У «Дівчат першої мрії» на найближчий час не було жодних заходів, тож Ю Жубін нікуди не поспішала, та й менеджер дозволив їй діяти на власний розсуд.
Вона поводилася невимушено, і поява цих двох на неї геть не вплинула — дівчина була настільки розслабленою, що в неї неможливо було розгледіти бодай тінь відчуття небезпеки.
Це зовсім не збігалося з планами батька й мачухи Ю.
Вони сподівалися, що їхня поява перед такою кількістю людей неодмінно змусить її запанікувати й розгубитися, після чого вона скориться і погодиться дати грошей.
Вони вважали, що Ю Жубін раніше так зухвало сварилася з ними лише тому, що їх розділяв телефон і ніхто нікого не бачив — мовляв, тільки тому в неї й вистачало сміливості. Але варто опинитися під прицілом поглядів публіки, як вона точно заціпиться!
Тож спочатку вони хотіли цим змусити її дати гроші, та ніяк не очікували, що вона на це не ведеться.
Що ж, тоді залишається тільки знищити її.
Або разом згинути, або разом жити.
Вона — донька родини Ю, то з якого дива їй плювати на рідню? Чому тільки вона повинна процвітати!
Мачуха Ю затаїла глибоку образу на Ю Жубін і миттю вибухнула прокльонами: «Прославилася і вмить забула батьків, які тебе народили й виростили! Твою совість собаки з’їли чи як?! Як хтось на кшталт тебе може бути великою зіркою? Ти цього не заслуговуєш!»
Батько Ю був людиною безвладною, він звик лише підтакувати своїй красуні-дружині, тож і зараз просто «екав» та «мекав»; виглядав він настільки безглуздо, що аж сміх розбирав.
Натовп навколо миттю збагнув, що це батьки Ю Жубін. Усі були шоковані й одразу почали жадібно спостерігати за скандалом; дехто з фанатів уже витягнув телефони й почав знімати.
Хто б міг подумати, що зустріч з аеропорту призведе до такого скандалу!
Ю Жубін мовчала, спокійно спостерігаючи за виставою мачухи.
Ті ж, сприйнявши її мовчання за слабкість, розійшлися ще дужче. Вони перекрутили історію про те, що вона не дає їм грошей, на свій лад: мовляв, що вона нехтує своїми синівськими обов'язками, грубіянить їм і зовсім не поважає. Вони змішали її з брудом.
Мачуха Ю з удавано нещасним виглядом вихлюпнула на неї потік дорікань, відчула полегшення, а потім тицьнула в неї пальцем і лицемірно промовила: «Стала знаменитою — і відвернулася від батьків! У тебе немає навіть елементарної людської моралі! Подумай, чи гідна ти свого статусу великої зірки? Чи гідна ти своїх фанатів?!»
«Ні», — нарешті ворухнулася Ю Жубін. Вона розім’яла шию, наче та затекла від занадто довгого споглядання їхньої гри. Це нагадувало рухи перед активацією ультимативної здібності. Вона впилася поглядом у мачуху й спокійно запитала: «Подумай ще раз. Невже я справді зреклася тебе, ставши знаменитою?»
Усі були шоковані.
Вона що, щойно в цьому зізналася?!
Тань Сі нахмурилася, мовчки спостерігаючи за цим протистоянням. Знаючи Ю Жубін, вона була абсолютно впевнена: та не могла так вчинити.
Ю Жубін витягла руки з теплих кишень і повільно почала знімати шарф із шиї, примовляючи:«І подумай ще раз, коли ти зреклася мене?»
Батько й мачуха Ю були помітно приголомшені.
Ю Жубін спокійно зняла шарф, щоб їй було легше говорити. Побачивши, що двоє людей навпроти неї на мить приголомшені, вона посміхнулася та сказала: «Це було, коли мені було чотирнадцять».
Вона тицьнула пальцем у мачуху Ю: «Ти назвала доньку "товаром, що приносить лише збитки"». Потім вона вказала на батька Ю: «І змусила його вигнати мене з дому й розірвати зі мною стосунки. Він так і зробив. Пам’ятаєш?»
Оригінальну власницю тіла вигнали з дому в чотирнадцять років, змусивши виживати самотужки. Як вони могли це пояснити? Як вони сміють стояти тут і кричати на неї?
Хоча вона не була справжньою Ю Жубін і не відчувала на собі, як це — бути вигнаною рідним батьком, людині притаманна емпатія. Будь-хто на її місці зараз захотів би відновити справедливість для тієї чотирнадцятирічної дівчинки.
Натовп, почувши, що батьки Ю були такими сексистськими та ще й виставили дитину на вулицю, миттю обурився.
Особливо фанати Ю Жубін — вони просто вибухнули від гніву. Погляди, які вони кидали на батьків Ю, були сповнені огиди, а хтось навіть голосно вигукнув: «Що це за суспільство? Досі надає перевагу синам над доньками! Хіба ти сама не жінка? Ти все ще тягар! Чому твоя мати не змусила твого батька покинути тебе?!»
«Так, як жінки можуть мати такі великі проблеми з власною дочкою?»
«Це жахливо, їхні серця мерзенні!»
Ю Жубін усміхнулася й тихо додала: «Чуєш це, мачухо?»
Натовп зашумів ще дужче: «Жесть, то вона ще й мачуха!»
«Раз дитина не твоя, то можна отак поводитися? Це у тебе совість собаки з’їли!»
Під шквалом звинувачень пиха мачухи Ю трохи вщухла, але вона, наче підбадьорюючи себе, випросталася й заявила: «То ми так виховували в тобі самостійність! Дитині треба пройти через труднощі, щоб краще пристосуватися до суспільства. Це все було заради твого ж блага!»
«О як?» — Ю Жубін вигнула брову. — «Тоді дозволь своєму дорогоцінному синові вийти і також зазнати труднощів?»
Мачуха Ю нечітко пробурмотіла: «Він теж піде, просто він ще маленький...»
Ю Жубін хмикнула.
«Ага, звісно».
Ці двоє, як народили сина, так і носяться з ним як із писаною торбою. Готові доньку продати, щоб він жив у золотому палаці. Вони ніколи не дозволять йому страждати.
Мачуха Ю поспіхом додала: «Ти не переводь тему! Я зараз кажу про те, що ти нешаноблива до батьків!»
Ю Жубін з усмішкою підняла брову, і на її чистому, невинному обличчі промайнула вражаюча гострота: «Я нешаноблива?»
Вона схрестила руки на грудях і спокійно промовила: «Зважаючи на те, що ви вже люди похилого віку і з пам’яттю у вас негаразд, я спеціально заскочила в банк і дещо для вас підготувала».
Батько Ю розгубився і випалив: «...Що ще?»
Ю Жубін незворушно відповіла: «Деталі грошового переказу».
Вона тонко всміхнулася: «Аби ніхто не звинуватив мене в упередженості, я готова викласти цей детальний звіт за останні п’ять років у мережу. Нехай громадськість подивиться і сама розсудить, чи це я — донька, яку вигнали в чотирнадцять років, яка сама забезпечувала себе в університеті, а потім працювала й надсилала гроші додому — є нешанобливою».
Батьки Ю зовсім не очікували такого ходу й заціпеніли на місці. Тим часом обурення навколо спалахнуло з новою силою.
Вигнати доньку, брати у неї гроші, а потім ще й звинувачувати в нешанобливості — це просто по-людськи немислимо!
Ю Жубін мигцем глянула на двох підозрілих типів з телефонами, але вирішила не зважати — хай знімають. Тепер, коли тут стільки свідків, як би вони не перекручували факти, це їм не допоможе.
Вона знову подивилася на батьків оригінальної власниці тіла й вирішила, що треба покінчити з цим раз і назавжди. Ю Жубін опустила очі й витиснула кілька сльозин, а коли знову підняла почервонілий погляд, її вигляд був настільки жалюгідним, що серце краялося.
Вона вчинила як сильна духом людина: втерла сльози й тремтячим голосом мовила: «Раніше я була дурною. Думала, що коли мене вигнали з дому — ви просто так жартуєте. Коли я вступила до університету, ви почали вимагати гроші, і я пішла працювати, аби надсилати їх вам. Я лише хотіла, щоб ви бодай трохи зраділи мені, щоб визнали мене своєю донькою».
«Але вам обом... вам і в думках, і в серці був лише цей молодший брат».
«Зазвичай ви дзвонили мені тільки заради грошей, грошей і ще раз грошей. Ви хоч раз запитали, як я? Ні, ви бачили в мені лише банкомат. А кому є діло до того, чи не змерз банкомат?»
«Тому я все вирішила».
Вона шморгнула носом і гірко всміхнулася: «Раз я вам не потрібна, то і ви мені не потрібні».
«Мої батьки, батьки Ю Жубін, давно померли. Ви мені ніхто».
«Сподіваюся, надалі кожен ітиме своєю дорогою, і ми більше не турбуватимемо одне одного. Я зробила для вас достатньо, а те, що ви зробили мені — ви ніколи не зможете спокутувати».
«Я більше не хочу вас бачити».
Сказавши це, вона рішуче втерла сльози в очах, наче назавжди прощаючись із минулим.
Джов Дзюньвень поклала руку їй на спину, заспокійливо погладжуючи. Інші дівчата теж підійшли ближче, тихо втішаючи її.
Лу Дзіньці подивилася на неї, потім на батька й мачуху Ю, які відводили погляди. Гнів скипів у її грудях, вона вже збиралася виступити вперед і вилаяти їх на чому світ стоїть, але Ю Жубін втримала її.
Ю Жубін усміхнулася їй: «Облиш, нехай буде так». Вона багатозначно подивилася на батьків: «Сподіваюся, ми розійдемося по-хорошому».
Ну що, давайте, грайте далі! Спробуйте мене переспорити!
В лайці ви мені не рівні, в акторській грі — тим паче, та і ваші методи витискання сліз ну дуже слабенькі. Хто вам взагалі дав право роззявляти на мене рота!
Потім вона ввічливо звернулася до них: «Вибачте, дайте пройти, ми йдемо».
Вона взяла Лу Дзіньці за руку і під охороною, дивлячись прямо перед собою, пройшла повз них. Вона виглядала спокійною, ніби нічого й не сталося, і лише злегка почервонілі очі нагадували про пережите.
Фанати, які стали свідками всього цього, страшенно за неї вболівали. Звідусіль лунали слова підтримки. Дівчина ледь ворухнула губами, всміхаючись усім. Через почервонілі очі ця усмішка здавалася дуже тендітною, що змушувало людей співчувати їй ще дужче.
Цей інцидент очікувано потрапив у мережу. Після повернення Ю Жубін, як і обіцяла, виклала виписку про перекази, що знову вивело її в топ трендів.
@Дерево: Дитинко, не плач! Мама завжди поруч! До речі, хейтери, які раніше ображали однокурсників моєї крихітки, чи не хочете вийти й вибачитися? За що ви цькували людей, які писали правду?
@МІМІ: Пробачте, я відійшла від теми, але як вона може так гарно плакати? (Дружино, не плач!!!!)
@Вітерець: Батьки — просто за межею. Диво, що характер Ю Жубін не зіпсувався в такій родині. Хоч раніше вона була наївною, але теперішня рішучість — це круто.
@Подивіться на цю зірку, вона схожа на мене: Сподіваюся, вони більше не з’являться. Цього запису грошових переказів справді більш ніж достатньо. Нехай нарешті стануть людьми.
Після цього випадку ті, хто хотів використати батьків Ю Жубін для збору бруду, передумали й більше з ними не контактували. А самі батьки поспіхом переїхали.
Зараз популярність Ю Жубін була на піку, вона мала безліч рекламних контрактів та нескінченні ресурси — справжня суперзірка. Будь-який її рух потрапляв у тренди. В еру технологій важко було не знати про неї, тож сусіди батьків Ю почали ставитися до них з огидою. Всі знали про їхню бездушність: як вони називали доньку «збитковою», вигнали її, а потім ще й вимагали гроші.
Якби Ю Жубін не просила «розійтися по-хорошому», під їхніми дверима вже давно стояв би натовп із прокльонами. Їхня репутація була повністю знищена, жити в Лань стало неможливо, тому їм довелося терміново тікати й поводитися тихіше трави, аби більше ніколи не злити Ю Жубін.
Ця донька давно перестала бути тією слухняною дівчинкою, якою так легко було маніпулювати...
…
Наступного дня черга перевірки від «Корпорації Тан» нарешті дійшла до «Хваяо».
Зазвичай корпорація відправляла для цього кількох найкращих фахівців, які очолювали комісії. Вони мали перевірити річні звіти, систему внутрішнього контролю та інші ключові аспекти. У разі виявлення проблем збиралася нарада для розробки плану виправлень, а найвище керівництво компанії несло персональну відповідальність.
Тож якщо «Хваяо» покаже погані результати, Тан Ханьцьов не врятує навіть статус «маленької принцеси» сім'ї Тан — її чекатиме публічна прочуханка на підсумкових зборах. А оскільки «покарання» боса означає і покарання для всього персоналу, всі — від низів до верхів — готувалися до перевірки з завмиранням серця.
Тан Ханьцьов вперше проходила через це і не мала досвіду. Хань Вей раніше брала участь у перевірках разом із наставником, але вона все ще хворіла, тож не змогла прийти.
Проте Тан Ханьцьов не панікувала. Вона спокійно спустилася ліфтом, аби особисто зустріти комісію. Адже головою цієї групи... був її рідний брат Тан Мовюань.
Коли «Великий директор Тан» особисто прибуває з візитом, «Маленька президентка Тан», звісно, має влаштувати йому гідний прийом.
Але без інцидентів не обійшлося.
Щойно двері ліфта відчинилися, вона на власні очі побачила, як одна із працівниць виплеснула чашку кави прямо на Тан Моюаня.
----------(Автор має що сказати)---------
Голова Тан: …
Президентка Тан: …
Невже президентку Тан чекає публічна страта на підсумкових зборах «Корпораці їТан» через одну-єдину чашку кави???
------(Перекладач має що сказати)------
Когось чекає звільнення…