***
Залишкова енергія Дана Входження в небо була неймовірно цінним ресурсом, і Лінь Мін направив її все без залишку на вдосконалення Техніки Хаотічної істинної Сущності та записів забороненого Духа Ступості Чжуцюе. Ліки постійно циркулювали по меридіанах. Юнак повністю занурився в медитацію, не звертаючи уваги на зміну дня і ночі. Після кількох днів тренувань без сну та відпочинку залишки цебної сили остаточно почались, перетворившись у чистий потік енергії, подібний до прозорого родника. У цей момент Лінь Мін наче почув тихий звук розриву тонкої плівки. З цим легким клацанням правдива природа подолала останній бар’єр і хлинула в усьому тілі, проникаючи у найменші капіляри, які були тонші за людську волосину.
- Нарешті я прорвався на четвертий рівень Техніки Гаотичної істинної Сущості, — Ліню Мін висихнув і струмінь повітря перетворилась у білу стрілу, що вела до кількох джгутиків. Вона з силою вдарилася в кам’яну стіну кімнати, тому вниз посипалася маленька крихітка.
Багато днів наполегливих тренувань і постійне виснаження запасів енергії принесли свої плоди. Техніка Гаотічної істинної Сущості, яка є основою Канона Хаотичної Зоряного Ковша, зробила гарний стрибок. Всі наступні етапи, як - от Закатка кісткового мозку або вісім Врат Скритою Небесної сили, спиралися саме на цей фундамент. До того ж, коли Лінь Мін поступово зрозумів технологію, то міг покращити нефритові сувої з описами цихінь Сінсуань.
Три місяці пролетіли непомітно. Усі запаси даних Давнього перебування в небі вже закінчились. Техніка Гаотичної істинної Сущості досягла четвертого рівня, а Закалка кісткового мозку була завершена майже на двадцять відсотків. Хоча розвиток Ліні Міна був формальним, він все ще залишався на пізньому етапі Згуття Пульса, його реальна бойова сила надзвичайно зросла. Він, як бурляче в тілі силу, неохоче захотів зустрітися у чесному бою з якимось генієм стадії Хоутян.
« Тітри місяці минули. Час вирушати на острів Божественний Фенікса..." в очах Лінні Міна спалахнула фіолетова блискавка. Він з нетерпінням чекав відкриття Священного Фенікса, яке було частиною Местічного царства.
Згідно з легендами, коли Континент Тяньань тільки формувався, чотири священні звіри охороняли бік світла: Лазурний Дракон на сході, чорна Черепаха на півночі, Білий Тигр у західній та Ала Птаца Чжуцюе на півдні. Минали тисячоліття, світ змінювався і гори ставали морями. На півдні Чжуцюе пропливла нірвану в море, перетворившись на острів Божественного Фенікса. Його розтягнулося десятки тисяч років. Якщо дивитися з висоти Небесного Семіра, контури острова справді нагадували відчинений фенікс на крилах і захоплюватись дивами природи. Правда вже давно загубилась; ні літописи, ані кам’яні стели не могли протистояти десяткам тисяч років. Ніхто більше не знав, що насправді сталося.
Лінь Мін ширяв у тисячах чожанів над землею, на безмежному морі хмар. Острів Фенікса, що був оточений шістьма острівцями менших островів, оповиті густим туманом. Лінь Мін одразу помітив, що це не просто хаотичне скупчення землі.
Такий великий масив неможливо було підтримувати тільки Кам’янами правдивої Сущості, навіть найбагатіша секта розірвалася б. Мабуть, формація живилась енергією неба і землі, черпаючи Юань-ці прямо з океану. Ресурси, які затрачені на створення такої будови тисячі островів, були неосвіченими і ще раз свідчили про страхаючу силу острова Божественного Фенікса. Було зрозуміло, чому Магічний Регіон Південного Моря не наважувався на пряму атаку і що він волів використовувати приливи тварин та винищувати дрібні секти, змушуючи ворога вийти на відкрите поле бою. Якби Боговий Фенікс боровся, спираючись на цей масив разом з майстрами дев’ятнадцяти сект третього рангу, загарбники навряд чи повернулися б живими.
Сама резиденція секти була на горі Божественного Фенікса в центрі головного острова. На його території також було багато кампаній бойових мистецтв, які мали двітисячню історію та могутність і не поступалися Секті Обнімаючого Місяця. Всі вони вважалися частиною острова Божественного Фенікса.
У той час у головному залі на вершині гори Божественний Фенікса, що в нефритовому підвищенні сиділа жінка в червоних одежах. На вигляд їй було не більше сорока, але її волосся, білі як сніг, були вкладені у високу зачіску у формі фенікса, придаючи їй величний вид. Жінка медитувала з закритими очима, але в якийсь момент різко їх відкрила. У її зіницях спалахнуло дивне світло.
— Кілька місяців тому Юй-ер розповідала мені про одного юнака, називаючи його видатним талантом - пробурмотіла вона. - Вона казала, що його здібності вищі за все те що вона бачила і навіть її власні таланти чи таланти Бін-ер меркнуть на його тлі... Юй-ер хоч і скромна за природою, але в глибині душі неймовірно горда. Мені цікаво, хто зміг заслужити таку оцінку. Щойно я відчула легкий відгук - мабуть, цей хлопчик прибув. Розгляньмо, яка його справжня сила. Якщо він виявиться слабшим від наших основних учнів, я буду розчарована.
Жінка клацнула пальцями, і спалах полум’я відібрав повідомлення без потреби в талісманах передачі звуку.
Гори тут перемішувалися з густим туманом і пилюкою, яка нагадує тонку білу вуаль, що спускалась із неба. Високо в повітрі, наче у мирі, можна побачити розкішні палаци і пагоду — секта Божественного Фенікса. Ще на підльоті в небі метушилося безліч духовних човнів і літаючих звірів, так що Літаючий Дракон Лінь Міна не привертав надмірної уваги.
- Як і очікувалося від квазі-секти п'ятого рангу, велич неймовірне, стоячи позаду Лінні Міна, Чжоу Сіньюй інстинктивно зітхнув. У порівнянні з цим місцем Секта обнімаючого Місяця здавалося залюдне місто. Линь Мін мовчав, зосередивши увагу на духовному човні, який літала прямо до них.
- Хто такі? — запитав чоловік у червоному халаті, стоячи на носі човна. Він окинув Ліню Міна спокійним, але повністю прихованого пихатим поглядом. Ця гордість не була награною, вона була вродженою і притаманна учням провідних сект Південного Регіона.
— Учень Секти Семи Тайн Лінь Мін, — відповів юнак, склавши руки в знак пошани.
— Линь Мін? — Чоловік ще раз оглянув його з ніг до голови. - Так ти і є той геній Небесного рангу, про який говорила майстер Му?
- Якщо мова йде про план підготовки талантів, то так, це я.
Якось чоловік усміхнувся і, повернувшись додому, кинув: - Йди за мною.
Він направив човен до гори Божественного Фенікса. Чжоу Сін’юй з сумом шепоче: « Поїде так, ніби він тут найважливіший.
— Це нормально, — спокійно відповів Лінь Мін. Розрив у силі між островом Божественного Фенікса і Сектоєм Семі Тайн був більшим, ніж між Сіктою та країною Небесної Удачі. Можна було зрозуміти відношення цього чоловіка, коли згадувалося провінціалів у Секте Семі Тайн. Навіть серед простих людей мешканці столиць завжди зневажають сільських.
Вони приземлилися біля підніжжя. Чоловік чекав на них у кам’яних ступнях.
— Звідси і далі — тільки пішки. Лети на території гори заборонено правилами, і він вказав пальцем на Чжоу Сін’юй. — А це хто?
Чжоу Сіньюй, незадоволена тим, що в неї тичуть пальцем, зробила крок вперед: Я Лан І, прибула, щоб просити зачислення у секту.
- В ученики? - Чоловік потер підборіддя, оцінюючи її вік і рівень розвитку. - Загальний набір зовнішніх учнів буде через три місяці. З твоїм талантом шанси є, але до тих пір тобі вхід на гору закрита.
— Но...
- Війна може початися в будь-який момент. Не можна було заходити назовні, бо він відрізав вхід. У цей момент над їхніми головами з гулом пролетіли два духовні човни.
Чжоу Сіньюй вкинула голову і фиркувала: « Ти ж казав, що літати не можна! » А це що таке?
Нахмурився: - Думаєш, я лгу тобі? На цих човнах емблема сонця є посланцями Секти Огневеного Сонця з Реґіона П’яти Вірш. У ці дні ми святкуємо чотирисотлітнє віце-голова, Преподобного Тяньгуана. Приходять гості з великих сект. Ці посланці є принаймні старійшинами стадії, що обертається Ядра або особисті учні. Їхній статус дозволяє їм летіти до площі перед залом, але там і вони будуть змушені поспішати.
Чжоу Синьюй замовкла. Хоча цей чоловік був зарозумілим, він не вигадував правила спеціально для того, щоб з’ясувати це. Їй лишалося тільки вдихнути і сказати Лінні Міну: - Залиш мені мітку для передачі звуку, я поки оселюся десь поблизу.
Коли Ліню Мін не встиг відповісти, чоловік несподівано кинув брови і з холодного боку подивився на хлопця, промовив: « Настав наказ — ви обоє можете увійти. Але ти... — Він знову звернув увагу на дівчину, — сказав він після входу до гостевого будинку для зовнішніх відвідувачів. Що стосується Лінь Міна, ти підеш зі мною в Павільйон Утун, там тобі підготують житло.
Чоловік надіслав талісман передачі звуку учням павільйону, щоб ті все підготували.
На одній з вершин, що повністю заросла деревами втун, під розкидстою кроною сиділа молода дівчина, нехтуючи травінком. Поряд з нею вибухнула талісман. Вона здивовано підняла брову.
— Що таке, молодша сестра? — Поцікавився чоловік, який сидів неподалік і медитував у червоному.
- Старший брат Чжан повідомив, що прибув той хлопець про якого говорила майстер Му. І його вештають поселити у нас, в Павільйоно Утун.