Ся Фен рідко вxоділ з роботи вчасно, але сьогодні він мав рідкісну можливість піти раніше. Він не знав чому, але йому дуже хотілося побачити Юї Дун. Тому він поїхав на її радіостанцію і послухав її передачу.
Поки Юй Дун вимовляла свої останні слова, очі Ся Фена продовжували блукати між дверима на радіостанцію і доріжкою до входу. Він побачив, як Юю Дун виходить з будівлі із шарфом на шиї.
— Юй Дун! — Ся Фен вийшов з машини і посміхнувся рукою.
Спочатку Юй Дун обережно озиралася, але, зрозумівши, що це Ся Фэн, побігла до нього.
-Как ти тут опинився? — запитала Юй Дун.
— Я просто зрозумів, що вже давно не забирав тебе. - Ся Фен поправив шарф дівчини, який розв'язався через її поспіху.
— Я сама їжджу на роботу кожного вечора, навіщо мені потрібно, щоб ти мене забирав? — Юй Дун розсміялася.
— Но я так хочу!
Можливо, це було через тьмяне освітлення, але Юй Дун відчувала, що погляд Ся Фена сьогодні виглядає дуже ніжним.
Юй Дун не знала, чи це було те, як Ся Фен дивився на неї, або ця атмосфера була позбавлена двозначності, але їй стало трохи по-іншому. Вона опустила голову, шаркая туфлями по землі.
Почуття жінки дивні. Коли їм хтось не подобається, вони можуть сміливо фліртувати з цією людиною, але якщо їм щось сподобається, то будуть нервуватись і соромитися.
Оскільки Юн почала піклуватися про Ся Фена, то стала занадто багато думати.
Вона закохувалася в Cя Фэна все більше і більше, і якщо одного разу ці відносини не справдять її очікувань, вона буде спустошена. Юна Дун вже давно переживала про це.
Дівчина не розмірковувала про цю ідею надто довго, тому що думала лише про це.
Вона, як і раніше, виснажить свою роботу, щоб не думати про такі гнітючі думки.
Юн Дун не хотіла бути песимістичною, вона просто не бажала втратити Ся Фена. Вона просто мріяла бути щасливою з ним.
- Про що ти тільки думаєш? — Ся Фэн легонько постукав дівчину по голові.
— Ах... — Юй Дун підняла голову, і її круглі очі забили. - Я ні про що не думаю.
— То що ж ти робиш з опущеною головою? — Ся Фэн, мабуть, не повірив такій очевидній брехні.
— Я сміялась.
Ся Фэн здивовано подивився на неї.
Юй Дун посміхнулась і сказала:
- Ти приїхав забрати мене, так що я щаслива. Але я не хочу, щоб ти знав і зрозумів, що мені так легко підлестити.
— Ты... — Ся Фэн не міг утриматися від сміху. Він взяв дівчину за руку і запитав. — Тебе не холодно?
Юй Дун похитала головою.
— Ходімо прогуляємося! — запропонував Сяэн.
Юй Дун була трохи здивована цим, але не відмовилася. Ся Фен, мабуть хотів їй щось сказати.
Вулиці були тихими і порожніми в цю першу годину. Іноді таксі проїжджали повз них, навмисно сповільнюючи хід і щоб побачити, чи не потрібна їм машина.
Ся Фен, тримаючи Юї Дуна за руку, безцільно йшов по прямій дорозі.
« Я вже давно не ходив так гуляти, — раптом сказав Ся Фен. — Тут так тихо!
— Тобі подобається ця тиша? — запитала Юй Дун.
— Я почуваю себе спокійно! - Ся Фен думав, що він міг би в деяку чергу насолоджуватися цим видом спокою.
- Але мені це не дуже подобається. — Юй Дун подивилася на далекі неонові вивіски, і її голос лунав трохи похмуро.
Юй Дун не знала причини, але в цей момент вона відчула важке почуття самотності. Дівчина почувалася загубленою пташкою, що намагається знайти дорогу додому.
Згорнувши руку Юї Дун, Ся Фен повернувся до неї і сказав:
- Я ж з тобою.
— Ох! — Можливо, через те що її життя затьмарювало її теперішні емоції, але відповідь Юя Дун була дещо напруженою.
— Сьогодні в лікарні нас попросили поставити черговий графік новорічних свят. — Ся Фэн змінив тему розмови, — я не збираюся чергувати цього року.
При цих словах Юй Дун просяяла:
— Тоді ти можеш розслабитися і відпочити.
— Ага! — Ся Фен кивнув, а потім обережно запитав:
— Чи можемо ми скористатися цим шансом і відвідати мого тестя та тещу?
Юй Дун застигла на місці. Є очі розширилися від шоку і деякої радості, але вираз її обличчя також було складно, коли вона дивилася на Cя Фена.
- Що сталося? — Ти не хочеш, щоб Ся Фен запитав тебе?
Юй Дун поспішно похитала головою:
- Я чекала, що ти візьмеш ініціативу на себе і сам про це заговорить.
Цього разу настала черга Ся Фена бути приголомшеним. Він був трохи винен, коли сказав Юй Дун:
— Вибач, я був некомпетентний. Я повинен був запитати раніше.
Ей Дун знову похитав головою.
- Якщо я забуду про такі важливі речі в майбутньому, ти повинна мені нагадати. — Сказав Ся Фэн.
— Я не впевнена, що ти як слід все продумав! — сказала Юй Дун.
Зрештою вони одружилися не тому, що закохалися одне в одного. У Юї Дун не було впевненості, що почуття Ся Фена до неї досягли такого рівня близькості.
Він завжди вважав, що будь-які побоювання, які він відчував у перші дні їхніх стосунків були добре приховані. Тепер Ся Фен зрозумів, що Юна дійсно знала про них весь цей час і просто не давила на нього.
Так, вона завжди була чуйною до почуттів інших її людей і намагалася робити те, що їй заманеться, але ніколи не нав’язувала своїх ідеалів іншим.
— Юй Дун, ты... Знаєш... Ти нічого не хочеш у мене запитати? — Ся Фэн взяв обидві руки Юй Дун і подивився їй в очі.
Можливо, його теплі руки, які стали її силою, додали їй необхідної сміливості.
— Ты... Ти любиш мене? — запитала Юй Дун, її очі були переповнені емоціями.
З того часу як Юй Дун зрозуміла, що їй дійсно подобається Ся Фен, вона все більше і більше боялася ставити це питання. Якщо він скаже "ні", Юй Дун більше не зможе залишатися поруч з ним.
Вона побоювалась, що зрештою знову переживе своє минуле життя.
Її відродження зробило тіло молодшим, але душа все ще була поранена десятирічною самотністю.
Іноді, коли людина дорослішає, її душа стає дедалі слабшою!
- Подивися на мене! — Ся Фэн підняв обличчя Юї Дун обома руками. Її очі віддзеркалювали вогні далеких неонових вивісок.
- Ти мені подобаєшся! Я визнаю, що іноді був збентежений, здивований і навіть стривожений. Ти ж знаєш, що це не так... Ти - дівчина, яка не може не сподобатися людям.
— Тобі тільки 22 роки, і ти повинна була б насолоджуватися цим найкращим часом у своєму житті. Але я не можу зрозуміти, чому мені так боляче за тебе, особливо коли я приходжу додому і бачу, що ти спиш на дивані з ввімкненим світлом, скрутившись у тугой клубок.
Світло, відбите в очах Юї Дун, затуманилося і вона розридалася. Зрештою вона відчула, що її самотня блукаюча душа знайшла затишну гавань.
— Не плачь! — Ся Фен, намагаючись витерти руками її сльози, вигукнув у паніці. Але це було марно, чим більше сліз він стирав, тим більше вони падали і у нього не було іншого вибору, крім як зробити Юй Дун в свої обійми.
Спочатку її сльози були тільки для Ся Фена, але коли вона сперлася на його плече, вона плакала про любов, про самотність, за останні десять років неплідного очікування.
У цьому світі завжди знайдуться люди, які чіпляються за ідею справжньої любові і вірять в те, що десь там людина, створена для них, теж шукає.
Отже, Юя Дун чекала рік за роком, шукаючи свою другу половину. Протягом багатьох років було витрачено намарно, але вона все ще не знайшла свого чоловіка. Незважаючи на самотність і критику, яка стала старшою, вона продовжувала чекати.
— Ну, я думаю тобі просто потрібно випустити всі емоції назовні! — Ся Фен зрештою відмовився від спроб переконати Юна і просто дав їй волю плакати.
Ся Фен насправді не знав, чому Юй Дун раптом розплакалась. Але він хотів бути з нею і обіймати її, коли їй так сумно.
Юна не знала, як довго вона плакала. Вона відчувала себе так, ніби повернулася в той день, коли народилася заново, і плакала настільки сильно, що відчула обезводнення та слабкість.
Після того як Юна вислизнула з себе всі ці почуття, її очі почервоніли, наче сором'язливий кролик.
- У тебе обличчя розпухло! - Ся Фена виражала явну ніжність.
— Опухшая, но красива! — Голос Юй Дун все ще був хрипким від сліз.
ти найкрасивіша! — Ся Фэн зачепив її, знову взявши за руку. - Давай повернемося!
— Почекай хвилинку! Я маю тобі дещо сказати, Юй Дун утримала Ся Фэна.
— Да?. — Ся Фэн зупинився і знову повернувся до дружини.
- Ти повинен знати, що подобаєшся мені! — Юй Дун почервоніла від власних слів, але твердо продовжувала: ти мені теж подобаєшся. Я хотіла тобі це сказати.
З минулих вчинків Юї Дун це було очевидно для Ся Фена, але ця фраза так рішуче і змушували його тремтіти.
Це був не перший раз, коли Ся Фен цілував свою дружину, але в цей момент він хотів цього як ніколи раніше.
Це було так, ніби вони могли дотягнутися до найглибших кутків серця через ніжні губи та затяжні поцілунки.
На цій тихій вулиці, серед голих дерев і тьмяних вуличних ліхтарів, ця цілута пара була останнім, що можна було побачити в ту ніч.
Легко прийняти чиюсь любов до себе, тому що їх почуття - це їхні власні відчуття. Але ваше власне кохання набагато важче зрозуміти, тому що ви точно знаєте, як почувається.
п.: вона каже, що почуття інших людей не залежать від неї, але подолати свої власні відчуття набагато складніше, тому що ви точно знаєте, як сильно ви когось любите.
Людина - найпростіша і водночас найскладніша істота у світі. Він може легко піти на компроміс, але також дуже наполегливий. Але незважаючи ні на що, я сподіваюся, що у вас є або буде щастя, якого всі заслуговують!
***
По дорозі додому Юй Дун заснула. Можливо, всі ці сльози замучили її.
Ся Фен дивився на дорогу попереду, і його думки були зайняті тільки плачучою дружиною.
Здається, що Юя Дун має минуле, яке не зовсім відповідає її молодому віці. Її сльози не були викликані розчаруванням або якоюсь любовною тугою.
Воно прийшло з менталіту, який можна було побудувати тільки на основі багаторічного досвіду.
Я не знаю, що завдало тобі болю але з цього моменту я буду поруч, щоб захистити тебе.
Ся Фен обережно підняв Юї Дуна з пасажирського сидіння. Зміна температури змусила дівчину несвідомо заринитися в обійми Ся Фена. Він обняв її трохи міцніше і повільно пішов до ліфта.
Коли він дістався до їхніх вхідних дверей, Ся Фен виявив, що не може відкрити двері з дружиною на руках. Він не хотів відпускати Юї Дун, тому міг тільки розбудити її.
— Юй Дун. — М'яко покликав Сю Фэн.
— Ем, — очі Юї Дун все ще були розфокусовані, коли вона запитала. — Мы уже дома?
— Ми тут, поквапся і обходимось на мене, мені потрібно відчинити двері », — сказав Ся Фен.
Замість цього, Юй Дун встала на ноги і дістала ключ з кишені Ся Фена й сказала:
— Я открою её!
Ся Фэн поніс Юй Дун в її спальню, надійно укрив її.
Коли він поправив її ковдру, то побачив, що дівчина дивиться на нього, тому Ся Фен посміхнувся і сказав:
— Заспай.
— Ся Фэн, я раптом відчула потребу комусь. — Прошепотіла Юй Дун.
Pука Ся Фена, яка тримала її ковдру, напружилась і серце забилося сильніше: « Увесь цей час було не по собі. Здається, що я не доклав достатньо зусиль."
— Скільки ж триватиме це відчуття, якщо ми будемо належати одне одному? — усміхнувся Ся Фэн.
Юна подумала, а потім відповіла:
— Эм... Я сподіваюся, що це триватиме до тих пір поки ми не станемо занадто старими, щоб ходити.
- Я боюся, що тоді мені доведеться покладатися на твоє керівництво. — розсміявся Ся Фэн.
— Так, врешті-решт ти набагато старший за мене. — Юй Дун розсміялася разом з ним.
— Заздалегідь дякую тебе!
Вислухавши це, Юй Дун посміхнулася.
- На добраніч! — Ся Фэн зоставив поцілунок на лобі Юн, перш ніж встати.
« Вибач, що я так пізно сказав, але зараз кажу тобі: ти мені подобаєшся!»
https://literna.net/uk/books/350-pererodzhennya-bilya-dverei-zahs-zaversheno