***
Розпитавши перехожих, а потім згорнувшись із картою, Лінн Мін зрештою визначив своє місце розташування. Поправивши поля бамбукового капелюха, він попрямував до маленького містечка. У самому центрі поселення височіє висотна будівля заввишки понад 60 метрів. Перед входом до нього висіла масивна табличка з написом « Воєнний Союз Південного Моря».
Ця організація була створена лише півроку тому. Врешті - решт Диявольський Регіон Південного Моря мав силу, яка ледь не дотягувала до Секти п’ятого рангу. Об’єднавши острови в океанах, вони перетворилися на колосальну силу. Навіть за підтримки деяких орденів з Регіона П’яти Вірші на острові Божественного Феніка було дуже важко протистояти такій нападі.
Проблема полягала в тому, що секти Регіона П’яти Вірш працювали неохоче і задля власної вигоди. Розраховувати на них як головну ударну силу у війні було нереально. Острів Божественного Фенікса мусив покладатися тільки на себе.
За рік постійних боїв втрати серед зовнішніх учнів стали катастрофічними, а внутрішні ряди порізували. У зв’язку з ситуацією острова Божественного Фенікса довелося шукати нових союзників. Так і з'явився Військовий Союз Південного Моря.
Ця угода була заснована на острові Божественного Фенікса разом з великим об'єднанням майстрів Домен Південних Небес. Його метою було заклик вільних майстрів з усього домену та сусідніх регіонів для участі у війні на Південному морі. За свої заслуги вони отримували від Камінії справжню супроводжуючість або інші цінні нагороди.
Близько 60-сімдесяти відсотків цих воїнів були бродячими практиками або вихідцями з Сект другого рангу. Решта ж були учениками великих сект, що прийшли сюди заради закалки. Нагороди, запропоновані островом Божественного Фенікса, були настільки щедрі, що натовпи майстрів збирались на полі бою, щоб накопичувати військові окуляри і обміняти їх на скарби.
Линь Мін збирався прикинутися одним з таких найманців. Його особистість була занадто помітною. Крім того, що він вважався генієм один на острові Божественного Фенікса, так і вбивство Святого Сина Лей Мубая зробило його головною метою помсти диявольського Регіона Південного Морю. Лей Мубай був гордістю регіону, прямим потомком Великого Імператора Юмін, в якому поклали неймовірні ресурси. Коли Линь Мін його прикінчив, це викликало сильну ненависть.
Коли Ліню Міну розкрили, всі майстри фази Ядри в окрузі відразу кинулися б на його зимку. У такій ситуації слід було бути обережним перш за все. Офіційно було оголошено, що Лінь Мін пішов у приховану вправку для постикання « Божествної Алої птиці». Про те, що він насправді поїхав на фронт, знали тільки Му Фенсянь, Мюхуан і Му Цяньюй.
Маска під вільного майстра і заміна головної зброї з списа на алебарду мала бути надійною.
Коли Лінь Мін зайшов у містечко, то побачив щільні ряди будинків уздовж вулиць. Усі будинки виглядали новими, збудованими буквально в останні місяці: від грубих кам’яних халуп до величних залів. Багато вулиць перетворилися на ринки, де з обох боків стояли торгові крамниці.
Власниками лавок були майстри з досить високим рівнем культивації. Ті, хто був на стадії спустошення Пулса, вважались нижчими від інших. Але більшість з них були практиками стадія Хоутена навіть майстра Сяньтяни. Звичайно, ці товари коштували байково дорого, а самі вони поводилися дуже зухвало і не хотіли навіть розмовляти з тими, хто не мав сили.
На прилавках було надзвичайно різноманітне мистецтво: еліксири, отрути, магічні талісмани, нефрітові сувої з технікою, духовні артеріоти та багато іншого. Без сумніву, більшість цього була трофеями, добутими в бою.
Для військових воїнів, окрім офіційних нагород за військові заслуги, існувала ще один вірний спосіб розбагатіти — мародерство. Це був випадковий прибуток, і цінність його буде залежати лише від удачі. На полях битв часто можна було побачити обібраних до ниток тіла. Зазвичай це траплялося, коли небіжчик здирав добру м’яку броню і розривав при цьому залишки одягу. Після смерті Майстри, які купалися в променях слави, ставали голими трупами, що кидалися у глушині. Ця картина змусила задуматися про бренність буття.
Линь Мін проходив повз торговельні групи, лише мигцем оглядаючи товари. Було багато гарних речей, але тільки для практик нижчих рівнів. Самого Ліна Міна вони зовсім не цікавилися.
Війна була шансом розбагатіти. Військові заслуги разом з награбованим майном могли в одну мить перетворити бідного майстра у багатія. Тож не дивно, що за останні півроку у Військовий Союз набрало стільки добровольців.
У місті було ще й слабкіше, крім сильних практик у тому містечку — тих, хто був лише на стаді Закалки Плоті або Закарли Внутрішньостей. Вони приїхали сюди виключно заради сфери обслуговування. У місцях з таким великим натовпом багаті люди завжди мали бізнес: ресторани, заїжджі двори, чайні й навіть публічні доми.
Поле бою — це місце колосального стресу. Оскільки дні на грані життя і смерті були напружені, багато хто хотів розслаблятися в публічних домах. У двох найбільших містах міста справилися на гору.
