***
Пос - звичайний мопс — качав головою і бурмотів заклинання, при цьому його лапи виписували цілком осмислені пасси, а на морді застигла якась порожнеча, сальна умилка. Ця картина була сповнена уявою Ліні Міна.
Як не скажеш, цей хлопець виглядав як старий шарлатан.
Але попри непевність вигляду старого пса, по мірі його брмот Вселенського Пурпурного Сонця дійсно почала випускати слабке червоне сяйво. Корпус печі трохи задрижав, і від нього повіяв аурой глибокої давнини.
Однак було варто розпалитися, як сальна ухмлянка зійшла з морди мопса. Його тіло, яке виткане з духовної субстанції, почало корчуватися і перекручується так, ніби йому бракувало сил душі. Здається, що мопс не брехав: щоб активувати Піч Вселенського Пурпурного Сонця за допомогою лише одного фрагмента свідомості, потрібно було неабиякого напруження.
Біле сяйво, яке виходить від печі, ставало все яснішим, а вібрація посилювалася, наче артретолог ось-ось повинен був змити над кам'яним постаментом.
У Лінні Міна засяяли очі. Мопс не просто відкривав піч - він збирався забрати її повністю!
— Ты... Ти дійсно можеш забрати Печ Вселенського Пурпурного Сонця?
— Чушь неси! - Мопс явно був на межі, але намагався зобразити на морді презирство, насміхаючись над подивом Лінь Міна. — Ты... Розумієш... Хто перед тобою?
Коли Ліню Мін бачить, як важко вимовити слова, але продовжує з останніх сил пускати пил в очі, він відчув, що по чолі скочується крапля піт. Чи ж ця істота дійсно була старим монстром, який прожив десятки тисяч років?
Ліню Міну було колись думати про це. Він не зводив очей із тремтячої печі, затамувавши подих. Цей мопс, очевидно, був тісно пов’язаний з Імператором демонів. Якщо так, то в минулому його сила була на рівні великих майстрів, і немає нічого дивного у тому, що він знає, як забрати цей скарб.
Але Лінь Мін не розумів, чому мопсу піч. Яка користь духовного тіла від алхімічного горніла? Хіба що він збирається злитися з артефактом і стати його духом.
"Невже він хоче стати духом зброї?"
Якщо є тіло і кров, хто добровільно піде на таке? Хіба що істоти типу духа зали в Тайному Царстві Божественного Фенікса, які належать до раси Духів. Ті спочатку не були людьми і любили мирний сон, який тривав десятки тисяч років.
Але цей мопс явно був іншим.
Думки Лінь Міна веселково сміяли один одного, а пальці підсвідомо торкнулися кільця Сумі.
У цей момент відбулося щось дивовижне. Піч Вселенського Пурпурного Сонця на постаменті почала крутитися і в процесі обертання різко зменшуватися у розмірах!
Велетенська гірська вершина заввишки 10 метрів за мить стискувалась і стала менш ніж 3 метри!
У той самий час піч шалено затремтіла, наче злетіти.
Бачачи це, мопс засяяв жадібним поглядом.
— Поднимайся! — Викрикнув він, помахавши лапою.
Бум!
Крихітка злетіла в повітря, і зі недр печі вирвалися синя пилюка та тромбів червоної рідини!
Синя пігулка була тим самим ліками, створеним з Корня Дракона Брахми!
Червоною рідиною виявилася та сама кров, яка вистоїть ауру стародавньої магічної енергії, яку Лінь Мін помітив раніше.
Мопс різким рухом лапи відправив синю пілю назад до печі. Хоч вона й була безцінна, для нього як для духовного тіла, то зовсім не цікавилась нею.
У повітрі лишився згусток алої крові!
Морда мопса розлилася в блаженній усмішку.
Ха-ха-Ха! Тепер моя кров Давнього Гігантського Демона належить мені!
Лінь Мін здригнувся. Кров Давнього Гігантського Демона?
Він раптово згадав, як білі світлові сфери в Простезі Магічного Куба раз за разом підштовхували його використовувати магічний Куб для поглинання есенції крові сильних майстрів, немов випробовуючи до неї неймовірну спрагу. Чи існує якась таємна технологія, що дозволяє ессенції крові годувати душі?
Погана справа!
Якщо цей мопс поглине кров Давнього Гігантського Демона, чи зможе Лінн з ним запанувати?
Він не знав, наскільки ростиме духовна сила пса, але в такий критичний момент неможливо було допустити подій, які він не міг контролювати.
Не кажучи ні слова, Лінь Мін керував Боєвим наміром Сансари. Він не збирався калічити мопса і навіть готовий був виділити йому частину крові, якщо все залишиться під контролем, але він не міг дозволити йому неконтрольовано поглинути усе.
Лінь Мін вже збирався кинутися вперед, але мопс виявився швидше. Він манив лапою, і кров демона прибігла до нього. З нетерпінням очікуючи тріумфу, пес обскунувся, готуючись проковтнути здобич, але в цей момент з мітки Магічного Куба на грудях Лінь Міна вирвався алий промінь світла!
Вжих!
Роздався тихий свист. Червоне світло з немислимою швидкістю окутав кров Давнього Гігантського Демона і також миттєво відтягнув її назад!
Це було лише мить. Лінь Мін навіть не встиг зреагувати.
Хрусть!
Мопс клацнув зубами так сильно, що ледве їх не зламав, але зловив лише порожнечу. Його похітлива ухмилка застигла маскою божевілля.
Лінь Мін замер на місці. У грудях розлилося приємне тепло. Сгусток крові проник у його тіло і злився з Магічним Кубом. Він кілька разів вібрував і затих.
— Твою ж мать! — морда мопса позелена. Він витратив стільки сил душі, щоб дістати цю кров для відновлення свого пошкодженого духу, а її спарали прямо в нього під носом! — Щеня, я загризу тебе! Гав!
З воєм, більше схожим на пухирець, мопс кинувся на Лінь Міна.
Лінь Мін втратив дар мови. Позазапна активність Магічного Куба застала його зненацька, але раз ця кров могла годувати душі, Маґічний Куб просто не міг пройти повз. А в мистецтві крадіжки крові мопс і поруч не стояв з Магічний Куб, коли той пропадав, навіть кров справжнього Дракона тремтіла від страху!
Лінь Мін не здригнувся, коли на нього летів пес. Він привів у рух справжню сутність, в його Морі свідомості змерзнувся чорний вихор Боївого наміру Сансари, а на небі над ним спалахнули два громовиці — божественний Грім Пурпурного дракона і Вигублююча кров Зла Моленія!
Футь!
Мопс вихор влетів у тіло Лінь Міна. У нього не було матеріальної оболонки, так що його «кус» був лише жестом; атакувати він міг тільки Море свідомості.
Однак не минуло й секунди, як пролунав жалівливий крик. Мопса буквально викинуло назад з виду крайнього страждання.
Спорожнення душ є дуже небезпечним, а захист Ліни Міна перевершувала таку велику кількість старих монстрів стадії Входження Ядра. Врвавшись всередину, мопс миттєво отримав жорстокий відпор.
- Чорт, чорт! Тигр у долині стає мішенню для собак! Як бісить! — Мопс вилетів весь злісний, його морда спотворилась від люті. У Морі свідомості Лінь Міна бушували ментальні шторми, чорні воронки та блискавки двох кольорів. Його надломлений дух ледь не розвівся там. - Ось відновлю силу, і я тебе живим з'їм! — Пос однією лапою потирав голову, а іншою тремтів від гніву, тикав в сторону Лінь Міна.
Лінь Мін був безстрашним, і його голос був холодний: « Раджу припинити ці фокуси. У нас залишилося не більше хвилини безпеки. Якщо ці старі монстри знищення життя повернуться, мені кінець, але і тобі не здоровиться. Як гадаєш, що вони зроблять, коли виявляють свідомість стародавнього створіння з Божествного Царства?
Від цих слів мопс замордував ще сильніше.
— Ах ти паршивец, погрожуєш мне?
— Я лише нагадую, щоб ти перестав витрачати час на пусті балачки і хитрість. Інакше ми обидва пропали.
- Прокляття, ти з'їв мою кров демона!
Лінь Мін зимно посміхнувся: - Це не я її проковтнув, а Магічний Куб. Якщо ти стверджуєш, що прийшов з Божественного Царства, то повинен знати, як виглядає Магічний Куб, який пожер твою свідомість.
Стояло Лінь Міну згадати Магічний Куб, як мопс, немов згадавши про щось жахливого, миттєво змінив лють на смертний жах.
— Ма... Магічний Куб... Небо! Ты... Ти поглинутий Божественним кристалічним Кубом? - Здається, пос тільки зараз остаточно прокинувся. Тоді його рознесло на шматки, і він довго не міг збагнути, що до чого, але тепер його немов осінило. — Ты... Ты... — Він відкривав рот, не знаючи, що сказати.
Лінь Мін почав втрачати терпіння.
- Досить вже. Забираємо Печ Вселенського Пурпурного Сонця. Видобування ділимо в пропорції: мені 60%, тобі 40 відсотків.
- З чого це тобі більше? — обурився мопс. — Тільки я знаю, як її забрати! Мінімум порівну.
— Гаразд, порівну, — погодився Лінь Мін. Йому не хотілося зараз торгуватися.
Через такий швидкий поступливість мопс запідозрив погане. Але часу на роздуми не було. Він продовжував читати заклинання, і Печ Вселенського Пурпурного Сонця, яка вже була менше трьох метрів, почала стискатися далі.
Через кілька вдихів вона стала розміром лише 15 сантиметрів, і її можна було втримати в одній руці.
- Ця піч у свій час була найкращою на Континенті Тяньань і є першокласним скарбом. Її не потрібно класти в кільце Шумі, вона може злитися з твоїм тілом, маючи всередині свій простір. Я зараз у формі духу і не можу її тримати ... Хм, пощастило тобі, малий. Потримаєш поки в тобі, але навіть не думай присвоїти її собі назавжди!
— Идёт! « Тепер Ліню Мін і мопс були в одному човні, а він не хотів жартувати ».
Мопс вказав лапою, і піч зі свистом влетіла до тіла Лінні Міна.
У ту ж мить Лінь Мін відчув жар. Зазирнувши всередину, він побачив, що Піч Вселенського Пурпурного Сонця опустилася в його данину і повільно оберталася.
Коли піч з’єднала Ліна Міном, мопс несподівано скрикнув із вигляду найглибшого розкаяння: « Прокляття! » Я ж відчував, що тут якийсь підвох! Мене знову надурили!