Спокійний вітерець тремтів кінчиками волосся, проходячи через ніжні пориви по шкірі. Запах листків навколо лісу дарував приємний аромат. Палець, чекаючи команди, був надійно закріплений на курці. Нога впиралася у гілку дерева, надійно фіксуючи сидіння. Усі м’язи в тілі були натягнуті, як тугої пружини. У прицілілому снайперську гвинтівку відображувалося скромне оздоблення однієї церкви.
Колись і так скромний інтер’єр храму тепер виглядав ще похмурішим. Здавалося, що це сталося через катастрофу. Багато вибоїн покривало підлогу, яке було вкрита кам’яною крихтою. Тепер лавочки парафіян не могли виконувати своєї мети, оскільки більшість з них лишилася обляканими головами й інша перетворилася на купу щепок. Від хреста на вівтарі лишилася лише половина того, а інша перекрила частину таємного ходу під жертовником.
У центрі цього божественного оздоблення, обблокувавшись на одну з колон, сиділи дві фігури. Парня покривали опіки по всьому тілу, а з лівої руки, вкутаної червоною латчастою рукавичкою, стекла кров. У ногах виднілися дві різанини, подібні до розжареного списа. На обличчі дівчини була тривога, і вона йому щось кричала, в той час як її руки висточали яскраво-зелений світло, під впливом якого рани на ногах затягувалися.
Над ними нависала третя фігура дівчини з чорними, як сама мгла, крилами. Її обличчя було спотворене в шаленій висміці, а в одній з рук мерзнуло спис світла, нацитоване на хлопця. Хоча юнаку важко дихав, він стікав по лобі, але очі горіли вогнем рішучості. Рішучість розпрощатися зі своїм життям, але захистити ту, що була позаду нього. Всі його дії кричали про це. Він не давав жінці зі списом підібратися до дівчини позаду.
Дівчина з крилами підійшла на відстань удару і занесла спис над головою; рукавичка хлопця сяяла яскраво-червоним світлом, а сам він піднявся на ноги. Хлопець, використовуючи залишки сил, рвався їй назустріч, але спис лягав прямо на нього.
У ту ж мить палець на спусковому гачку зірвався.
*Пух*
Маленький звук пострілу, придушений глушником, відреагував у просторі. Магічний спалах на мить освітлив обличчя маленької дівчинки, яка ховається в листях дерев.
Коли спис дівчини майже досягло молодого віку, ноги тієї молодої раптово підторгнулися і вона втратила рівновагу. Хлопець міг скористатися цим шансом і його кулак, вкутаний у сяючу рукавичку, з усієї сили врізався в прекрасне обличчя жінки. Удар був такий сильний, що ту просто знесло.
*БУХ*
Роздався звук цегли. Крихітко каміння розлетілася в бік, ніби до неї потрапив вантажівка. З новосформованої дірки вилетіла дівчина і, прорив просіку в землі, обм’янула, не подаючи ознак життя.
Таня виглянула з-за прицілу гвинтівки, відставивши ту в сторону, і похмурим поглядом дивилася на картину перед нею.
Почуття гніву не згасало, коли вона дивилася на цю пародію бою.
Ну хто так бореться, чорт візьми? Лише безглуздий метал, який мав місце у приміщенні, виграв лише чудо! Пощастило, що противник виявився занадто тупим, щоб швидко добити його одним ударом. А скільки було можливостей! Яка ж користь її марна і показний треп під час бою! У результаті, все одно довелося допомогти, незважаючи на відверту ідіотську поведінку противника!
Таня зітхнула-видихнула, прикрила очі і заспокоїлася.
« Ну добре, якщо не вважати пари відвертими дурнями порівняно з тим, на що він був здатний раніше, відчувається якийсь прогрес.
Хоча до прийнятного для Тані рівня все одно було дуже далеко. Що зробити, "прийнятний рівень" для Тані позначив професійного солдата з реальним досвідом бою і минулої спеціальної підготовки.
« Гаразд, не важливо... Головне монашка жива-здорове". - Я зміг її захистити, хоча в момент бою та була відвертою тягарем.
Таня знову припала до оптичного прицілу, продовжуючи стежити за подіями. Знизу приміщення почувся якийсь гуркіт, половина хреста, який перекривав таємний хід розлетілась на шматочки, з підвального залу виступили його "напарники". Стрийний хлопець зі змазливим личиком і крихітна дівчина з коротким білим волоссям.
« Ну і де, питається, вони пропали поки він малював з себе пародію на п'яного орангутанга?»
Забігли всередину всі троє, а слідом з'явилися тільки він з монашкою. Що вони там взагалі робили? Взагалі-то, якщо там були вищі сили противника їм слід було негайно відступати. Але, схоже, не один брат має "синдром героя".
Таня спостерігала за тим, як вони приводили того в порядок. Було явно, що той своєю фінальною атакою видався останні сили, після чого поцілував підлогу каплиці.
« Так от значить, який у нього Механізм. Хм, він звичайно досить сильний, але ...."
Сила у нього була пристойна, але якось це розчаровує. Таня очікувала чогось більш перспективного. Він же жуть як незручний! Тільки для ближнього бою! Захисти власнику не дають жодної, а витривалість жере пристойно. Хоча у брата-то і витривалості кіт наплакав, так що не дивно. Але проблема не в цьому, бо все що він робить - збільшує удар і ще ближній!
Підземний хід викликав ще дві фігури: дівчина з червоним волоссям і чорноволоса дівка в одязі жриці.
« Реас Ґреморі та Гімеджіма Акено? А вони там що забули? Вони ж тільки були осторонь..." - Таня точно пам'ятала, як ці двоє билися проти двох Падців в околицях. Але вона швидко одержувала себе, бо дещо пропустила. - "Чорт, знову телепортація? Як же вони з нею набридли!"
Несподівано з боку донісся шелест кущів і кришталик віток. Таня повернула голову і запримітила голову Йоші, яка піднялася на одному рівнях з нею, а Таню сиділа на гілці! Яскраві вогники очей проглядали вночі з-під латиного шолома. Його темні обладунки майже злились із стелею. Образ навіював оцепеніння.
— Ане... -Сан... Я... Закінчується, - злегка "тормознутий" голос « Царя смерті» під корінь знищив великий образ.
« Ех, як завжди... Як же це псує враження! Який психологічний ефект у бою можна було б залучати!» - Таня з жалем мотнула головою.
Слідом Таня помітила шевіння в районі руки гіганта. На світ місяця проникла мініатюрна фігурка дівчини в чорному готицю. Вона подавала ознаки життя, намагаючись вирватися з борців велетня, але очікувано, її зусилля були марнотними. Рот тієї був заткнений його лапи, велика долоня в буквальному розумінні охопила всю голову дівчини, та нагадувала ганчірку. Чорні крила билися об доспех, від чого пір’я розліталися по повітряу, а сама бідолаха не могла видати ні звуку.
« Молодець! Ось і добувають потрібний мені « язик» ку-ку ...
- Проблем не було, Йоші? Ти не дав себе виявити? — Таня на нього пильно подивилася, — Доклади!
— Всё в порядке... Ане-сан, - мотав той шолом -- Ріас Семпай і Гімеджіма-семпай подбали про ворогів, після чого пішли телепортом. Чоловік не вижив... А ось вона... Пробувала втекти. И я... зробив як ви веліли. Йоші справився... Ане-сан? - Збудився спраглий схвалення погляд під шоломом.
— Да-да, молодець... — Вона знову переклала погляд на фігурку, — висмокчи її доти, доки не ослабне настільки, що про втечу буде мріяти. А то не вистачало, щоб вона злизала своєю телепортацією...
Таня знову приклалася до гвинтівки і продовжувала спостерігати за діями в церкві. Ось Конеко привезла тіло Рейналь в приміщення, після чого вони про щось почали говорити.
Браслутик на руці міг вислизнути з золотої спалахи і до Тані донісся їх розмова:
- Тепер ти зрозуміла з ким зв'язалася, хто втратив ангел Рейналь? Адже Святий Механізм цього хлопчика - один з Лонгїнів, що усиновляє Мекахизм Валлійського Імператора Драконів! Він настільки могутній, що може навіть убити Бога!
У цей момент думки Тані зависли. Вона не очула?
... Бога... Бога... Бога... Бога... Бога...
Ці слова постійно лунали в голові. Палець на курці раптово став підрогити, а після інстинктивно втискатися. Приціл сам зрушився на голову дівчини з багряним волоссям, і тільки залишки раціональності не давали завершити розпочату дію. Таню обнав такий ГНЕВ! Такий! Який вона не відчувала з часу останньої зустрічі із Ісою Х! Він інстинктивно спалахнув в її душі, відгукнувшись на останні слова...
« Ось у чому справа! Ось у чому причина такої марноти навколо нього! Святий Механізм, який може вбити Бога! Ах ти погань... ах ти така зараза!»
Палець на курці не переставав підростати. Рука майже до тріски здула корпус гвинтівки. Честь стиснула, що загрожувала розкрити зуби один об одного.
« Та як вона посміє... Ні, як вони всі посміли! Він ... МІЙ людський ресурс! ГРЕМОРІ, АХ ТИ ДРУЖЬ ТАКА!!"
Тіло знову інстинктивно натиснуло курок, але залишки раціональності продовжували стримувати від цього безглуздого кроку.
Зараз цього робити не можна... будуть невідомі наслідки... надто багато невідомого фактора... Можна втратити людський ресурс у вигляді монашки... Брату це точно не сподобається... Наслідки невідомого... Наслідки... Наслідки... Наслідки... Погані наслідки...
Вихор раціональних виводів проносився в голові, відчайдушно намагаючись придушити інстинкти тіла. Вона відчувала щось подібне лише після зустрічі з Істоєм Х!
— Ане-сан... Ви в порядку? - Ане... Сан, я не знаю, що вас так розлютило, але... Яке б рішення ви не прийняли... Йоші завжди піде за вами. Тільки... Ви змогли мені допомогти... і більше у мене нікого немає.
Ці слова, які прийшли зовсім не всупереч ситуації, відрізали почуття всередині неї. Таня зрештою відлила на нього гроші і змінила свій погляд.
« Як завжди, вміє він нести всяку нісенітницю незважаючи на час і місце. Ах..."
Таня з величезним зусиллям волі нарешті сняла підзріваючий палець з курка, і відставив гвинтівку в сторону.
« Ні, зараз не час... не час... Поки не час! Але я цього так не залишу, Гріморе!»
Пф-ф Пфф
Почулись перешкоди рації, в гарнітурі розповсюдилося.
— Нульова викликає Богиню. Прийом, Ане-сан, як чути?
Таня нутрощі помолилася на таку підозрілу. Чомусь її людські ресурси відкидали інші варіанти, навіть незважаючи на погрози з її боку. Тому вона просто махала рукою на їхні закидони. І все ж вона не звикає до дивної звістки. Коли вона досягала гарнітури, то відповіла:
- Богиня на зв'язку. Докладайте зусиль.
— Кілька ворожих одиниць намагалися прорватися крізь периметр, але ми змогли їх затримати. Тільки з одним виникли проблеми. Якийсь пацан в робі священика і білим волоссям вчинив серйозне опір, але підкріплення у вигляді Першої та Другої Першосвященицьких жінок підсохло вчасно, і ми його скручили. Ваші накази?
Ось як, недарма вона все-таки виставив оцеплення по периметру. При згадці священика в голові відразу ж спалахнув образ одного знайомого.
Отець Фрід!
Але визнати варто було, він був досить сильний, незважаючи на маніакальні замашки. Діяв грамотно, на відміну від брата. Так само, незважаючи на відсутність Механізму, він зміг затримати перевагу над силами противника в належний час. Таня навіть думала втрутитися... але вони все-таки справилися самі.
« Схоже, настав час нашого спільного поклоніння в приватній обстановці: "Свята Отець" - це ку-ку ~!"
Таня знову припала до прицілу гвинтівки, продовжуючи стежити за діями групи Греморі. Греморі врешті - решт добила пернату і вони почали йти.
— Нульовий, до вас направляються: Принцеса, Ізрощенець і Свята. Пропустити їх через периметр. Після чого відразу йдіть на місце дій. Час збирати врожай!
- Так, Богиня. Прийняв!
Таня закинула гвинтівку в « Інвентар» і вистрибнула з дерева. Погляд впав на фігурку Йоші в руці, але тепер та діяла якось виєло. Та вже, бідолаха. Те, як Йоші вдається до поглинання енергій, може бути дуже корисним у таких ситуаціях. Він її майже повністю висмоктав, тепер вона нікуди не дінеться.
З цими думками Таня попрямувала до церкви. У віддаленій місцевості з’явилися двигуни та силуети в камуфляжі.
« Що ж, незважаючи на деякі нещирі заходи, операція пройшла успішно! Навіть дуже! Мене дуже цікавлять зброя і ритуал, що використовували пернаті та їхні люди. Та й хто знає, може ще дещо цікаве вдасться накопати. Час приступи..."
Раптом округу осяяла спалах яскраво-зеленого світла. Магічна конструкція з’явилася на полянці, неподалік від входу до храму.
Таня відразу відстрибнула в сторону. Бійці сховалися назад у тінь дерев. А вперед вийшов силует гіганта, перекриваючи огляд. Таня виглянула з-за нього, дивлячись на несподіваних гостей.
Молодий хлопець, років 17-ти, пропалював їх групу презирливим і злим поглядом. Його оточувала натовп озброєних дівчат більше десятка. Хлопець подав голос, в якому читалося...
- А ви хто такі?
https://literna.net/uk/books/365-tanya-dxd-molodsha-sestra-odnoho-izrashchentsya