***
У північно-західному кутку гори Дачжоу була природна долина. Вхід у неї, який був на півночі, сягав майже тисячу джгутів. Але чим глибше вона йшла в недра гірського масиву, тим більше звужувалась. Долина нагадувала гігантську лійку, яка пронизувала гору наскрізь.
Коли сильні вітри дули з півночі, Дачжоу ставав для них бар’єром і створює величезний тиск. Повітряні потоки попрямували в цю лійку, і чим далі тесується, тим вищий тиск та шаленішає вітер!
У перші роки після заснування військової академії Семі Тайн це місце назвали Долина Великого Ветра. Потоки повітря там були настільки потужними, що навіть не могли встояти на ногах.
Пізніше, коли академія остаточно оселилася на цих землях, майстер стадії Сяньтян використовував це місце для створення великого масиву. Вони не тільки збільшили швидкість вітру, але й зробили його невід’ємною частиною руху — поставали на тлі прихованих потоків і навіть небезпечних астральних вітрів, які могли поранити тіло.
Так з’явилося одне із семи великих тренувальних місць — Масив Ветра, відомий як Печера Яростних Вітрів.
В основному, учні використовували Пещеру Яростних Вітрів для тренування стійкості та сили ніг. Для будь - якого ремісника, що займається бойовими мистецтвами, сильна опора — це фундамент. Він завжди має здатність міцно стояти на землі. Навіть Лін Мін, який не мав достатньої освіти на початку свого шляху, починав тренування з відробки ударів у малій стаді мабу.
Проте сьогодні Лінь Мін прибув до Печери Яростних Ветрів не заради стійкості. Його метою була техніка рухів.
Для пересічного студента тренування технічних рухів у такому місці з'явилася б божевіллям. Хоч би якою великою була швидкість воїна, він не зможе втекти від вітру. Хоч би якими вмілими були його здібності, у Пещері Яростних Ветрів він завжди буде залежати від стихії: зустрічний потік стане нездоланною перешкодою, а попутна — некерованим прискоренням.
Учні вибирали Слон Хаотичних Каменів, один з семи масивів. Там часто літали численні уламки скель, завдяки чому воїни тренувалися від реакції і схилення. Лінь Мін вже колись був там і визнав, що це чудове місце, але воно не підходило для виконання техніки «Золотий Рух, який розчавлює порожнечу».
Слон Хаотичних Камней розвивав у першу чергу швидкість нейронних реакцій, силу, контроль справжньої сутності та координацію тіла. Якщо ці аспекти були досконалі, майстер також досягав високої швидкості і був винятково гнучким.
Звичайні технології руху рідко коли поєднували в собі ці риси. Наприклад, такі технології, як « Лебідь - перо- лебедя » ("Лестниця в небо") або "Облачний трос", вимагали чистої швидкості і легкість --„легкість ластівки". Здійснюючи справжню сутність, майстер міг одним стрибком подолати десятки джгутів у висоту і легко ловити птахів на крилах. Такі технології ідеальні для подолання великих відстаней.
З іншого боку, технології на зразок « Облаків семи зірок», "Шагів загубленого сліду" (англ.), « шестефтових кроків) або « Шеґлів Семі Пределов", зосереджувалися на маневренні та нахилах. Наприклад, у техніці "Облака семи зірок" майстер міг зробити сім кроків одночасно так швидко, що його сліди з'являлися на землі в одну мить. У радіусі цих семи кроків його швидкість ставала завислою. Такі технології не можна змінювати у ближній битві.
Будь - яка техніка, що дає перевагу хоча б в одному з цих аспектів, вже вважалася високоранговою. Ті ж, що поєднували обидва напрямки, були рідкісними скарбами і в Секті Семі Тайн зазвичай передавалися тільки основним учням.
Але, прочитавши загальний вступ до « Золотого Руху, який розчавлює порожнечу», Лінь Мін зрозумів: навіть технічні новинки в обох аспектах залишаються непоганими. Справжня, залежна майстерність рухів вимагає не лише швидкості і гнучкості, але й того, що найважливіше — злиття Концепцій та Закону.
Техніка, яка ідеально реалізує Концепцію, була б надзвичайно цінною навіть у Божому Царстві. А "Золотою Рух, що розстроює порожнечу" з пам'яті тієї могутньої істоти об'єднав в собі одразу дві: Концепцію Ветра і Кончептацію Пустота.
Золотокрилий Рух, також відомий як Кунпен Дев’яті Небес, є божественною звіркою атрибута вітру і передок усіх вітрів. Легенди вимагали, що Золотокрилий Рух харчується драконами-цзяо, а по силі дорівнює справжнім Драконам і Феніксам. Концепція Ветра, яка вкладена у такій істоті, безсумнівно, була вершиною майстерності.
Що стосується Концепції Пустоти, то її осягнув творець техніки в той момент, коли побачив Золотулу Рух проривається крізь саме простір у порожнечу. Пустота була занадто туманною і недосяжною для сьогоднішнього Ліня Міна, але Концепція Ветра була тим, до чого він міг доторкнутися вже зараз.
І найкращим місцем для цього, поза всяким сумнівом, була Печера Яростних Ветрів.
- Що? Молодший брат Лінь хоче встановити сьомий рівень складності? - Старший ученик-розрядитель, що охороняв вхід, витащав очі, думаючи, ніби оглухнув.
Печера була поділена на дванадцять зон, кожна з яких мала свій характер. Сьомий рівень зазвичай був призначений для середніх учнів Земного Залу, які зайняли місце поза першою сотнями Таблиць Рангів. Але Лінь Мін входив у еліту Небесної Обітелі. За логікою речей, йому слід було вибирати як мінімум десятий рівень.
Варто згадати, що Чжу Янь тренувався саме на десятому, а найкращі десять учнів Небесної Об’єднаності часто використовували 11 - й рівень складності. А щодо двонадцятого, максимального, то там ніхто не міг протриматися довго — навіть Лін Сень витримав від сили горіння однією ароматичною паличками.
Якби сьогодні Лінь Мін попросив десяток або навіть одинадцяту, староста не був би здивований. Хто такий Линь Мін? Це чоловік, який кинув виклик Лінні Сенью, То Ку і Чжен Ґуаньюя, по суті - кандидат в основні учні. І раптом - сьомий рівень.
— Молодший брат Лінь, сьомий рівень зазвичай обирають учні нижчих рангів. Ти ж не жартуєш зі мною? — Побоюючись, запитав староста.
Ліню Мін посміхнувся:
— Я уверен. Сьомий рівень, і це не жарт.
— Ну добре, — сказав обслуговуючий потиснув плечима і підробив масив на сьомому рівні складності. Зрештою, це був особистий час Лінні Міна, і він вільний витрачати його як завгодно. Крім того, через низьку складність Камнію було занижено справжній Сущ.
Як тільки масив заробив, Лінь Мін увійшов всередину. Відразу ж його вуха наповнили громуподібний гул. У сусідній зоні, мабуть хтось тренувався на рівні вище десятого: вітер там ревел, наче розлючений океан або топот тисяч коней. Тільки звук дозволяв уявити жах всередині.
Зона Лінь Міна з сьомим рівнем була набагато спокійніше. Він мав форму культивації і міг без труднощів переміщатися в цьому потоці. Лінь Мін дійшов приблизно до середини печери, де швидкість вітру була помірною, зупинився, закрив очі і зосередився, всім істотам відчуття крижаної дотику гірського вітру.
Слово "Концепція" звучала примарно і невизначено. Якби звичайному війську країни Небесної удачі запропонували зрозуміти « Концепцію Ветра», він би не знав, з чого почати. Що це взагалі таке?
