У свідомості Ліня Міна виникла здогадка: це Магічний Куб! Він здатний поглинати есенцію крові могутніх майстрів, як він міг про це забути!
У той раз, коли Лінь Мін отримав від наслідного принца Пурпурно-золоту м'яку броню, кривавий талісман, залишений на ній майстром вершини Хоутян, був поглинутий Магічним Кубом. Завдяки цьому Лінь Мін отримав можливість вдруге увійти в простір Куба.
Саме так сталося. Невидима сила вирвалася з серця Лінні Міни і, як отруйний змій, що атакує здобич, миттєво зв'язала кров зворотної луски, повільно підтягуючи її до серця.
Кров назадої луски впала в розпач. Вона відчайдушно рвалася вперед, намагаючись звільнитися, але пути були занадто міцні.
Думки Лінь Міна захиталися одна за одною. Що ж робити? Магічний Куб, очевидно, хотів поглинути кров назадої луски і, здається, для нього це було кілька дрібниць. Якщо це станеться, сила Магічного Куба зросте, але такий результат здавався Ліню Міну непростимим марнотратством. Врешті-решт, Магічний Куб міг поглинати есенцію крові звичайних майстрів Хоутянів. Нехай її якість була набагато нижчою, це можна було компенсувати кількістю.
Лінь Мін не на жарт розірвався. Тим часом кров назад у його серце вже втягнулося. Опинившись там, вона почала боротися ще запекліше, намагаючись вирватися з качок. Вона кинулася прямо в серцевий м'яз, ніби воліючи добровільно злитися з плоттю Лінь Міна, тільки б не бути поглинутою Магічним Кубом. У цей момент сила, якою Куб стримують кров зворотної лусочки раптово послабилась.
І коли кров вловила цей шанс, вона нарешті почала злиття. Це було добровільне об'єднання, викликане не тиском Яньмо або зовнішньої сили, а власним вибором краплі крові.
— Хм... Що це таке?
Магічний Куб продовжував поступово зменшувати нестачу крові, тоді як кров зворотної луски з усіх сил намагалася стати частиною серця Лінні Міна. Оскільки цей процес був повністю добровільним з боку духу крові, Лінь Мін не відчував жодного болю.
« Надо, який несподіваний поворот...» — Лінь Мін сковтнув, приголомшено спостерігаючи за тим, що відбувається.
Наскільки ж гордою була родоводи справжнього дракона! Якби не такі дивні обставини, хіба могла вона з власної волі побажати зійтися з тілом простого смертного? Зазвичай для поглинання такої сили потрібно було придушити її силою, змушуючи підкоритися. Такий процес неминуче супроводжується перебудовою сухожилля і очищенням кісткового мозку, що приносить нестерпні страждання.
Як казав Яньмо, тільки майстер на піку Сянґа мав примарний шанс поглинути кров зворотної лусочки. Однак тепер Лінь Мін був лише на піку Кістки Костей — до вершини Сянянтя, який ще ніколи не йшов.
У цей момент Яньмо, очевидно, теж помітив, що кров зворотної луски почала злиття зі серцем хлопця. Він кинув на Линь Міна глибокий, гострий погляд і перестав керувати його тілом запечатуючою силою.
Магічний Куб остаточно відпустив свою здобич. Кров зворотної луски до того часу злилася вже більше половини. Відчувши, що кайдани зникли, вона на мить затрималася і вагалася, чи не варто їй негайно вирватися й втекти. Але мало це з’явилось, коли на дух крові обрушився великий тиск. Кров тремтіла від жаху і відразу ж перестала думати про втечу, покірно й злиття.
Лінь Мін відчував кожну деталь цієї зміни. Магічний Куб... Він мав зачатками розуму! Це був не просто життєвий артефакт.
Безсумнівно, якби Куб наполяг на своєму, то поковтнув би кров назад. Очевидно, це був його початковий план, але коли кров була змушена почати злиття зі серцем Лінні Міни, Куб змінив своє рішення. Він поступово послабив тиск, дозволяючи їй стати частиною носія і навіть у кінці проконтролював, щоб злиття закінчилося успішно.
Такі думки дуже зворушили Ліню Міну. Що ж насправді таке цей Магічний Куб? Чи він має душу? Кров назадої луски вирішила злитися з людиною, щоб не потрапити всередину Куба... Невже він настільки страшний? Що ж тут відбувається?
Пройшла чверть години, і Лінь Мін повністю пожер кров зворотної луски.
Яньмо дивився на Ліню Міна з дивним виразом обличчя. Раніше він твердив, що юнакові потрібно принаймні рівня Сяньтя і великого витримка для того, щоб пережити нестерпний біль, але насправді все закінчилося надзвичайно швидко. Лінь Мін вставляє кров назад шибениці так легко, ніби просто щільно пообідав. Він не тільки відчував дискомфорт, але й виглядав цілком задоволеним.
Чому? Яньмо мучила сумніви. Хоча він міг простежити шлях Крові зворотної луски, присутність Магічного Куба зовсім не відчував. З усієї сили, Яньмо був могутнім лише в масштабах Континента Тянятина, але сила, яку представляв Магічний Куб, була за межами його розуміння.
— Ты... Вковтнув кров зворотної луски? — недовірливо запитав Яньмо.
Лінь Мін кивнув, не знаючи, як це можна виразити.
— Но... Як ти зміг це зробити?
Лінь Мін гірко посміхнувся про себе. Як це пояснити? Йому залишалося тільки кинутися дурником:
- Я й сам не до кінця розумію. Ця кров назад луска раптом сама почала зливатися з моїм тілом.
— Добровільне злиття... — Яньмо остаточно розгубився. Якби кров назадої луски була готова добровільно злитися з людським тілом, то навіть його колишній пан міг би поглинути її. Поки баланс Інь і Ян у тілі зберігається, два протилежні родоводи не стануть проблемою.
Які секрети приховує цей юнак? Звичайний смертний ні за що не змусив би кров зворотної луски покірно схилитися перед ним. Чи він — переродження справжнього дракона? Але це неможливо...
Погляд Яньмо ставав дедалі дивнішим, і тому Ліні Міну стало не по собі. Дивлячись на створіння, яке прожило стільки століть, він не був упевнений, чи вдасться йому зберегти свою таємницю.
Не знайшовши розумної відповіді, Яньмо сказав:
« Хоч би як там було, те, що кров назад ішла з тобою добровільно — це велике добро. Енергію Драконячого Ян у твоїй істинній сутності потрібно вирощувати, і чим раніше ти поковтнув кров зворотної луски, тим більшу користь вона принесе твоєму тілу. Якщо б ти використовував грубу силу для поглинання, частина потенціалу крові була б втраченою. Таке ідеальне об’єднання було б неможливим. Що ж, випробуваче, на цьому твоє Смертельне випробування закінчено. Вийшовши звідси, ти напевно живеш яскраве і дивовижне життя. А я продовжу охороняти свої сімдесят дві випробвальні вежі. Сподіваюся, ми ще зустрінемося.
З цими словами тіло Яньмо почало перекручуватися, готуючись до остаточного знищення. Лінь Мін на мить замився, але гукнув його:
— Старший, будь ласка, почекайте! Мене вже давно турбує одне питання. Оскільки великого Бога-Шамана більше немає, і сімдесят дві випробвальних башти втратили свій колишній сенс, чому ви все ще залишаєтеся тут та охороняєте їх?
Почувши запитання, Яньмо на мить замовк і сказав:
- Така моя доля. І я готовий прийняти її... Так само, як ти поклявся боротися з небесами за своє життя...
Яньмо не договорил. Його силует розтанув. Примарний голос затихав, його ехо ще довго розносився по порожньому пустищі, аж поки остаточно не змокла. Лінь Мін завмер, і на мить в його серце висихнуло якесь незрозуміле, щемить почуття.
***