Лінь Мін швидко дійшов до головного залу військового Союзу, не привертаючи надмірної уваги. З рівнем культивації на піку Хоутян, укривши свою справжню аура і взявши найбільш зачіску вигляд, він нічим не вирізнявся в натовпі подібних практик.
Всередині залу з 20-метровими склепіннями було дуже просто. Там вже зібралося близько десятка людей, які, подібно до Лінні Мін, прибули на угоду. По краях залу були кафе - столики, за якими сиділи солдати, випиваючи і негромко переговарюючись. Іноді вони дивилися на новачків, і в їхніх поглядах читалося співчуття, яке межувало з жалем.
Як тільки Линь Мін увійшов, до нього ліниво звернувся бородатий майстер стадії Сянти:
- Прийшов воювати?
— Да.
— Имя?
Лінь Мін замився на мить, а потім сказав:
— Хуан Цзи.
Назва « Хайун Цзі» — Пустинна Алебарда - звучить як прізвисько. На війні багато хто використовував псевдоніми: по-перше, їх легше запам'ятати. По-друге, не всі хотіли відкривати свої справжні імена.
Бородач не звернув на це уваги. Він витягнув з-під столу реєстраційний бланк і, плескнувши їм по столі, підсунув до Лінні Міну:
— Заповни и здай. Через деякий час ми перевіримо сили, а потім віддамо вас до загону.
Війна на південному морі велася переважно маленькими групами. У кожному загоні були різні профілі, які могли прикрити один одного. Самі на полі бою майже неможливо було вижити, навіть у випадку тяжкого поранення про тебе ніхто не міг би подбати.
Заповнивши бланк, Лінь Мін прослідкував за відводом на площу залу. Усе довкола було застелене сірою димкою, через яку нічого не видно. У центрі площі вже чекали більше десяти вільних майстрів, все на стадії Хоутінь. Серед них були чоловіки і жінки, старі та молоді. Коли з'являється Лінь Міна, більшість залишаються безстрашними: хтось медитував, дехто помітно нервував. Незважаючи на роки практикування, для багатьох це було перша участь у такій великій війні.
Лінь Мін окинув очі околиці. Зовнішній вигляд був спокійним, але він просто знущався над собою. Тоді як інші майстри Хоутян нічого не помічали, він одразу зрозумів, що вони знаходяться всередині Ілюзорного ладу вбивства.
Знаряддя було близько чотирьох майстрів стадія Сяньтя. Приховані ілюзією, вони без сором’язливості обговорювали нових. Серед них були двоє на пізньому етапі Сяньтя і два — середня.
- Старший брат Чжоу, що скажеш про цю партію? — запитав чоловік років сорока на середній стадії Сяньтя у старшого. У віці 40 років секти четвертого рангу були лише середньою статуєю Сяньтя. Без неймовірного везіння такій людині ніколи не досягнути стадії Входження Ядра.
Той, кого назвали братом Чжоу, мав вузенькі обличчя з глибоко посадженими очима і спідничкою. Погладжуючи її, він недбало оглянув кандидатів і кинув:
— Просто пушене м'ясо. Війна - це чудовий спосіб розбагатіти, але потрібно ще дожити до того моменту, коли зможеш витратити награбоване. Думаю, відсотків вісімдесят або дев'яносто з них підійдуть.
- Ну, це ж вільні майстри. Чого чекати від них? За винятком небагатьох виродків великих сект, інші простолюдині з мотлохами та дефіцитом ресурсів. Їх фундамент нікуди не годиться, з нашими учнями і порівнювати нічого.
- Хм, з цієї дюжини, на мій погляд, тільки та дівчина і хлопець з алебардою за спиною більш-менш згодиться. Думаю, вони тягнуть на рівень второсортних учнів Секти четвертого рангу.
Брат Чжоу вказав пальцем спочатку на Лінь Міна, а потім на одну з дівчат. Лінь Мін чув кожне слово їхньої розмови, але лише злегка посміхнувся і не подумав. Ці четверо не були з острова Божествного Фенікса, вони належали до союзу Майстра Боєєвих мистецтва.
У Словесному союзі мистецтв Боєєвих мистецтво було в Області Тайсуань Домен Південних Небес, і це була досить вільна організація. Якщо якась сила або окрема людина стикалися з проблемами, вони могли розмістити замовлення в союзі, який передавав його своїм майстрам, утримуючи невелику комиссію. Крім того, Союз служив торговельною платформою і періодично отримував допомогу від своїх найсильніших учасників. Члени союзу не перешкоджали належати до будь-якої секти. Ці четверо, наприклад, були сторонніми учнями Залу Великого Скарбу.
Через годину, коли набралося двадцять чоловік, хлопець по імені Чжоу ліниво піднявся і розвіяв ілюзії.
Сцена миттєво змінилася. Серая туману розсіялася, і перед очима натовпу з’явився величний зал. Четверо чоловіків стояли рядом, звисаючи на 20 вольних майстернях. Раптова зміна змусила багатьох здригнутися - вони й не підозрювали, що весь цей час були під дією чар.
— Отже, ви двадцять чоловік, йдіть вперед для перевірки сил. Відразу попереджаю, що рівень смертності у цій війні надзвичайно високий. Якщо хтось хоче передумати і піти - зараз саме час! — Чжоу обвів усіх поглядом, трохи довше зайнявшись на Лині Міні і тій дівчині, після чого заговорив парованим тоном.