Сон Дженьджень придушила сум'яття у своєму серці, намагаючись здаватися спокійною.
Президентка Тан кинула на неї короткий погляд, подумки зітхнула і звернулася до співрозмовниці: «Я випадково увімкнула гучний зв'язок, тож будь ласка, добирай слова».
Ю Жубін: «О, не варто перейматися! Випадковість — річ звичайна. Я теж скористаюся гучним зв'язком, аби відновити рівновагу».
Тан Ханьцьов: «...»
Невже це єдине, що її турбує в цій ситуації?
Ю Жубін невимушено продовжувала: «Насправді, те, що ви почули — лише репліка з драми. Останнім часом я захопилася переглядом серіалів; можливо, бажаєш приєднатися? Можу порекомендувати кілька».
Тан Ханьцьов вимкнула гучний зв'язок, дозволивши Сон Дженьджень самостійно опановувати емоції.
Вона піднесла слухавку до вуха: «Де ти знаходиш час дивитися таке?»
Графік зйомок у шоу «Новий зірковий айдол» та робота над рекламою мали б виснажувати її цілком.
«Час як губка, можна трохи вичавити, — легковажно відповіла Ю Жубін. — До того ж, ми не працюємо безперервно. Хвилини відпочинку необхідні для душевної рівноваги, а перегляд драм — це ще й...»
«...чудова нагода повправлятися в акторській майстерності».
Тан Ханьцьов обіцяла надати їй можливості в кіноіндустрії, якщо вона виявить належну старанність. Шоу наближалося до фіналу, і враховуючи її шалену популярність, Тан Ханьцьов обов’язково дотримається своєї обіцянки. Тож Ю Жубін вирішила готуватися до майбутніх викликів заздалегідь.
Вона з цікавістю запитала: «То як ваші враження? Чи вдалося мені передати драматизм репліки?»
Тан Ханьцьов поглянула на стажерку, яка виглядала так, ніби в неї вдарила блискавка. і спокійно сказала: «Так, це було надзвичайно переконливо. Тепер у декого точно складеться хибне враження про характер наших стосунків».
Сон Дженьджень здригнулася, відчувши, що ці слова стосуються саме її.
Проте за мить вона усвідомила: ситуація зовсім не така однозначна.
Якби президентка Тан та Ю Жубін справді приховували таємницю, вони б не обговорювали це настільки відкрито.
Вона згадала настанову колег: ці дві жінки пов’язані виключно щирою дружбою. Отже, Ю Жубін просто репетирувала!
Це усвідомлення нарешті принесло їй душевний спокій.
Тан Ханьцьов цінувала акторські амбіції подруги, проте непокоїлася про її здоров'я: «Відпочивай, коли маєш таку нагоду. Навчання можна продовжити згодом, у вільніший час».
Ю Жубін весело погодилася і спитала: «То як, чи вразив вас мій дарунок? Чи сумувала ти за своїм дорогим бойовим товаришем?»
Тан Ханьцьов засміялася: «Чому ти думаєш, що я не захочу тебе вдарити, побачивши подарунок?»
Ю Жубін урочисто проголосила: «Тому що ви — втілення шляхетності, ми живемо у цивілізованому суспільстві, а головне — мій подарунок просто бездоганний!»
Тан Ханьцьов була дещо спантеличена: «...В чому ж полягає його бездоганність?»
Ю Жубін миттєво аргументувала: «Він дарує незабутні емоції і затьмарює всі інші привітання. Тепер ваші думки належатимуть лише цьому величному вимпелу. З ним ви станете найяскравішою постаттю у будь-якому шляхетному товаристві!»
Тан Ханьцьов: «...»
Її здатність вигадувати була такою ж чудовою, як і завжди.
Сон Дженьджень слухала розмову Тан Ханьцьов та Ю Жубін майже всю дорогу. Вона відчула, що тон президентки Тан був розслабленим, без жодної ознаки виснаження; вона часто переривала мову тихим, чарівним сміхом.
Стажерка замислилася: Очевидно, пані Тан справді плекає щиру симпатію до Ю Жубін...
Невдовзі автомобіль зупинився біля її оселі. Щойно дівчина вийшла, Хань Вей рушила далі, не затримуючись ні на мить.
Сон Дженьджень залишилася на засніженій вулиці. Спостерігаючи, як удалині зникають габаритні вогні чорного авто, вона згадала щиру бесіду між керівницею та артисткою, і в її серці зародилося почуття заздрощів.
Вона також хотіла мати такі ж близькі стосунки з Тан Ханьцьов...
Якою б не була природа їхніх стосунків, вона прагнула бодай частки такої довіри.
...
Ю Жубін невдовзі знову покликали до роботи. Зйомки мали тривати до восьмої години вечора, після чого на дівчат чекав відпочинок у готелі. Наступного дня, завершивши роботу над останнім груповим роликом, вони мали повернутися до тренувального центру.
Тан Ханьцьов завершила дзвінок і заплющила очі, дозволивши собі перепочити, доки Хань Вей везла її додому.
Прибувши вона насамперед насолодилася гарячою ванною. У вологому серпанку вона заплющила овіяні парою очі, відчуваючи довгоочікуване заспокоєння.
Раптом, за десять хвилин, вона розплющила очі від раптової думки: вона забула поцікавитися датою народження Ю Жубін.
Ю Жубін володіла цією інформацією — можливо, завдяки сюжету, наданому системою, або ж дізналася про це самостійно.
Натомість Тан Ханьцьов залишалася в невіданні. Не було жодного стороннього джерела, яке б повідомило їй про цей день; у цьому світі не існувало іншої душі, обізнаної в таких деталях.
У цьому сенсі Ю Жубін і надалі залишалася відчуженою від навколишньої дійсності.
Тан Ханьцьов відчула докори сумління через власну необачність. Вона усвідомила, що знехтувала важливою подією у житті своєї дорогої подруги.
Вона поспіхом завершила водні процедури, одягнула теплий халат і вийшла до вітальні. Перевіривши час на смартфоні, вона побачила, що восьма година ще не настала — отже, Ю Жубін все ще перебувала на знімальному майданчику.
Залишивши коротке повідомлення у месенджері, вона пішла сушити волосся.
…
Пунктуальність та організованість замовників реклами заслуговували на щиру похвалу: рівно о восьмій годині робочий процес було завершено, і артисти отримали змогу відпочити.
Учасниці ввічливо подякували персоналу й у супроводі асистентів вирушили до готелю. Після виснажливого дня панувала розслаблена атмосфера: дівчата спілкувалися, перевіряли сповіщення у смартфонах або ж готувалися до сну.
Ю Жубін, затримана листуванням, відстала від гурту. Вона повільно йшла коридором до свого номера, відповідаючи на повідомлення Тан Ханьцьов.
З-поміж одинадцяти учасниць десятеро оселилися по двоє, а одна мала зайняти окремий номер. Ю Жубін добровільно обрала самотність.
Вона добре розуміла юних дівчат, які прагнули розділити враження від поїздки з подругами. Сама ж вона почувалася набагато старшою за них, тож не відчувала потреби у вечірніх розмовах і була цілком задоволена власною компанією.
Тан Ханьцьов просила її вийти на зв'язок, щойно з'явиться вільна хвилина. Отримавши ствердну відповідь, Тан Ханьцьов негайно зателефонувала.
«Твій робочий день закінчено?» — поцікавилася Тан Ханьцьов.
Ю Жубін поправила комір, захищаючись від нічної прохолоди: «Так, я вже вільна».
«Коли ти святкуєш свій день народження?» — запитала Тан Ханьцьов без зайвих передмов.
Ю Жубін почухала обличчя, на мить задумалася і легко посміхнулася: «Гей, хіба це не збіг? Той самий день, що й у нашої президентки Тан».
Тан Ханьцьов була приголомшена, абсолютно несподівана збігом обставин, і одразу відчула себе ще більш винною. Вони ділили одну святкову дату, проте Ю Жубін пам’ятала про неї та підготувала дарунок, тоді як вона сама залишалася в невіданні.
«Пробач мені, — щиро мовила Тан Ханьцьов, — мені не варто було запитувати про це настільки запізно».
Ю Жубін лише легковажно зауважила: «Не варто перейматися, це не має великого значення».
Сама увага з її боку була для неї достатньою. Святкові урочистості ніколи не були для неї пріоритетом.
«Чи маєш ти якесь особливе бажання?» — продовжила Тан Ханьцьов.
Зайшовши до номера та причинивши за собою двері, Ю Жубін жартома відказала: «Замість того, щоб пропонувати слова втіхи, чому б не дати мені величезну суму грошей?»
«Величезну суму? Ти маєш на увазі кількасот мільйонів?» — цілком серйозно запитала Тан Ханьцьов.
Ю Жубін була вражена таким розмахом: «Ні, звісно, не настільки!»
У світі великого капіталу поняття статків вимірювалося мільярдами, проте для ощадливої Ю Жубін реальність була іншою. Коли фінансові ресурси обмежені, навіть незначна сума здається багатством.
Навіть не думайте про щось понад п'ять юанів!
«Не потрібно мільйонів! — розсміялася дівчина. — Надішли мені чотири шістки, і для мого скромного бюджету це стане справжнім скарбом!»
Тан Ханьцьов коротко погодилася і завершила розмову.
Ю Жубін: «?»
Проте за п’ять хвилин на її рахунок надійшло шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість юанів.
Ю Жубін: «???»
Рішучість президентки Тан межувала з екстравагантністю.
Більше того, вона підозрювала, що та помилково додала зайву цифру.
Вона негайно перетелефонувала: «Сестро, чи не здається тобі, що сума дещо перевищує моє прохання?»
«Навпаки, я вважаю, що цього замало», — спокійно відповіла Тан Ханьцьов.
Ю Жубін: «???»
Хіба я не сказала чотири цифри? Як можна додати замало до п'яти цифр?! І там немає десяткової коми!
«Якби ти не була такою вимогливою до ощадливості, — зізналася президентка, — я б додала до цієї суми ще одну».
Власних статків Тан Ханьцьов було достатньо для будь-яких примх, і вона лише стримувала свою щедрість, аби не збентежити подругу.
Ю Жубін: «…»
Вона мала б подякувати за таку делікатність, проте після останніх слів Тан Ханьцьов Ю Жубін відчула лише легку іронію долі.
Ю Жубін: Сьогодні знову день, коли я кисла виноградина, а не троль.
Тан Ханьцьов завершила розмову невдовзі після розмови. Дивлячись на сповіщення про переказ із символічною сумою з п’яти шісток, Ю Жубін знову відчула, що означає дружба з людиною такого статку.
Ю Жубін: Дякую за запрошення. Я щойно вийшла з літака, і це гірко-солодке відчуття.
Вона довго стояла біля дверей, перш ніж нарешті зітхнула і повільно посміхнулася.
Тан Ханьцьов ставилася до неї з бездоганною добротою.
Вона надіслала коротку подяку, залишила телефон на ліжку і, цілком задоволена, пішла готуватися до сну.
За пів години Ю Жубін, закутана в халат, стрімко вийшла з ванної кімнати й одразу пірнула під теплу ковдру — зимовий холод був нещадним.
Телефон знову нагадав про себе. Це був виклик від Тан Ханьцьов. Тремтячою від холоду рукою вона відповіла і почула запитання: «У якому номері ти зупинилася?»
«Що?» — не зрозуміла Ю Жубін.
Тан Ханьцьов терпляче повторила: «Який номер твоєї кімнати?»
Ю Жубін збентежено спитала: «Чому ти про це питаєш…»
Тан Ханьцьов відповіла спокійно: «Щоб відсвяткувати твій день народження. Я вже біля готелю, кажи номер».
Почувши це, Ю Жубін негайно схопила смартфон, зіскочила з ліжка й підійшла до вікна. Відхиливши важку завісу, вона справді побачила внизу, серед снігового виру, знайому постать.
Тан Ханьцьов була одягнена в чорне пальто та яскраво-червоний шарф. Тримаючи в одній руці телефон, а в іншій — коробку з тортом, вона прямувала до входу.
Завірюха шарпала її одяг, вітер здіймав хвилі довгого волосся, проте її крок залишався незмінно впевненим.
— Вона приїхала, аби особисто привітати її.
Спостерігаючи цю сцену, Ю Жубін відчула, як серце раптово прискорило свій ритм.
Шум вітру вмить затих, залишився лише прискорений пульс, у кожному ударі якого вчувалося ніжне зізнання.
Вона вже не помічала снігу за вікном. У цю мить у її світі існувала лише Тан Ханьцьов — жінка, яка приїхала сюди виключно заради неї.
Єдина і неповторна.
Посмішка повільно прокралася в її ясні очі.
«Кімната 5241, — сказала вона з посмішкою. — Я чекаю на тебе».
Тан Ханьцьов погодилася, і вони завершили розмову.
Ю Жубін сстояла біля вікна, притискаючи руку до свого шалено калатаючого серця, її погляд був прикутий до нескінченних сніжинок, що кружляли за вікном.
Раптом вона відчула, що сніжні дні вже не такі неприємні; насправді вони були досить милими і навіть зворушливими.
Так само як і Тан Ханьцьов.
Вона вдивлялася в нічну темряву, наче прагнучи крізь хмари звернутися до когось близького.
«Лао Ю, — тихо прошепотіла вона, — здається, я закохалася».
----------(Автор має що сказати)---------
Готова побитися в заклад: події, на які ви сподівалися, розпочалися — так, саме цей троль першою усвідомила свої почуття!
------(Перекладач має що сказати)------
( ꈍᴗꈍ)