— Риас... — Холодний жіночий голос роздався. — Риас! - Тон виріс на порядок, але дівчина з алими волоссям не реагувала. Це набридло дівчині в окулярах, і вона крикнула їй майже у вухо. - Ріас!
— А? - Ой, прости, Соно! Фух, щось я замислилась... — Вона стомлено прикрила очі і відкинулась на спинку крісла.
Дівчина була виснажена чимось. І це було не фізичне нездужання, але якщо і могло її щось так підірвати, то це могло бути тільки ...
- Ріас, ти зовсім розклеїлася! Ти не можеш викинути думку про заручення? - Сона співчутливо подивилася на дивані поруч.
— Фух, так, вірно, поняття не маю, що ж мені робити. — Дихання донеслося з її боку.
Сона прикрила очі і, елегантно поправивши окуляри, знову звернулася до неї:
- Ріас, я все розумію, але зараз є справи важливіші! З нашого боку і з сторони церкви було послано представників, щоб розібратися в нещодавньому інциденті. Ти відповідальна за цю територію і тому маєш до справи найпряміше відношення, але в такий час витаєш у хмарах! – Сона нахмурилась, продовжуючи її свердлити серйозним поглядом.
— Знаю, знаю... Просто ніяк не можу зібратися з думками. Зараз я займусь цим. — Але тон голосу подруги не був переконливим.
Сона стомилася і взяла документи, які були розкладені на столі.
- Забудь! З таким складом розуму ти не є посередником, навіть слова не зможеш сказати! Ах... — Вона почала переглядати сторінки паперу, — загалом так, розбирайся зі своїми проблемами, а цією справою займусь я!
Ріас розплющила очі і здивовано втупилася на подругу.
— Сона... я правда можу на тебе покластися? - Вона посміхається, дякую!
Сона не відповіла, занурившись у документацію з серйозним виразом і навіть бровю не навела, але її щечки злегка розлились відтінком стиглого яблука. Це не стримало від вдячного погляду Ріас.
— Кхм, кх м! Неважно! Давай перейдемо до справи! - Та перевказувала розмову в ділове русло, — отже, представники з нашого боку будуть... Що? - Дівчина підняла ошахований погляд на подругу. — Диодора Астарот? Серйозно, чи що?
Сона деякий час не могла прийти в себе від тих новин, які звалювалися, бо образ цієї нахальній людини зовсім не поєднується із такою відповідальною роллю, як речник для проведення розслідування подібного роду.
Ріас усміхнулася і відповіла, що розуміє.
— Так, вірно, я не очікувала. Але що стосується цього, судячи з усього, він якось був замішаний у інциденті, правда я сама не в курсі деталей ...
Сні знову став похмурим, і рука автоматично потяглася в дупі очок.
- Чудово... Просто чудово! — Відверте незадоволення стримувало її голос, — Ну ладно, як би мені не хотілося, але доведеться мати з ним справу... — Її погляд знову пройшовся по документах, і вона знов підняла такий самий подив на дівчину — з боку Церкви... Це правда?
Обличчя Ріас також прийняло дуже серйозне вираз, і вона кивнула.
— Так, я сама здивована. Щоб відправити його ... — Ріас задумливо прикусила губу.
— Невже це настільки серйозна справа? Ти щось знаєш? - Вона пильно подивилася на подругу, але та вгрюмо похитала головою.
— Я не знаю, деталі мені й досі відомі, але церква серйозно поставилася до цього питання.
— Зрозуміло...
Ім’я чоловіка, який виступив з церковнослужителям, знали навіть двоє дівчат. Це не стримало.
Ще раз зітхнувши, Сона закінчила переглядати документи. Це не зайняло багато часу, тому що вона вже давно була в курсі всіх деталей, які Ріас повела їй задовго до того, як прийшло завдання виступити у ролі посередника. Спочатку Ріас мала взяти на себе цю роль, але коли вона побачила її зараз, то зрозуміла, що така серйозна справа є складною і тому вирішила сама розібратися. У подруги був справді важкий період, тому вона з усіх сил хотіла підтримувати її. А проблеми з "заміною посередника" не повинні виникати, бо її статус нічим не поступається їй.
Закінчивши читати, вона передала документи дівчині, яка стояла позаду, своїй ферсею Цубакі, і звернулася до Ріас знову.
— Так, все в цілому зрозуміло. Ріас, коли відбудеться зустріч?
— А? - Поки Сона читала документи, та знову « з цього світу розраховувала » зустріч... ах, да зустріч! Це... Ой! - Дівчина переклала погляд на годинник і відразу вигукнула, — Через... Десять хвилин, — винна усміхнулась та.
- Що? І ти сиділа весь цей час тут? - Соне дуже гнівно вигукнула, — Ах, як добре, що я тут вчасно! — Її погляд міг пропалити дірку на фізіономії подруги, - Ладно, байдуже, Цубакі, і йдемо! Часу майже не залишилося! - Тут же з'явилася блакитна телепортаційна друк.
***
— Зігфрид... Я полагаю? - Сона поправила окуляри улюбленим елегантним жестом, намагаючись виглядати максимально показово.
На краю Оврага діаметром у півкілометра стояв молодий, з головою вкутаний в білосніжну одежу. Він вдивлявся удалечінь, ніби намагався побачити щось відоме йому самому. Почувши позаду голосок, який віддавав оттінком холоду, він повернув голову так само сліпучо білим капюшоном. Пристойний, пронизливий погляд впився у Сону, наче холодний клинку.
Відчувши сильний тиск від хлопця, Сона ненароком здригнулася, але їй знадобилося лише мить, щоб полагодити себе і взяти в руки. Вона намагалася швидко приховати цей короткочасний вияв слабкості і відповісти тим самим поглядом. Але від хлопця не закрилася її реакція, на що той відповів легким смішком.
— Хех, правильно вважаєте, Сона Сітрі... Спадкоємиця дому Сітрі. — Він одразу виявив обізнаність про одного чоловіка, і перевернув погляд ззаду дівчини, що віддавав гострому холоду металу.
Полянку поруч з Соною вкутало світло-зумрудне світла. Вона переклала погляд на магічний друк, що з'явився поруч і відразу розпізнала герб будинку Астаротів. Вона не хотіла, щоб її брові з’явилися інші гості.
Через хвилину у спалахі зеленого світла з'явилося п’ять фігур: три дівчини і двоє чоловіків. Дівчата були молодими і майже за двадцять. Серед решти двох чоловіків був високий чоловік середнього віку. Його гострий і уважний погляд, здавалося, міг проколоти кого завгодно, а аура демонічної енергії, подібна до закалени сталі, видавала в ньому Коня. Він був туманно знайомий Соні, але його ім'я вона не могла згадати.
Другий же...
— Ах! - Коли її погляд торкнувся обличчя другої особи, вона мимовільно здригнулася і огортала знайоме лице іншої фігури.
Сона не могла повірити, дивлячись на обличчя юнака. Незважаючи на те, що вони були непогано знайомі, вона його ледве визнала. Поза всяким сумнівом, це був Діодора Астарот. Але те, що її вразило, так це... під пристильним поглядом, який, здавалося, був готовий спопелити будь-кого, фарбувався жахливий шрам, що перетинав праву половину його обличчя. Наслідки найсильнішого опікового пошкодження покривали праву половину тіла, і це дуже контрастує зі здоров’ям.
Сона на секунду втратила дар промови, не можу повірити в те, що хлопець перед нею - це той самий Діодора Астарот! Десятки запитань крутилися в її голові. А головне: « Хто це зробив? І як він пов'язаний з усім цим?!"
— А вы... Діодора Астарот, хех! — Обличчя екзорциста розтягнулося в глушливій ухмилці, коли його погляд впав на шрам Діодори.
Сона відразу нахмурилась, побачивши його реакцію і ще менше їй сподобалося, коли помітила небезпечний блиск у очах Діодори. Але той, з силою зчеплення зуби, натягнувся і спробував ввічливо відповісти:
- Саме так. Є честь вітати представників церкви, що пройшли не малий шлях для мирного вирішення такої складної ситуації... - слова юнака були дуже ввічливими, але презирливі нотки, наповнені бездимною ненавистю неможливо було не помітити.
Соні все менше і більше подобалася поточна ситуація. Вона вже зробила кілька висновків, дивлячись на Діодори і його реакцію у напрямку Зіґфріди. Якщо він дійсно в цьому якось замішаний, то ... Це завдання буде ще важче, ніж вона думала. Ще не було конфліктів!
Вона добре знала характер юнака перед нею і була обізнана з його « подвійною владою ». Ззовні він був завжди максимально ввічливий і підвішений на мову, не соромлячись в компліментах, коли йому щось вимагалося від іншого боку. Особливо це стосувалося людей, які так чи інакше пов’язувалися з правлячою сторонньою особою. Але в той же час він був дуже зарозумілим і завжди дивився звисока на всіх нижчих за його соціальне становище. У ту мить його погляд нагадував про те, що він дивиться на жалюгідних комах, які живуть лише за милістю. Сона просто не переносила таких особистостей, і це викликало в неї огиду. І гірше того, у сучасному підземному світі ці « судді аристократії » були найбільшими. Можна було б навіть сказати, що цей молодий чоловік був їхнім еталоном. Але зараз... Його погляд не був лише зарозумілістю. Це була люта ненависть, яка майже неприхована і зображала кожне його слово та погляди, які він скеровував у напрямку церковників.
У відповідь на його слова Зіґфрід лише посміхнувся і, знехтувавши, знову подивився до них « порівную».
Хоча цей пейзаж можна було б точніше описати — величезним колонаном. Ось як перетворилася місцевість, що колись була покинутою церквою на околиці міста. Майже ідеальний овруг діаметром у п’ятсот метрів і глибиною йшов до горизонту. Що мова йде про рослинність, навіть цілий кам’яний камінь не залишився в околиці — тільки вижена земля кидалася у очі, на якому швидше за все не виростає ані ріст протягом декількох років. І навіть не це вражало уяву — зсередини, можна було відчути сильні остаткові еманації трьох типів сил: Демонічну Енергію, Світла і незрозумілу третю силу, але інтенсивність, яка явно не поступається двом іншим, а швидше й більша за неї.
***
Сона нахмурилась, обводячи поглядом наслідки інциденту. Їй все це категорично не подобалось. Зараз, після декількох днів, коли вона заспокоїлася і побачила все своїми очима, прекрасно розуміла, що її висновки, які дійшли до висновку, це справа рук Ріас були кілька ... Непередбачувані. Адже навіть її подруга, яка мала давній родовід і має сильну схильність до енергії, може спричинити такі наслідки... Неможливо. Хоча вона мала всеосяжну силу розладнати родоводом Ваала, то була явно вища за її рівень, незважаючи на те, що була «демоном високого рангу »! Сона, яка реалістично оцінювала свої сили, також розуміла, що не змогла б досягти такого ефекту самостійно. Можливо, якщо б поблизу був велике джерело води або йшов сильний дощ... Ні, вона все одно не змогла б досягти такого ефекту.
Сона переклала погляд на молодого чоловіка в білому балеті, який попрямував до групи з чотирьох чоловіків у тому ж одязі.
У цьому випадку було залучено три сили. І якщо джерело останнього питання викликає багато питань, то інші дві явно: Демонічна Енергія та світло. Така інтенсивність, що навіть після кількох днів еманації не ослабла. Коли вона дивилась на представників церкви, то не бачила жодного страху. Відразу після інциденту, враховуючи які сили були залучені, було заведено розслідування і церкви були висунуті звинувачення (Хота ким і чому вона не знала). Як Сона знала, вони заперечували свою причетність і слідство також направили групу людей розібратися у питанні. Але Сона не очікувала, що вони пришлють одного з своїх найсильніших еккорцістів. Перший у молодому поколінні еккорцістів — Зіґфрід. Про нього навіть було відомо. Церква доручала йому найскладніші завдання і всі вони були блискучими. Демони нижчого і середнього рівня тремтіли, коли згадували його ім’я. І це незважаючи на вік, який не дуже відрізнявся від її власного, а також факту, що він людина. Людей такого рівня було дуже мало, тому що люди спочатку набагато слабші від тих, хто втратив їх або Демони та був украй сильним. Тому Сона не вагалася недооцінювати його, бо лише раз вдивлялась у вічі і зрозуміла: вона йому не противиться. Його погляд, який на мить проколов її подібним клинку, видавав величезний бойовий досвід і майже фізичний тиск важкої аури міг би змусити демонів забути, як дихати.
« Наскільки церква серйозно поставилася до питання, що навіть направила його?»
***
Її погляд переглянувся на Діодору, який скрипив зубами від того, що його проігнорували до представників церкви.
« Ця демонічна енергія, яка походить дуже схожа на... Тільки не кажіть мені!»
Вона продовжувала хмуро скидати поглядом хлопця з опікою на підлогу, який був практично прямим доказом його причетності до цього інциденту. Позаду нього виступила « група розслідування», якщо так можна було б назвати сувої з трьох молодих дівчат, яких вона визначила як його Фігури, а також ще одного суворого чоловіка середніх років, який не схвалював пильного погляду на групи церковників. Вона нарешті згадала, де його бачила. Цей чоловік був Фігурою сьогоднішнього голови дому Астаротів. Він ніколи не з’являвся на людях, переважно як особистий охоронець. Його аура була не в стані поступитися Зіґфріду.
"Чи це було ініціативним домом Астаротів?"
- Ти, виродку, смієш мене ігнорувати? - Діодора підійшов до церковнослужителів і виснував слова, які викликали ненависть та зневагу у бік Зіґфріда.
Сони закруглювалися очима. Наскільки вона його знала, він ніколи б не повівся так безглуздо. Хоч він був і « подвійною сутичкою », але принаймні умів тримати язик за зубами, коли треба. Особливо на офіційні зібрання! Але саме зараз він відверто накинувся на конфлікт!
Тільки цього не вистачало! Вона швидко попрямувала до них.
Зигфрід, повернувшись до нього, обернувся сумним поглядом, але як тільки в його полі зору потрапив шрам, зневажливо посміхнувся. Діодора, дивлячись на його реакцію, побілів від гніву.
- Що смішного, виродку? Куди це ти витріщився?
- ...Ха-ха-х, -- почувся тихий сміх з-під капюшону, — нічого такого, просто подумав, що це прикраса дуже підходить до твого пики.
- Що? - Діодорові очі майже викаталися з орбіт, а обличчя перекосилося в жахливому гримасі, нагадуючи Франкенштейна зі стародавніх літописів, — Ублюдок! Я обов'язково поставлю заплатити всіх ВАС за це приниження! - Він ткнув пальцем у свій шрам.
Посмішка на устах Зіґфріда розтягнулася ще більше.
- ... хе-хе-хе, змушений тебе розчарувати, — під тихим сміхом еккорциста його капюшон злегка похитав, - на мій найбільший жаль, ми не маємо до цього ніякого відношення. Інакше... Ти б не облажався лише цим милим прикрасам!
- Сволота, як ти смієш! - Його очі налились червоним кольором, а в руці вже збиралася демонічна енергія.
— Стоп, стоп! — Сона відразу втрутилася між ними, розтягнувши руки і вставши, — ми зібралися не з’ясовувати стосунків, а зрозуміти ситуацію! Диодора! — Вона пильно дивилась на нього, — як ти себе поводиш? Чи не нам конфліктів з церквою? Тебе для цього сюди послали?
— Тц... — Розтягнувши енергію в руці, він презирливо скрикнув обличчя, — та пішла ти, Соно! — По по змаху його руки, він і учасники вирушили до казана.
Сона мало не задихнулася від обурення. Ще ніколи він не дозволяв, щоб люди так поводилися з ним, як у нього!
« Що, чорт візьми відбувається? »
- Зіґфрід, ви не могли б... Не влаштовувати провокації? - Вона повернулася до нього, окинувши незадоволеним поглядом.
У ту саму мить її проколола гостра, наче лезо клинка аура. Вона зосереджувалася під його плащем, звідки роздивлялись шість рукояток.
« Мечі? Навіщо йому стільки?»
І не тільки це потрясло її. Кожен меч давав потужну енергію. У той момент, як його руки лягли на їх рукоятами, вся аура ніби перетворилась у гостре лезо. Вона відчула, як Цубакі за спиною напружилась і її аура також прийшла в рух. Але через кілька секунд, як тільки представники демонської сторони відійшли, вбивство аура миттєво розвіялось. Тільки легкий смішок донісся з-під капюшону.
- Ні, ну що ви... — У нас зовсім немає наміру йти на війну, — почувся байдужий голос.
Зрештою Сона змогла перевести дихання і знову звернулася до нього.
- Зіґфрід, що ви з'ясували? Якщо ми скооперуємося, то швидше досягнемо різанини...
Але не встиг вона договорити, як один з церковнослужителів підійшов до нього і щось зашептав на вухо. Його обличчя розтягнулося усміхаючись.
— Ось як? Интересно... Йдемо! - Люди в білих одягах зникли. Залишився лише Зіґфрід, який ще раз обернувся на приступливий погляд Сону і розвернувся, тільки сказавши під кінець. - Немає ніякої необхідності працювати разом. Ми зробимо все самі... - З цими словами також зник.
Подивившись у слід церковнослужителів, Сона зітхнула глибоко в душі. Як би вона хотіла, щоб ця ворожнеча коли-небудь розпорошилася, але... Вона розуміла, що це неможливо. Похивши головою, вона попрямувала в бік Діодори і донеслась до голосу однієї з його дівчат.
— Диодора-сама, є відгук! Напрямок на десять годин, відстань... Три кілометри!
Обличчя Діодори спотворилося доволію ухмильністю, що через його « прикраси » виглядало жахливо.
- Ну, нарешті вони у мене за всі відповідатимуть, хе-хе! Маркусе! - Він перевів погляд на чоловіка, який супроводжуватиме його.
— Так, молодий пане? - Чоловік повернувся до Діодора.
— Сподіваюся, ти все приготував, як слід?
« Приготування закінчено, — кивнув він з колишньою холоднокровністю. — Тільки не забувайте молодий пан, що ваш батько просив у вас прямої боротьби з церквою.
— А це вже залежить від них, хе-хе-хі ~, - умилка знову розповзалася по його обличчю, — чудово, висуваємося! Маркусе, ти зі мною! - Він махав рукою, і попрямував в той же бік, що й церковники.
« Що тут відбувається? »
Сона вже не могла терпіти таку самоту! Хоч би як там було, вона зобов’язана стримувати його від нерозсудливих дій!
— Диодора! Ти що собі дозволяєш? Ти що задумав? - Вона відразу встала перед ним, перекручуючи дорогу.
Він підняв нудьгуючий погляд і знову незадоволено скривдився.
— Тц... Соно, не могла б ти не заважати під ногами? - Він з прищуром подивився на неї, — не втручайся в цю справу!
— Не втручатися, говориш? Якщо ти не забув, я виконую роль посередника, щоб як раз уникнути подібних конфліктів! Мало нам проблем з церквою? - Вона вже ледве могла тримати себе в руках, але не дозволила взяти верх емоцій попри прямою хамську поведінку Діодори.
— Тц... — Він знову злинув язиком і не сказав більше ні слова, пройшов повз неї.
— Це ще не все! - Вона наздогнала його відразу, звідки у тебе цей шрам? І демонська енергія, що виходить з... - вона тхнула пальцем в сторону коолована, — дуже схоже на енергію будинку Астаротів! Відповідай, ти якось замішаний у всьому цьому? Що там сталося?
Він знову мимоволі підняв на неї погляд, але не намагався їй розповідати хоч щось. Коли вона дивилася на свою поведінку, то дедалі більше розрослася незадоволення.
— Диодора, я як посередник просто зобов'язана знати що відбувається! Якщо ти мені нічого не розповіси, і через це щось станеться, я буду змушений звернутися до моєї сестри! - прикрикнула вона нього.
У відповідь на ці слова, обличчя Діодори знову перекосилося в моторошній гримасі. Здається, що згадка сестри мала відповідний ефект.
Дівчата, які прибули разом з ним, вже зникли з поля зору і тільки четверо людей залишились на місці: вона сама, Цубакі, Диодора та Маркус. Вони пішли слідом за ними, а Діодора почав розповідати свою версію подій.
Він сказав, що його зненацька атакувала група добре підготовлених людей. У них було багато важкої зброї, яку зачаровували різними закляттями і кілька чоловіків з сильними Священними Механізмами. Він розповів, які типи здібностей мали ті люди і дав короткий опис, але найбільше він звернув увагу на одну людину. Людина малого росту з сильною святою аурою. Не всі ангели й Пахи мають таку ауру. Діодорові слова дедалі більше викликали сильну ненависть, особливо до тієї самої людини з святою аурою. Кожне слово, що стосувалося нього, він випливав, буквально бризла слиною, а очі наливалися кольором крові. У цьому інциденті Діодора втратив майже всі свої Фігури, а також отримав цей шрам. Сону було шоковано, бо вона добре знала його можливості. Він перевищував у цьому плані, як її саму, так і Ріас, але незважаючи на це, він еле-ле встиг звідти забрати ноги. І дивлячись на « кінцеві події » цього конфлікту, вона виявила свою віру в те, що йому ще пощастило, бо він був лише шрамом.
Сона зрозуміла, що він був повністю переконаний у тому, чи це праця рук церкви. У кого ще може бути така сила Світла і Святої Аури? Навіть ті, що сплять, хоч і мають світло, але відтінок чистої Святої Ангельської енергії важко сплутувати з тим що є у тих, хто впав, оскільки падіння відображалося не тільки на кольорі крил, а й на «чистоті» їх сили. Бойова міць падаючих та ангелів не дуже відрізняється, як і застосововані ними технології, але ті, хто на боці Бога мають « беззапелену силу світла ». На запитання: "А що він там робив?" то просто проминув щось незрозуміле, не заглиблюючись в деталі і це змусило Сону нахмуритися. Він явно приховував щось ще.
Після його розповіді у неї з’явилося почуття дежавію, і вона пригадувала про один недавній інцидент, в який була залучена Ріас. Пригадавши ті події, і те, що розповіла їй подруга, з’явилися в неї побоювання.
« Не може бути...»
Вони майже забули про той випадок, оскільки « тих людей » з того часу не було чути. І ось тепер ... Вони повернулися. Діодор сказав, що його бойовий потенціал перевершує її оригінальне враження на порядок!
« Це схоже на справу... Це набагато серйозніше!»
У цей момент вона страшенно завидувала подрузі, в якій відповідальності взяла на себе. Проте, це дійсно була хороша нагода, щоб нарешті пролити світло на особистість « праведних людей». Її сильно не влаштовувало те, що деякі сумнівні особи продумують на її з Ріас підконтрольною територією.
У цей момент вони вже досягли місця, звідки пішов святий дух. Але сталося щось дивне, як тільки вони наблизилися ближче. Як же вони здивувалися! Без сліду! На великих відстанях його можна було вловити за допомогою спеціальної магічної формування, але з наближенням вона і сама вже відчувала його, як і Діодора, судячи по скрипу зубів.
— Тьху! Маркусе, що відбувається?
Той тільки похитав головою, і, нічого не сказавши, раптово зник.
Сона покрутила головою, оглядаючи на вулицю. Її погляд швидко попрямував з даху одного будинку. На мить в її поле зору потрапила фігура у білому балахоні, на що вона насупилася.
- ЩО? - Тут же вигукнув Діодора, побачивши той самий силует і кинувся слідом.
Сона пішла за ним і через кілька секунд вони вже були на даху будинку. Тільки вони з’явилися на даху будинку Маркуса.
— Маркус, знайшов що-небудь?
— Нет... Хоч би хто це був, він уже зник, — нахмурившись відповів він, - але я припускаю, що це могли бути наші колеги з церкви, які також відчували сигнал.
— Да херня это все! Очевидно, це вони і є! Тільки й далі нас дурити! Тьху! - Сплюнув Діодора і відразу ж розгорнувся.
Через мить сигнал з'явився знову, і вони кинулися в догонку. Цього разу він був на відстані кілометра. Але тільки вони прибули на місце, все повторилося — знову нікого не було поруч. Так тривало аж до вечора, коли сигнал раптово зникав і з’являвся в зовсім іншому місці на пристойному віддалі. Сонні ця ситуація все менше й більше цікавилася. Все виглядало так, ніби їх "ведуть".
Зрештою перед ними з’явилася величезна овальна споруда, яка більше нагадувала павільйон. У цьому місці проводилися різні концерти і великі зустрічі. Сигнал ішов прямо звідти і не зникав ... На вулиці було дуже жваво. Схоже зараз проходило якесь західне свято. Раптом серед натовпу вона помітила кілька людей в білих балахонах, але ті відразу зникли. Очевидно, це були їхні «коллеги ».
« Молодий пан, — сказав Маркус у відповідь на прохання Діодора про пастку. — Це велика ймовірність ».
Сона була повністю з ним солідарною. Ймовірність пастки була надзвичайно велика, бо їх буквально « вели» всю дорогу. Найважче було б викликати підкріплення і чекати. З іншого боку, вони зрештою мали нагоду пролити світло на цю ситуацію і таким чином розв’язати серйозну суперечку з церквою. І якщо вони проминуть, то можуть втратити свій шанс. Ще ускладнюється ситуація, що «цель» ким би вона не була, знаходиться в місці великого скупчення людей. Но... Це було не дуже великою проблемою, тому що завжди можна було поставити бар'єр і ізолювати простір. Отже, навіть коли б вони зіткнулися з цією проблемою, то не мали би жодних жертв.
— Та плювати! Ми і так чудово підготувалися! Ходімо! - Диодора махнув рукою і попрямував всередину. Звичайно, вони не мусили купувати жодних квитків.
Сона кинула на нього незадоволений погляд і вирішила піти всередину. Однак, через кілька кроків вона різко зупинилась і очі раптово придбали розміри супутникових тарілок. У цей момент на її полі зору з’явився величезний плакат, який вивішували прямо на будівлі, де фарбувалися дві дівчини. І однією з них була... її сестра!
« ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ ПРОСХІДИТЬ! »
https://literna.net/uk/books/365-tanya-dxd-molodsha-sestra-odnoho-izrashchentsya