь-якого зараження.

Гемопрепарат - недешева штука. Магі зцілення, які знаходяться в районах бойових дій, споживають понад норму. Тому постачальники гемоприпарату заробляють величезні гроші.

— А що за препарат? — запитав Мо Фань.

« Гемоперепрепарат виділяється з крові магічних тварин і проходить трудомісткий процес рафінування. Після цього він ще повинен пройти різні перевірки, і тільки після може бути доставлений військовим, мисливцям або .... Перекупщикам. Сестра виявила, що деякі неприродні особи замінюють магічну кров дешевшими аналогами, бо шлюбують ліки." - сказала Лін.

— Нечесні торговці?

« Гемоперепрепарат контролюється магічною асоціацією за участь уряду, на випадок протидії продавцям» - сказала Лінн.

- "Чого?" — Мо Фань нахмуріл брови.

Здається, що магічна асоціація і уряди є прихованими паразитами в цій справі!

Розділ 381

Розділ 381: Таємне стає явним

"Цей гемоприпарат має відношення до епідемії?" - продовжував питати Мо Фань.

« Щоб дізнатися про це, треба все знати. Я викрала у одного чоловіка посвідчення, прикинувшись ним, ти зможеш потрапити на склад ліків. Через те, що місто Бай Чжен закрили, товар не може бути відвантажений - тому контрафрактний гемоперат знаходиться ще в межах міста."

"Сьогодні ми зробимо так, що справедливість било!" - жваво відповів Мо Фань.

Амбар гемопрапарат був у Бай Чжені на військовій території. У Мо Фаня на руках було посвідчення особи іншої людини. Він попрямував туди з самовдоволеною позицією.

Він ще минулого разу бачив, що цей військовий двір охороняється величезною кількістю людей. Але після того, як з білими магічними орами сталося щось подібне, більшість охоронців були перекинені на кордони, тому в цей момент людей було небагато.

Сам процес проникнення всередину виявився нескладним. Дуже швидко Мо Фань знайшов всередині людей, одягнених в білі одягу, вони відразу знову туди-сюди, ніби щось відвантажували.

« На фронті з’явилося багато поранених, і ми отримали наказ прибути сюди за гемоприпаратом. У вас його тут ціла амбар, чому ви не дозволяєте нам відвезти його?» - один командир стояв біля дверей амбара, гнівно звертаючись до одного з тих, що були в білих одягах.

« Я вам вже пояснював, що це не гемоприпарат. Припиняється, щоб доставити іншу людину!» - строго відповів охоронець у білому одязі.

« Ви що, вважаєте мене сліпим? Невже ви думаєте, що ніхто не дізнається? Ваші недобрі торговці спеціально притримують товар, намагаючись підготуватися до вторгнення білих магічних орлів!» - висловився командир.

« Не поливай нас брудом! Ми теж виконуємо наказ!" - відповів охоронець з розмальованою особою.

« Ви виконуєте наказ? Та ви просто боягузливі собаки! Я сам вивезу препарат з цього амбара! І тоді подивимося, хто насмілитися перечити мені, військовому командиру. Ідіть сюди, перетягніть весь гемоперепарат звідси!» - чоловік з чорними вусами піднявся. За його орденами стало зрозуміло, що він з офіцерського складу.

Ті кілька охоронців в білих одязі спочатку хоробро протистояли цій людині, але зрозумівши, що перед ними командир, їх рішучість кудись випарувалася.

Цей командир Мін Ко був справжнім тираном. Йому не довелося повторювати двічі, щоб група військових магів підійшла і відкрила амбар з препаратом.

Відчинивши двері, вони побачили, що білі пляшки гемопрепарату розставлені всередині ящиків, а вміст пляшечок віддає свічки свіжої крові.

« Якщо це не гемопрапарат, тоді що ж це?» - вигукнув командир Мін Ко.

"Це..." - той самий охоронець в білому одязі не знайшовся що сказати.

« Закрий свій рот! Якщо скажеш ще щось, я знищу тебе! Наші солдати гинуть у бою, а ви провертаєте тут таке?» - люто говорив командир Мін Ко.

Охоронець більше не наважився говорити. Один гострий венврач сказав: « Якщо ви вже забираєте препарат, то хоч би що я міг сказати про цього заступника голови магічного суду Ван І. Цей препарат розподіляється магічною асоціацією, яка контролює його витрати ...."

« Ну і що цей заступник магічного суду зробить мені?» - розсміявся командир Мін Ко. Він не мав наміру торгувати з цим венвратором, а просто дав наказ своїм людям продовжувати відвантаження.

Охоронці також не ризикували чинити опір натовпам військових магів, але вони просто дивилися на один ящик з амбаром.

Воєнврач схвильовано подзвонив комусь, за його виразом обличчя можна було зрозуміти, що плани зіпсовані.

- Мо Фань почув ім'я однієї з ключових фігур.

Схоже, що ця партія гемоприпарату дійсно була контрафактною, інакше її б просто так звідси не винесли. Крім того, оскільки люті бої тепер плили до західного форту, то й гемоперепарат, мабуть, саме туди прямував.

Мо Фань, прикинувшись ще одним венврачом, побіг вперед людей командира, які виносили ящики з ліками.

"Коммандір, стійте!" - вигукнув Мо Фань.

« А ти ще хто? Хіба той самий чоловік зверху, який прийшов зупинити мене?" - сказав Мін Ко.

« Ні, ні. Деякі з моїх хлопців теж отримали поранення, а гемоперепарат в місті я не знайшов, тому прийшов сюди, щоб узяти трохи. А тут ваші хлопці вже виносять всі запаси." - сказав Мо Фань.

Командир глянув на Мо Фаня, потім на його документи, і визнавши в ньому вінврача, передав один ящик гемоприпарату йому.

Мо Фань хотів подякувати йому і витягнув гроші, але командир сказав: « Не варто, все робиться для захисту нашого міста».

Ящик препарату коштував недешево, тому такий жест командира трощив Мо Фаня. Він переконався, що цей командир несе відповідальність за мешканців міста.

Отримавши препарат, Мо Фань поспішив піти.

Лінн чекала його зовні, і побачивши, що Мо Фань тягне цілий ящик, у неї впала щелепа.

« Ось, тримай. Дізнайся, чи це контрафтний препарат чи ні, начебто повинен схопити» - Мо Фань передав ящик Лін.

Ліна потребувала лише малого зразка, але навіть її дослідження вимагало багато часу.

- Поцікавилася Лін.

« Ти знаєш заступника голови магічного суду Ван І? » — запитав Мо Фань.

Схоже, саме цей Ван І наказав сховати препарат там.

"Сестра повинна знати". Невдовзі Ліна передала інформацію Лен Цін.

Лен Цін на тому кінці оніміла. Зависло мовчання.

« Схоже, що розгадка джерела епідемії все ближче" - вимовила Лен Цін.

« Що ж ми повинні робити» - запитав Мо Фань.

« Моо Фань, Лінн, ви удвох повинні потрапити до Західного форту і простежити за цим гемоприпаратом. Я впевнена, що незабаром таємне стане явним.

"Добре, ми зараз і підемо" - відповів Мо Фань.

Швидше б дізнатися, що стало першоджерелом епідемії!

Розділ 382

Глава 382:

Світила вже відбивалася на поверхні озера, розсіюючись м'яким світлом по тій самій магії елементом блискавки, що так потрясла всіх людей...

Посеред цього магічного заклинання був убитий тотемний змій, тіло якого вкрилося ранами і його вид дуже ослаблений.

Тіло змія наполовину стирчала з води. Змій повільно дивився на всіх цих переляканих людей. Він міг би ще раз спробувати перебороти цю магію порушеної заборони, але вона була настільки міцною, що толема просто не вистачає сил.

Тан Юе стояла на тому ж місці. Вона була поруч з ним. Якби тонімний змій загинув, вона б вирушила разом з ним і туди.

Рана на тілі змія була дуже велика, і ця магія блискавки не залишала його в спокої, навіть зітхаючи.

Нарешті, сили в змія зовсім не залишилося... Його тіло скручилось, а очі повільно зачинилися.

« Ну ж бо, будь ласка, ще трохи, я обов'язково знайду спосіб врятувати тебе." - кричала Тан Юе змію.

Змій підвів свої важкі повіки і видав звук, наче пояснюючи Тан Юе, що він дуже втомився і просто хоче трохи поспати.

Рани на тілі змія вже гноїлися. Моління постійно встромлялось у його тіло, даючи зрозуміти, що ця екзекуція не зупиниться поки змій живе.

Тан Юе постійно кричала, просячи змія не засинати.

Та Юе плакала... Моління продовжували впиватись у тіло змія, і вона навіть не могла зрозуміти, яким сном заснув той...

Західний форт

Небо було лазурно-блакитним зі скупченням пухнастих хмар. Якщо б не гори трупів і пролита кров, цей день був би просто чудовим.

У небі утворився білий ураган, схожий на небесну воронку. Вона наче ковпаком нависла над західним фортом...

Ніхто не міг здогадатися, що цей ураган — величезна зграя білих орлів, які щільно захопили фортецю!

Їхні різкі звуки різали вуха, крила безперервно хиталися в повітрі, а очі були спрямовані на велике місто далеко...

У форті постійно видавалася магія.

Магія початкового рівня створила повітряну лійку в повітрі, яку можна було відчути на землі.

Магі вищого рівня також вели повітряну битву. Вони були оточені світними галактиками, які яскраво сяяли довкола них.

Вогонь поховання небесним полум'ям ударяв по скупченнях цих білих орлів, через що все небо було багровим від цього вогню.

Під атакою магів трупи білих магічних орлів згоряли в повітрі і скидалися на землю у вигляді золи.

Один маг елемента тіні високо підняв руки і зробив оберт. Після цього все в окрузі занурилося у морок* (закликання Власть ночі — магія тіні високого рівня), щоб білі магічні орли не могли використовувати свої зорові очі.

У результаті під покровом влади ночі зграя білих магічних орлів немов зачарувалася.

Заклинання припливу світла* (магія світла високого рівня) стрілами затремтіло орлів, збиваючи їх вниз!

Врешті-решт, Магія початкового рівня змогла тільки утворити захисний кордон у небесному просторі над фортом, обмежуючи вторгнення орлів. Доповнити справжнім вбивством це заклинання змогли тільки маги високого рівня зі своєю чарами.

Палацники також брали участь у цій битві. Невідомо, скільки білих орлів було знищено за цей час, але їх трупами були всі навколо.

Орел рівня полководця, побачивши, що боротися з людьми немає сенсу, вирішив капітулювати.

Білі магічні орли також повернулися на гірські хребти після яскравого сонця.

Однак вони повернулися не до свого гнізда, а просто пішли в найближчі хребти до форту, щоб потім напасти знову.

На західному шляху до форту йшли Мо Фань, перевдяганий у костюм вінрача, і Лінн в одязі медсестри.

Вони отримали документи від Лена Ціна.

Мо Фань підняв голову і побачив силуети білих орлів, які літали вдалечінь.

Спочатку фортеця була сірково-білого відтінку, тепер же вона була суцільною червоною від пролитої крові з вкрапленнями орлиного пуха. Скільки ж орлів було вбито? Скільки магів пожертвували своїм життям?

Мо Фаня не мала деяких переживань щодо цього. Він просто дотримувався вказівок Лен Цін, яка сказала їм рухатися слідом за командиром Мін Ко, який повинен був ввезти гемоприпарат до форту. Коли вони ввійшли в фортецю, то вже мали орієнтуватися за ситуацією.

Набравшись до складу фортеці, що стояв просто неба, Мо Фан і Лін вирішили провести перевірку за допомогою своїх медичних документів. Однак вони не сподівалися, що від гемоприпарату залишилося лише кілька ящиків.

« Ми спізнилися» — сказала Лін.

« Лише недавно в одному плацці мали зібрати всіх поранених... Обережно, хтось йде... Вони не схожі на людей форту» - сказав Мо Фань.

« Нам потрібно сховатися". - почувся голос Лін.

Кілька хлопців змінилися в обличчі, коли побачили, що більша частина ліків вже немає.

« Що робити? Вони ж не могли вже використовувати таку кількість ...."

« Ми повинні доповісти Ло Мяню, інакше буде скандал» - шепот сказав заступник магічного суду Ван І.

Кілька людей пішли, по їх вигляду можна було сказати, що їхні плани порушені.

Мо Фань і Лин ховалися за ящиками... Вони відразу ж вирахували ім'я іншої ключової фігури.

"Засідавець Ло М'янь?" - сказав здивовано Мо Фан.

"Хм, це він! Сестра підозрювала його!" - сказала Лінн, стиснувши зуби.

Розділ 383

Розділ 383: Прохолодка засідача

« Ми, здається, так і не знайшли причини епідемії? » — запитав Мо Фань.

Джерело хвороби так і не було встановлено, що засідання Ло М'ян якось пов"язане з продажем підробленого гемоппарату, але мешканці Ханчжоу ніколи не отримають вирішення цієї проблеми.

« Розслабся, я вже підсунула одному з них жучок» - вимовила Лін Лин.

« Ти ніби пронура".

Жучок передавав звуки дуже чітко, завдяки чому можна було чути голоси кожного з них. Той, що погрубее, мабуть, належав заступнику голови магічного суду Ван І.

Ван і його прибічники пішли за Ло Мянем до карантину.

Мо Фань думав про те, яким же зрадником був Ло М’юн - Юе, Тан Чжун і Хей Юй вірили, що він був охоронцем тотема, поки той паралельно будував свої плани з Чжю Меном.

Поведінка Ло Мяня вже перед цим викликала підозри з боку голови магічного суду Лі Тяни. До того ж Лен Цін і Лі Тянь вже мали накопати проти нього якісь докази.

Карантинальний ізолятор Ханчжоу

Під куполом білого намету розходилися стіни хворих, що лежали на лікарняних ліжках з рядами.

Гнойні запальні процеси на тілах хворих ставали дедалі жахливішими, навіть антитіла з крові гігантського змія не могли повністю подолати поширення цих патогенних бактерій.

« У наступні 24 години зміни кількості не очікується» - сказав маг зцілення пану Лу.

"Знаю" - видихнув пан Лу — « Ці патогенні бактерії знаходяться в крові хворих. Циркулюючи по всьому тілу, вони заражають найважливіші органи — серце і мозок, тому звичайні методи лікування слід використовувати з обережністю."

"Так".

"Засідець Ло М'янь прибув до карантинного ізолятора".

« Що йому там треба?»

Пан Лу увійшов до карантинної зони і побачив, як засідатель Ло Мянь в оточенні своїх підлеглих робить інспекторський обхід хворих. На його обличчі з купою родимок можна було побачити відблиск тривоги.

Ло М’янь ходив між койками і, на відміну від інших, не надів захисної маски.

"Засідець, будь ласка, якомога швидше нас двох...." - благаючи голосом сказав один маг середніх років, правою рукою він тримав свою дитину, якій ще не виповнилося десяти.

Тіла цих двох були покриті ранами, а на обличчі був вираз жаху.

Підчинені Ло Мяня, побачивши, як хворий схопив за руку засідання, сильно одержили його.

« Руки! Як ви можете бути такими нахабними?" - сказав Ло М'ян, одержуючи свою руку.

Бородате Ло М’янь, вдягнувши посмішку з неправдивого обличчя, сказав: « Братко, ви поки лежите тут. Треба чекати, поки ми вб'ємо того змія, тоді ви швидко підете на поправку... Але зараз нас недостатньо, щоб напасти на нього ...."

« Вони знають, що цього змія годували мешканці. Засув, це правда? Отже, всі ті люди теж заразні і їх потрібно знищити разом з ним!» - вигукнув той заражений чоловік.

Його гнів перетворився на незадоволення всіх хворих там.

« Прошу всіх заспокоїтись! Ми не можемо допомогти всім і відразу. Є певні лікувальні витрати... Я вже подав урядове прохання з цього приводу. Те, що ви тут - було організовано мною. Будь ласка, дуже швидко ми зможемо з цим розібратися." - говорив Ло М'ян хворих.

« Об’єкт заслуговує нашої довіри! »

« Так! Верно!».

Після такої промови Ло Мяня перебуває всередині карантинного ізолятора незабаром віршала.

Пан Лу підмітив це, зробив ввічливий спад в сторону Ло Мяня: « Все-таки наш засідатель такий рішучий, така сила духу! »

« Про що ви говорите! Я просто поставив себе на місце цих хворих." - сказав Ло Мянь, даючи знак своїм підлеглим відійти, щоб наодинці поговорити з ним: « Пані Лу, чи є у вас якісь сильні отрути? Ви ж чудово знаєте, що причиною епідемії є гігантський змій... Через це ми застали його магією елементів блискавки, але тому що основні сили були перекинені в західний форт, ми не можемо вбити його зараз. Ви ж самі казали, що вам потрібні інші види секреції змія... Якщо ви дасте нам отруту, то ми зможемо вбити змія, тим самим врятуємо життя."

Пан Лу зрозумів сенс Ло Мяня. Закувавши головою, він сказав: « Здається, ви не розумієте всієї суті... Тотемний змій і є батьківщина ядів. Якщо ви дасте йому ще якусь отруту, то для нього він буде схожий на пологову водикту, тому використовувати отрута проти неї не має сенсу."

Ло Мянь нахмуріл брови. На його вигляд можна було здогадатися, що він не повірив почутому.

« Тоді що ж ми можемо зробити? Подивіться, скільки людей страждає.

Пан Лу сказав: « Насправді ми виявили, що кров змія і патогенні хвороботворні бактерії не мають загальної природи.

- "Серйозно?" - Ло Мянь змінився в особі.

« Ну я піду, мені потрібно ще багато зробити» - відклався Лу.

Обличчя Ло Мяня стало лютим після того, як Лу пішов.

Ситуація погіршувалася з кожною хвилиною. Спочатку військова адміністрація забрала гемоприпарат для потреб форту, тепер пан Лу навів доказ того, що змій не причетний до епідемії... Якщо не пришвидшити процес, то всі плани поламаються!

- сказав Ло Мянь грозно.

"Є!"

"Дійствуємо згідно з нашим початковим планом!"

"Так точно!"

Глава 384

Розділ 383: великий прорив

Західний форт.

Увесь цей час він тільки і робив, що з відро та шваброю витирав поли від крові.

"Я хочу в битві, я більше не хочу бути прибиральником!" - дуже гнівно вимовив хлопець, кинувши мітлу убік.

« Треба негайно позбуватися трупів, і якщо цього не зробити, то дуже скоро почнеться справжня чума, в Ханчжоу ось уже епідемія. І якщо зараз тут на західному форті..." - сказав Ван Сіо Цзюнь.

Не встиг він договорити, як раптом серед казарм пролунав страшний крик.

Кілька юнаків застигли від подиву, зовсім не розуміючи, що відбувається.

Ван Сяо Цзюнь в поспіху рівся у казарми, добившись до дверей, побачив жахливу картину. Кілька людей билися об стіну в страху, їх ніби вивертало на знанку, як при вселенні демона.

"Що таке, що сталося?" - запитав Ван Сію Цзюн.

"Епідемія, епідемія, Да Лі, його тіло згнило в нас на очах!" - сказав хтось із натовпу.

Ван Сяо Цзюнь процікався внутрь, побачив сидіючого у кутку колінки, молодого чоловіка. Він раз за разом стягував з себе прогнилу шкіру, смоктав до крові виразки. Кімната вняла кров.

Усі присутні в казармі були налякані до смерті, і намагалися протиснутися назовні.

Усі вони добре знали, на скільки заразно це. І якщо епідемія несподівано з’явилася в казармі, то всі вони вже заражені!

"Братець Лі, як ти?" Ван Сяо Цзюнь боягузливо підійшов до хворого.

"Ти навіщо підійшов, швидше, відійди від мене!!" - проричав хлопець.

« Я... Я лише хочу провести тебе до медичного відділу... це не обов'язково епідемія, можливо, це від укусу миші, твоя кров пахне відповідним" - намагався потішити хлопця Ван Сіо Цзюнь.

« Ван Сяо Цзюнь, тут немає для тебе справи, швидше йди. Лікар скоро прибуде!»,- сказав колишній офіцер, відштовхнувши хлопця.

Офіцер також боягузував, щоб бути поруч з зараженим.

Ван Сяо Цзюнь, який потирав біль від падіння зад, залишив казарми і проговорив шепотом: « Це не епідемія, а дія отрути від укусу миші!»

Коли Ван Сяо Цзюнь шепотів це, повз нього пробігла дівчина, одягнена в чорно-червоний халат.

Раптом у форті з’явилася така чарівна сестричка.

"Гей, ти щойно говорив?" запитала дівчина зверхньо і холодно підходячи до нього.

"Де повага, називай мене старшим братом!" - сказав Ван Сяо Цзюнь.

"Хватит тут баболувати, швидше повторюй мені, що щойно сказав, з чого ти взяв що це не епідемія?"- запитала Лін Чжи.

« Від самого початку не було епідемії. Я колись ловив мишей, і ось, вони мене часто кусали. Після укусу, на руках залишалися такі отруйні рани, щоб вилікувати їх досить сока орлиного червоноліста, і від них не залишиться й слідів!" - скадад Ван Сіо Цзюнь, оцінюючи цю заносливу лоліту.

"Ти говориш правду?" запитала вона ще раз.

Лін Лін завжди була на західному форті, досліджуючи походження гемопрепарату.

Спочатку вона дуже сумнівалася на рахунок зв'язку гемоприпарата і епідемії, але тепер вона начебто як все зрозуміла!

Поява хвороби, безперечно, пов'язана з цим препаратом для лікування ран, і тільки що цей заражений юнак на собі це довів, Лінн своїми очима бачила, як він, щойно повернувся з війни, отримав цей дивний гемоперепарат, та раптом покрилася пухирями після прийому.

Дивитися на форт дуже строгий, так що випадкове зараження може бути.

І як тільки з'явилися хворі, Лін тут як тут.

На жаль цього хороброго юнака він привернув увагу до допиту Лін.

« Навіщо мені тебе обманювати. Я годував попільних орлів, це не чистокровний підвид, і укриття їх недолюблюють, та недооцінюють, а ось наш загін, іноді робить вилазки в ліс і ловить великих кроликів або мишей, й годує їх. І кілька разів я зустрічав таку мишу отруту, що викликає на шкірі такі виразки. В одного з попільних орлів у роті був цей орластий червонолист, який він дав мені. Ця рослина росте лише на західних хребтах. І через кілька днів у мене все пройшло, і після того, як я зіткнувся з подібним отрутою, на мене він вже не справився." - із серйозним видом розповів Ван Сіо Цзюнь.

"У тебе є ще ці орлині червонолісти?",- запитала Лін Чжи.

« Ні. Орлиний червоноліст не росте в нашому регіоні, а на західних хребтах він вважається простим бур’яном. Раніше важко, але можна було дістати орлиний рудист. Білі магічні орли збилися, оселилися в західних хребтах, ще й на місто виступили ..." - сказав Ван Сіо Цзюнь.

« Іди за мною», так просто сказала Лінн, схопила за рукав Ван Сяо Цзюня і повела до зорової вишки.

На краю оглядової вишки сидів Мо Фань, дивлячись на білі західні хребти.

Здається, що білих орлів стало все більше і більше, вони неначе люди накопичили військову силу, продовжуючи наводити вершини гір...

І незрозуміло, коли вони наступного разу нападуть і скільки такими силами занесуть життя до Ханчжоу.

"Мо Фань, я виявила дещо дуже важливе!" - сказала Лінн, підводячи за руку Ван Сяо Цзюня до Мо Фаню.

Ван Сяо Цзюнь побачив, що Мо Фан у формі офіцера, встав по команді смиренно: « Здрастуйте, офіцере! »

Лин Лін розказала все, що почула Мо Фаню.

Мо Фань недовірливо уточнував деякі деталі.

« Орлиний червоносолист на західний хребт, поглянь на них... Білі магічні орли заполонили їх, зануривши у білу їхню зелень наче сніг. Без цієї трави як нам довести його слова?"

Лін похитала головою і проворчала: « У нас немає можливості опинитися на західний хребт, але ми можемо відправити цього хлопця зловити отруйну мишу для експериментів, таким чином ми доведемо схожість виразки від епідемії та миші!»

Очі Мо Фаня зависли, він підстрибнув від радості, взяв на руки Лін Лінн і завівся, а потім поцілував її: «Ха-ха, я б ніколи не здогадався... Хлопець, як тебе звати, підемо, ходімо, терміново йди ловити мишу, ні, я піду з тобою, з твоєю силою ненароком і померти можна. "

"Тоді йдемо до лісу, у мене є план, як виманити цих дивних мишей назовні" - сказав Ван Сіо Цзюнь.

Мо Фань закинув і викликав проворного вовка.

Якщо цей хлопець не помилився, то справа про епідемії в Ханчжоу нарешті отримає великий прорив.

Розділ 385

Розділ 385. Передові вогні

Разом з Ван Сяо Цзюнем, Мо Фан і Лінан увійшли в ліс та спіймали цю дивну отруйну мишу.

Звір виявився дуже знайомим Лін, вона з першого погляду дізналася його. Це був підвид монстрів-гризунів, що живуть у лісах, яких ще називають переносними морами.

Перетягуючи мор миша - вкрай слабкий монстр рівня слуги, Мо Фань з легкістю схопив її голими руками. Ці мишки були куди слабші ніж більшоких щурів з міста Бо.

Лін Лін відразу почала розтинати мишку, що переносила. На обличчях Мо Фаня і Ван Сяо Цзюня застигла гримаса подиву, вони не могли повірити в те, що ця десятирічна лолі здатна на таке.

« Дуже дивно, що треба бути такою успішною. Я виявила специфічну кров"ю,- сказала Лін. Подивившись на Мо Фаня, вона пальцем ввела вглиб лісу: « Ти йди і знову злови кілька мишей, щоб перевірити їх на цю особливу кров.

Мо Фань виконав прохання. Якщо таке трапляється, то це не вимагає особливих зусиль. І що здивувало Мо Фаня, у всіх тих зловлених ним переносних морів була виявлена спеціфільна кров.

Така кров, як ця, зазвичай помічається в одного з десяти монстрів і вона відмінно йде на ринку. Багато чарівників вбивають монстрів, щоб знайти її, а також спеціфічну шкіру та кістки. Специфічні кістки та шкіряна шкіра переробляють у важливі частини магічних артефактів. Наприклад, застосування спеціальної крові є ще більш широкою, наприклад, завдяки цьому відновлювачу гемоперепт.

Специфічна кров рідкісного предмета, але в усіх морів, що переносяться, він була знайдена, це просто неймовірно.

Мо Фань повідомив про це Лінні, яка якраз аналізувала розтин. Лінн вже майже закінчила, її кутки губ трохи піднялися: « У справі вже видно просування.»

Мо Фань і Ван Сяо Цзюн сиділи поряд з Лін.

« Ці кажани, що переносять морів, є винятковими й надзвичайно поганими. Вони дуже слабкі. Настільки слабкі, що не можуть знайти собі місце на дні харчового ланцюга. Я вивчила дуже цікаву літературу, присвячену гризунам. Фізично вони дуже слабкі, що вони і не приховують, ще в добавок абсолютно дурні. Тому що ці мори, які переносяться, вижили. А все тому, що вони розмножуються з неймовірною швидкістю.

« ОКЛАДИ: у їхньому тілі міститься заражена кров, забруднена крові та спеціфічна кров — дуже схожа на фальшиві сліди. Без чіткого аналізу це неможливо було б встановити. І це близько пов'язує останні події ...."

Мо Фань, почувши про це, сказав: « Хтось використовує кров цих переносних морів для виготовлення гемоппарату, що і здетонувало в епідемії.»

Лія Лін покидала головою і сказала: « За даними, які мені дали сестричку, на двох гнилих трупах було виявлено гемоприпарат, який вони купили в Бай Чжене. Найімовірніше, що всі гемоперепарати використовували заражену кров, яка переносить мор мишей. "

Все виробництво гемопрепарату магічна асоціація тримає під суворим контролем, ймовірність помилки у виборі матеріалів вкрай мала, тим самим є хтось із тих, хто перевіряє з магією використовує цю заражену кров для геморпата.

