***
Все вірно, Лінь Мін практикував « Канон Гаотічної Бойової сили» і його наймогутнішою зброєю були не кинджали, а кулаки!
Його удар був настільки сильним, що він міг залишити вм’ятину глибиною у півці за залізним деревом. Якщо б на місці не було такого каменя, він би розлетівся удребезглі!
Лінь Мін, не відриваючи очей від Ван Ігао, прицілився точно в його груди. Ривок, удар! Роздався глухий бавовну, і Ван Ігао, харячи кров'ю, відлетів назад. Навіть захист м’якої броні і досягнута ним друга стадія Закалки Тела — Стадія Закарли Мишц, яка зробила його тіло неймовірно міцною, не допомогли йому витримати надтяжний удар Ліні Міна.
Побачивши Ван Іґао, який впав на землю, наче дохла свиня, натовп зеїв втратив дар мови. Той хвалився, що здолає Ліню Міна за три ходи, але все вийшло точно до того: Лінь Міні розгромив його за 3 прийоми! У кожному зі сторін перевага Лінні Міна була придушуючою. Якби не м'яка броня, Ван Ігао програв би набагато раніше. З другого боку, це не було початком першої фази боротьби з практикою!
— Старійшина Лю, як ви це поясните? — запитав хтось з натовпу.
У середині цієї площі з’явився старший чоловік. У молодості він досяг п’ятої стадії Закалки Тела — Стадії Закарки Кістей, і Пульс залишився лише одним кроком. Але він так і не зміг подолати цю перешкоду. На цій стадії життя воїна не відрізняється від звичайної людини, і його тіло не могло протистояти руйнівному впливу часу. Тепер у старійшині Лю було за сімдесят, він втратив бойову силу, але його розум залишився при ньому.
Старець трохи подумав і відповів:
— У цього хлопця вроджена божественна сила!
Коли мова заходить про талант першого чи другого рангу, то зазвичай має на увазі швидкість і легкість, з якими тіло поглинає справжню сутність. Чим швидше цей процес, тим вище ранг. Але фізична сила самого воїна не враховується у цю градацію талантів, оскільки більшість людей до початку бойових мистецтв мають майже однакову силу і всі стартують з однієї лінії. Але бувають винятки — люди, які мають вроджену силу, що може бути у десять або й двадцять разів більше від звичайної людини. Маючи таку силу, вони зазвичай рухаються швидше і дають їм величезну перевагу в бою.
Однак таких воїнів дуже мало, і вони не завжди досягають великих висот. Бо чим далі йдеш по шляху бойових мистецтв, тим важливішим стає справжня сутність і значення фізичної сили поступово зменшується.
- Ось що... - Інші закидали. Таке пояснення здавалося логічним.
Лінь Мін підібрав кинджал і крок за кроком підійшов до Ван Ігао. Він виглядав жалюгідно: одяг перетворився в лахміття, рот у крові, обличчя в пилюку. У цей момент Ван Іґао був готовий провалитися крізь землю від ганьби, він стане посміховиськом для всіх проживачів життя в місті Небесної удачі.
— Ти сам сказав: « Тисячі золотих. Платі, — сказав Лінь Мін.
"Чорт!" при цих словах Ван Ігао ледве знову не виплюнув кров. Якого біса він здуру ляпнув про тисячу золотих замість восьмисот! Хоч він і був вихідцем з видатної родини, тисячі золотих були для нього величезною сумою.
Це був найгірший і найзасоромливіший день у його житті. При такій кількості свідків він не міг відмовитися від своїх слів. Крім того, це був офіційний бій і будь - які спроби відкрито помститися в майбутньому зроблять його об’єктом насмішок, хіба що діяти таємно.
- Гроші! Живо несіть гроші! — Прохрипел Ван Игао своїм прихвостням. Сьогодні він визнав поразку, але це ще не кінець. Він присягнувся, що зітре Лінь Міна в порошок.
Його банда була приголомшена силою хлопця. Вони не були впевнені, що впораються з ним навіть якщо нападуть учестером. Невже він дійсно на першому етапі Закарки Тела?
— Сяодун, бери оплату, — змактував Лінь Мін.
Тисяча золотих — це велика сума. Ван Ігао не мала стільки готівкою, тому треба було збирати по кручках у всіх своїх людей. Лінь Сяодун був у стані ступора, коли Ван Ігао відлетів і спльовував кров. Тільки коли Ліню Мін гукнув його, він прийшов в себе. « Це ж мати, чи не так? Він переміг?»
Крім того, вони заробили тисячу золотих! Цілу тисячу! Лінь Сяодуна була не більше двохсот золотих, і більшість з них пішла на купівлю кривавого ження. Коли Лінь Сяодун побачив, як золоті квитки різних достоїнств перекочовують його в руки, він змінив вираз обличчя з шокованим на захоплене і навіть зовсім розплився у хмилці. Його маленькі очі перетворилися на вузькі щілинки.
— Ха-ха, розбагатіли! Яка ж щедрість, доброта! Що я можу сказати? Дуже дякую всім за вашу доброту. Вони знали, що в нас є гроші і не полінувалися прийти здалека, щоб підкинути нам день на витрати. Дякую! Особливо тобі, брате І-Гао-Ван, якому вісімсот здається мало, і він наполягав на тисячі. Від імені всього народу дякую тебе за цей жест.
Почувши знущання Ліні Сяодуна, і особливо спотворене ім'я "І-Гао-Ван", Ван Іга відчув, як до горлу підступила нова порція крові. Він сам обіцяв, що коли не прикінчить Лінь Міна за три ходи, то його ім'я буде читатися наперед.
"Твою матір!!" Ван Ігао скрипів зубами від люті. Решта також помрочніли. А Сяодун, будучи майстром доводити людей до білого кадіння, демонстрував палець і почав перечитувати золоті квитки.
— Двадцять, тридцять, п'ятдесят, сто пятьдесят, 100 сімдесят...
Перерахувавши велику стопку тричі, він з сяючою посмішкою заявив:
— Тут вісімсот п'ятдесят золотих. Не вистачає ще сто п'ятдесят. Слухайте, ви ж всі багаті люди, невже не можете насхрестити таку дрібницю?
Ван Ігао потемнів обличчям. Він відкинув меча на правій руці. Зі викликом лязок встромився у плитку площі.
- Це меч Сіне Острія. У будь-якій крамниці його куплять за двісті золотих. Йдемо!
Шестеро хлопців прийшли за помстам, а згодом залишили все своє майно, включаючи особисту зброю. Ван Ігао ніколи не почувався таким нікчемним.
Лінь Сяодун відразу схопив меч Сіне Острія. Він трохи розбирався в зброях і бачив, що ця клинка - річ незарядна, у рази краще його власного меча.
- Подобається? Забирай собі, — запропонував Лінь Мін.
— Как так, брат Мин? У тебе самого немає зброї.
- Мені вистачає кулаків, зброя ще не потрібна. Пізніше я підберу собі що-небудь придатне. Цей меч хоч і гострий, але занадто легкий для мене.
Лінь Сяодун пригадав той нищівний удар кулаком і кивнув — справді, такий легкий клинок в руках Лінні Міна буде дивитисяся не дуже добре.
— Ладно, тоді я його заберу. Але слухай, брате Мін, ну ти і тварина! Я й не знав.
З того часу як Лінь Мін почав серйозно тренуватися, Сяодун не бачив його в справі і не знав, що він став настільки сильним. Він щиро вірив, що це результат наполегливої праці друга.
— У Ван Ігао слабка база, — спокійно відповів Лінь Мін. — Він тільки недавно вступив на другу стадію Закалки Тела, і його рівень, мабуть, тримається на еліксирах. Його бойові навики також не вражають, тому перемога над ним — це велика честь. Моя головна мета — Чжу Янь.
Чжу Янь різнився від Ван Ігао. Він був по-справжньому сильний, мав міцний фундамент і талант четвертого рангу, який не можна було недооцінювати. Крім того, він був старанним у тренуваннях. Тепер Ліню Мін розумів, що ще не готовий протистояти йому.
Лінь Мін взяв пачку золотих квитків, відокремив частину, навіть не враховуючи, і простягнув Саяодуну:
- Це тобі. Візьми на витрати.
— Зачем? Ти їх заробив. Меч я взяв, а золото мені ні до чого. З моїм рівнем культивації десяти золотих на місяць вистачає за очі.
Лінь Мін трохи помовчав, але наполягав не на тому, щоб він забрав гроші за пазуху. Між ними дійсно не було потреби в формальності.
— Ладно, идем на торгову ярмарку.
- Саме так! Ха-ха, ледь не забув! Ярмарок! Тепер у нас є капітал. Ціла тисяча золотих! Я в житті не бачив стільки грошей раз. Зараз ми там розвертаємося!