Розділ 878 - Трапеза Мастас і Кошара. Частина - 1
- Міс Мастас, Ви в порядку...?
Її поведінка була незвичайною. Її очі широко відкрилися, як ніби вона тільки що прокинулася, і потім вона негативно похитала головою.
- Я в порядке. Я просто думала про декого..."
Це чоловік?
- Ні! Я не думаю ні про якого іншого чоловіка, крім тебе.»,- швидким тоном випалила Мастас.
- ...", коли раптом Мастас несподівано відповів, Кошар замовк.
Це не означає, що я завжди думаю про тебе... Я могла б сказати, що теж не думаю про тебе, але це було б брехнею... Не думай, що ти часто приходиш мені в голову...», ніби намагаючись виправдатися, зі збентеженим виразом обличчя сказала Мастас.
Мастас якийсь час вагалася через мовчання Кошара, потім вона немов зібралася з духом і додала.
- Тільки іноді... Іноді, дуже часто я думаю про тебе... Зовсім трохи...», наприкінці своїх слів Мастас розмістила великий і вказівний палець на невеликій відстані.
Кошар ще трохи розгорнув свої великий і вказівний пальці, розмітивши їх поруч з пальцями Мастас, щоб показати різницю.
- Я багато думаю про міс Мастас ..."
Обличчя Мастас стало червоним, як помідор. Вона була вкрай здивована, заворожливо дивлячись на його пальці.
- Так багато ...?»,- здивованим голосом запитала Мастас.
Різниця була меншою за сантиметр, але вона здавалася довжиною в море і безконечним небом.
Кошар запитав, зберігаючи смішок.
- Про кого ти думала...?
- Ах, про молоду леді, яку її Величність всюди бере з собою. Її звуть Ріветті, і вона схожа на йоркширського тер'єра...»,- пояснюючим голосом відповіла Мастас.
Потім вона помостилася і вдарила себе кулаком по стегні. Здавалося, в її відповіді було щось, що їй не сподобалося.
Хоча Кошар не знав, у чому вона себе звинувачує, він зрозумів, що вона зшивала кулаки зі відповідною технікою. Таке стиснення кулака виключає можливість поломки пальців при ударі.
Багато лицарів цього не знали, але було ясно, що ця дівчина дуже розумна.
Коли нарешті принесли їжу, вони обидва їли в тиші.
Мастас кілька разів відкривав і закривав рот. Кошару було важко зрозуміти, про що говорити з вельможною дамою.
На щастя, жоден з них не відчував відрази до тиші. Крім того, завдяки цьому вони могли чути те, що їх оточувало.
- Хіба цей святий не сказав, що нам пощастило що Імператриця Навіє стала нашими Величністьми?"
- З яких це пір її Величність Найвищі стала "Нашим" Величносте?
- ...», чоловік нічого не відповів.
- Раніше ти говорив тільки її Величність Імператриця Навіє ...»,- сказала жінка.
- Ах, ну, це було до того, як я до цього звик...»,- сказав чоловік.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr