***
- Я теж довго чекав. З тих пір як ти переміг Чжен Цана, я думав, що мені доведеться чекати багато років, і не очікував, щоб наша зустріч сталася так скоро!
Лін Сень вперше звернув увагу на Лінь Міна під час його дуели з Чжен Цаном. Тоді він прийшов туди разом з То Ку, чим викликав шалений ажіотаж. Лінь Мін залишався у військовій академії Семі Тайн всього місяць і вже здолав майстра Палати Землі. І ще тоді Лін Сень передбачав, що настане день, коли вони схрестять зброю. І хоча він дав Ліню Міну дуже високу оцінку, зараз розумів, що все одно сильно його недооцінив.
Протягом 15 хвилин Лінь Мін дійсно сидів у медитації, відновлюючи дихання, хоча його сили майже не були витрачені. Він повністю залагодив розум, увійшовши в ефірний стан і чекаючи цієї вирішальної битви.
Глядачі вже не могли всидіти на місцях. Усі чекали цього моменту — сутички двох найбільших молодих геніїв країни Небесної удачі! Така подія трапляється раз у житті, і для майстра бойових мистецтв не було нічого більш захоплюючого. Незважаючи на падаючий з неба сніг, полум'я натовпу, здавалося, був готовий розтопити його на ходу.
- Хто виграє?
— На чиєму боці буде вдача?
- Кого першим називатимуть серед молодих майстрів країни Небесної удачі?
Майже кожен з глядачів обговорював ці питання, ділячись своєю думкою. Деякі "експерти", які вважали себе експертами, вже почали в деталях розписувати хід майбутнього бою. Ще до того, як Лін Сень і Лінь Мін почали битися, у натовп народилися кілька версій їх поєдинок, кожна описувалася з неймовірним жаром. Якби тут зайшов нещасний перехожий, він би подумав, дивлячись на цих розмахуючими руками і бриких слиною людей, що вони вже подивилися фінал.
Цей бій повинен був визначити найсильнішого серед молоді, але Лін Сень розумів: навіть якщо він переможе, то не зможе по-справжньому вважатися першим. Йому щойно сповнилося 21 рік, тоді як Ліню Міну було 16 років. Різниця у п’ять років — це глибока прірва. Ці роки були найважливішим періодом для воїна. Коли Ліню Мин проживе їх, він напевно стане майстром стадії Хоутян. А сам Лін Сень на той час в кращому випадку лише прорветься на стадії Бульсу.
Четверть години пролетіла непомітно.
Лін Сан перший вийшов на арену. Його кроки були тверді, а навколо тіла вітала невидима аура вбивства. Сніжинки, підлітаючи до нього, відразу ж відкидалися цієї спраги крові і жодна не торкнулася його одягу.
Лінь Мін обнажив Важке копальня з м'якого глибинного срібла. Його списа, як і меч Лін Сенья, було скарбом середнього класу людського рівня, так що в плані зброї все було чесно.
Вони встали один проти одного на відстані 30 м, мовчки обміняючись поглядами. Потоки повітря навколо них почали рухатись, утворюючи невидимі воронки, які змушували сніг кружляти в шаленому танці.
- Правила раніше. Починайте!
Після оголошення старійшини-суддя обидва залишилися нерухомими. Лінь Мін міцно стискав копальню, направивши обрізане до землі, а Лин Сень тримав меч обома руками перед грудьми. Незважаючи на відсутність рухів, їхні аури постійно зростали.
Аура вбивства Лін Сенья була викована в Боївому намірі Шюри, де він знищив безліч злих духів. Вона була немов крижаний вітер лютої зими. Якщо б проти нього встав слабший майстер, він відчував би себе голим на морозі: його сили зменшилися б вдвічі, а слабкий дух міг втратити розсудок від страху і програти без бою.
