Глава 885 - Ніколи не помиляється той, хто нічого не робить. Частина - 4
Не тільки її уяву і тема книги здавалися протилежними. Вираз обличчя жінки було таким суворим, і він знав, що вона не з тих, хто думає про таку нісенітницю.
Безпричинно Великий Герцог Капмен крокнув до неї. Він зрозумів, що це те саме місце, де він колись тоскував по Нав'язі.
Спогад про окрему любов прийшов йому на думку, але... Жінка безсоромно сиділа там.
Їхні погляди схрестилися.
Жінка нахмурилась і холодною голосом запитала.
- У чому справа...?
Водночас вона подумала про себе.
« Який красунчик... Він чудовий. Наблизитись він ще красивіше... Найсексуальніша людина, яку я коли-небудь бачила в своєму житті...! Якби такий хлопець, як він, коли-небудь сказав: "Принцеса Шарлотта, я хочу твоєї любові", чорт візьми... Я була б на сьомому небі від щастя! "
Зіниці Великого Герцога Капмена здригнулися. Вперше він зрозумів, що означає, коли хтось говорить не так, як він думає.
Він бачив, як люди люб'язно посміхалися, тримаючи в руках кинджал, але він ніколи не бачив нікого настільки серйозного з такими недоречними думками.
Ця жінка знову подумала щось непристойне.
« Що... Чому він здається таким схвильований ...? чи міг цей хлопець закохатися в мене з першого погляду...? Це повинно бути так...»
- Ні, справа не в цьому..." -- вголос сказав Великий Герцог Капмен.
Здавалося, що листя опали всього день або два назад, але вже дув сильний вітер, і повітря був свіжим.
Совішу наказав винести стіл на терасу. Він пішов туди зі своїм щоденником і сів.
Слуга приніс йому страву, приготовану з каштанів і цукру на розігрітому салі.
Одною рукою він тримав розкрите щоденник, а іншою піднімав ложку.
Є на самоті було нудно, тому було зручніше робити це, читаючи щось. Хоча його очі не відкидалися від щоденника, його думки блукали.
- Маркиз Карл. Згідно з протоколами суду, Рашта грубо говорила зі мною і зробила обурливе твердження. Це правда?
- Все вірно.»,- відповів Маркиз Карл, кивнувши головою.
Свешу згадала нервовий вираз обличчя Маркіза Карла, коли він говорив йому про це кілька днів тому.
У нього не було апетиту, тому він прищепив свій язик і закрив щоденник з характерним бавовною.
Після того як Шейру попросили знову одружитися, або принаймні дозволити йому навчатися в палаці, такі прохання продовжувалися.
Ця жінка, Рашта, зробила скандальну заяву на судове засідання переповненому людьми.
Оскільки стан Імператриці тепер спорожнів, а син Великого Герцога Лілтеанґа не вдосконалював своїх знань, було зрозуміло, що люди стривожені.
З точки зору Совешу, привести Шейра до палацу було гарною ідеєю. Совішу не хотів одружуватися ні з якою іншою жінкою, крім Нав’ята. Тепер це було ще більш правдою.
< Примітка: Шейр - син Великого Герцога Лілтеанґа. Наступний у черзі на престол. >>
- У цей час Шейр був би чудовим щитом ...»,- задумливим голосом пробурмотів Совешу.
Крім того, якщо б він був тут, то у Совешу була би впевненість, що він не попаде в руки інших.
Вирішивши, Совішу відклав ложку і звернувся до Маркізу Карлу впевненим голосом.
- Маркиз Карл.."
- Що я можу для Вас зробити, Ваша Величність...?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr