***
Почувши запитання На І, Лінь Мін просто загадково посміхнувся. Він здогадався, що під ім'ям Бога-Глаза місцеві легенди описують очі Морока.
— Події у Божому Царстві були досить сумбурними, — відповів він. - З Богом-Глазом я дійсно зустрічався. У тому місці є великі можливості, і якщо ти будеш старанно тренуватися, то теж зможеш туди потрапити. Це дозволило б тобі зробити величезний ривок.
Лінь Мін не згадував про сьомого рівня, це звучало б надто неймовірно і могло шокувати дівчину.
— Я... Я теж зможу? — Серце На І забилося частіше. Вона прагнула сили. Вона мала не тільки помститися за своїх батьків, але й відновити племінне плем’я і покликати на смерть свого наставника. Але ворог її вчителя - принаймні майстер середнього етапу Ховтян. Між ними лежала прірва, яку можливо не подолати і за все життя. Але якщо вона потрапить в Боже Царство... Отже, вона може стати такою ж сильною, як Наянь Да! Або навіть крокнути до Сяньтя! Тоді і відродження клану, і кара вбивцям стануть справою дріб'язкового.
На І ненавмисно знизила кулаки. Вона повинна бути сильною, достатньо міцною, щоб сама розпоряджатися своїм долею. Вона кинула складний погляд на Лінь Міна. Дівчина відчувала, що він навмисно не говорить про те, наскільки далеко досягнув успіху, але її серце підказало їй: він пройшов щонайменше п'ятий рівень і може й перевершив Імператора Юя, прибувши до шостого.
Люди Південних Земель вступали перед героями. Зараз майбутній герой стояв прямо перед нею, і На І ніяк не могла заспокоїтися. Однак вона розуміла, що різниця між ними надто велика. Не можна було сподіватися, що він залишиться з нею і буде вічно допомагати їй. Її долю вона повинна тримати у власних руках.
Незабаром Трійця підійшла до виходу з Священних Земель Бога-Шамана. І активувала телепортаційний масив, і Ліню Мін першим ступив назовні. Як і попереджала дівчина, біля входу лежали чотири коні, дві з яких були наполовину обглуджені. Через спеку і вологість Південних Земель вже почали розкладатися, витримуючи сморід, а над ними з огидою дзижчанням кружляли рої мух.
Стояло Лінь Міну з'явитися, як найближчі кущі завелися, і звідти вискочив Гнілосний вовк. Звір’я виблискує зеленими очима і люто втуплюється на хлопця. Його пара недавно зникла, і він не міг до неї покликатися, що призвело хижака в люті. Тепер будь - яка видобутка, що впала йому на очі, була приречена розірваною в клочику.
Побачивши звіра, маленька дівчинка на Шуй побледнела і інстинктивно сховалася за спину Лінні Міна. Але вона не залишалась спокійною, бо знала, що між цим вовком і Ліням Міном різниця існувала як між небом та землею.
Гнілосний вовк видав пронизливий виття і кинувся в атаку, цілуючись гострими кігтями прямо у горло юнака. Лінь Мін лише холодно посміхнувся. З його тіла вирвалися сотні потоків вібрируючої істинної сутності, які, немов невидимими стрілами, встромилися у тіло звіра.
Роздався глухий звук, і вовк виплюнув згусток чорної крові. Вібрація миттєво перетворила його внутрішні органи в кашу. Звір упав на землю безформною купою, і всі кістки перетворилися в пил. Смерть була миттєвою.
— Він... Мертвий? — Шуй не вірила своїм очам. Вона знала, що Ліню Мін легко справиться з вовком, але не очікувала такої простоти. Здавалося, він просто подивився на звіра і вбив його одним поглядом! Що ж це за сила? Дихання дівчини посилювалось, а її погляд на Лінь Міна був сповнений щирого обожнення.
— Идемте, — коротко кинув Линь Мін.
- Куди ми підемо? — запитала На И.
— Спочатку я знайду місце, де ви будете в безпеці, а потім виконаю обіцянку - відправлюся до племені Хочі, щоб прикінчити Чі Гуда і помститися за ваших батьків.
Лінь Мін вирішив спочатку розібратися з Чі Гуда, а потім наодинці відправитися до гори Гріму, щоб перевірити цінність Громової трави. Стосовно Пламені Хочі, він не квапився забирати його.
- Ти йдеш вбивати Чі Гуда прямо зараз? — На І була приголомшена. Чі Гуда сам був у послузі від стадії Хоутян, і його оточувало багато сильних воїнів. Лінь Мін був лише на пікі Кістки Костей. Хоча вона знала про його надзвичайну силу, ризик здавався їй занадто великим. Розрив між Костей і Хворінням Пульса був куди важливішим, ніж зміна Сухожа та Кості. — Пане Му, я знаю, що ви сильні, але Чі Гуда вже майже досяг рівня Хоутян...
— Нічого страшного, - перервав її Линь Мін. - Навіть якщо щось піде не так, я зможу без перешкод піти. Ходімо.
Я хотіла заперечити, але коли юнак розвернувся і пішов вперед, то тільки зітхнула й замовкла. Вона відчувала, що Лінь Мін — людина вперта і рідко змінює свої рішення. Крім того, якщо йому призначено стати легендою, він напевно знає, на що йде.
Побавившись у своїх думках, вона випадково поглянула на молодшу сестру. На Шуй дивилася Ліню в спину. Її личко розфарбоване, а очі блищать. І здригнулася, коли усвідомила, що сестра закохалась. Для дівчинки-підлітка це був час першого пробудження почуттів, а Лінь Мін був красивий, неймовірно сильний і мав харизмою воїна. Крім того, він з’явився у найвідчайдушніший момент їхнього життя і легко врятував їх від смерті. Викрадення непомітно переросло в щось більше. Можливо, на Шуй сама цього не розуміла.
І тихо зітхнула. Прорив між сестрою і Лінею Міном був величезним, але вона не хотіла втручатися в чужі почуття або думати про нерівність їхніх положень. Нехай все йде своїм чергуванням...
***
Деревина Туманної Долини була нічим іншим, ніж місто серед багатьох племен Південних Земель. У ній проживало чотири-п'ять тисяч людей. Свою назву вона отримала через розташування в низовині, яку вранці застила густий туман.
Десять років тому Туманну Долину захопила плем’я Хочі, і тепер вона була в вассальній залежності. Старого вождя вбили, і всіма справами заправляли люди Хочі. Кожного року село було змушене поставляти худобу, тканини, вино і руду. А іноді - і красуня. У більшості племен Південних Земель царював матриархат, і правителі не заводили гаремів, але в племенах з патріархальним укладом, як - от Хочі, лідери, генерали та шамани мали багато наложниць.
Хоча Туманна Долина стояла на важливому торговельному шляху, тут завжди вистачало подорожніх і заїжджих подвір’їв та кабаків. Одним з найбільших був готель « Фуга». У цей день на її порозі з'явилися дві дівчини і хлопець. На вигляд всім було років по п'ятнадцять-шіст одинадцять. Юнак у широкому бамбуковому капелюсі ніс за спиною меч, який був майстерним бойовим мистецтвом. Дівчата приховували обличчя за вуалями, але по їхніх струнких фігурах і грації можна було здогадатися, що вони красуні.
Офіціант зустрів їх з широкою посмішкою. З досвіду він зрозумів, що попри молодість гості в грошах виявили до них величезну обережність. У Південних Землях безліч племен з різними звичаями, подорожніми в капелюшках чи закритими обличчями були рідкістю і тому він не звернув на це уваги. Він лише заздрив юнаку, якого супроводжували такі гарні товаришки.
- Хочете зупинитися у нас?
« Так », — відповів юнак, який був не таким, як Лінь Міном. Він кинув на стоянку золотого злиток. - Нам потрібні дві найкращі кімнати поруч. І дбайте про наших коней, вони зовні.
По дорозі вони купили трьох добрих коней, щоб відразу після усунення Чі Гуда покинути долину. Лінь Міна не хвилювало, що їх можуть вистежити: Туманна Долина перебувала в шестисотах чи від головного табору Хочі, а на жвавому тракті такі мандрівники нічим не відрізнялися. Крім того, його рівень культивації був прихований, а сестри На знаходилися лише на стадії Заклин і не притягували до себе надмірної уваги.
— Вам дуже пощастило! — Заклопотався офіціант. — Якраз залишилися дві вільні кімнати люкс, і вони якраз по сусідству. Зараз все оформимо.
Він проводив гостей наверх. Оглянувши чисті й охайні кімнати, Лінь Мін був задоволений.
— Принеси обед і чай.
- Хочете чаю? — На мить офіціант замився, але відразу розплився в усмішку. — Пане, мабуть не тутешній. Наше "Тумне вино" славиться на всіх Південних Землях. Кожного року ми привозимо його племені Хочі, і жоден їхній бенкет не обходиться без нашого напою.
— Ось як? Ну, неси тоді глек "Туманого вина".
Лінь Мін не був любителем випивки, але виріс у ресторані і добре знався на ній.
— Буде зроблено! А на додаток вам наших фірмових жаб із тіни. Обіцяю, варто раз спробувати — і ви ніколи не забудете цього смаку.
Лінь Міну було все одно, що є. Він зняв меч, поклав його на стіл і присів разом з сестрами. Невдовзі офіціант приніс замовлення. Коли Лінь Мін спробував м’ясо жаб і вина, то одразу визнав, що це справжня делікатесна страва. На Шуй теж їла з апетитом, правда, через вуалі їй доводилося робити це дуже обережно, маленькими шматочками.
У цей момент зовні пролунав стрімкий топот копит. Линь Мін підняв погляд і побачив, як біля входу зупинилися п'ятеро вершників на сильних конях вогняної масті. У цих коней не було жодного плямка іншого кольору. Зрістом вони були більш ніж два метри, м’язи і сильні, а їхні фирочки нагадували розкоти грому. Кожен такий кінь важив не менше тонни.
— Коні Алою Крові?» — одразу впізнав породу Лінь Мін. В країні Небесної удачі один такий скакун коштував чотири-п'ять тисяч золотих. Але тут, у Південних Землях, де їх виводили, вони були дешевші.
П’ятеро вершників у шкіряних доспехах поспішали. Він очолював їх, висівши за спиною довгий спис. Його тіло бугрилося сталевими м’язами, а похід був твердий і впевнений. За його розмірами диханієм Лінь Мін зрозумів, що перед ним майстер з відмінною базою. Інші четверо виглядали простіше, але вони мали аура застаріючої спраги крові — такі люди звикли вбивати і пройшли не одне бою.