***
У брошурі про гору Гріма не було жодної згадки про цю річ, але раз Громовий змій сховав її під своєю лялечкою, вона напевно була чимось надзвичайним. Лінь Мін не став скромнити. Він підробив дивний фіолетовий камінь і взяв його в руку. На дотик той виявився важким і гладким, наче нефрит, а зовсім не холодним, як можна було очікувати.
Ще більше враження на Ліні Міна справили фіолетові іскри, що вибухають по поверхні каменя. Зазвичай сила грому несамовита та руйнівний; якщо звичайний майстер дозволить йому проникнути у свої меридіани, то обов’язково отримає важкі рани. Однак ця нитка громової енергії була ніжною і чистою, наче молода невинна дівчина. Це здавалося неймовірним.
Ліню Міну ледве вдалося придушити бажання негайно поглинути її. Зараз був невідповідний час: якщо він вбере у себе чужу силу і не зможе миттєво її засвоїти, це не тільки придасть йому сили, але й порушить циркуляцію істинної сутності. Йому не залишалося нічого іншого, крім того як прибрати знахідку в кільце Сумі.
Всього за час горіння половину ароматичної палички в його кільце Сумі назбиралося три-чотири десятки плодів Громова трави і цей дивний мінерал. Хоча Ліню Міну добре розумів, що це була можливість задля великого ризику, він вважав, ніби скарби самі стрибають до нього.
Залишивши спальню, Лінь Мін опинився перед останнім залом. Ця кам’яна кімната була набагато меншою — лише кілька десятків в поперечнику. Він не міг увійти, як його очі спалахнули. Перед ним ріс бамбук, який виростає близько однієї особини. Його стеля була густого фіолетового кольору, темного і позбавленого блиску. Пишне листя, подібне до гострих мечі, тягнулося вгору і кожен сягав фута завдовжки.
По краях листочків виблискували крихітні фіолетові дуги електрики. Коли Ліню Міну було видно, як волоски на його тілі стали дибоком — такою потужною рослиною силового поля.
« Божевий бамбук фіолетових блискавиць!» — Лінь Мін впізнав його з першого погляду. Колись на околиці гори Гріма він разом з групою майстрів в чорному знайшов дев'ятсотрічний алкоголик. Він також дізнався, що на горі повинен бути дорослий примірник. Він весь цей час перебував у логіці змія!
Однак це було логічним. Чи міг цей пожадливий змій втратити такий скарб? Божевий бамбук фіолетових молів віком у дев'ять тисяч сотень років майже досяг чінґу в висоту - ідеальний розмір для дерева списа, якраз під стати його копью з Тяжего Глубінного м'якого Серебра.
« Якщо обробити його особливим способом і зробити деревно списа...» — у Лінні Міна перехопило дихання.
Найважче у створенні списа — це дерево. Зазвичай деревина легко перерубати мечем, а метал недостатньо еластичний. Що ж до загартованого фіолетового вороненого заліза або м'якого срібла, то через особливості обробки з них дуже важко створити високоранговий скарб. Найкращим матеріалом для дерева завжди вважалося Боже дерево.
Божевільний бамбук мав достатньо пружність, а вже про його міцність і мову не доводилося говорити. Дев’ятисотрічний бамбук важко пошкодити мечем, а дев’ятирічний не міг би знищити навіть майстра початкового періоду Сяньтя. Його єдиним уразливим місцем був стебля з кореневищем, а то й перерубати його можна було тільки силою грому.
Цінність матеріалу для артефакту визначається не тільки своєю силою, але також здатністю створювати Істинну сутність. Боговий бамбук був народжений для цього, особливо коли справа стосувалася атрибуту блискавки. Справжня сутність грому текла через нього без найменшого опору, стаючи лише потужнішою. Оскільки енергія самого Ліня Міна містила атрибут грому, спис з такого бамбука зробив би його сильнішим.
Лінь Мін облизнув губи. Він вихопив шаблю найвищого рівня людського, наповнив її силою грому і завдав запеклий удар по стеблі стебла та кореня. Однак з першого разу бамбук не поступився. Ліня Мін була просто вражена, що навіть уразливе місце було настільки міцним і не варте того, щоб говорити іншим.
Час піднімалося. Лінь Мін влучив у удар усі свої сили. На клині заплювали грубі електричні дуги, і він знову завалив саблю на те саме місце. Цього разу дерево нарешті піддалося. Линь Мін завдав удару за удар, і він був точно у плануванні порубки. Під час кожного зіткнення блискавка в кожному місці висвітлювали печеру, замулюючи тіні з шаленим вигуком по стінах. Лінь Мін рухався все швидше і скоріше, і нарешті на двадцять другому ударі Божественний бамбук був повалений.
Сховавши трофей в кільце Сумі, Лінь Мін просканував печеру духовним сприйняттям. Переконуючись, що немає інших скарбів, він використав техніку пересування і помчав до виходу. Весь той час, що він грабував логіку, зовні доносилися звуки лютої битви. Він навіть відчував, як підроблює землю. Битва все ще була в самому розпалі, інакше Лінь Мін не наважився б зайти так далеко.
Якби шум бою вірш, він би негайно кинув все і втік. Скарби - це щось добре, але життя дорожче. На щастя, жінка в червоному виявилася надзвичайно сильна. Не поступаючись, Гума не здавалася сама — це було захопливо.
Глибина печери становила менше тисячі джгутів. Тепер Ліню Міну не потрібно було танути, і він виклався на повну. Весь шлях до виходу зайняв у нього не більше дюжини вдихів. Приблизившись до світла, він різко сповільнився і повністю сховав свою присутність.
Його духовна енергія, наче щупальця восьминога, розлетілася в усі боки і заполонила атмосферу. Побачене змусило його похолодити. Весь простір перед печерою було залито кров'ю. Понад десять громових ящірок лежали на землі — з їхніх очей, вух і пастей текла кров. Вони були мертві, буквально розчавлені жахливим тиском. Решта в більшості свого були поранені. Гордова армія ящірок втратила третину свого складу, а половина тих, хто вижив, перебувала в жалюгідному стані.
Линь Мін сковтнув. « Що ж це за рівень культивації? Це просто за межами розуміння».
Хоча армія ящірок була дезорганізована, він не розслаблювався. Лінь Мін обережно притиснувся до кам'яної стіни біля виходу, очікуючи слушного моменту - якогось потужного вибуху нагорі, під якого можна буде вислизнути. Від входу до найближчого укриття було всього двадцять чожанів, але цей простір повністю переглядалося ящірками, і він не смів ризикувати.
В небесах битва продовжувалася. Гучний змій не міг перемогти ворога і відступив. Жінка в червоному ж, здавалося, ставала тільки буйнішою. За її спиною примарно прослизнув силует величезного вогненного феніксу. Енергія вогню Висих Небез закрутилася в чотири вогнів завдовжки сотні чженів. Вони, наче алі дракони, шалено оберталися навколо неї і з'єднували небо та землю.
Коли ця апокаліпсична картина побачила серце Ліні Міна, воно пропустило удар. Одного разу такий зіткнення вистачило б, щоб витерти його в порошок. Жінка помахала мечем, і чотири смерчі злилися в один селистий вогненний вихор. Він видав жахливий рев. Окутанний фіолетовими блискавками, змій вирішив протаранити вихору своїм тілом!
Розбилося оглушливе полум’я. Розірваний вогнем вогонь був зламаний сильним ударом. Гучний змій, який терпів нестерпний біль від опіків, кинувся до жінки. Незважаючи на величезні розміри, його швидкість подібна до спалаху блискавки. Він вирішив зійтися з нею в ближній бою, бо тіла драконячих родичів славилися своєю силою, яку люди не могли конкурувати.
Жінка в червоному лише холодно хмикнув. Її алий меч тремтів, пролунав пронизливий крик феніксу, і з леза вирвалася вогняна пташка, що летів навпереріз ворогові.
Лінь Мін вже приготувався до ривок, сподіваючись проскочити на схованку в момент зіткнення, але тут його обличчя мертве поблело. Огнений смерч, розорений змієм, не розсіявся відразу. Його уламки почали падати вниз, а тоді падали прямо туди, де лежав Мін!
— Проклятье! — Линь Мин заледве не задихнувся.
Як йому могло так не повезти? Навіть коли ці залишки полум’я не підтримували його, вони були смертельно небезпечними для нього. Не задумуючись ні секунди, він розвернувся і кинувся назад вглиб печери, сподіваючись, що скелі захистять його від спеки.
Але йому варто було застосувати техніку Золотого Року, як він почувався погано. Повітря навколо закрутилося потужним водоворотом, який почав висмоктувати все живе в епіцентр вогняного шторму. Лінь Міна підхопило незначною силою і потягнуло вгору.
- Погано.
Він відчайдушно намагався чинити опір, використовуючи всі ресурси своєї техніки руху, але тяга була занадто велика. У цьому вихрі він був подібний до листка на вітер. Навіть його розуміння Концепції Ветра виявилося марним перед обличчям такої стихії. У Секті Семі Тайн не було жодного порівняння з вогнем.
Разом з ним у повітря піднялося сім або вісім синіх громових ящірок. Кожна з них важила десятки тисяч цзінів і мала силу піку стадії Хоутян, але навіть ці важкі умови не могли протистояти притисненню. Чула їхній лютий рев, Лінь Мін здригнувся. Мало того, що його могло спалити живцем полум'я, так ще й ці туші могли розчавити його в лещатах вихора.
Лінь Мін рішуче діє на силу Єретичного Бога. Звертаючи увагу на те, що правильне і правдиве, він запустив Канон істинної Сущності Гаоса. Енергія щільним коконом обкутала його тіло. У цю мить життя і смерті він виклав усі свої козири.
Коли він встиг підготуватись, то відчув сильний удар у спину. Внутрості немов помінялися місцями, і Лінь Мін виплюнув повний рот крові. Його тіло, загартоване випробуваннями життя і смерті, мало надзвичайний захист, але навіть його пробило цим ударом.
— У-у-вух!
Лінь Мін не встиг навіть озирнутися, як його пожер вогняний вихр. Навколо все стало криваво-червоним. Температура була такою, що сталь плавилася миттєво. Навіть сині ящірки завивали від болю. Одяг Лінь Міна в мить обернулася у попіл. Опинившись у самому серці вогняного пекла, він відчув льодяний подих смерті.