Старий Цінь був вражений, і він був приголомшений таким розвитком ще деякий час, тому що троє гравців просто мало не померли через таку атаку! І це ще за умови, що вони всі були заповнені по самі не балуй!
Всі поспішили геть від боса і ті троє почали пити Естус, але якраз в той момент, коли вони вже дістали Есус і приготувалися його випити, Гундір стрибнув вгору і його меч з гуркотом опустився на землю!
Ще один гравець вибув з цієї битви!
Після того, як він був убитий, інший гравець, що стояв біля Гундіра, кинувся до нього, бажаючи провести удар в спину. У результаті Гундір не тільки мало не вбив його, але і ухилився від всіх літаючих в нього заклинань ...
- Чорт, цей бос занадто сильний!
Раніше, через допомогу скелетів, що так чи інакше відволікали боса від битви, він думав, ніби цей бос був їм під силу ...
Але зараз він так не думав. Гундір ухилявся, контратакував і досить гостро реагував на спроби удару в спину, а також досить гучно почав стрибати по арені, причому час від часу він атакував цими запалами.
Хоча всі гравці, що були в групі Старого Циня, були відомими гравцями, вони прямо зараз добре розуміли, наскільки сильним був цей бос.
Коли вони думали, що після вбивства гравця він на мить з’являється, виявилося що він так просто приманяв до себе гравець, який в результаті мало не помер...
Крім того, що він не зміг вдарити в спину, так ще й всі заклинання відлетіли у нікуди і до того ж після того як Гундір мало не вбив гравця, він відразу запалив всю арену полум'ям!
П'ятеро гравців були вражені цим вогнем, і хоч урон не був таким високим, це було дуже неприємно!
- Старий Цінь, будь обережний!
Старий Цінь поспішно підняв щит і заблокував атаку, але крім того, що його витривалість відразу ж пішла в мінус, так ще половина його здоров’я зникла!
Після того як Старий Цінь впав, Гундір продовжив свій гнів!
Але цього разу це вже був точно кінець, бо після того Гундір забрав і другого танку, а далі й інших гравців...
Через хвилину після вбивства старого Циня ця атака в результаті офіційно захопилася.
Атмосфера в групі була дуже сумною. Коли ці "професіонали" востаннє страждали в Dark Souls? З того моменту минуло так багато часу, стільки часу...
Старий Цінь сказав: - Все гаразд, це наш стимул! Зберіться! Давайте сьогодні вб'ємо цього боса і станемо першими, хто зміг убити його!
----
Через чотири години.
Один танк залишився живим. Гундіра ж мала трохи менше половини здоров'я...
Щоразу, коли вони програвали, у них було відчуття, що ось ще трохи і все, вони переможуть.
І протягом усього цього часу вони відчували себе новачками, які тільки запустили цю нову і прекрасну гру, наповнену болем та депресією. Але раз за разом вони бачили проблиск надії. Щоразу, коли вони програвали, то відчували себе дуже близько до перемоги.
Але це була лише ілюзія.
Старий Цінь двічі кашляв і сказав: - Грати в віртуальні ігри протягом більш ніж чотирьох годин на день погано. Продовжимо завтра...
На той час усе вже втомилося, а без концентрації грати сенсу не було.
Буде краще, якщо вони повстануть сили і завтра надеруть зад Гундіру.
Старий Цінь, а точніше Ван Лацзі, виповз з віртуальної капсули і помився.
Хоча вже було пізно, йому не хотілося спати. Він швидко перекусив і заліз назад у віртуальну капсулу.
Ван Лацзі за звичкою запустив "Dark Souls" і виявив, що Гу Саньгуан теж грав в неї. Очевидно, цей хлопець теж був совий.
Ван Лацзі написав йому: «Давай Разом спробуємо пройти того боса в режимі постійних смертей?»
Гу Саньгуан швидко відповів: «Я Занадто втомився. Може спробуємо Режим випадкових речей, а то такими темпами я піду на боковуІ я не можу цього зробити ».
« »Рїжак Випадкові речі? Давай спробуємо.І я не можу цього зробити ».
У результаті двоє гравців почали грати в режимі випадкових речей.
Зрештою режим постійних смертей змусив їх почуватися безпорадними. Складність гри дозволяє їм розслабитися...
Ван Лацзі, розправившись з Гундіром, підібрав витовий меч.
- Хм? Не випадково, з цікавістю сказав Ван Лацзі.
Гу Саньгуан сказав: - Деякі ключові предмети будуть випадати як зазвичай, а інакше ми б зараз застрягли на одному місці.
Два гравці спокійно продовжили базікати і під час схопок з монстрами, так як для них звичайний режим був більше схожий на прогулянку в парку.
Незабаром, перш ніж Ван Лацзі підібрав білий вогник, він кілька разів заслав сонце і сказав: - Будь ласка, дай мені щось хороше! Краще буде якийсь крутий меч!
Ван Ладжі підібрав вогник і йому випав...
Пепел з екскрементами!
Ван Лацзі був приголомшений. - ... Я до тебе по-доброму, а ти мені у відповідь даєш гівно?
Ван Лацзі втратив дар мови... перший же предмет і екскременти? Чи варто йому й далі грати в цю гру
Ван Лацзі запитав: - Братан, що ти підібрав?
Гу Саньгуан посміхнувся. - О, золоте кільце жадібного змія.
Ван Лацзі: ?
Ван Лацзі був незадоволений, і незабаром знайшов ще один вогник.
- У мене є передчуття, що цього разу я отримаю щось хороше! Я дуже сильний меч!
Ван Ладжі підняв предмет і ....
Він отримав душу, що згасає, найгіршу з усіх!
Ван Лацзі сумно сказав: - Ну, це хоча б краще, ніж найточніше. Що у тебе?
- О, душа понтифіка Салівина.
Ван Лацзі: ти грай, граєш, я щось є захотів, співаємо і повернуся.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha