Кенічі і Міу підійшли до Додзьо, тримаючись за руки. Коли вони відчинили двері, Міу швидко прибрала свою руку.
- Що трапилося, Міу? — Він запитав Кенічі, знаючи, що їй теж подобалося триматися за руки.
— Нічого, просто якби мій дідусь побачив нас так, він б розлютився на тебе і спробував би побити, говорячи, що навчає тебе, — відповіла Міу.
- Хіба схоже, що я боюся його? - Він посміхнувся Кенічі, щоб знову взяти її за руку.
Але в цей момент вони почули голос Акісаме-сенсея:
- О, ти прийшов, Кенічі.
Міу миттєво втекла, а Кенічі стояв усміхаючись, дивлячись їй в спину. Потім він повернувся до Сансеї:
- Так, я готовий. Давайте почнемо нашу практику.
- Добре, йди за мною, — сказав Акісаме.
Кенічі зайшов всередину додзьо і побачив кам'яну статую, що дорівнювала йому. Верхня частина боввана була одягнена в одежу для бойових мистецтв.
- Що це? Ця річ... - Кенічі здивувався.
— Це мій спеціальний треніровий прилад для відроблювача, — пояснив Акісаме.
Кенічі підійшов до статуї, взяв її за комірець, ногою вивів з рівноваги і, піднявши над головою, кинув вниз.
- Хоч вона досить важка, але все одно це було легко, — сказав він, самовдоволено посміхаючись.
Акісаме подивився на Кенічі, потім на статую:
- Вона важка, тому що зроблена з каменю. Але якщо ти думаєш, що це просто, подивися на статую.
Кенічі подивився і був вражений, що на тілі з’явилися тріщини.
- Ти звик прикладати багато сили в кирку. Якщо б це була людина, то її стан був би гіршим », — сказав Акіса.
- Що за? Я не використовував багато сил! - Сковтнув Кеничі.
- Так здалося тобі, але на ділі це не так.
Акісаме підняв статую, поставив її назад і продовжив:
- Я покажу, як кинути противника не використовуючи силу. Спочатку ти повинен подумати про центр ваги.
- Центр ваги?
- Так, це баланс маси. У людини він приблизно в районі пупка. Якщо ви створюєте опору в центрі ваги, то легко збити противника з ніг.
Поки Акісаме пояснював, він встав перед статуями. Лівою рукою він показав пупку, де стояв центр тяжіння. Статуя обертається в повітрі п’ять разів, а потім знову стала на ноги.
- Я знаю, що ти зможеш це зробити, але я хочу, щоб ти зробив це без статичного розбору. Якщо не вийде, я допоможу тобі контролювати силу.
- Добре, сэнсей.
Кенічі послухав настанов і змусив статую обертатися три рази, після чого вона знову встала.
- Ну як, сенсей? - Самодолічливо посміхався він.
Акисаме нічого не сказав. Він підійшов до статуї, ткнув її голову вказівним пальцем, і вона розсипалася на дрібні шматочки.
– Так... Схоже, ти непогано попрацював.
Кенічі мовчав, але думав: "Я використав мінімум сили", так як статуя зламалася?*
— Біжи навколо парку Соламіґаока з колесом на спині і попроси Апачаї сісти на нього, — наказав Акяме.
- Почекайте, це та сама станція Соламігаока? Ви хочете, щоб я тягнув Апачаї-сан на собі? Ви ж знаєте, він важить більше 100 кілограмів?
- 120 кг, якщо бути точним. Це твоя кара за зламану статую.
Кенічі нічого не сказав і пішов шукати Апачаї.
- Апачаї-сан, мені потрібна ваша допомога! - Покликав він.
Апачаї з'явився звідки ні візьмись.
- Кенічі, що тобі потрібно? Апачаї тобі допоможе.
- О, нічого особливого. Просто я хочу, щоб ти сидів на цій шині поки я буду тягнути тебе до нової станції Соламігаока.
- О, Кенічі хоче показати Апачаї місто! Я піду з Кенічі!
Апачаї сів на шину, і Кенічі побіг, тягаючи її за собою. Він думав, що якби я був кращим за нього, то все одно біжу, шукаючи когось. Чорт забирай!
Після того як він втік парк і повернувся в додзьо, Кенічі ледве дихав.
– Хафф-хаф... Чорт, я ніколи не думав, що біг може бути таким виснажливим ...
- Добре, що ти відчув втому. Не хвилюйся про свою силу, я знайду спосіб її контролювати - сказав Акісаме.
- Дякую, сер. - Видихнув Кенічі.
Тим часом Сакакі запитав Акисаме:
- Навіщо ти розбив статую?
- Ха! Він витрачає надто багато часу, щоб зменшити свою силу. Якщо це станеться в бою, він не справиться. Я хочу, щоб він знав, що його сила, якщо її не контролювати, може сильно зашкодити іншим.
- Хм, ти правий. Але ти помітив, чи не так?
- Що помітив?
- Навіть талановитий майстер джиу-джицу потребував би часу, щоб навчитися цього. Але наш учень зробив це з першої спроби.
- Ну, звичайно ж він найуміліший чоловік, якого я зустрічав у своєму житті!
https://literna.net/uk/books/336-reinkarnatsiya-nai-bilshoho-uchnya