***
Як тільки Линь Мін зупинився, у перевулку пролунав злегка різкий голос:
— Хе-хе, а ти, я гляну, досить пильний. Тебе ж звуть Лінь Мін, вірно?
Через одноповерховий будинок повільно вийшов молодий в багатих шовкових одязі. Схрестивши руки на грудях, він дивився на Лінь Міна з презирливою і насмішкою посмішкою. За його спиною стояли ще п'ять хлопців років сімнадцяти-восеманадцці. Майже всі вони були на першому рівні стадії Закалки Тела, і лише один досяг другого. Сам хлопець у шовкі також був на другому рівні.
Коли Лінь Сяодун побачив цю компанію, то раптово занервував її. Він дізнався заводілу - цей хлопець був разом з Чжу Янем кілька днів тому, коли проходила реєстрація в Воєнну академію Семі Тайн. Навіть дурень було ясно, що сьогодні вони прийшли шукати неприємностей.
Шість чоловік. Двоє на другому рівні Закалки Тела, четверо - на першому. Тоді як Лінь Мін і Сяодун були тільки на першому рівні. Якщо справа дійде до бійки, їх просто розчавлять. Молодик у дорогих одязі явно був відприським якогось впливового клава міста Небесної Удачі, який володіє владою і грошима. Можливо, він і не вирішить їх вбити, але зробити каліками для таких людей — це звичайна справа.
- Що вам потрібно? — Викрикнув Лінь Сяодун, в його голосі сквозила лють, змішана з тривогою.
« Ти можеш запитати його, — сказав хлопець пальцем на Лінь Міна. - Ти ж хоробрий, як я погляну. Вибив мого слугу так, що у того все обличчя в крові і два ребра зламані.
Для спадкоємців великих кланів життя слуги не коштувала і копійка, але репутація та « обличчя» були перш за все важливими. Особливо коли цей слуга, обливаючись слізьми і соплями, скаржився, що Лінь Мін, навіть почувши ім'я свого пана, все одно відокремив його до напівсмерті. Це розлютило юнака.
— Ти замикав себе неввічлився ким і заявив, що потопчеш мене, Ван Ігао, в багнюку? Що ж, сьогодні я подивлюся, як саме ти збираєшся це зробити! - З спотвореним від злості обличчям прошив він.
Лінь Мін навіть не знав, як звати Ван Ігао, і вже тим більше ніколи не говорив, що збирається « потоптати його в багно». Очевидно, слуга зробив це для того, щоб сильніше роззадобрити пана. Але Лінь Мін не збирався виправдовуватися, бо бійка все одно не уникнути.
Хоча "Пісіння Хаотичного Зоряного Поєдинку" було неймовірно потужним, він практикував його лише кілька днів. Протидія такому натовпу, де до того ж двоє були сильніші за нього, було дуже важко. Крім того, поряд був Лінь Сяодун — якщо його візьмуть у заручники, Лінь Мін опиниться в пастці.
Крім того, навіть якщо він вийде переможцем з цієї потасовки, проблеми тільки почнуться. Якщо він сильно поб'є Ван Ігао, у справу може втрутитися його батько, який головує над містом Небесною Удачі. Лінь Мін не мав ілюзій, що людина такого рангу почне звалювати до правосуддя в сутичці з простимлюдином. Тепер він не мав такої сили по зубах.
« Це не проблема! » — подумав Лінь Мін.
Раптом йому спало на думку ідея, як вирішити проблему. Він подивився на Ван Ігао і спокійно запитав:
- І чого ж ти хочеш?
- Чого я хочу? — Ван Ігао на мить поспішав, а потім голосно вигукнув: « Слыхали? Цей кретин питає, чого я хочу!
Його друзі також роз'їхалися сміхом. У їхніх очах Лінь Мін виглядав повним ідіотом - опинитися в такому положенні і задавати подібні питання... Рідкісний екземпляр.
Відсмившись, Ван Ігао витерпів сльози і промовив:
— Я навіть не знаю, назвати тебе тупою свинею або просто дебілом. Але раз вже ти запитав, я дам тобі шанс, щоб не говорили, ніби я німолосердний. Зробимо так: ти вставаєш на коліна, вилизуєш мої підошви до блиску, а потім сам обрізаєш собі сухожилля на одній руці і самій нозі. І тоді ми в розрахунку.
Почувши це, Лінь Сяодун спалахнула:
- Та пішов ти! Брате Мін, чого ти з ними розгадуєш? Плювати, давай битися! Наш клан Лінн з міста Цінса теж не лисим шит, нехай спробують тільки зворушити нас!
Лінь Сяодун розумів, що сьогодні їм не подобається, і намагався виставити свою сім’ю як щита. Побої — це півбеди, але стати калікою для майстра бойових мистецтв - вирок. Навіть рідкісні лікарські рослини не завжди могли відновити стан свого тіла.
— Клан Линь з Киннсана? Хех, думаєш, мене це налякає? Линь Мін, ти сам це зробиш або мені допомогти?
- А ти спробуй! Підходь, думаєш я тебе боюся! — Сяодун ступив вперед, мертвої вчепившись у рукоть меча. Насправді ж він тремтів від страху, але був з тих, хто до останнього тримає фасон - всередині вмирає жахом, а обличчя перед ворогом не втрачає.
Лінь Мін притримав свого друга і звернувся до Ван Ігао:
- Це твої умови? Добре. Якщо ти переможеш мене у офіційній бойовій поєдинці, я в твоєму розпорядженні.
- Брат Мін, ти що... — Линь Сяодун поблёднел. Він вірив, що в майбутньому Ліню Мін досягне багато чого, але зараз він був лише на першому рівні Закарки Тела. Проти другого рівня у нього не було шансів. Він серйозно злякався, що Лінь Мін дійсно дозволить покалічити себе в випадку програшу.
— Не хвилюйся, я знаю, що роблю.
— Бойовий поєдинок? Ти вважаєш себе гідним кидати мені виклик? — Ван Ігао не очікував такого повороту. У країні Небесної удачі органи влади зазвичай не втручалися в розріз майстрів бойових мистецтв, тому що вони не могли їх контролювати. Тому конфлікти часто вирішувалися через суперечки, якщо обидві сторони погодилися і умови заздалегідь. Після битви всі претензії вважалися вичерпані. Для воїнів репутація і це слово означали дуже багато.
Ван Ігао був на рівні сильнішої Ліні Міна і ніколи не сумнівався у своїй перемозі. Його бентежило тільки те, що приймати виклик від якогось обрванця було нижче його гідності.
Ліній Мін потурбувався:
- Справа не в гідності, а у тому, боягуз ти чи ні.
- Хочеш сказати, я боюся? Це найсмішніший жарт, який я чув цього року! Що ж, якщо ти так прагнеш смерті я зроблю тобі послугу!
« Добре, тоді йдемо на площу », — сказав Лінь Мін.
Цей провулок був занадто глухим, без свідків. Лінь Мін боявся, що Ван Ігао може порушити домовленість, але перед натовпом людей навіть такому наглецу доведеться тримати відповідь. Інакше в місті Небесної удачі ніхто більше не захоче мати справ.
Бої майстрів завжди привертали увагу. На міській площі ніколи не бракувало зевок, і невдовзі навколо них зібралося десятки осіб. Були серед них та інші практики, які відразу почали бурно обговорювати те що сталось.
— Хіба це не син головнокомандувача Вана?
- Він самий. Знову когось утискає. Бідний хлопець, не пощастило йому.
- Перший рівень проти другого? Тут і гадати нічого, результат визначений.
- Хлопчина-то, бачити, з простого. У такому віці перший рівень - це непогано. Шкода, якщо його зараз зроблять калікою...
У Ван - Іґао в місті Репутація була поганою, тому більшість співчувала слабкому і кидало на Лінь Міна повні жалю.
Народу ставало все більше, і Ван Ігао почав нервувати. Зрештою, побої слабкого не приносили особливої слави і різниця в статусі була занадто велика. Він не хотів, щоб такий натовп світився зайвий раз.
- Довго ти ще збираєшся тягнути? - Роздратовано кинув він. - Давай закінчимо з цим, а потім ти сам переріжеш собі жили. Я покажу тобі, яка між нами прірва.
Лінь Мін, переконавшись, що свідків достатньо, спокійно подивився на ворога:
- Звичайно, поєдинок відбудеться. Але ти сказав, що якщо я програю, ти вільний робити зі мною все. А якщо я виграю?
Виграє? Цей ідіот ще сподівається перемоги?