На думку деяких фахівців, препарат з кров’ю та крові не піддається лікуванню. Специфічна кров, яка переноситься мором миші і ховається в організмі людини, призводить до патологічних змін, які з часом стають все помітнішими та очевиднішими, а видиміші викликають інфекцію, що дуже швидко поширюється. А препарат досить популярний, що знову прискорило поширення епідемії до Ханчжоу.

Нарешті ми знайшли причину епідемії!

Яка не має найменшого зв'язку з тоємним змієм. Очевидно, епідемія — це діло рук людей!

Залишилося знайти, хто вчинив таке зло.

Мо Фань і Лін розповіли про відкриття Лена Ціна. Лен Цін також зібрала чимало даних, і їй вдалося з’ясувати, що підрядчик гемоприпората — дружина заступника старшого судді Ван І.

Але Ван І сам не знав, що під час виробництва використовується хвора кров, і після розслідування нагорі виявився єдиний лиходій за лаштунками Ло М’янь.

І якщо винуватець дійсно засідатель Ло М'ян, це також означає, що він міг увійти в змову з Чжу Менем!

Врешті-решт, справу про епідемії потрібен був козел відпущення, і тоємний монстр прийшов як раз до речі, тому він намагався якомога швидше залагодити ситуацію з тим змієм, таким чином він зміг би скинути всю вину на нього.

Який же вражаючий висновок!

....

Дуже швидко Мо Фань, Лін Лин, Ван Сяо Цзюн, Лен Цін і Танн Юе зібралися разом біля озера Сіху. І після того, як Мо Фань пояснив ситуацію, обличчя Тан Юе засяяло алою фарбою. Вона була розлючена. Вона і уявити собі не могла, що цю страшну епідемію приніс засідання Ло Мянь, тепер вона ненавиділа його ще сильніше. Унаслідок цього вони використовували страх людей, які боялися темного змія і не зупинялися в усьому.

« Ми докопалися правди, треба скоріше заарештувати Ло Мяня!» - сказав Ван Сяо Цзюнь.

"Сила засідателя вищої ради куди більше сили судді, і якщо ми хочемо заарештувати його, то потрібно спочатку, щоб Чжу Мен відпустив тоталітарного змія" - сказав Мо Фань.

Лен Цін кивнула, якщо винуватець не один, то арешт одного знущається над іншими.

Кулак Тан Юе мимовільно зжався, її безсилля, що злочинець був виявлений, а покарання доведеться відкласти.

Розповідаючи по телефону новини про Лен Цін, вона зрозуміла: « Замісник старшого судді Вана і вчинив самогубство, новина дійшла до західного фортуна.

"З кров'ю, що йде на західний форт є проблеми, нам потрібно зупинити поставки!" - сказав Мо Фань.

« Немає сенсу знати правду. Ло Мянь пожертвував пішаком, і тепер він з легкістю скине всі проблеми західного форту на покійного заступника головного судді Ван І. Сьогодні епідемія бушує на західному форті, що дуже ослаблює його захисну силу. Можливо, білі магічні орли скористаються цією слабкістю для вторгнення... Це буде бідою для Ханчжоу!» - сказала Лен Цін, дивлячись далеко на захід.

Закот сонця був темно-червоне світло, переплітав їх разом, наче провісник майбутніх жахливих катастроф.

Глава 386

Глава 386: Зовнішній удар правдою

Поки сонце сідали, білі магічні орли покинули гніздо.

Сумрячне небо було вкрите білими крилами орлів, вони виглядали, як хмари, що були в повітрі стрімким вітром. Цей величний вид примусив людей тремтіти від страху.

Цього разу білі магічні орли напали ще жорстокіше. Їх кількість була подвоїлася, вони летіли, немов птахи-братки в ночі, чекаючи свого улюбленого ласощі і кривавої жнив.

Вони пролетіли над західним лісом і ввірвалися на західний форт, охоплений панікою епідемії.

Військові маги зібралися з силами, стали на башті західного оборонного кордону проти тих, хто перебуває в повітрі істот, переважна більшість чарівників була початкового і середнього рівня. Вони не могли принести великої користі у боротьбі.

У цю хвилину форт тільки і міг, що вислати кращих на вежу. Західний оборонний кордон — це башта, що стоїть проти вторгнення.

У повітрі над західним фортом виднілися кілька тьмяних силуетів магів. Без небесних орлів більшість магів високого рівня не мала можливості вступити в бій.

Люди проти монстрів. Хоч у цих краях людей досить багато, і маги не могли відійти від оборонного кордону тому що боялися за мирне населення. І якщо білі магічні орли перетинають кордон, то далі почнеться кривава лазня.

....

У стратегічному конференц-зале західного форту засідатель Чжу Мен стояв біля вікна і дивився в горизонт. Він виглядав дуже серйозним і важко дихав. Зайнявся востаннє сигаретою, загасив її і сказав: « У Пін Цзин, йдемо зі мною наверх.

"Засідач, ви хіба можете самі йти на бій?" - сказав охоронець Лі Цзин.

« У такий час не до поділу. Якщо я зкладу руки, то хто тоді впорається зі скотолозткою полководцем",- сказав Чжу Мен.

« Звичайно, що цього разу на нас йде орда білих чарівних зірок, і нам ніколи не слід забувати про їхнього полководця. Засідець, У Пін Цін, голова Тан Чжун, Лі Тянь, ви вчотирьох повинні розділитися з монстром рівня полководця»,- сказав керівник західного форту Юні Фен.

Всі четверо кивнули, готові йти на смертну сутичку з монстром-полководцем.

Лі Тянь глянув на Чжу Мена, а потім на Юн Фена сказав: « Коли ви побачили купу білих орлів, то не думали про те, від чого ж вони після попередніх поразок і з цього вирішили знову напасти на наше місто? »

« У цієї худоби також є розум, але вони не зовсім розуміють, що ми ослабли і вирішили напасти. Цього разу безліч наших людей заразилося епідемією, бойовою силою знизилася. Хіба це не найкращий випадок для їхніх дій? У них вже давно зреагували плани на місто, і затиште їх, було тільки для того, щоб послабити нашу пильність." - сказав керівник західним фортом Юнь Фэн.

Коли я дивився на Лі Тяня, то сказав: « Чинник Лі Тінь, здається ви знаєте ще щось?»

« Моя підпорядкована Лен Цін, разом з кількома юнаками розбирається з дійсною картиною епідемії. І достовірно відомо, що епідемія не стихійне лихо, а справа рук людини!" - сказав голова Лі Тянь.

Епідемія — це не стихійне лихо, а людська справа!

Ця фраза луною відтворилася від стін стратегічного конференц-зала західного форту, натовп злякалася.

« Що це означає, голова Лі Тянь?» - здивувавшись запитав керівник Західного форту Юні Фен.

« Ми вже знаємо, що епідемія почалася після того, як нам привезли свіжу партію гемоприпарату. У складі гемопрепарату була виявлена компонент, що називається хворобливою кров'ю переносуючого мор мишки, болісна кров детонує в організмі, привів до тієї епідемії, яку ми з вами спостерігали...», - сказав Лі Тянь.

Не встиг Лі Тянь закінчити, як його поспішно перервав Ло М'янн: « Це ніяк не пов"язано з боротьбою проти білих магічних орлів, так що розповідь про хворобливу кров можна і відкласти."

Лі Тянь дивився на Ло М’яння і бачив, як у нього тремтіло від страху. Він сказав: « Усі присутні повинні знати причину нападу білих магічних орлів цього разу послужила епідемія! »

« Любителі білих магічних орлів, які плавають у морах, живлять сили від їхньої хворої крові.»

« У наш час білі магічні орли почуяли запах крові, що переносили морів, і негайно зламалися голову за жертвою. У нашому місті багато хворих, в чиєму тілі є хвора кров".

Сказавши це, керівник західним фортом Юнь Фэн зробив пузу. Він не міг відвести очей від засідання Ло Мяня, все це, було саме те, чого так пристрасно прагнув Л.М'ян, але він виглядав, наче всі слова в конференц-залі, його не стосувалося. Він просто засудить Ван І в усіх злочинах. Як же прикро, що ми не можемо вирішити цю справу тут!

"Саме тому білі магічні орли виступили такою великою сворою, все тому що вони тримають людей за переносних морів, думаючи, що тут їх улюблений блюдо", - сказав голова Лі Тянь, гордо випхаючи груди!

Почувши ці слова, натовп ще більше затремтів від страху!

"Ти кажеш, що причиною раптової атаки білих магічних орлів була епідемія?" - не довіряючи почутому, скель Чжу Мен.

"Все вірно, не вже ви не зрозуміли, що спочатку метою білих магічних орлів був наш форт? До того ж, коли ми перевели всіх заражених хворих з Бай Чжена і із західного форту для орлів остаточно став Ханчжоу!»,- сказав голова Лі Тянь.

Ганчжоу в жахливій небезпеці, Лі Тянь ще міг подбати про репутацію офіційних осіб, сказавши це він намагався викрити Ло М’янми, надати усім присутнім ясності на причини війни з монстрами!

Лі Тяньє, на думку Лі Тіня, кожен маг має відповідальність навіть за своє життя припинити вторгнення монстрів. Але це не означає, що вони повинні віддавати свої дорогоцінні життя за помилки інших людей.

Розділ 387

Розділ 387: Є ще один орел

"Ло Мянь, здається є багато чого, про що я не знаю?" - Чжу Мен дивився гнівними очима на бородатого Ло Міня.

Лоянь з удаленою посмішкою сказав: « Ситуація вимагає розслідування, але для початку потрібно зрозуміти першочерговий обов’язок — дуже важко... Невже на верхівці влади почалися суперечки? "

Юнь Фен, хитаючи головою, сказав: « Стая білих орлів досягне нашої фронтової лінії менш ніж за дві години. Наша фронтова лінія може протриматися близько трьох годин, після цього вони зможуть проникнути в Ханчжоу. Загалом у нас є 5 годин, і ми повинні дати відсіч білим орлам або обезголовити їх полководця! "

"Верно, вірно!" - говорив Ло М'янма, боячись, що хтось може згадати про гемоприпарат.

Лен Цін, зробивши крок уперед, сказала: « Біхі магічні орли атакують нас тільки через заражену епідемію людей, з цієї ж причини вони незабаром направляться в Ханчжоу. Я вважаю, що для початку ми повинні знайти спосіб розібратися з епідемією, тоді у орлів не залишиться мішень і ми зможемо їх прогнати".

"Схоже, що ти вже знайшла спосіб подолати епідемію?" - з умилкою вимовив Ло М'ян.

« Все, включаючи пана Лу, вже опустили руки. Зараз у нас лише 5 годин, і як за такий проміжок часу ми повинні розібратися з білими магічними орами? "

« Ми вже знаємо, як отримати протиотруту — з специфічного лікарської рослини, що росте в західних хребтах - орлиного червоноліста. Потрібно тільки роздобути цю рослину, і тоді епідемія буде переможена." - відповіла Лен Цін.

Усі присутні дивилися на Лен Цін. Чжу Мен відгопеливо запитав: « Це орлиний червоноліст може перемогти епідемію?»

Лен Цін закивала головою: « Це абсолютно».

«Ха-ха, поки ми говоримо про те, що цей орлиний червоноліст може ліквідувати таку страшну епідемію, ніхто не зможе дістатися до місця його вирощування - західна хребет, який є місцем гніздування білих магічних орла. Навіть якщо вся велика зграя орлів залишить свої гнізда, немає гарантії, що наші солдати доберуться туди у безпеці... Як ви гадаєте, скільки у нас є зайвих людських ресурсів щоб направити їх туди?» - з попередньою усмішкою виголосив Ло М'янь.

Лэн Кин и Лі Тянь люто дивилися на Ло Мня. Лен Цін вже твердо вирішила, що коли ситуація стане такою ж, як колись, то обов’язково виведе її на чисту воду.

Усі насупили брови. Важко було зрозуміти причину епідемії та її рішення. Але рішення епідемії було і вирішенням проти атаки орлів... Але цей орлиний червонористий росте в такому небезпечному місці...

«Верно. Білі магічні орли і небесний орел стосуються одного виду, простіше кажучи, білі чарівні орла не нападуть на небесного орла. Ми можемо привести його в сторону західного хребта, щоб він добув нам звідти цей червонолист, а потім направимо рослину у карантинний ізолятор. Все ж простіше!» - сказав Юнь Фэн.

У той час один командир Мін Ко, нагнувшись, сказав Юнь Фену: « Схоже, ви забули, що самі дали наказ знищити всіх орлів у фортеці...».

Юнь Фен багатозначно подивився на Мін Ко.

У форті неможливо знайти жодного орла, а навіть якщо знайдеться такий, то не факт, що він не потрапить під вплив того самого орлиного рівня полководця... Як же тепер проникнути в місця гніздування білих магічних орлів?

У залі засідань тиша. Раптом один підліток вломився всередину. Охоронці підбігли до нього, гнівно схопивши, але хлопчина закричав: « Я знаю спосіб дістати орлиний червоносолист! »

Юнь Фен, дивлячись на хлопця, сказав: « Цього неввічливого чорта треба покарати! »

« Це стратегічне засідання! Як дитина, як ти могла вломитися сюди?» - гнівно вимовив Ло Мянь.

« Прошу, він сказав, що знає, як вчинити» - вимовила Лен Цін.

"Тоді нехай він скаже" - додав Лі Тянь.

« Я прийшов сюди, щоб обговорити з вами таку важливу і небезпечну справу, а ви збираєтеся слухати цю дитину? Отже, ви дійсно ні на що не здатні! І це просто трата часу!"

Після цих слів Ло Мянь піднявся, щоб піти.

Інші також не знали, що робити.

Лен Цін спокійно звернулася до Ван Сяо Цзуню: « Ти сказав, що знаєш спосіб роздобути рослину. Що це за спосіб?»

Ті, хто стояв у дверях Мо Фан і Лін теж увійшли. Мо Фаню стало цікаво, який же метод може запропонувати цей малий, щоб роздобути червонуватий з місць гніздування білих магічних орлів. Як і сказав Ло М’янь, звичайні солдати не можуть дістати цю рослину й залишитися живими.

Ван Сяо Цзюнь під пристойною увагою всіх цих дорослих сказав: « Є ще один орел. У фортеці залишився ще один орел. Він слухає тільки мої накази. Я можу сісти на нього і полетіти до західних хребтів, а вже я знаю, як виглядає цей орлиний червоноліст."

Командир Мін Ко запитав: « Усі орли були вбиті! Звідки взявся ще один? ".

« Я не послухався наказу і відпустив орла, якого годували з його дитинства» - тихо сказав Ван Сіо Цзюнь.

Очі Юнь Фена засверкали... Це порушення наказу було як слід!

Але Юнь Фен нахмуріл брові: « Не має сенсу. Всі орли під впливом орла рівня півководця втрачають розум.

Ван Сяо Цзюнь відповів: « Мій орел не чистокровний. Його пір'я сірого кольору... Я не знаю, кров якого ще виду тече в його жилах. Але тільки вчора я спробував покликати його, і він відгукнувся на мій заклик. Спочатку я думав, що він теж втратить розум під впливом орла рівня полководця, але схоже, цього не сталося. Я можу змусити його повернутися з того лісу, і якщо він прилетить до мене, то це означатиме, що він не знаходиться у владі орла-полководця".

Глава 388

Глава 388: Цей змій, обвів усіх навколо пальця

Почувши слова Ван Сяо Цзюня, присутні побачили надію. Якщо розібратися з епідемією, те, як сказала Лен Цін, білі магічні орли розлетяться, тому що білий орел завжди стережуть тільки свої території для того, щоб вони атакували чужі землі, потрібні дуже специфічні причини.

« Я думаю, що ми повинні дати шанс цьому малому. Ми від цього нічого не втратимо." - сказав Лі Тянь.

Всі інші теж були згодні.

« Дуже добре. Так тебе звуть Ван Сяо Цзюнь, чи не так? Якщо ти зможеш дістати цей орлиний червоноліст, то я, як управитель цієї фортеці, негайно відведу тебе в ранг вартового Ханчжоу!."

Ван Сяо Цзюнь, показуючи свою повагу до нього і промовив: « Я точно впораюся з цією місією!»

« Ван Сяо Цзюнь, ти повинен знати, що гніздування білих магічних орлів дуже небезпечне — небезпечніше для звичайного поля бою! Один хибний крок — і ти можеш втратити життя! Ти впевнений, що хочеш в такому юному віці взятися за цю справу?»

Ван Сяо Цзюнь, трохи похитнувся і шанобливо відповів: « Я зможу повернутися живим! »

Дивлячись на знамено вираз обличчя цього хлопця, Лен Цін згадала байдужі особи Ло Мяня, в той момент, коли він йшов звідси. Підхід до справи цих двох людей був як небо і земля.

Лен Цін запитала Лін: « Ліні, ти підеш на це завдання разом з Ван Сяо Цзюнем. У потрібний момент ви зможете захистити життя один одного!"

Лен Цін глянула на Мо Фаня. Звертаючись до Чжу Мена, вона сказала: « Тепер стало зрозуміло, що отруйний змій не має нічого спільного з усім цим. Ви повинні якомога швидше звільнити його. Так, і переправте людей з озера сюди, інакше ми не доживемо до того моменту, поки прибуде лікарська рослина."

Чжу Мен все ніяк не міг вирішити питання щодо змія. У той час його підлеглі доклали, щоб він знав, що тоємний змій перебуває на останньому подиху і навіть коли бився з ним за допомогою магії блискавки, у нього не було достатньо сил битися. Щоб переправити Тан Чжуна та його людей, які є сильними чарівниками, щоб боротися з білими магічними орликами, йому доведеться відпустити теманного змія.

Чжу Мен, хитаючи головою, сказав: « Добре, відпустіть його".

Лєн Цін з радістю сказала Мо Фаню: « Зараз ти повинен відправитися до Ганчжоу і передати наказ Чжу Мена, щоб його люди зняли закляття зі змія, а також, що всі вони повинні бути тут для протистояння білим магічним орам."

Мо Фань також радів, коли почув таку новину.

Усі думали про державні справи, а Мо Фань думав як потішити дівчину. Чи це було надто легковажно?

Мо Фань поспішив до озера, де стояв змій.

Чоловік міцно спав, а Тан Юе все ще була поряд з ним.

"Він ще живий" - сказав Мо Фань.

« Я... Я не знаю.... Його дихання таке слабке... Якщо ми не знайдемо метод врятувати його, то він так і заснуть вічним сном." - сказала Тан Юе. Її очі були червоними від сліз.

Мо Фань сміявся: « Ви не бачите? Нічого не змінилося?»

Тан Юе не розуміла, про що говорить Мо Фань. Тільки потім вона побачила, що магія елементами блискавки вже розсіювалася, а поверхня озера уже заспокоїлась.

Тан Юе не могла повірити своїм очам. Вона повернула головою, переводячи погляд з розсіювальної магії блискавки над озером на Мо Фаня і назад.

Тан Юе з усієї сили обняла Мо Фаня, не знаючи, як ще їй висловити свою вдячність.

А Мо Фань якраз і чекав цього моменту...

Він то дивився на те що відбувалося за її спиною, то жадібно починав вдихати аромат її волосся.

Його руки почали спускатися нижче по її спині... У такі моменти таку поведінку можна списати на високий емоційний накал ...

Мо Фань стояв в її обіймах, не сміяючись прибрати руки.

Тан Юе звернула увагу на змія. Його дихання було дуже слабким, а для його відновлення потрібна магія як мінімум сотні магів елемента зцілення.

« Учитель Тан Юе, змій настільки серйозно поранений і втратив дуже багато крові. Як ви думаєте, чи буде штовхнути вас на гемоперепарат, який використовують маги зцілення?" - запитав Мо Фань.

« Звичайно, ефект буде. Тільки йому потрібен як мінімум цілий вантажний автомобіль цього препарату. - сказала Тан Ю, дивлячись на змія.

Мо Фань подумав і сказав: « Я можу дістати ліки вантажівки, але сам препарат трохи не такий...».

Тан Юе обернулася і сказала: « Балбес, чи не хочеш згодувати змію?»

« Я думав, що у нього імунітет до таких речей» — відповів Мо Фань.

Тан Юе раптово поцілувала Мо Фаня.

Мо Фань відігрів, і він напевно не очікував такої реакції.

Побачивши реакцію Тан Юе, Мо Фань запитав: « Чи він справді стійкий проти цих отрути?»

Тан Юе, всміхаючись, сказала: « Це змій — і родитель всіх отрути! »

Мо Фань зовсім втратив дар мови.

Справді, цей препарат був корисний змію!

Цей змій обвів усіх довкола пальця!

Розділ 389

Розділ 389: Змієві ліки закормити

У лісі, що знаходиться на стороні західного форту, Ван Сіо Цзюнь та Лін просунулися все далі.

« Ти цілком впевнений, що твій орел не схильний до бунту? » - питала Лін Лин.

« Не те щоб абсолютно впевнений, але в той вечір, коли я дав йому знак своєї цитрой, він відповів» - вимовив Ван Сіо Цзюнь витягаючи свою маленьку цитру.

Він прикріпив цітру до губ і здавав на ній звуки, які були помітні навіть у самій глибині лісу.

Ліна все дивилася з боків, чекаючи появи попільничого орла, якого ще не було видно.

Ван Сяо Цзюнь продовжував дути в свою цитру, але відповіді так і не було, тільки маленькі деревні жучки віднеслися своїм журчанням. Розчарований, він сказав: « Можливо, я сприймав це надто буквально і немає такого орла, який зможе протистояти впливу орлини рівня полководця. Можливо, орли-півкровки також обмежені.

Лін потішила його: « Ми можемо спробувати ще раз, може він знаходиться десь далеко в лісі.

У той момент, коли Ван Сяо Цзюнь знову підніс цитру до своїх губ, щоб подути в неї, звідки ні візьмись, з'явилося лу́ба пташиного голосу.

Звуки цитрини повторювалися. Ван Сяо Цзюнь добре знав цей голос — це був його пташат, якого він годували ще змалечку!

Усі орли, що жили в фортеці, були убиті. Залишився лише один орел-півкровка, що слухався тільки Ван Сяо Цзюня. Орел здоволений підлетів до господаря і опустився попідлі. Він не піддався впливу полководця! Він був таким же, як завжди!

Ван Сяо Цзюнь поліз обіймати свого орла. Погладивши його по голові, він сказав: « Ти знаєш, ми повинні зробити з тобою одну дуже важливу справу! На нас з тобою всі завжди дивилися зневажливо, але якщо ми виконаємо цю місію, ставлення до нас усіх в фортеці зміниться! Ми з тобою так довго чекали цього дня!"

Пепельний орел, очевидно, добре розумів слова господаря і тому залився радісним пташиним щебетанням.

« Ця місія надзвичайно небезпечна! У будь-який момент ми з тобою можемо загинути ... Я теж дуже наляканий... Я більше не хочу бути тунеїдцем у західному форті, я хочу зробити для співробітників хорошу справу! Тільки ти зараз можеш мені допомогти в цьому!" - звертався Ван Сіо Цзюнь до свого орлу.

Пепельний орел більше не видав ні звуку. Він просто відчинив свої широкі крила як знак того, що вони можуть приступати.

- Ван Сяо Цюнь виліз на спину орла. Повертаючись до Ліни, він сказав: « Ти почекай мене тут. Після того, як я розбуду рослина, відправимося назад у фортецю!»

« Я можу допомогти тобі знайти безпечну дорогу. І хоча я не можу гарантувати твою абсолютну безпеку, я буду нагадувати тобі про те, що час звалити, бо твоїх сил недостатньо, щоб протистояти білим магічним орлам." - суворо вимовила Лін Лін.

Ван Сяо Цзюнь розсміявся такому грубому випаду Лінн. Однак орел швидко злетів, запаривши над деревами.

Лін підняла голову. Вона думала, що доля Ханчжоу зараз була в руках цього 17-річного хлопця... Та й їй самій лише 11...

« Гаразд, зрозумів. Він і його орел повинні впоратися." - Мо Фань повісив трубку.

Мо Фань дивився в західну сторону, там вже можна було розгледіти великуграю білих магічних орлів, що зібралася над Західним фортом.

Магі міста вже вступили у битву. Вони повинні були протриматися до повернення Ван Сяо Цзюня, інакше кількість жертв передбачити буде неможливо.

Однак Мо Фаня не дуже турбувало це питання. Спочатку йому треба було розібратися з тотським змієм.

Величезна кількість гемоприпарату вже тягли сюди... Чи доставити сюди цілу фуру ліків? Проте цей препарат вже не міг використовувати в інших цілях, тому його треба було швидко жувати за тоємним змію.

Доставка ліків також забирала багато часу. Тільки глибокої ночі він був повністю доставлений сюди.

Мо Фань побачив, що змія навіть не прокидається. Тому він сам на одному з пляшків вливав гемоперат змії між зубами.

Основний гемоперевірат підсилював кровотворні функції людини більше, ніж у 10 разів. А якщо влити цілий фуру препаратів цьому змію, то ефективність його відновлення зросте всього лише 2-3 рази.

Мо Фань навіть не думав про те, скільки грошей коштує такий об’єм ліків.

Цей препарат дійсно був ефективний, через деякий час вже можна було відчути, як дихання змія посилюється.

Але коли Мо Фань влив останній пляшки, зміїні очі раптом відкрилися!

Величезні зіниці уважно стежили за хлопцем, що стояв весь цей час на губах у змія... Мо Фань зі страхом намагався втекти, але впав у озеро.

*** Рычання*

Чувся гуляний звук з пащі змія. Згубний Мо Фань запитав: « Він... Що він каже?»

Тан Юе з усмішкою сказала: « Він питає, чи ти маєш ще? А ще він дякує тобі!"

І хоча Мо Фань вже виробляв цілий препарат, що був у його розпорядженні, він зателефонував до Лен Цін і попросив прихопити ще одну вантажівку.

Знову роздався досить урчане змія.

Не чекаючи на запитання Мо Фаня, Тан Юе перевела: « Їй дуже подобається цей препарат! »

Мо Фань подумав про те, що вперше бачить того, хто з задоволенням поглинає препарат, зроблений із чиєїсь крові...

Розділ 390

Розділ 390: Час рвати траву

« На північ від тебе білі орли досить високі, вони летять до вас. Якнайшвидше затримай подих, ні в якому разі не дай їм себе почути або відчути людський запах. Я не зможу з тобою пізніше зв'язатися, тому що це дає їм можливість вчути тебе. Вдалої тобі дороги, після зв'яжемося."

Голос Лін Лин затих, Ван Сяо Цзюнь подивився на північ.

Над північними горами, вони кружляли над головою білих орлів, які пильно дивились на землю. Вони видавали пронизливий аргумент Ван Сяо Цзюня до дріжджів.

Ван Сяо Цзюнь затримав дихання, правою рукою розчавив маленьку перлину. Ця кулька слугує військовим засобом для порятунку в потрібний момент: вона здатна приховати запах людини.

Ван Сяо Цзюнь з попільним орлом ховаються в чагарниках, пильно спостерігаючи за білими магічними орлами. Як вони пролетіли, Ван Сяй Цзюнь рушив далі, але раптом згадав розповіді старих людей, які казали, що над своєю територією зграї орлів оглядають і кружляють двічі.

Ван Сяо Цзюнь ледве стримався, і почав знову тихо чекати. І справді, над кронами дерев знову пролунав гул крил і якби він зараз необачно вибіг, то вони б його точно помітили.

Коли хвиля орлів пролетить, Ван Сяо Цзунь разом з попільним орлом рушив далі.

Ван Сяо Цзюнь, йдучи по хребтах, шукав орлиний червоносист.

"Мабуть бути попереду, не дай пану наткнутися на високорівневого білого магічного орла" - сказав Ван Сіо Цзюнь сам з собою.

