Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Реінкарнація Найбільшого учня

Розділ 17

Прочитано 0% глави

- Це буде жахливо, Кенічі! Ти занадто виділяєш. А Гаруо сказав: « Я знайду тебе в околиці ».

- Я їх не боюся. Розберуся, коли вони прийдуть, — впевнено відповів Кенічі.

- Так, ти правий. Тоді я зберу більше інформації про цих трьох, запропонувавши Харуо.

Кенічі знав про них більше, ніж Харуо, але не міг розповісти про це. Він лише кивнув і давав зрозуміти, що погоджується з планом.

- Добре, я розповім тобі про них протягом дня. Але не бийся з ними сьогодні. Вже вихідні, тримайтеся від них подалі до понеділка, — попередив Гаруо.

- Ха, хочеш, щоб я сховався від них, — посміхнувся Кенічі, дивлячись на друга.

– Да. Я не хочу, щоб ти їх покалічив. Харуо пояснив, наскільки вони сильні, щоб ти міг контролювати свою силу в бою.

— Гаразд, чорт забирай, я піду короткою дорогою, щоб не зустрітися з ними, — погодився Кенічі.

Після закінчення школи Кенічі та Міу поїхали до Резонпаку Додзе найкоротшим шляхом. Під час тренування з сенсеєм Акісаме, Кенічі сказав:

- Ви мали рацію, сенсей. Схоже, мені скоро доведеться битися з усією бандою.

- Хм, що сталося? – запитав Акісаме.

Кенічі розповів йому всю історію.

- Отже, ти збираєшся проти цілої банди, — потонув Акісаме.

- І так, і ні. Думаю, якщо я продовжу їх бити, вони перестануть мене діставати, — відповів Кенічі.

- То ти б'єшся з цими трьома в понеділок? – уточнив Акиме.

- Так, — підтвердив Кенічі.

- Тоді залишайся тут на вихідні. Ми ще потренуємо тебе перед боєм, — запропонував сенсей.

- Хм, а це дійсно потрібно? - Кенічі сумнівався.

- Так, Кенічі. Твої противники теж майстри бойових мистецтв. Ви не зможете перемогти їх, якщо ви не будете готові, — втрутився Кенсей Ма, який щойно увійшов до кімнати.

- Добре, тоді я попереджу батьків, — погодився Кенічі.

Він перевдягся, взяв сумку і побіг додому.

— Він навіть не втрачає настрою, коли зустрічається з бандою, — зауважив Сакакі, який сидів поруч із чашкою чаю.

- Так, і він зміг розмовляти з нами під час тренування. Мабуть, доведеться ускладнювати його графік, — сказав Акісаме, граючи з вусами.

— У нас є два дні, щоб покращити його підготовку », — додав Кенсей Ма.

Кенічі, який тільки почав звикати до занять, навіть не підозрював, що його чекає в наступні два дні.

*** Резіденція Сірахама*

Уся сім’я зібралась за обіднім столом. Сестра Кенічі, Хонока, їла вечерю, батько Мотоцугу сидів навпроти, а мати Саорі роздавала їжу.

- Мамо, тато, я залишуся на вихідних для тренувань, — повідомив Кенічі.

- Що? Чому? Ти ж приєднався туди заради розваги! Чому ж тоді він так серйозно поставився до цього? - Тато здивувався.

- Тату, мені це дійсно подобається. Я роблю це не просто так, — серйозно відповів Кенічі.

- Кенічі, я рада, що ти нарешті знайшов те що тобі до душі. Я не буду тебе зупиняти, тільки не перестарайся, — сказала мама.

- Дякую, мамо. Не хвилюйся, я буду в порядку, — посміхнувся Кенічі.

- Але, мамо, як ти можеш це дозволити, навіть не перевіривши, що це за додзе? - Хонок обурився.

- Це добре, не переживай, — відповів Кенічі.

Хонока надулася, але більше не заперечувала.

*** Що визначає день*

- Я йду, мама, тато, Хонока! - Кенічі крикнув, взявши сумку з одягом та речами.

Коли він вийшов з дому, Хонока швидко побігла нагору.

- Хонока, не біжи по сходах! - Мати кричала.

- Ти бачила, люба? У очах Кенічі з'явилося світло, ніби воно світиться. Що ж нам робити? — запитав Мотоцугу у дружини.

– Заспокойся, любий, — посміхнулася Саорі.

- Тату, дивись, це мабуть проспект додзьо, куди ходить Ніі-чан. Коли він пішов, його кишені випало, — сказала Хонока з папіром.

- Бачиш, Саорі? Вона схожа на мене. Швидко співпадає, — гордо сказав Мотоцугу.

Він встав, дістав дробовик, зарядив його і сказав:

- Здається, з Себастьяном все гаразд. Ну що, прогуляємося додзьо і перевіримо його?

- Це мій тато, — з гордістю сказала Хонока.

- Дорогой! - Закричала Саорі.

— Пора на роботу, — нагадала вона.

- Робота? Пухаха! Смешно! Робота — це просто місце, де я заробляю на сім’ї, — помстився Мотоцугу.

- Тату, нам треба поспішати! – торопила Хонока.

— Так, так, йду, дочко моя, — погодився він.

Він попрямував до дверей, але раптом обернувся і запитав дружину:

- Ти не переплутала своїх пріоритетів?

Саорі, яка стояла позаду нього, схопила сковороду, замахнулася і... [Бенг]...

https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya

Попередня главаНаступна глава