***
— Ты... Ты...
Чіуе захлебнувся кров'ю. Його ліва рука була стержні, стискаючи списи, а права безпорадно шарила в повітрі, наче намагалася вхопитися за прискорене життя. Його погляд засоромив розпач і невірство. Він і в страшному сні не міг уявити, що одного разу впаде від руки сімнадцятирічного хлопчика, який був лише на ранній стадії культивації Пульса.
— Бух!
Чіуе впав на коліна, і світло в його очах остаточно погас. По суті, він був лише військовим воїном з нізів, який не мав підтримки великих сект. Він міг панувати лише в таких місцях, як Південні Землі; він був ніким у порівнянні з талантами типу Цзян Боюня чи Цінь Усінь. Найміцнішим генієм, про який він чув, був імператор Перья. Але навіть той не йшов у жодне порівняння з Ліням Міном.
Коп'є Пурпурної Комети вийшов з рани, піднявши фонтан кривавих бризок. Тіло Чіуе завалилося на бік. Він помер, так і не закрив очі.
Його тіло тремтіло від сильного тремтіння. Усе це здавалося йому жахливим кошмаром. Глава культу Хуочі, який йому здавався всемогутнім і незбагненним, був мертвий? Навіть побачивши пробите горло свого покровителя, вождь відмовлявся вірити в реальність. Хлопець перед ним був дияволом!
Рабини в кутку кімнати теж почувалися як у маріні. В їхніх очах Чіуе був подібний до великого Бога-Демону, який не міг знищити його. І той чоловік був убитий юнаком, котрому на вигляд не даси і вісімнадцять? Наскільки жахливим повинен бути цей хлопець? Може, він є земним втіленням Бога-Жреця, який допоміг їм врятувати їх?
Тоді Ліню Мін розглядала її права рука, і в його серці росло задоволення. Завдяки тому що лазурному поєдинку і Закалці кісткового мозку, він став захищатися — тепер міг блокувати удари Чіуе без використання вогняної сутності голими руками. Насіння Єретичного Бога легко підхопило жар, який проник у його тіло. Минулого разу, коли він зіткнувся з Чіуе, то не міг так ефективно контролювати полум’я ворога; очевидно, сила Насіння Еретичного Бога зростала пропорційно його власною силою.
Нервовим рухом погасивши залишки вогню на долоні, Лінн Мін змінив погляд на останнього високопоставленого члена племені Хуочі в кімнаті — великого вождя.
- Що... Що тобі потрібно? Я віддам все... — П’явшись, пролепал той. Він був у повній паніці. Його гвардійці були лише на стадії Ковток Кістей; вони мали грізну силу в полі бою, але порівняно з главою культу вони виглядали жалюгідними букашками, не здатні дати і краплі захисту від цього демона.
Лінь Мін з огидою подивився на вождя. Подібно й сміття не є місцем у світі. Він злегка струшив спис і холодно промовив:
- У тебе немає нічого, що могло б зацікавити мене. Мені потрібна тільки твоя смерть.
— Нет... Не вбивай мене! Я дам тобі багатство, красуню, трон. — Жир на обличчі вождя затрясся від жаху. Він не розумів, чому ніхто ще не прийшов на допомогу. Він випустив талісман передачі звуку! Де всі майстри культу? Гуркот бою повинен був підняти на ноги весь гарнізон.
Невже їх усіх вже перебили? Усвідомлення цієї можливості холодом відреагувало в його серці.
Лінь Мін робив крок за кроком, і кожен звук його кроків відпадав у вухах вождя удар похоронного дзвона. Від цього хлопця тиск був невмінням дихати. Рабини остаточно впали ниць, здійснюючи обряд поклоніння Богу-Жрецеві.
Вождь облився холодним потім, його воля була зламана, і навіть вірні смертники вже не могли виносити цього тягаря.
- Вбити його! — взревил капитан гвардії.
Двадцять елітних бійців, обнаживши клінки, одночасно кинулися на Лінь Міна. Хлопець обкинув їх безстрастним поглядом і сказав:
— Всі ви... Заслужили свою долю!
— Разряд!
Коп'є Пурпурної Комети зробило випад, і кімнату заповнили незліченні блискавки, сяючи сліпучим фіолетово-білим світлом. Здавалося, всередині шпиля зійшло пурпурне сонце.
— Грохот! Гуркот! Гуркот!
Електричні розряди прокололи тіла воїнів. Сила грома хлинула по їх меридіанах, в мить випарюючи внутрішні органи. Одна атака Ліні Мін знищив два десятки гвардейців, залишивши вождя в повній самотності.
Рабини жахнулись і з захопленням спостерігали за цією сценою. Вбити одним ударом стільки топ-майстрів ... Це видовище навіть більше вразило їх, ніж смерть голови культу. Коли залізниця Хуочі топтала їхні рідні землі, вони бачили, як ці воїни жартували з їхніми захисниками. А тепер вони впали від одного змаху списа. Яка неймовірна сила! Бог! Це точно Бог-Жрець прийшов їм на виручку.