Високорівневі білі магічні орли можуть розпізнати пульс попільного орла.

Пепельний орел може прокрастися до білих магічних орлів лише тоді, коли його не побачать або не вчуть монстри рівня головнокомандуючого чи вожака зграї.

Незабаром перед очима з'явилася знайома гірсько-ліссяста місцевість, Ван Сяу Цзюнь звернув увагу на яскраво-червоне світло, наче полум'я, на схилі гори. Слон був провалля, і навколо ще шастало кілька галасливих білих чарівних орлів.

Ван Сяо Цзюнь наказав попільному орлу прилетіти на схил, а сам закопався якомога далі у сіре пір’я. До них підлетіли білі магічні орли. Ван Сяо Цзюнь наказав попільному орлу відійти від них подалі, і сам сліз на землю, та прибігаючи тілом орла, почав збирати орлиний червоновисл. Кількість заражених уже досягла десятків тисяч, і орлиного червоноліста потрібно було дуже багато.

Військові дали йому спеціальний браслет, в який можна було натягнути досить багато стебел.

Орлиний червоноліст виявився жорстким, а він не взяв рукавиці, і всі його руки були б зігнані кровоточними ранами.

Найжахливішим є те, що запах крові вітер рознесеться по околиці і притягне білих магічних орлів.

Ті, хто ходив поруч орли, обернули голову.

« Смачно, вони знайшли нас... Не колись вони вчули запах крові з моїх рук.", Ван Сіо Цзюнь говорив сам із собою, сховавшись за камінь поруч і тихо сказав попільничому орлу: « Відволіки їх, потім повертайся сюди.»

Пепельний орел розтрощив свої крила, зачепив білого магічного орла і свідомо провокував його на конфлікт.

Йому прилетів відповідьний удар, білий магічний орел клюнув попільничого в спину, дуже скоро вони зачепилися у бійці.

Пепельний орел злетів у повітря, білий магічний орла сказало за ним.

« Ось так»,- з полегшенням сказав Ван Сію Цзюн.

Ті кілька білих орлів відволіклися, і Ван Сіо Цзюнь міг без паніки продовжувати збирати. Він обмотав руки свої і долонею кровоточив їх. Хоч вона страшенно й хвора, але треба терпіти і в жодному разі не привертати уваги білих магічних орлів.

Але кожного разу, коли бували сильніші й болючіші, колючі кущі виривалися голими руками. Від болю у Ван Сяй Цзюня покотилися сльози. Він сам не вважав, скільки йому вдалося зірвати, але мало-помалу, браслет наповнений орлиним червонолістом.

***ПАК*

У повітрі пролунав знайомий звук.

Ван Сяй Цзюнь був дуже радий, попільничий орел повернувся якраз вчасно і врешті - решт можна буде повернутися додому.

Застрибнув попільному орлу на спину, і вони побігли в сторону західного форту. Пролетівши зовсім трохи, за їх спиною був чутний дзвінок білих магічних орлів.

« Швидше, лети трохи швидше, не дай їм нас наздогнати» - благав попільного орла Ван Сяо Цзунь.

Пепельний орел енергійно махав крилами, він розумів, що буде з ними, якщо їх доженуть білі магічні орли. На щастя, переслідувачі швидко забили на них, але якби вони знали, що на попільному орлі летить людина, то ніколи б не відстали.

На спині попільного орла, Ван Сяо Цзюнь посміхався в весь рот, хоч і всі руки були поранені, але наказ виконано, орлиного червоноліста зібрано достатньо, і можна повертатися, та доповісти про успіх, ось тільки на зворотній дорозі потрібно бути обережним.

...

Озеро Сіху.

Мо Фань підняв голову і дивився в небо, військові вели бій з білими магічними орлами, театр воєнних дій наближається до Ханчжоу.

З душі впав камінь, коли він дізнався від Лінн, що Ван Сяо Цзюнь повернувся з повними руками.

Тут з двома вантажівками масла... Тобто гемоперепората для тотового змія. Він майже дістав його, але ось раптово впав у сплячку, рани на його тілі палали червоним, виглядало ніби стало гірше. Мо Фань ніяк не міг зрозуміти, чому так, може чи ні цей замк відновитися.

Тан Чжун покликав Танг Юе. І сам підмінив її на посту підтримки змія.

Глава 391

Розділ 391:

Мо Фань навчився у Тан Юе підніматися на голову гігантського змія. Вони з ним вже дуже зблизилися, і внутрішній страх перед ним поступово розсіявся. Насправді, змій всередині був дуже добрим і лагідним.

Мо Фань ретельно дослідив рани на тілі змія. Коли ці порізи вже з’явилися, шкіра почала сповзати. Навіть глибокі поранення. залізли?

« Що це? Навіть шрами від ран теж облізли?» - здивувався він.

Приблизно півгодини він прогулювався по тілі тотеми, уважно розглядаючи його. З’ясувалося, що на місці глибоких ран з'явилися сліди линьки.

Мо Фань пройшов назад до голови змія і виявив, що якась частина стала відокремлюватися від його тіла, наче виникло ще одне тіло.

- Питала маленька Лін, що стояла на тілі.

Він повернув голову. Побачивши Лінну, він сказав: « Ти ж не повинна бути з Ван Сяо Цзюнем? Як ти потрапила сюди?»

Лін, тримаючи ноутбук в руках, нерадісно сказала: « Відпустка я також можу допомагати йому».

« Цей змій роздратовується, що мені незрозуміло. Невже магія блискавки розрізала його на дві частини?»

Будучи хороброю дівчиною, Лінна злякалась змія і направилась у бік Мо Фаня: « У сенсі розрізала? Невже ти не бачиш, що це його шкура, яка сповзла під час линьки?»

Мо Фань, придивившись ближче до своєї шкіри, зрозумів: « Так його шкіра вже поновилася! Як же зрадіє Тан Ю, коли дізнається про це!»

« Це правда. Якщо ще Ван Сяо Цзюнь повернеться неушкодженим, завершивши місію, то можна сказати, що ця криза подолана» - вимовила Лін Лінн, вказуючи на ноутбук у руках.

"Ах, якби так все і було"

« Хм... Чому він ще не зрушився?» - кричала Лін, втупившись у ноутбук.

« Хто не зрушився?»

« Ван Сяо Цзюнь. Тут показує, що він все ще на землі, хоча в окрузі немає жодної загрози з боку магічних звірів. Він вже скоро повинен повернутися в форт" - з подивом вимовила Лін Лін.

"Напевне, щось сталося" - відповів Мо Фань.

Мо Фань дуже поважав цього юнака, який у свої 17 років ризикнув взяти на себе таку велику відповідальність.

У лісі, що знаходиться на боці західного форту, Ван Сіо Цзюнь виліз на спину свого орла. Він з подивом дивився на людину, що стояв перед ним.

Над головою ширяли величезні білі орли, їхні гострі кігті та широкі крила затемнювали повітряний простір.

Усі ці орли прямували до Ганчжоу. Ван Сяо Цзюнь, який не мав воєнного досвіду за своїми плечима, тремтів від страху. Тільки його попільний орел прикривав його.

Його не заблокували білі магічні орли, а бородатий дядьок середніх років!

« Ти, мабуть, Ван Сяо Цзюнь. Я - засідатель Ло Мянь. Звичайно, ти справився з місією! Тепер ти можеш віддати орлиний червоносолист мені, я його передам пряміків в карантинний ізолятор, де знаходяться заражені!."

Ван Сяо Цзюнь уважно дивився на нього. Він знав, що перед ним був Ло М’янь, відомий громадський діяч міста Ганчжоу. Але він зовсім не вірив йому, бо вже був чутний від Мо Фаня і Лін про те, що ця людина має безпосереднє відношення до поширення епідемії.

Він не розумів, як Ло М’янь з'явився тут. Але він чітко усвідомлював, що неможливо передати йому ліки.

« Я повинен передати рослину старшині Юнь Фену, якщо ви дійсно хочете допомогти мені, тоді йдіть з дороги».

Лой Мянь, розсміявся і сказав: « Ти хочеш, щоб я, засідатель, поступився своїй дорозі? »

- відповів Ван Сіо Цзюнь.

- Усміхайся на обличчі Ло Мяня стала грізною.

За ідеєю, Ло Мянь міг би дати наказ своїм підлеглим відібрати у цього хлопця браслет з рослиною, але, подумавши про те, що в окрузі дуже багато білих орлів, Ль Ян вирішив, ніби ніхто не зможе зробити це так безшумно, як він сам. Тому що він, Ло М'янь - маг елемента тіні високого рівня!

Ніхто в Ханчжоу і на заході фортеці навіть не міг припустити, що він може залишатися непомітним у такому відкритому просторі.

Як же Ло М'янь міг опуститися до сварки з якимось безвідомим хлопцем? Він думав, що таке велике місто як Ганчжоу повинно бути врятовано не дитиною, а саме їм Ло М’янм!

Цьому справі потрібен козел відпущення. Він уже втратив довіру Чжу Меніа, і, можливо, втратить свою посаду. Но... Якщо він візьме у свої руки порятунок Ханчжоу, то він може не боятися реакції Чжу Мена та інших ...

Йому потрібно лише розділитися з цим хлопцем!

- Ло Мянь дивився на хлопця і його орла: « Ти все ще хочеш чинити мені опір?»

« Ви хочете потягатися зі мною? » — роздратовано запитав Ван Сяо Цзюнь.

Він і подумати не міг, що засідатель дійде до цього.

« Послухай мене... Якщо ти віддаси мені цю рослину, я не тільки збережу тобі життя, але й можу допомогти у твоїй кар'єрі. Якщо ж ні... Ти маєш розуміти, що для мене немає нічого простішого за того, щоб стерти хлопця з обличчя землі.

Ло Мянь був оповите густою темною темрявою. Людина, яка завжди ширила посмішку тепер була схожа на темного вампіра...

Глава 392

Розділ 392: Як він міг обійтися з ним так марно?

В єдиній темряві попільний орел зробив кілька кроків тому. Ван Сяо Цзюня трясло. Ло М'ян мав надзвичайну потужність.

- Сказав холодним голосом Ло М'янь.

Ван Сяо Цзюнь схопився за браслет, не маючи навіть задумів, щоб віддати його.

« Я забув сказати тобі, що я практикую елемент прокляття. Ти, мабуть, навіть не знаєш, що це таке. Але тобі пощастило, я ще жодного разу не використав магію прокляття для вбивства людини з того моменту, як став засідачем. Це досконалий спосіб вбивства." - сказав Ло М'ян, прямуючи до Ван Сяо Цзуню.

Він щось приховував у своїх руках, щось від чого доставляла зловісна аура.

Дух підступного павука з’явився над Ван Сіо Цзюнем і його орлом. Павук з’явився в повітрі, а його довгі лапи обвивали нитями долоні Ло Мяня.

Ця нитка почала оточувати хлопчина і попільничого орла, обв'язуючи їх тіла. Павук уже плев свою криваву павутинку, направляючи її в сторону Ван Сяо Цзюня.

Людина була найбільш нестійкою істотою перед елементом прокляття. А все тому, що ця проклята павутиння не тільки знеохочувала людей, але й впливала на їхні душі. Тепер ці нитки добиралися в душ Ван Сяо Цзюня.

« Ну як? Ти знаєш, я вже не такий молодий і всі ці страти занадто муторні для мене. Якщо ти зараз же віддаси мені браслет, то я можу зробити так, щоб ти не мучився." - вимовив Ло М'ян.

Ван Сяо Цзюнь змінився в обличчя — він став багровим. Ці павутини доставляли йому страшні муки, він навіть не міг вимовити нічого.

Ло Мянь дивився на нього. Йому здавалося, що хлопчина хоче попросити пощади...

Тіло Ван Сяо Цзюня різко напружило, його душа вже була майже висушена... Його обличчя стало мертвим блідим, а тіло зовсім слабким. Окочевидні яблука закотилися нагору, наче очі повішаного.

« Не переоціняй себе, не будь ніжною...» - сказав Ло М'янн, наближаючись до хлопця. Він продовжував руками контролювати весь процес екзекуції.

Навіть не вірилося, що цей хлопчина тримав у своїх руках засіб від чуми... Ло М'янь вже не міг дивитися на нього.

Отримавши предмет, Ло Мянь повинен якомога швидше повернутися в карантинний ізолятор. З цією штуковиною він може висувати свої умови найбільшим фігурою міста Ханчжоу!

Використовуючи свої чудові здібності магії тіні, Ло М'ян переходив посеред цієї місцевості, яка кишіла білими магічними орлами. Позаду він залишив бездиханного хлопця і попільничого орла, що виглянув з останніх сил...

Озеро Сіху, Ганчжоу

« Ідіот! Придурок!» - розлючено кричала Лін, стрибаючи на голові гігантського змія.

Вона все чула по спеціальній рації. Лін Лин люто проковтнулася. Однак вона не сварила цього зловісного Ло Мяня, а Ван Сяо Цзюна.

Навіщо йому треба було чинити опір?

Він же всього лише маг початкового рівня, як він думав протистояти Ло Мяню?

Треба було просто віддати йому браслет, тоді він хоча б зберіг своє життя.

Очі Лін почервоніли...

Вона обзивала Ван Сяо Цзюня ідіотом, хоча той на ділі був дуже навіть розумний... Коли Ло М’ян почав атакувати його, Ван Сяо Цзюнь непомітно включив приховану рацію.

Ло М’янь не знав, що його слова були записані і прослухані Мо Фанем та Лінн!

« Смертельна пауча пастка... Вона заціплює душу..." - сказав Мо Фань.

Мо Фань мав справу з подібною магією. Ще на самому початку, коли вони з Тан Юе гналися за відомим злочинцем, той, використовуючи магію елемент прокляття, зміг миттєво перетворити чотирьох виродків сім'ї Дунафан у бездухові плотські інструменти.

Проте Ван Сяо Цзюнь не був настільки сильним, як четверо з сім’ї Дунфан, щоб витримати таку магію середнього рівня!

А цей Ло Мянь... Він був настільки жалюгідний, щоб використовувати таку підступну магію проти хлопця...

- Мо Фань сподівався.

« Ти мене тримаєш за дитину? Думаєш, я не знаю, що таке елемент прокляття? Цей засідач, як він міг обійтися з ним так марно?»

Мо Фань замолк.

Всі знали, що Ло М’ян був нечесним і підступним чоловіком. Але як? Як він міг вчинити вбивство Ван Сяо Цзюня?

Як людина може бути такою безжальною і безжалісною? Ті, хто готовий на все заради досягнення становища?

Це все його рук справа: усе, що пов'язане з епідемією. А тепер ще й вбивство...

Як? Як він наважився підняти руку на хлопчина?

Мо Фань думав, що найжорстокішою людиною в його житті був Лю Нянґ, як він помилявся... Сьогодні він зрозумів, що цей засідатель перевищує Лю Няня у своїй кровожерності в 100 разів!

Невже в той момент, коли Ван Сяо Цзюнь увірвався до залу засідань зі своєю пропозицією, у його голові вже зглянув план по вбивству цього хлопця?

Ах, цей Ло Мянь...

*** Кхк... кхк...* *

На тому кінці рації роздалися дивні звуки.

Це були палаючі звуки попільного орла, який чув стінні Лін та Мо Фаня ...

Глава 393

Глава 393: Срібний володар неба

У повітряному просторі над західним фортом розкинулась біла мережа. Гострі кігті густо висіли над людськими головами, викликаючи крики.

Все в радіусі 10 кілометрів від фортеці було перетворено на поле бою. Корисливі сили противників були нерівні. Військові намагалися знищити хоча б тих орлів, що були близько до землі.

Округ був наповнений трупами. Магі, початковий і середній рівень привертав увагу білих магічних орлів, змушуючи їх опуститися на землю, а потім вже вбивали.

У повітряному просторі була найбільша битва, в якій брали участь маги високого рівня. І хоча воювання було нерівним, лише маги високого рівня вбили понад 100 особин. Їх було менше, але вони навіть не думали відступати.

На рівні хмар було ще одне биття — тут уже мірялися силами білі чотирилапи, які рівня головнокомандуючого та найсильніші маги роду людського.

Чотирихлапи орли з одного боку і палацові охоронці, командири, члени магічного суду з іншого... Будь-яка втрата однієї з сторін могла стати вирішальною...

Чотрихлапних орлів було близько 10, кожен з них був розміром з хмара, яка стирчала чотири лапи. Здавалося, що вони можуть перевернути гору своїми кігтями!

Навіть один подібний звір може завдати непоправної шкоди маленькому місту, а що сказати про них, коли їх 10?

10 білосніжних чотирилапних орлів ніби сховалися в небі. Звідти вони уважно стежили за діями дрібних людей.

Орли рівня слуги й ватажка зграї не можуть злетіти на таку висоту, бо їхні організми просто не витримують морозних вітру, що властиві таким висотам.

Чотири великі орли аж ніяк не були розділені. Вони тримали трикутний проект, щоб контролювати небесний простір.

Однак, крім 10 цих орлів головнокомандувачу був один-єдиний орел, який перевищував їх усіх. Його пір’я відливало сріблом, і його організм міг витримати ще суворішу холоду.

Його срібне пір’я повністю відрізнялося від оперення будь-якого іншого білого магічного орла, а їх благородний окрас говорив про вищий статус полководця. Металічний блиск крил вказує на те, що кожна пір’я полководця гостріша від будь - якого леза. Голова його була розміром з велику кімнату, на темці розвівся пушок. Яскраві яструбічні очі з цікавістю дивилися на людей, що марно намагалися атакувати його.

Він злетів ще вище, залишивши внизу тих десятерих орлів і дав їм можливість розібратися самим з магами.

« Це... Це той срібний володар небасвода?» - з жахом у голосі сказав Лі Тянь.

« Ну так, хто б ще міг очолити парад з 10 птахів найвищого командувача? » — відповів Тан Чжун.

Срібний володар небасвода!

Він був головним гегемоном небесного простору всіх західних хребтів. Для того щоб відправити всіх магічних орлів у атаку, йому потрібно було злетіти в небо!

Західний форт ніколи не підсилював своєї охорони, хоча б тому, що білі магічні орли за стільки років не атакували людей. Хто ж знав, що цього разу вони всі опиняться у складі 10 головнокомандувачів і одного полководця!

Навіть тваринний вид головнокомандувача в очах магів є Боссом, як же тоді можна назвати цього срібного володаря неба?

« Щоб дістатися до полководця, треба спочатку розібратися з цими десятьма орлами!» - передавав по навушнику Чжу Мен.

« Якщо так, то ми ніколи не дійдемо до полководця! » — сказав Юнь Фэн.

« Неважно скільки їх, убийте хоча б кілька з них, щоб вони знали, що ми захищаємо свої кордони!» - Чжу Мен в люті скинув свою накидку.

Він негайно з розлюченим поглядом розправив крила, налаштувавши їх у напрямку головнокомандувачів орлів.

У Пін Цін, начальник царської охорони, побачив, що Чжу Мен вирушив у епіцентр подій і пішов слідом за ним.

« Ось Чжу Мен дає те! » — сказав Лі Тянь.

Палацники були набагато сильнішими, ніж члени магічного суду. Але можливості у Пін Цзини були набагато слабшими, ніж Чжу Мен. Це здавалося неймовірним!

« Прикінчила його звиту, а потім, не поспішаючи, розберемося із самим володарем!» - сказав це, Лі Тянь теж приєднався до інших на полі бою.

Чим вище небо, тим більше я бився.

Ближче до землі йшла битва магів і білих магічних орлів рівня слуги.

Від військового фронту стояв темний ліс. У цьому лісі попільний орел, пригнувшись до землі, видавав дивні мелодійні звуки.

Ці звуки були схожі на свист, що віддавався далеко в глибину лісу.

Пепельний орел був напівкровкою, і дуже відрізнявся від звичайного білого магічного орла.

На цей свист з неба почали літати білі магічні орли, які сподівалися поживи. Вони попрямували вниз, де лежало бездиханне тіло молодого хлопця.

Пепельний орел знову видавав істеризований крик. Білі орли, побачивши напівкровку, яка відганяє їх від людського тіла, видали свист.

Пепельний орел відчинив своє широке крило, накриваючи їм тіло хлопця.

Піднявши голову, напівкровка направив свій гнівний іспелею погляд на зграя білих орлів... Його погляд був точно таким же, як погляд його молодого господаря...

..

Розділ 394

Розділ 394: Червоний небесний орел

Казарми. Лен Цін не поспішаючи увійшла в пусту кімнату.

Усі військові були на полях битв, і охорони залишилось небагато.

Лен Цін увійшла в кімнату Ван Сяо Цзюня. Це була крихітна коморка, але все було усунуто, не рахуючи пари сережкових першок.

« Командір, у Ван Сяо Цзюня ще немає воїнського звання; його не можна розміщувати в основних казармах. Його старший брат - маг-наїздник небесного орла, зараз невідомо де він тут і залишився, ходить у підмайстері біля Урута... Невже він чогось наробив?»,- з Опаської запитав Суй Лі, чиє обличчя було вкрите конопушками.

Лен Цін увійшла в кімнату і взяла зі столу рамку з фото, на ньому був зображений веселий юнак, судячи по фотографії Ван Сяо Цзюнь, його усмішка сяяла. Він виглядав дуже неприємно і просто, хто б міг повірити, що його будуть проклинати верхи.

За його спиною стояв білий небесний орел, високий, могутній, дуже зарозумілого вигляду.

На руках Ван Сяо Цзюня було сіре яйце, а також його люб’язність.

« Цей юнак вважав дорогоцінну перлину цього напівкровка небесного орла. І підкармлював його весь час, все-таки це подарунок свого старшого брата... Спочатку укриття були проти подібного сірого небесного орла, але взявши до уваги, що він жертва, вони закрили на це очі, в кінцевому підсумку він ще молодий, цілі дні маги-наздники на небесних орах сперечалися, хто сильніше. Як я знаю, він противився усім наказам, і приїхав старший суддя, винести вирок, а як тільки він збирався це зробити, зауважив на молодині ...», - конопатичний укрититель Сю Лі не розумів, що сталося.

Суй Лі зі старшим братом Ван Сяо Цзюня не був особливо знайомий, і Сью Лі годував до нього скоріше роздратування та обурення, але дуже любив цього жалюгідного маленького черенка, й бачив у ньому, вісімнадцятирічному майбутньому військового, хіба він міг його тоді вигнати ...

« Допоможіть мені зібрати його речі, і ще, будьте люб'язні, попросити командира Мін Ко посмертно дати йому звання вершника на небесних орлах», - Лен Цін повернула рамку з фото на стіл.

"Наїзника на небесах, ви сказали дати йому звання вершника на небесних орлах?" - не довіряючи своїм вухам, перепитав Суй Лі.

Проте Сюй Лі дещо зауважив: « Ви... Ви сказали посмертно!»

Ранг Сюй Лі не був високим, і він не знав, що сталося на західному форті, а коли прийшла Лен Він, то відразу запідозрив погане.

« На жаль, я не змогла захистити його" - соромившись сказала Лен Цін Сюй Лі.

Сюй Ли застыл. Він не міг повірити в те, що трапилося. Ще рік і він би вже міг офіційно стати військовим магом.

Усі знали, що він точно стане військовим магом і Лі хотів стати старшим братом. Він став справжнім вершником на небесній орбіті, навіть якщо колір пір’я зрівняв його орла й був сірим, але це не стримало б його рішучості.

Суй Лі було важко дихати, він страшенно хотів знати, що ж сталося.

"Сюй Лі, укрититель Сьюй Лє, Суй Ле прибортатель..."

У казарми раптово, з гучними криками, влетів співробітник служби тила.

« Я... Я тут."

« На Землі з’явився червоний небесний орел... Схоже, твій, дехто дізнався його. І там військові не можуть зрозуміти, вбивати його чи ні, швидше туди!" - викрикнув співробітник служби тила.

Суй Лі сумнівався, він не пам'ятав, щоб годували якогось червоного небесного орла...

"Ідемо подивимося",- сказала Лен Цін.

Вони вийшли з будинку і були в парі кроків до вежі.

Навколо стовпилися співробітники служби тилу, серед них були і комбатанти. Вони оточили вежу застави, щоб вирішити, чи це ворог.

Ленін та Суй Лі нарешті дісталися вежі, і побачили нижчого орла...

Червоний орел летів тяжко, здавалося ось-ось і він рухне, але раз за разом піднімав крило і махав їм.

Нарешті, цей червоно-сервий небесний орел виявився не в понад 50 метрах від вежі застави.

Сюй Лі, в страху, широко відкрив очі.

Він ніколи не годує червоного небесного орла, бо ніколи так і не думав про те, що орел може бути таким оцим!

Це був не червоний орел, а його рідний попільничий, тільки ось все його тіло було розполосовано кровоточними ранами.

З того часу, як Суй Лі вступив до армії, пройшли десятки років, він бачив багато смертей, але ніколи раніше з його очей не впала так багато слізок.

....

Лен Цін також була шокована.

Цей попільний орел...

Він повернувся, їздячи на спині Ван Сяо Цзюня!

Він з таким дали, пройшов через криваву бійню фронту і повернувся разом зі своїм неушкодженим маленьким господарем.

Але його шкіра не всохла!

Сірі крила стали яскраво-червоними!

Цей напівкровка небесний орел впав об землю перед натовпом, і не вставав, повертаючи голову до Ван Ся Цзюню. Його очі не ворушилися.

Він помер...

Лен Цін бачила багато чистокровних орлів. Сильний, з білим пір'ям. Але в її пам’яті залишився цей попільничий небесний орел.

Як господар, так і улюбленець заслуговують сліз людей.

Глава 395

Розділ 395: гнів тотема (початок)

Озеро Сіху, гребель, звук дерев...

Холодний вітер зі свистом пронісся тут.

Мо Фань і Лин чули все... навіть звуки попільного орла, які намагаються захистити тіло господаря.

Зрештою, попільний орел зміг навіть доставити тіло Ван Сіо Цзюня в західне форт, але Мо Фаню і Лінні не стало від цього спокійніше.

*** Загарбання змія*

Під наглядом Мо Фаня і Лінн, отруйний змій уже зовсім непритомнів. Поки хлопці були глибоко занурені в роздуми про Ван Сяо Цзюна, змій уже повністю відновився — шкіра стала гладкою і темною.

Здавалося, що змій повністю змінився з линькою. Разом зі своєю старою шкірою він позбувся також своєї слабкості.

Під час линьки він разом з Мо Фанем і Лінн чув абсолютно все.

Він видав звук, ніби підтримуючи хлопців у їх житті.

Мо Фань так і не помітив момент, коли ця линька повністю закінчилася. Тепер шкіра змія була яскравою, луска до лусочки.

*** Загарбання змія*

Тотий змій видав свій довгий звук, висунувши свою червону мову. Він дивився на небо в західній стороні так, ніби там були його вороги.

Так, тонімний змій також постраждав від рук Ло Мяня і майже перейшов у головного козла відпущення цієї епідемії.

— Ти хочеш помсти? — запитав Мо Фань, відчувши лють змія.

Він був дуже розумний і добре розумів людей. Його тіло почало висотою підніматися так, що він міг бачити все озеро з висоти.

Тоєм розкрив свою пащу, видаючи жахливий звук. Я ніби казав: « Ваші найгірші жахи обернулися в реальність! »

Тонім був злий. Велетенські хвилі почали накочуватися до берега.

« Твоя линька повністю закінчилася? » — здивовано запитав Мо Фань, що стояв на голові змія.

Раніше Мо Фань дуже боявся змія, але відчувши, що змій зсередини наповнюється таким самим праведним гнівом і пройнявся до нього довір’ям...

Ло М’янь був людиною великої сили. Тепер він тримав руку на пульсі життя міста, бо в нього була життєдайна трава. Але після того, як він передасть червоний сорочок в карантинний ізолятор, він буде відповідати за те, що зробив з Ван Сіу Цзюнем.

Мо Фан і Лін не могли дочекатися моменту, коли зможуть розсіти Ло Мяня на тисячі дрібних шматків. А кінець линутих змій був якраз вчасно!

« Ти хочеш сказати, що чуєш мене?»

Ще раз він відповів ствердно.

Ще раз сказав, що Мо Фань допоміг йому у найважчий період.

І тепер він чує внутрішній гнів Мо Фаня... Він допоможе йому знищити головного зачинника всього цього...

"Добре, тоді підемо і знайдемо того самого зачинника!" - зрадів Мо Фань.

Ло М'янь, який спирається на свій високий статус, свою силу, але при цьому так отруйні...

Але тепер, коли линька змія закінчилась, ніщо не врятує її від помсти!

"Лін Лін, передай мені місце розташування" - сказав Мо Фань.

« Він лежить на рівнині між західним фортом і містом. Незабаром він досягне околиць міста".

Вона могла точно відстежувати місце завдяки браслету, який подавав сигнал.

Нехай цей Ло Мянь тільки увійде в місто...

Він наважився вбити Ван Сяо Цзюня, так нехай він і сам спробує цей смак смерті!

« Молодець! Змій, йдемо вбивати?» - закричав Мо Фань, стоячи на голові тотема.

Змій різко злетів, перетворившись у нічного дракона...

Усі інші літаючі тварини мали б злетіти в духовну вись, але все було дуже легко. Після цього на поверхні озера з’явився водоспад, який став видовищем невимовної краси.

Після того як змій злетів, його оточив особливий туман.

З одного боку туман переховував тіло змія, а з іншого — підтримував його. Оце так сила!

Лін Лин і Мо Фань сиділи на голові змія, дивлячись на все з висоти його польоту...

Півководця летить дуже швидко. Невдовзі місто перетворилося на маленьку крапку, залишившись позаду.

Тепер уже можна було побачити багато білих силуетів, які належали білим магічним орлам.

Після такої довгої битви білі орли вже були на кордонах, збираючись проникнути в людську територію, до міста.

Але тепер він не звертав уваги на цих орлів, а дивився вниз у тій найменшій рівнині. Своїм зухвалим поглядом він шукав Ло Мяня ...

« Він внизу, і з ним здається ще багато людей» - сказала Лінн, дивлячись на ноутбук.

« У них багато людей, а у нас...»

Мо Фань ще не встиг договорити, як змій відразу попрямував стрілою!

Багато людей?

Тотомний змій!

Це ж тотомний змій рівня полководця!

Не те що Ханчжоу, весь світ не може втекти від нього!

Розділ 396

Розділ 396: гнів змія (заборгованість)

Темна тінь прослизнула на маленькій рівнині між травою. Це був засідатель Ло Мянь, який вбив Ван Сіо Цзюня, і магія елемент тіні якого була на дуже високому рівні.

"Засідач Ло М'янь, люди тут вже чекали на нього" - в траві стояв чоловік з неадекватною фізіономією. Його оточували ще кілька людей, за магічною енергетикою яких можна було припустити, що всі вони були магами високого рівня.

Ло м'янь вийшов з тіні, на його обличчі була навянута та ж добродушна усмішка, по якій зовсім не скажеш, що ця людина нещодавно вбив молодого хлопця!

« Я вже маю. Ви, мабуть, дуже радієте цьому. Сподіваюся, що незабаром мене подобатимуться і власті!"

Людина з неадекватною фізіономією і оточені нею люди розсміялися. Один з них сказав: « Ну, тоді ми віддаємо вас до карантину.

- Ло Мянь змінився в обличчя. У його очах той, хто сказав це, теж перетворився на бездиханну оболонку.

Один чоловік з неадекватним обличчям сказав: « У місті Ганчжоу немає людей, гідних супроводжувати засідання Ло Мяня. Він вбив більше всіх чарівних тварин, ніж головнокомандувачу, навіть у палаці немає людей, які б могли перевершити його за досягненнями."

« Не потрібно зайвих промов. Ханчжоу зараз знаходиться в небезпеці, і я, засідатель Ло Мянь, повинен врятувати його. Після цього ніхто не зможе сумніватися в моїй значимості! Ха-ха-Ха!" - засміявся Ло Мянь.

Група людей відразу осипала засідатель компліментами.

Під керівництвом декількох людей Ло М’янь вирушив до карантинного ізолятора міста Ганчжоу.

Однак, не ступивши і кілька кроків, група людей обступила темний вихр, який потужним повітряним потоком пройшов по траві навколо.

Темний туман перешкодив їм шлях.

У цьому темному тумані можна було побачити чорний величезний силует!

Темний туман поступово розсіявся, і за павкою цього диму вже можна було розпізнати гігантського змія!

Змій прищепив свою величезну голову до землі, уважно розглядаючи групу людей. Його холодний погляд не давав їм навіть поворухнутися.

На його голові звитяжно сиділи Лінн і Мо Фань, які прибули сюди, щоб помститися за Ван Сяо Цзюня!

Мо Фань люто мітнув погляд на Ло Мяня, а потім на людей навколо нього. Того хлопця з перекошеним обличчям він ніби вже зустрічав.

На самому початку, коли Мо Фань разом з Тан Юе прибув на острів у центрі озера, він зустрів його. Зараз він був поруч з Ло М'янм, значить, він і є той зрадник серед хоронителів тотема.

По його обличчю було видно, що він явно не очікував зустріти тоємного змія тут. Обличчя чоловіка вже було охоплене жахом, саме таким, яким охопив Мо Фаня при першій зустрічі з гігантським змієм.

« Ти думаєш, що ти той самий таємний змій? Твоя линька ще не закінчилася, тому я сам зможу впоратися з тобою!»

Він розкрив свою пащу і направив потужний потік повітря на землю, який змусив ґрунт рухатися хвилями.

Пісок цього равлика піднявся в повітря, збивши з ніг підлеглих Ло Мяня.

Усі вони були магами високого рівня, тому використовували відповідні захисні артефакти. Однак, змію було по барабану, чи є у них захист або ні.

Їхні захисні предмети перетворилися на пил. Величезний потік повітря підхопив людей, закручивши їх над землею!

Один з магів високого рівня, який був слабшим за інших, вже знаходився на висоті 50 метрів. У цей момент його руки, ноги, голова відірвалися від тулуба, а його кров забризкала всю округу. У цій темряві це виглядало ще більш зловісно.

Решта з них мала однаковий кінець: їхні тіла були розтрощені на дрібні шматочки, а краплі кривавого соусу заповнили повітряний простір.

Чотири людини були вбиті негайно. Йому не довелося навіть докладати зусиль.

Той, що був зрадником тотемського охоронця, знав про спроможність змія. Тому він ледве вижив. Однак його тіло обливалося кров’ю, і він став покійником.

Той, хто сидів на голові змія Мо Фань не міг повірити своїм очам!

Усі вони були магами високого рівня, але змій — лише одним рухом стер їх усіх з лиця землі!

Змійний туман розсіявся, залишаючи після себе величезні западини на поверхні землі. Ці сліди поповзали на всі боки і були схожі не сліди змії.

Серед усього цього жаху стояв лише Ло М’ян, який грізно сказав: « До закінчення твоєї линьки ще принаймні півмісяця! Хочеш померти тут разом зі мною, виливаючи всі свої сили? "

Лоянь не міг повірити, що змій уже встиг повністю відновитися!

Розділ 397

Розділ 397: Сила зміїного духу (початок)

Потрібно ще ж потрібно було пів місяця на відновлення? Мо Фань був вкрай здивований, невже це гемоприпарат, яким поили його підібрав такий ефект?

Мо Фань потрапив прямо в точку: улюблена їжа білих магічних орлів, для тотемного змія була чудовим стимулятором його переродження.

Засідець Ло М’янь не міг подумати, що всі хитрощі проти тоємного змія стануть на нього самого.

Лоянь був дуже лютий, як ніколи раніше. Тисяча пальцем у тотемному змієві сказав: « Якщо хочеш, я допоможу тобі померти. І зараз же до цього порушнику! Ця тварина давно повинна бути закопана в могилу, ім'я її повинно загубитися у історичних зводках, убивши тебе, на землі стане одним тотем менше!"

Тотемний змій, все також зарозуміло дивився зверху вниз, і поки Ло Мянь кричав у гніві, він кинувся в його бік.

Лоянь вчасно зреагував, занурившись у тінь. Можна було побачити, як тінь його тіла розділилася на чотири частини і розсіялася по всіх сторонах світу.

Мо Фань зумився, і Ло М'ян явно використав магію - поглинання тінню, розділивши на кілька частин він може легко заплутати противника.

Засіч Ло М’янь міг обманути інших, але не гострий оцим зміям. Він ударив по землі, спричинивши наземну хвилю, яка переслідувала тінь.

Земляна бира була схожа на дракона, який люто переслідував тінь. Від удару тінь засідання Ло Мяня відкинула на сто метрів.

Він обскунув зуби, піднявся. Змій швидкої магії високого рівня тіні була Влада ночі.

Зараз була саме чорна ніч, яка накрила район непроглядною темнотою.

Ло М’янь закінчив сузір'я з надзвичайною швидкістю, йому потрібно було використовувати магію високого рівня для захисту, іншого виходу боротися проти тоємного змія і не було, крім того, як використати найвищий рівень. Сім сузір’їв з'єднувалися разом, і створювали зоряну Галактику вищого рівня, цей процес був дуже складний та заплутаний.

Тотемний змій люто видихнув, на його тілі з'явилася крихітне здуття, в буці зелена зміїна отрута вилизнувся з його тіла, отруту спочатку був подібний до газу, і почав об"єднуватися, як найточніша змія.

Змійний отрута зібрався в гігантському удава, дуже подібний на спустошливий ураган!

Темний змій оглушливо крикнув, і величезний пітон-ураган рівся в бік Ло Мяня. Хоч і район, обіймений владою ночі і був величезний, але він був малий для цього отрути змія.

Цей ядо-пітон вдарив про темінь, порвавши її як папір. Яд наводив туманом повітря, оточив укриття Ло Мяня.

Туман був щільним, як стіна, через яку не пройти, і засідатель Ло М’янь був замкнений посеред цієї отруйної хмари.

У нього в запасі ще був елемент світла, який міг би розсіяти цей отруйний туман. Змійний отрута був в крайній мірі жорстоким, не залишаючи нікого живого, навіть магів вищого рівня.

Вся захисна міць Ло Мяня розсипалась під натиском ударів цього величезного отруйного вдаву, що випускав отруту.

Зміїний отрута все наближався, і Ло Мянь був на краю загибелі.

Але хіба така злість може пощадити його і дати йому так легко померти. Тотемний змій знову вдихнув повну груддю, забравши в себе весь отрута, отруйний ураган разом з Ло М’янм. Ло Мянь перекинувся в повітрі. Коли він усвідомив, що перебуває у роті змії, то раптом опритомнів і вирішив використати останній козир.

Золоті промені оточили тіло Ло М’яня, створюючи величезний золотий щит, який міг перебувати всередині нього.

У цей золотий щит встромилися і не змогли пробити його!

Темний змій знову відкрив пащу, і люто вкусив.

*** Бах*

Здається, на спробу розгризти коштовний камінь. Тотяний змій відчув, як його зуби почали захитатися і на щиті лише виникли маленькі тріщинки.

Ло М’янь був посеред щита, він випрямляв свої вуса і на обличчі здихалася бліда усмішка. І поки він проб'є його, пройде не мало часу.

Однак за допомогою щита він згорнув язика разом із Ло М’янм у стравохід.

Шлунковий сік тотемного змія розчиняє будь - який предмет, навіть цей золотий щит не пробуючий!

Змії — це тварини, які повністю ковтають їжу. Нехай Ло - Мянь повільно розчиняється, за всі його муки, таким чином постраждаючи за свої гріхи.

Коли він проходив у стравоході, то закричав: « Браслет з орлиним червонолістом в мене, якщо ви вб'єте мене таким чином, ціле місто буде знищене під ударами білих орлів, загине десятки тисяч людей! »

« Залишіть мене живим, я віддам вам браслет, ваш друг уже загинув, за що? Я засідатель і можу дати йому таку славу, про яку він не мріяв. І вам двом, я можу дати все, що ви захочете!»

Ло М’янь почав боятися, що він зникне без залишку всередині темного змія.

Кажуть, що цей Дух вкрай сильний, і сьогодні, коли він б'ється з ним, його магія найвищого рівня здається сміхотворною. Сила темного змія була на багато рівнях вище.

Він не хотів вмирати і міг тільки просити пощади, як би жалюгідно він не виглядав...

Глава 398

Розділ 398: Сила зміїного духу ( продовження)

"Простісний браслет все ще на його руці, всередині антидот від епідемії, який добув Ван Сіе Цзюнь, і якщо він розчиниться разом з засідником Ло Мянем, то що робити із зараженими, як поправляться військові з нашестям білих чарівних орлів?" - неспокійно сказала Лін Лінн.

Убить засідання Ло Мяня — відплатити ворогові, але Ханчжоу це закінчиться катастрофою.

Той змій довго не думав про те, щоб ще глибше засідати Ло - Маня з його залізною коробкою, а також не дати йому можливості втекти.

Мо Фань все ще обдумував, раптово через горизонт пролунав звук, він задер голову, на них летало військо білих магічних орлів!

Тут, так близько від міста, ця рівнина - край Ханчжоу, але і тут є кілька будинків, живуть мирні жителі, є вулиці, школи, ще стоїть генеральний ізолятор епідемії. І хоча більшість людей евакуювали, щоб не допустити зараження, незабаром білі магічні орли увійдуть у місто і відразу почнуть вбивати!

Легіон білих магічних орлів все ближче і ближче, світло очей тьмянів в тумані, у повітрі вже можна було відрізнити їх силуети, і був один, що махає срібними крилами.

- Мо Фань до тремтіла.

« Це срібний небесний володар, владний західним хребтом. Він змусив збунтуватися небесних орлів", - сказала Лін Лін.

« Дзвонила погана людина! Якщо монстр рівня полководця увійде в Ханчжоу, то страшної катастрофи не уникнути!" - сказав Мо Фань.

Під час катастрофи міста Бо в місто вторгається лише монстр рівня головнокомандувача — крилатий попільничний вовк, але яка була кривава лазня! А тут півководець, а до нього застигла небозвід армія білих магічних орлів ... Який же жах чекає місто?

Але треба усунути джерело лиха, а цього не вийде досягнути без браслета Ло Мань, звичайно вже глибоко в шлунку тотного змія, і він вхопився за останню нитку, щоб його випустили, інакше антидота більше не буде і всі зусилля Ван Сіо Цзюна будуть даремними.

Що ж робити?

У цей час, Мо Фань не знав, як буде краще.

**гот ***

Тотяний зме й задер голову і видав гарчучий крик. Білі магічні орли швидше пролетіли над ним, літали вони на Ханчжоу, вже можна помітити, як передні почали пікувати, вони помітили диткти на землі, тільки треба підлетіти і схопити.

Це не були маги, а лише крихкі люди.

**гот ***

Він був надзвичайно обурений, і Ханчжоу — це його територія, як він може дозволити іншим тваринам битись на ній!

Він вмиг перетнув рівнину, прямуючи до Ханчжоу.

Його тіло було величезне, наче гора, і люди з Ганчжоу могли бачити його, навіть якщо вони були далеко. Проходячи повз них, змій залишав глибокі ривальні нори і складав маленький канал біля передмістя.

Люди на вулицях голосно кричали, не в змозі сховатися від кігтистих лап білих магічних орлів. Вони почали гинути.

Білі магічні орли, подібні до білих дощових крапель, покрилися дороги, вони могли злетіти, що робило багато магів неефективними у боротьбі проти них.

Однак ще страшніший за змій, який повзав на вулицях передмістя.

Тонімний змій прибув на околиці міста. Він розкрив пащу і люто плюнув отрутою в небі білих небесних орлів, отрута розчинилася у повітрі.

Змійний отрута був сильний проти білих магічних орлів, і вбивав кожного з них кілька вже потрапляло на землю через криваву пляму.

Ядовита хмара накрила небо передмістя, ставши зашарпаним цієї частини міста, і як тільки білі магічні орли посміються летіти за цей засранець, то відразу ж трупом відпадуть вниз.

Багато білих орлів загинули від цього отрути, ще більше думали, що зможуть пробити цю туманну ширму. Результат один - смерть.

Ядовий газ кружляв у повітрі, не впавши на людські райони.

Люди спочатку думали, що над ними нависла величезна загроза і були готові загинути тут, хто знав, ніби ця зелена хмара в небі є отруйним магічним бар’єром для захисту від білої нечистості. Але вони все ще боялися по боргу дивитися на цього змія, який досягає небес.

"Він захищає нас?" - запитав маг середнього рівня з асоціації. Перед дівчиною-магом була група, тільки попадали в будинок престарілих людей.

Ці старі люди нікому не потрібні, і тільки ця дівчина з магічної асоціації взялася їх захищати.

Старі люди також мимовільно підняли голови, вони дивилися, як величезний змій використовує шар отрути вбиває тих, хто напав на Ханчжоу, білих магічних орлів. Здивувавшись і побачивши, що в місті є щось на його захист — змія, наче мур довкола міста!

Тотий змій стояв на околиці, дивлячись в небо, які літають білих магічних орлів, у його очах вони не більше ніж мухи, їх багато, але боятися нічого.

Вони всі прибули, а отруйний засранець ставав дедалі щільнішим і плотнішим, не даючи їм пройти!

Але невдовзі небо почало з’являтися в небі над головою, немов срібний володар!

Він дивився звисока на того, хто кричав, удаючи із себе грізного змія. Цей звук відобразився з землі назад до неба!

Розділ 399

Розділ 399: Хладнокровний володар неба

У небесному просторі два чоловіки, Лі Тянь і Юнь Фэн були оточені водним щитом. У них вже летіли гострі як леза пір'я... Водний щит ледве зміг встояти під атакою цих снарядів... Тим не менш на тілі людей залишилося безліч маленьких подряпин ...

Срібний володар небасвода був хітер, він чудово розумів порядок, за яким маги випускають свою чарію.

Пернія, як і лезам, оточувала сферою його тіла. Вони не тільки чудово захищали свого господаря, але й використовували цей засіб для атаки і вдаряли точно так, як наказав полководець.

Ці маленькі леза-перія були справжньою перепоною для чарівників: кожного разу, коли вони намагалися випустити магію, ці пір'я було тут як тут, не даючи чаклунам можливості створити зоряну галактику!

Зоряна галактика складається з семи зоряних хмар. Проте магів, які могли б у найкоротший час об’єднати хмари в галактику, було дуже мало. Навіть Лі Тянь, Тан Чжун, Чжю Мен, і Юнь Фэн не поспевали.

Усі четверо були чудовими магами високого рівня, і вони швидко йшли шляхом магії. Але було одне: такої потужності не вистачало, щоб пробити броню полководця з срібних пір’їн. Будь - яка руйнівна магія, що вдарила по захисту птахів, розчинилася наче дим.

« Що ж робити? Його сферична охорона дуже міцна, ми не можемо нанести йому навіть найменшої шкоди!»

Магія високого рівня не підвищила ефекту.

"Навіть якщо вона непробивна, ми повинні зруйнувати його захист!" - гнівно кричав Чжу Мен.

Він був найзахопливішим серед чарівників. Під прикриттям У Пін Цзіна йому вдалося просунутися досить далеко, зараз Чжу Мен вже контролював п'ять зоряних хмар!

Його швидкість була просто завадаю! Всі небо застеляло безліч сузір’їв, зоряних систем та зірних хмар... Жоден звичайний чарівник не може цього зробити!

« Він зараз дивиться вниз! На землю! Чжу Мен, це чудова можливість!» - кричав У Пін Цзин.

Пін Цін вже мав готовий час. Не можна було і подумати, що на землі відбудеться щось, щоб так привернути увагу полководця!

Тепер магам було не до того, щоб розглядати, що там таке на землі звертає увагу. Чжу Мені залишалося завершити лише два зоряні хмари!

Сім хмар були закінчені... Багато зірок утворили срібну колію в небі...

Сузірка до сузір'я, система до системи, хмара на облаку... Усі вони створювали галактику, що закривала все небо!

Тут же навколо Чжу Мена виникли електричні блискавки, що оточували його тіло в радіусі 100 метрів!

Великі блискавки ставали дедалі сильнішими!

Велетенський стовп один за одним вимальовував блискучу траєкторію! Вони відразу почали бити по броні полководця... Заклинання порушеної заборони обернулося срібного орла...

"Кара блискавки: порушена заборона" не подібна до тієї, яку використовували для заточення тотемного змія* (коли використовувалося одновчасне магія кількох чарівників), але навіть її було достатньо в цей момент.

Відчувши атаку численних блискавиць, срібний орел негайно спробував захиститися, але пробити електричний замок було не так просто.

Його тіло під тиском блискавиць стало опускатися вниз...

Захворювання порушеної заборони послаблювало здатність полководця. Він видав страшний крик, який донісся до всіх білих магічних орлів.

Білі чарівні орли, почувши поклик свого полководця, відразу почали збиватися в зграї.

« Що він робить? Невже хоче пробити закляття, зібравши всіх підлеглих тут?" - питав Чжу Мен.

Чжу Мен не встиг задатися питанням, як побачив, що величезна мережа з білих магічних орлів починає натовп пробивати закляття порушеної заборони!

Перший удар нанесло близько 100 особин, які становили одне гніздо. Після удару по окрузі рознеслося дуже багато крові.

Після того як перша партія птахів загинула, ще більше скупчення білих магічних орлів нанесли удар по блискавках. Серед них були також птахи рівня в’яжучого виду зграї. Всіх їх чекала та ж доля...

Усе більше й більше птахів злітали на заклик свого полководця — усі вони намагалися атакувати закляття. Всі вони загинули... Лише за кілька секунд кількість загиблих особин перевалила їх на тисячу! Краплі їх крові заповнили всі небесні простір...

Чжу Мен остолбенл від побаченого! Він навіть не міг припустити, що всі підлеглі звірі стануть жертвами запеклих самогубців за наказом свого командира!

Нарешті, закляття під таким натиском стало давати слабину. Коли півководець побачив, що з'явився ефект від цієї атаки, то почав кликати ще більше білих чарівних орлів!

На фоні його всі низькорозрядні орли були просто жалюгідними істотами!

Сила заклинання була дуже великою, але час його дії також був обмежений. Понад тисячу птахів пожертвували своїми життями срібного орла!

Срібний володар зумів вирватися! Він злетів високо-високо в небо, і вже звідти направив безліч своїх гострих пір'я у бік цих п'ятьох магів!

Атаку цих лезів не може витримати жоден звичайний захисний артефакт. У Пін Цзин, як завжди, в першу чергу захищав Чжу Мена. Для цього він вже використовував магічний інструмент і захисний артефакт одночасно. Однак вони не витримували атаки металевих лез.

Тіло у Пін Цзина було поранено... Його кров вже забризкала Чжу Мені.

Чжу Мен теж був поранений в ліве плече ... Він насилу дивився на страждання У Пін Цзина... Він поспішив як можна швидше забрати його з під цього смертельного дощу ...

Глава 400

Глава 400: Тоймінний змій проти срібного володаря неба (початок)

У Пін Цзин був серйозно поранений. І якби Чжу Мен не витягнув його з обстрілу полководця, він би вже перетворився на труп.

Тан Чжун відразу поспішив прикрити їх. У Пін Цзіна сильно поблежало обличчя, і з його ран постійно лилася кров. Слабким голосом він сказав: « Найстарший засідатель, ми не можемо протистояти йому. Я втратив свою боєздатність і ви теж поранені. Ми повинні відступити і повернутися в місто".

« Що ти несеш! Якщо ми відступимо, то до чого це все призведе? Ти розумієш, який урон він може завдати місту? Там же лікарні, школи... Рахунок загиблих піде на сотні тисяч!" - гнівно відповів Чжу Мен.

Чжу Мен люто дивився на срібного володаря неба. Йому вже не було справи до поранення на своєму плечі ...

Щоб не загинути, цей полководець пошкодував тисячі своїх підлеглих!

Але у людей все зовсім інакше... Він думав про життя кожного з мешканців...

А якби він був байдужий до всіх цих жителів міста? Тоді чим би він відрізнявся від цього звіра?

До біса поранення! Найважливіше не дати цьому полководцю проникнути в місто!

« Чортове відроджування! Ти зрозумієш, що напасти на місто було твоєю самою тупою ідеєю!» - сказав Чжу Мен, скрипячи зубами і доставаючи магічний предмет.

Кольчуга небесного грому!

Постало зарыве світанок...

Проблиски світла освітлили місто, наче обернучи людей на лихо...

Блідна блискавка опустилася на тіло Чжу Мені, його тіло тут же покрилася кольчугою!

Це була електрична захистка, за спиною Чжу Мені ще фарбувалась пара вогняних крил... Він піднявся в небо — воїн, який наказує блискавці та вогнем!

Блискавка і вогонь були найсильнішими та руйнівними елементами. Чжу Мен полетів в сторону полководця, одночасно діставаючи ще й магічний інструмент!

В його ладонях запалився вогонь... полум’я вже оточувало його, перетворюючись на великий і довгий вогненний спис!

Копія вогняного вершника сформувалась саме на світанку... Чжу Мен тримав його прямо в променях сонця, і вогонь списа шаленів з подвоєною силою!

Хоч у очах полководця Чжу Мен і був занадто малий, але в своїх руках він тримав таку силу, яка при контакті з металевою бронею срібного орла перетворювала його пір'я на золото!

Чжу Мен зміг пробитися в захисну сферу полководця... Багато пір'я-лезавію все продовжували з’являтися у нього на шляху...

Полум'я розкололо броню птахів, випалюючи полум'яні сліди на її поверхні... Все це змусило Тан Чжуна, Лі Тяня і Юнь Фену остовпіти від подиву...

Захист великого срібного орла був зруйнований... Чжу Мен зі своєю кольчугою небесного грому і списом вогняного вершника зміг зробити це! І це стало головним їх досягненням у цій битві...

Однак це не означало, що полководець був переможений!

Великий срібний орел дивився презирливо на Чжу Мені. Він відчинив свої величезні крила, щоб прогнати його!

Чжу Мен зміг проникнути в простір полководця, міг зруйнувати його захист за допомогою вогню та блискавки, але його можливості було недостатньо для того, щоб знищити саму пташку! У той момент, коли орлині крила наблизилися до нього, він фіолетово-червоний метеорит упав вниз!

Чжу Мен впав, упав на міський кордон, і через це вся вулиця перетворилась у руїни!

На щастя, там не було людей, інакше ніхто не знає, скільки б людей загинуло!

Копія вогняного вершника вже перетворилася на звичайний вогник, а кульчуга небесного грому хоч і врятувала йому життя, але також уже була знищена...

З уст Чжу Мені кров лилася, а він усе не переставали пильно та грозно дивитися в небо — срібний володар неба!

Владар західних хребтів був занадто сильний! Навіть союз п’ятьох найсильніших чарівників не зміг витримати!

З останніх сил Чжу Мен окинув поглядом місто, яке зовсім скоро перетвориться на руїни, а серед руїн буде стільки невинних загиблих людей...

А все через те, що він занадто слабкий!

У небі залишилися троє магів — Лі Тянь, Тан Чжун і Юнь Фэн. Серед них тільки у одного Юнь Фена були здібності, схожі на рівні з Чжу Меном, інші були багато слабші.

У цей момент внизу лунало гучне ричання. Можна було побачити чорний туман, за яким бачився силует гігантського змія.

Змій використав отруйну хмарку, щоб розібратися зі зграями білих орлів. Після цього він негайно пішов у небо, де був срібний володар неба.

Протягом усього часу полководець дивився вниз — його увагу привертав саме тотяний змій!

Коли змій опинився перед ним, полководець почав видавати ще страшніші крики. Він дедалі більше заохочував своїх білих орлів знищити змія.

Срібний орел використовував свою металеву сферу, щоб обеззброїти магів, але в того змія також була своя полководка — хмара отрути!

https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku