Лін Сюе взяла керівництво початківця авантюриста.
Відкриваючи керівництво початківця, вона побачила, що основним пунктом цього підручника була карта Штормграда, а справа від карти лежала панель з завданнями, але оскільки Лінн Сюе ще не прийняла жодних завдань, ця панель порожня.
Лін Сюе уважно дослідила карту Штормграда і не змогла стримати емоцій. - Це місто таке велике! Як він може бути набагато більшим, ніж Штормград з гри "Minecraft"?
На карті структура Штормграда в основному була такою ж, як і у грі "Minecraft", але ця версія змінна. І, судячи з масштабу, ця версія Штормграда була набагато більшою.
Невдовзі Лінь Сюе спустилася в центральну торговельну зону.
На подвір’ї був день, і вуличні ліхтарі були вимкнені. Поруч з кожною клітиною стояв знак, який вказував на те, де що було.
Поки вона ходила по вулицях, то навіть побачила повністю озброєну варту Штормграда. Всі вони були в тих самих доспеках з символами Альянса на грудях.
Крім того, подорожі патрулювання сторожі, мабуть, не були фіксованими. Деякі охоронці йшли по фіксованому маршруту, а деякі сторожі заглядали в різні непримітні вулички.
Проходячи повз Лінь Сюе поглянула на обличчя, що проходили мимо охоронців. Хоча шоломи були дуже щільно приєднані до їхніх облич, їхні обличчя все ще можна було розгледіти. Зовнішній вигляд цих вартових не мав нічого спільного між собою, ймовірно система автоматично генерувала їх особи, як і тіла, оскільки всі вони виглядали такими різними.
У центрі торгової зони стояла величезна дошка оголошень з деякими повідомленнями, там були і накази про набір воїнів, накази про мобілізацію тощо, але прочитавши всі вміст у неї так ніколи й не було завдання. Мабуть Чен Мо ще не закінчив проробляти цю частину...
Біля цієї дошки оголошень стояв глашатий. Він з усіх сил намагався заохотити людей, які проходили повз нього, зробити свій внесок у Альянс.
У зоні торгівлі було багато магазинчиків, і Лінь Сюе випадково зайшла в один із обручних крамниць та виявила, що всередині була велика кількість зброї, яку обережно розклали на полиці. Тут були кинджали, ятагани і томагарки, палиці... По суті, тут була зброя на будь-який смак і колір, і ціни залежали від виду зброї, але Лінь Сюе не могла дозволити собі навіть найбільш древну зброю, тому що вона не мала мідної монети.
Оскільки в неї не було грошей, вона могла з чистою душею ходити по магазинах без жодних хвилювань щодо можливих непотрібних витрат.
Там було безліч магазинчиків, в деяких продавали обладунки, у декотрих продавала їжу... Крім того, тут був аукціонний будинок, в якому було багато різних товарів.
Невдовзі Лінь Сюе прийшла в таверну.
Назва цієї таверни була дуже незвичною - "Позолочена троянда". Босом цієї таверни була жінка з оранжево-жовним волоссям. Побачивши Лінь Сюе, вона дуже зраділа. Я бачу, що ти дуже втомилася. Не хочеш відпочити в моїй таверні?
Хоча Лінь Сюе була сором’язливою, господиня таверни не вигнала її, коли дізналася, що в неї немає грошей. Натомість вона дала їй магічну сумку і камінь повернення. - Ласкаво просимо, ти можеш повернутися сюди в будь-який час.
- Ух ти, камінь повернення!
Лін Сюе знала, для чого потрібна ця штука. У грі "I am MT" за допомогою цього каменю можна було повернутися з будь-якого підземелля. Можна сказати, що це - незамінний предмет будь-якого мандрівника світу Азерота.
Чарівна сумка представляла маленьку жовту сумку, яка насправді виглядала трохи меншою від звичайного гаманця. Чарівна сумка називалась так тому, що на ній дійсно були якісь дивні написи, і вона мала ефект « простору кишені ».
Це, по суті, було великим валізом, який виглядав маленьким, але в цій сумці можна було помістити багато речей, і камінь повернення займав лише невелику частину простору у сумку.
Крім того, сумка автоматично прикріпилася до її пояса на талії і тепер виглядала простою прикрасою. І вона зовсім не була важкою, наче там взагалі нічого не було.
Продовживши оглядатися околиці, Лінь Сюе почала бачити все більше і більше гравців, які були так само збиті з пантелику, як і вона пару хвилин тому. Усі вони були схожі на туристів, які насолоджувалися видами Штормграда.
Окрім людей, Лінь Сюе також бачила представників інших рас - нічних ельфів, дров, гномів і гоблінів. Тим не менш, всі вони були написами, але вона бачила, як з ними співпрацювали інші гравці.
Пройшовши через торговельну зону, Лінь Сюе зрештою підійшла до головного входу в Штормград.
Генерал Геммонд Клей верхи на бойовому коні спостерігав за кожною істотою, що входило до Штормград через головний вхід, і по обидва боки від проходу стояли охоронці, які виглядали більш сильними та витривалими, тим вартові, котрі патрулювали вулиці міста.
Під величною мелодією Лінь Сюе повільно йшла мостом і дивилася на величезні статуї перед собою.
Курдран Громовий Молот...
Данат Троллебо...
Верховний маг Кадгар...
Алерия Ветрокрила...
Генерал Тураліон...
Перед кожною статуєю стояла епітафія з ім'ям героя і опис його рухом. Епітафія була написана незрозумілою символічною мовою. Коли Линь Сюе подивилася на ці символи, то за ними з’явився китайський переклад.
Коли Лінь Сюе прочитала написане, вона увійшла всередину і відвідала головний район церкви, територію гномів, старе місто...
Вона знайшла кілька неписаних речей, які могли б навчити її різних професії, але жоден з них не хотів передавати їй свої знання.
Зайшовши в одну з найближчих таверн, вона почула, як один з гномів, попуючи пиво, розповідав про боєї з драконом
Лінь Сюе теж хотіла випити, але у неї не було грошей...
- Схоже, мені потрібно задрочити... - Тихо сказала Лінь Сюе.
Прогулюючись вуличками Штормграда, вона все частіше звертала увагу на місцевих неписів, які часто були одягнені в матерчаті одягу, і навіть маленька дитина була учнем якогось майстра. Тільки Лін Сюе носила шкіряні обладунки, які видавалися трохи недоречними.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha