***
Дерево Залізного хребта. Його кора тверда, як метал, а сік — це цінний матеріал для виготовлення символів знатного тексту. Лінь Мін ретельно вивчав інформацію про нього і знав, що на материку не існує таких дерев. Він не сподівався побачити його у цьому спустошеному світі.
- Що таке? — запитала Му Цяньюй.
- Нічого особливого. Я просто читав в одному стародавньому рукописі описи дерев, подібних на ті, що ростуть у цьому лісі: Лінь Мін придумала виправдання, бо він не міг розповісти їй про Боже Царство.
Му Цяньюй кивнула, не ставлячи зайвих запитань.
У цьому первісному лісі було дуже душно, а повітря стало вологим. У кущів, які росли під деревом, листя було розміром з віяло. Земля покривала високу траву, а товсті ліани — подібні до гігантських пітонів, які перепліталися по всій землі. Могутні дерева попадали верхівками у хмари; скрізь зустрічались велетні, стовбур яких не змогли б обхопити і десять осіб.
У повітрі стояв важкий запах гнилого листя. Через густу рослинність видимість була дуже низькою, а оскільки сприйняття майже не працювало і злетіти було неможливо, побачити шлях попереду здавалося неможливим. У цьому лісі вони почувалися майже сліпими.
— На землі пригнічення справжньої сутності ще більше, ніж у повітрі. Тепер воно досягло сімдесят відсотків.
У небі справжню сутність було придушено на 40 відсотків, а тут — сімдесят. Їхня бойова сила скоротилася.
Лінь Мін в думках активував заборонені записи Божественного Алої птиці. Як і очікувалося, потік дійсної сутності був скинений на сімдесят відсотків. Тоді він переключився на Канон істинної Сущності Гаоса, таємно сподіваючись на чудо. Але навіть ця технологія, яка прийшла з Божого Царства, не змогла уникнути пут дивних місцевих законів.
Однак Канон Гаотичного Зоряного Ковіша, який був технікою загарбання тіла, покладався не тільки на справжню сутність. Сила Лінь Міна також полягала в могутності його м’язів та твердині кісток, які зробили тіло подібним до скарбів.
Він знущався над кулаками, і його суглоби відгукнулися сухим кришталиком.
« Закони цього світу придушують справжню сутність, але навіть найсуворіші правила не можуть придушити фізичну силу. У цьому я маю перевагу. Проте, проти майстрів пізнього етапу Ввертаючий Ядра це все одно крапля в море, не кажучи вже про майстри стадії життя і смерті."
Розрив між стадіями Сяньтян і обертаючим Ядра величезний. Навіть такий святий геній, як Му Цяньюй, могла б на рівних битися з майстром початкового етапу Влучного Ядра тільки на пікі Сіньтя. Рівень культивації Ліні Міна все ще був заниженим. Майстер пізніх етапів Ядра, який обертається, навіть зберігши лише 30 відсотків своєї сили, міг би миттєво обірвати його життя.
Неможливість літати, погана видимість і заблоковане сприйняття перетворюють воїнів у звичайні смертні ліси, які важко знаходять дорогу. Му Цянюй вже не відчував такої безпорадності. На мить їй здалося, що вона знову потрапила в ту ніч біля підніжжя Гори Гріма разом з Ліням Міном — пораненою і безсилою літати.
Спочатку вони планували рухатись до центру цього світу, але коли трохи збилися з курсу. Му Цяньюй мимовільно подивилася на Лінь Міна. Той, трохи подумавши, сказав:
- Почекай мене тут.
З цими словами він підскочив, застрибнувши на масивну гілку найближчого дерева. Відчувшись, він стрибнув знову і через кілька миттю сховався в густій кроні. Лети тут не можна було, але лазити по деревах для Ліні Міна нелегко.
Зрештою він оглянувся на верхівці. Ліній Мін швидко зорієнтувався, визначивши напрямок до центру світу через географічний бар'єр, що залишився далеко позаду. Але це був лише тимчасовий орієнтир: коли вони підуть вглиб лісу і втратять бар’єр з виду, то знову можуть заблукати.
Він підняв голову. У цьому світі не було сонця, і ніхто не знав звідки походить світло. Однак у небі, як і в цьому маленькому зруйнованому світі, ширяв пояс сірих скель. Велетенські та малі уламки каміння, як і зорі, фіксували землю.
Лінь Мін вибрав камінь найпривабливішої форми і застиг, спостерігаючи. Він чекав так близько півгодини. За цей час ситуація в скелі майже не змінилась. Після того як Ліню Мін запам'ятав цей орієнтир, він зістрибнув вниз.
— Я вибрав для себе одну з тих скель, які плавають у небі. Будемо йти в ту сторону. Кожні кілька миль я буду перевіряти напрямок. Метод не є точним, але це краще за блукаючий нагад.
Му Цяньюй здивовано подивилася на нього і мовчки кивнула. Незважаючи на свою велику силу, вона майже не мала досвіду виживання в дикій природі. Поруч з Лінею Міном вона завжди відчувала себе спокійно — хоч би які труднощі їй доводилося долати.
Заросли чагарники й ліан були настільки густими, що Лінь Міну і Му Цян’юй доводилось прорубувати собі шлях зброєю. Ці стародавні дерева були надзвичайно міцними, і їх важко було рубати.
— Хм? — Лінь Мін раптово вкинув брови і різко розгорнувся, наносячи удар кулаком.
Бум!
Сталася вібрація істинної сутності. Чорний скорпіон завдовжки в чотири-п'ять футів втратив голови від одного удару. Бризнула чорна жижа, але істота виявилася неймовірно живою. Навіть з розмозкою головою скорпіон намагався завдати удару хвостом, цілуючись Ліню Міну прямо в око.
Чвинь!
Згорнулася меч, і хвіст скорпіона відлетів убік. Му Цян’юї лише трохи пошепки прослизнулася, і її меч вже повернувся в ножні. Було видно лише світло клинка, але не сам рух.
— Свірепий звір давньої епохи, — Лін Мін з коротким подихом подивився на комаху, що б’ється у конвульсіях.
Види лютих звірів стародавнього континенту Тяньань були близькі до перебування в Божому Царстві. Вони були набагато сильнішими і небезпечнішими, ніж сучасні тварі. Закони цього світового світу сформували свою відокремлену систему, і ніхто не знав, які мутації зносили ці звірі протягом десятків тисяч років.
Один скорпіон не був загрозою для людства, але це лише початок. Ніхто не міг сказати, які небезпеки тануть у глибині лісу. А вхід, через який вони потрапили сюди був на висоті майже 3000 метрів. Без можливості літати ніхто не зміг би застрибнути так високо. Для більшості людей шлях назад був фактично відрізаний. І ніхто не знав, чи дорога приведе до скарбів або могили.
— Нам треба якнайшвидше вибратися з цього лісу.
Ледве Лінь Мін договорив, як почувся кришталик ламаючих віток. Кусти перед ними шалено тряслися, ніби звідти збирались вирватися щось велике. Лінь Мін обнажив спис Цзисюань, а Му Ценюй також взялася за меч і приготувалась до бою.
— Р-р-ра!
Зарослі розступилися, і з них вискочив чорний леопард із гострим рігом на голові. Му Цян’юй, не задумуючись, наніс удар. Огненна меч-ці стиснула повітря в видимі очі хвилі.
Лязг!
Меч вдарив по шкірі леопарда зі звуком зіткнення металу про метал. Звір тільки трохи сповільнився, і його тіло проникло тонкою струйкою крові. Леопард оскаженів. Після того як грізний рик став ще запеклішим, він кинувся в атаку.
Му Цяньюй була вражена. Вона не відчула, що це могутнє ауристське звірство завдасть удару випадковому удару, вважаючи, ніби цього вистачить для того, щоб його вбити. Хто ж знав, що вона лише злегка одряпає його шкіру? Охорона лісових звірів була надзвичайною, а її справжня сутність дуже пригнічувала.
Лінь Мін зі списом Цзисюань зробив крок уперед, перемагаючи шлях леопардові.
- Обережно! — Викрикнув Му Цяньюй, побоюючись, що Линь Мін постраждає.
Ліній Мін видихає всю силу свого тіла — майже 70 відсотків закупорки кісткового мозку. Оскільки правдива природа зменшилась до 30 відсотків, ліпше покладатися на чисту фізичну силу. Він міцно зіштовхнув списа обома руками, а потім завалив його на ворога.
Бум!
Від потужного удару леопард буквально відлетів назад. Він, наче пушене ядро, зніс кілька дерев і оголосив ліс жалобним виттям. Звір ледве піднявся з купи уламків, і його голова була залита кров’ю. Він в жаху подивився на Лінь Міна і, боюся його жахливої сили, розгорнувся і прихрив, сховавшись у частіше.
— Який могутній захист! — Линь Мін був вражений. Удар відчувся так, ніби він прийшов через залізний блок. Хоча він був набагато сильнішим за леопарда, якби сам прийняв цей удар без захисту правдивої сутності, його кістки не витримали б. А цей звір, не маючи ні краплі енергії в тілі, витримав атаку виключно за рахунок фортеці тіла.
Му Зянюй здивовано подивилася на Лінь Міна. Вона не очікувала від нього такої сили.
що я вже не розумію твоїх можливостей.
Ліній Мін похитав головою:
- Нічого надприродного. Технологія заколення тіла, яку я практикую, меншає від законів цього світу. Здається, що тут тварини також стали фізично сильними — вони зовсім не використовують справжньої природи.
Після слів Лінь Міна Му Цяньюй також помітила дивність: тварини були сильні і витривалі, але в їхніх тілах не було жодних коливань енергії, що разюче відрізняло їх від звичайних лютих звірів материку Тяньйон.
- Інші закони світу породили іншу систему розвитку. Усе живе в цьому лісі має неймовірно міцні тіла — не тільки тварини, але й ліани та дерева. Хто знає, що нас чекає попереду. Цей леопард навряд чи був найсильнішим хижаком тут. Справжні небезпеки ще попереду, — Му Цяньюй говорила це з тривогою у голосі, вказуючи як справи її вчителя та інших.
Ледве вона закінчила фразу, як в глибині лісу пролунав гуркіт і потім над верхівками дерев рознісся зичний голос:
- Зібрати по дорозі бойових мистецтв! Всі, хто хоче об'єднатися, йдіть на мій голос! Цей ліс дуже привабливий. Об'єднавши зусилля, ми спочатку виберемося звідси, а вже потім займемось пошуками скарбів!
Той, хто говорив, використовував якусь особливу техніку, і його голос, як розкоту грому, розбився на багато миль навколо. У лісі, де справжня сутність і сприйняття були придушені, а орієнтування було майже неможливо, роз’єднані воїни стало сприяти єдності.