Але Лінь Мін після поглинання осколка душі отримав чітке уявлення про те, що таке Концепція. Звичайно, розуміти теорію - це одне, а зрозуміти її самому -- зовсім інше. Концепція - це насправді Закон, суть сили. Подолати її - означає опанувати ядро цієї сили.
У всьому світі є свої закони, які не можна дотримуватися. Наприклад, вода тече вниз, вогонь прагне вгору, інь та ян породжують і придушують один одного, людина народжується, старіє і вмирає. Це базові закони. Коли розуміння цих законів розширюється і проникає в глибини душі, дозволяючи контролювати першооснову речей, це стає Концепцією.
Щоб зрозуміти Концепцію Ветра, Лінь Мін не повинен був протистояти його силі. Навпаки, він мав злитися з ним і відчути його. Якщо б Лінь Мін використовував справжню сутність, свою жахливу фізичну силу і опору списа Радужчого Пронзайля, він легко витримав би десяток або навіть одинадцятий рівень. Але в цьому не було сенсу.
Він обрав сьомий рівень. Міцно вставши на ноги, Лінь Мін раптово припинив опір і дозволив тілу розслабитися. І в ту ж секунду його, звичайно, знесло шкварнним потоком.
У повітрі Лінь Мін відчайдушно намагався змінити положення тіла, підлаштовуючись під вітер і використовуючи його силу, але спочатку нічого не виходило.
Бам! Лінь Мін з усієї сили врізався в скелю. Незважаючи на те, що тіло було міцним і захищеним справжньою суттю, то удар був такий сильний, щоб кров всередині нього забурила й в голові змутилася.
Він піднявся, знову довірився вітру і знову був відрізаний на кам'яну стіну. Спроба за спробою. Удар за удар. Ліню Мін втратив рахунок падінням. Його тіло покрилося синцями і садами, обличчя було роздряпано, а одяг перетворився в жалюгідні лахміття.
Сьогодні він попередив Ван Юйгана, що не прийде до Гільдії Господарів Начертання. Він закинув печеру відразу на вісім годин, бажаючи присвятити їх усі постигибелі сили вітру. Це був метод тренування, що межує з самозреченням. Незважаючи на те що Лінь Мін мала найкращих ліків, вона виглядала дуже виснаженою.
« Необачний... Я і не подумав, що перетворю одяг у ганчірку. Смішна я не взяв" - гірко посміхнувся Лінн. Він мусив попросити обслуговуючий допомогти нам придбати новий одяг.
Вечір нализався. Розпорядник від нудьги медитував, час від часу поглядаючи на зону Лінь Міна. Вісім годин... Від світанку до глибокої ночі. І весь цей час на сьомому рівні складності. Про що думає цей молодший брат Лінь? Невже він там просто грає?
« Маршість? Нет... Він не схожий на 15 - річного юнака. Що ж він там робить?» - розпорядник довго віщував, але так і не знайшов відповіді.
« Важке життя є важливим персонам. У сім великих масивах час, коли випадають великі гроші, стає дедалі дорожчим. Багато воїнів копають по кілька днів, щоб зазирнути сюди хоч раз приходять групами, скидаються і ділять годину на трьох. А молодший брат Лінь може тренуватися по десять повних днів на місяць, ось і не цінує. Забрати вісім годин на сьомому рівні... Який же несправедливий світ.
Лінь Мін вийшов з печери, поки обслуговуючий брав участь у роздумах.
— Вибачте, старший брате. Чи не могли б ви підготувати мені запасний одяг?
Лінь Мін виглядав так, що ледь прикривав наготу. У такому вигляді він не зміг би навіть дійти до свого житла.
Побачивши, як раптово з’явився Ліна Міна — брудного рану і варив у ровному тряпі. Його рот відкрився так широко, що туди могло б поміститись яйце. Йому знадобилося кілька секунд, щоб дізнатися в цьому подібному до жебрака того генія! Це... Як же так?.