***
Меч в руках солдата замер всього у двох чі від На І. Але дівчина навіть не здригнулася, на її обличчі не відбивалось і тіні паніки. Вона бачила, як меч мілкоче лезо, а очі власника остелені — очевидно, що він не зможе нанести удар.
На І не розуміла, що зробив Мін. Здавалося, він тільки кинув один мигливий погляд, і цього вистачило, щоб море свідомості противника звалилося, перетворивши того в ідіота. А цей чоловік не був випадковим зустрічним, бо він був загартований у бойових сутичках армії Хоучі на стадії Ковки Кістей, чия воля в безлічі битви мала стати твердою, наче сталь.
« Яка ж його справжня сила? » — знову задала питання на І. Кожного разу, коли її вражала сила Лінні Міна, вона думала, що нарешті усвідомила його можливості, але незабаром зрозуміла, як глибоко помилялася. Лінь Мін здавався їй втіленням чотирьох слів - « глухий і незбагненний».
Солдат викинув меч і, як живий мерець, безцільно поплив убік, не розуміючи де знаходиться та куди йде. Лінь Мін проводив його поглядом; чорний вихр у його зірочках повільно розсіявся. Цей вихр міг бачити лише ті, чиї душі затягували у цикл сотень перероджень.
Постячи Волю Сансари, Лінь Мін виявив, що вона підходить не тільки для закалки Серця Шляху Воіна, але й для прямих духовних атак. За допомогою сили Сансари, схованої в очах, він міг занурити душу ворога у цикл перероджень, заставляючи його втратити себе в лабіринті власних заплутаних спогадів і повністю порушуючи його ментальне море.
З п'яти солдатів залишився лише один - їхній лідер, озброєний копеєм. Дивлячись на три трупи на підлозі і на свого товариша, який перетворився в пусті оболонки, він затремтів усім тілом. З того моменту, як Лінь Мін розтрощив шейні гвинти в мідній шкурі, і до того, коли він одним поглядом зробив іншого солдата божевільний, пройшло не більше двох хвилин. Четверо майстрів стадія Кістки Костей були повалені!
« Він що, демон?» — промелькнув у голові командира. Він опустив списа і вгрюмо витріщився на Линь Міна. Він розумів, що сьогодні не може врятуватися; він навіть не мав шансу на втечу перед таким противником.
Власник заїжджого двору, який був на другому поверсі, втратив почуття страху. Він сидів, привалившись до колони, а його штани намоклі. У голові билася лише одна думка: все скінчено. Стільки солдатів Хоучі загинуло в його заведенні, тепер він труп, це лише питання часу.
- Хлопче, визнаю, ти сильний і я програв, - прохріпів командир загону. - Але не думай, що після їхнього вбивства ти виживеш! Великий вождь рано чи пізно вистежить тебе і знищить все твоє плем'я! Тебе розчленують на тисячі кусків і зварять в казанці!
Лінь Мін недбало відкинув трофейне копальня і посміхнувся: - І де ж ваш великий вождь? Йому не потрібно мене шукати, я сам збираюся з ним зустрітися.
Це було зроблено, коли Лінь Мін обкутав їх обох бар'єром з істинної сутності повністю ізолюючи звуки їхньої розмови від чужих вух. Обличчя командира миттєво змінилося, по його спині пробіг крижаний холод. Це правда, що майстер такого рівня не міг опинитися в цьому залузі у Туманній долині просто так. Він прийшов за великим вождем!
« Його сила здається піком Кіття Костей, але він вже досягнув вершини Хоутян і просто приховує свій розвиток, повернувшись до витоків! » — усвідомив солдат, зрозумівши це, що надії на спасіння немає. Залишатися живими означало зазнати допитів і тортур. Скрипнувши зубами, він намагався пустити Істину назад, щоб покінчити з собою, розірвав меридіани.
Однак лінь Міна постійно контролювала тіло ворога. Помітивши аномальний рух енергії, Лінь Мін хмикнув і наніс різкий удар долонею в ділянці серця — Рука, що розриває меридіани!
Властивість істинної сутності похитнулася в тіло командира, повністю знищуючи його канали. Він видав приглушений стручковий стон і впав на землю. Беліза залила його обличчя від нестерпного болю, що пронизувала все створіння. Він намагався зібрати залишки сил, але жах виявив, що його тіло схоже на здутий м’яч — він не міг підняти ні краплі енергії.
— Ты... Що ти зі мною зробив? - Ужасно прохрипел він.
— Просто позбавив тебе бойових мистецтв, — байдуже відповів Лінь Мін.
- Лішил сил... Не знаю. Ха-ха... Ха-ха-хо! — Здається, командир втратив розум. Через жахливий біль в меридіанах він зрозумів, що Лінь Мін не бреше. Для воїна і солдата втратити культивацію було страшніше, ніж смерть.
Лінь Міну було плювати на його терзанії. Він схопив чоловіка за шиворот і кинув через плече, обернувшися до сестер: — Йдемо.
— Добре, — швидко пішла за ним. На Шуй все ще перебувала в заціпенінні; кожного разу, коли Лінь Мін вступав у бій, її серце завмирало. Чи то схопка з лисим гром, гнилими вовками чи цими лютими воїнами — це не боротьба, а прибита горем перемога! Ця неодолімна міць глибоко відпечаталася в її серці.
— А Шуй, идём!
— А... Да, иду! — Дівчина здригнулася і поспішила за ними. Лінь Мін вже вийшов з таверни.
Він без жодних докорів сумління привласнув Алових кривавих скакунів, які належали солдатам. Він легко вскочив у сідло, наче дохлу собаку. А от коні були благородними і спритними тваринами. Конь під Ліннем Міном, не визнаючи в ньому господаря, голосно заіржав і встав на диби, намагаючись скинути вершника.
Лінь Мін лише зимно хмикнув і стиснув ноги коня. Тваринне стало настільки важким, що його копита ледь не підігналися до землі. Видавши стон, кінь перестав чинити опір. Лінь Мін не очікував, що ця скотина виявиться такою впертою. Подивившись на сестер, він сказав: - Сідайте на цю.
Сам він, утримуючи командира, сів на іншого коня. На І і на Шуй взялися на першого усмирного скакуна, який цього разу навіть не посмів шепотіти. Наприклад, вчетвером на двох конях вони скинулися у хмарі пилу.
Їхні крила були такими ж сильними, як і їхні коні. Менш ніж за годину вони подолали 50 кілометрів і заглибилися в густі джунглі. Південні Землі були величезні, а ландшафт тут був дуже складним. Було важко знайти людину навіть для цілої армії.
Лінь Мін виїхав на невелику поляну і скинув командира на землю, наче мішок з піском. Обернувшись до І, він наказав: « Ви двоє знайдіть поблизу бруду чи глини і помажте коней. Яскраво-червона квітка дуже заметена в лісі.
— Поняла, — кивнула на І.
Лінь Мін підійшов до полоненого. У нього було багато запитань: його цікавило не тільки час і мета походу Чі Гуда до Болоти Чорноморського Води, але й інформація про Вічний Святий Пламені. Ліню Міну потрібно було підтвердити, чи вона є Огновою сутністю і пізнати справжню силу верховного вождя племені Хоуч. Саме це полум’я було головною метою його візиту.
Однак, помітивши холодну ухмилку на обличчі полоненого, Лінь Мін зрозумів, що отримати інформацію буде нелегко. Такі розпачливі люди часто бувають неминущими, навіть тортурами через які важко витягнути слово. Лінь Мін дістав з Персня Сумі кинджал і присів перед командиром.
— У мене є кілька запитань. Якщо відповіси чесно, я залишу тобі життя.
- Залишиш життя? Ха-ха-хо! « Солдат розхвилювався, немов почув у світі найліпший жарт. - Я й так не збираюся жити, навіщо мені твоя милість? Я вбив стільки людей за своє життя, що тепер і померти не шкода! Ти дістав кинджал, щоб катувати мене? Не сміши! Коли я катував полонених, ти ще у материнської грудей смоктати не навчився! Хочеш, я сам підкажу тобі найболючіші місця на тілі? Чи розповісти, як зробити так, щоб людина благала про смерть, але не могла її отримати?
Командир сміявся все голосніше і нагліше, але раптово його сміх перейшов в хрип, а обличчя побледело. Він побачив щось жахливе. Прямо перед ним очі Лінь Міна перетворилися на два бездонні чорні вихори. Вузьки рота командира затрималися, і раптом він видав пронизливий крик болю. Схопившись за голову, він повалився на землю і катався нею в агонії.
Через деякий час він зміг піднятись, перш ніж повністю піднявся в поту. Щойно він бачив тисячі вузлих спогадів, а потім відчув, як у його мозку прогортаються тисячі розгартованих ножів. Біль був настільки нестерпний, що він негайно хотів покінчити з собою.
- Як відчуття? — спокійно запитав Линь Мін. - Мені не потрібні твої поради про те, як мучити людей. Я і сам дещо в цьому сенсю.
Це була лише мала демонстрація Волі Сансари, Лінь Мін не застосував її на повну силу, інакше командир вже перетворився б на ідіота. Воїн більше не сміявся. Біль, який пам’ятав розрив душі, змусив його здригнутися від жаху. Дивлячись на зловісну ухмулку, що з’явилася на обличчі Лінні Міна, він відчув себе в п’ятках серця. Найжахливішим було те, що вони не мали зіницьок очей, а лише чорні спіралі затягували у нескінченну порожнечу.
- Що... Що ти зробив? Його голос тремтів, і він перестав бути людиною.
— Нічого особливого, просто витягнув частину твоєї душі, — недбало кинув Линь Мін. — У людини є душа. Після смерті тіла вона зберігається і може переродитися. Але якщо душа буде знищена, ти просто зникнеш і не ввійдеш в коло перероджень. Те, що ти бачив - це картини твоїх минулих життів з пам'яті. Я даю тобі останній шанс. Якщо ти мовчатимеш, я повністю викачу твою душу, розвію її по вітру, і ти ніколи не повернешся в світ живих!
Лінь Нечестивий обманював, щоб залякати його. Але ці слова демона змусили командира битися в судорогах. Мешканці Південних Земель були вкрай релігійні, а їхні племена мали вищий вплив на владу віри. Реінкарнація була впроваджена ними з молоком матері.
- Вранье! Думаєш, я повірю тобі! - Викрикнув воїн, хоча в його голосі не було впевненості.
— Вірити чи ні — справа твоя. Це твій остаточний вибір? — Линь Мин посміхнувся. Вихори в його очах продовжували повільно обертатися, визираючи абсолютно неприродно.