Дівчата несамовито молилися, а вождь зрештою обм’як на підлозі. Будучи правителем, який легко використовував чужі життя, тепер він на своїй шкурі відчув первісний жах перед смертю.
Линь Мін брезгливо фиркнув:
— Позичати тебе списом означає тільки його псувати.
Варто було йому договорити, як його очі перетворилися в два бездонних чорних вихора.
— Хлоп!
Очі вождя лопнули, з усіх отворів на обличчі хлинула кров. Його розвиток на рівні Закалки Внутрішньностей було досягнуто лише за рахунок еліксирів, і під впливом Боєвого наміру Сансари його духовне море миттєво сколлапувало, перетворивши мозок в кашу. Через секунду залишилися тільки три раби, які тремтіли вклоні.
— Уходите, — негремно сказав Лінь Мін. Він не був м'ясником. Гвардійці загинули, тому що від них віяло кров невинних — за роки набігів вони вбили стільки людей, що заслуговували по десять смертей.
Сказавши це, він підчепив списом ледь живого вогненного немовля. Але не встиг він нічого зробити, як з грудей дух вилетів багряний вогняна куля і кинувся до вікна.
— Дзинь!
Вогняний шар з силою врізався у невидимі перешкоди і відлетів назад. Вікно було затягнуто прозорою плівкою. Лінь Мін спокійно прибрав спис. Перед тим як увійти в вежу, він встановив Бар’єр Снів. Жемчужина Снів, яку він отримав від Му Цяньюї, створювала бар’єр, який міг зруйнувати лише майстер рівня Сіньтня або вище. Кровотеча вогню середнього рангу людей це було не під силу.
- Так от, ваше "негасиме Святе полум'я"... Лише Земне Ядро Алого Пламені пробурмотів Мін.
Він випустив сотні лазурної реальності, яка надійно сплутала суть. Останнім часом він вивчав багато рукописів про дух вогню та грому і тепер добре знав їх. « Негасиме полум'я» було лише місцевою назвою; у всьому решті Континента Тянань цей дух називали Земним Ядром Алого Пламені.
— Ранг людей, середня якість. Хоча клас малий, але завдяки довгому й старанномуростанню племені Хуочі його сила досягла свого кінця.
Після народження вогню її ранг приречений, але вона може нарощувати. Цей дух був ідеально « відгодований», що економило Ліню Міну уйму часу.
— Цікаво, чи виросте Насіння Єретичного Бога, якщо поглине це полум’я? — Линь Мін почав накладати печатки на дух. Ні вогненна супроводжува, ні Грімове Звір’я не можна було просто покласти в кільце Шумі; їх треба було заздалегідь запечатувати справжньою сутністю відповідних віршів. Лінь Мін заздалегідь дослідив цей метод, правда, зараз його знань вистачало тільки на істоті рангу людей.
Закінчивши друк, він помітив, що раби так і не зрушили.
- Чому ви все ще тут?
Дівчата почали бити поклонники. Та, що була посередині, тремтячим голосом відповіла:
— О, посланець Бога... Всі вони мертві, але якщо ми вийдемо, нас вб'ють інші. Помолимося, рятуйте нас, ми готові... на все... на будь-яку службу...
Її голос затихав, бо вона розуміла, що не має права просити захисту в такої могутньої істоти. Линь Мин зітхнув. У світі, де панує сила, слабі є лише іграшками в чужих руках. Так було тисячі років. Він не вважав себе святим і не міг виправити всіх несправедливості світу, але оскільки вже зіткнувся з цим особисто, мимо не могли пройти.
- Скажи мені, хто тут заслуговує смерті?
Дівчина завмерла, але потім стиснула зуби і сказала:
« Ті, хто живе в центрі села Хуочі, — це верхівка культу. Щоб отримати право жити тут і заслужити військові роботи, кожен з них мусив спалити сотні будинків та вбити тисячі людей у набігах.
Лінь Мін з подивом подивився на неї. Незважаючи на жах і своє становище, вона міркувала логічно та чітко. Мабуть, вона належала до визначного роду ще перед вигнання. Не дивно, що провідник вибирав собі наложниці лише найкращих.
— Я зрозумів.
Ліній Мін дістав Коп'є Пурпурної Комети, зняв Бар’єр Снів і миттєво зник у нічній темряві. Залишившись наодинці, дівчина почала розгубитися. Але незабаром знизилися перші крики. Підбігши до вікна, вони побачили в ночі сліпучу пурпурну блискавицю. Група з семи-восьми людина миттєво перетворилася на попіл. Дівчина, яка розмовляла з Лінею Міном, здригнулася і дізналася забитих. Це були впливові старійшини культу, який колись вважав себе достатньою людиною для того, щоб позбавити її волі. А тепер чорний силует косил їх, наче сіру траву.
Коп’є танцювало вночі, виригаючи грому і полум'я. Кожен випад забирав життя десятків ворогів, серед яких не було нікого слабше стадії Кіття Костей, а багато досягли і Хвилювання Пульса. Ця ніч назавжди залишиться в пам'яті Південних Земель як кривава ніч помсти...