***
Місто Небесної удачі, маєток Маршала.
Понад місяць Маршала перебувала в тісному кільцевій армії, і навіть слуги не могли виходити за поріг. Однак сьогодні тут було багатолюдно, як ніколи. Не встигло пройти і чверть години після смерті Ян Чженя, як міністри, зрозумівши, що вітер змінився, поспішили зняти домашній арешт з Цінь Сіо.
Не було жодних сумнівів: наслідний принц Ян Лінь повертався до влади, а Цін Сяо знову займе пост першого міністра, і його положення стане ще більш невибагливим та лякаючим, ніж будь-коли раніше. Ті, хто в такий момент не наважувався вимовити свою пошану і страх перед людиною, були просто дурними.
Цінь Сяо повертався в Помісі Маршала, оточений натовпом чиновників. Його перевезли на мідні гонги, а перед ним покрили чистою водою. Навіть у Свиті Цінь Сео ставилися з глибокою повагою. Князя і високопоставлені палаци перед простими слугами марширували не сміялись вимовити або краплі спесі, називаючи їх зовсім інакше як « шанобливий майстер» чи "брат" через свою неповагу.
Особливо ті вельможі хвилювалися, коли вони перед тим перемітилися на бік Ян Чженена. Вони були охоплені страхом, що готові завагітніти собі груди і вирвати серце тільки б довести Цінь Сіо свою відданість. У політичній боротьбі перемога часто супроводжувалася кривавими чисткими, і ті, хто підтримував переможеного, могли піти під ніж. У такій ситуації вони майже не молилися на Цинь Сіо, як на рідного батька.
Натовпи знатних марширували на внутрішнє подвір’я, і там їх визирала велика Чжуцве. Її дивовижне оперення, яке палить живим вогнем і ледь вловлює, але сильна аура змусили вельможі сковтувати. На мить запанувала трунна тиша, і всі злякалися навіть зітхати.
- Пане! Пан Лінь привів молоду господиню, вони чекають на вас у дворі позаду.
— Синзюань... — Цінь Сяо замер, його серце перехопило емоції. Він вже не хотів знову побачити онуку, і тому не міг повірити, що всього за одну ніч ситуація змінилася так докорінно.
Цінь Сяо пішов за директором вглиб маєтку. Знатні гості, звичайно, залишились осторонь, але в них вистачило такта не обурюватися. Вони добре розуміли, хто такий Лінь Мін і який його статус тепер. Чи він витрачатиме час на зібрання? Для людини його рівень світської знання і королівська влада були тільки прах та димом, який не мав жодного значення. За запрошенням управителі слухняно розселилися в передній залі, збираючи час за чаєм і негромочими розмовами.
***
— Дедушка!
Як тільки Цінь Сяо увійшов у задній зал, Цін Сінсуань з плачем кинулась в його обійми. Протягом місяців вона відчувала страх за нього, і тепер не могла стримати почуттів свого діда в доброму здоров’ї. Сльози градом котилися по її щоках.
— Дідусь у порядку, — Сінь Сяо ніжно погладив онуку. У його роки, після стількох пережитих бурів, мало що могло викликати в нього сильну радість або ж шалену радість. Єдине, що його справді турбувало - це спадщина родини Цінь, її дітей та внуків.
Він дивився на Цінь Сінсуань з безмежною ніжністю. Мати таку видатну внучку було справжнім благословенням небес. Потім маршал переклав погляд на Лінь Міна. Дивлячись на цього видатного юнака, Цінь Сіо побачив складну суміш почуттів: вдячність, благоговіння, полегшення і пошани... Він навіть не знав, як слід ставитися до Лінні Міну.
До нього дійшла чутка, що новий голова військової академії Семі Тайн був убитий Ліням Міном одним ударом. Маршал на власні очі бачив, як цей жалюгідний хлопчина перетворився в особу, перед якою повинен схилитися навіть Глава Семіти Семі Тайн. Цей рівень сили був за межами розуміння Цінь Сіо.
Звичайно, він прагнув союзу Цінь Сінсюань і Ліні Міна. Він більше не міг розпоряджатися долею своєї онуки.
— Маршал Цінь, поговоріть з Синсюань, а я ненадовго вийду, — Лінь Мін відвісив ввічливий уклон і належному молодшому, та залишив кімнату.
***
Ззовні його чекав той самий управитель.
— Пане Лінь, з вами хоче зустрітися одна людина.
- Зі мною? Хіба я не казав, що нікого не приймаю? — Линь Мін не хотів зустрічатися з аристократами міста Небесної Удачі. Він знав, що все призведе до підношень і лести, а це його зовсім не цікавило.
— Но... Вона сказала, що ваша стара знайома.
- Стара знайома? - Лінь Міна була першою думкою, але коли він увійшов у бічний зал, то замер від подиву. У кімнаті його з повагою чекала дівчина в бездоганному білому платті, яка виглядала трохи тендітною і хворобливою.
Це була Бай Цизінь.
У свій час Бай Ціньюнь і Мужун Цзи називали Дюма Гордостями Семи Тайн, вони завжди були в центрі уваги академії. Однак Ліню Мін не раз перетинався з нею, лише кілька разів вона малювала для неї написи. Його спогади про Бай Ціньюнь були невиразними, він майже забув про її існування.
Побачивши, що прийшов Линь Міна, Бай Цизін’єн слабо усміхнулася і поклонилася:
— Пан Линь.
Це офіційне навернення спонукало Лінні Міна почуватися не в своїй тарілці.
- Будь простіше, бо ми колись вчилися разом.
— Добре... Тоді я буду називати тебе брат Лінь, — посміхнулася дівчина. — Якщо подумати, я поступила в академію раніше за тебе. Тоді я бачила в тобі величезний потенціал, але й уявити не могла, що через кілька років ти досягнеш таких висот...
