***
— Перевірка духовного таланту?. — Линь Мін дивився на вимірювальну кам’яну стелу перед собою. Вона була схожа на ту, що вимірювала силу, але різнилась кольором: якщо та чорна, то ця - криваво-червоною, немов забрудненою свіжою кров'ю.
Як член сім’ї Лінь, він проходив перевірку духовного та бойового таланту ще в ранньому дитинстві. Обидва показники оцінили як третій ранг середнього рівня. Це був непоганий результат, і коли б він народився в його головній гілках, сім’я могла б укласти сили для розвитку. На жаль, Лінь Мін належав до бубної гілки і такого таланту було недостатньо для перекладу в основний склад клану.
Для дитини бойовий талант завжди вважався важливішим, бо саме він визначав майбутні досягнення на шляху Воїна. Духовний талант вважався другорядним, адже він був критично важливим лише для тих, хто хотів стати алхіміком, майстром письма чи ковалем. Зазвичай сім’ї звертали на нього увагу лише в особливих випадках, якщо ранг був четвертим заввишки або навіть п’ятою. Тільки тоді мало сенс витрачати величезні гроші на навчання майстра письма або алхіміка. Але насправді це було не так.
Лінь Мін знав, що на стадії Закалки Тела духовні здібності майже не мають ніякого значення. Але після того як він досяг цього рівня, почав відігравати ключову роль. Саме тоді почалася тренування душі.
У країні Небесної удачі більшість чоловіків нижчих рангів не вміли використовувати силу душі. Однак ті майстри, що прорвалися на стадії Пульса, іноді вивчали духовні інструменти з написами, щоб замаскувати силу душі і використати її для розвідки — наприклад, аби побачити потік справжньої сутності в артефактах ворога та знайти слабкі місця у його прийомі. Саме тому старійшина Сунь запідозрив у Ліні Міну таємний геній і привів його сюди.
- Ти казав, що вже пройшов перевірку в сім'ї, але я вважаю, це краще зробити ще раз. Духовний талант часто не приділяє належної уваги, роблять тести для галочки і навіть соли у вас могли бути невідповідними. Дуже легко помилитися, — сказав старійшина Сунь.
Він вставив маленький Камінь істинної Сущості у центр магічного кола на стебел. Хоча вона виглядала подібною до стели сили, вартість її виготовлення набагато перевищувала ціну.
Ліню Мін поклав руку на камінь. У момент активації перед його мисним оком пронеслися міріади видінь, схожих на калейдоскоп світів. Після цього він відчув сильний біль, що падав з глибини душі. Це відчуття тривало кілька десятків вдихів.
« Це кінець », — сказав старійшина Сунь.
Лінь Мін відкрив очі і подивився на стелу. Світловий стовп піднявся до четвертого поділу і заповнив його приблизно на третину.
Четвертий ранг початкового рівня?
Лінь Мін на мить завмер. Минулого разу у нього був третій середній ранг. Звідки такий стрибок? Чи старійшина Сунь має рацію, і чи пройшла перевірка? Або ж...
У голові Ліна Міна вигадувала здогадку. « Чи може це бути пов’язано з Магічним Кубом? Чи збільшився мій ранг після того, як я пожер безхозний осколк душі? "
Лінь Мін мало що знав про природу душі, але він міцно пам’ятав поширену істину Континента Тяньань: талант незмінний! Вважалося, що бойові та духовні таланти даються при народженні і ніколи не змінюються. Він жодного разу не чув про скарби, які можуть на таке. Хоча великий майстер пам’ятав про це, його спогади були неповними, він не міг сказати напевно.
« Можливо, це була справжня помилка минулого тесту. Якщо б поглинання душ могло підвищувати талант, то великі майстри божественного Царства напевно знайшли би спосіб масово поглинути осколки, і тоді у всіх були б шості, сьомі або восьмі ранги."
Лінь Мін ненавмисно торкнувся грудей у місці, де стояв Магічний Куб. З того моменту, як він поглинав перший фрагмент пам'яті, йому більше не вдавалося потрапити в простір Куба. Він не сподівався цього, але вирішив: якщо у нього вийде нагода поглинути ще один осколок, то обов’язково перевірить духовний талант знову.
Звичайно, старійшина Сунь не знав про його плани. Він хмуро дивився на результат. Четвертий ранг початкового рівня його явно не влаштовував. У глибині душі він сподівався, що Ліню Мін буде звичайним генієм з п’ятою або навіть легендарним шостим рангом. Якщо так, то без труднощів йому буде легко навчитися писати алхімію чи розписувати малюнки. Якщо б академія одночасно виховала Цінь Сінсюань і Ліню Міна — двох геній, одного в бойових мистецтвах чи іншого у духовному плані, то академії отримали б щедрі нагороди й рідкісні еліксири від керівництва. Але тепер ця надія вже провалилася.
Похивши головою і спокійно зітхнувши, старійшина звернувся до Ліни Міну:
— Пошли. Я відведу тебе за нагородою.
***
— То це Пілюля кісткового мозку алого золотого дракона і Пилюлья з жовтої змії?
Коли Лінь Мін повернувся до кімнати, де він мав академію, то з захопленням дивився на дві коробочки. Цього разу його улов був справді величезним.
Одна з пілюль була створена на основі кісткового мозку алого золотого дракона — дикої звіри четвертого рангу, яка не завжди впорається навіть майстер стадії Хоутянь. Друга була приготовлена з жовтої сто років золотої змії. Хоча це був третій звір, він вважався одним з найсильніших у своєму класі і рідко зустрічався.
Такі пігулки не могли купити за гроші. Навіть члени імператорської родини прагнули мати їх!
« Коли я їх признаю, то зможу значно додати сили. Но... Такі цінні ліки просто з’їдають, а це марнотратство. У пам’яті великого майстра говорилося, що з допомогою компенсації можна посилити не лише артефакти, але й ефект еліксирів. Мабуть, мені варто вивчити це і створити два символи знамена, які підвищують ефективність пілюльцювання, перш ніж їх приймати ...."
Спадщина Божественного Царства назбиралася мільйони років. Загарбка тіла, бойові мистецтва, володіння зброєю, масиви і техніки досягли там свого апогею набагато перевершуючи все, що було на Континенті Тянь. Технологія також не була винятком.
У Божому Царстві вона розділялась на чотири групи: виписано на артефактах, розписана на пілюлях, рукописне письмо й писання душі.
Нариси на артефактах були найпростішими і найпоширенішими. Завдяки цьому вони могли зменшити побічні дії або ж усунути будь - які інші явища. Назви на тілі вимагали найвищої майстерності; це дало можливість прискорити розвиток воїна або підвищити його бойову силу. Це був пікантний витвір мистецтва, навіть у пам’яті великого майстра не було інформації про нього: або його втрачено, або ж він навіть не володів цією технікою.
У країні Небесної удачі майстри обмежувалися лише артефактами. Більшість з них навіть не здогадувалася, що текст можна застосовувати до чогось іншого.
Для теперішнього Ліна Міна письмо на тілі або душі було недосяжною мрією, але написи на пілюлях він міг спробувати освоїти. Раніше у нього не вистачало часу на тренування, та й грошей на матеріали не було, тому він відкладав вивчення. Тепер же, маючи на руках два таких рідкісних еліксиру, він вирішив докласти всіх зусиль, щоб витиснути з них максимум користі.
У цей момент у двері Лінь Міна почувся гучний гуркіт, ніби по ній били молотом. Якби двері в гуртожитку не були такими міцними, Лінь Мін був би впевнений, що їх рознесуть у щіпки.