Лінь Мін був його протилежністю. Він черпав силу від сили крові та ци, яка бурила і кипіла, наче розжарене полум’я. Звичайні люди не відчували б нічого особливого, але якби поруч виявився практика, яка використовує технології невідповідності або заклику привидів, він би відчув себе біля палаючої печі. Будь-яка нежить, ледве наблизившись, відразу ж розвіялася б прахом.
Люн Сенья і життєва енергія Лінні Міни зіткнулися в повітрі. Крайній холод і гаряча спека були цілком несумісними! Але зрештою сила крові Ліна Міна стримувала холод. Лін Сень навіть чув шипіння, з яким його аура вбивства розпадалися під напором цієї енергії.
« Тільки подумайте, він здатний придушувати мою спрагу вбивства Шюри однією лише силою крові і ци!»
« Як примара, людина має неймовірну фізичну силу, її справжнє сутність щільна і чиста, а також підтримується колосальною життєвою силою. Його витривалість може навіть не питати. Цей Лінь Мін - універсальний боєць!»
Обличчя Лін Сень стало ще більш серйозним. Він миттєво відреставрував всю розлиту ауру, сконденсирувавши її прямо на поверхні тіла. У цю мить, з п’ятифутовим важким мечем у руках, він здавався неприступним гірською вершиною. Навіть два генерали, що прибули на трибунах до середніх та пізніших етапів згущання Пульса, засумнівалися і змогли б перемогти Лін Сенья в бою. Думка про те, що майстер середньої стадії Сгулення Пульса може програти комусь на початковій стадії Кістки Костей, здавалася немислимою.
- Прийми мій меч!
З останнім словом вся жадоба вбивства Лін Сенья вилилася у чорний важкий меч. Величезний клинок видав шалений гул!
Простір наче розірвався. Удар, наповнений нищівною енергією меча, кинувся прямо в груди Лінна Міна. Твердий настив арени, що задутся лише залишками атаки, розлетівся вдребезглі. Багато уламків каміння розліталися під напором жахливої природи. Здалека меч Лін Сенья здавався чорним драконом, що пробував крізь скелі, і зупинити його було неможливо.
- Вихід потопляючого дракона з моря! — Викрикнув Линь Мін.
Виникли 5000 вібрацій істинної сутності. У самому серці шаленого потоку енергії Важке копальне з м'якого глибинного срібла, як білий дракон у бурхливих хвилях, рвано вперед із непохитною рішучістю!
Розбилося оглушливе полум’я. Могутня ударна хвиля стала помітна неозброєним оком. Пліти на арені змили в повітря, а сніг у радіусі 100 метрів був миттєво позначений виростними потоком енергії. Навіть ремісник другого і третьої стадій Закалки Тела в цій бурі відчували себе листками, які от-ось відіб'є ураганом. На щастя, важливі персони на трибунах захищали майстра, які вчасно виставили бар’єри істинної сутності.
Одного разу, коли Лин Сена вдягнувся, то вже не зупинявся. Атаки слідували одна за одною. П'ятифутовий меч рухався розмашисто і потужно. Кожен змахуючи ним, ніс у собі щільну енергію і тягар десятки тисяч цзінів.
Лінь Мін зберігав спокій. Техніка Гаотічної істинної Сущості працювала на межі. Він холоднокровно приймав кожен удар, поступово відступаючи. І хоча на його обличчі не було і тіні занепокоєння, тріщини, що виникли на арені за його спиною, викликали свідків в жах. Майже при кожному кроку назад під ногами Лінна Міна кинувся камінь, а в наступну мить пориви вітру від меча Ліні брали ці уламки і копали їх геть. Лише за кілька вдихів арена перетворилася на руїни.
- Жахливо... Лише остаткова енергія цих зіткнень має таку руйнівну силу. Як взагалі можна вистояти проти прямого удару? — Багато майстрів на трибунах, які вважали себе сильними, відчули безсилість. Вони тренувалися десятиліттями, але так і не змогли досягти рівня цих двох хлопців.
« Сила Лінн Саня є принаймні такою ж, як звичайний майстер середнього рівня згущування Пульса, а може й довшим! » — дійшла висновку присутні експерти після недовгих порівнянь.
Вірити в те, що хтось на початковій стадії Кіття Костей може на рівних битві з практикою, яка стоїть на цілому царстві вище, було дуже важко. Бай Цін'юнь, слухаючи шепотки навколо, мовчки дивилася на Лінь Міна. Її почуття були змішаними. "Линь Мін, які козирі ти ще ховаєш? Де межа твоєї справжньої сили?»
Бой на арені ставав все більш інтенсивним. Гуркот від зіткнення істинною суттю нагадував про розкоти весняного грому, що розділявся на кілька миль навколо. Однак у цій шаленій сутичці Лінь Мін навіть не захопився. Його життєва енергія була в збитку, дихання залишалося гладким і глибоким: він вдихав повітря, наче змія, а видихався, створюючи маленькі вихори. У спокійному стані одного його подиху вистачило б на той час, поки горить курча паличка. Проте з часом він почав додавати.
- Енергія Вбивства! — зревел Лин Сэн.
Зворушився Пол Убивство, а саме зональна атака, яку він розробив на основі Боївого наміру Шюри! У бою проти Чжао Цзіфена меч Лін Сенья навіть не торкнувся противника; він переміг його, використовуючи тільки полі Вбивство.
Невдовзі після цього Лінь Мін відчув, як змінився світ. Глядачі зникли, арена розтанула. Він опинився в незнайомому місці. Марнотні тони, сіре безжиттєве небо і безкрає простори зламаних скель, за якими ховалися численні привиди Шюра. Між велетенськими каменями всюди зяяли бездонні прірви, від яких віяло могильним холодом. З глибин постійно вибиралися жахливі створіння; їхні обличчя були спотворені злобою, а порожні очі на Линь Міна сяяли, світилися лінивою жадібністю і прагненням плоті.
Здавалося, що холод і крижаний вітер намагалися пробратися в саму душу. Навіть при всій своїй життєвій силі Лінь Мін відчув у цьому місці неймовірний тиск.
„Мир Шюри? Значить, це атака Боєвовим наміром Шюри!»
Бойовий намір можна використовувати не лише для самовдосконалення. Деякі види підходять і для нападу - все залежить від розуміння майстра та якості самого наміру. Суворий намір Шейри був саме таким, що поєднує в собі і розвиток, та битву. З цієї точки зору, воно перевершувало Ефірний бойовий намір Лінні Міна.
Але Лінь Міна мав не лише це.
Після того як Лінь Мін видав холодний смішок, його очі перетворилися на два чорні вихори. Два шторми, що оберталися навколо нього, стали його зрячками і шалено бушували у примарному світі!
Незліченні духи закричали від нестерпного болю, але не могли протистояти. Потім почали зрошуватися сірі скелі, і навіть сам простір пішло тріщинами.
- Лише ілюзія світу Шюри, створена бойовим наміром... Чи може вона порівнятися з світом пекла, який походить від випробувань життя і смерті?
Линь Мін люто закричав, і пролунав оглушливий тріск. Весь світ розсипався на частини! Точки ілюзії втягнулись у чорні воронки і безслідно зникли.
Бойовий намір Сансари Лінь Міна було усвідомлено в результаті сотень перероджень. Чи міг Лін Сень встрявати з ним ілюзорні атаки?
Лінь Мін знову опинився на знайомій арені. Лін Сень ж, глухо застонавши, опустився на одне коліно спираючись на важкий меч. Його обличчя було мертвим-бледним. Глядачі нічого не розуміли. Вони думали, що Лінь Мін просто на мить завмер і тоді Лін Сень впав у коліно з потужним ударом, хоча списа Лінья Міджа навіть не торкнулась його. Що ж сталося?