Розділ 964 - Битва. Частина - 3
✔
Підписайтеся на групу ВК
https:/vk.com/kizarunovels
Безкоштовні розділи в ній виходять швидше.
Так само в ній багато цікавого...
✔
"Хейнлі...!" - вигукнула про себе Навіле з гарячим серцем і проникливістю, ніби її душа ожила на мить від одного лише вимовиного імені.
Вона з наполегливістю стримувала бажання викрикнути його ім'я вголос, знаючи, що це може привернути небажану увагу. Замість цього вона тихо зачинила двері і закрила їх, створюючи захисний бар’єр між собою та зовнішнім світом.
Вона тремтіла, і вона приклала вухо до дверей, уважно прислухаючись до звуків навколо. Вона відчула полегшення, коли нічого не почула і підтверджувала тим самим, що вона була в безпеці.
З полегшенням вона повернулася і поглянула на Королеву, що стояла неподалік від столу. Вона швидко підіймалась і обняла його, так би мовити, через обійми все тепло й підтримку, які пронизували її серце.
"Хейнлі ...!"- прошепотіла Навіе знову, цього разу кілька тихіше, ніби вона намагалася сказати його ім'я ніжно, наче слово було цінним каменем, який вона тримала у своєму серці.
Він відповів їй стриманим звуком: « Гу!», і Навіле відчула, що цей ледь вловий звук був її спасінням, променем надії у світі, сповненому непевності.
Нав’ята ніжно погладила його обличчя, дивлячись йому прямо в очі. Його фіолетові очі зі сльозами на очах говорили про його страждання і безпорадність, а серце Нав’ята стискалося від такого величезного болю.
Птах, який колись танцював від радості, тепер перетворилася на виснажену людину, спричиняла нестерпний біль у горлі.
«Стань людиною. Швидше ...»,- прошепотіла Навіе, намагаючись взяти на себе частину його тягаря і допомогти йому повернутися до своєї справжньої природи. Її голос звучав благанням і сильним бажанням бачити його в безпеці.
Вона не могла заспокоїтись, поки вона переконалася в безпеці. Зробивши крок назад, вона уважно стежила за ним, коли він зістрибнув зі столу, перетворившись в стрункої людини.
"Моя Імператриця..." - пробурмотів Хейнлі, його голос звучав як визнання і відданість.
Гайнлі підійшов до неї і поклав руки на її щоки, дивлячись їй пильно в очі. У його погляді читалися відвертість і прихильність, ніби він хотів сказати їй багато слів, сповнених любові, привітів, потіхи та турботи.
Але замість цього Гайнлі просто поцілував її в лоб і відступив на крок, так само як вона робила раніше.
« Де охоронці і фрейліни? » — запитав Гайнлі, звертаючись до Навота.
« Він поїхав, щоб зайнятися справами Альянса. Він залишив вартових, які належать до твого племені. Що стосується Мастас, я відправила її з дорученням.." - відповіла Нав'ята, розвіюючи його занепокоєння.
Хейнлі чекала на свого батька, який був дуже зайнятий. Її серце тривожило, що зараз міг бути невідповідний момент, який вартові можуть прибути одночасно з його появою, або що хтось ще побачить, як він влітає до кімнати.
Вона знала, що Гайнлі має здатність проникнути непоміченими, але навіть тоді вона не могла не турбуватися. Вона робила великий ризик заради його порятунку.
« Чи є тут якесь вікно? » — запитав Гайнлі, роздумуючи про можливість покинути приміщення непоміченими.
Гейнлі, після того як озирнувся, наблизився до вікна і плавним рухом відкрив штори. Він повільно виглянув назовні, так само, як і я, коли вперше увійшла в цю кімнату. Зітхнувши, він знову закрив їх, наче був у мирі й самотності.
« Я знаю, що він спеціально надав тобі цю кімнату. Він, мабуть, спостерігає за вікнами, щоб знати, куди полетить птах.» - сказав Гайнлі з ноткою загадковості в голосі, а його очі проникли більше ковзань навколо.
У його діях все ще переглядався задум втечі, але я негативно похитала головою і намагалася заспокоїти його занепокоєння.
« Не має значення. Я зреагувала на його запрошення, кажучи, що ми обоє будемо присутні.
"Правда?" - Хейнлі оживився, наче прозраючи надією в моїх словах.
"Але перш за все треба подбати про твою зовнішність." - помітила Навіє, спрямовуючи свій погляд на його одяг.
Я збиралася йти за відповідним убранням, коли за дверима пролунав звук наближення кроків.
Серце забилося швидше. Лицарі наближалися.
Поспішно вштовхнувши Хейнлі у спальню, я схопила халат, який висів у ванній кімнаті, і накинула його на нього. Пройшовши повз двері, я помітила два пери на столі. Суєтливо я сховала їх, сховавши під килим.
Саме тоді, коли я закінчила школу, пролунав гучний стукіт.
« Все буде добре... Я чекала цього. доки підійшла до дверей і привідкрила її наскрізь.
"Хто це?" - почувся холодний тон у голосі Нав'є.
✔
Підписайтеся на групу ВК
https:/vk.com/kizarunovels
Безкоштовні розділи в ній виходять швидше.
Так само в ній багато цікавого...
✔
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr