Віддавши честь Дейвілу, Цзоу Чжо і група рушили далі. Хоча вони належали до різних таборів, але дві різні сторони були схильні ненавидіти легіони Плеті.
Незабаром Цзоу Чжо з групою підійшли до Памеле, і дівчинка радісно застрибувала. - Битва закінчена! Мій тато сказав мені це! Він розігнав всіх духів і повернувся додому! Я така щаслива!
- А ще він сказав, щоб я привітно зустріла вас, так що я приготувала вам чай. Ви любите цукор?
Памела роздала всім чай з цукром...
Ліна Сюе подивилася на чашку у своїй руці, і їй захотілося заплакати.
Бідолашна маленька дівчинка, мабуть, думала, що підсоложений чай - це найкраще з усього світу.
У результаті всі поклали цей чай у свій інвентар.
Після цього Памела дала кожному ключ, яким можна було відкрити скриню зі скарбами.
Цзоу Чжо відкрив скриню його і сказав: - Боже мій, 3 речі блакитного кольору! Обручка, перстень і якийсь дорогоцінний предмет! На жаль, мені підходить тільки кільце.
Лінь Сюе сердито постукала Цзоу Чжо по голові. - Ей, порушувач атмосфери! Головне, що душа маленької дівчинки вільна. Головне в цій справі не спорядження, ти, виродок!
Старий Перслі подивився на предмети і сказав: - Ці речі досить хороші якості, особливо намисто.
- Правда? Тоді я теж погляну, - сказала Лінь Сюе і з радістю наробила намисто та кільце.
У цей момент далеко з'явився силует.
- Отче? - Памела завмерла, а потім радісно вибігла з дому.
Джозеф Редпат крикнув: - Памела? Люба, це ти?
Памела Редпат: - Отче! Ти повернувся!
- Батьку, підемо пограємо! Я розповім тобі історію! Ні, підемо збирати квіти і пити чай. Я знайшла свою ляльку...
- Я дійсно сумувала за тобою... Отче...
- Я теж сумував за тобою, моя люба, я нарешті вдома...
Батько і дочка міцно обнялися, і невдовзі вони зникли.
У Линь Сюе зачесався ніс. Якби вони зараз були в реальному світі, а не у віртуальному, вона б вже давно ридала.
- Отже, батько більше не несе на собі важкий тягар, і дочка вже не одна. Добре. Я сподіваюся, що вони зможуть відпочити на небі...
Лінь Сюе подивилася на свої поточні місії і сказала: - Отже, давайте швидко прокачаємося! Ми повинні відправитися в Стратхольм і допомогти повернути картину!
----
Перша реакція багатьох гравців на Східні та Західні Чумні землі полягала в тому, що... Багато з них ненавиділи їх.
І насправді ці дві локації були дійсно важкими. На цих локаціях скрізь було агресивне не існування, зруйновані поселення, заражені тваринами...
Крім того, на цих локаціях іноді збиралися монстри і атакували всіх, хто з’являвся у них. На Західних Чумних Землях було багато різних завдань, але навіть група гравців могла померти, виконуючи їх, якщо була недостатньо обережною.
На Східних Чумних Землях багато гравців мали прийти до Срібного Світла, але там також було повно різних монстрів. Багато гравців то і справа помирали на цій локації, через що потім були змушені повертатися назад ...
Ці дві локації були дуже непривітні до будь-якого гравця. Гравці мали терпіти постійний дискомфорт для виконання різних завдань, і крім монстрів гравці часто стикалися з гравцями у ворожому таборі.
Але це також було нагадуванням для гравців. Багато з тих, хто приходив на ці дві локації були вже 50-го рівня, що постійно нагадувало їм про те що вони ось-ось візьмуть максимальний рівень і стануть дійсно сильними.
Для багатьох гравців цей рівень був головною метою на даний момент. Вони отримують досвід до досягнення максимального рівня - всього лише підготовка. Принаймні в це вірили більшість гравців.
Але навіть після того, як вони візьмуть максимальний рівень, переважна більшість гравців пам'ятатиме свій досвід прокачки на Чумних землях.
Оскільки сюжет на Чумних землях був пов'язаний з історією короля-Ліча, це було більше, ніж просто локаціями для прокачки.
У Східних та Західних Чумних Землях гравці могли побачити багато елементів, пов'язаних з сюжетом, і ці локації були тісно зв"язані з історією Азерота.
На півдні Західних Чумних земель, що на західному березі озера, лежить славетне місто Андорал. Він був одним з перших людських поселень у Лордероні, але тепер його знищено. Раніше він був центром тяжіння, але тепер він став місцем збору неживи.
Артас відчайдушно боровся, щоб врятувати місто від нежиті речі. Але після того як Армас змінився, він сам знищив його. Утер Світланосний був убитий Артасом, своїм учнем, після чого Артес викрав прах короля Теренаса і використовував його для воскресіння Кел'Тузада.
Елітний монстр 61-го рівня, лич Араж, жив в Андоралі. В одній з місій гравці повинні були вбити Аража і дістати його кристал-талісман.
На північ від Західних Чумних земель був Дольний Очаг. Люди цього ордену відразу ж вбивали будь - кого, хто нібито був переносником чуми. Син Фордінга, Телан Фордринг, номінальний повинен був контролювати це місце, але насправді все в цьому місці контролював Ісільлен.
У місце, куди старий Фордінг часто привозив своїх дітей на відпочинок, одна родина підписала контракт з Кел'Тузадом для захисту своїх скарбів, тому їх особняк став місцем скупчення різних тварей, де темні віруючі проводили різні церемонії вдень і вночі.
На півдні Кремту Горю було місце, благословенне світлом. Гребниця Утера Світланосного, перший паладин і засновник ордену Срібря Длані, спав там, а його спокій охороняли війська Альянса день і ніч. Як тільки орди наближалися до хребта, вони зазнали відчайдушного опору.
У Східних Чумних землях був знаменитий Стратхольм. Чумні землі були місцем, де Артас ступив на дорогу без повернення.
Довкола Стратхольма дерева були сильно ерозії, тому багато хто називав ліс навколо цього місця "Більний ліс". Дарроушир, Хребет, Стратхольм... Кожне місце на Чумних землях мало свою унікальну історію.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha