- Робочий номер чотириста двадцять сім робив це кожен день кожного місяця року, і якщо для когось така робота могла стати гнітючою, Стенлі радів щоразу, коли виконували накази, ніби він був створений спеціально для цієї роботи.
Потім офіс почав віддалятися, і екран врешті-решт знову потемнів. Цього разу на екрані з'явилася назва гри - "The Stanley Parable".
- Але одного разу, сталося щось дуже дивне.
- Щось, що назавжди змінить Стенлі.
- Щось, що він не зможе забути.
Після цього камера показала Стенлі, який все ще сидів перед комп’ютером.
- Він сидів за своїм столом майже годину, коли раптово зрозумів, що жодного наказу з екрану для нього не робилося.
- Ніхто не прийшов дати йому накази, покликати нараду або просто привітатися. За всі роки роботи в компанії такого не траплялося - такої повної ізоляції.
У той час Чжао Лей дивився, як йому показували огляд з різних камер відеоспостереження і кожне місце, яке було показано, не мало жодної людини.
- Щось було не так. Стенлі був шокований і довго не міг зрушитися.
Але потім він прийшов в себе, зібрався, встав з-за столу і вийшов у коридор.
У міру того, як ми читаємо цю історію, вона поступово відривалася від екрана комп’ютера. Тоді Чжао Лей зрозумів, що тепер він міг контролювати Стенлі.
- Який дивний початок.
Чжао Лай був трохи здивований, але він зрозумів чому Чен Мо сказав, що ця гра підходить для нього, адже цей Стенлі дуже схожий на нього. Всі люди, які більшість свого часу на роботі хоч зовні здавалися щасливими і задоволені, але... Насправді це було не так.
Стенлі працював у натисканні кнопки на клавіатурі відповідно до інструкції кожного дня. І Чжао Лей не міг подумати про свою роботу. Хоча його робота була трохи іншою, чи існувала різниця між роботою Стенлі?
Чжао Лей похитав головою, намагаючись розсіяти дивну асоціацію у своїй свідомості і використав мишу, щоб оглянутися навколо.
В кабінеті майже нічого не було і він був дуже вузькою. Після того як Чжао Лей не побачив в ньому нічого цікавого, він повернувся і вийшов з кабінету.
Двері з номерами 428 і 429, які були поруч, не відкривали.
Він продовжив свою розповідь.
- Всі його колеги зникли. Як це сталось?
Стенлі вирішив піти в конференц-зал, може він просто пропустив повідомлення?
З легкою і трохи дивною мелодією на тлі це оповідання відчувалося чимось дещо дивним, але ця мелодія добре вписувалася у саму гру. У Чжао Лея взагалі не виникло нікого різкого відторгнення, хоча він і підсвідомо відчував, що ігри не повинні мати такої дивної розповіді.
- Коли Стенлі підійшов до двох відкритих дверей, він увійшов у двері ліворуч.
Розповідач сказав це дуже природно, як ніби він говорив щось логічне, що повинно було статися. Чжао Лей теж не став довго роздумувати і увійшов у двері ліворуч, і незабаром прибув до конференц-зал
- Але й тут нікого не було.
Хоча він і попав на кілька етапів шляху, Чжао Лей продовжував свою допитливість і далі діяв згідно з вказівками.
Стенлі піднявся до кабінету директора.
Стенлі знову здивувався, не виявивши жодної живої душі. « Хто міг це влаштувати? » — запитував себе Стенлі в повній розгубленості. Які темні сили стоять за всім цим?
Звичайно, він ніяк не міг знати, що завіса таємниці здатна піднести цифрову панель на крісло начальника. Ця цифра активується парольом - два, вісім, чотири, п'ять.
- Але про це Стенлі напевно не знає.
Чо Лей швидко знайшов цифрову панель. Після введення пароля, відповідно до розповіді, секретні двері відчинилися в кабінеті боса.
