Вертоліт приземлився на вертольотний майданчик, що знаходився в основі Боєвих Роз. Троє чоловіків з холодними поглядами вийшли з вертольота. Здавалося, що вони мали таємничу аура, яка не дозволяла іншим наближатися до них. Крім того, вони виглядали майже однаково, наче їх штампували на одному заводі.
Код 3, код 5 і Код 9 були вбивцями, навченим в одному треніровому таборі.
- Як справи? — Код 3, який був капітаном команди, запитав безпосередньо.
Ло Цін розповіла йому про те, що сталося. Код 3 присоромився і сказав:
— Ворог — снайпер, і метою його засідки було розслідувати ваші здібності. Він хотів виманити всіх вас. Ворог володіє детальною інформацією про вас, і видно з останніх даних, вбивця живе в таборі організації Фабіан. Проте організація Фабіан не є такою силою, з якою ви могли б тягтися. Ми не можемо вбивати на їхній території.
- Що ви плануєте робити? — Запитала Ло Цин.
- Ви є метою вбивці. Тому ми будемо використовувати вас як приманку, щоб видурити його. Після цього ми втрьох влаштуємо йому засідку і вб'ємо його.
— Примарна Ліза, ти будеш відповідальною за виїзд команд у найближчі дні, — наказала Ло Цін.
Примарна Ліса кивнула.
...
У таборі Фабіан Ган Сяо чесал небриту щітину на підборідці у своїй кімнаті. Він все ще був спантеличений.
"Схоже, що Бойові Рози вже не такі сильні як у минулому..."
Дороті була змушена почуватися дивно через бойові навички. Якщо це було все, на що здатні Бойові Рози, то інші вбивці з легкістю могли б отримати нагороду.
Підозрення закралося в серце Хана Сяо, і він відчув брак важливої інформації.
Щоб розвіяти сумніви, він подався на пошуки Антоніо. Хан Сяо постукав у двері свого кабінету Антоніо і заглянув до кімнати з крихітного вільного простору. Антоніо переглядав файли на своїй стільниці.
- Вам щось потрібно? - Антоніо засміявся.
Хан Сяо сів навпроти Антоніо і повернувся до нього обличчям. Тоді він запитав:
— Я хочу більше дізнатися про силу, яка діє в пустелі Сомар.
- Я передав вам звіт раніше. Ви можете знайти всі сили і території цих найманців в ньому.
- Я хочу щось, чого немає в звітах. — Хан Сяо підняв брови і сказав: « Ви знаєте, що я маю на увазі.
Антоніо закурив сигару і засміявся.
— Я думаю, ви зрозуміли це. Усі ці найманці — це просто інструменти, які використовуються багатими сім’ями, котрі виступають за спонсорів. Вони спонсорують цих бойовиків, щоб ті допомогли їм знайти Фелонію. Якщо їхні захисники не будуть знищені, то нескінченні потоки бойовиків у пустелі ніколи не припиняться.
— Войска Кутона спонсоруються сім’єю Ротшільдів, яка пропонує вам нагороду. Ха-ха, не дивуйтеся, нагорода за Бойових Роз публічна.
Хан Сяо не був здивований. Якщо це так, то для того, щоб він завершив місію, він повинен знищити всіх Боєвих Роз, особливо їх шефа, Ло Цін.
Антоніо зітхнув і спокійно продовжив:
— Бойові Рози фінансуються організацією Ордифіна. Організація контролює різні політичні лобістки. Вона також керує секретними об'єктами для навчання найманців і вбивць. Її штаб-квартира знаходиться на Західному континенті, але на Південному Континенті вони не такі сильні. Однак, це не маленька організація з якою можна жартувати.
Хан Сяо раптом прийшов до свідомості.
« Недивно, що всі вбивці темної Мережі не повернулися. У Бойових Роз був сильний прихильник, який надсилав їм підкріплення."
- Що такого особливого у Фелонії? Чому вона викликає у людей стільки зусиль? - Хан Сяо відчував, що таємниця Фелонії має якесь відношення до нагород за його місію на вбивство.
Оскільки очікувалось, що прийде велика кількість підкріплення, Хан Сяо повинен був ретельно спланувати свої наступні кроки.
Спочатку Хан Сяо мав два плани. Перший - виманити ворогів з їхнього табору. Обидва методи вимагали, щоб Бійові Рози покинули свою базу. Він збирався використати підкріплення, яке відіслали вороги. Тому дуже ймовірно, що вони наказали Боєвим Розам покинути свою базу, щоб виманити Хана Сяо і зрештою влаштувати засідку йому самому.
« Що ж мені робити? Може, піти по несподіваному шляху? "
Хан Сяо масував свої віскі, обмірковуючи різні варіанти. А що, коли він встановить десь пастку і потім буде поводитись так, ніби не знає про засідку ворога? Під час бою Хан Сяо міг заманити ворогів на свою пастку і перевернути ситуацію на власну користь.
« Мені потрібно більше зброї».
...
Примарна Ліса вивела свою команду на третій патруль. Вони безцільно блукали пустелею. Вона була розчарована і запитала по зв’язку: « Чому вбивця не з'являється? Він боїться або що?
З другого боку, Код 3 відповів: « Вбивці — дотошні люди. Успішна засідка означає, що він чекає і спостерігатиме за вашими подорожами перш ніж зробити наступний крок.
...
Знову настала ніч. Останнім часом Хан Сяо часто був зайнятий ночами.
Він завантажив своє нове обладнання, яке він створив, в джип, перш ніж виїхати з табору до місця, де він збирався встановити пастку.
Джіп виїхав за браму табору. Світло, яке випромінювало джипом, потьмяніло, коли транспортний засіб рухався глибше в пустелю.
...
У той же час неподалік бази стояв оглядовий пункт. На піщаній дюні, за кілометр від нас, Код 9, одягнений в жовту тканину і спостерігає за рухом « джипа ». Він завмер у холодній посміхці.
— Мета покинула табір. Він прямує на північ. Я вважаю, він хоче встановити свою пастку. Він, мабуть, виявив нашу присутність і хоче використати зворотню психологію для того, щоб заманити нас у свою пастку.
Вони знали, що Ган Сяо переховувався в таборі організації Фабіан.
- Ворог дуже передбачуваний, простий любитель. - Код 3 виглядав впевнено. Він очікував, що майбутня місія буде легкою, оскільки все знаходиться під їх контролем.
...
На світанку Хан Сяо повернувся на базу і поїхав, щоб знайти Антоніо.
- Ви хочете, щоб я був вашим водієм? — Антоніо виглядав шокованим.
— Так, мені потрібно, щоб ви вели джип, тому що я буду зайнятий стрільбою.
— Зачекайте... Це ваша місія; як це стосується мене? Чому я повинен вам допомагати? — Антоніо був здивований.
— Ви рідко виходите на вулицю, тому що можете просто залишатися тут і нічого не робити? Вийдіть зі мною і відчуєте красу природи.
Антоніо вказав на неплідну пустелю і запитав: « Яку природу тут можна побачити?
- Це все тільки на поверхні. Може, ми побачимо чудовий світ? Чи будуть там сховані гори й річки? Пустеля дуже велика; я впевнений, що ці пам'ятки можуть бути знайдені, якщо ви досліджуєте область з вірним серцем.
« Я не думаю, що ми достатньо близькі для подорожі разом », — соромився Антоніо.
— Тоді дайте мені шанс подружитися з вами. — Хан Сяо голосно розсміявся.
- Ніхто не казав, що ви дуже товстоокожий?
Хан Сяо торкнувся маски. Він був явно товстоокожий. Одна його маска була товщиною в два шари.
Хоча Антоніо виглядав худим, Хан Сяо відчував величезну бойову силу. Хан Сяо вибрав Антоніо своїм водієм, бо знав, що Антонью навряд чи зробить якісь помилки або помре так легко.
Якби це був звичайний водій, він би загинув майже миттєво при зустрічі з ворогом, і Хан Сіо залишився б сам по собі.
Антоніо подумав трохи і сказав: « Якщо ви хочете, щоб я брав участь у місії, я хочу отримати частину вашої нагороди.
— А як щодо п’яти відсотків?
— Ни за що! Це занадто мало. - Антоніо похитав головою.
- Не сперечайтеся зі мною. Ви просто поїдете зі мною і будете вести машину. П'ять відсотків вже щедрі речення.
- Якщо ми зустрінемо будь-яких ворогів, водій безумовно буде першою метою. Принаймні, двадцять відсотків.
Хан Сяо розширив очі від невірства. - Чому б тобі просто не піти і не пограбувати когось?
- Саме це я і роблю зараз. — Антоніо був натяком на зухвалість у крихітних очах. Після довгих дискусій і переговорів Ган Сяо вирішив заплатити Антоніо 20 000 доларів. Платити Антоніо готівкою було надійніше, ніж просто скласти усний контракт. Співпраця між ними стала частиною трудового договору. Немає сумніву, що 20 000 доларів за одноразового водія було марнотратством.
Антоніо втиснув своє товсте тіло у сидіння водія, тоді як Хан Сяо сів на задню частину джипа. Потім він передав координати з радара Антоніо і проінформував його про план.
Антоніо посміхнувся після того, як почув план.
— Интересно.
...
Це був ранок пізніше. Сонце пече, і почали формуватися миржі під інтенсивним жаром пустелі.
Команда, яку очолювала Примарна Ліса, вирушила лише на двох джипах. Вони йшли пустелею і обшукували околиці.
— Джип наближається! — Вызовил солдат.
Бронований дюни з’явилися на піщаному дюні неподалік від місця, де вони стояли. Джип рухався паралельно машинам Бойова Роза. Це був джип з Хан Сяо і Антоніо.
- Ворог наближається! — Примарна Ліза була в захопленні.
Жорсткий голос пролунав з пристрою зв'язку. Голос був холодним і голосував енергетикою вбивці.
— Жертва нарешті у пастці!