Бій Цізін’юнь не могла стриматися. Коли Линь Мін вперше проходив Масив Десяти тисяч вбивств, його ранг був набагато нижчий за її власну. А тепер він одним ударом вбиває Голову академії. Усе це здавалося їй сюрреалістичним сном.
— Мені дуже пощастило, що Лінь Мін має кілька корисних можливостей.
— Удача теж є частиною таланту, — похитала головою Бай Цизінь. Раптом її обличчя стало серйозним, а в очах проминув дивний блиск. — Брате Линь, можу я поставити тобі одне питання?
— Питай.
Бай Цзиньюнь помеділа мить, а потім тихо запитала:
- Півтора року тому... Оуян Діхуа... Це ти його вбив?
Мало хто знав про боротьбу Лінь Міна з Оуян Боянем у місті Небесної Вдачі: Ян Чженень, чоловік в плащі і пара інших людей. Решта перебувала в незнанні. Люди навіть не розуміли, як Ян Чжень зв'язався з таємничим покровителем, лише здогадалися, що за його спиною стоїть якась важлива фігура із Семіти Тайн.
Хоча Бай Ціньюнь і не знала напевно, але змогла порівняти частини інформації: Лінь Мін сховав батьків перед від’їздом, новий керівник академії виявився вихідцем із Секти радості, Оуян Боянь особисто прилетів до країни, а після фальшивого повідомлення про смерть Ліні Міна Ян Чжень відразу атакував Помесалі Маршала... Вся ця ланцюга подій привела її до певних висновків, і тепер вона прийшла за підтвердженням.
Ховати що-небудь тепер не мало сенсу, і Лінь Мін кивнув:
— Да, Оуян Дихуа убил я.
Почувши це, Бай Ціньюнь глибоко вдихнула і прикрила очі. Її вії нишпорили. Груз, який дав на її серце більше року, нарешті зник, але разом з тим вона відчула дивну порожнечу і занепад сил. Це неначе довга праця завершилась результатом, якого вже не було значення. Коли вона знову розплющила очі, в них повернулася ясність.
- Дякую тобі, брате Лінь...
Ліній Мін похитав головою:
- Не варто подяки. Я вбив його лише тому, що він першим хотів мене вбити.
У кожного був свій шлях. Чесно кажучи, Секта Веселого об'єднання не була чимось жахливим для всіх учениць без винятку. Якщо дівчина могла відкинути гордість і сором, вона змогла отримати там все, що хотіла. Багато молодих, але сміливих учениць з усіх сил намагалися потрапити в цю секту заради вічного молодості й багатства.
Лінь Мін зітхнув і витягнув з кільця Сумі два флакони з пілюлями.
— Старша сестра Бай, один флакон я дарую тобі. Другий, якщо зустрінеш Лан Юньюе, передай їй. Ці ліки мають м’який вплив, їх можна приймати без страху. Вони гарантують вам досягнення стадії Згущання Пульса...
Талант Бай Цинунь вважався непоганим лише за мірками академії. Як і будь-який майстер, вона мріяла про успіхи на стаді Пульса, але зараз, дивлячись на ці флакони, не відчула радості. Здавалося, після пережитого її прагнення до культивації захиталися. Похитуючись, вона все ж прийняла подарунок і тихо промовила:
— Пані Лань весь цей рік заправляє своєю лавкою тканин на півночі міста. Мабуть, вона знає про твоє повернення...
Бай Цзінь натякала, що Лан Юньюе не прийшла до нього сама. Це було занадто радикально, і на їхніх зустрічах більше не мало сенсу - лише особиста незручність. Ліню Мін замовк, тільки трохи зітхнувши. Можливо, спокійне життя дійсно підходила Лан Юньюе більше... Передавши ці пігулки, він розірвав останні кармітичні нитки. Ці почуття тепер повністю звернулись до пороху.
Попрощаючись з Бай Ціньюнь, Ліні Мін повернувся до своєї кімнати. Він суворо покарав управителя, щоб його ніхто не турбував і навіть не вимагав їжі. Лінь Мін увійшов у стан бойового наміру Ефірної Пустоти і просидів в медитації близько чотирьох годин.
Коли він відкрив очі, настала ніч.
Лінь Мін піднявся і витягнув з кільця Сумі маленьку посудину. Усередині була альна рідина — ессенція крові, яку витягли з тіл Оуян Бояня і Ов’єн Босюа. Минуло майже два роки відтоді, як Лінь Мін випадково активував Магічний Куб з використанням есенції крові Майстра Хоутян. За ці два роки його власна сила досягла вершини Сяньтя.
Цікаво, чи зможе ессенція крові майстрів стадії Сяньтя знову відкрити Магічний Куб? Ліню Міну нетерпеилось перевірити цю догадку. Він гірко посміхнувся і пробурмотів собі під ніс:
- Думки знову збентежені. Такий склад розуму не годиться для відкриття Куба...
Чим ціннішим є скарб, тим спокійніше й безстрашність потрібно ставитися до нього. Інакше жадібність може породити в серці колоду. Тепер Лінь Мін не стільки прагнув нових знань з Куби, скільки хотів розгадати його таємницю. Як він з’явився? Звідки походив? Що він намагається зробити?
Лінь Мін завжди відчував, що Магічний Куб має трохи подоба розуму, але цей розум дивився на світ з вершини всесвіту, майже з крижаною байдужістю до всього існуючого, включаючи самого Линь Мина. Небеса — це солом’яні собаки, і для Магічного Куба не існувало поняття добра чи зла.
Знов заспокоєний серцем, Лінь Мін зняв верхній одяг і показав дивний символ на лівому боці грудей - таємничий знак, який точно повторюється в одному з візерунків на Магічному Кубі...