По литках холодного дощу волосся злипнулося від вологи, а нічний потік забирав тепло тіла. Але Таню це не турбувало. Вона постійно вдивлялася у висоту хмарочоса, який ховався в нічній темряві; місячне світло не могло пробитися крізь закриті хмари і тільки в одному вікні верхніх поверхів продовжував горіти світло. У номері, з якого вона вийшла пару хвилин тому. Помітивши різкий рух, вона попрямувала в очі потік сили; зіниці спалахнули золотими сяйвами, видавши кілька вишкірок світла і темряви відступила, туманні тіні набули форми. У вікні готелю відобразилася фігура дівчини з кількома заплетеними косичками — тим самим, з ким вона говорила пару миттєвостей назад. Її очі почувалися несхвально, а легким і привітним усміхом. Рука з силою стиснула рацію, коли звідти роздалися перешкоди.
*П-ф - П-Ф*
— Ане-сан, прийом! Як обстановка? Ваші накази?
Не відриваючи погляд фігури, вона відповіла:
— Все в порядке. Перший відбій, Нульовий промах. Зважайте на спостереження і повертайтеся. Сьомою заїде по мене. Зустрічаємося на базі.
— Вас зрозумів.
Несподівано вона вивела руку і показала три пальці. Загнувши дві з них, вона ввела третину у небок на відстань п’яти кілометрів. Таня нахмурилась, дивлячись, як знайома помахала в ту сторону, випускаючи промені дружньої любові. Вона не здогадувалась, що її страховки на крайній випадок. Принаймні, так Таня думала секунду тому. З рації пролунав жіночий голосок:
*П-ф - П-Ф*
— Ане-сан! Мета чомусь махає мені рукою і посміхається! Вона мене помітила? Але як це можливо, я на відстані п'яти кілометрів!
Таня посміхнулася і відповіла в рацію.
— Незважаючи на всі приготування, ми все одно недооцінили Хех. Ода, помаши Цілі у відповідь а не то вона образиться...
Ода... її козирна карта, якщо б ситуація вийшла з-під контролю. Насправді приманок було дві: Перший і Нульовий. Перша на відстані 500 метрів, Нульова за 2 кілометри. Але головною ударною силою була б Ода, яка зараз лежить на відстані 5 кілометрів! На даху того хмарочоса, куди вказала Леві-тян.
У неї був дуже унікальний святий Механізм. Крім того, він дозволяв їй вести снайперську стрільбу на величезні відстані і мав ще одну цікаву здатність — козир. Хоча...
Вона знову змінила свій погляд на силует щасливої дияволиці. Вона щиро посміхалася, щось показуючи на пальцях Оде, хоча сумнівно, що та змогла б щось вловити.
Таня не була впевнена, що навіть цей « косар» допоміг би проти такого монстра. Хоча шанси були, але це лише теорія. Очевидно, тільки одна була вкрита бойовим потенціалом, який Таня навіть не бачила.
« І справді... "Повелитель Демони"!
Леві-тян знову перевела погляд на Таню, після вказала на Оду і себе, склавши свої пальчики разом.
« Гм? Вона хоче зустрітися з нею? Хех... Ні, Леві-тяни, не зараз. Ода ще потрібна в повному психологічному здоров'ї! Особливо після інформації, яку ти отримав..."
Незважаючи на думки, вона таки відповіла їй кивком і не могла зрозуміти, що « коли-небудь». Після чого сказала в рацію:
— Ода, припиняй спостереження і свертайся, ми повертаємося на базу. Ми не можемо втрачати час, але нам ще багато що встигнути!
— Поняла, Ане-сан!
Наступної секунди під'їхав черненький BMW. Звідти вийшов один з бійців у чорному костюмі і послужив задні двері. Таня залізла в салон, і вони тронулися в сторону маєтку.
- Як пройшли переговори, Ане-сан? - З сидінням водія був боєць.
— Все нормально, вона не становить для нас небезпеки. І добре, що це так, інакше легко б ми не відділилися. І найголовніше, вона повідомила мені одну критичну інформацію. З цим... Ми зможемо діяти!
Неприродно серйозні очі водія відбивалися у дзеркалі заднього виду.
- Чи можна припускати, що вона наш союзник?
— Нет, не варто. Поки що для цього рано. На жаль, неможливо точно визначити причини невпевнених і передчасних висновків. Але, принаймні, вона нам не ворог.
« Леві-тяни, леви... Що з тобою робити? А точніше з твоїм пропозицією ...."
Поговоривши сьогодні з Леві-тяном, Тані багато чого став ясно. Головне, вона усвідомила в яку купу лайна довела. Ще під час битви з пихатим демоненям, їй стало ясно, що щось не так. Зрештою демонентом виявився спадкоємець одного з найвпливовіших будинків Преподней — Астарот. Він був такий сильний, як і вся його група. Навіть більше того, Греморі з усією компашкою в даний момент йому і в підмітки не годиться. Він сам набагато сильніший за неї! Це стало очевидно... Коли він звільнив дивну темну енергію, його міць стала розлогою і нічого не залишалося, тільки коли вперше за час перебування в цьому світі використовувати Святий Механізм - «Елініум-95» — прокляте Смертецтво Х. Використовуючи свої найсильніші заклинання, засноване на проклятні Существа Х, вона вдарила по площі!
Але навіть це не забезпечило чистої перемоги... Але Таню не це турбувало, а наслідки застосування Механізму! Чи це допомогло привернути увагу Св. Х? Чорт забирай! Але вибору не залишалось! Везе, нічого не скажеш...
Як проклять якась, провал за невдачою! Крім того, навіть ця демоненка не вбила! Заспівав нам, виродку! Хоча, за словами Леві-тяна, це було якраз в плюс. Інакше, до розслідування приблизилися б близькі до самих Володарів демонів і тоді... Це не було б можливим. Один з Демони був вихідцем із цього дому — Аджука Вельзевул. А він за словами Леві-тяна... Вона сильніша за себе. Хоча це складно уявити.
Однак будь - яка істота такого порядку для неї є дорогою в один кінець. Добре, обійшлося без цього, а тому... Ще можна побагатіти. Хороша новина - справа буде вирішувати лише будинок Астаротів. Однак і це буді не легко, враховуючи її маленьку армію, яка майже без ресурсів.
« Ну гаразд, варіанти є, ще повоюємо. Не звикати, і так просто не здаватися. "
— Ане-сан, ми прибули, - витримав з думy голос Сьомого.
— Чудово, Седьмою, йди перевір стан поранених. Я займусь нашими мовами. — Віддала наказ бійцю, виходячи з машини.
— Вас зрозумів. Але вони зовсім погані, боюся якщо нічого не зробити найближчим часом, то ... - Він проговорив, понуривши голову.
Так, Сімома все ще корив себе за промашку. Поки інші билися не на життя, а насмерти, він весь час провалився у відключці. Але Таня не звинувачувала його, до того ж саме він зміг скрутити винуватця.
— Все буде в порядке, Седьмою! - Таня плескла його по плечу. — Незважаючи на непередбачені обставини, ми виконали головне завдання. Завтра я поставлю всіх наших на ноги!
« Ніби я дозволю ось так сфокусуватися цим нахлібникам! Не для того я їх стільки ганила! А головне... терпіла!»
— А-Ане-сан! На-ви кращий командир, який тільки може бути! - У пориві почуттів він кинувся в обійми.
Таня не відлучилася, а по спині закричала. Крім того, потрібна була підтримка.
Але через кілька хвилин Таня відчула, як його рука підозріло почала плакати нижче талії...
— Кха! - Побилося це непорозуміння, від пінка в живіт.
- Руки не розпускати! — Сумно зітхнула Таня. Марш виконувати наказ!
— Т-так точно, Ане-сан! - З палаючими очима він кинувся в сторону лазарету.
І що його так підбадьорило? Чорт забирай... Іноді вона не могла їх зрозуміти!
***
Увійшовши в маєток, Таня попрямувала до внутрішнього будинку. Під час операції, вони змогли отримати два дуже важливі слова. Завдяки інформації, отриманій від них, Таня бачила вихід з ситуації! Леві-тян остаточно змогла все прояснити...
« Тепер, будь ласка! Ку-ку-ну ~!"
Підійшовши до непримітної стіни, вона пустила по ній магічну енергію. Відчувши звук защелки, дерев’яна стулка відбивала в бік і обгорнула металеві двері. Проробив з нею ті ж процедури, та й відчинилася в середину, відкривши гвинтову драбину під землю. Таня отруїла, вловивши вологість. Поміщення були досить давні, і з того часу було збудовано палац — кілька століть тому. Вона активувала магічний зір і через кілька хвилин вийшла до широкого, темного та кам'яного коридору. У ньому вибудували ряд стародавніх темниць.
Увага! Ви увійшли в Данжон С ранга. Магічні здібності урізані для вторженців. Простір "зафіксовано".
Увага! Виявлено « Розрив» прав доступу максимального рангу! Зняти негативні ефекти. Відновлення магічної енергії збільшене!
Цей « підвал», як і самі в'язниці не використовувалися довгий час. У Тані виникали побоювання щодо їх надійності. Але це було не так просто. Стародавній спадок говорив сам за себе, незважаючи на невпевнений вигляд, але його призначення було поправлене. На ці приміщення була накладена дивна магічна конструкція, принцип роботи якої, Таня так і не змогла зрозуміти. А головне, тут був ізольований бар'єр, який перешкоджав використанню телепортації та інших заклинань, якщо не було дозволу або прав доступна від Глави Клану. Таню, звичайно ж, це не стосувалося. Голову і так був повністю з потрохими. Єдиний смуток, що навіть він не міг повністю передати їй контроль контуром, тому що в ній не було крові їх клана. І це, мабуть, була основна причина чому вона до цих пір терпіла цього збоченця.
Пройшовши камеру, вона добралася до прочинених дверей у темницю. Зсередини донеслися голоси.
- ...і тоді Ане-сан відкрила мені двері до Істини! Я досі пам’ятаю ці спогади глибоко в серці! Тоді я зрозумів, у чому мета мого життя...
— Хо? Цікаво, так ти стверджуєш, що вона здатна навіть на таке? Хе-хе-хе, так, придушити силу цілого клана... Це сильно!
- Ти мене не слухав, так? Це було провидіння Бога! Це було неминуче! Сама доля звела нас разом! У той момент я зрозумів себе і присягнув їй на вірність!
— Бог, кажеш... Тьху! Я знаю цього Бога, пішов би він нахер! Як же мене дістали всі ці срані фанатики!
— Эй! Ти б обережно з виразами... Якщо Анесан почує, ти так просто не відчинешся! Я не наважувався питати безпосередньо, але з огляду на Силу Світла, якою вона володіє, вона без сумніву є однією із найсильніших Святих у цьому світі!
— Ха! У труні я бачив цих Святих! Лицеміри прокляты... Вигнати мене тільки за те, що я виконував їх роботу як слід! Пішли вони! Хоча так, та міць, яку я бачив того разу... Тепер все сходиться!
Тані дуже хотілося б знати, чому один збоченець і маніяк розмовляли, як старі-добрі друзі.
Тільки вона зайшла в камеру, як слабкий магічний світло з стелі вихопив не надто комфортне середовище низького квадратового приміщення 5х5 метрів. Товсті кам’яні стіни і підлогу не могли нічого вдіяти, навіть думка про втечу. І справа не стільки в матеріалі, скільки у заклинанні на них. Вони повільно висмоктували сили з полонених, подібно як до Йоші. Звичайно, не з такою ж ефективністю, але достатньо для того, щоб вони не загинули, а також про втечу думати забули. До стінки прибито ланцюгами знайомий « Святий Отець». Глава розвалився поруч з полоненим і напивав саке, наче базікав зі старим знайомим. Незважаючи на розслаблену картину, Тані не укрилася стіл з об’явленими інструментами відомого призначення і вималювані нею руки Ґлави. Сам полонений теж виглядав не найкращим чином. Він був покритий опіками і ранами різної ваги. Фатальні вони не були, але дуже боліли під час їхнього отримання. Малюнок з’явився в голові.
« Він навіть не може повністю розколювати його. Ну, святий батько, що ж з тобою робити...»
Таня нахмурилась, далі вона глянула на закривавлену фігурку з чорними крилами, прибитими до іншої стінки. Ця вже давно зламалася, і вся поточна інформація виходила від неї. На диво, трохи потрібно часу, на відміну від « Священника». Хто б міг подумати, що в цьому довбаному маніякі є така сила волі! Глава зрозумів безглуздість спроб розколоти його силою, і вирішив...
— Ане-сан! Ви повернулися! - Тільки вузів Таню, він з пийом біля рота кинувся до неї. — Кха! - Потрібно було застосовувати інтенсивні методи приведення до відчуття цього суб'єкта.
- Руки не розпускати! Чортів збоченець, та про що ти взагалі думаєш! - Її п'ята втоптала морду цього непорозуміння у кам’яну підлогу.
Однак він з радістю хрукав, а налиті кров’ю очі так і бігали в екстазі.
Таня відпихнула ногою цю незрозумілу істоту і попрямувала до полоненого. Вона не могла закохатися, дивлячись на те, як його очі розширилися в шоку, а щелепа буквально відвалилася. Він точно її впізнав. Так, до цього моменту лише її люди займалися ним. Тепер же, раз навіть Глава не добився успіху...
Присів на кісточки поруч зі старим знайомий Таня вимовила:
Привітайте, святий отець. Схоже на те, що нам ніщо не завадить пройти « публічне служіння » на славу Його! Ку-ку ~, — посміхонька розтягнулась на її обличчі.
Він ще кілька секунд таращився, не в змозі перетравити побачене. Але врешті - решт, відійшовши від суворої правди, на обличчя сповзла умилка.
— Це ми ще подивимося, Божа шльондра! Тьху! - Він плюнув в обличчя.
Таня без емоцій витерла слину з обличчя. Після чого... Вона почала скидати зачаровані ланцюжки з полону. Вони погрожують кам’яною підлогою, оголосивши свою присутність пустельними темницями стародавнього храму. Через кілька секунд святий батько стояв, потираючи руки і лукаво скакуючи в обличчя.
— Глава! Поверни контур назад і віддай йому енергію! І дай якусь зброю...
Ухмилка того ще більше розповзалася по обличчю.
- Ане-сан, ви впевнені? Він не простий противник! Він особисто зміг укласти половину своїх ворогів на попередні операції! Може не варто ...
Таня обернулася і прищурилася. Глава швидко відстежив з пояса кобуру і кинув під ноги святого батька. Той, не вагаючись, підняв зброю, витягнув з піхви, і провів мовою по лезові.
- Не знаю на що ти розраховуєш, маленька, але дитячий садок закінчився прямо тут і зараз! Мене запіхнули хрен знає куди, робили, що хотіли, але нічого, нарешті я відірвуся... Ти будеш благати мене про милість, поки я буду різати тебе на салат! І це не все... коли буду мати тебе! що народилася на це світло! - В екстазі засміявся святий батько, бурав її червоними від збудження очима.
Таня без емоцій поманила його пальцем.
Святий батько кинувся до неї, подолавши кілька метрів за мить. Обличчя, спотворене в гримасі екстазі, відбивалось у очах. Очі палав шаленим полум'ям, а кинджал у правій руці нісся в обличчя ...
***
Через п’ять хвилин тіло Тані валялося біля ніг. Хоча не зовсім так, тіло того, а точніше морда, було припечатане ногою, використовуючи ту, як половину ганчірку. Тіло цього непорозуміння підривало в конвульсіях, неспроможне приймати накази хворого мозку: руки і ноги були витягнуті під неприродними кутами; кров застила обличчя. На диво, іскорки були неяснимі. Його права рука, незважаючи на відкриті переломи, завзято тягнулася до кинджала на землі.
Таня не могла повірити, що навіть у такому стані він може діяти. Це ніби був його інстинкт. Його сенс життя. Лише одна правда, яка приховується за божевіллям. Це могло б викликати повагу, але...
- Який же ти слабак, Отче Фріде! - Виплюнула Таня і припечатала його ледве функціонуючими пальцями, перемолюючи їх у костяну муку.
— АААAa AanaАКААЯАаААНАДА!
— Ви знаєте, святий батько, я була щиро здивована, коли з повідомлень дізналася, що ви особисто перебили половину складу супротивників! Я очікувала чогось дійсно істотного! Але, дивлячись на вас зараз... Мене охоплює розчарування! — Вона підняла кров’ю покруджене, залите морду на волосся і вдивлялася у очі. Там промелькнуло... Що це? - Як такий слабак, як ви ще можете називати себе еккорцистом? Мисливцем на демонів?
Це "нещо" в його очах почало розростатися. Що це? А... Вона зрозуміла. Інші відчуття, але дуже схоже...
Її зіниці поросли Світом, видавши кілька іскорок в простір.
— Так, у вас є потенціал. Є швидкість. Є сила. Можливо... що на вас ставили якісь експерименти? Або магічне підсилення? А, не важливо. Все це не коштує і виїждене яйця, без належної підготовки та субординацій! - Таня стиснула башку з силою, викликаючи черговий стогін. — Але зараз я не хвилююсь! Раніше я подумувала взяти вас до себе в підлеглі, але тепер... Я передумала! Тьху! - Вона плюнула йому в морду, — щоб мене... НАДИВАТИСЬ БОГА! ТАК Я ЛІЧНО ЦЬОГО ВБИЛЮДКУ ГОЛОВА ОТОРУВАТИ!
Він продовжував заглядатися в неї несміливим поглядом і в якийсь момент проблиски свідомості знову стали проявлятися в очах.
— Все це вже не має відношення до вас, Отче. Мені не потрібен боєць, який не дотримується субординацій! Тому все ваше наступне час від часу розтягнеться на довгий, тривалий час... Бачите, моїм солдатам потрібна буде особлива підготовка, і ви непогано придатні для цієї ролі! Так що, ми ще якийсь час будемо використовувати вас як пушеного м'яса, слідуючи за станом вашого здоров'я, щоб ви повністю змогли відробити витрачені ресурси протягом операції! Тож... Приємний час дроту!
Вого очі промайнув... Страх? Ні, не тільки він. Було щось ще. Але Тані було все одно. Після того, як священик підніс голову ногою, вона пішла на вихід.
— Глава, не дайте йому померти до завтра! - Кинула вона, що блукала в куті камери тіла.
Найбільше Таня ненавиділа таких «ндівидуумів». Навіть розмовляти з цим було марно. Ну не важливо, потрібна інформація вона отримала, так що в ньому вже не було необхідності. Так що нехай спочатку відпрацює витрачені ним ресурси, а далі ... Їй скажені пси не потрібні!
https://literna.net/uk/books/365-tanya-dxd-molodsha-sestra-odnoho-izrashchentsya