Тан Ханьцьов міцно переплела свої пальці з пальцями Ю Жубін. Їхні стрункі, красиві руки переплелися, ніби склеєні, безстрашно та прямо проголошуючи світові своє палке кохання.
Погляд Ханьцьов був глибоким і зосередженим. Її обличчя було позбавлене будь-якого натяку на жарти, коли вона спокійно та серйозно дивилася на двох здивованих чоловіків навпроти себе.
Ю Жубін злегка опустила погляд, споглядаючи їхні сплетені руки. Усе, що відбувалося, здавалося їй прекрасним маренням.
Вона безліч разів малювала цю сцену у своїй уяві.
Уявляла їхнє спільне майбутнє. Уявляла, як вони з Тан Ханьцьов триматимуться за руки як справжня пара. Уявляла, як вони зможуть впевнено й гордо проголосити: «Ми разом».
Проте вона не очікувала, що це станеться так несподівано й за таких обставин.
Кохання прийшло... так чортівськи раптово.
Втім, вона швидко опанувала себе, усвідомивши, що це лише вдавана близькість.
Тан Ханьцьов ніколи не виявляла до неї особливої прихильності, тож про справжнє кохання не могло бути й мови.
Вона з легким сумом відірвала погляд від їхніх рук і подивилася на чоловіків навпроти — тих, хто став мимовільним приводом для цієї містифікації.
Зрозумівши задум Ханьцьов, вона відчула водночас іронію та легку печаль.
Тан Ханьцьов лише майстерно грала роль, аби позбавити цих двох марних сподівань, тоді як почуття самої Жубін були цілком щирими.
Що ж, — подумала вона, — краще мати таку ілюзію, ніж не мати нічого. Принаймні Ханьцьов погодилася розділити з нею цю роль закоханих.
Жубін миттєво перевтілилася, застосувавши весь свій акторський хист. Вона ніжно припала до плеча Ханьцьов і з осяйною щасливою посмішкою на обличчі грайливо дорікнула «Ох, навіщо ж ти так поспішно відкрила їм нашу таємницю?»
Тан Ханьцьов перевела на неї погляд. Кілька секунд вона мовчки дивилася на подругу, а потім стиха запитала: «Тобі це неприємно?»
Жубін виглядала надзвичайно чарівно, її очі випромінювали ніжність. Вона сором’язливо опустила вії й ледь чутно промовила: «Навпаки. Мені подобається все, що ти робиш».
Будь-який вчинок її Цьовцьов викликав у неї щире захоплення.
Серце Тан Ханьцьов здригнулося від цього зворушливого вигляду Жубін, а в душі здійнялося незрозуміле хвилювання.
Кожна риса обличчя, кожен жест Ю Жубін були бездоганними. Вона втілювала саму відданість і любов — почуття, яких насправді не було, але які вона так переконливо зобразила.
Ханьцьов мимоволі подумала: Її талант справді вражає.
Вона грала настільки щиро, що Ханьцьов майже повірила у справжність цієї прихильності.
Тан Ханьцьов вирішила підтримати подругу в цій грі. Вона ніжно подивилася на неї й промовила низьким, оксамитовим голосом: «Головне, щоб ти була задоволена».
«Поки тобі подобається, я зроблю все».
Ці слова пролунали так переконливо, що Жубін, попри розуміння ситуації, знову відчула глибоке хвилювання перед цією лагідною жінкою.
Вона була вражена майстерністю Ханьцьов. Їй хотілося негайно відповісти такою ж пристрасною грою, аби довести силу свого «вдавано-справжнього» почуття.
Під столом Жубін непомітно для інших схвально торкнулася руки Ханьцьов, заохочуючи її продовжувати.
Дружина Ю подумки вигукувала: Дай мені ще! Все гаразд, не стримуйся, я витримаю!!!
Тан Ханьцьов зрозуміла натяк і ледь помітно всміхнулася.
Вони вдвох розпочали демонстрацію палких почуттів безпосередньо перед Цьов Юньлі та Тан Шенхе. Вистава була настільки переконливою, що здавалося, ніби вони справді не помічають нікого навколо.
Юньлі та Шенхе відчували, що ось-ось осліпнуть, споглядаючи цей відвертий прояв близькості.
Тан Шенхе не оговтався від цієї величезної кількості інформації та був повністю онімілий.
Проте Цьов Юньлі швидко відреагував. Його гострий погляд був прикутий до двох жінок, які колись займали його серце. Дві мечоподібні брови насупилися, а гострота в очах перетворилася на пильний погляд, коли він оглядав їх, намагаючись знайти будь-яку підказку, яка б довела, що вони просто вдавали.
Проте їхня поведінка була настільки невимушеною та природною, наче подібна ніжність була для них звичною справою. Здавалося, вони завжди належали лише одна одній, а світ просто не знав про їхню таємницю.
Він не знайшов жодного підтвердження своїм сумнівам. Навпаки, щирість їхніх почуттів здавалася йому беззаперечною.
Цьов Юньлі раптом відчув задуху. Він роздратовано поправив краватку, намагаючись заспокоїтися, проте думки продовжували вирувати: як вони могли стати парою?
Чому?
Адже колись Тан Ханьцьов була палко закохана в нього, вона буквально обожнювала його, вважаючи єдиним і неповторним.
Як вона могла раптово закохатися в жінку?
Невже сексуальна орієнтація жінок змінюється так само швидко, як вони змінюють свою думку?
Раптом він пригадав слова, сказані Ханьцьов раніше: «Ти мені зовсім не цікавий. Я радше покохаю жінку, ніж тебе».
Тоді ці слова здалися йому лише виявом образи чи нещирості, проте зараз вона ділом доводила правдивість колишніх заяв.
Вона справді не відчувала до нього інтересу. Навіть її вибір на користь іншої жінки виявився саме тією людиною, чиє кохання колись здавалося йому особливим.
Колись він страждав через прихильність обох цих жінок, а тепер вони обидві виявляли до нього цілковиту байдужість...
Цієї миті Юньлі остаточно протверезів, і гіркота наповнила його серце.
Безглуздя... усе це здавалося неймовірним.
Вони воліли бути разом, ігноруючи його присутність.
Як це могло статися?
Адже він завжди вважав себе привабливим для протилежної статі...
Юньлі відвів погляд і раптом видав гіркий, самовпевнений сміх.
Ю Жубін, спостерігаючи за цією раптовою зміною його стану, відчула занепокоєння. Вона інстинктивно наблизилася до Тан Ханьцьов, шукаючи захисту, і тихо промовила: «...Його сміх звучить дещо моторошно».
Ханьцьов лагідно заспокоїла її: «Не хвилюйся, я поруч».
Вона була впевнена у своїх силах і знала, що зможе захистити Жубін у разі потреби. До того ж, Юньлі, як людина певного кола, не дозволив би собі нерозважливих вчинків.
Інакше Цьов Хайнін неодмінно покарав би сина за таку ганьбу.
Тривога, що охопила Жубін, миттєво зникла після цих слів. Вона відчула цілковитий спокій і нарешті змогла розслабитися.
Їй навіть хотілося полежати, як домосідка, щоб висловити свою повагу до цього відчуття безпеки.
Жубін кокетливо підморгнула їй: «Моя Цьовцьов, ти така надійна. Кохаю тебе～»
Юньлі, не в змозі більше терпіти цю сцену, різко підвівся і вигукнув: «Досить!»
Ю Жубін здригнулася від несподіванки й почала жалібно скаржитися Ханьцьов: «Він такий грубий, мені справді страшно».
Тан Ханьцьов: «...» Твоя гра справді трохи перебільшена.
Але перед сторонніми Тан Ханьцьов не могла її критикувати, тому просто обійняла, потім повернулася до лютого Цьов Юньлі з холодним поглядом і сказала: «Пане Цьов, будьте стриманішим. Прошу не турбувати мою дівчину своїми вигуками».
Дівчина...
Ю Жубін миттєво припинила свої жалібні вигуки — це слово виявилося надзвичайно приємним на слух.
Коли Тан Ханьцьов вимовляла це слово, маючи на увазі саме її, це звучало просто неймовірно!
Їй захотілося, аби ця вистава негайно стала істиною, щоб статус обраниці Тан Ханьцьов закріпився за нею назавжди.
Вона зручніше прихилилася до Ханьцьов і, кинувши на Цьов Юньлі тріумфальний погляд, промовила: «Справді, виявіть шляхетність. Не варто тривожити дівчину пані Тан. Її дуже легко злякати».
«Наслідки переляку можуть коштувати вам надто дорого».
Ю Жубін: Я — кохана президентки «Хваяо», я маю особливу цінність!
Цьов Юньлі зверхньо споглядав на неї, поки вона вдавала тендітну й лагідну жінку в обіймах Тан Ханьцьов. Він миттєво помітив лукавство в її погляді й зрозумів, що ці слова мають на меті лише роздратувати його. Його обурення сягнуло межі.
Вразлива?
Тендітна?
Яке безглуздя!
Він добре пам’ятав їхню нещодавню суперечку, вона навіть влаштувала з ним стометровку, називаючи його на кожному кроці «онуком», неймовірно люта!
Він переконався, що відмова від почуттів до цієї дволикої жінки була правильним рішенням.
Що ж до того, чи відома Тан Ханьцьов її справжня вдача...
Яке це мало до нього відношення?
Якщо вони знайшли спільну мову в такому форматі — нехай буде так. У будь-якому разі, його стосунки з Ханьцьов залишилися в минулому, тож навіщо перейматися зайвим?
Від гніву в Юньлі почався головний біль. Його обличчя потемніло, він холодно промовив: «Що ж, вітаю вас. Бажаю вам щастя!»
З цими словами він повернувся і пішов, надзвичайно роздратований усім, що сталося сьогодні. Багато чого було неочікуваним, що застало його зненацька і залишило безсилим щось змінити.
Тим часом у системному відсіку 008 завершив аналіз даних. Тепер йому належало визначити графік наступних втручань та їх загальну кількість.
У разі виявлення нових розбіжностей у даних, він планував коригувати параметри, доки ліміт системних можливостей не буде вичерпано.
Перед внесенням змін він вирішив перевірити стан Ю Жубін. Щойно зв'язок було відновлено, він став свідком того, як головний герой залишає приміщення в крайньому збудженні.
008 пильно подивився на зображення чоловіка на екрані, спершу розгубився, а потім нахмурився. Він наблизився до монітора, наче прагнув підтвердити своє припущення.
Проте Юньлі швидко зник із поля зору камер. 008 довелося переключитися на камеру стеження за головним героєм, аби продовжити спостереження.
Він зосередив усю свою увагу на маківці Юньлі — там, де знаходився його «німб головного героя».
У кожному ігровому світі головні персонажі мають особливий знак — невелике золотаве кільце над головою, яке вирізняє їх серед інших. Здалеку вони нагадують небесних істот.
Юньлі саме сідав у свій автомобіль, і німб незмінно слідував за ним.
Але 008 відчував дедалі більше збентеження.
Сяйво німба головного героя Цьов Юньлі...
Чому воно так сильно згасло?
------(Перекладач має що сказати)------
Як приємно перекладати цю частину)