У такій великій битві Чжен Хунсі швидко зрозумів, наскільки приємно грати « Immportal Conquest ».
Оскільки вона мала зовсім інший ігровий концепт, кожен гравець міг відігравати ключову роль у війні. Навіть гравець, який ніколи не заборгував, міг зробити величезний внесок у перемогу.
У цій великій битві альянсів створили щонайменше три групи - головний загін, облоговий підрозділ і розвіддотряд.
Під час війни кожен гравець бачив чіткі та зрозумілі цілі.
По-перше, потрібно було знайти позицію основних сил ворога і потім атакувати їх, і в разі успіху закріплювати коридор для проходу обсадних підрозділів.
Силу основних загонів було зрозуміти досить просто — потрібно послати групу камікадзе, якою можна буде побачити багато чого. Якщо гравець не міг самотужки знищити знайдені сили ворога, він кликав інших на допомогу.
Друга - захист стратегічних точок. Після вивчення важливих точок на карті було необхідно захищати їх, щоб всі мали хороший трамплін, з якого можна було в будь-який момент потрапити куди-вугодно.
І всім було очевидно, що противник буде атакувати саме такі точки. В даний час більшість основних сил була розміщена для захисту і не могла бути відречена.
Крім того, якщо альянс хотів просунутися вглиб ворога, він мав будувати форт на певній відстані. Але фортеці були досить крихкі, і їм також потрібно було захисту.
По-третє, потрібно було зносити ворожі будівлі.
Як тільки фортеця альянса на лінії фронту буде знищена, це означало, що війська Альянса не зможуть зупинитись і на них будуть прикріплені дебаффи та вони повинні негайно ретируватися.
По-четверте, досліджувати територію. Це в основному робили загони самогубців. Кожен гравець повинен був сформувати групу самогубців, тобто кавалерійську загону, оскільки коні були швидшими від усіх.
Водночас командири мали приймати ряд стратегічних рішень.
Наприклад, де має бути штаб? Як щодо захисту? А атакувати коли?
Якщо хтось робив неправильне рішення, інша сторона відразу ж заволоділа лазівкою і користувалася нею, і якщо це в кінцевому підсумку призводило до поразки першої сторони, то це дуже сильно било по бойовому духу.
Крім того, Чжен Гунсі вважав, що ігри « Imortal Conquest» були важливими як кити, так і звичайні гравці.
Очевидно, що всі в такій грі не повинні бути рівними. Але ця гра дозволила навіть найслабшому гравцеві зробити свій альянс величезний внесок у гру.
Єдина різниця між китом і не кітом полягала в генералах. Наприклад, кит міг спокійно знищити десять груп звичайних гравців своїм дуже дорогим складом, але це не означало, що кити могли робити все можливе.
Ремісники не могли купити й прискорити навчання військ, і час маршів був фіксований.
Але кити дійсно відігравали дуже важливу роль у головних битвах. В гарнізону знаходиться більше десяти загонів? Кіт легко виб'є їх усіх звідти в два заходу!
Однак хоч би наскільки сильним був кит, кожен генерал помер. Після кожного бою їм потрібно було трохи часу на лікування, якщо по ньому були завдані урони. Крім того, кожен гравець міг бачити час прибуття загіну кита, так що вони могли залишити місце атаки в будь-який момент.
Не важливо, куди йшов кит, звичайний гравець міг просто виїяти від його загону.
І насправді вправний звичайний гравець міг знищити загін кита.
Розрив між китами і звичайними гравцями буде постійно скорочуватися.
----
Страсті між альянсом [Воюючі дракони] і альянсом [Ци Ювуї] поступово накалялися.
Але оскільки в альянсі [Воюючі дракониУ них було більше людей, і в них були кілька китів, які вміли грати, вони раз за разом знищували ворожі фортеці та поступово просунулися до місця розташування лідера альянса [Ци Ювуї]
Чий лідер впаде першим, той і програє, обидва альянса це розуміли
Після жорсткого уроку лідер альянса [Військо драконів] Тримав біля свого замку кілька підрозділів середнього гравця. Перед сном він активував щит, і на всяк випадок після тієї атаки побудував кілька фортів для швидшого пересування на непередбачену ситуацію.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha