Одарені істоти з розвиненим інтелектом можуть розбудити супергени. Завдяки різним тренуванням клітини починають створювати особливу силу — це і є енергія. Енергія подібна до річки, а її клітини та гени — на каміння під річкою. У міру того як річка зростатиме в розмірах, гени починають еволюціонувати і поступово стають досконалими. Це схоже на стиснення еволюції мільйонів років.
Клас A був еталоном, також названий клас лиха. Цей клас вважався дуже потужним у Всесвіті, і Супери, які мали привілей досягнути цього рівня, були надзвичайно рідко. Після еволюції генів до певного рівня, вони стикаються з нездоланним бар’єром. Іншими словами, шляху вперед більше немає.
У Епоху дослідників, перед тим як у Галактичного Календаря з’явилися три великі цивілізації, вони все ще активно боролися між собою. Світ вважав, що різні види сил дуже відрізняються. Це було до тих пір, поки професор Стюарт Вона з Федерації світла не винайшов теорію енергетичного рангу. Тільки тоді всі зрозуміли, що Енергія - це те, чим об'єднує і розділяє всіх Суперів. Після цього всі ці знання об’єднались у одну систему, і тоді з'явилась система поділу на класи. У той час клас А вважався фінішною рисою еволюції, і ніхто не зможе подолати бар'єр класу A.
Війна була обосічного меча. Незважаючи на те, що незліченна кількість талановитих істот класу А загинуло, війна також стала каталізатором. Потенційні дані про тих, хто вижив, були найбільш розвинені. Ближче до кінця етапу війни, нарешті, з'явився Супер, який прорвав бар"єр класу A. Він вийшов на зовсім інший рівень, і тим самим потряс світ.
Цивілізації і припущення не могли дійти такого рівня сили окремої істоти, що він зможе самотужки протистояти могутнім арміям трьох великих цивілізацій. Хоча в порівнянні з нескінченним галактичним полем бою, він був надзвичайно малий, хоч би якою сильною була групова сила, це не було неймовірно шокуючим, коли така величезна сила сконцентрувалася на одній людині. Існування індивіда вище А класу само по собі було ляканим, і це стало однією з багатьох причин, чому три великі цивілізації припинили війну.
Коли настав світ, існування людей, які стали членами класу А, було визнане суспільством і їх почали вшановувати. Поступово система оцінок переглянули і ввели новий клас. На один клас вище А розташувався клас S, а також ще класи вищі. Проте, люди як і раніше називали суперів вище класу A "сильші катастрофи". Це було на знак пам'яті до історії і поваги до сильних.
Сьогодні у Розколоті Зіркан Кольце було лише 4 відомих супера вище класу стихійного лиха, все зі славою, почестями і безліччю титулів. Емс була однією з них, багато її знали як Імператора-Дракона, підкреслюючи її трон із скелетів Дракона Пустоти і острова Парящого дракона, який вона створила.
У цей час Еймс дивилась на всіх з висоти. Усі присутні відчували сильний тиск. Прийшов ще більше Стражів Дракона, оточивши найманців і направивши на них рушниці. Члени трьох великих груп найманців не могли зрозуміти ставлення Еймс до них, бо всі були налякані.
П’яні Сильвери стояли осторонь, і Еймс зрозуміла, що сталося лише подивившись. Вона сказала цікавим тоном: « Сильвери... Зрозуміло, значить ви найманці, навчені Сільверами?
Її голос не був дзвінким, а з невеликою хрипотою, але в той же час притягуючими.
— Так, — відповіла Ґоа. — Сільвери хотіли продати острів Драконячої змії, тому ми прибули сюди заради їхнього порятунку. Ми жалкуємо про шкоду, яку ми зазнали під час рятувальної операції, але сподіваємося, що ви зможете їх відпустити.
Вона хотіла зробити останню спробу. Вона могла лише сподіватися, що Еймс простить їх заради Сільвера, оскільки Сильлери були галактичними палацами і мали велику підтримку.
Еймс лише слабко усміхнулася, зовсім не турбуючись про статус Сильверів. - Це Розколотне Зоряне кільце, а не Море Зірки.
Потім вона полетіла до своєї резиденції в самому серці острова, продовжуючи сісти на троні, лише отримавши наказ. — Приведіть всіх найманців до мене.
Страж дракона повели всіх до центру острова Парящого Дракона, і найманці без іншого вибору пішли за вартовими. Принаймні, Еймс не вбила їх відразу, так що у них все ще була надія.
Однак перспектива не виглядала радісною. Оглянувшись, вони побачили полонених Сильверів, яких так відчайдушно намагалися врятувати, завела інша група вартових в сторону ринку рабів. Горлайд йшов поруч, сяючи від радості. У очах Емс проблема з Сильверами була дрібницею. Її це зовсім не турбувало - вона вирішила втрутитися від нудьги, дізнавшись що хтось навчає про проблеми Вартових. Інші питання поставилися до її підлеглих, і це принесло велику користь Хорлайду.
Хорлайд забрав Сільвера, і незалежно від того, був Пеггі живий чи мертвий, йому тепер навіть не доведеться платити йому, так що в цій ситуації він виграв більше всіх.
Спочатку він був дуже стурбований тим, що найманцям вдалося врятувати полонених, але тепер ситуація здавалася йому забавною. Найманці витратили стільки зусиль, але це призвело до того, що він отримав величезну вигоду, це здавалося якимось жартом! Горлайд був задоволений. Він посміхнувся найманцям і пішов з Сильверами.
Усі найманці були дуже засмучені й пригнічені. Портер йшов попереду групи - він весь час лаявся своєю рідною мовою. Нікому не подобалося відчуття, що всі його зусилля пішли прахом.
Їх супроводжувала команда Теона. Теон штовхнув Хан Сяо і посміхнувся: — Вам кінець. Ви наважилися атакувати Стражів Дракона. Лорд Еймс, безперечно, використовує свою велику силу і перетворить вас на порошок!
Хан Сяо обернувся і подивився на Теона.
- На що дивишся? Продовжуй йти, — крикнув Теон.
Він знову штовхнув Хан Сяо. Сила його відчувалася як слабкий вітерець, і зовсім не відчував себе. Хан Сяо похитав головою і забув про Теоне. Він роздумував про майбутнє. З того, що він знав про Емс, до тих пір, поки його підлеглі не будуть вбиті або поранені, є можливість змінити ситуацію. Хоча Еймс була свавільною і дуже важко здогадатися, її не можна було назвати кровожерливою.
Реіденція Еймс була в самому центрі острова Парящого Дракона. Це був величезний палац, подібний до фортеці з драконячими кістками. Вони проходили одну кімнату за іншою, поки не добралися до розкішного холу, очікуючи вирок.
Через деякий час з бічніх воріт залу з'явилася Еймс, яка все ще пливла по повітрі на своєму троні. Трон зупинився перед ними — вона сиділа, тримаючись за свої щоки і недбало сказала: « Ви напали на моїх підлеглих. Хоча ви нікого не вбили і не поранили, я все одно повинна покарати вас. Уїлсандер, яке у нас правило?
Хтось вийшов з боку. Він був схожий на бамбукову тростину, і тому його здуло легкий вітерець. На його голові було кілька рогів, червона шкіра вкрита лініями, хвостом і кісточками. Він також був гібридом; у його венах текла якась частина крові демонів.
Цього хлопця звали Уїлсандер, командир Страдей Дракона і безпосередній підлеглий Еміс. Він підходив до натовпу, прищурився і недбало погладив бороду. - За правилами, всіх противників чекає страта.
Найманці занервували.
Еймс кивнула: « Тоді люди, що на небі, будуть ув’язнені », Клінков і Пурпурного Золота. Скажіть своїм лідерам заплатити викуп.
— Кхм... — Уїлсандер кашлянув і обережно сказав: « Але в правилах сказано, що...
— Я встановлюю правила в цьому місці, — холодно перервала його Еймс, показуючи своє панування.
Відчувши образу, Уїлсандер пробурмотів. - Тоді навіщо було питати мене?
Еймс з невинним виразом обличчя моргнула. — Так, на всяк випадок.
Вона не займалася керуванням і забула, які правила раніше встановлювала. Вона запитала лише тому, що їй захотілося, і змінила своє ставлення до неї; вона справді була свавільною.
— Зв'яжіться з вашими лідерами і скажіть, щоб вони заплатили за вас викуп, тоді я вас відпущу. — У Емс були невеликі стосунки з трьома великими групами найманців. Вона іноді наймала їх заради деяких справ. Найманці ніколи не просили грошей за це, і кожного разу лідери груп особисто виконували її доручення, щоб бути перед нею. Як говорилося в приказці: "Не бий того, хто прийшов до тебе з посмішкою". Емс не хотіла ускладнювати життя людям з трьох великих груп найманців.
Почувши це, Ґоа, Черлені та Портер зітхнули з полегшенням. Вони не знали, що Еймс була знайома з їхніми лідерами.
Після цього Еймс подивилася на групу Хан Сяо з ігрівовим обличчям: — тепер ваша черга. Якщо вам нічого сказати, я атакую.
На відміну від трьох великих груп найманців, ця невеличка група наймичів не мала жодної репутації. Не було потреби виявляти їм особливу увагу.
Атмосфера стала напруженою, і емоції трьох великих груп найманців змінилися.
Вони билися разом і вже встановили добрі стосунки. Тому їм було важко дивитися, як їхні товариші вб’ють на очах, тому вони почали турбуватися.
Атмосфера стала важкою і виснажливою — це поле Еймс, яке почало конденсуватися.
« Ааа! Чи це якось інакше? Чи не занадто це очевидно!» — Херлоус відчував, як стискається його сечовий міхур.