*Вушіше!*
Через труби вздовж захисної стіни в повітря почав розпилюватися токсичний газ, який покрив усю лінію оборони. Токсичний газ був найкращим способом захиститися від крихітних комах у великій кількості. Цей особливий токсичний газ був дуже сильним - навіть ті комахи, які могли протистояти вогню за деякі секунди втратили здатність літати і паралізовані падали на землю, де вони були недовгими.
Роздався гучний рев. Разом з роєм до міста мчали величезні звірі заввишки принаймні 10 метрів. На останній стадії хвиля тварин була набагато страшнішою, ніж у попередніх стадіях. Це були звірі, що знаходяться на вершині харчового ланцюга планети Суніл. Бойові слони зі ссавцем, ростом у десятки метрів, що літають вогняні змії, видихає палючий вогонь і багато інших. Захисні війська потребували не менше 20 секунд, щоб вбивати одного звіра.
В повітрі витав токсичний газ. Цей газ повинен був допомогти солдатам позбутися роя, але в той же час це був обосічний меч. Якщо тварини пошкоджують броню, солдати також постраждають від дії газу. Хоча в усіх костюмах були ін’єкції протиотрути, вони лише сповільнювали дію отрути, роблячи її невмисливим. Але паралітичний ефект продовжувався. Сунілову, що мала технологію, не виробляв токсичного газу проти комах. Тому вони мали лише використовувати цей сильний бактеріологічний газ.
Хоча газ був обосічний, він мав єдиний спосіб справлятися з комахами - літаючими кажанами. Під час нападу вона висмоктує кров жертви, висушила її за секунди. Тому їм не можна було дозволити увійти в місто, інакше це сталося б жахливою катастрофою. Вони повинні були зупинити нашестя роя за межами міста, незважаючи ні на що. Тому на пізній стадії Катастрофи всі мусили боротися в хмарі отруйного газу, а це було жахливо.
Перша і друга лінії оборони були вже майже наполовину зруйновані після попередніх нападів, і від цього ситуація ставала ще гіршою. Тваринна хвиля легко долає будь-які перепони, і це створює великий тиск на захисників.
Земля почала сильно вібрувати, коли Боєвой слон з клотовою бронею галопом мчав до загону захисту В12 і примушував солдатів лише одним своїм видом. Навіть Невілль, який був некерований волею Єгови, випадково зково поглине слона. У цей момент в небі над ними пролетів промінь світла, покритий електричними іскрами, і вразив слона, убивши його миттєво. Невілла подивився на небо, в якому було перекручено видно лінійні кораблі над містом.
Зрештою дев’ять кораблів у небі відкрили вогонь і приєдналися до битви. Електромагнітні гармати стріляли тільки великими звірами, але цього було достатньо, щоб значно знизити тиск на солдатів.
Почалася шалена битва. Повсюди лунали оглушливі постріли, вогонь та іскра. Волина тварин була нескінченна, а повітря наповнилось сморідом і металевим запахом крові. Відряди захисту люто відстрілювалися, у світлі вогні можна було побачити, що земля була вкрита трупами солдатів і тварин. Потері з обох боків були величезні!
- Кленку!
У ряді загону захисту В12 буйв Грімовий Леопард завдовжки понад десять метрів, рухаючись швидко, як спалах блискавки. Він пробив броню солдата одним змахом лапи, розрізав його навпіл своїми гострими кігтями. Невілл проігнорував його смерть, заявляючи своїм підлеглим зберігати позицію і зосередитися на серйозному обличчі. У його загоні залишилось тільки дванадцять підлеглих, і він уже втратив більше половини людей.
— Не розбігаємося, стоїмо до кінця! — Запросив Невілла холодно і різко.
Незчисленна кількість куль проникала через товсту шкіру грому Леопарда. Громовий Леопард продовжував накидатися на солдатів, убиваючи їх одного за іншим. Невдовзі Невілль залишився останнім живим. Громовий Леопард був все ще сповнений сил, і ознаки життя в місті манили його. Громові Леопарди були кровожадними за своєю природою.
Коли Ґрімовий Леопард збирався перетнути лінію оборони, Невілл на шляху безупинно стріляючи в нього з автомата. Ліцезрів, як Грімовий Леопард легко розправляється з солдатами, він знав, що не є йому гідним суперником, але все ж без коливань встав на його шляху.
Невілл завжди ставив свій обов’язок вище свого життя, не дозволяючи жодній звірині перетнути лінію оборони, за яку він відповідав!
Він ні за що не відступить, якщо тільки зверху не виконає наказ.
Громовий Леопард заричав від люті і накинувся на Невілла. Невілль пурхався по землі, раз за разом відсічаючи від нападу Грімового Леопарда, і наносячи йому дедалі більше ран. Він проскочив під животом звіра, ухиляючись від його кігтів. Але як тільки він збирався встати, то відчув сильний біль у лівій руці; Грім зумів якось повернути голову і прокусити броню.
Токсичний газ відразу почав просочуватися в його тіло. Невілль відчув гострий біль, який швидко змінилося заніміння через дію отрути. Він відразу ж привів антидот, і його тіло охопило відчуття жалю.
« Слід зазначити, що впровадження протиотрутної дії відкинеться приблизно на дві хвилини. Якщо затримати дихання, я зможу протриматися ще десять секунд... Я повинен вбити звіра протягом цього часу. " — Вираз Невілла був холодним. Хоч він був отруєний, то старався зупинити свого ворога.
Людина і тварина знову вступили у сутичку. Невілл відкинув важкий кулемет, використовуючи замість цього клинок на зап'ястку і мініракетну установку в броні. Після десяти секунд брутального бою обидві сторони були вкриті ранами. Невілль відчував, що його тіло стало жорстким, а голова важкою. Наслідки надмірної кровотечі і отруєння почали відбиватися на його тілі.
Невілль перестав рухатися. Гучний Леопард накинувся на нього, і він не ворухнувся дозволив грому Леопарду притиснути його до землі та проколоти кігтями груди й живіт.
*Бульк...*
З уст Невілла потекла кров, але він перемагав біль. Він встромив клинок із зап’ястка у шию грому Леопарда і щільно повис на ньому; другою рукою він вихопив пістолет та звужив у рот Громового Лейопаду почав дико стріляти. Він знав, що отрута сповільнилась його руху, тому пожертвував собою і використовував своє тіло як приманки.
Громовий Леопард збився в агонії. Він відірвав руку з пістолетом, потім люто замахнувся лапою, щоб відкинути тих, хто піднісся на його шиї людини. Невілль був дуже поранений і не міг рухатися, тому покірно спостерігав за тим, як лапа наближається.
- Цей день нарешті прийшов... — тихо пробурмотів він.
У момент, коли лапа мала напасти на нього, Невілл помітив сліпучий електричний слід.
Наступного дня Невілл і Грімовий Леопард були вражені електромагнітним снарядом...
Трагічна битва закінчилася. У перший день останньої фази Катастрофи втрати були важкими. Було знищено десятки винищувачів, і навіть енергетичні щити двох кораблів майже знищили незліченну кількість великих літаючих звірів.
- Яка жахлива битва.
- Вперше я бачу щось таке масштабне. Я більше ніколи не прийму таку роботу.
Страх все ще сковував серця найманців, коли вони перекладали дихання після бою. Багато найманців лежало поруч на землі.
Хан Сяо безупинно ремонтував обладнання. Йому не потрібно було брати безпосередню участь у війні; зрештою, в такій небезпечній ситуації навіть він був упевнений, що за свою безпеку, він подав заявку на ремонтні роботи ще й тому, щоб не ризикувати. Він прийшов сюди заради нагороди, і поки він використовував свої здібності для допомоги, все було в порядку; він не збирався жертвувати собою за гроші.
У рідкісну пору затишя в місто зрештою повернулася група розвідників, це були гравці, і всі вони жили. Вони йшли розслаблено, наче повернулися не з небезпечної місії, а після звичайної прогулянки. Перебуваючи в небезпечному районі, вони не відчували жодного страху. Хоча відновлюваність була обмежена, більшість з них були професійними гравцями. Звичайно, вони стежили за кількістю своїх смертей.
Вони були на максимальному рівні, тому втрата невеликого кількості досвіду їх не хвилювала і нагорода за місію в будь-якому випадку покрила б цю втрату. Крім того, вони хотіли заробити більше грошей.
Коли команда Блекстар зібралася в таборі, найманці помітили щось жахливе.
- Вони всі були живі!
- Що? Ніхто з них не помер?
Найменники були шоковані, і всім стало цікаво. Після недовгого обговорення вони зрештою дізналися, що найманці Блекстар могли відновлюватися після смерті. Їхні емоції переросли в заздрість і страх. У всесвіті безсмертні Супери були найтяжчими ворогами, і ніхто не наважувався їх недооцінювати.
— Ця група найманців повністю складається з безсмертних!
— Ось це так...
Наїмники намагалися запам’ятати назву групи найманців Блекстар, члени якої були безсмертними. З їхнього професійного погляду ця група найманців стане надзвичайно популярною в найближчому майбутньому.
Військове керівництво доводило, що ця група здатна робити це і чому вони дуже зацікавилися. Найліпше, що можна було б зробити для розвідки — це зменшити втрату команди розтягнення. Тому генерал особисто підійшов до Хана Сяо, почав говорити з ним дуже ввічливо, зовсім не так, як він спілкувався з іншими найманцями.
Суніли хотіли, щоб група Наемників Блекстар продовжувала розвідку до кінця Катастрофи. Але найважливіше те, що вони обіцяли підвищити свою винагороду — таку корисну допомогу заслуговують кращого споріднення. Таким чином, армія сама виявила ініціативу і пообіцяла підвищити нагороду, боячись, що група Наемників Блекстар може відхилити запит.
Нагорода була збільшена до 12 000 ен, на п’ятдесят відсотків більша від обіцяної. Хан Сяо прийняв місію не задумуючись, і гравці з гірким виглядом знову вирушили на розвідку. Катастрофа наближається до кінця, і ця вилазка також мала бути останньою.
Трупи з поля бою були повернені до родини та друзів. Дізнавшись, що Невілль також загинув, Хан Сяо трохи засмутився; врешті-решт, це був хтось, кого він знав.
За його тілом прийшла жінка, яка була вбита горем. Хан Сяо розпитав інших солдатів і дізнався, що ця жінка була дружиною Невілла. Очевидно, Невілль також мав маленьку дитину вдома.
...
Більшість людей у місті, що лежить на схід від лісу, дивилися прямо повідомлення про те, як по телевізору відбувалися події бою. Під час такої кризи медіа не наважувалися приховувати ніякої інформації. У такий важкий час, вони ледве зберігали самовладання.
Херлоус не відкривав бар. Він сидів на горищі, дивився телевізійний репортаж і безупинно пив алкоголь. Трагічні сцени бою миголи один за одним. Раптом відчувши незрозумілу смуток, він поставив пляшку, вийшов з бара і вирішив прогулятися вулицями.
На вулицях було тихо, але перехожі не мали.
Він безцільно блукав деякий час, поки не почув слабкий суперечка. Як супер В клас, хоча він довгий час не воював, його гострі почуття не погіршилися. Він раптом зацікавився і пішов за звуком. Звуки доносилися з будинку поблизу бару, і коли наближався, слова стали яснішими.
— Я досягну призовного віку вже через кілька днів. Після цього я вступлю в армію!
Голос звучав знайомо, він вже чув цей голос раніше. Херлоусу було трохи цікаво, тому він застрибнув на балкон, заглянув всередину через вікно. Він одразу впізнав цього хлопця - це молодий хлопець, який побив п'яного в барі кілька днів тому, Лана.
Лана сперечався зі своїми батьками. Їхній одяг був пошарпаний, і вони були цивільними на низьких посадах. Батьки Лани були дуже зворушені.
— Вступ до армії - самогубство. Я не дозволю тобі піти!