***
- Що сталося?
Старі монстри один за іншим розіслали своє сприйняття, але в першу мить нічого не змогли виявити. Судячи з звуку, місце події було максимум у двох-трьох чи від них. Навіть з урахуванням того, що в цьому світі сприйняття придушилося, такої відстані повинно було схопити для розвідки, але вони нічого не відчували. Старійшини рівня розрухи Життя зрозуміли, що відбувається щось з ряду геть висуненого.
— Ходімо глянемо!
Старики повскакували зі своїх місць. Сюань Уцзі також піднявся, але на відміну від інших він зберігав крижаний спокій. Він нескорисно відтрухнувши пил з одягу, пішов за всіма.
Відстань в пару чи вони подолали у мить ока. Коли майстер дістався до потрібного місця, то побачив, що на самому околиці цього саду імператорські трави не мають сховку. Там висячий з вигляду пагорб, під яким колись була печерна оселя. Стояло підійти ближче, як в обличчя ударили хвилі жару, що різко контрастували з пронизуючою холодом Божого травного саду Бога-Демона. Зіткнення льоду і полум’я викликало в людей почуття, що вони навіть мають такі досвідчені практики.
— Здається, що цей обитель може заблокувати сприйняття, — сказав один з воїнів диявольського Реґіона Південного Моря. Якби не це, вони б давно знайшли печеру.
— Хм? Це...
Голову племені Чорних Водних Зміїв ввійшов усередину і, побачивши картину, здригнувся від здивування. Усередині об’єкти були величезними, і їх було багато в ширину. У центрі стояла велична алхімічна піч заввишки три чжени. Навколо неї були вісім стовпів алого полум'я, прикрашених статуями Цю-лунів. Вісім драконів замерли з широко відкритими пастями, направленими на піч, і їхні голови виривали потоки алого сяйва, занурюючи котел.
Печ заввишки в три чжани — це приблизно чотири людини зросту. Ліній Мін вперше бачив такий колосальний алхімічний інструмент. На поверхні печі було вирізано діаграму Мирозіння, яка символізує небо та землю і охоплює все живе.
Хоча різьблення здавалося грубим, його можна було відчути в давнину та на первісній могутності. Здавалося, що на печі висічені не просто зображення, а справжній живий світ!
Скарб вищого рівня!
Усі присутні тут старі люди були спокушеними. Одного погляду вистачило, щоб зрозуміти: ця печінка — неймовірна скарбниця! Ця річ, мабуть, була дуже цінною навіть для покійного імператора демонів. Вони не могли точно визначити її ранг тільки тому, що ніколи не бачили артефактів такого класу, але не було сумнівів: на всьому Континенті Тянь цей скарб був одним з кращих.
— Печ Мироздання, Палаюча сонце... Отже, вона дійсно тут. Сюань Юйце покинула погляд на котел і негромко проговорила через передачу голосу справжньою сутністю до Суань Уцзі.
— Хм... Шкода тільки, що ми не можемо отримати навіть Корень Дракона Брахми, не кажучи вже про цю піч. Якби нам дісталося Печа Мирозіння, полум'я сонця, то Корень Дракона був би вже не так важливий...
Ха-ха! Це найкраща божественна піч в історії Континента Тяньань. Заповнювати її неможливо, але якщо спробувати дістати лише те, що всередині може з’явитися примарний шанс.
Зрештою, Печ Мірозіння була алхімічний кіт, хоча його можна було використати і як атакуючий артефакт стихії вогню. Артефакти одного з них, як і всі інші цінності природних скарбів на кшталт Корня Дракона Брахми. Однак ця піч була важливою не лише в ній, але й у пігулках та інших скарбах. У записах імператора демонів не було подробиць, але вони й далі сумнівалися. Будь-яка з них могла б викликати криваву бурю на Континенті Тяньань.
Але щоб дістатися до печі, спочатку треба було подолати Массив Восьмої Драконів Сияючого Світла, що оточував її. У записках імператора не було жодного слова про те, як його зламати. Захисні рослини в саду трав були лише перешкодою, бо не можна пробити їх — це лихо. Але Масив Восьмих Драконів Сяючого Світу був справжнім масивом-вбивць! Одна помилка — і смерть.
- Це ще що таке... — Голова племені Чорних Водних Зміїв помітив на підлозі кучку попелу, і в його серці закралося недобрі передчуття. Він змарнував своїх співвітчизників. Коли пролунав той передсмертний крик, всі воїни кинулися сюди, але в їхньому ряді не вистачало сьомого старійшини.
Тепер було очевидно, що цей попіл на підлозі залишився від сьомого старійшини.
- Старина сьома... « Серце голови племені стиснуло від болю, але він лише зітхав. Доставивши нефритову скриньку, він помахом руки направив справжню сутність, яка підхопила попіл і перенесла його в посудину. Закриваючи кришку, він прибрав шкатулку в кільце Сумі.
Майстер першого етапу розрухи Життя помер в мить ока. Такі заходи, за мірками Божого Царства, були нікчемою. За допомогою металів гине линина Мін, а птахи — за корм. Сьомий старійшина Чорних Водних зміїв, безсумнівно, першим знайшов піч. Він думав про те, що мав на увазі.
Майстер рівня Руйнування життя, який пройшов через стільки випробувань, не міг передбачити небезпеки, але пожадливість затуманила його розум. Можливо, він розумів ризик, але вирішив спробувати щастя і зрештою повернувся до пороху.
Група майстрів розорення життя завмерла перед пічкою в глибокому замішанні. Наочний приклад загибелі товариша змусив їх бути надзвичайно обережними. Лінь Мін стояв у натовпі, копаючись в своїх краюх пам’яті.
У другому осколку душі імператора демонів спогади про Печі Мирозу були мізерними. Він тільки туманно пам'ятав, що в палаці Бога-Демона є котел, який є великим скарбом, але де саме він знаходиться і як точно називається, згадати не вдавалося. Але про Масива Восьмі Драконів Сияючого світла у Ліні Міни були деякі туманні знання. Однак, покладаючись тільки на них, зламати масив було дуже важко.
Линь Мін непомітно озирнувся на вихід з печери. Тепер у саду трав імператора демонів немає душі, і всі зібралися біля печі. У нього на мить з’явилася спокуса таємно вирушити активувати масив саду, але він подушив цей порив. Стародавній масив перебував занадто близько, і його запуск викликав би величезний шум, який точно не сховався б від уваги цих старих монстрів.
Лінь Мін продовжував перебирати в уяві варіанти, але зрештою був змушений їх відкинути. У цей момент один з старійшин дияволського Регіона Південного Моря випустив трупну маріонетку. Показавши на піч, він сказав:
— Вперед!
Трупний вартовий з остеклепленим поглядом, в якому спалахнув червоний вогник, безстрашно заступається до котла. Чим ближче він підходив, тим гарячішою ставала. На відстані десяти жанців температура стала такою, ніби він перебував у склепі вулкана — від тіла маріонетки повалив густу пару з шипінням.
Коли залишалося п’ять жанців, вартовий заніс ногу над платформою, де стояли вісім колон з драконами. У той же момент сліпучий алий промінь вдарив прямо в нього. Роздався тихий свист, і трупний вартовий відлетів назад, в польоті перетворюючись у купку попелу!
Тепер усе стало ясно. Стало зрозуміло, як загинув старійшина Чорних Водних Драконів.
- Хе-хе.
Один старійшина з малолітніх сект усміхнувся й розвернувся, щоб піти. Він вже зрозумів, що Масив Восьм Драконів Сияючого світла куди страшніше стародавнього бар'єра, який захищав Корень дракона Брахма. Він реалістично оцінював свої сили: « Пекти йому не світить, то навіщо ж ризикувати своїм життям? » Якщо його одягне випадкове світло, то смерть буде безглуздою і даремною.
Після цього, похитнувшись, печеру залишили ще кілька старійшин дрібних орденів. Вони повернулися до пошуків трав вздовж річки. Нехай після кількох зачисток там майже нічого не залишилося, але навіть мізерні крихти були краще, ніж нічого. Їм треба було економити і цінувати кожну річ, бо їхні релігійні багатства не нагадували сектантів п’ятого рангу чи острова Божественного Фенікса.
Після відходу кількох чоловік принц Нань і Білобровий настоятель залишилися стояти перед Печею Мидодавства. Очевидно, вони не збиралися відступати. Принц Нань Юн мимовільно кинув погляд на Сюань Уцзі. Той прикрив очі з таким видом, ніби йому все одно, що вони сприймуть.
Принц Нань не витримав:
що ти не знав про це місце раніше.
Сюань Уцзі відкрив очі і неквапливо сказав:
- Звичайно, я знав. Але в мене вистачає розсудливості. Нань Юнь, дам тобі пораду: якщо не хочеш здохнути, краще забудь про Печі Миродавця! Жадібна людина подібна до змії, яка намагається проковтнути слона. З цією пектинею нічого не зможе вдіяти навіть майстер рівня Імператора!
Сюань Уцзі рідко говорив правду. Звичайно, він дбав не про Нань Юн, а про те, що пізніше йому знадобляться сили принца і Білобрового настоятеля для спільного зламушеного масиву в саду трави. Якщо принц Нань загине тут, то захисний бар’єр саду не вдасться відкрити й за сто років.
— Так ця штука називається Печою Мидовища, яка Плаває Сонце... — принц Нань Юн облизнув губи. У його очах все ще панувала пожадливість і небажання відступати. Хоча він розумів, що слова Суань Уцзі — правда, мало хто може залишитися байдужим, коли перед ним стоїть скарб такого масштабу.
З бігом часу запалювалася паличка пахощів. Ще один старий монстр випустив маріонетку, яка обережно наблизилася до печі. І знову - свист, і друга маріонетка була виспепенена.
Завдяки цим двом спробам люди вловили закономірність: масив не атакує, поки ти не ступиш на кам'яне підвищення.
Несподівано Білобровий настоятель видав гучні звуки, відклав свою палицю і зняв рясу. У цілковитій самотності він повільно попрямував до Печі Мироздати. Побачивши це, присутні були в замішанні. Раз Білобровий зважився на дії, коли ситуація була такою очевидною, значить, у нього був якийсь козир.
Сюань Уцзі напружився. Він відкрив очі, і його руки, до цього зчеплення за спиною, опустилися. На обличчі старого відображалося питання непевності перемішування з настороженістю.