Коли центр усього світу гине внаслідок нещасного випадку, весь всесвіт повністю перезапускається. Пам'ять абсолютно всіх людей очищається, і вони повертаються до початкової точки — на тридцять хвилин назад, аби сюжетна лінія повторилася знову.
Але пам'ять Тан Ханьцьов не були стерті?
Ю Жубін поринула в глибокі роздуми.
Може, це тому, що вона є багом цього світу? Чи була вона існуванням поза контролем системи, тому діапазон стирання пам'яті не включав її?
Ю Жубін злегка схилила голову набік, дивлячись на її слухняне, темно-каштанове довге волосся, яке м'яко виблискувало в променях світла.
Вона згадала про її показник сяйва, який збільшувався з кожним днем, і в її голові виник інший сумнів.
Уся ця ситуація відбувається тому, що Тан Ханьцьов із самого початку була визначена системою як баг, що не піддається контролю, чи тому, що зі зростанням балів сяйва вона стає дедалі сильнішою, і система вже просто фізично не здатна втручатися в її пам'ять?
Ю Жубін миттю змінила хід думок і запитала: «Цьовцьов, ти вперше стикаєшся з таким?»
Коли її спогади вперше не були стерті під час перезапуску світу?
Тан Ханьцьов усе ще міцно обіймала її, а її голос звучав тихо й хрипко: «У двадцять п'ятий раз».
Тоді, щойно вона переродилася й розібралася з колишньою Ю Жубін та Цьов Юньлі, вона майже одразу зіткнулася з двадцятьма чотирма випадками повернення часу назад.
Дядько Дон двадцять чотири рази повторював ті самі слова, сказані тридцять хвилин тому, а машина двадцять чотири рази проїжджала повз те саме місце.
І справжньої причини того, що відбувалося, вона тоді так і не змогла знайти.
Після двадцяти чотирьох разів час нарешті заспокоївся, усе повернулося на свої місця, і навколо панувала така тиша, наче нічого й не було.
Вираз обличчя Дон Бо залишався незмінним — спокійним та незворушним, на нього це взагалі ніяк не вплинуло. Він був людиною, яка по-справжньому жила лише в межах одного конкретного «тридцятихвилинного інтервалу».
Тільки вона одна пройшла через ці двадцять чотири часові петлі.
Коли все затихло й час більше не повертався назад, вона нарешті змогла спокійно все обміркувати: чи не було це якимось побічним ефектом її власного переродження?
Може, її повернення до життя змусило цей світ поводитися ненормально, а після двадцяти чотирьох перезапусків система всесвіту просто самотужки залікувала цю рану?
Тоді, окрім цієї причини, вона так і не змогла знайти жодного іншого пояснення.
Аж до сьогодні, коли Ю Жубін на її власних очах стрибнула з естакади.
І час знову повернувся назад.
Тан Ханьцьов обхопила Ю Жубін за плечі й подивилася їй прямо в очі. Її тон був серйозним як ніколи: «Скажи мені чесно, ті перші двадцять чотири рази... це теж була ти?»
Чи помирала вона двадцять чотири рази з якоїсь причини?
Ю Жубін дивилася на її почервонілі очі. Волога, що застигла на самому дні її погляду, змусила серце Ю Жубін стиснутися від болю й ніжності.
Велична королева, перед якою ніхто не смів навіть голову підняти, зараз плакала, і ці сльози були призначені лише для неї.
Вона щиро переживала за неї.
Погляд Ю Жубін від цього став неймовірно м'яким.
Тан Ханьцьов справді всією душею оберігала її, вона дійсно вважала її своєю родиною.
Зрештою, хто взагалі зможе витримати, коли його близька людина на власних очах іде на смерть?
Ніхто не зможе.
Люди не можуть змиритися навіть із самою звісткою про смерть близьких, що вже казати про те, аби бачити це на власні очі.
Ю Жубін ніжно витерла її сльози й невимушеним, легким тоном промовила: «Ой, ну звісно це була я. Тоді я тільки-но потрапила сюди, дух бунтарства в мені просто зашкалював, от я й померла двадцять чотири рази суто наочно для системи».
Вона взяла її обличчя у свої долоні й тихо додала: «Але поки моїй Цьовцьов стає дедалі краще, ті двадцять чотири рази точно не були марними».
З самого початку все, що вона робила, було спрямоване лише на одне — захистити своє справжнє «я», та зберегти власну свідомість Тан Ханьцьов.
Поки з Тан Ханьцьов усе буде добре, будь-які її зусилля матимуть сенс.
Тан Ханьцьов пильно дивилася на неї: «Чому все влаштовано саме так?»
Чому її смерть змушує час нескінченно повертатися назад?
Тому що вона — головна героїня?
Тан Ханьцьов на мить завагалася, а потім додала: «Про це... не можна говорити?»
Це питання явно зачіпало таємниці системи та самого світу. Вона чітко пам'ятала, як минулого разу, намагаючись відкрити свою справжню особистість, Ю Жубін сильно постраждала від катувань системи.
Тан Ханьцьов раптово перехотілося це знати.
Порівняно з цими таємницями, вона понад усе не хотіла, аби Ю Жубін знову було боляче.
Проте наступної миті в її голові пролунав механічний, крижаний голос.
[Системне блокування активовано]
Активація блокування означала, що господар дістав повну приватність: вона могла говорити все, що заманеться, абсолютно не зважаючи на систему.
008 неймовірно уважний.
Ю Жубін хвалила 008 у своєму серці, терпляче пояснюючи: «Тому що я — головна героїня, центр цього світу».
«Фінал для головної героїні за всіма стандартами має бути щасливим: успішна кар'єра, гармонійні та палкі стосунки з головним героєм, життя до глибокої старості й природна смерть — стандартний щасливий кінець».
«Тому, якщо до настання цього офіційного щасливого фіналу зі мною трапляється якась халепа і я раптово гину, цей світ автоматично стирає точку смерті й перезапускається на часовому вузлі за тридцять хвилин до катастрофи».
«Відповідно, пам'ять усіх людей теж повністю очищається, повертаючи їх до початкової лінії тридцятихвилинної давнини».
Ю Жубін ніжно взяла її за руку, поклала собі на коліна й почала повільно погладжувати: «І тільки ти є винятком із цього правила».
Тан Ханьцьов сама продовжила її думку: «Тому що я — баг».
Викинутий системою, ізольований усім світом баг.
Ю Жубін кивнула й уже збиралася щось додати, як Тан Ханьцьов обережно підняла її обличчя за підборіддя й тихо запитала: «Коли ти стрибнула звідти... це було дуже боляче?»
Вона не могла знати напевно, чи відчуває Ю Жубін біль, падаючи з такої висоти.
За звичайною логікою, вона точно відчуватиме нестерпний біль.
Але ж у неї є захист системи. Можливо, у системи є якась функція, здатна заблокувати або повністю стерти цей біль перед самою смертю?
Ю Жубін не очікувала, що її переб'ють, і тим паче не думала, що почує таке запитання. Вона інстинктивно завагалася на якісь три секунди, після чого одразу ж напустила на себе гордовитий вигляд, високо підняла голову й збрехала: «Зовсім ні, анітрішечки не боляче! Я ж усе-таки головна героїня!»
Насправді вона ледь не збожеволіла від болю. Їй тоді хотілося лише якомога швидше й чистіше випустити дух, аби цей дикий біль нарешті припинив її катувати.
Їй було неймовірно важко.
Ну яка ще головна героїня у світі так сильно страждає?
Але якби їй знову дали можливість вибору, вона б усе одно без жодних вагань стрибнула вниз.
Хоча розбитися на шматки було боляче, цей біль ніколи не зрівняється з тим, як крається її серце, коли вона бачить, як згасає життя в очах її Цьовцьов.
Біль від розтрощеного тіла — лише миттєвий, але коли людина, яку ти кохаєш, помирає на твоїх очах, а ти нічим не можеш зарадити, цей біль залишається з тобою на все життя.
Тому вона ніколи ні про що не шкодувала й навіть щиро раділа, що має цю суперздібність — завантажувати збережену гру. Вона користувалася цим чит-кодом із абсолютно чистою совістю!
«Ти відповіла із запізненням, — Тан Ханьцьов миттю розкусила її й упевнено додала: — Ти мене обманюєш».
Ю Жубін: «...»
Ю Жубін: «Ти потрібна Кримінальному розшуку нашої країни».
Бути просто президенткою крмпанії — це занадто велике марнотратство такого таланту.
Тан Ханьцьов зітхнула, знову міцно стиснула її долоню й почала обережно розминати їй пальці, а потім легенько помасажувала плечі, запитуючи: «Усе ще болить?»
Упасти з такої висоти — це ж мало бути неймовірно, жахливо боляче.
Ю Жубін із посмішкою перехопила її за зап'ястя: «Гей, біль буває тільки перед самою смертю, а після перезапуску часу всі муки повністю стираються. Зараз мені взагалі нічого не болить, чесно».
Тан Ханьцьов наче й повірила, але все одно продовжувала ніжно розминати її руки. Подумки вона твердо вирішила надалі набагато сильніше берегти власне життя, аби Ю Жубін більше ніколи не доводилося рятувати її через такий страшний та болісний спосіб.
Ю Жубін не стала відмовлятися від турботи, адже їй дуже подобалося, коли Тан Ханьцьов так ніжно ставилася до неї. А потім вона згадала про слова, які збиралася сказати до того, як її перебили: «Цьовцьо, нам треба докласти всіх зусиль, аби якнайшвидше підняти твій показник сяйва».
Тан Ханьцьов перевела погляд із її рук на обличчя: «М-м?»
Ю Жубін була сповнена рішучості: «Тільки-но твоє сяйво проб'є позначку у сто балів, ти зможеш отримати німб головної героїні й назавжди вирвешся з-під будь-якого контролю системи!»
Зараз вона була просто багом, тому система не могла нею керувати.
Але цього було замало. Поки ти залишаєшся багом, яким би сильним ти не був, рано чи пізно система випустить оновлення й залатає тебе. Єдиний вихід — змусити цей баг стати повноцінною головною героїнею, яку визнає сама система. Тільки коли баг перетвориться на законну закономірність, вона зможе назавжди позбутися системи й назавжди залишатися собою.
Тому підвищення балів сяйва необхідно було терміново внести до списку найважливіших завдань.
Їй понад усе хотілося побачити Тан Ханьцьов у статусі головної героїні, і чим швидше — тим краще.
Сяюча Цьовцьов, тільки вперед!
Тан Ханьцьов раптово припинила розминати їй руки, а потім повільно й міцно стиснула її долоню, тихо запитавши: «А мені обов'язково відбирати саме твій німб головної героїні?»
Ю Жубін здивовано схилила голову: «Га?»
Тан Ханьцьов відкинула своє довге волосся, оголивши біле вухо, прикрашене рожевим відтінком, з красивою білою сережкою у формі ромба, що висіла на мочці. Її профіль усе ще вражав своєю бездоганною вродою, а чисті й ніжні губи злегка розтулилися: «Якщо мені обов'язково потрібно стати головною персонажкою, то хіба я не можу просто відібрати німб головного героя у Цьов Юньлі й стати на його місце?»
Це питання прийшло їй у голову зовсім нещодавно.
У цьому світі було двоє головних персонажів, то чому вона мала зазіхати саме на німб Ю Жубін?
Невже у системи є суворий розподіл за статтю, і головним героєм-чоловіком може бути виключно чоловік?
Це запитання влучило прямо в саму душу Ю Жубін.
А й справді, хіба вона не може просто відібрати статус у Цьов Юньлі?
Чи в системі дійсно прописані настільки жорсткі програмні обмеження, що головну чоловічу роль має грати тільки хлопець?
Ю Жубін почала напружено згадувати слова, які система 008 сказала їм під час їхнього першого знайомства.
«Щойно показник сяйва досягне 100 балів, статус другорядної персонажки зазнає мутації, і існує величезна ймовірність, що вона позбавить вас статусу головної героїні».
Величезна ймовірність — величезна ймовірність!
Це означало, що мутація статусу другорядного персонажа не була абсолютно визначеною. Вона могла відібрати статус у неї, як у головної героїні, а могла відібрати й у головного героя. А можливо, вона взагалі спроможна самотужки породити новий статус головного персонажа, змусивши цей світ утворити систему тривладдя?
Їй раптово стало шалено цікаво.
Який саме з цих трьох варіантів зрештою обере Тан Ханьцьов?
До того ж, якщо Тан Ханьцьов дійсно забере статус у головного героя, у тієї пані Богині від люті точно перекосить усе обличчя!
«Можливо, — її блискучі, повні життя очі з надією поглянули на Тан Ханьцьов. — Може, ти й справді зможеш відібрати німб у цього Цьов Юньлі!»
Тан Ханьцьов із самого початку не хотіла забирати статус у Ю Жубін. Поки цей німб залишався в дівчини, та під її особистим захистом могла набагато легше й спокійніше будувати кар'єру в індустрії розваг.
Але водночас вона не могла знехтувати всіма тими зусиллями, які Ю Жубін доклала у боротьбі з системою заради неї, тож її бали сяйва мали будь-що подолати ліміт. А прорив балів означав зміну статусу, саме тому в неї й виникла ідея зазіхнути на роль Цьов Юньлі.
Оскільки обоє є головними персонажами, вона могла просто замінити іншого.
До того ж Ю Жубін була головною героїнею, і їй зовсім не хотілося, аби хтось інший грав роль її головного героя.
Але як саме здійснити це перехоплення — ось це залишалося загадкою.
Саме слово «мутація» вже несло в собі абсолютну непередбачуваність.
Тан Ханьцьов злегка насупилася, але швидко розслабила брови й тихо мовила: «Я ще поміркую над цим, коли повернемося».
«Краще розкажи про себе, — вона знову пильно поглянула на неї. — Коли ти була в машині з викрадачами, там нічого не сталося?»
Ю Жубін на мить завмерла, згадуючи все, що відбувалося в салоні автомобіля бандитів, а потім з усмішкою відповіла: «Обидві сторони під час руху провели надзвичайно дружні переговори, активно й у повному обсязі обмінялися думками. Загалом атмосфера була вкрай гармонійною та виключно мирною».
Хоча вона й влаштувала там справжній артилерійський обстріл триповерховою лайкою, вона дійсно лише «висловлювала» свої пропозиції. До того ж у них обійшлося без жодних жертв чи поранених, тож це чиста гармонія й мир!
Їм за це взагалі мали б Нобелівську премію миру вручити!
Тан Ханьцьов: «...?»
Чи її пояснення щось прикрашало?
----------(Автор має що сказати)---------
Президентка Тан: «Інтуїція підказує мені, що вірити цьому не варто».
Малеча Ю: «Ой! Ну чому ти мені не віриш! Хіба я не твоє маленьке серденько, не твій маленький скарб!»
Президентка Тан: «...Ану покажи мені ці свої „дешеві трюки“».
Малеча Ю: «Чудово!»
------(Перекладач має що сказати)------
Враховуючи неабияке скорочення сцен із Цьов Юньлі, він вже давненько в другорядних.