***
— Тут не можна залишатися, — сказав Лінь Мін.
— Хм! — Му Цяньюй змахнула рукавом, і алі квіти Кровавої Тіні на землі миттєво зникли в її кільце Сумі. Пара швидко виїхала з дому.
Провівши кілька десятків років, Лінь зупинився і звернувся до свого партнера:
— Старша сестра Му, нам потрібно знову змінити вигляд.
Оскільки на тілі того юного хлопця було видно, як вони виглядають, то за допомогою техніки маскування Бі Ло. Вона дозволила, щоб не тільки риси обличчя, але й голос і навіть ауру змінились. Ліню Мін вбив тих двох, щоб очистити свій розум від сумнівів: він не звик нести удари в спину і мовчки терпіти образу. Але після розправи слід було старанно замістити сліди.
Му Цяньюй була згодна. Тепер вона найбільше хотіла відкритого конфлікту з дияволом Південного Моря. Оскільки запис торкався тільки зовнішності, потрібно було не лише змінити обличчя, але й змінити одяг: бути поважним у тому, що ти вдягаєш.
Лінь Мін справився швидко. Він скинув верхні шати, витягнув з кільця Сумі новий комплект і одягався в нього, а старе тряп'є спалив дотла. Він обернувся до Му Цяньюї і побачив, що вона оточила себе щільним куполом вогняної енергії. Те, що відбувається всередині багрове марево, було неможливо побачити.
Звичайно, зміни одягу у дівчини зайняли більше часу. Коли Му Цяньюй вийшла через вогняну завіси, на ній було довге ніжне-блакитливе плаття. Це виглядало, як чарівна дівчина з пристойної сім’ї. Платье було ідеально, підкреслюючи її вишукану фігуру і тонку талію, що спонукало Лінь Міна на мить перехопити подих. На Континенті Тяньань жінки зазвичай віддавали перевагу вільній кроній, що відкривала обриси тіла, і такий вид Му Цяньюї став для нього справжнім відкриттям.
Вона пройшла повз себе, залишивши по собі шлейф тонкого аромату. Хоча вони ніколи не говорили про почуття, але насіння симпатії вже почало пускати паростки в їхніх серцях.
Кривава порожнеча виправдовувала свою назву: тут не було очевидних небезпек, і шлях вперед здавався вільним, але й таких цінних знахідок, як Квіткова Тені, їм більше не потрапляло.
Під час подорожі Лінь Мін вирішив оглянути трофеї з кілець вбитих. Очевидно, що обидва небіжчики не займали останньої позиції у своїх сектах — їхній стан був дуже великий. Багато кам'яних дійсної Сущості середнього рівня, гори пилюку і кілька добротних магічних артефакцій. Для самого Ліна Міна ці речі не мали великої цінності, але коли обмінялися на Камені істинної Сущності вони обдурили цілий стан.
Розбираючи купу речей, Лінь Мін натрапив на стару книжку в чорному палітурці. Папір пожовтіла від часу, назви на обкладинці не було, а розрізані аркуші були знову підшитовані вручну.
— Хм... це ще що? — Линь Мін перегорнув сторінку і виявив опис багатьох рідкісних матеріалів та скарбів. Багато з них на Континенті Тяньань вважались давно зниклими. Очевидно, це був давній трактат диявольського Регіона Південного Моря — історична історія Імператорського міста Примарних демонів.
Лінь Мін швидко переглянув книжку і помітив загнутий куточок на одній зі сторінок. Розірнувши її, він побачив зображення химерно зігнутого кореня, що нагадує жорстке коріння, чиї відростки звивалися як маленькі дракони. Біля нього висвітлювалися короткі коментарі, а заголовок: « Небесний Корень Брахми».
Серце Ліни Міна пропустило удар, а дихання збилося. Читаючи далі, він з легкістю стиснув пальці так сильно, що папір був жалібний.
« Небесний Корень Брахми... Це той самий чудовий засіб для Заклік кісткового мозку з пам’яті майстра Божого Царства! Невже воно колись росло і на Континенті Тяньань?»
Лінь Мін завжди вважав, що такі рідкості можна зустріти тільки у вищих світах і він примирився з тим, щоб знайти менш ефективні аналоги для завершення закалки. Навіть у божественному Царстві, небесний Корень Брахми дорожив. Ця рослина могла жити десятки і сотні тисяч років, але для глибокої закалки вона була лише корінням віку понад 10 000 років. Саме такі вимоги робили шлях фізичного вдосконалення надзвичайно складним в порівнянні з звичайним шляхом збирання Сущості, що обертається Ядра і Божественного Моря.
« Чи може бути, що головний скарб Імператорського Дворця Бога-Демона — це і є небесний Корень Брахми?» — ця ідея прозріла Лінь Міна. Старик у чорному навряд чи тягав би з собою цю книжку просто так, а також зі позначкою на відповідній сторінці. Очевидно, він сподівався на удачу і заздалегідь вивчав інформацію.
Лінь Мін повернувся до своєї дружини:
- Старша сестра Му, коли твоя прабабка входила до Імператорського Дворця Бога-Демона, вона розповідала, що саме там знаходиться?
Му Цяньюй похитала головою:
— Бабусю й сама не знала всіх подробиць. Тільки по уривках даних припускали, що там є якийсь скарб, який може підвищити шанси на успіх під час випробування життя для тих, хто досягнув вершини Ядри, яка обертається. Саме це приваблювало сюди стільки великих майстрів.
Інформація про Небесний Корне Брахми містилася в записах самого Бога-Демона. Сюань Уцзі та Суань Юйце під тиском дали можливість старійшинам диявольського Регіона, але не спішать ділитися знанням з конкурентами. Такі люди, як Му Фенсянь, чули лише невиразні чутки. Але те, що в Дворці приховане щось надзвичайно цінне, розумів кожен і ніхто не збирався упустити шанс.
Лінь Мін дивився на пошарпану книжку і був дуже вражений: « У цьому спустошеному світі я вже не раз бачив сліди Божого Царства, стародавні масиви телепортації з дикими звірами... Цілком можливо, що тут можуть рости і стародавні трави тих світів! Цикл росту Небесного Корня Брахми неймовірно долог, його важко виростити навіть у сектах з десятирічною історією. Але цей світ існує вже десятки тисяч років. Якщо Корень тут є, він має бути в розквіті сил. З його допомогою я зможу довести Закалку кісткового мозку до абсолютної досконалості!»
Лінь Мін відчув, як у грудях запалюється азарт. Раніше він був байдужим до місцевих скарбів, оскільки мав кращі технології та зброю, але можливість отримати небесний Корень Брахми вік у кілька десятків тисяч років змусила його серце битися частіше.
Заколення кісткового мозку ставало дедалі важче з кожним кроком, особливо коли справа стосувалася хребта. Здається, що снодійний мозок - це зовсім інша тканина, середовище нервових центрів. Дзвінки — це опора тіла, і якщо не загарбувати їх, вони назавжди залишаться його ахіллесовою п’ятою. Хрупковий хребець не витримає колосальних навантажень, а якщо ворог зуміє його перерубати, воїн миттєво втратить здатність рухатися.
Навіть у Божественному Царстві багато учнів не могли довести заколення до 100% через брак рідкісних інгредієнтів, що залишало в їхньому фундаменті вади. Лінь Мін зупинився на відмітці трохи більше 60%, і далі прогрес майже застиг. Навіть ціла Крістал Осколков Сердва Демона давала менше 5% прогресу, а тепер і ці запаси вичерпалися. Стародавній небесний Корень Брахми був для нього шансом, який випадає раз у житті!
Але коли Лінь Мін згадав про ремісників випробувань, які ведуть до Дворцу, то швидко охолодив. Навіть якщо їх сили придушені до 10% або 5 відсотків, вони все одно здатні вбити його в мить ока. Як він може конкурувати з ними?
- Про що ти думав, молодший брат Лінь?
— Да так... Порожні мрії, - Лінь Мін самокритично посміхнувся і сховав книгу. Шанс був прямо перед ним, і відступ означало визнати поразку, але йти напроломою — це майже напевно померти.
Тим часом на іншому кінці Кривавої пустоші вже зібралося близько сотні практик. Сама порожнеча мала форму веретена: широка посередині і звужена до країв, які були щільно заблоковані магічними бар’єрами. У результаті всі, хто розстався в пошуках здобичі, були змушені піти на одну точку.
Линь Мін і Му Цяньюй прокинулися в натовп. Оглянувшись, вони з тремтінням помітили, що народ став меншим на третину, а то й 40 відсотків. Навіть деякі старійшини, що обертаються на Ядрі, зникли. У таких сект, як Секта Зеленого Дерєва або Сітта Щільної Землі з Регіону п'яти Віртей, не залишилося жодного лідера!
Лінь Мін похолодів. На цій рівнині не було монстрів чи пасток, а отже, всі ці люди загинули від себе подібних. У цьому світі, де на кону стояли великі скарби, мирне співіснування було неможливим. Поки всі були на виду, багато хто стримувався, але в усамітненні різанини було неможливо уникнути. Навіть всередині одного альянса люди були готові вчепитися один одному у горлянки. У первісному лісі з його небезпечними звірами загинуло менше людей, ніж тут. Справді, людина була найстрашнішим ворогом.
Ті, хто вижив, не мали спокою. Мало молодих людей не могли приховати веселого усмішку, бо їхня подорож по рівнині була успішною.
Проте один чоловік у натовпі виглядав чорнішим за хмари. Це був старійшина Диявольського Реґіона Лев Ченцзі. Прочекавши ще годину і не побачивши нових облич, він раптово викрикнув на сусідніх хвилю вбивствного наміру:
— Кто? Хто вбив мого онука?
Натовп завмер. Звичайно, у такій ситуації ніхто не спішив визнаватися.
- Хе-хе! — Лев Ченцзі видав зловісний сміх. Клеймо на тілі Лев Цзе передасть йому лише мізерні дані: він мав вигляд убивця, але чітко визначив рівень його культивації — стадія Хоутян. Хоча він не бачив у натовпі знайомих осіб, але практика стадія Хоутінь серед тих, хто вижив.