***
Поки Линь Мін перебував у своїх думках, в центрі площі бій закінчився — крижаний лотос Му Сяоцин був остаточно розбитий кривавим кігтем Лей Мюбая. Після того як бар'єри були розбиті, коготь продовжив рух. Му Сяоцин відлетіла назад, відчайдушно наносячи серію ударів своїм синім мечем, який спалахував холодним світлом.
Дзинь-дзень-дзінь!
Роздався різкий ляж, схожий на удари металу об камінь. Невдовзі Му Сяоцин завдав незліченних ударів, вибиваючи з кривавого кігтя снопи алових іскри.
Бум!
Нарешті, коготь вибухнув, окативши дівчину дощем з крапель крові і алих блискавиць. Одяг і тіло Му Сяоцин відразу пофарбувалися в червоний колір. Вона збліднула і поп'ялася, залишаючи за собою криваві відбитки кроків.
Лінь Мін чітко бачив, що ця кров була не справжньою кров'ю дівчини, а матеріалізованою есенцією з Злої Молені, пробудженою істинною суттю. Ця техніка була насичена зловісною енергією.
Дивлячись на криваві сліди на підлозі і на принизливі ухмилки Лей Мубая, Му Сяоцин відчула, як її захоплює хвиля приниження. Вона зрозуміла, що програла. Лей Мубай просто грав з нею: якби він не припинив атаку після першого зіткнення, вона б не вистояла і миттєвості.
Це не тільки вона зрозуміла, але й багато учнів П’яти Віршів зрозуміли, що відбувається. У натовпі почувся співчутливий подих. Гнів, образа і безсилля пригнічували серце дівчини. Знаючи, що вона не рівня противнику, вона все ж не могла просто так здатися.
Стихнувши зуби, вона передала йому через Істинну сутність:
— У нас немає ворожості, навіщо ти так принижуєш мене?
— Ха-ха, вині свою наставницю, - пішов насмішний відповідь. — Вона намагалась тиснути на мене своїм авторитетом, і мені це не подобалось. Я вирішив відплатити їй тим же. Проти неї сама у мене кишка тонка, але ось в рамках правил зірватися на тобі і покалічити їй нерви - мила справа. Їй доведеться проковтнути цю образу, ну тобі просто не пощастило.
- То тільки заради цього... — Сумно посміхнулася Му Сяоцин.
— Не тільки. Я поставив собі за мету стати чудовим майстром рівня Імператора. Шлях до цього титулу повинен бути вимощений тілами зниклих геніїв, тільки так у моїй душі заколюється тверда віра в перемогу. Ти, як найкраща учениця елітної секти четвертого рангу, цілком підходиш на роль сходинки в моєму вступі. Коли я досягну вершини, ти зможеш пишатися тим, що приклала до цього руку.
Ці слова остаточно вивели Му Сяоцин з себе.
— Умри!
Вона перейшла в атаку. Її фігура швидко рванулася вперед, з кожним кроком на землі зацвітав крижаний лотос. Меч свиснув, піднімаючи вихор крижаної крихти і несучи в собі жахливу холод.
— Хех, марно! - Лай Мубай зневажливо посміхнувся, дивлячись на неї з жалістю. Він широко розвів руки, і від нього заливалося сліпуче червоне світло. - Кривава тюрма!
У повітрі наче розлилося море густої крові. Простір навколо Львова Мубая на кілька метрів став в’язким і важким, наче наповненим щільною рідиною. Врвавшись у цю зону, Му Сяоцин відчула, як вона перехопила подих і рух стали повільними.
Лай Мубай з жахливою ухмилкою вдарив долонею!
У той момент, коли розвернулася Кривава Тюрма в пам'яті Лінна Міна спливли образи. Колись, поглинаючи Осколки Крістала Магічного Сердця для Закли Костичного мозку, він бачив видіння - залишки волі Бога-Демона, Великого Імператора Юміну. Духовна аури Лай Мубая була для неї страхітливішою, ніж та стара й темна воля.
"Невже..."
Ліня Мін була збентежена. Ті видіння стародавньої війни залишили незгладимий слід у його серці. Великий Імператор Юмін був первісним демоном, який нищив ворогів гігантською сокирою. Його вигляд - величезний ріст, руде волосся, блідо-блакита шкіра і золоті очі — не було людським. Лінь Мін довго ворожив, чи Юмін був членом іншої раси або ж магічні мистецтва так змінили його.
І тепер він відчував ту саму ауру в Лай Мубаї. Аура демон, нехай і слабка, але не сумнівна.
« Він потомок Великого Імператора Юміну? » — це спонукало Лінь Міну пропустити удар. Якщо це так, то хто він? Шпигун Магічної Хмари Південного Моря?
Події останніх днів почали складатися в логіку — від спроб Лай Цзіньтянтя зірвати союз до його впевненості у Лей Мубаї та пропозиції про шлюб... І ось тепер ця Винищувача крові Зла Блискавка. Сама по собі блискавка була лише зловісною технікою, але разом з рештою вона ставала слимаком.
Лінь Мін здогадався: Лей Мубай — це не ім’я, а лише прикриття. Очевидно, цей юнак займає високе становище в Магічну Хмару Південного Моря. Це припущення було занадто серйозним, щоб висловити його без доказів. Помилка могла довести до того, що Секта Громового Піка остаточно перейде на бік ворога.
Лінь Мін подав порив негайно все розповісти Му Цяньюй. Він зосередився, відключивши зайві почуття і залишивши тільки сприйняття, щоб до найменших деталей вивчити кожен рух Лей Мубая.
На площі бій наближався до кінця. Му Сяоцин була повністю придушена силою ворога, замкненою в Кривавій Тюрі без надії на спасіння. Лінь Мін все більше переконувався, що ця людина пов'язана з Юміном. Принаймні, вони практикували одне й те ж темне мистецтво.
Поява такої людини саме тепер, коли з’явилася війна, не могла бути випадковістю. Коли Лінь Мін прийняв рішення, то відкрив очі саме тоді, коли Лей Мубай завдав вирішального удару.
Бум!
Кривавий когот вибухнув, Му Сяоцин бризнула кров'ю і відлетіла назад. Її обличчя було смертельно блідим. Лай Мубай не ризикнув поглинати її есенцію крові на очах у наставників острова Божественного Фенікса, але завданих ран вистачило б, щоб вона не вставала з ліжка десять днів. Але найважче було те, що її віра в себе була розчавлена, які могли згубно вплинути на майбутнє воїна.
Му Юйхуан збліділа від люті. Хоч би як вона хотіла заступатися за ученицю, та програла в чесному бою і докорити Лей Мубая було не в чому, інакше саме поняття бойового виклику втратило б сенс.
Лай Мубай з голкою подивився на Му Сяоцин і обвів поглядом присутніх:
- Хто наступний?
Всі учні острова Божественного Фенікса виглядали так, ніби їх вдарили в обличчя. Гнів кипів у їхніх серцях, вони були готові розірвати голку на шматки, але ніхто не вирішував вийти. Вийти зараз означало стерегти себе на ганьбу.
Лей Мубай з усмішкою подивився на Му Діншаня. Він вирішив залишити Ліню Міна, і це викликало у нього найбільше роздратування.
- Брат Діншань, може ти вийдеш? Б'ємося?
Обличчя Му Диншаня потемніло, він до болю стиснув кулаки. Ще ніколи він не відчував такого приниження, як у нього на бій. Він розумів, що безсилий. Але він не міг відступити, бо був старшим серед учнів. Він уже зібрався зробити крок вперед, як раптом відчув руку на своєму плечі.
Він обернувся і побачив Ліню Міна.
— Старший брат Му, дозволь мені, — спокійно сказав Лінь Мін. Для нього цей бій був необхідний, щоб підтвердити свої підозри про особистість Лей Мубая.
Му Диншань був зворушений. Лай Мубай був неймовірно сильним, навіть серед геніїв святого рівня були свої відмінності, і цей юнак, здавалося, перевищував Му Цян’ю та Му Бін'юн у їхньому віці. Ліню Міну було всього шістнадцять з половиною років, і різниця в рівні розвитку була занадто велика. Му Діншань не вірив, що Ліні Міна має шанси.
Лей Мубай переміг Му Сяоцин, навіть не обнаживши зброї. Хто знає, які ще козири він ховав? Щоб вийти з цього ворога, потрібно було неабиякої відваги.
« Чи зможе він перемогти? » — думав Му Диншаня надія була примарною. Він поплескав Ліню Міна по плечу, наче попрощаючись перед стратою:
— Брат Линь, не варто... Ти наша остання надія. Дай мені вийти першим. Мій рівень вищий, ніж у Сяоцин, я б навіть поставлю його розкрити свої карти, щоб тобі було легше потім.
Лінь Мін лише злегка посміхнувся і, не вступаючи у суперечки, дістав свою Пурпурну коп'є. Одним стрибком він опинився в центрі площі.
— Линь Мин с острова Божествного Фенікса. Будь ласка, покажи мені!