- Як не дивно, але хаотично натискаючи всі кнопки підряд, Стенлі зовсім випадково впровадив правильний код, неймовірне везіння!
Чжао Лей нахмурився.
Якого біса цей пароль був зовсім не складним, і чому ця цифрова панель не була прихована?
Він думав, що в цій грі йому потрібно буде вирішувати головоломки, але що це? Йому просто потрібно було натиснути на кілька цифр відповідно до того, що сказав диктор, і прохід відкрився? Серйозно?
Коли Чжао Лей хотів вилазити, він вирішив увійти в таємні двері.
- Він ступив у відкрилий прохід в стіні.
Як тільки він це зробив, він потрапив в абсолютно іншу ситуацію, йому здавалося, що він опинився у ще будується будинок, і за допомогою скрипучого ліфта, який явно знаходився на межі зрушення почав спускатися кудись вниз.
Стенлі, спускаючись вглиб будинку, відчув якесь дивне відчуття. Його переповнювали емоції, наче його думки були сміливіші та вільніші і він раптом подумав про сенс своєї роботи - але чому тільки зараз? Протягом перших років, цього питання ще довго призначене бути безвідповідальним.
Після кількох поворотів перед ним з’явився прохід, над яким було написано кілька слів: «Mind Control FacilityІ я не можу цього зробити ».
Пройшовши його, він опинився у великій кімнаті і Чжао Лейк натиснув на кнопку, через що з'явився міст в інше місце.
Пройшовши це місце, він натиснув на кнопку спостереження. Загорілися сотні моніторів, і він зрозумів, що саме тут спостерігали й Стенлі, та всі його колеги.
Чжао Лей підійшов до дистанційного управління і побачив, що за допомогою нього можна було маніпулювати навіть емоціями людей.
Потім він підійшов до диспетчерської і виключив головне джерело живлення.
Під мелодійною і заспокійливою музикою, разом з голосом диктора на задньому фоні Чжао Лай побачив фінальну сценку.
- Темрява, легкий бриз невизначеності, все скінчено?
- Так, він переміг, знищив цю пекельну машину, його свободу була настільки близько, поки відкривалася величезна двері, Стенлі думав про те, скільки невирішених загадок залишилося позаду. Куди поділися його колеги? Як він вирвався з пут системи? Які ще таємниці приховував цей будинок...
І ось сонячне світло залило все навколо, і Стенлі відкинув ці думки, йому не потрібні були знання чи влада, він хотів тільки... щастя.
- Він не шукав розуміння, він шукав порятунку, ніхто тепер не скаже куди йому йти, що робити або що відчувати, яким би не було його життя, вона буде тільки його. Це було все, що йому потрібно. Це було все, що він хотів знати і розуміти.
Стенлі вийшов з будівлі.
- Легке дуновіння вітру принесло відчуття повної свободи, перед Стенлі лежав новий, невідомий шлях, цей момент був саме таким, яким він мав бути.
- І Стенлі був щасливий.
У цей момент монолог оповідача закінчився, і Чжао Лей побачив головне меню гри.
Хто був трохи приголомшений, і це все?
Хоча ця історія була повчальною і розказує історію про співробітника, який шукав свободи, чи вона не надто проста?
Чи це дійсно була... Гра?
Поки він грав Чжао Лей завжди відчував дивне неприємне відчуття. Він весь цей час думав, що це був якийсь особливий хорор, через який боявся, щоб на нього з-за кута вистрибне хтось.
Але оскільки він дотримувався правил гри і діяв так, як треба, то легко міг пройти цю гру.
Але Чжао Лей був трохи здивований.
Він подивився на Чен Мо, який сидів поруч з ним. Впродовж десяти хвилин Чен Мо просто сидів і посміхався.
Чжао Лей зрозумів, що в цій грі було багато контенту, якого він взагалі не знайшов, тому вирішив знову пройти гру.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha